Посібник "Від особистості письменника до особистості учня"

Руденко Валентина Іванівна,  вчитель української мови та літератури,  зарубіжної літератури  КЗО «Водянська СЗШ»,  посібник «Від особистості письменника до особистості учня», 150 стор.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Від особистості письменника або особистості  героя літературного  твору

до особистості учня

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

     У посібнику вміщено зразки уроків по вивченню біографії письменника не традиційних за формою організації навчального процесу та уроки, на яких розглядається характеристика літературного персонажа.

     Мета посібника – допомогти вчителю урізноманітнити структуру уроків і методи роботи при вивченні біографії письменника, відійти від шаблонів, навчити учнів сприймати письменника як особистість, створити умови для духовного самовдосконалення, самореалізації і самоутвердження дитини. Адже, особистість письменника або особистість героїв його творів є зразком для формування духовного світу особистості учня.

     Посібник розрахований на вчителів літератури.

 

Зміст

1.   Вступ                                                                                                                          
2.   Додаток  1 «Схема аналізу духовного світу особистості»                                   
3.   Додаток  2  «Чинники, що формують особистість»                                              
4.   Додаток  3  Пам’ятка «Як характеризувати літературного героя»                      
5.   Додаток  4  Пам’ятка «Як підготуватися до твору – роздуму про героя?»          
6.   Додаток  5   Пам’ятка «Особисті цінності як надбання людини»                        
7.   Додаток  6   Пам’ятка «Як займатися самовихованням»                                      
8.   Урок – дослідження. Леся Українка як особистість                                              
9.   Вікторина до біографії Лесі Українки                                                                   
10.  Урок – конференція. Проблема відповідальності людини за долю          батьківщини  у драмі Л.Українки «Бояриня»                                                          
11.  Урок – діалог, урок – інсценізація.  Проблема боротьби за вільне, духовно багате життя у драмі Л.Українки «Лісова пісня»                                                   
12.  Тези  «Духовний світ Марка Вовчка»                                                                  
13.  Урок – роздум.  Кого можна вважати українцем. Аналіз повісті Марка  Вовчка «Інститутка». Образи твору.                                                                        
14.  Тести «Творчість Марка Вовчка»                                                                         
15.  Урок–характеристика. Уславлення сміливості, патріотизму,  волелюбності в повісті І. Франка «Захар Беркут»                                                                               Творчість Блока – вершина російського символізму                                        
16.  Рольова гра. Творчість Анни Ахматової – яскраве явище жіночої поезії      
17.  Літературна вітальня. «Борис Пастернак для мене святиня…»                      
18.  Урок – реквієм. Пам`яті поетів «срібного століття».                                         
19.  Характеристика літературного героя. Дік Сенд – головний герой роману «П`ятнадцятирічний капітан»                                                                                     
20.  «Лови помилку». Духовний світ Марка Вовчка                                                
21.  Інтерв`ю з письменником  Джонатаном Свіфтом                                             
22.   Інтерв`ю з О.Генрі                                                                                                  
23.  Аукціон знань «Біографічний»                                                                              
24.   Гра «Насправді було так» (Чехов)                                                                         
25.  Рольова гра «Інтерв’ю з письменником» Чарльз Діккенс                              
26.  Урок – подяка                                                                                                        
27.  Урок – роздум. Чому мені, Боже, ти крилець не дав? ( «Габріель Гарсіа Маркес «Стариган з крилами», І. Драч «Крила»)                                                                                                                                  
28.  Літературний диктант «Джек Лондон»                                                         
29.   Ювілейний вечір до 200-річниці з дня народження М.В.Гоголя                  
30.  Літературна вікторина «Микола Гоголь»                                                       
31.  Літературне свято.  Сорочинський ярмарок                                                    
32.  Літературний ринг. «Соціально-психологічна проза» - 10 клас, «Лірична 

      проза. Засновники модернізму» - 11 клас                                                          

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 Література у школі має формувати не просто освічену людину, а особистість, здатну до життєтворчості. Саме література є основним предметом, під час вивчення якого здійснюється формування духовного світу  школяра.  Щоб розв’язати це завдання у процесі вивчення біографії та творчості письменника, потрібно сформулювати в учнів поняття про духовні орієнтири митців слова. Вивчення біографії письменника – це багатющий матеріал життя і творчості кращих представників своєї нації, непересічних особистостей, творчих індивідуальностей. Доля кожного із них тісно пов’язана з долею своєї країни, народу, укладом його життя.

 Видатний методист Є.А.Пасічник наголошує, що духовний світ письменника найбільше розкривається перед учнями при знайомстві з його життєписом. Адже «прогресивний письменник – голос нації, виразник її політичних ідеалів, совість епохи. Його життя – це приклад служіння народу… пізнати життя митця – це значить пройнятися настроями епохи, в яку він жив і творив, зрозуміти політичні ідеали того часу, психологію поколінь».

Професор Г. Токмань також стверджує, що «письменник – унікальна особистість. Переконати в цьому учнів можна, показуючи неповторність перебігу його думок, почуттів, фактів долі, відповідаючи на запитання: як він ішов по життю? Який зробив вибір? Чи виявив своє неповторне «Я» серед людей?»

 Методист Н. Петриченко радить повертатися до окремих штрихів біографії автора після ознайомлення з його творами, оскільки «побачити автора у творі, уявити його на основі прочитаного – перший крок на шляху до  розуміння духовного світу митця». Одним із факторів, що впливають на творчу індивідуальність авторів є те, що кожен з них має неповторні духовні орієнтири, своє бачення навколишнього світу, свої власні ідеали гуманізму, добра, краси, справедливості. Знайомлячи школярів із життям і творчістю митців слова, слід акцентувати увагу на фактах їхнього життєпису, де найяскравіше визначається громадянськість та духовність особистості.           

 Дуже важливо озброїти учнів теоретичними поняттями, виробити в них уміння розглядати художній образ як цілісність, аналізувати його духовний світ. Кожного учня необхідно ознайомити з  пам’ятками, схемами аналізу духовного світу особистості письменника чи героїв його творів. Тому на уроці завжди під рукою посібник - довідник для учнів «Учись учитись», в якому зібрані всі необхідні до уроків пам’ятки. (Дивись деякі зразки у додатку нижче). Щоб охарактеризувати духовний світ письменника, треба з’ясувати його уявлення про мету життя, щастя, визначити, яким він бачив ідеал людини, яке місце серед почуттів займали обов’язок, патріотизм, честь, гідність, самоповага тощо; чи була сформована в нього національна самосвідомість, дієвою чи декларативною була його любов до своєї землі, вольовою чи безвольною людиною він був, чи втілював у життя свої ідеї, чи тільки проголошував їх. На все це слід звертати  увагу, складаючи  тези, хронологічну таблицю, конспект до біографії письменника та складаючи характеристику на головних героїв твору. Ця робота глибоко проводиться у старших класах, але необхідно поступово залучати учнів середньої школи. При складанні характеристики як письменника так і літературного героя  значну роль відіграє словничок «Азбука моралі». Знання точного змісту слів допоможе учневі належним чином оцінити  особистість, яку він характеризує, допоможе в повному обсязі зрозуміти ті контексти, в яких вони вживаються. Мета словничка  - не лише розтлумачити  значення слова, а й викликати  бажання досягти досконалості.  Аналізуючи позитивні та негативні якості персонажа, добре знаючи значення кожного слова, учень мимоволі отримує практичні поради як покращити свою поведінку та стосунки з оточуючими, як працювати над вдосконаленням своєї особистості.

Вивчаючи біографію будь-якого письменника,  можна створювати в класі  пошукову групу, яка знайомиться з листами, щоденниками, спогадами та, користуючись таблицями-схемами аналізу особистості, висвітлює цього письменника як Людину. Учні повинні зрозуміти, що за літературним образом стоїть автор – людина, а сам твір – це частина його душі. Зрозумівши особливості світосприйняття, світовідчуття автора, учні зможуть повноцінно сприйняти і його витвір, і самого письменника як неповторну особистість.

Урок вивчення біографії письменника завершувати словами: «Тож подивіться уважно на портрети і на дошці, і в підручнику, зверніть увагу на епіграф, і задумайтеся: чи збагатило вас духовно ознайомлення з життям письменника? Чи може служити його життєвий шлях прикладом для формування сильної особистості?

Дома учні повинні написати твір : «Що імпонує мені в … як особистості?», «Чи може  письменник бути нашим ідеалом?»

 Показуючи  учням ціннісні орієнтації особистості, активізуємо формування ідеалу. Для учнів таким ідеалом може бути конкретна особистість письменника. Через прагнення наслідувати ідеал починає діяти механізм волі, особистість формує себе, свій  характер, маючи перед собою зразок. Таким же ідеалом може бути і літературний герой. Аналізуючи  образи героїв твору, складаючи характеристику чи порівняльну характеристику, використовуємо ті ж самі схеми, що і до вивчення біографії письменника.

Як організувати таку роботу на уроці? Способів знайомства з особистістю письменника (героя) багато:  інтерв’ю з письменником, учнівське дослідження, прес-конференція, літературна вітальня, гронування, бліц-опитування, розповідь про життя письменника від його імені, від імені друга, сучасника, критика; зустріч з літературним героєм тощо.

Таким чином, найважливішим завданням учителя на уроці літератури є розкриття особливостей духовного світу письменника шляхом активного діалогічного спілкування з учнями, адже така робота спонукає дітей до творчості, до подальшої праці над собою, до пошуку свого місця й призначення на цій землі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 1

 

Схема аналізу духовного світу  особистості

 

1. Читаючи біографію письменника, його художні твори, щоденники, спогади, художньо – біографічні твори про нього, аналізуючи образи-персонажі, пам’ятай, що найголовнішим твоїм завданням є зрозуміння духовного світу митця та його героїв.

     2.Охарактеризувати духовний світ особистості – це насамперед:

       а) з’ясувати мету її життя, розуміння щастя, уявлення про ідеал;

       б) визначити чи мала ця людина розвинену національну свідомість, що значила  для неї Україна (батьківщина) і що вона зробила для батьківщини;

       в) назвати риси характеру і з’ясувати, яке місце серед них займали почуття    обов’язку, честі, гідності, патріотизму, що вплинуло на світогляд;

       г) чи розвинена воля: це людина дії чи бездіяльний ідеаліст-мрійник;

     д) побачити неповторність її духовного світу (звички, уподобання, характер, погляди і т. д.).

  3. Конспектуючи прочитаний чи прослуханий матеріал біографії письменника,  життєвого шляху героя, розділяй його за схемою:

          а) загальна характеристика особистості (домінуючі риси характеру, які    

                 визначають неповторність її індивідуальності);

          б) основні дати, факти життя і творчості;

          в) духовний світ особистості (дати відповіді на запитання пункту 2 у довільній формі).

4. Зроби висновки про його виховне і пізнавальне значення. Актуальність ідей, вкладених у цей образ. Що з цього образу я візьму з собою у життя.

 

 

Додаток 2

Чинники, що формують особистість

 

Світогляд                     Зовнішність                   Оточення

 

Захоплення                  Особистість                   Освіта

 

Обдарування                 Характер                         Вдача

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 3

 

Пам’ятка  «Як характеризувати  літературного   героя»

    Характеристика героя – виявлення у характері, зовнішності, мові, діях героя певних особливостей .

План  характеристики літературного героя

1.               Зовнішність, мова.
2.               Соціальний  стан.
3.               Вид діяльності.
4.               Здібності та інтереси.
5.               Як характеризують героя  предмети, що його оточують.
6.               Моральні якості, душевні переживання.
7.               Стосунки з людьми.
8.               Ставлення до природи.
9.               Вчинки, поведінка.

10.        Світогляд.

11         Роль деталей у розкритті характеру.

12.         Авторська характеристика.

13.             Характеристика героя іншими персонажами.
14.             Ваше ставлення до даного героя.

 

Додаток  4

 

Пам’ятка «Як підготуватись до твору-роздуму про героя»

 

1.   Подумайте, що вас хвилює, цікавить в образі героя, постарайтеся побачити неповторність духовного світу ( звички, уподобання, характер тощо), з чим ви не погоджуєтеся.
2.   Простежте за текстом, як письменник розкриває характер героя, його вчинки. Зверніть увагу на художні деталі, які допомагають вам зробити висновок щодо ставлення автора до героя. Поміркуйте, чи погоджуєтеся ви з думкою автора.
3.   Передивіться текст, зробіть необхідні добірки з тексту про героя, які допоможуть вам написати твір.
4.   Відповідно до структури твору – вступу, основної частини, що складається з тез та доказів, висновку – доберіть додатковий матеріал

      ( епіграф, цитати, факти), який стане в пригоді під час написання твору.

5.   Спочатку напишіть твір на чернетці.
6.   Працюючи над вступною частиною твору, пам’ятайте, що мета його – підвести до розуміння  вашої головної думки.
7.   В основній частині твору викладайте свої думки та обов’язково аргументуйте їх. Намагайтеся уникати простого переказу епізодів твору, а звертайте увагу – яка це особистість, використовуйте схему аналізу духовного світу особистості. Пам’ятайте, що докази можуть бути як прямі, так і від протилежного.
8.   Використовуйте тільки ті слова, значення яких ви знаєте. Звертайтеся за допомогою до тлумачних словників, до словничка «Азбука моралі». Уникайте повторення одних і тих самих слів.
9.   У завершальній частині твору зробіть емоційний обгрунтований висновок щодо вашого ставлення до героя, про якого пишете. Дайте відповіді на запитання: в чому герой бачив сенс свого життя ? Чи може герой бути прикладом для нас? Як би я вчинив на місці героя? Герой і наше покоління: спільне і відмінне.
10. Прочитайте написане, перевірте зміст, послідовність викладу, грамотність, використання розділових знаків.
11. Перепишіть роботу начисто.
12. Перевірте написане, пильнуючи описки і пропуски літер.

 

 

Додаток  5

Пам’ятка « Особистісні цінності як надбання людини»

                                               «Я –людина, і це мене до чогось зобов’язує…»

Якщо ти вважаєш себе людиною, якщо ти хочеш бути людиною, завжди пам’ятай:

Цінність – це все, що може цінувати особистість, що є для неї значущим і важливим.

Сфера духовних цінностей  охоплює сенс життя, милосердя, справедливість, чесність, толерантність, любов, добро тощо, тобто сенс вищих моральних категорій.

Сфера духовного життя людини – це розвиток, формування й задоволення її моральних, інтелектуальних і естетичних запитів та інтересів  у процесі активної діяльності.

Духовний світ особистості – це духовне життя людини в його цілісності й специфічності. Категорія «духовний світ» означає не тільки механізм психіки (воля, мислення, почуття), а й зміст людських думок, прагнень, спрямованість волі. Схематично структуру духовного світу особистості можна подати у такому вигляді :

1.               Раціональна сфера: розум, знання, світогляд, свідомість, самосвідомість, національна свідомість, розсудок, практичні знання, віра, забобони, пережитки, здоровий глузд, життєві судження.
2.               Почуттєва сфера: естетичні почуття, моральні почуття, інтелектуальні, соціально-політичні.
3.               Вольова сфера: цілеспрямованість, організованість, дисциплінованість.

1+2+3 – це ідеал, смисл життя, щастя.

Духовна особистість – це особистість, яка присвятила себе праці в ім’я кращої долі свого народу, державної незалежності; особистість, яка віддана національним і християнським ідеалам, а також створює умови для поліпшення духовного і соціального життя людей. Адже нормальним станом людини є не стан спокою, а стан активної діяльності, не стан пасивного задоволення, а стан активного прагнення, мотиваційного напруження.

Гармонійний розвиток особистості – це не пропорційний розвиток складових, а розвинення тих із них, які є визначальними  для формування особистості.

Поняття, які входять до структури духовного світу – ідеал, щастя, обов’язок, патріотизм, честь, гідність тощо.

Ідеал – зразок досконалості. Воля – здатність людини ставити перед собою чітко визначену мету і досягати її, не зважаючи на будь-які перешкоди. Людину сильної волі визначають цілеспрямованість, наполегливість, рішучість, мужність. Воля людини тільки тоді може бути сильною, коли її вчинки визначаються високою і благородною метою, прагненням до високого і благородного ідеалу.

Ментальність – особливість світосприйняття, світобачення, психології, національного характеру, вдачі кожного народу. Позитивними рисами ментальності українців є: чутливість, ліризм, естетизм народного життя і обрядовості, миролюбність, лагідність, м’якість характеру, працелюбність, доброзичливість, співчутливість. Негативні риси: перевага емоційного над раціональним і вольовим, запальність та скоре вистигання, слабка воля, невміння підпорядкувати свої інтереси, бажання інтересам та бажанням загалу.

 

Пам’ятка  «Як займатися  самовихованням»

 

                                    «Знайди себе в собі, підкори себе собі, оволодій собою»

                                                                                                     Ф. Достоєвський

Найперше,  треба  усвідомити, що ти дійсно хочеш стати  сильною особистістю.

1.               Треба запам’ятати, що самовиховання – це систематична і свідома діяльність людини, спрямована на вироблення в собі бажаних розумових, фізичних, моральних, естетичних якостей, позитивних рис, волі й характеру.
2.               Ознайомитися з спеціальною літературою, при потребі звернутися за допомогою до вчителя, психолога чи бібліотекаря. Основні складові процесу  самовиховання: самопізнання, самоутримання, самопримус.
3.               Опрацьовуючи необхідну літературу, виписуй у зошит незрозумілі слова і дізнайся про їх значення з філософської, енциклопедичної, довідникової літератури. Заведи власний словничок «Скарбничка слів».
4.               Самостійно опрацюй книгу «Як знайти себе». Зверни увагу на основні структурні компоненти особистості .
5.               Проведи  самоаналіз властивостей нервової системи, пізнай свої недоліки визнач особливості свого «Я» (здібності, інтереси, нахили, темперамент, характер, життєвий досвід, знання, стан здоров’я).
6.               Заведи щоденник самовиховання, ознайомся з технологією ведення щоденника, підбери вислови відомих про самовиховання. Випиши положення про те, навіщо людині вдосконалюватись та яка головна мета самовиховання. Подумай, чому може нас навчити щоденник Толстого , інших відомих людей, усвідом значення щоденника у самовихованні особистості.
7.               Склади план самовиховання, програму. Заплануй роботу над подоланням шкідливих звичок. При необхідності звернися за допомогою до програми «Пізнай себе», де є поради для учнів щодо створення програми самовдосконалення.
8.               Склади план фізичного саморозвитку, використай програму «Крок до здоров’я», «Козацький гарт», яка є у вчителя фізкультури, фізорга класу.
9.               Проведи самоаналіз своїх стосунків з оточуючими людьми, послухай, що про тебе говорять інші – зроби висновок.
10.          Веди постійну боротьбу з «я хочу», виконуй те, що «потрібно».
11.          Допоможи собі сам. Склади таблицю. У першій колонці розмісти  завдання, які ставиш перед собою; у другій – що заважає у досягненні кожного завдання; у третій – позитивний образ для кожної ситуації

    ( особистість письменника, літературного героя, реальних людей).

12.          Склади режим праці  і відпочинку. Бережи свій і чужий час.
13.          Побільше читай. Склади заповіді читача. Опрацюй  рекомендовану літературу. (Список  додається).

 

Уроки комунікативної спрямованості

 

Ці уроки передбачають самостійне опрацювання учнями матеріалу, підготовку доповідей, виступи перед аудиторією, обговорення, критику або доповнення опонентів. Вони сприяють розвиткові комунікативних умінь і навичок.

          Це насамперед урок – усний журнал, урок – роздум, урок – панорама, урок – диспут тощо.

 

Уроки – дослідження

 

Цей вид занять зацікавлює дітей, які схильні до самостійного освоєння знань, часто готові розв’язувати під керівництвом учителя проблемні завдання, висувати гіпотези, шукати шляхи перевірки їх, мають здібності до науково-пошукової діяльності. Це уроки таких типів: урок – пошук, урок – розвідка, урок - дослідження, урок – спостереження, урок – презентація тощо.

 

Уроки – подорожі

 

Ці уроки зацікавлюють тих дітей, чиї інтереси мають  романтичне забарвлення, дотичні до фантастики. Пов’язані вони з виконанням певних ролей, відповідним оформленням навчального приміщення, використанням відповідної атрибутики, самими умовами проведення.

 

Уроки – змагання

 

Такі уроки передбачають поділ дітей на групи, що змагаються між собою, створення експертної групи, проведення різноманітних конкурсів. Це уроки – КВК, уроки – турніри, уроки – вікторини, уроки – конкурси. Це досить ефективний метод стимулювання навчальної діяльності школярів.

 

 

Уроки громадського огляду знань

 

Такі уроки спонукають до активної самостійної пізнавальної діяльності, опрацювання додаткової літератури. Це урок – творчий звіт, урок – залік, урок захисту знань, урок – консиліум, урок – рольова гра.

 

 

Тема.  “Того  великого  вогню  і  смерть  не  погасила”

(Леся  Українка  як  особистість)

Мета:  висвітлити  учням  багатогранну  постать  Лесі  Українки,  простежити  життєдайні  та  трагічні  сторінки  її  життя,  а  також  умови  формування  поетичного  таланту;  відкрити  світ  її  захоплень,  уподобань,  формувати  навички  дослідницько-пошукової  роботи;  з’ясувати,  що  вплинуло  на  формування  її,  як  Людини,  громадської  діячки,  розвивати  мислення  учнів,  сприяти  вихованню  почуттів  любові  та  гордості  за  приналежність  до  нації,  яка  має  такого  генія,  та  формування  потреби  складання програми  самовиховання  за  допомогою  естетичних  уподобань,  моральних  цінностей,  які  сповідувала  велика  поетеса,  виховувати  “прометеїв  вогонь”  у  душах  учнів.

                                                                  “Я  маю  в  серці  те,  що  не  вмирає”

                                                                                                                Л.Українка

                                                               “Я  честь  віддам  титану  Прометею”

 

Тип  уроку:  вивчення  особиcтості  письменника.

 

Урок – філософське  дослідження.

 

Методи  і  прийоми:  робота  в  групах,  словникова  робота,  евристична  бесіда,  художня  оповідь,  виразне  читання  автобіографічних  поезій  і  фрагментів  біографічних  творів,  листів.

Обладнання:  фотопортрети  Лесі  Українки,  репродукції  картин:  І.Айвазовський  “Дев’ятий  вал”  та  інші  картини,  Рафаель  “Сікстинська  мадонна”,  записи  музичних  творів:  П.Чайковський  “Вальс”  з  балету  “Лебедине  озеро”  або  музика  Шопена,  Моцарта,  Бетховена;  виставка  творів  про  Лесю  Українку.

Хід  уроку.

І.  Організаційний  момент.

1.Вступне  слово  вчителя.  Хто  ми  є – щось  маленьке  у  великому  Всесвіті,  якась  піщинка,  а  чи  великий  світ – світ  емоцій,  чеснот,  розуму,  ми  холодні  прагматики,  а  чи  гарячі  серця,  здатні  до  творення?

2.Позитивна  установка.  Є  світ,  є  я,  є  я  в  світі!  (Діти  повторюють  слова  пам’ятки).  Я – розумна  істота.  Я – особистість  творча.  Я – задумуюсь,  вчуся  висловлюватись.  Я – хочу  знати.  Я  готовий сприймати  нове.

3.Поетична  хвилинка.  (На фоні  музики  П. Чайковського  “Вальс” ).  Виразне  читання  вірша  “Надія”.

-  Чиї  твори  щойно  прозвучали?  (Це  “Вальс”  з  балету  Чайковського  “Лебедине  озеро” – один  із  улюблених  творів  Лесі.  Вона  сама  добре  грала  на  фортепіано,  її  улюблені  композитори:  Ф. Шопен,  П.Чайковський,  Шуман,  Бетховен,  Моцарт.  Інший  твір – це  вірш  9-річної  Лесі  “Надія”).

•                   Як  ви  гадаєте,  таку  дитину  можна  назвати  особистістю?  Чому?
•                   Які  чинники  характеризують  уже  сформовану  особистість?  (Світогляд,  характер,  обдарування;  учні  користуються  схемою  “Чинники,  що  формують  особистість”:  дивись  додаток  до  уроку).
•                   Які  ж,  на  вашу  думку,  з  цих  чинників  впливають  на  формування  особистості?  (Оточення,  вдача,  освіта,  обдарування). Ця  схема  допоможе  нам  сьогодні  з’ясувати  питання  про  формування  і  становлення  Лесі  Українки  як  особистості.

ІІ. Повідомлення  теми, мети,  епіграфів  уроку.

Запишіть  до  зошитів  тему,  епіграфи  уроку,  та  давайте  визначимо,  що  ми  повинні  навчитися  на  цьому  уроці,  які  ми  поставимо  перед  собою  завдання?  (Задуматись  над  життям  письменниці,  спроектувати  грань  її  особистості  на  свою,  ознайомитись  з  листами,  щоденником,  спогадами  про  Лесю,  аби  Леся -людина,  Леся - митець  зайшла  в  одній  особі  до  вас,  щоб  ви  побачили  її  очі,  вираз  обличчя,  почули  її  голос;  щоб  ви  збагнули  її  вдачу,  характер  і  смак,  які  ви  змогли  б  залучити  до  свого  ідеалу  людини?).

- То  що  ж  таке  ідеал?

Словникова  робота: 1. Ідеал – найвища  мета,  до  якої  прагнуть  люди  і  яка  керує  їхньою  діяльністю;  взірець  досконалості,  довершення,  приклад.    2. Геній – найвищий  ступінь  обдарованості,  таланту  людини,  виразом  якої  є  творчість,  що  має  історичне  значення  для  життя  суспільства;  або  це  людина  великого  духу.

- Зверніть  увагу  на  дошку  і  запишіть  до  зошитів  проблемне  питання:  “Чи  може  Леся  Українка  бути  нашим  ідеалом?  Що  вона  має  в  серці  таке,  що  не  вмирає?

Велич  Лесі  Українки  зрозуміли  її  сучасники  ї  нащадки.  Вона  була  титулована  одним  словом – геній.  Ліна  Костенко  написала  про  Лесю  Українку:  “Є  таланти,  є  явища,  є  особистості  європейського  рівня”.

- Отже,  як  сформувалась  особистість  європейського  рівня?  Пропоную  форму  роботи – урок – дослідження,  пошук.  (Клас  ділимо  на  групи,  кожна  з  яких  досліджує  ту  чи  іншу  грань  життя  Лесі  Українки, група  представляє  матеріали,  інші  учні заповнюють  схему,  складають  план).

ІІІ.  Сприйняття  і  усвідомлення  учнями  нового  матеріалу.

Робота  в  парах. 

Завдання  1:  Перше,  що  ми  бачимо  в  людині – це  її  зовнішність.  Розгляньте  портрети  Лесі  Українки.  Знайдіть  у  спогадах  про  неї  описи  зовнішності  і  зачитайте  їх.  

Завдання  2:  Доведіть,  що  оточення  має  великий  вплив  на  формування  особистості.  Хто  із  оточуючих  і  як  впливав  на  Лесю.  

Завдання  3:  Доведіть,  що  освіта – один  із  найважливіших  чинників  формування  особистості.  Де,  як, і  чого  навчалася  Леся?  Завдяки  чому  здобула  таку  освіту  і  розвинула  інтелект.  Завдання  4:  Розгляньте  картини  Айвазовського  “Дев’ятий  вал”,  “Чорне  море”,  прочитайте  поезію  Л. Українки  “Негода”,  “Тиша  морська”,  порівняйте  ці  твори  мистецтва,  кому  вдалося  краще  передати  настрій  моря,  його  мінливий  характер.  

Завдання  5:  Як  і  під  чиїм  впливом  формувався  світогляд?  Визначте  національні  погляди  Лесі  Українки,  загальнолюдські  погляди  та  її  життєве  кредо. 

Завдання  6:  Зверніть  увагу  на  епіграф  “Я  честь  віддам  титану  Прометею”.  Так  писала  Леся  Українка.  Напевно,  ви  чули  такий  вислів  “прометеїв  вогонь”,  він  символізує  негасиме  прагнення  до  високих, шляхетних  цілей.  Чому  Лесю  називають  “Дочкою  Прометея”?

Дає  відповідь  на  завдання  перша  пара. Матеріали,  які  представляє  група.  Група  демонструє  портрети  Лесі  Українки  у  різні  періоди  її   життя,  описує  один,  який  сподобався  найбільше.  Зачитують  спогади  сучасників  про  зовнішність  поетеси.

Сестра  О.Косач-Кривнюк  про  зовнішність  Лесі: „1879 – Лесі  йшов  восьмий  рік – білява,  тендітна  1882 – 11  років – бліденька,  аж  зеленкувата,  тоненька  та  довгенька,  починає  відпускати  косу.  1882 – 15років – Леся  вже  заввишки  з  маму,  тільки  зовсім  тоненька  та  кволенька.  1897 – 26 років – дуже  худа,  бліда,  страшно  втомлюється,  ноги  попухли  внизу;  1899 – 28 років – струнка,  з  виразом  терпіння  дама,  обличчя  якої  так  сильно  оживлене  внутрішньою  духовністю,  що  вона  виглядає  прямо  красивою.  32 роки – схудла,  і  до  того  змарніла,  що  до  павутинки  подібна“.  (На  розкладці  демонструються  портрети  цих  років).

Покоївка  Ганна  Поліщук  з  Колодязного:  „Виглядала  Леся  вище  середнього  зросту,  тоненька,  худа  дуже,  лице  мала  загоріле,  темне,  довгасте,  без  рум’янців.  Любила  прихмурювати  очі.  Не  признавала  ніякої  пудри.

Переважно  одягала  блузку  і  спідницю.  У  Колодяжному  ходила  в  українському  вбранні,  а  як  їде  в  Ковель,  то  переодягається.  Леся  накульгувала“.

Аріадна  Трущ:  „Лесю  уявляють  мужеською,  але  вона  відзначалася  великою  жіночністю.  Леся  любила  одягатися.  Одягалася  гарно,  але  скромно,  спеціально  любила  гарні  блузки.  На  лівій  руці  носила  чорну  рукавичку.  Ходила  Леся  рівно,  але  з  паличкою...“

Вчитель  Косіяч  Гранат,  молодий  чиновник,  який  служив  з  батьком  в  одній  установі,  залишив  такі  спогади:  „Невисока  білява  молода  жінка,  бліда,  тендітна,  ніби  стомлена,  але  енергійна,  весела.  Ось  вона  сміється  і  з  її  звужених  повік  випромінюється  тепло,  густа  синява,  біля  очей  лягають  тоненькими  павутинками  зморшки.  Ось  вона  перестає  сміятись,  і  враз  павутиннячко  зникає,  зникає  і  синява  очей.  Вони  стають  світлими,  блакитними,  допитливими,  ніби  вона  чогось  жде  від  співбесідника.  Ось  вона  піднімає  невеличку  руку,  білу-білу,  із  синіми  прожилками,  і  поправляє  сплетені  вузлом  коси.  Між  брів,  не  зачіпаючи  високого  сяючого  чола,  стримить  тоненька  риска“.

- Звісно,  фотографії – це  миттєвості,  тому  не  завжди  вони  фіксують  характерний  звичайний  вираз  обличчя.  Лише  один  знімок  Климентій  Квітка,  чоловік  поетеси,  вважав  вдалим  „скромний  вираз  на  тій  карточці  ближчий  до  властивого  Лесі  виразу.  Можу  запевнити,  що  і  сама  Леся  находила  сей  знімок  побіднішим  за  інші“,  хоча  казала,  що  вираз  обличчя  надто  вже  смутний.

Значно  ближчим  до  істини  є  живописні  портрети.

Відомі  дві  прижиттєві  малярські  роботи:  Ф. Красицького  та  І. Труша.

За  свідченнями  Климентія  Квітки  „найбільш  вартим  репродукції є  портрет,  що  змалював  Іван  Труш  у  Києві,  хоча ...  тоді  вираз  Лесі  був  виключно  втомлений“.

- Чи  характеризує  зовнішній  портрет  великої  поетеси  її  внутрішній  світ,  характер?   (Привітна,  терпляча,  добра,  жіноча).

Висновок.  Як  багато  про  людину  може  сказати  її  зовнішність:  про  життєві  обставини,  характер,  вдачу,  моральні  якості,  тобто  внутрішній  світ.

Дає  відповідь  на  завдання  друга  пара.

Учитель.  Дослідники  мають  довести,  що  вплив  оточення  на  формування  особистості  величезний.  „Пригляньтесь  уважно  до  портретів  Лесі  Українки,  Олени  Пілки  та  Петра  Косача – і  побачите,  яка  то  міцна,  викристалізувана  порода“, - радить  літературознавець  і  дисидент  Євген  Сверстюк.  Він  продовжує:  „Дитина  потрапляє  у  світ,  витворений,  викроєний,  сформований  батьками  ще  до  народження  дітей, - дитина  потрапляє  у  світ  культури  батьків“.

Який  висновок  щодо  значення  сім’ї,  батьків  у  формуванні  і  розвитку  дитини  ви  можете  зробити?

Матеріали,  які  представляє  група.

Олена  Пілка.  Письменниця,  етнограф,  видавець,  редактор,  перекладачка,  активна  громадська  діячка  і  мати  Лариси  Косач.18-літньою  дівчиною  вона  записала  у  щоденнику:  „Всі  народжені  мною  діти  будуть  розмовляти  українською  мовою“. 

Мати  вплинула  на  формування  світогляду,  сформувала  патріотичні  погляди.  Вплинула  на  вибір  життєвого  шляху.  Прилучала  з дитинства  до  перекладацької  праці  (зокрема,  творів  Гоголя,  навіть  Гомера).  Заохочувала  до  вивчення  фольклору,  етнографії.  Завдяки  матері  Леся  „змалечку  пише  добірною  українською  мовою“.  Мати  підбирала  домашніх  вчителів,  не  віддала  до  гімназії,  бо  це  була  казенна  наука,  всуціль  зрусифікована.  Вона  ж  вибрала  доньці  вельми  красномовний  псевдонім.  Отже,  мати  вплинула  на  формування  світогляду,  на  розвиток  обдарувань,  на  рівень  освіченості.

Петро  Косач.  Це  був  родовитий  землевласник,  маршалок  повітового  дворянства  з  генеральським  званням,  батько  Лариси,  юрист,  любив  літературу  і  музику.

Він  врятував  життя  Лесі,  коли  вона  була  ще  немовлям.  Оскільки  мати  не  могла  годувати  груддю  доньку,  бо  захворіла  на  тяжку  анемію,  то  батько,  боячись,  що  дитина  загине,  взяв  відпустку  і  за  лікарськими  приписами,  які  старанно  виконував,  налагодив  штучне  годування  і  виходив  Лесю  сам.  Може,  тому  вони:  донька  і  батько,  були  найщирішими  і  найніжнішими  приятелями.  Та  й  Леся  була  подібна  до  нього  і  вродою,  і  вдачею.  Для  своєї  улюблениці  Петро  Косач  побудував  „білий  домик“,  де  Леся  писала  свої  твори,  був  одним  з  перших  читачів.  Підтримуючи  обдарування  і  захоплення,  все  ж  найбільше  турбувався  про  здоров’я,  тривожився,  коли  у  „білому  домику“  до  пізньої  ночі  горіло  світло.

Найбільше,  що  дав  дочці, - безкорисливу  справжню  любов,  матеріально  забезпечив  здобуття  освіти,  сприяв  розвитку  обдарувань,  захоплень,  вплинув  на  формування  характеру і  вдачі.

Михайло  Драгоманов.  Професор,  ерудит,  соціаліст,  учитель  багатьох  українських  письменників;  материн  брат,  Лесин  духовний  батько.  Був  виключений  з  Полтавської  гімназії  за  захист  честі  товариша,  з  Київського  університету – за  захист  України  від  обрусителів.  Вплинув  на  політичні,  національні,  релігійні  погляди  своєї  „духовної  дочки“.  Вони  листувалися.  Дядько  висилав  їй  книги,  керував  її  читанням,  згодом  вона  робила  запити  сама,  чим  немало  дивувала  Драгоманова:  такою  серйозною  і  ґрунтовною  була  її  лектура.  Це  зміцнило  Лесину  освіту  і  поширило  світогляд.

В  одному  з  листів  Косачів вона  підведе  риску  під  їхніми  стосунками:  „Він  навчив  мене,  як  терплять  лихо  і  б’ються  з  долею“.  Вплинув  на  формування  світогляду,  характеру,  на  розвиток  інтелекту,  сприяв  освіті.

Родини  Старицьких  і  Лисенків.  У  Києві  склався  тріумвірат  родини  Косачів,  Старицьких  і  Лисенків.  Їх  єднає  захоплення  театром,  музикою,  літературою,  їхні  національні погляди  співпадали.  Таке  спілкування  вплинуло  на  формування  мистецьких  уподобань,  світоглядної  позиції  та  політичних  переконань.

Батькові  сестри. Вплинули  на  формування  особистості  Лесі  Українки  батькові  сестри.

Олена  Косач  (Тесленко-Приходько)  навчила  плести  вінки.  Леся  завдячувала  їй  умінням  гарно  вишивати.  Ця  енергійна  завзята  тьотя  Єля  згодом  буде  звинувачена  у  співучасті  в  організації  замаху  на  одного  високо посадового  чиновника,  заарештована  і  заслана  в  Сибір.  Це  їй  присвячений  перший Лесин  вірш  „Надія“.

Олександра  Косач  (Шимановська)  була  першою  вчителькою  музики.

Отож,  тітки  вплинули  на  формування  світогляду,  на  розвиток  обдарувань  та  захоплень.

Інші  особи. Серед  відомих,  навіть  знаменитих  людей  того  часу,  що  оточували  поетесу,  були  такі: І. Франко,  М. Павлик,  М. Коцюбинський,  С. Мержинський,  М. Кривнюк,  А. Кримський,  К. Квітка.

Можна  сказати,  що  вона  переросла  своє  оточення  і,  скоріше,  впливала  на  нього,  а  не  навпаки.

Висновок.  Оточення  надзвичайно  впливає  на  формування  особистості,  на  розвиток  обдарувань,  захоплень, світогляду, на  характер,  на  рівень  освіченості.

І,  можливо,  найважливішу  роль  відіграє  найближче  оточення – родина,  де  дитина  росте  і  розвивається.  Врахуйте  це,  майбутні  мами  і  батьки.

Дає  відповідь  на  завдання  третя  пара.

Учитель.  Вашій  групі  належить  довести,  що  освіта – один  з  найважливіших  чинників  формування  особистості.

Виступи  учнів.  Читати  почала  в  4  роки.  Леся  Українка  за  допомогою  гувернанток  і  матері  вивчила  німецьку,  французьку,  російську  мови,  а  згодом  засвоїла  ще  9  іноземних  мов.  Систематично  навчалася  до  чотирнадцяти  років,  далі – самоосвіта.  Вчилася  гри  на  фортепіано.  У  професора  Мурашка – живопису.

Людмила  Драгоманова  зазначає  у  спогадах:  „Леся  мала  широку  освіту  та  інтерес  до  західних  європейських  культур...  Європейські  мови  і  літератури  знала  добре,  як  і  ми,  що  вчилися  по  французьких  гімназіях  та  університетах“.

Про  рівень  її  освіченості  свідчить  такий  промовистий  факт.  М. Павлик  у  листі  до  Драгоманова  пише:  „Леся  так  просто  ошеломила  мене  своїм  образованієм  та  тонким  розумом.  Я  думав,  що  вона  тільки  в  крузі  своїх  поезій.  Але  це  далеко  не  так.  на  свій  вік  це  геніальна  жінка“.

Цікаві  спогади  залишив  журналіст  В. Чаговець:  „7  жовтня  1899 р.  в  концертному  залі  літературно-артистичного  товариства  на  кафедрі  стояла  змучена  недугою  28-літня  дівчина,  яка  кидала  в  аудиторію  ідеї,  мислі,  гідні  голови  Мудреця  і  філософа.  Вона  цитувала  Бодлера,  Шекспіра,  Бернса,  Льва  Толстого,  не  забувала  рідного  Шевченка“.

Ольга  Косач-Кривнюк,  згадує  про  те,  як  її  сестра  уклала  підручник „Стародавня  історія  східних  народів“  з  допомогою  Драгоманова,  котрий  підібрав  їй  французькі  і  німецькі  книжки,  додав  докладні  поради.

Цікавим  фактом,  що  свідчить  не  тільки  про високу  ерудицію  й  інтелект,  а  й  про  надзвичайну  працездатність  і  бажання  самовдосконалення,  є  спогад  Людмили  Старицької-Черняхівської  про  те,  як  вони  вдвох,  ще  юними  дівчатами,  з  Ларисою  Косачівною  брали  уроки  англійської  мови  у  однієї  англійки.  Лесині  успіхи  і  здібності  вражали  навіть  вчительку. Минуло  20  років,  коли  подруги  знову  зустрілись.  „Мої  знання  англійської  сплили  за  водою... – пише  авторка - ...  А  Леся  здивувала  мене  своїм  знанням  англійської  мови: читала  і  балакала  по-англійськи,  як  по-українському“.

- Завдяки  чому  Леся  здобула  таку  освіту  і  розвинула  інтелект?

Висновок. Леся  Українка – високоосвічена  ерудована  людина.  Знання  свої  здобула  завдяки  батькам,  великій  силі  волі,  витримці,  бажанню.  Отже,  короткий  підсумок – semper  tiro  (завжди  учень).  Не  зайве  буде  й  нам  скористатися  таким  девізом.

Дає  відповідь  на  завдання   четверта  пара.

Яка  була  вдача  нашої  поетеси  і  яким  сформувався  її  характер,  нам  представлять  дослідники.

Матеріали  до  виступів.  За  словами  сестри  „зо  всіх  шістьох  дітей  Леся  найбільше  була  подібна  до  батька  і  вродою,  і  вдачею ...  у  Лесі  такі  самі  риси  обличчя,  барви  очей  і  волосся,  як  у  батька,  так  само  середній  зріст,  така  ж  постать,  така  сама  тендітність. Вдачею  ж  вони  обоє  однаково  були  лагідні  та  добрі  безмежно,  однаково  обоє  були  здатні  страшенно  скипіти,  коли  їх  дійняти  чимось  особливо  для  них  дошкільним.  Обоє  були  надзвичайно  стримані,  терплячі,  витривалі,  з  виключною  силою  волі.  Обоє  мали  напрочуд  гарну  пам’ять“.

Вдачу  люди  успадковують,  а  характер  формується.

Професор  Б. Степанишин   у  своїй  книзі  про  Лесю  Українку  сформулював  14  характерних  рис  великої  українки.  Серед  них  скромність,  самокритичність,  прямота,  делікатність.

Леся  Українка  та  її  любов.  Ще  один  штрих  до  характеру  поетеси – це  її  стосунки  з  Мержинським.  На  таку  любов  здатна  лише  людина  шляхетної  душі  і  глибоких  почувань.  Лесю  не  кохав  Сергій  Мержинський,  але  саме  вона  поїхала  у  Мінськ  до  приреченого,  коли  „розгублені  друзі  сахнулися  врозтіч“,  навіть  родичі  залишили  його.  Коли  постало  питання,  чи  їхати  їй,  ще  не  зовсім  здоровій,  вирішує  їхати,  переступивши  навіть  через  заборону  матері.  З  листів  до  Ольги  Кобилянської  дізнаємося  про  стан  душі  поетеси  у  той  час. У  ніч  смерті  коханого  вона  створила  драму  „Одержима“  і  тому,  як  напише  згодом,  пережила  цей  немилосердний  удар  долі.

Ця  сторінка  життя відкрила  нам  жінку  люблячу,  сильну  духом,  саможертовну  і  героїчну.

Тридцятилітня  війна  з  хворобою  Лариси  Косачівни.  Терплячість,  самостійність,  витримка,  справді  залізна  сила  волі  були  потрібні  Ларисі  Косачівні  в  період  30-літньої  війни  з  хворобою.  „Щоб  не  плакать,  я  сміялась“, - скаже  вона  в  одному  з  віршів.  А  чи  легко  це  було – тамувати  нелюдський  біль?  Та  вона  не  хотіла,  щоб  страждали  через  неї  інші,  тому,  зціпивши  зуби,  мовчала.

Учитель.  Які  риси  характеру  є  основними  в  Лесі  Українки?  Чому?  Які  життєві  обставини  вплинули  на  формування  характеру?

Висновок.  Леся  мала  сильний  характер,  залізну  волю,  була  терплячою,  бо  інакше  вона  не  змогла  б  перебороти  хворобу  і  життя  в  таких  суспільних  умовах.

Дає  відповідь  на  завдання  п’ята  пара.

Учитель.  Переконайте  нас,  що  захоплення  і  обдарування  у  великій  мірі  характеризують  особистість,  її  духовний  світ.

Обдарування.  Леся  була  обдарованою  дитиною:  у  4  роки  вже  читала,  мала  хист  до  вивчення  мов.  Мала  малярські,  режисерські  та  акторські  здібності.

У  дитинстві  любила  вишивати  (мати  спонукала  до  цього,  беручи  дівчину  з  собою  під  час  поїздок  по  селах),  власноруч  вимережила  любому  батькові  сорочку.  Любила  садити  і  доглядати  квіти,  яких  на  клумбах  у  Косачів  було  пре достатньо.  Гарно  декламувала  (це  в  неї  від  батька).  Добре  грала  на  фортепіано,  імпровізувала  власні  композиції.

Міні-інсценізація. (Попередньо  підготовлена  учениця,  котра  добре  грає  на  фортепіано,  мала  завдання  скласти  розповідь  від  імені  поетеси  і  вжитися  в  образ  Лесі – музики).

Леся: Мені  здається,  що  з  мене  вийшов  би  далеко  кращий  музика,  ніж  поет,  якби  натура  не  втяла  зі  мною  кепський  жарт. Моїми  вчителями  музики  були  тітка  Олена,  батькова  сестра,  потім  дружина  Лисенка,  Ольга  О’Коннор,  яка  мала  бездоганний  смак  і  була  справжнім  професіоналом. Я  так  зраділа,  коли  батьки  подарували  мені  фортепіано.   (Гортає  ноти). Скільки  насолоди  дала  мені  музика.  Я  любила  твори  Шопена,  Бетховена,  Шумана,  Гріга. Мене  вражала  Бетховенова  „Місячна  соната“.  В  ній  було  стільки  смутку,  стільки  пристрасті  й  болю,  стільки  глибоких  незбагненних  почуттів. (Грає  сонату. Згодом  встає  і  читає  вірш)

Мій  давній  друже,  мушу  я  з  тобою

Розстатися  надовго... Жаль  мені!

З  тобою  звикла  я  ділитися  журбою,

Вповідувати  думки,  веселі  і  сумні.

(Група  продовжує  представляти  розповідь  про  обдарування).

Мати  з  батьком,  помітивши  малярські  здібності  своєї  доньки,  сприяли  їх  розвитку.  Леся  брала  уроки  малювання  у  відомого  художника – імпресіоніста  професора  О. Мурашка.  Досить  гарно,  за  словами  матері,  намалювала  кілька  олійних  робіт.(Демонструється  одна  з  них – „Мати  і  дитина). Цю  картину  можна  схарактеризувати  як  ностальгію  за  материнством,  що  не  збулося.  Стільки  ніжності,  доброти  і  любові  у  постаті  матері,  що  навчає  свою  дитину  пізнавати  світ.  Леся  власних дітей  не  мала,  але  любила  своїх  небожат  і  ставилась,  як  до  рідних.  А  дітьми  називала  свої  твори.

(Опис  картини  складає  представник  від  групи).

„Літня  пора,  полудень.  У  саду  мати  з  донькою  біля пташиного  гнізда.  Щоб  бути  ближче  до  дитини,  мати  стала  на  коліна.  У  жінки  струнка  зграбна  постава,  витончені  руки  і  рухи,  на  обличчі – щира  посмішка,  крізь  яку  світиться  материнська  любов.  Дівчинка  довірливо  тулиться  до  неньки ...  Мовчазний  діалог  двох  рідних  сердець“.

Захоплення.  Світ  Лесиних  захоплень  такий  же  розмаїтий,  як  і  обдарування.  Пізнати  його  допоможе  „Вальс“  П.Чайковського  з  балету  „Лебедине  озеро“  та  лист  Лесі  Українки  з  Відня.  (Звучить  запис  „Вальсу“  П.Чайковського. Художнє  читання  листа  ученицею,  яка  грала  Лесю  Українку.) 

Окрім  того,  Леся  багато  подорожувала.  Хоча  ці  мандрівки  були  вимушені,  але  як  багато  дали  вони  поетесі. Бачила  вона  єгипетські  піраміди,  загадкового  Сфінкса,  міланську  оперу  „Ла-Скала“,  турецьку  фортецю,  Бахчисарайський  фонтан,  костел  св. Стефана,  де  насолоджувалась  грою  органа, - все  це  знаходить  відгук  у  її  душі  і  у  творах.

Поетеса  побувала  на  багатьох  малярських  виставках,  відвідала  Ермітаж  у  Петербурзі,  бачила  шедеври  італійського  живопису  в  оригіналі,  але  чи  не  найулюбленішою  картиною  була  „Сікстинська  мадонна“  Рафаеля.  Листівку  з  репродукцією  цієї  картини  подарував  їй  Сергій  Мержинський  під  час  Лесиного  перебування  в  Мінську.  Це  була  найдорожча  пам’ять  про  кохану  людину.(Демонструється  репродукція  картина  Рафаеля  „Сікстинська  мадонна“).

Її  дві  улюблені  стихії:  ліси  і  море.  У  одному  з  листів  поетеса   писала: „Найгірша  помилка  мого  життя – се  що  я  зросла  у  волинських  лісах,  решта  все  тільки  логічні  наслідки.  А  проте  я  не  згадую  лихом  волинських  лісів.  Сього  літа,  згадавши  про  їх,  написала  „драму-феєрію“  на  честь  їм,  а  вона  дала  мені  багато  радощів,  хоч  я  від хорувала  за  неї  (без  сього  не  йде!)“. 

Учитель. Ми  з  вами  матимемо  змогу  познайомитися  з  цим  пречудовим  твором,  гімном  волинським  лісам.  А  от  море...  Цей  величний  витвір  природи! Воно  повертало  поетесі  здоров’я,  настрій,  дарувало  натхнення.  Це  була  стихія  нерозгадана,  таємнича,  мінлива.  Леся  відтворила  у  своїх  віршах  характер  моря,  його  душу. Напевне,  перебуваючи  в  Криму,  Леся  Українка  відвідала  виставку  картин  І.Айвазовського,  тому  ми  скористаємося  репродукцією  знаменитого  полотна  „Дев’ятий  вал“,  щоб  почути  і  побачити  бурю  на  морі.

(Демонструється  репродукція  картина  І.Айвазовського.  Учениця  чи  вчитель  читає  вірш  „Негода“.  Звучить  музичний  запис  „Море“  Ю.Антонова).

Учениця. Поетеса,  очевидно,  знала  ці  картини  і,  безумовно  була  захоплена  морем,  його  красою.  Окрім  того,  море  повертало  їй  здоров’я,  настрій,  натхнення.

В  темний  вечір  сиджу  я  в  хатині;

Буря  грає  на  Чорному  морі...

Гомін,  стогін,  квиління  пташині,

Б’ється  хвиля,  як  в  лютому  горі.

Там,  на  березі,  мріє  кілками

Морський  човен,  розбитий,  нужденний.

Наче  звір,  що  в  пустині  пісками

Його  вихор  засипав  південний;

Мов  у  неба  рятунку  благають

Ті  останки  сумні,  нещасливі.

А  з  туману  на  них  набігають

Грізні,  люті  вали  білогриві.

Вдарить  вал  і  гукне,  мов  з  гармати,

Скрізь  по  березі  гук  залунає;

Хоче  море  човна  розламати,

Трощить,  ломить,  піском  засипає.

(Демонструємо  картину  І.Айвазовського  „Чорне  море“  і  читаємо  уривок  з  поезії  Лесі  Українки  „Тиша  морська“.)

Тиша  в  морі...  ледве-ледве

Колихає  море  хвилі,

Не  колишуться  од  вітру

На  човнах  вітрила  білі.

З  тихим  плескотом  на  берег

Рине  хвилечка  перлиста:

Править  хтось  малим  човенцем, -

В’ється  стежечка  злотиста.

Аналізуючи  ці  твори  мистецтва,  ми  прийшли  висновку,  що  майстер  пензля  творив  свої  пейзажі  за  допомогою  фарб,  відтінків  кольорів,  техніки  мазка,  а  поетеса – за  допомогою  слів,  художніх  засобів:  порівнянь,  метафор,  епітетів. Велика  поетеса  мала  ще  й  хист  до  малярства,  навчалася  в  київській  школі  О.Мурашка.  збереглося  кілька  її  олійних  робіт.

•                   Дивно,  як  вміють  митці  різними  засобами  передати  бурхливий  характер  людської  стихії.

Цікаві  думки  щодо  специфіки  творчості  художників  і  поетів  висловив  І.Франко  у  своїй  праці  „Із  секретів  поетичної  творчості“:  „Є  багато  спільного  у  митців:  використання  відтінків  барв,  нюансів  світла  і  тіні,  концентрації  художнього  матеріалу,  в  роботі  над  композицією.  Але  перевага  поезії  над  живописом  у  тому,  що  поет  має  можливість  передати  рух,  безперервні  зміни  в  природі“. Справді,  якщо  на  картині  велетенська  хвиля  застигла  назавжди,  то  Лесині  вірші  щоразу  при  читанні  навіюють  ілюзію  бурі.

Сподіваюсь,  що  два  великі  майстри  передали  і  вам  своє  захоплення  морською  стихією.

Висновок.  Учні  роблять  свої  висновки  щодо  захоплень  і  обдарувань.

Учитель. На  мою думку,  найкращим  підсумком  цієї  сторінки  життя  нашої  Лесі  будуть  слова  Ліни  Костенко:  „Леся  Українка,  з  її  освітою,  розумом,  з  її  безпомилковим  етичним  слухом  з  її  хистом  до  музики,  мов,  до  живопису, - вона  була  одним  з  тих  останніх  поетів,  „вихованих  в  буржуазній  культурі“,  тобто – вихована  в  системі  інших  культурних  цінностей“.

Дає  відповідь  на  завдання  шоста  пара.

Учитель. Завершальним  етапом  роботи  на  уроці  буде  кредо – поетичне  і  життєве – дочки  княжої  Волині.  Як  і  під  чиїм  впливом  формувався  світогляд,  ми  вже  з’ясували.  Нам  належить  тепер  визначити  світоглядну  позицію  уже  сформованої  особистості.  Отож,  запрошуємо  до  слова  останню  групу.

Учнівські  виступи.

Національні  погляди  Лесі  Українки.

Під  впливом  матері  Олени  Пчілки  донька  зростала  свідомою  українкою.  Ось  її  позиція,  вже  дорослої  людини. Вона  писала  мовою,  яка  була  заборонена  ще  до  її  народження.  „Моя  мова  мужицька? – писала  Леся  Українка  до  М.Кривнюка. – Так  і  всі  мови  мужицькі,  а  пани  скрізь  намагаються  говорити  по  чужому,  аби  не  так,  як  свої  мужики  говорять“.

Щодо  України,  її  історичної  долі.  „Ми  відкинули  назву  українофільство,  а  звемось  просто – українцями,  бо  ми  ними  таки  є“.

„Ми  не  бажаємо  собі  такого  стану:  „славянские  ручьи  сольются  в  русском   море“,  хоч  би  й  революційному,  або  федерація,  або  повна  сепарація – іншої  дороги  ми  не  признаєм“.

Загальнолюдське  у  світогляді  поетеси.

„Зніміть  з  мене  се  ганебне  тавро  азіата;  воно  гнітить  мене – я  європейка“.

Те,  що  вона  була  саме  європейка  і  мала  широкий  світогляд,  свідчить  наступне:  „Не  хочеться  приклад  брати  з  наших,  які  тільки  пишуть  і  мало  читають, - і  то  тільки  своє“.

Леся  Українка  вважала,  що  переклади  з  чужомовної літератури  відіграють  одну  з  провідних  ролей  у  просвіті  народу:  „Як  українці  знатимуть  чужу  літературу,  то,  може,  згине  з  нашої  дилетантизм“.

Оптимізм – життєве  кредо.

Життя  Лесі  було  досить  складне.  Але  вона  засвоїла  „трагічний  світогляд“ – всі  нещастя  сприймати  стоїчно. У  листі  до  А.Кримського  пише: „Нащо  думати  про  катастрофи,  дорогий  товаришу.  Над  усіма  нами  вони  висять,  та,  на  щастя,  ми  не  знаємо,  коли  вони  впадуть“.

„Я  прогресистка  і  думаю,  що  світ  іде  до  кращого,  а  не  до  гіршого“.

„Я  можу  в  літературі  або  тримати  бойовий  тон,  або  мовчати“.

„Виконуй  свій  обов’язок,  а  там -  будь  що  буде“.

Це  був  девіз  і  в  суспільному,  і  в  особистому  житті.  Адже  бути  українкою  в  часи,  коли  країна  звалась  Малоросією – це  уже   подвиг,  але  вона  виконувала  свій  обов’язок.

Так  само,  коли  вмирав  від  сухот  коханий,  вона  була  з  ним  аж  до  останніх  хвилин – це  не  тільки  саможертовна  любов,  а  й  фанатизм  високої  проби.

„Не  можна,  гріх  бути  інвалідом,  коли  так  багато  роботи  і  так  мало  людей“, - пише  в  листі  до  сестри  Ольги.  І  кидається  у  вир  громадського  життя.  А  на  той  час  поширились  соціалістичні,  інтернаціональні  ідеї,  якими  захоплюється  поетеса  певний  час  як  прогресивними.  Але  і  ці  ідеї  вона  розглядала  крізь  призму  національного.

Світогляд  Лесі  Українки  доводить,  що  це  неординарна  небуденна  особистість  справді  європейського  рівня.

Учитель.  Гадаю,  що  ви  встигли  занотувати  найцікавіше,  якщо  ж  ні – то  дослідження  ваших  колег – до  ваших  послуг.

- Що  ж  сприяло  формуванню  Лесі  Українки  як  особистості,  а  що  заважало  її  розвитку,  поступу?

Висновок. Вирішальну  позитивну  роль  відіграло  оточення,  обдарування,  ставлення  батьків  до  здібностей  дитини,  домашня  освіта  і  самоосвіта,  вдача,  характер,  самовиховання,  а  заважали  обставини,  які  склалися  в  особистому  і  суспільному  житті:  хвороба  і  30-літня  війна  з  нею,  смерть  коханої  людини;  підневільне  становище  України  і  російське  підданство,  яке  гнітило  Лесю.

В  Україні  є  й  „дочка  Прометея“.  Так  називають  у  нас  Лесю  Українку,  тому  що  „...була  малою  горда,  щоб  не  плакать ...сміялась“;  тому  що  без  надії  сподівалась,  а  будучи  тяжко  хворою,  терплячи  страшний  біль,  продовжувала  боротись,  життя  віддаючи  Україні.  Прометей – один  із  її  улюблених  образів.  До  нього  звертається  вона  у  драмах  „Іфігенія  в  Тавриді“,  „В  катакомбах“.  Це  змальований  нею  волелюбний  раб неофіт  проголошує:

Я  честь  віддам  титану  Прометею,

Що  не  творив  своїх  людей  рабами,

Що  світив  не  словом,  а  вогнем,

Боровся  не  в  покорі,  а  завзято ...

Я  вслід  йому  піду.

ІV. Узагальнення  і  систематизація  вивченого.

Отож,  наша  робота  була  плідною.  І  тепер  належить  зробити  висновок,  якою  ж  особистістю  постала  перед  вами  Леся Українка?  Скористайтеся  для  відповіді  своїми  схемами,  які  сподіваюсь,  ви  „оживили“  під  час  уроку  завдяки  матеріалам,  які  представляли  групи.

Висновок.  Леся  Українка – високоосвічена  обдарована  особистість  з  багатим  духовним  світом,  з  високими  моральними  принципами,  шляхетна  і  благородна  натура.  Завдяки  силі  волі,  витримці,  залізному  характеру  витримала  випробування  долі  і  могла  підвести  підсумок:

„Зрештою,  життя  моє  не було  убогим,  і  сором  було  б  мені  плакатись  на  нього“.

У  свій  час  Леся  Українка  була  ідеалом  і  прикладом  для  оточення  (особливо,  молоді).  Вона  спромоглася  сягнути  таких  вершин  духу,  що  під  силу  лише  генієві.

Висновок  учителя. Думаю,  що  Леся  Українка  як  особистість  може  бути  взірцем  і  для  вас,  сучасної  молоді. Леся  дала  нам  приклад  відповідності  духу  і  слова,  вчинку  і  вчення,  вона – переможець  у  боротьбі  за  себе,  за  людину.  Її  девіз  життя:„Убий – не  здамся“.

Отже,  вона  ідеал  нескореності  людського  духу.  Як  Драгоманов – Лесин  духовний  батько,  так  Леся  хай  стане  нашою  духовною  матір’ю.  Доля  подарувала  Україні  Лесю,  а  ми  морально  зобов’язані  вслухатися  в  її  заповіти  і  жити  сьогодні  за  її  посланнями.

- Чи  зможемо  ми  досягти  ідеалу?  Пам’ятайте  слова  О.Ольжича  „Захочеш – і  будеш“.  То  ж  якщо  захотіли – в  путь.

Як  писала  свого  часу  Софія  Майданська,  „Ніколи не  пізно  вирушати  в  дорогу  до  людей,  до  зірок,  до  себе.  В  людей  навчишся  мудрості,  в  зірок – туги  за  недосяжним,  у  себе  завжди  знайдеш  сумніви  і  сум  за  тим,  що  не  збулось“,  а  головне – віру,  що  недаремно  прийшов  на  цю  землю.

„Знайди себе  в  собі

Підкори  себе  собі,

Оволодій  собою“,- писав  Ф.Достоєвський.

Як  Леся,  майте  в  душі  те,  що  не  вмирає.

Ваші  дослідження  і  виступи  заслуговують  відповідної  нагороди  (мотивування  оцінок).

V. Домашнє завдання.

Пишіть  домашнє  завдання  і  пам’ятайте  слова  Сократа:  „Заговори,  щоб  я  тебе  побачив!“

1.  Написати  міні-твір  на  основі  власної  схеми  та  почутого  на  уроці:  „Чим  привабила  мене  поетеса.“  або  „Що  імпонує  мені  в  Лесі  Українці  як  особистості?“ або  „Чи  може  Леся  бути  нашим  ідеалом?“

2. Прочитати  збірку  „На  крилах  пісень“,  виконати  ідейно-художній  аналіз  віршів (по  групах).

Додаткові  матеріали  до  уроку  „Леся  Українка  як  особистість“.

Характер  Лесі  Українки  наскільки  прекрасний,  настільки  ж  і  складний.  Передусім  відзначимо  її  принциповість.

Друга  властивість  Лесиного  характеру – скромність.  Перші  (та  й  не  тільки)  вірші,  доводилось  в  неї  видобувати  мало  не  силоміць.  А  біографію  свою  до  друку  нізащо    не  хотіла  давати,  навіть  тоді,  коли  була  авторкою  геніальної  збірки  „На  крилах  пісень“.  „Коли  б  я  побачила  свою  біографію  в  друку,  се  була  б  найприкріша  хвилина  мого  життя“.  „Мене  називають  правою  рукою  дядька  (Драгоманова):  добре  було  б,  якби  мене  можна  було  назвати  одним  пальцем  на  його  руці“.

Третя  властивість – самокритичність  і  самовиховання. „Характер  мій  якийсь  скритий,  мені  це  не  подобається,  завжди  стараюсь  бути  якось  ширше,  вільніше“.

Четверта  властивість – сила  волі  і  цілеспрямованість.  „Хіба  тільки  якась  диявольська  сила  мене  затримає,  коли  я  не  дійду  свого“.  Залізна  воля  Лесі  найдужче  проявилась  в  1901  р. у  Мінську  біля  вмираючого  Сергія  Мержинського.  Не  всякий  так  може  володіти  собою  за  таких  умов.

П’ята  властивість – почуття  людської  гідності. При  всій  шанобі  до  Михайла  Драгоманова,  коли  той  скривдив  її  ні  за  що,  дала  йому  належну  відсіч:  „Чого  се  ви  так  на  мене  напались?  Далебі  не  по  правді  Ви  вчинили!“  А коли  ж  вона  винна,  відразу  ж  визнає  це: „Якщо  будете  мене  лаяти,  то  я  того  варта“.

Шоста  властивість -  солідарність  з  однодумцями  у  спільній  боротьбі  за  долю  рідного  краю.  Політичному  в’язневі  Михайлові  Кривнюку  Леся  пише  в  тюрму:  „І  так  мені  захотілось – посидіти  замість  Вас.  Далебі,  я  для  цього  створена ...“  І  вірш  про  це:

Чи  згадали  хоч  раз  ви  про  мене  в  тюрмі,

Як  про  Вас  я  спогадую  хвора?

Сьома  властивість – має  відвагу  признатись  у  чомусь  такому,  що  її  характеризує  негативно.  Наприклад:  „У  26  літ  уперше  пізнаю,  що  то  катехізис!  Що  ж,  краще  пізно,  ніж  ніколи“.

Восьма  властивість – християнське  милосердя:  „Я  звикла  приймати  чужі  болі  й  жалі.  Мої  друзі,  що  звертаються  до  мене  в  хвилини  смутку, - тим  найбільше  притягують  мене  до  себе“.

Дев’ята  властивість – невсипущість:  „Перед  собою  маю  роботу  без  кінця,  не  маю  коли  і  вгору  глянути“.  „О,  якби  мені  не  нога,  чого  б  в  світі  натворила!“

Десята  властивість – прямота:  „Прошу,  аби  Ви  кожний  раз,  як  заворушиться  у  вас  якийсь  сумнів  проти  мене,  казали  б  мені його  просто,  не  замовчуючи,  а  я  Вам  завжди  з  охотою  так  само  відповім ...  Я  певна  перед  власною  душею,  що  я  Вас  ніколи  не  зраджу  і  не  зневажу“.

Одинадцята  властивість – делікатність .Маючи  від  Михайла  Павлика  запрошення  побувати  в  його  хаті,  Леся  все  ж  зупиняється  в  готелі,  бо  прийдеться,  мовляв,  приймати  у  себе  людей,  і  „ми  б  заважали  господареві“.  Сюди  ж  зараховуємо  і  компліменти  Лесі.  Ось  її  комплімент  Михайлові  Кривинюку:  „Ваша  лагідність,  Михайло,  більша,  ніж  у  царя  Давида“.

Дванадцята – жертовність: „Я  б  сама  за  тебе  в  огонь  пішла – так  тебе  люблю“  (йдеться  про  сестру  Ольгу).

Тринадцята – спромога  до  боротьби:  „У  мене  організм  хоч  і  поганий,  та  упертий  і  здатний  до  значної  боротьби.  Веселіше  вмерти  на  барикаді.  Ми  ще  поберемося!“

Чотирнадцята – дивитись  смерті  у  вічі:  „Світ  не  западе  і  без  мене,  знайдуться  ліпші  на  моє  місце...“  „Як  дитина,  я  не  тямлю  небезпеки.  Як  той  лицар  Парсіфаль,  я  не  знаю  страху“

П’ятнадцята – самостійність. „Навіть  у  своїх  хворобах  волію  бути  самостійною“.

„Бути  здоровою  тільки  самій  для  мене  нічого  не  варт“. – писала  Леся  до  сестри  Ольги.  І  справді  вона  бажала  і  все  робила  для  того,  щоб  усі  її  рідні  були  здорові.  „Я  дуже  рада  що  ви  поправляєтесь. – вітає  вона  дядька  Михайла  Драгоманова. – Часто  згадую  легенди,  де  то  одна  людина  приймає  на  себе  чужу  біду  і  слабість,  і  жаль  мені,  що  це  можливо  тільки  в  казці“.

Ні,  не  лише  в  казці.  І  Леся  Українка  довела  це  власним  життям,  довела  багатократно.  Ось  у  далекому  Петербурзі  на  тиф  захворіла  її  молодша  сестра  Ісидора.  Птахою  прилетіла  і  врятувала  Дору  від  смерті.  У Мінську  вмирає  Сергій  Мержинський.  „Все,  все  покинуть,  до  тебе  полинуть“ – і  полинула  всупереч  благанням  матері,  всупереч  застереженням  рідних.   І  Оксану  врятувала.

Навіть  в  останній  день  свого  життя,  коли  Ісидора  приїхала  на  двірець  зустріти  сестру  Ольгу,  Леся  сказала  до  матері:  „Дивіться,  наготуйте  ж  Лілі  щось  поїсти:  вона  ж  так  бідна  здорожилася!“  Це  були  останні  слова  Лесі  Українки.

Усе  досі  сказане  про  Лесю  можна  звести  до  такої  тези:  „Беру  твій  біль  на  себе“.  Це  добре  збагнула  Алла  Демидова,  виконавиця  ролі  Лесі  У  фільмі  „Іду  до  тебе“:  „Вживаючись  у  роль,  я  пройшла  Лесиними  дорогами,  переболіла  її  болем.  А  біль  у  неї  пекельний...“  (Див.  Б.Степанишин,  Тарас  Шевченко,  Іван  Франко,  Леся  Українка  в  школі:  методичний  посібник  для  вчителів. – К.:  „Проза“,  1998.)

 

Вікторина  до біографії Л Українки

1.               Хто назвав Лесю «наймужнішою поетесою в усій соборній Україні? (І.Франко).
2.               З нагоди чого він так сказав?   ( Леся написала вірш «На столітній ювілей української літератури» до 100-річчя виходу в світ «Енеїди» Котляревського про гірку долю українських письменників).
3.               Прізвище поетеси. (Лариса Петрівна Косач).
4.               Скільки дітей було в сім’ї? (Шестеро).
5.               Які мови вивчила в дитинстві? (Грецьку і латинську).
6.               У скільки років і як Леся захворіла? ( 10 років, у 1881, застудилася, лікували від ревматизму, бо боліла нога, потім ліва рука, а в неї – туберкульоз кісток).
7.               Скільки років продовжувалася війна з хворобою? (32, а померла у 42 роки).
8.               Перший вірш і коли  написала. («Надія» 1880 , у 9 років, хоча рідні згадують, що писала ще раніше).
9.               Хто першим назвав її геніальною жінкою, чому? (Михайло Павлик в 1891 році за написаний Лесею підручник «Стародавня історія східних народів», та за глибоку обізнаність з культурою, освітою, поезією людства).
10.          Який псевдонім, чому? (Під впливом дядька Михайла Драгоманова, що користувався ім’ям Українець, його вважала «духовним батьком»)
11.          Назвіть перші збірки поезій. («На крилах пісень»(1893), «Думи і мрії»(1899), «Відгуки»(1902).
12.          Чим схожа поезія на Франкову? (Громадянські мотиви, тяжіння до об’єднання віршів у цикли).
13.          Яку драматичну поему створила за ніч, коли і чому?(Драма «Одержима»,  1901р., коли помер Сергій Мержинський, якого кохала.)
14.          Назвіть драматичні твори Лесі. («Іфігенія в Тавриді»,  «В катакомбах», «Кассандра», «У пущі», «Бояриня», «Камінний господар», «Осіння казка», «Лісова пісня».)
15.          У чому життєвий подвиг Лесі? (Писала в умовах хвороби, долаючи біль, думала про рідну культуру, громадська діяльність - збирання фольклору…)
16.          Коли і де померла? (1 серпня 1913 року, в грузинському містечку Сурамі, похована в Києві на Байковому кладовищі).
17.          Вчитель читає вірш «Надія», не оголошуючи назви. Що це за поезія, кому посвячена, коли написана? (9 років, тітці Олені Косач (Єлі), яку заслали до Сибіру).
18.          Чи можна Лесю назвати нашим ідеалом? (Так, вона дійсно зразок досконалості, приклад, людина великого духу – геніальна + обдарована, талановита і її творчість має історичне значення для українців).
19.          Що вона має в серці таке, що не вмирає?
20.          Чи багато про людину може сказати зовнішність? (Скромна, охайна:  терпляча, скромна, худа, бліда, білява,  з примруженими синіми очима, накульгувала, з паличкою, на лівій руці чорна рукавичка, любила блузки гарні, у колодязному – завжди в українському вбранні. Привітна.)
21.          Як вплинуло оточення на формування такої особистості ? (Мати Олена Пчілка,  батько Петро Косач, дядько М.Драгоманов, родини Старицьких і Лисенків,  батькові сестри,  І. Франко, М.Коцюбинський, О.Кобилянська, С.Мержинський, К.Квітка, оточення надзвичайно впливає на формування особистості, на розвиток обдарувань, захоплень, світогляду, на характер, на рівень освіченості. Найважливішу роль відіграє сім’я.)
22.          Освіта впливає на формування особистості? (З 4 років читає, за допомогою гувернанток і матері вивчила німецьку, французьку, російську мови, з братом Михайлом вивчила грецьку та латинську, а потім ще 7 – всього 12 мов. До 14 років навчалася, а далі самоосвіта. Це високо ерудована людина. Знання здобула завдяки батькам, великій силі волі, витримці, бажанню Девіз: семпер тіро - завжди учень.)
23.          Вдачу успадковують, а характер формується, назвіть характерні риси великої українки.
24.          Яка подія з її життя свідчить про її самопожертву, героїзм? (Любов до С.Мержинського, поїхала до хворого у Мінськ).
25.          А постійне тамування болю під час хвороби свідчить про героїзм? Які ще риси ? (Залізна воля, терплячість, сильний характер, бо інакше не змогла б переборюючи хворобу жити в таких умовах.)
26.          Обдарування. (У 4 роки читала, 12 мов, малювала, акторські здібності, декламувала, вишивала, доглядала за квітами, грала на фортепіано).
27.          Яку музику любила Леся? ( Твори Шопена, Бетховена, Шумана, Гріга.)
28.          Чому не могла пізніше грати, вишивати? (Ліва рука не працювала). Зачитати вірш «До мого фортепіано».
29.          Захоплення. (Подорожування.) Яка її улюблена картина і чому? («Сікстинська мадонна» Рафаеля як пам’ять про коханого.)
30.          Життєве і поетичне кредо дочки княжої Волині. (Оптимізм – життєве, «Трагічний світогляд» - всі нещастя сприймати стоїчно. «Виконуй свій обов’язок, а там – будь, що буде» - девіз і в суспільному і особистому житті. «Убий - не здамся!»)
31.          Чому Лесю називають дочкою Прометея? (Це її улюблений образ.)
32.          Зачитати листи Лесі. А вже коли було геть тяжко, тяжко так, що несила терпіти - вірш   «Горить моє серце». Краще про біль не скажеш, бо цю біль вона терпіла 32 роки.

 

Проблема  відповідальності  за  долю  батьківщини

у  драмі  Лесі  Українки  „ Бояриня“.

 

    Тема:  „А  в  серці  тільки  ти,  єдиний  мій,  коханий,  рідний  краю“.   

Мета:  ознайомити  учнів  із  змістом  твору,  з  різними  думками  дослідників  щодо  написання  твору, з  листами  поетеси,  розкрити  головні  проблеми  драми,  передати  тугу  за  рідним  краєм  Оксани  та розкрити  компроміс  Степана  з  власною  совістю,  зневажання  ним  людської  гідності  і  честі,  розвивати  творче  мислення  учнів,  уміння  писати  реферати   або  тези  до  виступу,  аналізувати  твір,  виробляти  в  учнів  власний  погляд  на  життя  великої  дочки  українського  народу,  яка  ніколи  не  відділяла  особисте від  громадського,  виховувати  в  учнів  потяг  до  правди,  справедливості,  інтерес  до  історичного  минулого  України,  почуття  любові  до  рідного  краю,  виховувати  громадянина  незалежної  України,  який  буде  гармонійно  поєднувати  особисті   й  загальнонаціональні,  державні  інтереси.

 

Тип  уроку:   урок -  конференція.

 

Обладнання :  текст  п’єси,  листи  Лесі  Українки,  думки  критиків,  істориків,  літературознавців  про  драму  та  історичні  події  в  ній.

Випереджувальні  завдання:  підготувати  виступи, повідомлення,  тези,  реферати  за  поемою  „Бояриня“,  відшукати  історичний  матеріал,  цікаві  спогади,  вислови  на  теми:

1.                  Доба  Руїн  в  історії.
2.                  Тема  Руїни  в  українській  літературі.  Літературна  історія  драматичної  поеми „Бояриня“.
3.                  Увага  поетеси  до  національної  історії.  Епістолярія  Лесі  Українки – (як  вона  ставилася  до  твору), її  роздуми  над  проблемами  національної  історії.
4.                  Національна  доля  українського  народу  в  драмі  Лесі  Українки  „Бояриня“.
5.                  Композиція  твору    (основні  сюжетні  елементи).
6.                  Жіноча  доля  як  уособлення  трагедії  рідного  краю  в  драмі.  Права  жінки  в  Україні  і  в  Росії.  Оксана  перебійна  як  символ  України.
7.                  Два  різних  погляди  на  шлюб  і  на  форми  його  здійснення  у  XVII  ст.
8.                  Протиставлення  вільнолюбивого  українства  атмосфері  духовного  гноблення  Московщини.  Неприйняття  конформістської  позиції  „змосковщеного“  земляцтва.
9.                  Жанрова  специфіка  твору.
10.             Актуальність  драми  як  в  пізнавальному,  так  і  у  виховному  аспектах.
11.             Ідея  служіння  Вітчизні  та  її  різне  розуміння  героями  „Боярині“  Лесі  Українки.   (Виступи  учнів  до  5  хвилин)

Епіграфи  до  уроку:

                                                                     І  скажуть  колись  люди:

                                                                     Коли  сей  народ  пережив  

                                                         і  такі  часи  і  не  загинув,  то  він  сильний. 

                                                                                                              Л.  Українка

 Неабияку  мужність  треба  було  мати,  щоб  у  ті  часи  писати   про  любов  до  Вітчизни:

                                                                           І  все-таки  до  тебе  душа  лине,

                                                                     Мій  занапащений,  нещасний  краю, 

                                                                                            Як  я  тебе  згадаю,

                                                                У  грудях  серце  з  туги,  з  жалю  гине.

 

Хід  уроку

І. Організаційний  момент.

ІІ.   Оголошення  теми,  мети,  епіграфів  уроку.  Вступне  слово  вчителя.

 На  одному  з  уроків  по  творчості  Лесі  Українки  я  вам  зачитувала  вірш  Миколи  Сидорчука  „Лесі  Українці“,  сьогодні  хочу  нагадати  такі  рядки  з  нього:  „Ти  несла народу  в  спрагу  воду,  тому  і  звешся  гордо – Українка!  Ти  нашу  совість  збуджуєш  по  вінця,  Хоча  ще  й  досі  нас  у  них  не  досить,  Та  ми  уже  не  сплячі  малороси,  з  тобою  ми  у  світі – українці!“  Сьогодні, аналізуючи  драму  „Бояриня“,  яку  ви  повинні  були  прочитати  дома,  ми  якраз  і  спробуємо  вирішити  проблемне  питання:  Хто  ж  ми – українці  чи  малороси?  І  яка  різниця  між  цими  словами.  Це  буде  урок – конференція  „А  в  серці  тільки  ти,  єдиний  мій,  коханий,  рідний  краю!“.   Що  таке  конференція?  Конференція – збори,  нарада  представників  яких-небудь  держав,  партійних,  громадських,  наукових  і  т. ін.  організацій  для  обговорення  та  розв’язання  певних  питань;  форум,  віче,  симпозіум,  семінар.

Семінар – 1. Форма  групових  занять  із  якого-небудь  предмета  або  теми  студентів  вузів,  учнів  середньої  школи  та  ін., що  відбуваються  під  керівництвом  викладача.  2. Групові  заняття,  гурток  для  підвищення  кваліфікації.

ІІІ.  Сприйняття  і  засвоєння  учнями  навчального  матеріалу.

Конференція.  Повідомлення  учнів ( до  5  хвилин). Для  обговорення  питання:  «Проблема  відповідальності  за  долю  Батьківщини»  на  конференцію  запрошені  історик,  літературознавець,  правознавець,  священик,  Леся  Українка,  коментатор,  соціолог.  Слухаючи  їхні  виступи, ви  повинні  у  зошитах  стисло  занотувати  зміст  матеріалу,  тобто  сформулювати  висновок  до  кожного  повідомлення. А  також  знайти  відповіді  на  проблемні  запитання:

1.               „Бояриня“ – це  драма  кохання  Оксани  і  Степана  чи  художня  сторінка  трагічної  історії  України?
2.               Чи  погоджуєтеся  ви  з  тим,  що  в  основі  твору – філософія  життя  в  складний  період  історії,  коли  народ  український  самовільно  „взяв  на  шию  ярмо“  і  змирився  з  роллю  раба?
3.               Яка  символічна  роль  іржавої  козацької  шаблі  у  драмі?

Ведучий:  „Бояриня“ – один  з  найкращих  патріотичних  творів  Лесі  Українки.  І  своїм  ідейно-тематичним  спрямуванням,  і  своєю  драматичною  долею  поема  вирізняється  з-поміж  інших  творів  письменниці.  Досить  довгий  час  цей  твір  замовчувався  або  згадувався  як  творча  невдача  письменниці.  У  спогадах  Олени  Пчілки  читаємо:  „В  драмі  нема  роздирательних  місць,  але  це  була  справжня  драма  з  тодішнього  українського  життя  на  тлі  московського  нового  життя“.  Що  ж  спонукало  Лесю  до  написання  цього  твору? Причин  могло  бути  кілька:

•                   ностальгія  за  рідним  краєм  (твір  написаний  у  Єгипті  в  1910 році);
•                   нарікання  критиків,  що  Леся  пише  лише  про  чужу  історію;
•                   спілкування  з  Яворницьким,  який  у  цей  час  також  лікувався  в  Єгипті;
•                   Леся  Українка  була  знайома  з  працею  М. Костомарова  „Руїна“.

- Отже,  в  „Боярині“  відображено  життя  українців  XVII  ст. Що  ви  знаєте  з  історії  про  цей  час,  яку  назву  він  одержав,  чим  характерний?

1). Повідомлення  учня-історика на  тему:  „Доба  Руїн“.  (Історична  довідка).

Історик.  У своїй  праці  „Тисяча  років  української  культури“  Мирослав  Семчишин  зазначає:  „В  другій  половині  XVII  ст.  за  гетьманування  І. Виговського,  Ю. Хмельничанка,  П. Тетері,  І. Брюховецького,  П. Дорошенка,  Д. Многогрішного,  І. Самойловича,  І. Мазепи,  що  дотримувались  різних  орієнтацій – то  на  російський  царизм,  то  на  польського  короля,  то  на  турецького  султана  чи  на  шведського  короля,  Україна  стала  ареною  безперервної  боротьби  проти  внутрішніх  і  зовнішніх  ворогів  та  гетьманських  міжусобиць.  (Це  патріотична  драма  була  написана  Лесею  Українкою  за  три  дні  в  Єгипті,  27. – 29.04.1910 р.  Дія  п’єси  відбувається  в  другій  половині  XVII  ст.,  коли  угоди,  підписані  на  Переяславській  раді,  були  потоптані  Московщиною.  Україна,  яка  за  умовами  договору  мала  бути  лише  у  союзі  з  Московщиною,  через  загарбницьку  політику  царизму,  який  уміло  розпалював  ворогування  козацької  старшини  в  боротьбі  за  владу,  втрачала  державну  автономію,  перетворювалася  на  руїну.  Нитка  з  цього  клубка  протягнулася  через  багато  століть  аж  до  нашого  часу.  У  передмові  до  драми  Ліна  Костенко  так  описала  тогочасне  становище  України:  „А  до  неволі  якнайкраще  підходить  слово  Руїна.  Час,  коли  Правобережжя  обезлюдніло,  коли  димом  батьківщини  був  дим попелищ.  Це  був  час,  трагічна  доба,  що  тривала  чверть  століття  після  смерті  Богдана  Хмельницького,  коли  Україну  намагалися  поділити  між  собою  Польща  і  Московщина, сіючи  ворожнечу,  провокуючи  безперервні  внутрішні  суперечки  за  гетьманство,  протистояння  козацьких  низів  і  старшини.  В  поемі  чітко  вирізняється  ставлення  письменниці  до  Московщини  як  до  історичного  ворога.  Польща  на  той  час  занепала  і  вже  не  мала  колишньої  сили.  І  лише  Росія  продовжувала  нав’язувати  свою  волю  українському  народові.

 Але  твір  Лесі  Українки – це  не  історична,  а  скоріше  психологічна  драма,  створена  на  історичному  матеріалі.  Герої  „Боярині“  не  є  історичні  особи.  Врешті,  драма  ця  є  історичною  лише  тією  мірою,  що  тут  вказана  доба  гетьманування  Дорошенка.  Відомості  про  Дорошенка:

Дорошенко Петро Дорофійович (1627-1698) — визнач­ний український державний, політичний та військовий діяч, гетьман України.

Добре освічений, Дорошенко пройшов військову і диплома­тичну школу в гетьмана Б.Хмельницького, який у 1657 р. при­значив його  полковником  прилуцьким. Будучи противником союзу з Московською державою, підтримав гетьмана І.Виговського. У 1660 р. як полковник чигиринський їздив до Моск­ви, де домагався скасування деяких пунктів Переяславських статей 1659 р.

Гетьманом Правобережної України Дорошенко став у 1665 р. Стратегічною метою його було об'єднання Лівобереж­ної і Правобережної України під своєю владою. Після Андрусівського перемир'я 1667 p., умови якого абсолютно нехту­вали державні українські інтереси, Дорошенко перейшов під політичний протекторат Туреччини.

1668 р. після загибелі І.Брюховецького козаки проголосили Дорошенка гетьманом усієї України. Проте сусідні держави, за­непокоєні зміцненням гетьманської влади, взялись підривати її шляхом підтримки суперників Дорошенка і прямою військовою агресією, і він змушений був постійно воювати з претендента­ми на гетьманську булаву: Суховієнком, Многогрішним, Ханенком. У 1672 р. організував похід українсько-турецько-татарської армії на Правобережжя. Проте поведінка турків і татар викликала обурення населення й підірвала авторитет гетьмана. Боротьбу ускладнювало те, що Правобережжя обезлюдніло,    перетворилося на суцільну руїну.

Наступний етап діяльності — це боротьба з лівобережним гетьманом І.Самойловичем. Виснажений тривалою боротьбою проти Туреччини, Дорошенко 1675 р. зрікся булави. Останні роки життя провів під Москвою, де і помер.

Усе життя і діяльність гетьмана Дорошенка були спрямовані на досягнення повної державної незалежності та збереження територіальної єдності України.

Другий   учень.

Многогрішний Дем'ян Ігнатович (близько 1630— після 1701) — гетьман України в 1669-1672 pp. Козацьку службу починав за Б.Хмельницького. Як противник Андрусівського договору (1667) брав участь в антимосковському повстанні І.Брюховецького. Наказний гетьман П.Дорошенка на Лівобережжі, 1668 р. став «гетьманом сіверським», а з 1669 р. був обраний  у Глухові гетьманом України. Твердо стояв на ґрунті самостійності України, відверто висловлювався проти загарбницької політики Москви і розпочав таємні переговори з П.Дорошенком. Прихильник сильної гетьманської влади. Невдоволена козацька старшина за допомогою Москви зробила переворот, заарештувала Многогрішного й видала Москві. Звинувачений у «державній зраді», Многогрішний був тортурований і засуджений на страту,  яку замінено довічним  засланням у Сибір.  Після звільнений з в'язниці перебував на військовій службі. Під кінець життя пішов у ченці. Українські історики пов'язують час гетьманування Многогрішного із  закінченням періоду руїни.

„А  до  неволі  якнайкраще  підходить  слово: Руїна. Період,  майже  не  освітлений  в  нашій  літературі.  Тим  часом  він  був  одним  з  найтрагічніших  в  нашій  історії, - писала Ліна Костенко.

Бесіда

1.Коли  Україна  була  поділена  на  Лівобережну  і  Правобережну?

2.Чому  цей  період  названо  Руїною?

3. Яку  роль  в  історії  України  відіграв  Петро  Дорошенко?  (В 1665 році  козаки  обрали  його  гетьманом.  Дорошенко  вважав,  що  найкраще буде  визволити  Україну  з-під  чужих  впливів,  вступивши  в  союз  з  турками  і  татарами,  як  колись  Б. Хмельницький, але помилився).

4. Що  ж  перешкодило  Дорошенкові  визволити  Україну  з-під  польського  та  московського  ярма?

5. В  яких  творах  української  літератури    ми  можемо  прочитати  про  цю  добу?

Повідомлення  підготовленого  учня  „Тема  Руїни  в  українській  літературі“.

Літературознавець

Своїм  змістом  „Бояриня“  пов’язана  з  добою  Руїни  і  Петра  Дорошенка.  Леся  Українка  не  перша  звертається  до  тогочасних  подій.  В  українській  літературі  доба  17 - 18  ст.  висвітлена  в  таких  творах, як  „Чорна  рада“ П.Куліша,  „Чернігівка“  М. Костомарова, „Заступила  чорна  хмара  на  білую  хмару“ Т.Шевченка,  „Гетьман  Дорошенко“ Л. Старицької – Черняхівської, „Ґандзя“ І.Карпенка-Карого. Національна  руйнація  після  смерті  Б.Хмельницького  знайшла  відображення  в  довго замовчуваному  романі  М. Старицького „Руїна“.  На  цьому  ж  історичному  матеріалі  побудовані  писані  у  різні  часи  драми  „Сонце  Руїни“ (1911) В.Пачовського, „Про  що тирса  шелестіла“(1916)  С.Черкасенка. 

 Через  тяжку  хворобу  поетеса  часто  перебувала  далеко  від  рідної  землі,  тужила  за  нею,  все  частіше  зверталася  до  української  тематики.  Михайло  Драй-Хмара,  видатний  український  поет – неокласик  та  літературознавець,  поділяв  твори  про  добу  Руїни  на  дві  групи:

 а)  твори,  у  яких  домінує  історична  канва; 

б)  твори,  у  яких  домінує  психологічна  лінія.

- До  якої  з них  ви  віднесли  б  твір  Лесі  Українки?  (Це  психологічна драма  на  тлі  історичних  подій).

Вчитель.  Які  з  цих  творів  про  добу  Руїни  ви  читали? 

•                   Літературознавець. Деякі  критики  наголошували,  що  Леся  Українка  цурається  українських  тем,  так  як  мало  знайома  з  побутовим  оточенням  України,  певним  віддаленням  її  від  українського  життя  з  причин  хвороби.  Так  вважав  редактор  12-томного  видання  її  творів  Б. Якубовський,  подібну  думку  висловлював  і  дослідник  „Боярині“  М.Драй-Хмара.  Як  же  було  насправді.  Хто  має  рацію?  Я  думаю,  що  найкраще  нам  про  це  скаже  сама  поетеса.  Ми  почитаємо  її  листи,  бо  що  може  краще  допомогти  нам  збагнути  вдачу,  характер  митця,  його  уподобання,  смаки.  Ми  вже  знайомились  з  деякими  її  листами,  вивчаючи  життєвий  шлях.  А  тепер  дізнаємось,  що  думала  поетеса  про  цю  добу  і  що  вона  сама  говорила  про  драму  „Бояриня“.  Листи  Лесі  Українки  можна  справедливо  назвати  своєрідним  дзеркалом  її  високої  і  натхненної  душі.  Як  і  художні  твори  поетеси,  листи  її  актуальні  і  нині,  бо  їхній  громадянський  резонанс  надихає  на  боротьбу  за  високі  суспільні  ідеали.  Зараз  до  нас  завітає  Леся  Українка  і  почитає  свої  листи,  а  ваше  завдання:  занотувати  головні  цікаві  думки,  подумати  над  проблемними  питаннями  і  над  тим,  якою  постає  перед  нами  поетеса  у  листах?  Як  ставиться  до  твору?

(Виступ-повідомлення  підготовленої  учениці,  яка  грає  роль  Лесі  Українки, читає  і  аналізує  її  листи,  дає  відповіді  коментатору).

Ведучий. Отож,  друзі,  до  нас  завітала  Леся  Українка  і  коментатор.  Ми  проводимо  своєрідний  телеміст,  і  голос  поетеси  буде  звернений  до  нас.  Пам’ятаймо,  що  в  ХІХ ст.  у  дворянських  сім’ях  спілкувалися  здебільшого  російською  мовою,  вона  переважала  в  усіх  державних  установах,  не  було  українських  книжок,  адже  Росія  тримала  Україну  як  колонію.  Сім’я  Косачів   була  серед  небагатьох,  які  спілкувалися  українською  рідною  мовою,  шанували  народні  традиції  та  звичаї.  День  народження  Шевченка  відзначався  як  родинне  свято,  до  сімейної  трапези  запрошувалися  сусіди  та  друзі,  читалися  поезії  Кобзаря,  а  в  день  його  пам’яті  горіли  свічки.  Те,  що  Косачі  любили  рідну  мову,  пишалися  нею,  має  служити  прикладом  для  нас.  Прослухайте уривок з листа до дядька Михайла Драгоманова (1888p.).

Голос поетеси. «Книжки ваші я всі про­читала, і вони мені дуже сподобались, збираюсь навіть дещо перекладати. Найбільше мені згодив­ся словар, бо я почала переводити «Одіссею» і вже переложила дві рапсодії... пришліть мені французький переклад драми Толстого «Власть тьми»...».

Коментатор. Ми уявили вас, сімнадця­тирічну вродливу українку — освічену і начита­ну, що робить такі запити своєму дядькові. В такі юні роки перечитати стільки книг та ще й мовою оригіналу: італійською, французькою, давньо­грецькою. А робити художні переклади — це над­звичайно складно!.. Хочеться брати з вас приклад і вивчити хоча б одну іноземну мову в школі. Ми зрозуміли, що вивчення іноземних мов не тільки розширить наш світогляд, а й дасть можливість безпосередньо спілкуватися з іноземними фахів­цями, які працюють в Україні.

Ведучий. У 1891 р. з Відня Леся надсилає схвильований лист до Михайла Драгоманова.

Голос поетеси: «...розглядаюсь я собі на тую Європу та європейців... Мені тепер ще тяжче буде у своєму краї, ніж досі було. Мені со­ром, що ми такі невільні, що носимо кайдани і спимо під ними спокійно. Отже, я прокинулась, і тяжко мені, і жаль, і болить...».

Коментатор. Нам зрозумілий біль, який ви відчули, перебуваючи у Відні, у вільній демо­кратичній країні. Вам боляче, що рідна земля за­кута в кайдани рабства, як соціального, так і національного. Ви розмірковуєте про шляхи бо­ротьби з цією несправедливістю.

    Ви нам подаєте хороший приклад: готувати себе з шкільної парти до участі в громадському та суспільно-політичному житті країни. Так, ми по­винні сьогодні опанувати знання, щоб потім не бо­лючі переживання переповнювали нас, а гордість за країну, в якій би ми всі вільно говорили правду, думали й жили вільно та в достатку, а не заздрили іншим народам, які живуть сьогодні краще нас, ма­ють можливість реалізувати свої людські права... Ви вчите нас шукати шляхи, «як маємо самі собі помогти». Це звучить актуально і сьогодні.

Ведучий.  А ось Леся Українка ділиться з  братом враженнями від подорожі в 1888 р. до ту­рецької фортеці Акерман (теперішній Білгород-Дністровський).

Голос поетеси. «... От уже страшна бу­дова, нехай їй цур! Високі мури та товсті, грубі, що аж хати в їх довбані, мов келійки, башти круглі, тяжкої архітектури, в баштах льохи та тем­ниці з ґратами залізними (певно, колись там коза­ки наші сиділи)...».

Коментатор. Уже в цьому описі відчу­вається рука майстра пейзажної, інтимної та гро­мадянської лірики. 1893 р. окремі вірші й цілі цикли поезій Лесі Українки увійдуть до першої збірки «На крилах пісень», надзвичайно обсягової як для молодого поета-початківця (6 поетич­них циклів, біля 30 віршів, що не ввійшли до циклів, поеми «Самсон», «Місячна легенда» та «Русалка»). Особливо слід відмітити цикли пей­зажної та інтимної лірики «Подорож до моря» та «Кримські спогади». Ось яку високу оцінку дав циклові «Подорож до моря» (куди ввійшла перли­на поезії «Красо України, Подолля!..») Іван Франко: «Все тут просте, ясне та сильне, перший раз блискає талант авторки в повній красі».

 Процитуємо висловлювання  І. Франка про всю збірку «На крилах пісень», про талант, а водночас простоту й дохідливість поетичного стилю: «Леся Українка піднімає важке голосіння не над своєю долею, але над цілим рідним краєм, над тим наро­дом, забитим в кайдани. Вона перша і одинока вміє опанувати ту широку скелю почувань від тихого суму до скаженої розпуки і мужнього гордого про­кляття, що являється природною реакцією проти холодної зневіри.

 Україна, на наш погляд, нині не має поета, що міг силою і різносторонністю свого таланту зрівнятися з Лесею Українкою.

 Від часу Шевченкового «Поховайте та вста­вайте, кайдани порвіте» Україна не чула такого сильного, гарячого та поетичного слова, як з уст сеї слабосилої, хворої дівчини»'.

Коментатор. Мені імпонує те, що поете­са була надзвичайно самокритична й вимоглива до себе. Нам, молодим, варто виробляти в собі цю ри­су. Сподобалося, як вона гідно відповіла Осипу Маковею, котрий пов'язував ноти смутку в її по­езіях із станом її кволого здоров'я. Але ж це не так. Смуток з приводу власного здоров'я був захований не лише від людського ока, а й від власного... Вона відганяла «ті думи сумні», переборювала фізичний і моральний біль, жила й творила... Інакше не була б тоді вона Лесею Українкою. (Тут варто прочита­ти напам'ять «Contra spem spero!»).

 Ці слова для кожного з нас звучать, як підтримка, як рука друга на випадок біди...

 Подібні ж переконливі слова звернені до Маковея (9 червня 1893p.).

Голос поетеси. «...Даремне думаєте, що я вже в такому розпачливому моральному стані, в якому ніщо людині не мило... Якби вже я була в такій оспалості, то, певне б, затримала при собі усі свої і сумні, і веселі пісні, не турбуючись да­вати їх до друку та пускати межи люди... Ви боїтесь, що я не піду разом з духом часу, а зоста­нуся позаду,— не думаю я сього. «На крилах пісень» не єсть моє останнє слово, а коли я думаю йти далі, то вже ж вперед, а не назад, інакше не варто було й виходити» (X. 153).

Ведучий. Тому Леся Українка вибрала «живу мову публіцистики, не мову сухих, безстрасних мумій, а живу мову певної в своїх погля­дах людини», тобто на перший план поставила громадську діяльність, щоб не лише словом, а й конкретним ділом сприяти змінам на краще в країні. Громадську діяльність встигала поєднува­ти з публіцистикою та художньою творчістю.

 Ми не перестаємо захоплюватися, дивуватися могутності духу й мужності цієї кволої жінки.

 Друзі, прослухаймо передбачення талановитої людини, патріотки щодо розвитку українського суспільства в листі до М. Павлика (1895 p.).

Голос поетеси. «...Знаєте, я все ж таки оптимістка, чи то скоріш прогресистка, і думаю, що світ іде не до гіршого, а до кращого, тільки ко­ли б він скоріше йшов, а то стільки сили й людей даремнісінько гине. А у нас, на Україні, ще бага­то мусить загинути марне (чи, може, так буде зда­ватись, що марне?), поки що-небудь людське вийде» (X, 283).

Коментатор. Шановна наша Українко з великої літери! Ваші слова виявилися пророчими. І хоч багато загинуло талановитих людей, справжніх патріотів-борців, український народ став на шлях розбудови власної держави. І ми, пам'ятаючи Ваші попередження, сьогодні не бай­дужі до того, що наша країна занадто повільно йде до кращого життя, але ми віримо в перемогу, як вірили Ви, і будемо, і мусимо робити чесно ко­жен свою справу на користь Батьківщини. Здобу­вати знання — наш найперший обов'язок, і ми вдячні Вам за науку!.. Ви вчите нас бути принци­повими і безкомпромісними, справедливими і готовими до самопожертви в ім'я справедливості. 

 Далі вчитель зробить короткий підсумок уроку.

Учитель. Отже, діти, ви зрозуміли важ­ливість епістолярної спадщини Лесі Українки. Ви побули в ролі коментаторів її листів і завдяки цьо­му дізналися багато нового про мрії, помисли і діяння великої дочки українського народу. Ми встигли опрацювати лише невелику частину листів. У 3-х томах 12-томного видання творів Лесі Українки опубліковано понад 750 листів!..

 Але і з тих листів, що ми озвучили, Леся Ук­раїнка постала захисником інтересів народу, справжньою патріоткою, що пишалась рідною історією, мовою, культурою. І нам, усім сьо­годнішнім українцям, заповідала гордо нести ім'я великого народу, доля якого була надзвичайно важкою, «закованою в кайдани». Вона все робила для того, щоб ті «кайдани» розпались, і твердо вірила в перемогу.

Вчитель. Отже, якою  ви  побачили  Лесю  Українку  і  чи  дійсно  вона  цуралася  українських  тем  і  мало  знайома  з  українським  побутом?

Учень.  У  листах  вона  постає  перед  нами  не  тільки  як  поетеса,  драматург, перекладач,  а  й  як  любляча,  ніжна  дочка,  сестра,  дружина.  І  всі  ці  риси  злилися  воєдино  в  образі  ліричної  героїні.  Мужньої  і  сильної  патріотки...

- Леся  Українка,  як  і  Оксана,  боролася  за  незалежну  державу,  за  її  культуру,  за  людську  та  національну  гідність.  Вона  не  злякалась  арештів,  разом  з  членами  товариства  „Просвіта“  27  січня 1907  року  пише  звернення  до  Міністерства  народної  освіти  в  Петербурзі  з  проханням  дозволити  відкрити  в  Києві  народну  школу  з  українською  мовою  викладання. Крім  того,  було  написано  в  зверненні: „...нижеподписавшиеся  полагают,  что  поднятый  в  записке  вопрос  представляет  огромную  важность  для  дела  просвещения  украинского  народа  и  без  скорого  и  удовлетворительного  разрешения  этого  вопроса  нет и  не  может  быть  у  нас  действительного  образования“.

Про  цю  діяльність  можна  прочитати  в  листі  до  О.  Кобилянської  від  1906р.  з  Києва.

- Лесю  Українку  не  можна  звинувачувати  в  тому,  що  вона  мало  знала  про  свій  край. Ось  лист   до  Агатангела  Кримського ( 6 червня  1912р.  з  Кутаїсі),  який  свідчить,  що  поетеса  дуже  добре  знала  наукові  праці  з  рідної  історії,  але  не  задовольнялася  цим,  а  тому  просила  вченого-історика  прислати  їй  ще  й  нові  видання  українських  літописів: „гнітить  мене  моя  „необразованість“  у  рідній  історії,  себто,  розуміється,  елементарні  відомості  я  маю  і  дещо  там  читала,  але  першоджерел  зовсім  мало  куштувала  і  через  те  не  знаю  стилю,  „пахощів  “  давніх  епох,  а  на  чужу  інтерпретацію  не  покладаюсь. Мені  здається,  що  якби  я  сама  прочитала  якусь  там  Волинську  літопись  чи  Самовидця,  то  я  б  там  вичитала  щось  таке,  чого  мені  бракує  у  сучасних  істориків( не  виключаючи  і  Грушевського), а  потім,  може,  й  сказала  щось  таке,  чого  ще  не  казали  інші  наші  поети.  От  моя  „Бояриня“  тепер   уже  мені  здається  якоюсь  елементарною, а  певне,  вона  була  б  інакша,  якби  я  була  більш  „образована“.  З  виділеного  бачимо,  що  йдеться  тут  не  скільки  про  обізнаність  письменниці  з  рідною  історією,  скільки  про  її  власне  бачення, самобутність  в  інтерпретації  подій    минулого. 

 -З листів ми дізналися, як було боляче поетесі дивитись, що її земляки покірно носять кайдани рабства. Вона таврує збайдужілих, тих, хто зми­рився з рабським становищем.

 - Її листи підтверджують, що ніколи ця мудра й мужня жінка не відділяла свого особистого від громадського. Письменниця вважала, що людина не може бути щасливою, коли навколо неї скрізь панує несправедливість і неволя.

Ведучий. Листи Лесі Українки для кожного з нас є зраз­ком мужності за будь-яких життєвих обставин. У листах ми почули Лесину мову в усьому розмаїтті барв: це мова і задушевної сімейної бесіди, і мова наукова, публіцистична. Доцільно буде нагадати слова Миколи Григоровича Жулинського: «Леся Українка думала не лише про становлення систе­ми національної мови, про розвиток української літературної мови як загальнонаціонального засо­бу комунікації, а й про те, щоб за допомогою літе­ратурної мови консолідувати українську націю».^.

 Листи допомагають нам усвідомити, що осно­ви морального виховання започатковуються в  сім'ях, які повинні бути справжніми оберегами культури. Вони навчають нас дорожити честю  сім'ї, родини.             

 І, нарешті, листи Лесі Українки навчають гор­дитись іменем українця, який по праву займає гідне місце в світовій цивілізації.

2.Творча  робота.  Твір-мініатюра  „Чи  вважаю  я  себе  українцем?“  або  „Чи  зможу  я  стати  майбутньою  елітою  нації?( Учні  пишуть  5-10  хвилин.  В  цей  час  звучить  пісня  про  Україну).

4. Підсумок  уроку.

Вчитель. Продовжимо  далі   нашу  конференцію  на  наступному  уроці. Ви  прослухали  цікаві  повідомлення  про  добу  Руїн,  зробили    певні  висновки  і  тепер  вкажіть,  де  в  тексті  є  натяки  на  те,  що  події  відбуваються  саме  в  період  Руїн? Зачитайте  уривки  з  тексту.

(Історична  канва  відтворена  досить  детально.  По-перше,  змальовуються  церковні  братства,  в  яких  брали  участь  і  жінки.  Оксана  належала  до  дівочого  братства,  де  була  виготовлена  корогва. Сцена,  де  частують  Степана  у  Перебійних:

Перебійний А він  спочатку  не  пізнав  тебе,  ти  знаєш?  Запитав:„Яка  то  панна  у  першій  парі  корогву  несе?“

Корогва-  Прапор,  стяг,  знамено.

Оксана.(Усміхаючись).  Коли?

Перебійний. Та  отоді  як  ти  на    трійцю  в  процесії  з  братчицями  йшла.

Степан.  Ти  завжди  носиш  корогву?

Оксана(з  самоповагою).Аякже,  я  перша  братчиця  в  дівочім  братстві.

По-друге,  згадуються  утиски  московських  посіпак (мову  про  це  вів  гість-козак,  коли  приїжджав  до  Степана). –( Учні  зачитують  уривок).

По-третє,  розповідається  про  те,  що  українська  старшина „понадилась  на  соболі  московські“.(Іван,  брат  Оксани,  закидає  це  Степанові  і  його  батькові).

По-четверте,  йдеться  і  про  недовіру  до  Дорошенка,  який  привів  на  Україну  татар.( Слова  ці  злітають  з  уст  Степана, коли  він  характеризує  братовбивчу  війну  на  Батьківщині.) Зачитують  ці  уривки).

Ведучий.  Отже,  наведені  уривки  вказують,  що  художньому  задуму  передувала  копітка  робота  по  вивченню  історичних  фактів. 

Історик. Як  бачимо,  Леся  Українка  висвітлила  надзвичайно  складні  й  суперечливі  події  другої  половини 17  століття  через  показ  сімейного  життя   української  козацької  старшини  та  російського  боярства. Відтворюючи  сімейний  побут  і  звичаї  козацької  старшини,  яка  змушена  була  служити  російському  цареві,  Леся  Українка  викриває  колонізаторську  політику  царського  уряду  щодо  лівобережних   земель  України.  Хоча  конкретних  історичних  подій  доби  Руїни  в  драмі  не зображено,  зате  через  узагальнені  образи  окремих  людей  та  долі  сімей  ми  простежуємо,  як  зневажалися  елементарні  права  конкретної  людини  і  всього  українського  народу.  У  вищих  державних  установах  Московії  процвітало  хабарництво,  діяла  система  доносів  і  катувань.  На  прикладі  сім’ї  боярина  Степана  найбільш  повно  розкривається  політика  приниження   національної  гідності  українців,  яку  проводив    російський    царизм. 

Вчитель. Ми  розглянули  добу  руїн . Далі  поговоримо  про  руїну  людських  душ  у  драмі.

Домашнє  завдання  підготувати  виступи (до  5  хвилин) на  вказані  вище  питання  до  конференції.

 

 

Леся Українка «Лісова пісня».

Проблема боротьби за вільне, красиве, духовно багате життя

людини.

 

Мета:    розкрити основні проблеми твору, ідейний зміст образів поеми;  

               розвивати   творчу уяву учнів, самостійність мислення; виховувати 

               гуманістичні ідеали,  любов до природи і бережне ставлення до неї.

Обладнання:  портрет Лесі Українки, вислови, виставка книг, піаніно, 

                 Рафаель «Сікстинська мадонна», листочки з тестовими завданнями.

Тип уроку:  урок застосування знань і вмінь, урок-діалог, інсценізація.

                                                               «Не зневажай душі своєї цвіту!» 

                                                                                                               (Л.Українка)

 

                                                              «Сильніше за любов злоба горить,

                                                               Сильніше за красу вражає бридь,

                                                               Але життя росте лишень з любові,

                                                                Лишень краса людей навчає жить!

                                                                                                                Д.Павличко

Навчальні очікування:

1.Розкрити основні проблеми твору, ідейний зміст образів поеми.

2. З’ясувати, що Мавка має в серці таке, що не вмирає.

3. Що означає: «Своїм життям до себе дорівнятись.»

4. Як варто жити? Що робити, щоб «не загубити душі своєї цвіту».

5. Сократ «У кожній людині - сонце, тільки треба його засвітити.»

                                                      Хід уроку.

І. Організаційний момент.

1.Вступне слово вчителя.  Я хотіла б, щоб на сьогоднішньому уроці кожен з вас поставив собі запитання: Хто ми є – щось маленьке у великому Всесвіті, якась піщинка, а чи великий світ – світ емоцій, чеснот, розуму; ми холодні прагматики, а чи гарячі серця, здатні до творення?  Налаштуємо струни свого серця на цей урок за допомогою емоційної  установки, повторюємо її:

2.               Емоційна хвилинка. Є світ, є я, є я в світі! Я-розумна істота! Я люблю цей світ! Я – особистість творча! Я задумуюсь, вчуся висловлюватись. Я хочу знати. Я готовий сприймати нове.

Сьогодні ми з вами постараємося з’ясувати, як же свій творчий потенціал не загубити в сірій буденності. А допоможе нам  Леся Українка.

(Виходить дівчина в українському вбранні, чорна рукавичка на лівій руці, паличка, накульгує, сідає до піаніно, грає).

Дівчина. На шлях я вийшла ранньою весною

                   І тихий спів несміло завела…

   3.Поетична хвилинка.

                   Учень.     О, Лесю, наш край прославила ти над віками.

Злетіла піснею угору.

Та ні, не впала,

Залишилась назавжди з нами.

І знову бачу я у сні

Дівчину з лірою на скелі:

Читаєш і читаєш ти мені

Свої поезії сумні й веселі.

Там Мавка і Лукаш,

Русалка й Водяник –

Волинський край, зорі світанок,

Дівчам волинським ти прийшла до нас,

Дочкою Прометея величалась.

Тобі уклін назавжди й повсякчас

За те, що Українкою назвалась.

                  ІІ. Актуалізація опорних знань.

  Вчитель.  Про який твір говориться у цьому вірші? Про що цей твір?

       ( «Лісова пісня» - прекрасна казка про любов і зраду, про силу лісову та водяну. Вона приваблює людей глибоким філософським змістом, закликом до гармонії буття, до миру з власною душею. Твір про високе покликання людини.)

•             Коли і де був написаний цей  шедевр всесвітньої драматургії? ( Влітку 1911 року у Грузії. )
•                   Що наштовхнуло Лесю до написання «Лісової пісні»? (Спогади про дитинство, туга за рідним краєм.)
•                   Завдання: прослухайте розмову Лесі з чоловіком Квіткою та запишіть у зошити відповідь на питання, до чого, на думку Лесі, нас кличе Мавка?

 

Леся. (Мрійливо, відриваючись від писання, тримає ручку, папір) «Вкраїно! Красо моя, туга моя нерозрадна, де ти? Обізвися, рідна! Я вчую твій голос. Пізнаю його в шепоті вітру, в пахощах чебрецю й материнки. Чуєш-бо, нене? Це я, дочка твоя, Леся, що вночі самотою бігала в ліс, аби завидіти Мавку… Я не забула тебе. І не забуду. Ніколи!

     Знаю; я мало зробила в ім’я твого майбутнього. Але ніколи задля нього не шкодувала сил, навіть життя… я твоя, тобою народжена, твоїми піснями, словом твоїм невмирущим наснажена. Сеї ж миті віддам усе тобі…  А хочеш – пісню складу в твою честь, ясну, голосну та барвисту. Вкладу в неї все, чим багаті мої серце і думка, поєднаю в ній найчистіші поривання людини. І назву – знаєш як? – Лісовою… піснею милих наших поліських гаїв. Я так скучаю за ними! Кажуть – це буває перед останньою дорогою. Що ж, нехай буде й так. Нехай для мене вона буде лебединою піснею…Коли промінь, в котрім я згорятиму, хоч на хвилину прискорить світанок дня, якого ти ждеш, Україно, я буду безмірно щаслива. А поки що -  візьми мою пісню. На більше я, видно, тепер неспроможна…»

(І тут же звертається до чоловіка)

Леся. А знаєш, Кльоню, Мавка не вмре… Мрія не повинна вмирати…Я оживлю Мавку, а з нею і Лукашеву людську надію на краще…

Квітка. Чому саме цю драму так опікуєш? Звичайний собі фольклорний сюжет, яких не бракує в літературі.

Леся. Кожне наступне покоління шукатиме в народній творчості свого, нового. До того ж я глибоко переконана, що історію Мавки може написати лише жінка.

Квітка. Мавка… до чого ж кличе вона?

Леся. До кращого, що є в людській душі, в людині і що так попрано в ній цією дійсністю, - до чистоти душевної.

Вчитель. Цю розмову Лесі з її чоловіком Квіткою описав автор дилогії «Дочка Прометея» Микола Олійник, з болем і в той же час із захопленням писав він далі: «Може, ця «Лісова пісня»  буде лебединою піснею Лесі Українки. Дні життя рахувалися тепер «Піснею»: сьомого дня закінчено другу дію; восьмого – сцену зустрічі Мавки з Лісовиком; дев’ятого і десятого.. ці дні виявилися найтяжчими. Боліли шия, голова, плечі, ніби вона не писала, а вантажила мішки чи довбала неподатливу скелю.» А вона писала… перед нею лежала поліська пуща, дрібний сніг помалу припорошував дерева, озеро, галявину, на якій ще недавно стояла Лукашева хата. А он і він: змарнілий, давно не стрижений.. сидить під старою вербою… Сидить і блага свою зрадливу долю, питається в неї поради…

Інсценізація. Стор. 423-425, Лукаш, Доля, Мавка. Монолог «О, не журися за тіло!»

Леся. (Роздумливо). Сп’янило тебе, Лукашу, кохання. Згубив ти його.. але воно живе. Бо ніщо в світі не зникає безслідно, надто ж – кохання! Воно виросте у велику вселюдську любов… Чуєш голоси нового дня, Людино? Бачиш світанок? Він уже загорівся. Великий, кривавий! Запалав полум’ям сердець…

Квітка. Ти гориш уся, Лесю… спочинь же.

Леся (палко) Горю?! Правда, любий, все життя моє – невпинне горіння. На моїх очах згоріло стільки прекрасних сердець! То чому ж моє має тліти? Я ж – Одержима.. Я клялася їхнім життям, їхньою мукою. Горить моє серце. Чуєте, люди?  Його запалила Прометеєва іскра палкої до вас любові. Я не гніваюсь за свої муки, не нарікаю на долю. Я на гору круту крем’яную буду камінь важкий піднімать і, несучи вагу ту страшную, буду пісню веселу співать. Так! Я буду крізь сльози сміятись, серед лиха співати пісні, без надії таки сподіватись, Буду жити! – Я житиму, я маю в серці те, що не вмирає.

ІІІ. Мотивація навчання.

 1.Проблемні питання.

Вчитель. «Твій голос в пісні нашій, в нашому житті, твоя зоря цвіте над рідним краєм. Так, ти жива, ти будеш вічно жити, ти маєш в серці те, що не вмирає». Ці слова говорять і про Лесю. З якого твору ці слова, кому належать? (Мавка, «Лісова пісня»).

- До чого ж нас кличе Мавка? (До кращого, що є в людській душі, в людині і що так попрано в ній цією дійсністю, - до чистоти душевної.)

-  Так це вона говорить про себе, а що вона каже про душу Лукаша? («Не зневажай душі своєї цвіту», «Не можеш ти своїм життям до себе дорівнятись»).

- Що означають ці слова? (Не зрозумів, у чому його поклик, щастя, що наймиліше і найдорожче в житті, перетворився на вовкулаку).

-  Як же треба жити, щоб не перетворитись у вовкулаку? Який конфлікт твору? (Філософського характеру, бо високі почуття героїв не відповідають принизливим умовам повсякденного життя.) Розглянемо ці питання докладніше, характеризуючи героїв твору.

ІV. Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу.

1. Слово вчителя. Оголошення теми і мети уроку.

- Наше століття втратило гармонію. Це дуже важко; жити у розладі зі світом, з природою, з самим собою. А ще важче серед сірості й байдужості залишатися людиною.  Тому актуальна і сьогодні проблема, яку ставить Леся Українка у творі – проблема боротьби за вільне, красиве, духовно багате життя людини.

2. Діалог з учнями.

- Чому Лукашеві і матері важко жити після смерті дядька Лева?(Д.Лев усе життя жив у злагоді з лісовими силами – це ідеал духовності. Доброзичливе ставлення до природи робить його мудрим і духовно багатим. А після його смерті втрачено гармонію з природою, зрубано дуба.)

- Чому мати нехтує почуттями сина, що палко покохав лісову царівну? (Для збільшення господарських достатків. Завидує на слова Килини: «Та в мене молока вже ніде й діти! Корова в мене турського заводу, молочна, і господи яка! Оце вже якось в полі обробилась, то треба роботі хатній дати лад.»

- Давайте порівняємо дві побутові сцени і дамо відповіді на запитання: Як варто жити?

3. Читання в особах. (Дія 2, с. 381 – 384,  Мати, Лукаш, Мавка).

Вчитель. Бідують вони? (Ні, є кохання, є квіти, краса, гарно вродило, молоко корови дають, а мати пояснює, що вона відьма і чаклує).

4.  Інсценізація. (Дія 3, стор. 411, 412, Мати, Килина та стор. 417, 418, Мати, Килина, Лукаш.)

Вчитель. Порівняйте з попередньою сценою. (Було кохання, квіти, краса, достаток. А тепер - розбита шибка, пеньок від дуба, не чутно веселої музики Лукаша  і самого немає – «десь повітря носить», хату обсіли злидні.)

5.  Діалог з учнями.

-  Чому ж обсіли хату злидні? (Лихослів’я, прокльони – це велике зло, так каже народна мораль. Як тільки мати з Килиною обмінюються прокльонами, їх тут же осіли злидні. Тепер мати називає відьмою Килину. То яка ж відьма страшніша? Дядько Лев попереджав матір: «Де ж відьма в лісі? Відьми живуть по селах.» І дядько Лев розумів, що слово має велику силу і був переконаний, що воно в лихих вустах стає носієм зла.)

- Кого з літературних героїв нагадують мати й Килина? (Кайдашиху і Мотрю).

- То як же краще жити? Ми зачитали дві побутові сцени, яка вам більше до вподоби? Чому так жити не можна? (Бо в атмосфері ворожнечі гине все хороше в людях: совість, добро, правда. Нищаться і синівські почуття. Нема любові не тільки до невістки, а й до онуків.)

- Що головне для цих жінок? (Вони тільки й думають про свою власність, як урвати більший шматок, вони продали і дуба, готові і весь ліс продати.)

- Куди веде шлях чвар і ненависті? ( Цей шлях руйнує сім’ю, веде в безвихідь. Замість того, щоб згуртуватися, жити в добрі, найближчі люди нищать фізично і морально самі себе, перетворюються з красивих людей на потвор, що з самого ранку лаються, проклинають, дорікають один одному.)

- Як, на ваш погляд, слід жити? (Я вважаю, що в людини повинна бути якась протиотрута від буденності, сірості, дріб’язковості. Але як такий імунітет виробити?  Як не згубити душі своєї цвіту?  Треба не втручатися у життя інших. Мати Лукаша вся у полоні домашніх турбот, вона не помічає високості у почуттях Мавки, не розуміє поетичної душі сина. Турбота про хліб насущний – життєва необхідність, яка не повинна затьмарити духовні скарби людей.)

- А які це духовні скарби? Що таке духовність? Звернемося до тлумачного словника.

6. Словникова робота.

(Духовний – зв’язаний з внутрішнім психічним життям людини, моральним світом її.

 

 

 

- А що переважає в твоїй сім’ї? (Якщо є бажання можна відповідати, а ні то подумайте, дуже зараз дбають у сім’ях про це? Читання сімейне книг, театри домашні, читання поезій, музика, ігри розвивальні, розвиток творчих здібностей – чи бойовики, п’янки, лайки? Чого в сім’ях більше?)

-  Чи псує людину добробут, власність? (Так, воно затягує людину в свої тенета, хочеться мати все більше.)

 -  А я вважаю, що добробут необхідний кожній людині, буде хліб – буде і пісня, щоб людина відчувала себе людиною, а не билась за шматок хліба для себе і дітей. Власність, багатство роблять людину вільною, незалежною, благородною за умови, що ця людина духовно багата.

- Чи потрібні людині в житті висока мета, духовність, мрії? А у вас є така мета? (Так, треба жити захопленим в щось. Як говорив Р Роллан, «Жити просто не можна, жити треба з захопленням.»

- І у дріб’язкової людини є захоплення – побільше грошей, машину придбати…

- Жити, щоб не було соромно за свої вчинки!

– А чого йому соромитися - не вбивав, не крав, жив, їв, спав, не думав про вашу духовність, і менше його не стало, а має все.

 –  Але ж це не висока мета. І тварина їсть, п’є, розмножується, і не думає. Лукаш мав дар – музика, але занедбав свій талант  заради дріб’язкових турбот, не зміг перечити матері, нерішучий, безвольний, і інстинкт власника переміг його. Зрадив самого себе, відчуження людини від природи руйнує душу.

 – Так мета потрібна. І мета висока, щоб не дала людині загрузнути в болоті житейських проблем і нестач. А яка мета в Лукаша, матері, Килини? Корови, обійстя, гроші. А мова їхня?

 – А я думаю, не це головне. Яка мета у Мавки? Головне – уміти жити не тільки для себе, а задля інших. Головне – любов до природи, до людей, до світу, саможертовність, уміння пробачати.

- То може це теж мета?

- А чи все можна пробачити? Можна пробачити зраду? (Ні! Як карається через зраду Лукаша Мавка. Тому лісовик зробив його вовкулакою, бо він вчинив зло. Я не пробачаю зраду. Зрадив себе, зрадив коханню, зрадив сім’ї, дітям, своїм обов’язкам.

– А я думаю, що можна пробачити. Лукаш молодий, він міг оступитися, але зрозумів свою помилку. Мавка ж пробачила. Я думаю, що пробачить той, хто любить. А хто любить більше себе, той і не пробачить, а носитиметься з своїми образами чи ненавистю. А Мавка не тільки пробачила, а й допомогла – повернула людську подобу, втішає його. Вона як ангел. І хочу, щоб так мене любили.

- А чи є така любов? А ти зможеш так любити? (Принаймні хочу.)

Вчитель.    Я вам скажу: читайте вірші про любов,

                Хоч кажуть: все придумали поети -

                І почуття , в яких нуртує кров,

                І ніжності, і вірності тенета.

                Не вірте! Є любов така в житті,

                 Що може навіть душу спопелити.

                Знайдіть для себе ці слова святі,

                 Що змусять вас і плакати й радіти.

                 Знайдіть найкращі на землі слова

                 І подаруйте їх своїм коханим,

                 Читайте вірші – в них любов жива!

               То ж хай  вона у вас в душі не в’яне.

•                   Що символізують образи Мавки і Лукаша? Від чого застерігають нас герої твору? (Щоб люди зрозуміли, що наймиліше і найдорожче в житті, щоб не перетворилися у вовкулак, Леся Українка «посилає» до нас Мавку, що є ідеалом гармонійної людини, яка узгоджує свої потреби із законами природи, живе любов’ю до людей і здатна до самопожертви, а Лукаш символізує того, хто зрікся духовного життя, зрадив собі і перестав бути людиною, але він страждає і розуміє свою помилку. Це твір – пересторога для нас: не губіть добра, справедливості, честі, не губіть людської душі, совісті. Таке життя може бути в будь-якій сучасній сім’ї  за умови втрати духовності.)
•                   Живімо заради високої мети на благо власної родини, народу, держави.

Ф. Достоєвський писав: «Без будь-якої мети і прагнення до неї не живе ні одна людина. Втративши мету і надію, людина здатна перетворитися на чудовисько…»

А на світі по – різному можна жити.

В горі можна, і в радості,

Вчасно їсти, вчасно спати,

Вчасно робити прикрощі.  (- Мета? Висока?)

А можна і так: на світанку встати і,

Не думаючи про чудо,

Рукою сонце дістати

І подарувати його людям.

(На згадку про цей урок даруємо вам сонечка).

Слово вчителя. Леся Українка заставляла себе терпіти біль. «Убий – не здамся!» - її девіз. А коли вже перед смертю не могла ходити, втішала себе: «Що ж, і на лежачих світить сонце. Нехай моїм останнім акордом буде молитва до сонця». Нехай наші серця випромінюють тепло, сонце, як говорив Достоєвський, «станьте сонцем, і вас усі побачать». Багатство кожної людини – душа. Нехай струни вашої душі будуть завжди настроєні, відчувають пульс життя, випромінюють тепло і світло для людей, дарують сонце. І тоді ми зможемо теж сказати: «Я маю в серці те, що не вмирає».Зачитаємо ще епіграф до уроку.

- То що найцінніше в житті? (Істина, Добро і Краса). Нехай і для вас вони стануть найціннішими.

Учні. 1. Дай ніжності, Лесю,

Бо дуже жорстоке життя,

Дай сили, бо важко, ой важко

Буває боротись.

Дай мужності, впертості,

Геть прожени забуття,

Дай втримати віру,

А душам не дай розколотись.

           2.   О дівчино горда! Порадь,

Як любов осягти,

І як нам усім так навчитися

Палко кохати,

Щоб аж до останнього…

Так, як уміла це ти,

І навіть якщо за любов

Не діждемося плати…

           3.  Навчи нас народ свій любити

              І мову його,

              Навчи нас у кожній людині

              Щось гарне шукати.

               Ми станемо вищими, Лесю,

               Від слова твого,

               Від пісні твоєї,

               Яку нам судилось співати.

(Учениця, що виконує роль Лесі, знову грає на піаніно. «Бажаю так скінчити я свій шлях, як починала: з співом на  устах!»)

 

V. Закріплення вивченого матеріалу.

1. Есе. «Чи зможу я своїм життям до себе дорівнятись». (Учні пишуть, грає «Місячна соната» Бетховена).

VІ. Підсумок уроку.

1.               Гра «Мікрофон». (Учні діляться враженнями від твору і від уроку.) «Як нам жити в гармонії з природою?».
2.               Виставлення оцінок і їх мотивація.

VІІ. Домашнє  завдання.

Написати твір  «Не зневажай душі своєї цвіту».  Питання нашого уроку  постав до себе особисто.(Як серед сірості й буденності залишитися людиною? – Чи розумію я своє покликання, у чому воно? Що таке щастя, що в житті найдорожче? Моя мова. Як не загубити душі своєї цвіту? І чи є він, той цвіт, у моїй душі? Мої духовні потреби. Чи розвиваю я свої творчі здібності? Мета мого життя, мрії, сподівання. Чи вмію я  пробачати? На кого з героїв хочу бути схожим? )

 

Складання  тез  „Духовний  світ  Марка  Вовчка“

«ЇЇ  життя  може  бути  прикладом  для  нас»

1. Не  модні  вбрання,  а  книжки.

2. Не  танці,  а  бібліотека.

3. Мета  життя – слова  мами:  „Не  знатимеш  хоч  кілька  мов – не  вважай  себе  культурною  людиною“  (Знала  російську,  українську,  французьку). Хотіла  бути  культурною  людиною.

4. Кмітлива,  жадібна  до  знань,  залюбки  вчилася.

5. Інтерес  до  України,  її  мови,  фольклору,  звичаїв.

6. Збирала  народні  пісні,  збагнула  серцем  життя  народу.  Страждання  українців  стали  її  власними.

7. Щоб  протидіяти  кріпацтву,  боротись  з  безправ’ям  озброїлась  словом – почала  писати.

8. Стала  осереддям  гурту  діячів  культури,  його  окрасою.

9. Дружба  з  відомими  письменниками  як  російськими  так  і  українськими,  з  вченими.

10. Активно  розповсюджує  герценівські  революційні  визнання,  пересилає  в  „Колокол“  матеріали  з  Росії  та  України.

11. Вільне  володіння  французькою  мовою  допомогло  вийти  зі  скрути  у  Парижі,  перекладає.

12. Занесена  в  списки    охранки  за  те,  що  оспівує  мужніх  борців  за  народне  щастя,  пише про  народну  неволю.

13. Веде  активне  громадське  і  літературне  життя,  пише  твори  українською,  російською,  французькою  мовою,  перекладає.

14. Не  зважаючи  на  хворобу,  пише,  працює,  у  гості  до  неї  ходять  селяни,  а  вона  буває  в  них,  силою  волі  перемагає  недугу.  Отже,  проста  душею  людина,  не  вважала  себе  вище  простих  людей.

15. Щиро  вітає  революцію  1905  року,  а  коли  царат  потопив  революцію  в  крові,  весь  свій  гонорар  за  нове  видання  переказує  в  фонд  допомоги  сім’ям  розстріляних  робітників.  Демократичним  переконанням  залишилась  вірною  до  кінця.

16. Не  боялась  писати  разючу  правду,  не  боялась  переслідування  і  сучасники  письменниці  могли  вдруге  після  Шевченкових  творів  читати  правду  про  суспільство,  в  якому  жили,  про  кріпацьке  лихоліття.

17. Марія  Маркович,  як  рідна  зайшла  в  нужденну  хату  кріпака  й  усім  серцем  сприйняла  його  злигодні  та  прагнення,  як  свої  власні,  перейнялася  його  болями,  повірила  в  глибоку  щирість  почуттів,  у  велику  чистоту  помислів  простого  трудівника. Поражає  її  цілковите  відчуття  духу  народу.

18.  Росіянка  за  походженням,  а  ніхто  б  не  сказав  би,  бо  дуже  любила  українську  (крім  української - французьку,  у  пансіоні  добре  освоїла  ще  німецьку,  італійську,  англійську,  чеську,  польську  мови.  Отже,  мети  досягла).  А  любові  до  рідної  мови  можна  повчиться.  Українською  мовою  Марія Олександрівна  розмовляла  з  селянками,  їй  подобалась  мелодійна, співуча  мова  ця,  і  нею  вона  написала  свої  „Народні  оповідання“.

19.  Багато  енергії  віддавала  громадянській  діяльності  на  користь  жінок,  намагається  залучити  їх  до  праці,  дати  їм  заробіток  і  тим  самим  певну  незалежність.

20. Переклала  російською  мовою  15  романів  Ж. Верна.

21. Твори  її  вивчаються  в  школах,  вузах,  про  неї  пишуть  вірші,  романи.  Окремою  книжкою  вийшов  роман  Оксани  Іваненко  „Марія“.  Вийшло  академічне  видання  творів  в  7  томах.

22.  У  Нальчику  в  кімнаті - музею  є  такі  слова:  „Живу  і  мислю  думкою  одною  про  ті  світлі  часи,  коли   людина  стане  володарем своєї  долі,  свого  щастя“.

6. Домашнє завдання.

1. Прочитати «Народні оповідання»: 1 група – «Ледащиця», « Два сини»,

2 група – «Одарка», «Горпина»,   3 група – «Маша», «Игрушечка».

2. Написати есе «Духовний світ М. Вовчка»,

3. Прочитати повість «Інститутка»: 1 група – скласти словник архаїзмів.

 

 

 

 

 

 

 

Урок – роздум «Кого можна вважати українцем?»

  Повість  „Інститутка“ -   визначне  явище  в  українській  антикріпосницькій  прозі,  перша  реалістична  соціальна  повість.  Образи  селян-кріпаків.  Типовий  образ  панночки-інститутки.

        Мета:  ознайомити  учнів  з  повістю  як  визначним  твором  української  антикріпосницької  прози,  показати  суть  протиставлення  добра  і  зла,  даючи  характеристику  персонажів, створити в  уяві учня  узагальнений образ  українця  як  цілісного  характеру  з  усіма  його  хибами  і  позитивними  рисами;  розвивати  уміння  порівнювати  художні  образи,  розглядати  їх  як  цілісність,  аналізувати  духовний  світ  героїв  твору;  виховувати  високі  моральні  якості,  людяність,  милосердя,  порядність,  уміння  критично  оцінювати  власні  вчинки.

               Обладнання:  ілюстрації   до  творів  М. Вовчок,  альбоми, підручник,  тексти.

Епіграфи:

                                      „Воли  в  ярмі, та  й  ті  ревуть,  а  то  щоб душа  християнська  всяку  догану,  всяку  кривду  терпіла   і  не  озвалась!“

                                   „Інститутка“  М. Вовчок

             „ Я  не  повинен  прощати  нічого   шкідливого,  хоч  би 

            мені     й  не    шкодило воно.  Я – не  один   на   землі.  Сьогодні  я   

            дозволю себе   скривдити  і, можливо,  тільки посміюся  з   кривди,                    

            не  вколе  вона     мене, - а  завтра,  випробувавши  

           на  мені  свою  силу,  напасник  піде     з  іншого  шкуру    здирати.“

                                                 М. Горький

Хід  уроку.

І. Організаційний  момент.

1.   Емоційна  хвилинка:  „Посміхнулись  один  одному.  Як  добре,  що  ми  можемо  спокійно  сидіти  на  уроці,  ходити  до  школи,  допомагати  один  одному,  не  боятись,  що  хтось  знущатиметься  з  нас.
2.   Слово  вчителя.

     Ми  живемо  у  світі,  де  є  благо,  добро  і  зло.  Ви  народились  в  суспільстві, де  немає  гноблення  людини  людиною,  у  вільному  суспільстві,  де  людина  людині  друг.  Та,  на  жаль,  у  світі  є  не  тільки  добро,  а  й  зло.  Є  зло  соціальне - гноблення  людини  людиною,  є  війни.  І  завдяки  кращим  зразкам   літератури  ми  можемо  відчути,  як  це  тяжко,  коли  тобою  нехтують,  коли  тебе  зневажають.  Спробуймо  відчути  цю  несправедливість і  біль,  аналізуючи  прочитані  дома  оповідання  М. Вовчка.

3.   Перевірка  домашнього  завдання.

  1  група:  „Яке  б  оповідання  ми  не  прочитали  „Сестра“,  „Ледащиця“,  „Горпина“....,  у  кожному  трагедія  виснажених,  підірваних  тяжкою  працею,  затурканих  панами  селянок-дівчат  і  матерів,  яких   кріпосники  катують  фізично  і  морально,  розлучають  з  рідними.  Жінки  хворіють,  божеволіють,  гинуть,  а  все  ж  жагуче  прагнуть  волі.

Вчитель:   Кому  найтяжче  переносити  кріпацьке  ярмо?  (Жінці).

І гр.  2  учень.  Оповідання  „Горпина“  вразило  мене  трагізмом  життя  жінки-кріпачки.  У  Горпини  захворіла  дитина,  але  їй  треба  йти  на  панщину.  Бідній  матері  не  дозволяли  цього  разу  залишити  дитину  біля  себе,  бо  кричить  і  відволікає  від  роботи.  Бажаючи  заспокоїти  немовля,  Горпина,  послухавшись  порад,  напоїла  його  відваром  з  маківок.  Дитина  померла.  Страждання  Горпини  такі  жахливі,  що  не  знайдеться  серця,  яке  б  не  здригнулося,  не  пройнялося  співчуттям  до  матері,  що  збожеволіла  від  горя. (Зачитує  останній  розділ).

3  учень.     А  дівчину-кріпачку  Одарку  з  однойменного  оповідання  15-річною  дівчиною  примусили  стати  покоївкою.  Розпусник – кріпосник  звів  Одарку,  а  потім  подарував  її  своїй  невістці,  мов  якусь  річ.  Від  образ,  від  постійних  знущань  панів  Одарка  захворіла  і  невдовзі  померла.  ( Виразне  читання  останнього  розділу).

ІІ  гр.  1 учень.   Я  прочитав  оповідання  „Ледащиця“.  Настя „була  хороша,  як  квітка,  палка,  легка,  станом  струнка,  чорнява,  а  що  вже  очі!“  Їй  по  ночах  усе  „давня  воля  сниться“,  а  вдень – жах,  знущання  лютої  кріпосниці,  незаслужені  образи,  тяжкі  побої.  Від  такого  життя  Настя  вже  у  16  років  „станула,  як  віск“.  Ясні  очі  потемніли  і  стала  вона  похмура,  як  її  мати.  Отже,  передчасно,  ще  змолоду  старіє  кріпачка.  Змолоду  старіє! – вдумайтесь  в  зміст  цієї  фрази! – Це  жахливо.  Запила  з  горя,  померло  її  дитя, - тоді  виборола  Настя  собі  волю  ціною  власного  життя.

2 учень.   Жаль дуже  і  матір  з  оповідання  „Два  сини“.  „Як  свічка“,  стануло  життя  покаліченого  на  війні  Василька,  який  у  перший  день  повернення  з  війська  сказав  матері  найстрашніші  для  неї  слова:  „Я,  мамо,  до  вас  умирати  прийшов!“. Уявіть  собі,  як  було  слухати  таке  матері-вдові,  та  ще  й  від  єдиного  сина,  бо  другого,  Андрія,  на  війні  скосила  ворожа  куля.  (Виразне  читання  5  останніх  абзаців  ІХ розділу  та  Х  розділ).

Вчитель:   Так,  нам  зараз  важко  читати  ці  рядки,  нас  хвилює  і  обурює  свавілля   кріпосників.  А  що  говорити  про  читачів,  для  яких  це  було  не  минуле,  а  дійсність?  Тому  ми  не  повинні  бути  байдужими,  ми  вже  зараз  повинні  думати  і  переживати  над  тим,  що  робиться  в  нашій  державі  і  за  рубежем.  Бо  людина  з  порожньою  душею,  яка  і  до  добра  і  до  зла  ставиться  байдуже, - це  вже  не  борець  і  не  захисник  великого  блага  нашого  життя.  Ідея  добра  повинна  жити  в  вашій  душі,  бути  готовою  зміряти  все,  що  робиться  в  будь-якому  найвіддаленішому  куточку  нашої  планети.  Як  не  була  байдужа  до  долі  нашої  країни  Марко  Вовчок.

 – Зачитаємо  декілька  есе  „Духовний  світ  Марка  Вовчка“. 

(Заслухавши  декількох  учнів  вчитель  переходить  до  проблемного  запитання (початок  дивлячись  з  того,  що  пишуть  учні).

Можливо:  Більшість  із  вас  відмітили  скільки  зробила  М. Вовчок  для  України,  яке  значення  мала  її  творчість  для  нашої  країни.  А  можливо:  Ніхто  з  вас  не  відмітив,  скільки  зробила  ...

4.Постановка  проблемного  запитання.

Чи  можна  вважати  Марію  Вілінську  українкою? ( На  дошці  великий  знак  питання  і  записані  ці  слова).

Вчитель:  Якщо  Гоголь,  українець  за  походженням,  став  великим  російським  письменником,  то  Марко  Вовчок – російська  жінка – стає  класиком   української  художньої  прози,  її  творчість  сприяла  виходу  української  літератури  на  світову  арену.  То  чи  можна  її  вважати  українкою?

4.   Робота  в  парах.    (На  дошці  вивішується  „Пам’ятка  як  працювати  в  парі“)

( Учням  на  парту  роздають  анкету  (одну  на  двох)  разом  читають,  доходять  спільної  думки  і  відповідають  на  запитання).

Анкета.

1.               Хто  ти  за  національністю.
2.               У  чому,  на  твою  думку,  повинна  проявлятися  належність  до  певної  нації (підкресли):

   а)  в  записі  у  паспорті;

  б)  у  рисах  обличчя;

  в)  у  знаннях  мови,  історії,  культури;

  г)  у  спільності  релігії;

  д) у  проживанні  на  спільній  території;

  є)  інше.

3. Чи  відчуваєш  ти  себе  членом  своєї  національної  спільноти,  пишаєшся  чи  жалкуєш;  у  чому  це  проявляється?

4.  Що  таке  національний  характер?  Це  риси  характеру  притаманні:

  а)  представником  певної  нації;

  б)  мешканцям  країни;

  в)  інше...

5.  Що  таке  національна  свідомість?

  а)  відчуття  належності  до  певної  держави;

  б)  до  певної  національної  спільноти;

  в)  інше...

6.  У  чому  проявляється  національна  самосвідомість?

7.  Яке  з  визначень  духовного  світу  особистості  є  найголовнішим?

  а)  духовний  світ  особистості – це  розум,  почуття  прекрасного,                                                 патріотизм;

  б)  духовний  світ  особистості – це  ідеали,  мрії,  прагнення;

  в)  духовний  світ  особистості – це  уявлення  людини  про  щастя;

  г)  це  раціональна,  почуттєва  вольова  сфера.

8.  Який  духовний  світ  особистості  можна  назвати  гармонійно  розвиненим?

9.  Чи  можна,  виходячи  з  цього,  Марка  Вовчка  назвати  українкою?

 (Поки  підготовлені  заздалегідь  учні  опрацьовують  результати  анкети,  продовжимо  перевірку  домашнього  завдання,  виступи  учнів,  які  отримали  випереджальне  індивідуальне  завдання).

5.Вивчення  нового  матеріалу.

а)  Мотивація:

1  учень:   ( із  групи  лінгвістів: демонструє  словник  архаїзмів,  зворотів  тодішньої   розмовної  мови,  прислів’їв).

 Завдання.

•                   скласти  словник  архаїзмів;
•                   визначити  мету  вживання   їх  у  повісті  „Інститутка“  та  в  „Народних  оповіданнях“;
•                   з’ясувати  їх  вплив  на  розуміння  тексту.

Слова  архаїзми:   благенько,  не  всмілимось,  нуда, не  дошимраються,  оступачу,  ласиться,  зглядуємось,  стеменний,  розбирай  мене,  хутче,  рубки,  погоряджа  і  т.д. 

(Учень  пояснює  кілька  слів,  говорить,  що  таке  архаїзми;  письменниця використовувала  їх,  бо  на  той  час  це  були  загальновживані  слова  простого  народу.  Читаючи  твори,  тогочасні  читачі  сприймали  ці  оповідання  як  майстерні  розповіді,  записані  письменницею  з  уст  кріпаків.  Але  навіть  без  спеціальної  підготовки  нам,  сучасникам,  текст  зрозумілий,  бо  майже  всі  слова  є  у  словничку-примітці,  до  твору.  Мова  близька  до  фольклору,  мелодійна,  багата  на  епітети,  порівняння,  пестливі  слова,  багата  на  прислів’я  та  приказки).

б)  Оголошення  теми,  мети  уроку,  епіграфів:

Вчитель:     запишіть  у  зошити  тему  та  епіграфи  до  уроку,  визначте  мету.

Завдання  нашого  уроку:   ( записані  на  дошці  або  на  листі)

•                   ознайомитись  із  змістом  повісті  „Інститутка“;
•                   визначити  проблематику  твору;
•                   уміти  виразно  читати  і  аналізувати  уривки  з  твору;
•                   уміти  аналізувати  образи,  порівнювати,  робити  узагальнення;
•                   вчитися  виокремлювати  головне;
•                   вміти  слухати  і  висловлювати  свою  думку;
•                   знаходити  позитивне,  потрібне  для  самоосвіти,  самовиховання.

 Вчитель  стисло  переказує  зміст  повісті.  (3  учні  працюють  біля  дошки,  а  один  на  місці  за  картками).  Це  сильні  учні,  які  вже  прочитали  повість  самостійно. 

7.Робота  з  картками.   (Учні  читають  виконані  завдання,  клас  записує  у  зошити).

1 учень.   Картка  №1

- Визначити  тему  та  ідею  повісті. Що  таке  реалізм?

 (Тема – реалістичний  показ  нестерпного  становища  селян,  викликаного  жорстокістю  кріпосників,  наростання  стихійного  протесту  проти  панів,  перші  вияви  непокори  пригноблених.

 Ідея – оспівування  духовного  багатства  простого  народу;  зображення  моралі  панів  і  трудового  народу;  зображення  стану  тодішньої  освіти.  А  головне:  заклик  до  рішучої  боротьби  за  волю!)

 

2  учень.   Картка  №2

1. Визначити  жанр  твору.

2.  Прочитати  статтю  підручника  „Типові  образи  в  типових  обставинах», сформулювати  визначення  „типовий  образ“. Що  таке  повість?

 (Жанр – соціальна  повість.  Соціальна  тому,  що  в  ній  не  просто  змальовується  побут  і  звичаї  людей,  їх  життя,  праця,  а  підноситься  важливе  соціальне  питання  про  кріпаччину  як  важкий  тягар  для  народу,  про  знущання  панів  над  кріпаками,  про  вияв  невдоволення  і  протест  кріпаків  проти  неволі.

 Типовий  образ – це  яскравий  персонаж,  індивідуальні  властивості  якого  поєднані  з  найхарактернішими  рисами  людей  певної  групи  (за  соціальним  станом,  характером  тощо). Отже,  типовий  образ – це  художнє  узагальнення,  подане  у  вигляді  цілком  конкретної  особи.  Образ  вважається  типовим,  коли  він  відповідає  історичним  обставинам  певного  часу.  Наприклад...

 Повість – це  епічний  прозовий  твір,  сюжет  якого  більш  розгорнутий,  ніж  в  оповіданні,  але  менш  розгалужений,  ніж  у  романі.  Сюжет  повісті найчастіше   однолінійний,  тобто  в  центрі  уваги  життя  одного  головного  героя.)

3учень . Картка №3

            1.Опрацювати  статтю  підручника  „Інститутка“  «Вступ», с. 306.

            2.Що  таке  композиція.

            3. Визначити  основні  елементи  сюжету.

(Композиція – це  побудова  твору,  розміщення  і  взаємозв’язок  усіх  складових  частин,  порядок  розгортання  подій  і  розстановки  персонажів.

(Записуємо  основні  елементи  сюжету  в  зошити  у  вигляді  плану).

Композиція  повісті  „Інститутка“  (Розповідь  кріпачки  Устини).

І. Експозиція (І р. )

1. Знайомство  з  місцем  події  (панський  маєток),  з  дійовими   особами  (стара  поміщиця і  кріпачки).

2. Підготовка  до  зустрічі  онучки  старої  пані.

ІІ. Зав’язка (ІІ р.)

1.               Приїзд  панночки-інститутки  з  Києва.
2.               Розповідь  про  навчання.

ІІІ. Розвиток  дії  (ІІІ р. – ХV) – (допомагає  вчитель  або  поставити  лише  цифри,  а  учні,  читаючи  дома  повість,  самі  складуть  план  до  цієї  частини).

1.               Устину  обирає  покоївкою.
2.               Мало  не  задушила  Устину.
3.               Одруження  панночки  з  полковим  лікарем.
4.               Чудне  панське  кохання.
5.               Переїзд  до  хутора.
6.               Знайомство  з  бабусею,  Катрею,  Назаром,  Прокопом.
7.               Смерть  дитини  Катрі  і  Назара.
8.               Божевілля  і  смерть  Катрі.
9.               Народився  син  у  панії,  хрестини.
10.          Одруження  Устини  і  Прокопа.

ІV. Кульмінація. ( р.  ХLI)  

1.               Сцена  в  саду,  панночка  б’є  бабусю  і  Устину.
2.               Прокіп  хапає  пані  за  руки.

V. Розв’язка  ( ХLII  - XLVI )

1. Прокопа  віддали  в  солдати.

2. Життя  Устини   і  Прокопа  в  місті.

3. Втеча  Назара  від  панів  („ Мандрівочка – рідна  тіточка“.)

VI. Епілог  (XLVII )    ( допомагає  вчитель).

1.               Наймитське,  але  вільне  життя  Устини  в  Києві,  чекання  свого  чоловіка  з  походу.
2.               Жагуча  віра,  що  кріпацтво – то  „лихо  дочасне,  не  вічне“

Вчитель:. Основний  прийом  композиції  повісті – це  прийом  антитези,  протиставлення:  добра  бабуся  і  жорстока  та  зла  стара  поміщиця;  розумна  і  сумирна  кріпачка  Устина – і  примхлива  свавільна  „освічена“  панночка – інститутка,  вольові,  сміливі  кріпаки  Прокіп,  Назар  і  безвільний,  „добрий“  пан-ліберал.

  - А  навіщо  письменник  використовує  цей  прийом?  (Таке  протиставлення  допомагає  яскравіше  відтінити  непримиренність  класових  інтересів  панів  і  кріпаків,  підвести  до  думки  про  неминучість  боротьби  між  ними).

4 учень:   Картка  №4

 1. Кому  присвятила  письменниця  повість  „Інститутка“.

 2. Хто  переклав  цю  повість  на  російську  мову.

 3. Історія  написання  твору.

 (Присвятила  Т. Г. Шевченку.

 Переклав  І. Тургенєв  у  1860  р.  

 Українською  мовою  повість  вийшла  у  1862 р.  в  журналі  „Основа“.  Задум  створення  повісті  виник  ще  у  Немирові,  тут  же  вона  і  почала  писати  під  назвою  „Панночка“,  а  закінчила  вже  в  Петербурзі.  В  основу  лягли  враження  від  перебування  в  харківському  пансіоні,  вона  зобразила  одну  з  випускниць  інституту  шляхетних  дівчат.  Під  маскою  гарненької  панянки,  що  вміє  належним  чином  „подати“  себе  в  панському  товаристві,  криється  жахлива  внутрішня  сутність  людини – носія  зла.)

8. Вирішення  проблемного  питання.   (Аналіз  анкет,  зачитування  правильних  відповідей.)

Вчитель:  (тут  можливі  варіанти, дивлячись,  що  напишуть  учні) Більшість  з  вас  вважає  (або  не  вважає) М. Вовчок  українкою.

Зверніть  увагу  на  слова  російського  критика  Дмитра  Писарєва  (критика,  ст.304),  зачитаємо:

 „Його  устами  промовляє  сама  Україна  зі  своєю  розкішною  природою  і  зі  своїм  поетичним  народом,  який  любить  свою  минувшину,  свою  волю  й  свою  поезію,  в  цьому  злитті  автора  з  народом,  у  цьому  цілковитому  відчутті  духу  народу  і  полягає  вся  його  сила,  вся  таїна  його  чарівної  принадності“. (Прокоментуємо  цей  вислів,  звернувши  увагу  на  те,  яку  оцінку  дав   українському  народу,  що  цінує  в  українцях,  і  чи  вважає  М. Вовчка  українкою?)

 - А  тепер  зверніть  увагу  на  слова  Писарєва  „відчуття  духу“  народу?  Що  таке  дух?  (Учні  звертаються  до  словничка:  слова  дух,  духовний,  душа  вони  вже  записували  у  зошити,  тепер  зачитують):

 Дух – це  психічні  здібності,  свідомість,  мислення  або  внутрішній  стан,  моральна  сила  людини і  т. д.

Вчитель:  Ми  вже  говорили  з  вами  раніше,  що  повинні  дбати  про  чистоту  своєї  душі.  А  що  ж  потрібно  розуміти  під  поняттям  душа  (дух)  народу,  ментальність?

    Ментальність – це  спосіб  мислення.  Від  чистоти  душі  кожного  із  нас  залежить  стан  душі  народу.  Що  можна  сказати  про  душу  народу українського  в  минулому?  Якщо  М. Вовчок  відчула  цей  дух,  то  як  вона  його  зобразила  на  сторінках  повісті.  Спробуємо  і  ми  відчути  цей  дух.

9.Аналіз  образів  повісті.   (Учитель  виразно  читає  всі  уривки  сам).

1) Розділ  ІХ:  „У  хаті  холодок  і  тихо;  стіни  білі  й  німі;  я  сама  з  своєю  душею.  Вітерець  шелесне  та  прихилить  мені  у  віконце  пахучий  бузок  ...“  до  слів:  „... наче  хто  дзвіночки  срібні  видзвонює“.

  - Про  кого  цей  уривок?  Яка  душа  героїні?  (Ви  впізнали  Устину,  яка  вже  трохи  „оченьпала“(одужала)  після того,  як  її  мало  не  задушила  панночка  і  не  тримає  вона  зла  на  неї;  в  душі – світло,  любов  до  природи,  до  дітей.

2)  Уривок  з  р. ХХХ.  „Пісня  так  і  підмиває  мою  душу.  Сама  не  знаю,  чого  душа  моя  бажає:  чи  щоб  він  знову  озвався  під  віконцем,  чи  щоб  не  приходив...“  і  продовжую  з  р.ХХХІІ – „Весела  душа  моя,  і  світ  мій  милий  і  таке  в  світі  гарне  все,  таке  красне!“(Це знову  Устина,  чи  може  людина  з  такими  думками  бути  злою?  Чого  ж  така  щаслива.  Від  кохання.  Навіть  у  такому  ярмі,  горі,  терплячи  знущання,  душа  Устини – чиста,  добра,  весела“.)

3)  А  про  кого  ці  слова?  (Р.ХХІ:  „Він  був  добрий  душею  й милостивий  пан...  та  не  було  в  нього  ні  духу,  ні  сили“.  (Про  чоловіка  панночки).  Тому  бути  добрим  мало,  треба  вміти  не  робити  зла,  протистояти  йому.  То  ми  бачимо,  що  людина  складається  з  тіла,  духу,  душі,  з  цих  трьох  частин  твориться  духовний  ідеал.  Пан  добрий,  але  не  має  духу  перемогти  темну  злу  силу  своєї  дружини.  Тому  крім  зла  і  добра  соціального,  є  зло  внутрішнє – моральне  зло.  Це  боягузтво,  байдужість,  злочинність.  Щоб  людина  стала  поганою,  не  треба  докладати  особливих  зусиль,  а  щоб  зробити  людину  хорошою – о,  це  потребує  страшенної  тяжкої  праці.  – З  чого  ж  починається  зло?  Розглянемо  далі  на  прикладі  образів  повісті  „Інститутка“.  Хто  ж  героїв  повісті – люди  з  мізерними  душами,  не  помічають  страждань  інших,  а  хто – люди  великої  душі – жертвують  своїм  життям  заради  інших.

4) Зачитує  р. ХХХІ  (кінець  та  ХХХV  с.279, 280, 281-  вибіркове  читання.  Особлива  увага  на  р. ХХХV) – „Пан  нишком  од  панії  дав  їй  карбованця  грошей,  та  не  взяла  Катря;  він  положив  їй  на  плече, - скинула  з  себе,  наче  жабу,  ті  гроші.  Як  упав же  той  карбованець  на  муріг, - і  заліг  там,  аж  зчорнів;  ніхто  не  доторкнувся.  Та  вже  сама  пані,  походжаючи  по  двору,  вздріла  і  зняла.  «Се , певно,  ти  гроші  сієш? – каже  на  пана. – Ой,  боже  мій,  боже  мій!» Пан  на  те  нічого  не  сказав,  тільки  зчервонів  дуже.  (Учні  пояснюють  ситуацію,  дискутують,  відмічають  гідність  та  непідкупність  простих  людей).

 –А  чому  ж  „зчервонів“  пан?

5) Зачитаємо  р. ХLI  с.286. Хто  вам  більше  подобається:  бабуся,  Устина,  панночка,  Прокіп,  пан?  Хто  не  подобається  і  чому?  (Учні  оцінюють  вчинки  героїв  у  цій  ситуації). Чому  ні  панночка-інститутка,  ні  пан-лікар  ні  стара  пані,  ні  полковник-кум  не  мають  імені?

6) А  тепер  хочу  звернути  вашу  увагу  на  ще  один  епізод  „Чудне  панське  кохання“  ( р. ХV). 

Вчитель:  Скільки  часу  пройшло,  прошуміло  над  Україною,  а  чи  змінилась  людська  душа?  Чи  одружуються  в  наш  час  молоді  люди,  керуючись  вигодою?  На  жаль,  так.  Час  не  змінює  душу,  її  змінити  може  сама  людина.  Треба  дбати  не  тільки  про  те,  щоб  душа  була  чистою,  доброю,  а  щоб  була  в  ній  сила  духу  аби  протистояти  негідним  вчинкам,  злим  думкам.  Аби  не  стали  ми  схожими  на  лікаря-ліберала.

11.          Підсумок  уроку.  

1.               Слово  вчителя.  Отже,  М. Вовчок  змалювала  кріпаків  морально  вищими  від  поміщиків.  Панській  жорстокості  і  розбещеності  письменниця  протиставила  сердечність  і  моральну  чистоту  селян,  лицемірству – щирість,  облудності – чесність.  Герої  творів  М. Вовчка  часто  плачуть,  але їхні  сльози,  як  слушно  зауважив  Герцен,  „не  сповнюють  душу  лише  безвихідним,  поїдаючим  горем,  а  тремтять,  як  ранкові  росинки  на  зламаних  і  стоптаних  квітах,  яких  не  воскресять  вони,  але  іншим  провіщають  зорю“

3.               Чому  ж епіграфом  до  уроку  взято  слова  М. Горького?  Кого  з  героїв  повісті  вони  найбільше  стосуються? Чи  повинні  ми  засуджувати  злі  погані  вчинки?
4.               Чому  саме  таку  назву  дала  письменниця  повісті? (Щоб  ми  звернули  увагу  на  життєву  мету  інститутки:  гроші,  розрахунок,  егоїзм,  розкішне  життя.  Вона  є  носієм  зла,  щоб  ми  не  забували  про  це  і  дбали  не  про  матеріальне,  а  про  духовне.)
5.               Чому  слова  Горького  більше  можна  адресувати  до  лікаря?
6.               То  ж  яку  душу  мають  українці? (Щирі,  добрі,  вірні,  вільнолюбні...)?
7.               А  що  ж  таке  душа,  аура  нації?  (  Душа,  аура  нації  залежить  від  кожного  з  нас.  Які  ми -  така  й  аура  нашої  країни).
8.               А  чи  можна  змінити,  очистити  ауру,  душу  людини?  ( Займатися  самовихованням,  контролювати  свої  дії,  вчинки).

Гра  „Мікрофон“  із  застосуванням  методу „Прес“  (  бажаючі  виступити  беруть  уявний  „мікрофон“  разом  з  карткою -  схемою  „закінчи  речення“).

Картка – схема  відповіді  „закінчи  речення“

1.               Мені  урок  сподобався...  не  сподобався...
2.               Цей  урок  мене  заставив  задуматись  над  ...
3.               Я  вирішив(ла)  ...  тощо.

Домашнє  завдання.

1.               Прочитати  „Інститутка“.
2.               Опрацювати  підручник  с.306 – 312.
3.               Есе  „Що  робить  людину  злою“.
4.               Групі  з  низьким  рівнем  знань – виписати  десять  прислів’їв  та  приказок,  вісім  порівнянь.
5.               Групі  з  середнім  рівнем  знань – скласти  характеристику  Устини,  користуючись  схемою  аналізу  духовного  світу  особистості.
6.               Групі  з  достатнім  рівнем  знань – скласти  характеристику  панночки  за  цією  схемою.
7.               Групі  з  високим  рівнем  знань – скласти  порівняльну  характеристику  панночки  і  Устини.

 

Додаткові  матеріали  до  уроків за  творчістю  Марка  Вовчка.

Тести.

1  рівень.

1.               Який  поет  назвав  М.Вовчка  своєю  „літературною  донею“:

 а)  І.Франко; б) Т.Шевченко;  в) П.Куліш.

2.  Повість  „Інститутка“  присвячена:

 а)  чоловікові  Опанасу  Марковичу;

 б) „хрещеному  батьку“  Т.Шевченку;

 в)  другу  І.Тургенєву;

 г)  сину  Богдану.

3.  Російською  мовою  повість  переклав:

 а) І.Франко; б) М.Вовчок; в) І.Тургенєв.

4.  М.Вовчок – це  псевдонім: 

 а) Лариси  Косач;  б) Марії  Вілінської;

 в)  Олени  Пчілки; г)  Оксани  Іваненко.

5.  Хто  подарував  свою  книгу  з  дарчим  написом:  „Моїй  милій  доні  Марусі  Маркович  і  рідний  і  хрещений  батько“:

 а) М.Гоголь; б) П. Куліш; в) Т.Шевченко;  г) Б.Грінченко

6.  Героїню  повісті  „Игрушечка“  звали:

 а) Грушечка; б) Марфушечка;  в) Маруся;  г) Устина.

7.  Перша  збірка  оповідань  М. Вовчка  має  назву:

 а) „Південні  оповідання“;

 б) „Народні  оповідання“;

 в) „Оповідання  з  народного  побуту“.

8.  Українську  мову  письменниця  вивчала:

 а) в  дитинстві    у  маєтку Єкатерининському;

 б) під  час  навчання  в  приватному  пансіоні  у  Харкові;

 в) після  одруження,  коли  Марковичі  поселилися  на  Україні.

9. Хто  був  отаманом  у  цих  розбійників,  яких  М.Вовчок  так  описує  в  однойменній  повісті:  „Чудні  та  небувалі  се  розбійники  уявилися,  і  чудний  і  небувалий  розбій  правили,  що  попадався  багач  в  руки – вони  його  оббирали,  попадався  вбогий – вони  його  наділяли“:

 а) Гонта;  б) Залізняк;  в) Кармелюк;  г) Кривоніс.

10. Слова  „Люди  прокидались  і  лягали  плачучи,  проклинаючи.  Усе  пригнула  по  своєму  молода  пані,  усім  роботу  тяжку,  усім  лихо  пекуче  знайшла“:

 а) „Горпина“; б) „Кармелюк“;    в) „Саша“;          г) „Інститутка“.

11.  Оповідь  в  повісті  „Інститутка“  ведеться  від  імені:

 а) Назара;  б) Устини;  в) Інститутки;  г) старої  пані.

12.  Про  кого  сказано:  „Прийду  було  її  вбирати,  то  вже  якої  наруги  я  від  неї  не  натерпілася.  Заплітаю  коси – не  так!  Знов  розплітаю  та  заплітаю, - знов  не  так!  Так  цілий  ранок  на  тому  пробавиться.  Вона  мене  й  щипає,  і  штирхає,  і  гребінцем  мене  скородить,  і  шпильками  коле,  і  водою  зливає, - чого  тільки  не  докозує  над  моєю  головонькою  бідною!“

 а) Устину;  б) стару  пані; в) Катрю; г) інститутку;   д) бабусю.

13. Хто  був  за  професією  (посадою)  чоловік  інститутки?

 а) полковник; б) лікар;  в) писар;  г) гусар.

14. Цитата  „Придивляюсь  до  його:  то-то ж  чорнявий,  матінко!  Такий  чорнявий,  як  єсть  тобі  ворон.  Засміявся – зубів  у  його  незлічено,  а  білі  ті  зуби,  білі,  як  сметана“  стосується:

 а) Прокопа;  б) полкового  лікаря; в) Назара;  г) полковника.

15. Слова  „Стоока  наче  вона  була,  все  бачила,  всюди,  як  та  ящірка,  по  хуторі звивалась!  Бог  її  знає,  що  їй  таке  було:  тільки  поглянь,  то  наче  за  серце  тебе  рукою  здавить“  характеризують:

 а) інститутку; б) Устину;  в) стару  панію; г)  полковницю.

16. Хто  відповів  пані:  „Тепер  я  вже  не  боюсь  вас!  Хоч  мене  живцем  із’їжте  тепер!“?

 а)  Устина;  б) Катря;  в) бабуся;  г) Прокіп.

17. Слова  „Здається,  хоч  його  на  огні  печі,  він  жартуватиме“  стосуються:

 а) Прокопа;  б) полкового  лікаря; в) Назара;  г)  полковника.

18. Інститутка  дозволила  одружитися  Устині  та  Прокопу  тому  що:

 а) дуже  просили  молодята;  б) кум – полковник  забажав  цього;

 в)  панові  дуже  жаль  було  їх  розлучати.

19.  Слова:  „Годі,  пані,  годі, - гримнув  чоловік,  охопивши  її  за  обидві  руки. – Цього  вже  не  буде!  Годі!“  належать:

 а) Прокопу;  б) Назару;  в) Кармелюку;  г) пану.

20. Марко  Вовчок  писала  свої  твори  такими  мовами:

 а) російською; б) українською; в) польською;  г) французькою.

21. З  якого  твору  уривок:  „А  барыня-то гневалась – боже  мой?  Соседи  смеются: „Холопка  глупая  вас  отуманила!  Она  нарочно  больной  притворилась.  Ведь  вы,  небось,  даром  почти  её  отпустили?  „Барыня  и  вправду  Машей  не  дорожилась“?

 а)  „Інститутка“;  б) „Игрушечка“;  в) „Маша“;   г) „Горпина“.

22. В  якому  оповіданні  капризна  вимога  паненяти:  „Дай  мне  эту  девочку,  подари!“ – зробила  із  селянської  дівчинки  річ,  іграшку? :

 а) „Маша“;   б) „Козачка“; в) „Игрушечка“;  г) „Одарка“.

23. З  якого  твору  слова:  „Сказано  добрий  пан,  не  б’є,  не  лає  і  не  дбає“?

 а) „Кармелюк“; б) „Маша“;  в) „Інститутка“;  г) „Саша“.

24. Роман  „Марія“,  присвячений  Марку  Вовчку,  написала:

 а) Олена  Пчілка;  б) Оксана  Іваненко; в) Л. Костенко;   г) Л.Українка.

2   рівень.

Дати  стислу   відповідь  на  запитання.

1.Назвіть  джерела  ліричності  М. Вовчка.

2.У чому  наслідувала  літературні  традиції  Шевченка?  Чому  він  назвав  її  донею?

3. У  чому  виявляється  реалізм  „Народних  оповідань“?

4. „Інститутка“ - перша  реалістична  соціальна  повість.  Поясніть,  що таке  реалізм,  повість, соціальна  повість.

5. Чим  оповідання  відрізняється  від  повісті?

6.Яка  життєва  мета  інститутки?

7.Що  найбільше  зближує  стару  й  молоду  пані:  родинні  зв’язки  чи  світогляд?

8.Чому  саме  таку  назву  дала  М.Вовчок  повісті?

9. Яке  ідейне  спрямування  повісті?

10.Чи  можна  М.Вовчка  вважати  українкою?

 

3  рівень.

Дати  розгорнуту  відповідь  на  запитання: ( вибрати  2  питання).

1.Дати  загальну  характеристику  „Народних  оповідань“.

2. Дати  характеристику  образу  Устини. Порівняти  просту  сільську  дівчину  з  освіченою  панночкою.

3.Як  ви  розумієте  поняття:  „літературний  тип“? Довести, що  Устина,  Прокіп,  Назар - типові  образи  кріпаків.

4.Як  в  образі  інститутки  розкриваються  типові  риси  характеру  поміщиків -  кріпосників?

5.Визначити  основні  компоненти  сюжету  повісті.

6. Як  М.Вовчок  розвінчує  „доброту“ пана – ліберала -  чоловіка  інститутки?

4  рівень

Написати  твір  на  одну  з  тем.

1.Прокіп – новий  тип  кріпака -  протестанта.

2.Моє  ставлення  до  Устини.

3.Образ  народного  месника  (за  казкою  „Кармелюк“).

4.Мій  улюблений  герой  повісті  „Інститутка“.

5.Духовне  багатство  простого  народу.

Скласти тести  до  біографії  або  скласти  кросворд,  чайнворд.

 

Вікторина. „Хто  з  героїв  „Інститутки“...

1.Без  вагання  кинувся  захищати  кріпаків,  коли  їх  почала  бити  озвіріла  панночка? (Прокіп).

2.Утікаючи  від  панів,  що  змарнували  його  молодість,  говорить: „Тепер  я  вільний  хоч  на  півроку,  з  собаками  не  піймають.“(Візник  Назар).

3.Після  втрати  дитини  на  погрози  інститутки  відповідає: „Тепер  я  вже  не  боюсь  Вас.“(Катря,  дружина  Назара).

4. Постійно  цікавився,  чи  бито  сьогодні  кріпаків,  а  діставши  стверджувальну  відповідь, виспівував: „Іначий  і  не  можна: на  те  служба.“(Москаль,  кухар  інститутки).

5. З  радістю  зустріла  нареченого,  дізнавшись, що  він  має  власний  хутірець? (Панночка).

6.Вмираючи, звеліла  висікти  кріпачку  за  те,  що  вона  не  доглянула  свічки  перед  образами? (Стара  пані).

7.„Добрий  пан,  не  б’є,  не  лає,  та  нічим  і  не  дбає“?( Полковий  лікар,  чоловік  інститутки).

 

Урок – характеристика

Тема: Уславлення сміливості, патріотизму, вірності, волелюбності в повісті     І. Франка «Захар Беркут»

Мета: простежити, як у випробуваннях розкриваються характери персонажів повісті, учити семикласників осмислювати вчинки героїв, розвивати вміння оцінювати людські якості, плекати почуття патріотизму, повагу до батьків, вірність у дружбі й коханні як загальнолюдські морально – етичні цінності.

Цілі: учні знатимуть риси характеру Захара Беркута, Максима, Мирослави; як поводять себе персонажі у вирішальній ситуації, вмітимуть характеризувати образ Захара Беркута та інших персонажів, висловлювати власні думки про їхні вчинки, обговорювати проблему вибору людини у вирішальній ситуації.

Методи, прийоми і форми роботи: психологічний тест, бесіда, вибіркове читання, характеристика образів, робота в парах, проблемне запитання.

Хід уроку

І. Мотиваційний  етап.

1. Емоційна готовність до уроку. Обмін побажаннями.

2. Актуалізація суб’єктивного досвіду й опорних знань.

Психологічний тест «Персонажі твору і я»

Завдання: розсадити персонажів повісті за столом біля себе. Прокоментувати свій вибір. Поміркувати, чи комфортно почуватимуться герої, сидячи у визначеному вами порядку.

3. Рефлексія діяльності. Колективна бесіда

•                   Що ми робили? (Вибирали тих персонажів, які симпатичні нам.)
•                   Чи складно було вам робити вибір?
•                   А героям твору?

ІІ. Цілевизначення і планування.

1.         Колективне формулювання імені  уроку. (Учитель пропонує записати у вигляді проблемного запитання: «Людина завжди має вибір?»)
2.         Визначення учнями цілей заняття.
3.         Колективне узгодження плану роботи.

ІІІ. Опрацювання навчального матеріалу.

1.               Створення алгоритму характеристики образу.

Вчитель. Ми вчитимемося пізнавати людину. А що вас найбільше цікавить у ній? (Складаємо разом з учителем таблицю – алгоритм, яку будете  заповнювати  під час подальшої роботи кожен у своєму зошиті.)

 

Характеристика героя	Коментар або цитата
Ім’я персонажа, походження               Зовнішність.               Мета і прагнення               Риси характеру:                                                                                                                                                                                                   Мова               Дивись пам’ятку (додаток 3)

 

2.               Бесіда.

- Чому автор дає ватажкові тухольської громади саме таке прізвище – Беркут?

- Як змальовано зовнішність Захара Беркута?(Розділ ІІІ). Про що свідчить цей портрет?

- Що Захар вважає головною метою свого життя? Як він сам про це говорить?(Виразне читання уривку з ІІІ розділу.)

- Він тільки говорить чи щось робить для добра громади? (Він навіть ладен пожертвувати своїм сином.)

- Чи мав Захар Беркут вибір? Який?

- А якби він зробив інший вибір – погодився на умови монголів, чи осуджували б ми його за це? (Мабуть, ні. Ми, звичайно, зрозуміли б його як людину, як батька. Та чи мав би він моральне право бути ватажком, якби керувався власними інтересами? До речі, тут можна провести паралель із сучасними політичними лідерами.)

Користуючись цитатами в підручнику, учні самостійно доповнюють записи в таблиці.

3.               Рефлексія діяльності.

* Що дало нам заповнення таблиці?

4.               Робота в парах. Учні визначають, який образ характеризуватимуть: Максима чи Мирослави. Через 5-6 хвилин презентують результати роботи.

Завдання для роботи в парах

1.               Схарактеризуйте образ Максима за поданими цитатами. Запишіть риси його вдачі.

     «Все в нього виходило в свій час і на своїм місці, без сумішки й су толоки; всюди він був, де його потрібно, всюди вмів зробити лад і порядок. Чи то між своїми товаришами тухольцями, чи між боярами, чи між їх слугами. Максим Беркут був усюди однаковий – спокійний, свобідний у рухах і словах, мов рівний серед рівних».

       « Се наша Тухольщина, наш рай! – сказав Максим, обкидаючи оком долину, і гори, і водоспад з такими гордощами, з якими мало котрий цар обзирає своє царство.»

       « Великої сили великого Чингізхана ми не лякаємось. Вона може зробити нас трупами, але не зробить нас рабами».

        « Очі Максима блищали огнями гордості й подиву, коли говорив про свого батька».

        « Їй-Богу, славний молодець! – сказав він (Тугар Вовк) сам до себе. – Не дивуюся, що він очарував мою доньку. І мене самого він міг би очарувати своєю рицарською вдачею!»

        « Мій син радше дасть на кусні себе порубати, аніж узяти себе в неволю»(Захар Беркут).

        « Хоч і в путах, я все буду вольний чоловік. У мене пута на руках, а в тебе на душі!»

         « Життя в неволі нічого не варте… краще смерть!», тощо.

2.               Схарактеризуйте образ Мирослави, давши відповіді на запитання. Відповідаючи, посилайтеся на текст.
   •                                           Якою виховав Мирославу батько?
   •                                           Про що вона думала, як ішла до Захара Беркута?
   •                                           Що відчувала дівчина, коли тухольський ватажок назвав її дочкою?
   •                                           То хто ж Мирослав – зрадлива дочка свого батька чи вірна дочка своєї землі? Тощо.

5.               Узагальнююча бесіда.
   •                                           Чи мав Максим можливість вибирати? Коли? А Мирослава?
   •                                           Від чого залежить вибір персонажів твору? (Від їхньої мети. Обираючи високу мету, людина виявляє свої найкращі якості. Які?)

Людина: чесна, мудра, добра, волелюбна, відповідальна, патріот…

6.               Рефлексивно – оцінювальний етап.
   1.                                        Розв’язання проблемного завдання. На основі вивченого на уроці і власного життєвого досвіду поміняйте розділовий знак у кінці речення. «Людина завжди має вибір!»
   2.                                        Незакінчене речення: «Урок допоміг мені зрозуміти, що…»
   3.                                        Взаємооцінювання в парах, оцінювання роботи учнів учителем.
7.               Домашнє завдання . Підготуватися до характеристики Тугара Вовка.

 

 

Вивчення біографії письменника

 

Тема. Творчість Олександра Блока – вершина   російського символізму.

Мета: ознайомити учнів із життям і творчістю Блока як одного з найталановитіших  представників російського символізму, визначити головні мотиви і провідні символи блоківської лірики, дослідити, що впливає на духовний світ людини взагалі і що вплинуло на формування багатого духовного світу письменника, зокрема, зрозуміти, відчути його, аби знайти в ньому те, що має стати опорою у власному житті, формувати нову особистість – сильну, вольову, духовно багату, прилучати до дива поезії.

Епіграф : «Жити варто тільки так, аби висувати непомірні вимоги до         

                   життя;        все або   ніщо;  очікувати несподіваного…життя 

                   віддасть нам це, бо воно –    прекрасне»

                                                                                                             О.Блок

Тип уроку: застосування знань, умінь і навичок.

Обладнання: портрети О. Блока різних років, ілюстрації «Робочий стіл», «Сниться Шахматово», схема «Символізм», фото батька і матері поета, фото        Л. Менделєєвої, Н.Волохової, фото мертвого Блока.

Хід уроку

І. З’ясування ступеня емоційної готовності учнів до уроку. («Давайте говорити компліменти». Вчитель говорить компліменти учням, учні – вчителю, так вчитель завершує: Ви любите поезію і готові мене послухати уважно).

ІІ. Мотивація учбової діяльності. 

1.Вступне слово вчителя.

Не так вже їх багато на Землі –

Тих іскор Божих творчого горіння.

Сяйне одна чи дві на покоління

Метеоритним спалахом в імлі…

Яке блаженство і який то біль –

Людської пристрасті терпке причастя.

Але чи є, скажіть, великим щастям

Творить шедеври у краю рабів?

Віншують нобелістів королі,

У троннім залі – урочисті речі,

Та не тобі. У тебе – хрест предтечі

Лауреатів вільної землі.

Так печально і яскраво водночас відтворила історичну несправедливість талановита письменниця Лідія Рибенко. Трагічно склалася доля митців, що прийшли в російську літературу «Срібної доби». Пригадайте:

1.На що була спрямована  політика більшовицької влади після жовтневого перевороту?(на руйнацію духовної спадщини царської Росії та знищення творчої інтелігенції)

2.В яких умовах жили поети? (в умовах штучної ізоляції, постійних ідеологічних переслідувань, багатьох закатовано у в’язницях та таборах радянської Росії, багато пройшли через поневіряння та розчарування емігрантського життя)

3.Як назвав  це століття О.Мандельштам? («століття – вовкодав»)

4.Блок  і Гумільов – зірки на небосхилі «Срібного століття» і всієї світової літератури. Що в них спільного? (обидва починали як символісти, обидва прийняли революцію, обидва померли в серпні 1921 року)

Блоку йшов 41-й рік… 10 серпня 1921 року, в середу, Петроград проводжав його в останній путь.(Демонструється  портрет Блока в труні,фото з газети «Література»-додаток «Перше вересня»№4(9),1993, стислий зміст статті «Канцелярське вбивство»). Передсмертні страждання змінили обличчя Блока до невпізнаності, воно зовсім не було схоже на всі відомі портрети.

2.Презентація портретів Блока.

Учитель. Перше, що ми бачимо в людині – це її зовнішність. Розгляньте портрети Блока, знайдіть у спогадах опис зовнішності і зачитайте. (Учні розповідають, зачитують, вчитель при необхідності доповнює. Наприклад, «Блок был невысокого роста, ладный, с шапкой темно-медных вьющихся волос и малоподвижным античным лицом. В людных собраниях держался он обособленно и с подчеркнутой коректностью. Стихи читал усталым медленным голосом с равными паузами между словами, и это монотонное чтение в согласии с обликом поэта до конца дней своих запомнили те, кому посчастливилось слушать его.» А К.Чуковский писал: «Когда я познакомился с ним, он казался несокрушимо здоровым – широкоплечий, рослый, красногубый, спокойный, и даже меланхоличность его неторопливой походки, даже тяжелая грубость его зеленоватых, неподвижных, задумчивых глаз не разрушали впечатления юношеской победительной силы. Буйное цветение молодости чувствовалось и в его великолепных кудрях, которые каштановыми короткими прядями окружали его лоб, как венок. От него ощутимо и зримо исходил магнетизм. Трудно представить себе, что на свете есть девушки, которые могут не влюбиться в него… печальным, обиженным и даже чуть-чуть презрительным голосом читал он свои стихи о любви».А вот каким увидел его Б.Зайцев  в 1921: «Что осталось в нем от прежнего пажа и юноши, поэта с отложным воротничком и белой шеей! Лицо землистое, огромный лоб, рыжеватые волосы, стеклянные глаза, резко очерченные скулы, острый нос, тяжелая походка и нескладная, угластая фигура. Он зашел в угол и, полузакрыв усталые глаза, начал читать. Сбивался, путал иногда… футуристы и имажинисты прямо кричали ему: - Мертвец! Мертвец!» )

3. «Мікрофон». (Метод асоціації, продовж речення вчителя)

- Дивлячись на портрет, я можу сказати про цю людину, що…

- Від цього уроку я очікую…

- На цьому уроці я хочу дізнаится про…

ІІІ. Цілевизначення та планування. Сьогодні на уроці ми спробуємо самостійно зробити деякі дослідження. Знайомлячись з життям і творчістю О.Блока, ми основну увагу приділимо не стільки перебігу подій, скільки дослідженню тих чинників, які вплинули на формування духовного світу письменника і, заглядаючи в потаємні закутки його особистого життя, заглянемо й у свої душі. Спитаємо: «А що цінуємо ми? Для чого живемо? Що нас цікавить? Чого прагнемо? Як ставимось до своєї Батьківщини?». Може, на якісь питання знайдемо відповідь і для себе. Цілі й план роботи має на парті кожен учень. Перегляньте. Чи є в кого доповнення, зміни?

Клас поділений на 4 групи, кожна з яких провела дослідження і зібрала необхідні матеріали, цитати до отриманого заздалегідь завдання. Перш ніж бажаючі зможуть виступити, поставте  зараз собі в листок  власного оцінювання  кількість балів, які  ви вже отримали.

ІV. Актуалізація опорних знань учнів. Щоб успішно працювати над сьогоднішньою темою, ви повинні добре знати біографію поета, пригадаємо деякі відомості з біографії Блока. 1.(Літературний диктант тестового характеру)

(кожен учень отримує листочок з тестами і відмічає  правильну відповідь)

Літературний диктант.

І.Знайдіть правильну відповідь:

1.Коли і де народився Блок:

а) 26 листопада 1881 року у Петербурзі;

б) 16 листопада 1880 року у Петербурзі;

в) 6 листопада 1882 року у Москві.

2.Родинний маєток Бекетових: а)Михайлівське;

б) Шахматово; в)Ясна Поляна.

3.У роки дитинства на формування світобачення поета вплинули: а) батько; б) мати; в) вчителі гімназії.

4. Творчість Блока розвивалась у річищі:

а) реалізму; б) символізму;  в) футуризму.

5.У Петербурзькому університеті О.Блок не студіював:   а)юриспруденцію; б) ботаніку та хімію; в)слов’яно-російську філологію.

6.Втілення Вічної Жіночності, муза поета:

а) Зінаїда Гіппіус;   б) Любов             Менделєєва;

в) вигаданий образ Прекрасної Дами.

7.Різко  контрастувала з «Віршами про Прекрасну Даму» збірка «Сніжна маска», присвячена актрисі :

а) Л.Менделєєвій, б) Н.Волоховій; в)Коломбіні.

ІІ.Знайдіть зайве:

8.Тема Вічної  Жіночності :

•                 а)сформувалася під впливом філософських ідей В.Соловйова;
•                 б)була вичерпана на першому етапі блоківської творчості;
•                 в)набуваючи різних модифікацій, проходила крізь усю лірику.

9.Поезії Блока притаманні:

 *а)апокаліптичні передчуття; пафос викриття «страшного світу»;

•      б)настрої ствердження ідеї будівництва соціалістичного суспільства;
•      в)зображення внутрішнього роздвоєння ліричного героя між «світлом» і «пітьмою»;
•      г)урбаністичні мотиви; романтично-піднесене змалювання революційної бурі.

10.Перу О.Блока належать поетичні цикли:

• а) «Аnte lucem», «Вірші про Прекрасну Даму»;
• б) «Алкоголі», «Нове життя»;
• в) «Розпуття», «Бульбашки землі»;
• г) «Батьківщина», « Страшний світ»

11.Тема історичних потрясінь розроблялася у таких блоківських творах:

•                 а) «Скіфи»;
•                 б) «Балаганчик»;
•                 в) «Дванадцять».

12.Починаючи з другої половини 1900-х років творчість Блока розвивалася за   трьома головними тематичними напрямами:

•                 а) тема «страшного світу», апокаліпсису;
•                 б) тема єдності людини і природи;
•                 в) тема романтичного двобою з життям;
•                 г) тема батьківщини.

2. Взаємоперевірка. Обміняйтеся листочками і перевірте завдання. Ключ до тестів – літера б). Скільки разів виділена літера б) – така і оцінка. Поставте ці оцінки  в листки власного оцінювання.

V. Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу.

1.Вступне слово вчителя. Я думаю, ви добре справилися з  завданням. А тепер запишемо у зошити тему уроку, епіграф і питання, відповіді на які ви повинні підготувати дома, а матеріалом для них буде сьогоднішній урок.(Учні списують)

- Пригадайте, що значить охарактеризувати духовний світ людини взагалі?

- Що впливає на формування духовного світу особистості? (вроджені нахили, природа, родинне оточення. Історія, культура рідного краю)

(на парті у кожного учня схеми аналізу духовного світу особистості).

Творчі групи учнів повинні були зробити психологічні дослідження, з якими вони нас ознайомлять.

2. Виступи представників творчих груп з повідомленнями про результати психологічного дослідження.

Учитель. Чи впливають обставини і час на формування особистості?

Повідомлення учнів 1 групи. Обставини відіграють значну роль в житті людини.  Можливо, Блок не став би поетом, якби не розлучення батьків, через яке потрапив до високоосвіченої родини Бекетових. Якби не знайомство із філософсько – релігійною спадщиною В. Соловйова  і не всепоглинаюче кохання до Л. Менделєєвої, то не з’явилася б  збірка його символістських  «Віршів про Прекрасну Даму». Якби  не закохався Андрій Бєлий у дружину Блока, не було б гіркоти розчарування у шлюбі, не так би боляче сприймалася криза у суспільному житті країни (ганебна війна з Японією, революція 1905 року), і не було б тоді у поезії Блока теми «страшного світу», апокаліптичних передчуттів. Якби не сприймав революцію 1917 року як кінець старого світу і не вірив так гаряче у те, що народиться новий світ – чистий від гріхів і бруду історії, то не кинувся б так у громадську діяльність, яка перевершувала фізичні можливості людини – і не захворів би. Революцію зустрів із захопленням – але з Шахматовим покінчено враз: розграбований маєток, спалена безцінна бекетовська бібліотека, на довершення всього Блока арештували, 2 дні в камері Петроградського ЧК. Незадовго до смерті Блока Луначарський писав про нього в ЦК до В.І.Леніна: «Поет Блок  на протязі  цих 4 років тримався абсолютно лояльно до радянської влади і написав ряд творів, які за рубежем сприйняли як революційні , на даний час захворів: нервовий розлад.» І жодного слова про смертельну хворобу серця, цингу, голодне виснаження, пухлини суглобів. Лікуватися за кордон його не відпустили. Якби вчасно відпустили, то можливо і вдалося б його врятувати. Але дозвіл на виїзд прийшов після смерті. Йому надали можливість померти від голоду, холоду і душевного незадоволення, духовної спустошеності. (Учні з інших груп і вчитель задають запитання, якщо знайшли ще якісь цікаві матеріали – доповнюють. Учні записують висновок у зошит)

- Що вам відомо про позицію письменника? Як це характеризує його як людину і громадянина?

Учитель. Ми теж живемо на початку ХХІ століття і відчуваємо на собі зміни в житті суспільства. Нещодавні події виборів президента України дають підстави сподіватися, що нове століття оздоровить душі українців, їхню мораль. Ми є свідками пробудження національної свідомості українців, які хочуть жити у багатій і щасливій європейській державі, а не шукати кращої долі за кордоном.

Надаємо слово учням 2 групи. Доведіть, що оточення має великий вплив на формування особистості. Хто із оточуючих і як впливали на Блока?

Повідомлення учнів 2 групи. (Про батька, матір, діда, бабусю, тітку, кузенів, знайомих. Про дитинство, родину, сімейні стосунки, - підручник Євгенії Волощук, стор.132, 133.)Захоплення і обдарування поета: Любив читати, із власних коротеньких віршів, оповідань та ребусів укладав домашній журнал, пізніше був провідним автором і головним редактором цього домашнього видання, цікавився театром, захоплено декламував монологи із шекспірівських трагедій «Гамлет», «Отелло»,  грав у домашніх спектаклях. Любив прогулянки окраїнами  Петербургу, мав слабкість до кінематографу, із задоволенням відвідував цирк: дивився французьку боротьбу, цікавився грою клоунів. В Шахматово годинами об’їздив верхи поля, ліси, прилеглі до маєтку, вдихав на повні груди настояне на травах чисте повітря Підмосков’я. Спокій…тиша… і не треба відповідати на звинувачення у «зраді загальній справі» Вячеславу Іванову чи  з’ясовувати стосунки з Андрієм Бєлим. (Запитання учнів і вчителя, доповнення.)Висновок щодо захоплень і обдарувань поета. Отже, ми бачимо, що і вроджене і набуте вплинуло на формування духовного світу письменника. Оточення надзвичайно впливає на  формування особистості, на розвиток обдарувань, захоплень, світогляду, на характер, рівень освіченості. І, можливо, найважливішу роль відіграє найближче оточення – родина, де дитина росте і розвивається. Врахуйте це, майбутні мами і батьки.

Учитель. Чи актуальна проблема родинного виховання зараз? Співставте  сучасне виховання з вихованням дітей у дворянських сім’ях (учні відповідають)

Учитель. Вашій групі належить довести, що освіта – один з найважливіших чинників формування особистості.

Виступи учнів 3 групи. (Де і як навчався, вплив інших поетів, вплив теорії В.Соловйова на формування світогляду. Кохання як дивовижне втілення Вічної Жіночності, містичної «Володарки Всесвіту».Інсценівка вірша «Поет».)Питання та доповнення. Висновок. Блок – високоосвічена ерудована людина…

Вчитель. Яка була вдача поета і яким сформувався його характер?

( Пристрасність, емоційна неусталеність, екзальтованість(словникова робота), внутрішня роздвоєність, страждання, акивна громадська діяльність, любов до батьківщини і самовіддане служіння їй, чесний, безкомпромісний(словникова робота), прагнення до багатого внутрішнього життя і краси духу…і т.д.(Звертаємося до словничка «Азбука моралі»:безкомпромісний- який не визнає компромісів, який виключає можливість примирення;екзальтований – який перебуває в стані екзальтації: надмірного захоплення чимось, надмірне збудження, захопленість, захват, піднесення, вибух емоцій; палкий, піднесений.)

Вчитель. Для багатьох своїх сучасників Блок був культовою постаттю. Деякі твердження щодо його літературної спрямованості були суперечливими. Завершальним етапом роботи буде кредо поета – поетичне і життєве. Як і під чиїм впливом формувався світогляд, ми вже з’ясували. Нам належить тепер визначити світоглядну позицію уже сформованої особистості. Отож, запрошуємо до слова останню групу, яка повинна з’ясувати як  впливало особисте життя на його творчість. (Словничок: кредо – основні погляди, переконання.) А яке ваше життєве кредо?

Виступ учнів 4 групи. Сам Блок  був переконаний, що повнота творчості досягається лише тоді, коли «особистісний» і «епохальний « її зміст збігаються (зачитують слова Блока – підручник, стор.132, кінець 1 абзацу, розповідь про  духовно-благоговійне служіння Прекрасній Дамі, про внутрішнє роздвоєння між «світлом» і «пітьмою», прийняття бурхливої стихії земного життя, нерозривний зв’язок з долею батьківщини, громадська активність як віра в народження нового світу – чистого від гріхів і бруду історії, як віра в прекрасне життя. Втрата надій – глибока творча криза. Свої думки підтверджують словами самого Блока.

Висновок. Кредо Блока – «…лети й поривайся, інакше -  на всіх шляхах загибель» має оптимістичне начало.  Ми також повинні  прагнути «переробити все.  Влаштовувати так, аби все стало новим, аби брехливе, брудне, нудне , потворне наше життя стало справедливим, чистим, веселим і прекрасним життям.  Зверніть увагу на епіграф до уроку (учні пояснюють, звідки ці слова і в який період були написані )

•                   Що вам відомо про позицію письменника? Як це характеризує його як людину і як громадянина?
•       У чому виявилася громадянська мужність митця?
•       Чи може письменник жити лише власними інтересами, забувши про загальнонародні? (Блок як публіцист декларував у статтях необхідність подолання прірви між інтелігенцією та народом, привертав увагу до громадянського обов’язку митця.)
•       Який наш громадянський обов’язок ?

VI.Рефлексія та оцінювання.

Вчитель . Отже, наша робота була плідною. І тепер належить зробити висновок, що впливає на формування особистості людини?

- Чи можна духовний світ Блока назвати гармонійним? Якою ж особистістю постав перед нами Блок? Скористайтеся для відповіді своїми схемами, які, сподіваюсь, ви «оживили» під час уроку завдяки матеріалам, які представляли групи.

- Продовжити речення, написане на дошці (усно чи письмово, якщо є час): духовний світ – це...(звернення до словничка «Азбука моралі»: духовний – зв’язаний з внутрішнім психічним життям людини, моральним світом її.)

Гра «Мікрофон»

- Чи захотілося вам змінити своє висловлювання на початку уроку «Дивлячись на портрет, я можу сказати про цю людину…(коментар учнів)

- Чи справдилися ваші очікування щодо уроку? «На сьогоднішньому уроці я зрозумів..

Самооцінювання( учні називють ту оцінку, яка в них у листках самооцінювання, вчитель корегує, коментує, добавляє бали за виступи: ваші дослідження і виступи заслуговують відповідної винагороди, мотивування оцінок, знову кожному комплімент)

 

VII. Домашнє завдання. 1. Гадаю, що ви встигли занотувати найцікавіші та найголовніші думки, і дома напишіть відповідь на запитання «Духовний світ Блока – який він?» або твір – роздум «Душа не спить!» (О.Блок), пам’ятайте слова Сократа: «Заговори, щоб я тебе побачив».

2.Вивчити напам’ять, виразно прочитати та проаналізувати поезію Блока:

1 група – «Незнайома»,

2 група -  «Весно, весно, без меж і без краю…»

3 група -  «Про доблесті, про подвиги, про

славу…»

3.Для аналізу поезій скористатися статтею підручника «І дар видінь в душі моїй натхненній…», стор.146-149 та  пам’яткою «Ідейно-художній аналіз вірша»(Довідник для учнів «Учись учитись», с.70)

 

Тема. Творчість Анни Ахматової – яскраве явище жіночої поезії   ХХ століття.

 Мета:   ознайомити з цікавими фактами біографії Ахматової, розглянути художні особливості ранньої лірики, поглибити знання про акмеїзм, визначити особливості жіночої лірики, розвивати розуміння поетичної творчості, логічність і самостійність суджень, сприяти вихованню  почуття людської гідності, прагнення до самовдосконалення.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Обладнання: портрети Ахматової різних років, портрет Гумільова, фреска «Прекрасна Помпеянка», грампластинки з віршами поетеси, голос Ахматової.

Епіграф: 

                                                                 «Мистецтво світлом своїм  рятує 

                                                                 людей від темряви, яка в них є» 

                                                                                                            А.Ахматова

 

Хід уроку

І. Мотиваційний стан.

1. З’ясування ступеня позитивної емоційної  готовності учнів до уроку.

Учитель. Дорогі учні, дозвольте привітати вас … Подивіться у вікно … це ваша остання шкільна осінь. Я хочу. Щоб цей урок вам запам’ятався.

Схилися наді мною, дивний світе!

Я хочу очі сонця цілувати,

Я буду намагатись не згоріти.

Я  буду жити, а не існувати. Автор  вірша звертається до світу з проханням схилитися до нього, а з яким проханням звернулися б до світу зараз ви?(відповіді).Я розраховую на вашу активну роботу і сподіваюся, що дух партнерства допоможе нам у цьому. А тепер зверніть увагу на дошку. Девізом нашого уроку пропоную взяти слова Конфуція: «Скажи мені, і я забуду. Покажи мені, і я запам’ятаю. Дай можливість діяти самому, і я навчусь.»  То чого я чекаю від вас на уроці? (щоб ми діяли самі і навчились)

2.Цілевизначення та планування .

1) Повідомлення теми уроку.

2) Робота із картками цілей ( вибір із картки цілей на урок, дописування власних цілей)

3) Колективне планування роботи на уроці.

3. Актуалізація суб’єктивного досвіду й опорних знань.

1) Слово вчителя. Поетична хвилинка.

Жінка… Нерозгадана таємниця, одвічна загадка, яку віками намагалися збагнути чоловіки. Іван Франко риторично запитував:

Жіноче серце! Чи ти лід студений?

Чи запашний чудовий цвіт весни ?

Чи світло місяця? Огонь страшенний,

Що нищить все? Чи ти , як тихі сни

Невинності?

Чим б’єшся ти? Яка твоя любов?

В що віриш? Чим живеш? Чого бажаєш?

В чім змінне ти і в чім постійне?

Справді, чим живе жінка? Як збагнути її душу?, зрозуміти бажання? Чим відрізняється жіноча поезія від чоловічої? Збагнути жіночу душу намагалися  Мопассан, Л.Толстой, Чехов, Шевченко, Панас Мирний, Франко, Винниченко. Але ми знаємо і жінок – письменниць: О.Кобилянська, Леся Українка, Олена Теліга, Анна Ахматова, Марина Цвєтаєва, Зінаїда Гіппіус. Хто як не сама жінка краще розповість про жінку.

2) «Мозковий штурм». – Хто така Сапфо? Асоціація – називаємо імена жінок, які стали символами. (Пенелопа – відданість, вірність, Єлена – краси і жіночності, Лаура і Беатріче – натхнення і поклоніння,Ольга і Роксолана – мудрості і державного розуму,Євпраксія – непокори ворогу, Марина Мнішек – корисливості і підступності, Марія – заступницької любові до людей тощо).

3) Повідомлення учня. (Фреска «Прекрасна Помпеянка»). На цій  фресці невідомий художник зобразив прекрасну жительку Помпеї в момент творчого піднесення, натхнення. Ще мить, друга – і на тонкій восковій поверхні дощечки з’явиться нова віршова строфа. Її обличчя одухотворене, в очах світиться думка. Говорять, що саме такою була Сапфо, поетеса з острова Лесбос, V століття до нашої ери. Довгі роки Сапфо очолювала школу, де дівчата займались літературою, музикою, співами. В античній ліриці навіть збереглося поняття  «сапфічна строфа» - своєрідний прозово-віршований розмір.

Только  я взгляну на тебя,

Как у меня пропадает голос, А язык немеет,

Быстрый огонь пробегает под кожей,

глаза ничего не видят, в ушах стоит звон.

Я негу люблю, юность люблю

Радость люблю и солнце.

Жребий мой – быть

В солнечный свет

И  в красоту   Влюбленной.

Одні легенди змальовують Сапфо холодною і недоступною, інші – навпаки говорять, що через безнадійне кохання вона кинулася зі скали. Сапфо була ідеалом  гармонійної особистості. В її честь чеканили монети, на яких  вона зображена з лірою в руках. «Девять муз называя, мы Сапфо наносим обиду: разве мы в ней не должны Музу десятую чтить?»,- писав Платон.

Вчитель. Як це повідомлення стосується теми нашого уроку? (Бо ми сьогодні на уроці будемо говорити про А. Ахматову, а її називали Російською Сапфо; її називали Музою Плачу; вона, як і Сапфо, гармонійна особистість)

Чи можна Ахматову назвати гармонійною особистістю? З’ясуємо, що означає бути гармонійною особистістю? (звертаємося до словничка «Азбука моралі»

Гармонійна особистість – поєднання, злагодженість, взаємна відповідність якостей душевних, моральних з особливостями поведінки, характеру, вчинків.

На питання (ці питання написані заздалегідь на дошці): чи можна Ахматову назвати гармонійною особистістю? чому за поетесою закріпилася слава «російської Сапфо»? які і як  вона скасувала упередження щодо «жіночої» поезії? ви дасте відповідь після зустрічі з поетесою. Пропонуємо вашій увазі інтерв’ю з російською Сапфо.

ІІ. Сприйняття навчального матеріалу.

1.               Інтерв’ю з письменником ( Ролі – диктор, журналіст, літературний критик, Ахматова, глядачі; учні отримують наперед завдання до цього уроку: добре знати біографію і підготувати цікаві запитання, які б розкрили Ахматову не лише як поета, а й як особистість).

Диктор. Розпочинаємо нашу  телепередачу «Я – особистість». До вашої уваги інтерв’ю з відомою російською поетесою Анною Андріївною Ахматовою, видавцем газети «Шкільний світ», літературним критиком. В студії працює пряма лінія, так що ви також можете задавати свої запитання, приймати участь у розмові, подзвонивши  до нас. (Для сигналу «Дзвінок в студію» використовую звичайні рибальські дзвоники)

Критик. Який внесок  зробили ви у розвиток російської літератури?

Ахматова. (Цю роль може виконувати сам вчитель або заздалегідь підготовлена учениця) По-перше, я «жіночу» поезію дорівняла до «чоловічої», скасувавши давні упередження, згідно з якими аналогічні явища у літературі здебільшого зверхньо оцінювалися як розваги освічених дам. А мене, я вважаю, по праву, поставили поруч з Блоком. По-друге, я стала хранителькою найкращих традицій творчої інтелігенції «Срібної доби» і передала трагічний досвід свого покоління поетам 60-80-х років, не дала бур’янові соціалістичної літератури заполонити ниву російської словесності.

Журналіст. Чому свої твори ви не підписували своїм прізвищем, а вигадали псевдонім? Щоб уникнути переслідувань, репресій?

Ахматова. Справжнім прізвищем Горенко мені не дозволив підписувати свої твори батько, тоді я взяла своїм літературним іменем прізвище прабабусі, татарської княжни Ахматової.

Критик. Ваше безтурботне щасливе  язичницьке дитинство промайнуло в Криму. Чому вас називають  царськосільською музою плачу?

Ахматова. Я прожила в Царському Селі до 16 років(майже 15 років). Для мене це не лише батьківщина, а символ російської культури, пов’язаний з Пушкіним - поетом, якого я обожнювала. Свій творчий шлях я почала тут, як і він.

Журналіст. Коли  Ви написали свій перший вірш?

Ахматова. В 11 років. (Один з учнів у класі  вирішив задати питання, роздається дзвінок (у кожного на парті лежить рибацький дзвоник, диктор фіксує ці дзвінки, записуючи прізвища учня, який задав питання, за оригінальне запитання додається ще один бал)

Диктор. Увага, дзвінок в студію. Прошу вас назвати своє прізвище і запитання.

Учень. Чому Ваш шлюб із М.Гумільовим тривав недовго?

(Журналіст може брати інтерв’ю і у критика, який оцінює творчість поетеси. В такій формі проходить далі урок. Вчитель обов’язково готує найважливіші, на його думку, запитання, щоб у разі необхідності задати їх. Якщо вчитель не виконує ролі журналіста чи  Ахматової, він може бути звичайним глядачем, сидіти за партою, дзвонити у студію і задавати запитання)

Запитання до Ахматової:

•  Ваше поетичне кредо. (Ідея морального обов’язку та почуття відповідальності за долю вітчизни)
•                  Чому Ви не поїхали за кордон, щоб врятувати свою духовну свободу й життя? (Мій головний обов’язок – поділяти долю батьківщини)
•                  Ваш син став поетом як і батько? (Істориком)
•                  Чому обрали позицію «внутрішньої еміграції?»
•                  З ким порівнювали жахливу абсурдність подій у країні в 20-30 роки («таке вигадував Кафка»).
•                  Хвиля сталінських репресій зачепила вас і вашу сім’ю? (Арешт сина Лева , та чоловіка - Пуніна, 15 років заборони на друк, переслідування цензури)
•                  Як називалася літературна кав’ярня, де ви зустрічалися з творчою інтелігенцією 10-х років?( «Бродячий собака»).
•                  Хто з батьків вплинув на ваш мистецький розвиток? (Не батьки, а мій перший чоловік – Гумільов).
•                  Чи є у Вас нагороди? (На жаль, на батьківщині лише обливання брудом, «публічна страта», але у 60-х роках прийшло міжнародне визнання: я отримала престижну італійську премію, була обрана почесним доктором Оксфордського університету.)
•                  Кого Ви вважаєте своїм духовним наставником? (Однією з ключових постатей мого духовного світу був Пушкін, який притягував мене, немов магніт, був еталоном митця, країною духовного паломництва; а з сучасних поетів  - Блок, «не тільки найбільший європейський поет першої чверті ХХ ст., а й людиною-епохою». Наші музи були повінчані.)
•                  А що Вас зближувало  з Іннокентієм Анненським?(Настанова  на «пізнання світу через біль».)
•                  У чому полягала специфіка розробки теми кохання у вашій творчості? Зачитайте нам Ваш улюблений вірш. (Прослухати грампластинку з поезією Ахматової «Літній сад» у її виконанні))
•                  Які значення ви вкладали в категорію пам’яті у своїй ліриці. (Прослухати грампластинку з поезіями Ахматової у виконанні майстрів виразного читання)
•                  Який твір став Вашим духовним заповітом і вершинним досягненням творчості? («Поема без героя»).
•                  Чи може письменник жити лише власними інтересами, забувши про загальнонародні? Ваше життєве кредо? (Мій життєвий шлях сповнений драматичних переживань і неймовірних страждань, але така доля більшості моїх сучасників-поетів. Моє життєве кредо: «Я була тоді з своїм народом. Там, де мій народ, на лихо, був». Я вважаю: «Добре вчиняти так само важко, як просто вчиняти зле. Треба примушувати себе творити добро»…), і т. д.
•                  І наостанок, що б Ви побажали нашим глядачам?

Диктор. Наш час вичерпано. Дякуємо всім за участь у бесіді. Наша телепередача закінчується, але ми чекаємо від вас відгуків, пропозицій. До зустрічі в ефірі «Я – особистість».

ІІІ. Закріплення вивченого. Підсумок.

1.                      Творча робота. Написати звернення Ахматової до сучасників.

IV. Рефлексія та оцінювання.

1.                      «Мікрофон» Учні дають відповіді на питання, які були поставлені  перед інтерв’ю (вони записані на дошці).
2.                      Чого я чекала від вас на уроці? (Щоб ви діяли і навчились) То ж як ви діяли і чого ви навчилися на сьогоднішньому уроці? (Самооцінка учнів та оцінювання вчителем)

V. Домашнє завдання.

1. Скласти тези «Ахматова – особистість». Складіть психологічний портрет     поетеси. Або написати звернення  Ахматової до сучасників.

2. Вивчити напам’ять вірш (на вибір учнів, за бажанням).

3. Опрацювати матеріал підручника Євгенії Волощук ( хрестоматія – стор. 141-145,    критика – стор. 162 виконати тестові завдання .

 

Урок дополнительного чтения

Тема. «Борис Пастернак  для меня святыня…»        (М.Цветаева)

Цель: раскрыть глубину творческой личности Пастернака, его взгляды на призвание и судьбу поэта, пробудить интерес учащихся к его поэзии, определить ее значение в наши дни, развивать выразительное чтение учащихся, умение работать с дополнительной литературой, способствовать формированию мировоззрения учащихся, помочь ощутить сопричастность к происходящим в жизни переменам, воспитывать любовь к поэзии.

Оборудование: портреты Пастернака, произведения поэта, грамзаписи романсов на его стихи, грампластинка с голосом автора и стихотворениями из романа, музыка Скрябина, Шопена, репродукции картин Серова, Васнецова, Репина, Врубеля и др., зал  оборудован в виде литературного кафе: столики, цветы, свечи, плакаты:

«Верю я: придет пора -   силу подлости и злобы одолеет дух добра»,

«Но быть живым, живым и только, живым и только до конца»,

«Жить и сгорать у всех в обычае, но жизнь тогда лишь обессмертишь,

Когда ей к славе и величию своею жертвой  путь прочертишь…»,

«Смысл бытия, назначение человека, сущность мира – вот вопросы, волновавшие

Пастернака на протяжении многих лет,… он полностью отдает свою лирику поискам основ, разгадыванию конечных целей и первопричин.» (А.Синявский)

Подготовка  (За месяц наперед объявление: Задания для учеников 8-11кл

I. В каждом классе выбрать литературоведа, искусствоведа, артиста.

Задания для «литературоведов»:  1.Хорошо знать биографию писателя.

Задания для «искусствоведов»:

1.        К каким литературным течениям в разное время примыкал Пастернак?
2.        Кого он считал своим учителем?Что вы знаете о дружбе с Маяковским?
3.        Чем была поэзия Пастернака для его современников(достоинства, особенности его стихотворений)
4.        Какова судьба романа «Доктор Живаго»? Почему в годы «застоя» замалчивалось истинное значение творчества писателя?

Задания для «артистов»:

1.Выучить наизусть стихотворения из предложенного списка.                    2.Уметь выразить главную мысль этого стихотворения

II Конкурс чтецов.

III. Музыкальный конкурс (песни и романсы на стихи Пастернака).

Подготовить вопрос «на засыпку» или «каверзный вопрос» любой команде, быть готовым самому на него отвечать.

Ход урока

(звучит музыка Скрябина)  1.Вступительное слово учителя

Здравствуйте, уважаемые гости, дамы и господа. Позвольте приветствовать Вас в нашем благородном собрании в честь  годовщины со дня рождения великого русского поэта Бориса Леонидовича Пастернака. Имя его известно всему миру, каждому просвещенному человеку. И даже если вы не читали его стихотворения, то слышали песни и романсы. Кто может навести примеры? («Зимняя ночь», песни из фильма «Ирония судьбы или с легким паром», звучит песня «Никого не будет в доме») Человек приходит в этот мир, чтобы оставить память в сердцах живущих. Чем памятен нам Борис Пастернак, проживший 70 лет на этой земле? Почему мы обращаемся к нему в поисках Истины и Красоты? Благодаря школьной программе и самостоятельному чтению вы много знаете об этом человеке, многое поняли и успели полюбить в его творчестве.

Сегодняшняя наша встреча с поэтом не совсем обычна. Мы попытаемся с вами окунуться  в эпоху Пастернака, посмотреть на мир глазами поэта, послушать его исповедь в стихах и мнение современников и литературных критиков о его творчестве.

Я  иногда для поддержания светской беседы буду задавать вам вопросы, чтобы убедиться, что здесь собрались не случайные люди, а истинные любители и знатоки творчества Пастернака. Помогать мне будут 4 ведущих, чтецы, которые будут олицетворять собою поэта и его судьбы. Я не оговорилась, сказав не судьбу,  а судьбы. Потому что у Пастернака, как и у каждого из нас, было право выбора жизненного пути. (звучит грамзапись «Зимняя ночь» в исполнении Градского»)

Чтец. Мело, мело по всей  земле во все пределы. Свеча горела на столе, свеча горела. (читает стихотворение «Зимняя ночь»).

1 ведущий. Строчки этого стихотворения такие гениальные, что стали символом всего творчества Пастернака. Образ свечи, которая горит на столе вопреки снежной метели, вырастает в символ всепобеждающего огня любви, которым согрета и освещена жизнь человека.

2 ведущий. В 1957 г. Б.Пастернак написал автобиографическую заметку, в которой дал характеристику своим  первым пробам: « Я был отравлен новейшей литературой,бредил Андреем Белым, Гамсуном, Пшибышевским. … Слух у меня тогда был испорчен выкрутасами и ломкою всего привычного, царившими кругом. Все нормально сказанное отскакивало от меня. А забывая, что слова сами по себе могут что-то заключать и значить… я во всем искал не сущности, посторонней остроты».

3 ведущий. Среди поздних его стихотворений есть одно, с которого начнем рассказ об этом поэте. Оно открывает последнюю книгу «Когда разгуляется». Теперь он искал не фразу, он искал смысл.

Чтец. (читает стихотворение «Во всем мне хочется дойти до самой сути»)

4 ведущий. Он мог стать художником, композитором, философом, но решил  попытаться  стать поэтом. Это  было нелегко, потому что в русской поэзии 10-х годов, по словам Л.Киселевой, «обратить на себя внимание было очень тяжело: в пышном сиянии светил «серебряного века» звездочка начинающего поэта могла надолго остаться незамеченной». Но имевший власть над словом боялся пустословия и  суесловия, поэтому его имя стало рядом с именами Блока, Бунина, Ахматовой, Цветаевой, Мандельштама, Маяковского  и других поэтов «серебряного века» русской поэзии.

Учитель. Я говорила, что для поддержания светской беседы буду задавать вам вопросы, чтобы убедиться, что здесь собрались не случайные люди, а истинные любители и знатоки творчества Пастернака.  В нашем салоне представители 8-11 классов. 4 класса – 4 команды.   

Сейчас конкурс литературоведов.

Блиц-опрос,

1 тур.        8 кл. Можете ли вы назвать дату и место рождения поэта?

(29 января(10 февраля) 1890 года в Москве).

9 кл. Что вам известно о родителях Пастернака? (родился в очень талантливой семье: отец – академик живописи, преподавательУчилища живописи, ваяния и зодчества; мать, Розалия Исидоровна Кауфман – известная пианистка, ученица Рубинштейна.

10 кл. Как  воспитывался  Пастернак? (Мальчик отличался чрезвычайной впечатлительностью. Музыкальные вечера дома, гости – музыканты, художники, писатели. С первых дней видел перед собой искусство, больших людей(Левитан, Серов, Скрябин, Л.Толстой, Рильке, Рахманинов), которые бывали в доме, к высокому и исключительному привык относиться как к природе, как к живой норме. Семейный уклад создал пожизненную привычку к ежедневной работе. Музыка (мать) и живопись (отец) – это его школа, он любил осмысливать и рассуждать. Няня Акулина Гавриловна брала его с собой в церковь, рассказывала о божественном и чудесном. Прекрасное духовное воспитание!

11 кл. Отношение Пастернака к музыке. (По следам матери начал серьезно заниматься музыкой. Сначала(1901г.) учился в классической гимназии. С 13 лет он сам сочиняет музыку, слушает как на соседней даче Скрябин  работал над созданием 3-ей симфонии. Прошел курс консерватории (композиторский факультет). «Больше всего на свете я любил музыку, больше всех в ней – Скрябина» (звучит музыка Скрябина)В одном из своих стихотворений писал: «Раздается звонок, голоса приближаются: Скрябин! О куда мне бежать от шагов своего божества!».Слишком был требователен к себе, считал, что не имеет абсолютного слуха:способности угадывать высоту любой произвольно взятой ноты. Он оставил музыку, отказался от профессии композитора.

Чтец. «Я клавишей стаю кормил  с руки

Под хлопанье крыльев, плеск и клекот.

Я вытянул руки, я встал на носки,

Рукав завернулся, ночь терлась о локоть»,- пишет в стихотворении «Импровизация»(1915)

1 ведущий. Для того чтобы стать композитором, не обязательно иметь абсолютный слух; классический пример тому – Петр Ильич Чайковский. Тогда что это? Разочарование в музыкальных способностях? Но известно, что Скрябин отмечал его как ученика талантливого. Тогда что же? Скорее всего юноша услышал голос судьбы. Решил стать философом.

2 ведущий. Мы знаем, что с 1908 по1913 он учился в Московском университете. Весной 1912 года Пастернак едет в Германию, чтобы в Марбургском университете продолжить занятия философскими дисциплинами. Любовная драма заставила его по новому взглянуть на  свое будущее и решительно отказаться  и от научной карьеры.

3 ведущий. «Конец, конец! Конец философии, то есть какой бы то ни было мысли о ней…ей придется считаться с тем, что всякая любовь есть переход в новую веру»,- восклицает поэт в автобиографической прозе.

4 ведущий. Пастернак покидает Марбург, путешествует по Италии. В Москву вернулся не музыкант, не философ, а поэт.

(звучит в грамзаписи стихотворение «Ночь» в исполнении Пастернака)

1 ведущий. Что же становится предметом поэтических откровений раннего Пастернака? Чем живет и дышит его творческое  «я»? «Его грудь заполнена природой до предела»,- писала М. Цветаева. Его лирика наполнена языческим преклонением перед природой. Слезы восторга и внутренний трепет – постоянные спутники монологов.

Чтец. (стихотворение «Февраль. Достать чернил и плакать.»

2 ведущий А вот еще одно стихотворение  из сборника «Сестра моя – жизнь»(1917), который по мнению современников  поэта был одним из самых «пастернаковских».

Чтец. (на фоне муз. Чайковского «Времена года» звучит стихотворение «Ты в ветре, веткой пробующем не время ль птицам петь…)

Учитель. 2 тур,

 блиц-опрос  икусствоведов от каждой группы.

1) 8 кл. Как вам уже известно, что крупные русские поэты ХХ в. формировались в сложных и пртиворечивых связях с различными литературными течениями. А.Блок  начинал как символист, В. Маяковский  - как футурист, А.Ахматова – акмеист. Была ли литературная судьба Пастернака в этом смысле исключением? (Пастернак пересекался сразу с двумя течениями: символизмом и футуризмом. В ряду первых учителей раннего Пастернака был Блок. Он писал: «С Блоком прошли и провели свою молодость я и часть моих сверстников. У Блока все, что создает великого поэта,- огонь, нежность, проникновение, свой образ мира, свой дар особого все претворяющего прикосновения, своя сдержанная, скрадывающаяся, вобравшая в себя судьба.» Раннее творчество, особенно сборник «Близнец в тучах»(1915) проникнуто духом символизма.  С русским футуризмом его сближало неприятие буржуазного старого мира. Но он, в отличие от них, не увлекался словотворчеством, но восторженно относился к Маяковскому: «Я был без ума от Маяковского. Я его боготворил.»

Учитель. Да, Пастернак высоко ценил  творчество Маяковского, Асеева, но большим авторитетом  для него был австрийский поэт Р.М.Рильке.(Зачитывает письмо Пастернака к Рильке).

2) 9 кл. Перечислите поэтические сборники поэта. В чем достоинства и особенности поэзии Пастернака.

(«Близнец в тучах»(1914), «Над барьерами»(1917), «Сестра моя – жизнь»(1922), «Темы и вариации»(1923), «Второе рождение»(1932), «На ранних поездах «(1943).

Особенности поэзии: максимальная правдивость в воспроизведении действительности, высокая степень художественной точности, занятия музыкой, живописью, философией перевоплотились в поэзии изяществом, музыкальностью стиха, психологизмом. Очень много метафор.Необычность.)

3) 10 кл. За какое произведение Пастернак выдвигался на Нобелевскую премию? Судьба этого произведения.

(С 1946г. 10 лет он работал над романом «Доктор Живаго». В 1957 г. роман был напечатан за рубежом (в Италии) и переведен на 18 языков, а у нас более 30 лет молчания, запрет, потому что революция и гражданская война в романе рассматриваются не с классовых, а с общечеловеческих позиций. Он бросил вызов судьбе, когда в самые черные годы сталинского правления передал роман на Запад, не дожидаясь официального согласия на публикацию. Это был вызов власти.)

4) 11 кл. Что было предметом философских размышлений поэта?

(Пастернак размышляет о времени, о жизни и смерти, о природе искусства, о тайне его рождения, о чуде человеческого существования, о вере в жизнь, в будущее.

Целостность взгляда на мир, на жизнь с общечеловеческих позиций.)

3 ведущий. И все-таки главным условием правильного прочтения лирики Пастернака является знание его философской модели «божьего мира», как он назывл природу.

Чтец. (На фоне муз. «Всенощное бдение»- церковный хор, Свете тихий Рахманинова)

В стихотворении  «Когда разгуляется»(1956) поэт изложил свою философскую концепцию: ( читает стихотворение) Большое озеро как блюдо…

Как будто внутренность собора

Простор земли, и чрез окно

Далекий отголосок хора

Мне слышать иногда дано.

Природа, мир, тайник вселенной,

Я службу долгую твою,

Объятый дрожью сокровенной,

В слезах от счастья отстою.

4 ведущий. Но поэт не мог да и не хотел замыкаться только на теме природы. Две революции (1905 и 1917), три войны (первая мировая, гражданская и вторая мировая), годы сталинщины, хрущевской оттепели – вот что вместилось в рамки одной жизни.

20-е годы – зенит литературной славы. 30-е  годы – творческий кризис, занимается в основном переводами ( Шекспира, Гете, Рильке, Шиллера). Позднее в романе «Доктор Живаго» он выразил сложные и противоречивые чувства, которые пережил в эти годы.

1 ведущий. В стихотворении «Гамлет», вошедшем в этот роман, отразилась судьба русской интеллигенции, которой подобно шекспировскому герою приходится решать «быть или не быть», выбирать, кому вручить свою жизнь.

2 ведущий. В «Гамлете», написанном в 1946 году, не могла не прозвучать скорбная нота по тем, кто был репрессирован в годы сталинского террора (Мандельштам, Цветаева). Пастернак жил в сознании, что его с минуты на минуту могут арестовать. «Разумеется я всегда ко всему готов. Почему со всеми могло быть, а со мной не будет»,- повторял он в те годы.

Чтец. ( на фоне музыки читает «Гамлет» или прослушать  грамзапись)

3 ведущий. Это стихотворение из романа «Доктор Живаго», известное  всему миру, но принятое в штыки  ждановско-сусловской критикой в СССР.Началась открытая травля Пастернака, закончившаяся исключением его из Союза писателей ( в то время как Шведская Академия словесности и языкознания присудила ему Нобелевскую премию «за выдающиеся достижения в современной лирической поэзии и на традиционной ниве великой русской прозы»

4 ведущий. Опальный поэт, опасаясь продолжений репрессий, отказался от премии. Горечь обиды, боль души вылилась вскоре в стихи. Издание романа на родине было запрещено более чем на 30 лет.

Чтец. ( звучит 5 симфония Чайковского, стихотворение «Нобелевская премия»)

1 ведущий. С 1946 года Пастернак 7 раз выдвигался на Нобелевскую премию. В 1958 году она была присуждена, но радость через неделю травли и угроз сменилась огорчением и болью, его вынудили подписать не им составленные печатные заявления. Пастернак оставался без зароботка.

2 ведущий . «Меня замуровали в стену, а теперь стоят вблизи и пальчиком подзывают: иди сюда, иди к нам!» В своих письмах этого времени он писал, что чувствуетсебя, как если бы он жил на луне или в 4 измерении.

3 ведущий. «Травля добила его, - вспоминал Вознесенский и заключал: художники уходят без шапок, будто в храм, в гудящие угодья к березам и дубам».

Чтец. ( звучит музыка Шопена, читает стихотворение «О знал бы я, что так бывает»).

Учитель. Конкурс чтецов. (представляет жюри)

8 кл. «Быть знаменитым некрасиво»        

 9 кл. «После грозы», «За поворотом».

10 кл. «Снег идет», «Без названия».         

11 кл. «Объяснение», «Сирень».

4 ведущий. Весной 1960 года поэт заболел раком легких. Слабеющей рукой, еле водя карандашом, уже в постели поэт продолжал писать  задуманную пьесу «Слепая красавица», но 30 мая 1960 года жизнь его оборвалась.

1 чтец .

Сад зацвел без хозяина, все белеет от вишен.

Не его приказания будут яблони слышать.

Соловьи на прощание бьют коленца и дроби,

Но на даче молчание, хозяин во гробе.

Тело тесом одето в душистые смолы.

На лице у поэта ни тени крамолы.

И орел он, и ангел с белеющим ликом

Что теперь ему ранги и эпитет – великий!

В день погожий весенний роет глину лопата.

Маяковский, Есенин, принимайте собрата.

1 ведущий. Это написал в день похорон Виктор Боков.  А вот еще одно стихотворение  «Пастернак» Ярослава Смелякова.

2 чтец. ( читает стихотворение Я. Смелякова «Пастернак»)

2 ведущий. Хоронили поэта при стечении многих сотен почитателей ярким весенним днем: буйно цвели деревья и его любимая сирень, а ночью на свежую могилу хлынул дождь, с грозой и молниями. – такие грозы его всегда зачаровывали.

3 Чтец. (стихотворение «Наша гроза» )Гроза, как жрец, сожгла сирень. …

3 ведущий. Пронесшейся грозою полон воздух.

Все ожило, все дышит, как в раю.

Всем роспуском кистей миловогрозных

Сирень вбирает свежести струю.

Его нет… но говорят теперь о нем много. По воспоминаниям Льва Озерова, Пастернак несколько раз касался в разговоре  темы, видимо, очень существенной для него, он мыслил, что люди легко приобретают легкие навыки. А вот надо научиться терять, приучать себя к потерям по крайней мере. Это трудно, это неимоверно трудно. Но жизни без потерь не бывает.

4 ведущий. Сам он терял рукописи, друзей, родных. Это было болезненно. Но усилиями духа он преодолевал горечи потерь, продолжал жить и творить. Он развивал в себе с юношеских лет способности обновления. Да, он был седым юношей, доверявшим только чуду жизни и воспевшим это чудо. Он сохранил в себе это чудо, и ему феноменально легко удавалось внушить его другим людям.

1 ведущий. М. Горький предсказывал, что  Пастернак всю жизнь будет начинающим поэтом – по чувству острой неудовлетворенности собой. «Мне думалось, отчего одному так легко и безнаказанно порхается, когда другой такою тяжкою душевной ценой оплачивает каждый шаг в жизни»,-писал он Марии Юдиной.

2 ведущий. Сын Пастернака Евгений вспоминает, как его  1 декабря 1989 года на выставке «Мир Пастернака» пригласили в Стокгольм, где 9 декабря на торжественном приеме в Шведской академии в присутствии нобелевских лауреатов и гостей вручили ему Нобелевскую медаль Бориса Пастернака. Там же они зачитали обе телеграммы,  присланные Пастернаком 23 и 29 октября 1958 года.

3 ведущий. «Благодарен, рад, смущен, горд», и вскоре вторая: «В силу того значения, которое получила присужденная мне награда в обществе, к которому я принадлежу, я должен от нее отказаться, не примите за оскорбление мой добровольный отказ».

4 ведущий. Сказали, что Шведская академия признала отказ от премии вынужденным, и по проишествии 31 года вручает его медаль сыну, сожалея о том, что Лауреата нет в живых. Он сказал, что это исторический момент.

( на фоне музыки «Свеча горела на столе» читаем слова)

Учитель. «Таков притон дроздов тернистый

Они в неубранном бору

Живут, как жить должны артисты,

Я тоже с них пример беру»,- этими словами заканчивается прекрасное стихотворение Пастернака «Дрозды». Но не только с дроздов брал пример художник слова. Он владел мировой культурой, в подлинниках читал Гете и Шекспира. Он брал пример с Гете, когда в течении 10 лет переводил «Фауста». Он брал пример с  Шекспира, когда перевоплощал его на русский язык, он брал пример у Бараташвили, гениально переводя «Синий цвет». Он брал пример и набрался смелости (это его слова)  у высоких вершин человеческого духа, потому что сам был гений!

Судьба Пастернака удивительна и трагична: машина репрессий, не тронув практически ни разу самого поэта, безжалостно уничтожала дорогих и близких ему людей. Это о них,  «замученных живьем», тосковала душа поэта, ставшая усыпальницей всех безвинно погибших. Это о них написаны стихи:

Мы были музыкой во льду,

Я говорю про всю среду,

С которой я имел в виду

Сойти со сцены, и сойду.

Здесь места нет стыду.

Чтец. (читает стихотворение Германа Плисецкого «Памяти Пастернака»)

Учитель. Пастернак пытался дойти до самой сути. В чем она? Одно известно: он прожил жизнь честно, и он – гений ! И он заставляет нас думать и о своей жизни.   (Стихотворная мозаика):

Пока ты жив, еще не поздно

начать сначала бренный путь.

Там, наверху, пылают звезды,

там дальше, - есть ли что – нибудь?

Дано ли будет нам обратно

сойти во славе новых тел

И смыть всю грязь, и выжечь пятна,

коль в этой жизни не успел?

Быть может, вправду наше семя

бессмертным спит в кругу планет

И ждет, когда настанет время, и прорастет…

а если нет?

А вдруг ни ангелы, ни черти

не пронесутся в пустоте

И что душа избегнет смерти  -

всего лишь сказка для детей?

А вдруг в последний раз, не в первый

приходим мы на этот свет?

И впереди – лишь тьма и черви?

И рая нет? И ада нет?

И нет суда, и нету судей,

и ни похвал, ни укоризны,

На что, мол, трынькаете, люди,

одну-единственную жизнь?

Иди, не опуская веки, живи мгновенья, как года,

Но каждый след чтоб был навеки

И каждый шаг – как в никуда.

И должен ни единой долькой

не отступаться от лица,

Но быть живым, живым и только,

живым и только до конца.

Не потрясенья и перевороты

Для новой жизни очищают путь,

А откровенья, бури и щедроты

Души воспламененной чьей-нибудь.

И полусонным стрелкам лень

ворочаться на циферблате,

И дольше века длиться день,

и не кончается объятье.

И надо жить без самозванства,

Так жить, чтобы в конце концов

Привлечь к себе круги пространства,

Услышать будущего зов…

Музыкальный конкурс.  Что, по-вашему, придает музыкальности произведениям Пастернака?  Прослушаем песни на стихи Пастернака в исполнении учеников.

Конкурс «Ты мне , я тебе» . Команды задают друг другу вопросы по жизни и творчеству писателя, если ни одна из команд не знает – сами отвечают.

Домашнее задание. Идейно-художественный анализ одного из стихотворений Пастернака (письменно).

 

Урок выразительного чтения

Тема: Театр поэзии  «Портреты при свече»

Урок – реквием памяти поэтов «серебряного века» русской поэзии «Ростком серебряным рванулся ввысь…»

Цель: ввести учеников в атмосферу начала ХХ века в России, осмыслить трагическую судьбу писателей «серебряного века», совершенствовать умение выразительно читать стихотворения, создать условия для максимального раскрытия творческих способностей, приобщать к сокровищнице мировой поэзии.

Тип урока: урок развития речи, выразительного чтения.

Ведь  выразительное  чтение – это

во- первых, один  из  лучших  методов  анализа  литературного     произведения,

во – вторых,  ученики  редко  слышат  настоящую  поэзию,

в – третьих, весь  класс декламирует  чудесные  стихи,

в – четвёртых, «Благоухающими устами поэзии навеивается в души то, чего не дашь ей никакими нравоучениями». Н.В.Гоголь

Задание: нужно  искренне  разделить  с поэтом  высокое  ощущение, наполнявшее  его  душу, нужно  душой и сердцем почувствовать  великое  Слово – тогда  читать вслух.

                                «Каждый  человек обязан знать, среди   какой красоты  

                                 каких нравственных  ценностей он живет »

                                                                                                            Д.С.Лихачев

                                                        « Равенство души и глагола – вот поэт»                                  

                                                                                                           М. Цветаева

Оборудование: соответствующая  аудитория,

1)  выставка книг поэтов    «серебряного века»      на    столе – и изречение:

«Я знаю: книги не кривят душой,

И много смысла в правде их большой.

Они – мои советчики, друзья,

Попутчики в далекие края.

Мне лишний груз в дороге – ни к чему,

Но книги – обязательно возьму»  И.Тихонов.

2) портреты поэтов серебряного века; и слова: «В душе каждого человека есть клапан, отворяющийся только поэзией»   А.Блок .

3) папки по теме «Серебряный век русской поэзии», (10 папок по  творчеству поэтов), выставка ученических рефератов о литературной деятельности  поэтов,

4) схема «Серебряный век русской поэзии»,

5) проигрыватель, пластинки, магнитофон,

6) стенд «Чинники, що впливають на формування особистості». Я – особистість!

7) свечи в подсвечниках, ваза с цветами; листья клёна, рябина.

8) плакаты: Лучше запалить одну маленькую свечку, чем проклинать тьму.       (Конфуций.)

- В этом равновесье меж добром и злом были они повинны: и земля летела неосторожно, как она хотела, пока свеча горела над столом.  (Б.Ахмадулина)

- Но верил я: не все еще пропало, пока не меркнет свет, пока горит свеча…   (А.Макаревич)

- Жить и сгорать – у всех в обычае,

Но жизнь тогда лишь обессмертишь,

Когда ей к свету и величию

Своею смертью путь прочертишь.

- «Верю я, придет пора,

Силу подлости и злобы одолеет дух добра»   (Пастернак)

- Ахматовой и Пастернака,

 Цветаевой и Мандельштама неразделимы имена –

Четыре путеводных знака –

Их связь таинственно ясна.     (М.Петровых).

Опережающие задания: 1. Выучить наизусть 1-2 стихотворения  понравившегося поэта (о богатстве  духовного мира).

2.Мотивировать свой выбор (монологическая или диалогическая защита поэта и поэзии, или словесный портрет).

3. Соответствующая одежда, настроение.

4. Монтаж (одна тема, последовательность…).

5.Сообщение: почему и как умер писатель?

(Зал оформлен в виде литературного кафе)

Музыка: 1) «Уж сколько их упало в эту бездну…», «Мне нравится, что вы больны не мной…» (А.Пугачёва)

2) Градский «Зимняя ночь».

3) Скрябин (четвёртая соната – финал).

4) Шопен – один из этюдов.

5) Есенин «Отговорила роща золотая», «Не жалею, не зову»

6) Б.Окуджава «Женщина. Ваше величество».

7) Машина времени. Макаревич «Пока горит свеча».

Ход урока

(Звучит музыка Градский «Зимняя ночь», ученик зажигает свечу и по одному читают стихотворение Пастернака).

1 – Мело, мело по всей земле  Во все пределы.

Свеча горела на столе, Свеча горела.

2 – Как летом роем мошкара Летит на пламя,

Слетались хлопья со двора  К оконной раме.

3 – Метель лепила на стекле  Кружки и стрелы.

Свеча горела на столе,   Свеча горела.

4 – На озаренный потолок  Ложились тени,

Скрещенья рук, скрещенья ног,

Судьбы скрещенья.

5 – И падали два башмачка Со стуком на пол,

И воск слезами с ночника  На платье капал.

6 – И все терялось в снежной мгле, Седой и белой. Свеча горела на столе,  Свеча горела.

7 – На свечку дуло из угла,  И жар соблазна Вздымал, как ангел, два крыла  Крестообразно.

8 – Мело весь месяц в феврале, И то и дело Свеча горела на столе, Свеча горела.

Учитель (тоже зажигает свечу)

Снова зажгу свечу,  гляну в притихший класс.

Я всё понять хочу, что собирает нас?

Может быть, сила слов, мудрость и красота,

магия новых стихов…

А может быть, просто мечта?

Класс затаился в тиши, слушая рифмы поэта.

Муза, нет, не спеши, дай рассказать об этом.

Пусть за окном дожди, слякоть, ветра, ненастье.

Наш огонёк свечи – маяк желанного счастья…

«Борис Пастернак для меня святыня, это вся моя надежда, то небо за краем земли, то, чего ещё не было, что будет, доверяю вам свою любовь к Борису Пастернаку, как свою душу», - писала М.Цветаева в 1923 году. Не раз он выдвигался на Нобелевскую премию, но у нас «просили» отказаться. Неделя травли и угроз -и он, опасаясь продолжений репрессий, отказался.  Горечь обиды, боль души вылилась вскоре в стихи ( ученик читает «Нобелевская премия») Издание романа «Доктор  Живаго» на родине было запрещено более чем на 30 лет, тогда как за границей был переведен на 24 языка. А на родине – открытая травля, исключение из Союза писателей. «Травля добила его, - вспоминал Вознесенский. И заключал: художники уходят без шапок, будто в храм, в гудящие угодья к березам и дубам». «О знал бы я , что так бывает, когда пускался на дебют, что строчки с кровью – убивают, нахлынут горлом и убьют!» Поэт заболел раком легких и 30мая 1960 г.умер.

Чтец. Сад зацвел без хозяина, все белеет от вишен. Не его приказания будут яблони слышать. Соловьи на прощание бьют коленца и дроби. Но на даче молчание, хозяин во гробе. Тело тесом одето в душистые смолы. На лице у поэта ни тени крамолы. И орел он, и ангел с белеющим ликом. Что теперь ему ранги и эпитет – великий! В день погожий весенний роет землю лопата. Маяковский, Есенин, принимайте собрата!(грампластинка «Никого не будет дома», зажигает свечу и ложит гвоздику к портретуПастернака)

Учитель. Сегодня мы тоже попытаемся «дойти до самой сути» и притронемся к важной странице в жизни, истории, культуре ХХ века. Этот урок  - дань памяти Слову героям прошлого века – А.Ахматовой, М.Цветаевой, О.Мандельштаму,

С. Есенину, В.Маяковскому, А.Блоку, Б.Пастернаку – они сегодня стают нашими собеседниками, и, преодолевая расстояния времени, обращаются к нам со словами  правды и боли за свою страну. А мы зажигаем  свечи памяти.

1-й чтец. Свеча – огонь жизни, а тени, отображаемые ими – судьбы сплетенья.

2-й чтец. В зависимости от дуновения ветерка тени ложатся по-разному, а следовательно, по-разному складываются и людские судьбы…

Учитель. Сегодня судьба свела нас всех в этом классе, чтобы мы ещё раз смогли при свете свечи, которая символизирует домашний уют, тепло, вечные ценности, вспомнить о тех, «чья муза до конца добру и красоте не изменяла». Тема нашего урока-реквиума «Театр поэзии», потому что «поэзия – это всегда неповторимость, какое-то бессмертное прикосновение к душе», - писала Л.Костенко. Итак, наш урок – урок для души.

Истинная поэзия – волшебница, а волшебство необъяснимо. Чудо – это и есть чудо. Стихи не пересказывают, их читают вслух… Но как? Ваша задача: прочитать выразительно стихотворения, прочитать так, чтобы все разделили искренне с поэтом высокое ощущение, наполнявшее его душу, чтобы все мы  и душой и сердцем почувствовали каждое слово…

Ученик – Блок. В моей душе лежит сокровище, и ключ поручен только мне.  -  В моей душе любви весна не сменит  бурного ненастья. – О, весна, без конца и без краю, без конца и без краю мечта, узнаю Тебя, жизнь, принимаю и приветствую звоном щита.  – О, я хочу безумно жить: все сущее – увековечить, безличное – вочеловечить, несбывшееся- воплотить.

Голос из зала: Это Блок, слушайте Блока!

Ученик-Блок. Миры летят. Года летят. Пустая Вселенная глядит в нас мраком глаз. А ты, душа, усталая, глухая, О счастии твердишь, - который раз?

Жизнь – без начала и конца.

Нас всех подстерегает случай.

Над нами – сумрак неминучий,

Иль ясность Божьего лица.

Но ты, художник, твёрдо веруй  в начала и концы. Ты знай, Где стерегут нас ад и рай.

Тебе дано бесстрастной мерой

Измерить всё, что видишь ты.

Твой взгляд – да будет твёрд и ясен.

Сотри случайные черты – и ты увидишь:

мир прекрасен.

Познай, где свет, - поймешь, где тьма.

Пускай же всё пройдёт неспешно,

Что в мире свято, что в нем грешно,

Сквозь жар души, сквозь хлад ума…

Кого из нас не волнуют эти строки? Мне Блок близок как личность: с детства окружён атмосферой высокой духовности, интеллигентности, культом литературы. Блок учит нас бороться с трудностями и преодолевать их, как бы не велики были трудности и беды, а жизнь прекрасна…(Грампластинка Блок «Ты отзвук забытого гимна»)

Через три года после революции он умер. У Блока – цинга, припадки астмы, нервозное состояние. Надо было выхлопотать для него выезд в Финляндию. Но где и как лечить умирающего Блока должно было решать Политбюро ЦКВКП (б).

Е.Замятин писал: «Вчера  в 10.30 умер Блок. Или вернее: убит пещерной нашей, скотской жизнью. Потому что его еще можно было спасти, если бы удалось вовремя увезти за границу.7 августа 1921 года такой же невероятный день, как тот – 1837 года, когда узнали: убит Пушкин». Но разрешение на выезд пришло через час после его смерти. Умер от канцелярской волокиты. Утверждают, что умер оттого, что хотел умереть, и от того «что уюта – нет, покоя – нет». (Зажигает  свечу, ложит  гвоздику, поднимает иллюстрацию «Блок в труне»)

1-й чтец. Думали – человек!  И умереть заставили. Умер теперь. Навек. Плачьте о мертвом ангеле.

Он на закате дня пел красоту вечернюю.

Три восковых огня  треплются, суеверные.

Шли от него лучи –  Жаркие струны по снегу.

Три восковых свечи – Солнцу – то! Светоносному!

О, поглядите – как веки ввалились тёмные!

О, поглядите – как крылья его поломаны!

Черный читает чтец, топчутся люди праздные…

- Мёртвый лежит певец и воскресенье празднует,

Други его – не тревожьте его!

Слуги его – не тревожьте его!

Было так ясно на лике его:  царство моё не от мира сего.

2-й чтец. Марина Цветаева посвятила целый цикл стихов Александру Блоку. Слова Блока «уюта – нет, покоя – нет», напоминают о том, что поэты несут на себе крест ответственности за страну и народ, они чувствуют, что им доверены души тех, кто их слышит и понимает.

1-й чтец. Блок добровольно взвалил на свои «сутулые плечи, гнущиеся от крыл» (М.Цветаева) эту страшную тяжесть. Такая участь постигла почти всех русских поэтов… Нет, не постигла. Они выбрали ее сами. Иногда они ошибались. Ошибся Блок. Ошибался Маяковский.

Ученик – Маяковский. А мне нравится Маяковский. Маяковский говорил, что «поставил свое перо в услужение большевикам». Это, согласно предположению Пастернака, и было причиной его гибели. Слово не находилось «в равенстве с душой».

Я хочу быть понят родной страной,  а не буду понят –  Что ж, по родной стране  пройду стороной, как проходит косой дождь.

Смотрите на жизнь без очков и шор, глазами жадными цапайте всё то, Что у вашей земли хорошо и что хорошо на Западе.

В радости пей, пой, в жилах весна разлита.

Чтоб всей вселенной шла любовь.

Это натура богатая переживаниями, радостями, умевшая любить и мечтать.

«Я знаю – солнце померкло б, увидев наших душ золотые россыпи!»

Маяковский верит, что все люди придут когда-нибудь к любви, придут к Маяковскому:

Жду,

Чтоб землёй обезлюбленной

Вместе,

Чтоб всей

Мировой

Человечьей гущей

Семь лет стою,

Буду и двести.

Стоять пригвождённый,

Этого ждущий,

У лет на мосту

На призренье, на смех,

Земной любви искупителем значась,

Должен стоять, стою за всех,

За всех расплачусь, за всех расплачусь.

 

14 апреля 1930 года в 10 часов 17 минут у себя на квартире выстрелом из нагана в область сердца покончил с собою Владимир Владимирович Маяковский. Сейчас в газетах пишут, что это было убийство. Чуткое сердце и бурную душу поэта одели в бронзовую оболочку, избавиться от которой помог выстрел.

Послушайте! Ведь если звёзды зажигают –

Значит – это кому-нибудь нужно?

Значит – кто-то хочет, чтобы они были?

Значит это необходимо, чтобы каждый вечер

Над крышами загоралась хоть одна звезда?!!

(Грампластинка Маяковский «Лиличка. Вместо письма»)

Он поставил свой талант на службу новой власти и тяжело заплатил за сотрудничество с ней, разочаровавшись в том, что было построено в стране. Может быть, в конце жизни он понял, что верил в утопию, а совесть поэта напоминала о морях крови. По словам Цветаевой, «поэт долго убивал в нем человека, но вот человек встал и убил поэта». Последний выстрел вновь соединил в одно целое душу и глагол. (Зажигает  свечу, ложит гвоздику к портрету).

Ученица – Цветаева.  Маяковский пошёл по ложному пути, Цветаева же всегда была судьей своего Я. В ее творчестве воплотилось золотое равенство души и глагола. (Грампластинка А.Пугачева «Мне нравится»)

Я очень люблю Марину Цветаеву. Этот удивительный поэт озаряет своим творчеством нашу жизнь и придает ей смысл. Вся жизнь Цветаевой – это ослепительное самосожжение на святом алтаре поэзии. Каждая строка продиктована болью обнаженной души.

«А если душа родилась крылатой, что ей хоромы? И что ей хаты?»

«Вся моя жизнь – роман с собственной душой».

Мне нравится,  что ее стихи мелодичны, задушевны, чарующи, к ним постоянно обращаются композиторы, и тогда они превращаются в удивительные по красоте романсы, песни: «Я тебя отвоюю у всех Земель», «Генералам 12 года», «Хочу у зеркала, где муть», «Уж сколько их упало в эту бездну», «Мой милый, что тебе я сделала?». Я думаю, вы все эти песни знаете (звучит  «Уж сколько их упало…»)

Я знаю правду! Все прежние правды – прочь!

Не надо людям с людьми на земле бороться!

Смотрите: вечер, смотрите, уж скоро ночь.

О чем – поэты, любовники, полководцы

Уж ветер стелется, уже земля в росе.

Уж скоро звездная в небе застынет вьюга,

И над землею скоро уснем мы все,

Кто на земле не давали уснуть друг другу!

(или «Идешь, на меня похожий» Марина, с.56 №14) или с.7 «Христос и бог! Я жажду чуда».

Провев 17 лет на чужбине в чужой среде эмиграции Марина Цветаева ошиблась всего один раз, вернулась на Родину, где расстреляли ее мужа Сергея Эфрона, на десятки лет заслали в лагеря дочь Ариадну. Но это не ошибка, а срыв души. 31 августа 1941 года приняла решение уйти из жизни: повесилась. Одиночество, состояние безысходности, душевные страдания. (Зажигает свечу, ложит гвоздику) Настоящие поэты пишут кровью. Наверное, потому они так мало живут. Но она хотела «все понять и за всех пережить». (Звучит «Отговорила роща золотая», чтецы на фоне музыки).

Ученица – Цветаева. Рябину рубили зорькою.  Рябина – судьбина горькая.

Рябина седыми спусками.

Рябина! Судьбина русская.

Красною кистью рябина зажглась.

Падали листья. Я родилась.

Мне и доныне хочется грызть жаркой рябины

Горькую кисть.  (М.Цветаева).

Ученица – Ахматова. Когда шуршат в овраге лопухи  и никнет гроздь рябины Желто-красной,  слагаю я веселые стихи О жизни тленной, тленной и прекрасной. (А.Ахматова).

Ученик – Есенин. Не обгорят рябиновые кисти

От желтизны не выгорит трава

Как дерево роняет тихо листья,

Так я роняю грустные слова.              (С.Есенин)

2-й чтец. Но не сгорел их костер рябины красной. Судьба наносила им удар за ударом. Есенин родился на два года позже Цветаевой, но умер на  16 лет раньше. 28 декабря 1925 года покончил жизнь самоубийством, повесился (а может, был зверски убит и повешен) Сергей Есенин, пытавшийся «розу белую с черной жабой на земле повенчать».

Ученик – Есенин. Душа стесняется лирическим волненьем, Трепещет, и звучит, и ищет, как во сне,

Излиться, наконец, свободным проявленьем.

В этой жизни умереть не ново,

Но и жить, конечно, не новей.

В одной из газетных статей было сказано так: «С.Есенин  нередко кичился дерзким жестом, грубым словом. Но надо всем этим трепетала совсем особая нежность не огражденной, незащищённой души. Грубостью Есенин прикрывался от сурового времени, в какое родился, прикрывался, но не прикрылся.» Он не был революционером, он был интимнейшим лириком. Эпоха же наша не лирическая. В этом главная причина того, почему так рано ушел он от своей эпохи (музыка «Не жалею, не зову, не плачу…»). Я очень люблю эти стихи:

«Я по первому снегу бреду,

в  сердце ландышей вспыхнувших сил.

Вечер синею свечкой звезду

над дорогой моей засветил:

Я не знаю то свет иль мрак?

В чаще ветер поет иль петух?

Может, вместо зимы на полях

это лебеди сели на луг?»

А вот совсем другой  Есенин:

Мне осталась одна забава: пальцы в рот –

и весёлый свист.

Покатилась дурная слава,

что похабник я и скандалист.

Ах! Какая смешная потеря!

Много в мире смешных потерь.

Стыдно мне, что я в бога верил.

Горько мне, что не верю теперь.

Золотые, далекие дали!

Все сжигает житейская мреть.

И похабничал я, и скандалил для того,

чтобы ярче гореть.

Дар поэта - ласкать и карябать,

роковая на нём печать.

Розу белую с черной жабой

я хотел на земле повенчать.

Пусть не сладились, пусть не сбылись

эти помыслы розовых дней.

Но коль черти в душе гнездились –

значит, ангелы жили в ней

Вот за это веселие мути,

отправляясь с ней в край иной,

Я хочу при последней минуте

попросить тех, кто будет со мной,

Чтоб за все грехи мои тяжкие,

за неверие в благодать

Положили меня в русской рубашке

под иконами умирать.   (Зажигает  свечу, ложит гвоздику. Грампластинка Есенин «Письмо и матери»)

Ученица – Ахматова. Памяти С.Есенина:

Так просто можно жизнь покинуть эту, бездумно и безбольно догореть.

Но не дано Российскому поэту такою светлой смертью умереть.

Всего верней свинец душе крылатой небесные откроет рубежи,

Иль хриплый ужас лапою косматой из сердца, как из губки, выжмет жизнь.

Это одно из последних стихотворений 1925 года, посвященное Сергею Есенину, увидевшее свет перед долгим молчанием. Слово поэтов испепеляло не только зло. Погибали и сами поэты. Убиты на дуэли Пушкин и Лермонтов;  Блок отдал жизнь за Россию, повесился Есенин, застрелился Маяковский, повесилась М.Цветаева, погиб в тюрьмах Мандельштам, 24 августа 1921 года Гумилёв в возрасте 35 лет и еще 60 человек были расстреляны. Гражданская война закончилась. Начинался НЭП, а мятеж был подавлен.

Учитель. Мы снова и снова задаем себе одни и те же вопросы: почему, неужели не могло быть иначе, кто виноват? И читаем: «Кто ж виноват в дьявольском обмане, в создании правового хаоса? Не будем искать виновных в стороне от самих себя, скажем горькую правду: все виноваты в этом преступлении, все и каждый…».  Это написано М. Горьким в 1918 году как отклик на русскую революцию. Писатель предвидел, что «несчастную Русь тащат и толкают на Голгофу…». И еще одно предупреждение Горького: «Нужны культурно ценные люди, мозг нации, а их морят голодом, не дают пайков, не доверяют интеллигенции». Многие поэты и писатели поведали в своих произведениях о тех страшных страданиях и муках: «…брали на мушку» ,«ставили к стенке», «списывали в расход»

Так изменялись из года в год  речи и быта оттенки…

Сколько понадобилось лжи  в эти проклятые годы,

Чтоб разъярить и поднять на ножи армии, классы, народы…», - читаем мы у М. Волошина.

В 1920 году В.Короленко писал: «В борьбе с собственным народом мы потеряли миллионы людей, среди которых тысячи и тысячи литераторов.» Только в 30-е годы в стране было репрессировано более 15 тысяч поэтов и писателей. Не лучшим было положение и в Украине, где было уничтожено свыше 500 украинских мастеров слова и около 300 кобзарей. Цифры эти потрясают, кажутся дикими, чудовищными, невозможными, не поддающимися осмыслению. Истреблены лучшие из лучших. Их не просто репрессировали. Их физическому уничтожению предшествовало уничтожение моральное: бешеные кампании по истреблению талантов включали в себя процессы исключений, проработок, запретов на печатание произведений, прямую травлю. Так задыхалась  в лапах «века-волкодава»(О.Мандельштам) русская культура «Серебряного века».

Это была акция устрашения интеллигенции, политическое убийство инакомыслящих. Многие видели спасение в эмиграции. Ахматова осталась, потому…

Ученица-Ахматова Потому что «не с теми я, кто бросил землю».  Потому, что «я была тогда с моим народом там, где мой народ, к несчастью, был». Подвергаясь постоянным гонениям, Анна Ахматова чувствовала свою обреченность. После 1925 года ее стихи не печатают.  «Надо чтоб душа окаменела, Надо снова научиться жить.»

И она несла свой крест до конца.

Дал ты мне молодость трудную,

столько печалей в пути.

Как же мне душу скудную

богатой тебе принести?

Учитель. Одни глядятся в ласковые взоры,  другие пьют до солнечных лучей, а я всю ночь веду переговоры   с неукротимой совестью моей.

Неукротимая совесть…Именно она – главное содержание, герой и муза многих произведений Анны Андреевны Ахматовой, женщины с незаурядной силой воли, непоколебимой, пережившей две мировые войны, революции, страшные эксцессы советской власти от ее восстановления до хрущевской «оттепели». Русская Сапфо.

(Грампластинка . Голос Ахматовой «Летний сад»)

Ученица – Ахматова. В одном из стихотворений Ахматова признавалась: «в детстве была крылатой». И О.Мандельштам, прочитав ее I том, сказал: «У меня от Ваших стихов иногда впечатление полета…». На меня стихи ее действуют как гипноз, именно эти строки, прочитанные хотя бы раз, остаются в памяти надолго.

Я научилась просто, мудро жить,

Смотреть на небо и молиться Богу,

И долго перед вечером бродить,

Чтоб утолить ненужную тревогу.

А.Ахматова сама писала о себе, что «она стала героиней двух постановлений ЦК», которые обрекли ее на нищенское существование. 6 ноября 1965 года – последний инфаркт. В начале марта ее не стало. (Зажигает  свечу, гвоздика)

Чтец. Она связала эти времена в туманно-теневое средоточье. И если Пушкин – солнце, то Она в поэзии пребудет белой ночью, - писал Е.Евтушенко.

1-й чтец. Кто мешал им всем жить нормальной человеческой жизнью? Душа и глагол. Поэты  «режут в кровь свои босые души» - писал Высоцкий.

Ученик – Мандельштам. Передо мной лежат книги стихотворений О.Мандельштама. Они не публиковались в СССР более 40 лет.  Книги страстей его души, поэтический дневник его философских раздумий и поисков. Книга тревог и надежд, сомнений и прозрений, радости и боли. Словно о ней сказал Уитмен: «Друг мой, это не книга, прикасаясь к ней, ты прикасаешься к человеку»

«Я только в жизнь впиваюсь и люблю…»

«За радость тихую дышать и жить, кого, скажите, мне благодарить».

«Заблудился я в небе – что делать?»

Тот, кому оно близко, - ответь!

Легче было вам, Дантовых девять

Атлетических дисков, звенеть.

Не кладите же мне, не кладите

остроласковый лавр на виски,

Лучше сердце мое разорвите

Вы на синего звона куски…

И когда я усну, отслуживши,

Всех живущих прижизненный друг,

Он раздастся и глубже и выше –

Отклик неба – в остывшую грудь.

Он умер 27 декабря  1938 года в лагере под Владивостоком, доведённый до безумия

( Грампластинка. «Нежнее нежного твое лицо», ученик зажигает свечу)

Чтец. Наверное, поэт не может быть счастливым. Чтобы глагол и душа составляли равенство, поэт должен страдать за других. Трагичны судьбы  всех поэтов серебряного века, но они оставили нам свет своей души.

Учитель. Поэты русские! Я с болью одинокой, В тоске затравленной перебираю вас.  Пришел и мой, мой ранний, мой жестокий час истребленья, уничтоженья час.

Не знали мы тех лет, отстоянных и зрелых, когда со слов спадет горячности туман.

Два наших первенца застрелены в дуэлях, растерзан третий в реве мусульман.

Нас всех, нас всех пред пушкинскою гранью многоголово гибель стерегла:

Безумием, гонением, зеленым умираньем, мгновенным ли пыланием чела.

Повешен тот, а этот сослан в рудник, иных подбил догадливый черкес…

Санкт-Петербургские нахмуренные будни, да желть бензинная…небес.

Чума на нас, российские поэты! Текучим воском вылиты каким?-

Один в петлю, другой – из пистолета.  К расстрелу третьего. Четвертого в Нарым.

Да счесть ли всех? Да кто сберет алмазы в рассеянных, разбитых черепах?

Безумный я! – пополз подземным лазом сберечь их гордость в невидимых стихах –  И вынес их! – но пальцы слабые разжаты:

Мне смерть! Мне смерть! – кто эту грань нарушит?

Она взросла в груди тарантулом мохнатым и щупальцами душит…

А.Солженицын

(Звучит песня «Пока горит свеча»«Машина времени» Макаревич).

Бывают дни, когда опустишь руки –

и нет ни слов, ни музыки, ни сил…

В такие дни я был с тобой в разлуке

и никого помочь мне не просил.

И я хотел идти куда попало,

забыть свой дом и не найти ключа,

Но верил я: не всё ещё пропало,

Пока не меркнет свет, Пока горит свеча…

Чтец. Что бы не случилось, как бы не выла метель, - свеча горит на столе. Мне кажется, она символизирует силу человека, который может преодолеть все преграды.

Учитель. Вы заканчиваете школу. Многие из вас больше не соприкоснуться с литературой как с учебным предметом. Но мне хочется, чтобы вы всегда помнили своих духовных учителей – писателей и поэтов, и всегда с любовью читали их, учили наизусть полюбившиеся строки, постигали и совершенствовали азбуку прозы и поэзии. Помните слова Блока: «В душе каждого человека есть клапан, открывающийся только поэзией ». Пусть поэзия всегда побуждает  вас к серьёзной и глубокой душевной работе, к стремлению стать выше и чище, добрее. Ибо по словам Гоголя, «благоухающими устами поэзии навеивается в души то , чего не дашь ей никакими нравоучениями». Итак, в дорогу… к людям, к звёздам, к себе. Пускай в вашей жизни будет больше поэзии, чем прозы. (Грампластинка Б.Окуджава «Грузинская песня» или Б.Ахмадулиной «Моих друзей уход»

Домашнее задание. Сочинение «Свеча горела…» или «Послушайте!»

 

Розвиток мовлення. Характеристика літературного героя

Тема. Дік Сенд – головний герой роману «П’ятнадцятирічний капітан». Уславлення сили людського характеру.

Мета: охарактеризувати образ головного героя твору, продемонструвати привабливість Діка Сенда; розвивати навички аналізу художнього образу, виховувати шанобливе ставлення до позитивних вчинків і рис характеру людей, зокрема до цілеспрямованості, працьовитості, здатності до самопожертви.

Хід уроку

І. Емоційна установка. Організаційний момент.

1. Вступне слово вчителя. Хто ми є – щось маленьке у великому Всесвіті, якась піщинка, а чи великий світ – світ емоцій, чеснот, розуму, ми люди слабовільні, бездухі чи гарячі серця, здатні до творення, сильні особистості?(заслухати декілька відповідей: якою людиною краще бути?

2. Позитивна установка. Є світ, є я, є я в світі?(діти повторюють слова пам’ятки).

Я – розумна істота. Я – особистість творча. Я – задумуюсь, вчуся висловлюватись. Я – хочу знати. Я – готовий сприймати нове.

3. Актуалізація суб’єктивного досвіду й опорних знань.

Словесні асоціації ( учитель записує на дошці словосполучення сильна особистість, сильний характер. Учні добирають певні слова і пояснюють. Потім звертаємося до словничка «Азбука моралі від А до Я»: Сильна особистість – уміння проявляти витримку, принциповість, стійкість, твердість, наполегливість у досягненні мети.)

ІІ. Цілевизначення й планування.

1.   Повідомлення теми уроку, мети.
2.   Бесіда з учнями за питаннями: 1) Хто із героїв вивчених вами раніше творів має сильний характер? (Герда ); 2) Хто з героїв роману має сильний характер? (Дік Сенд,  Геркулес, місіс Уелдон). 3) Чи можна стверджувати, що у Негору і Гарріса слабкий характер? 4) Кому із героїв роману притаманна шляхетність? (Словничок: шляхетний – який відзначається високими моральними якостями, який дістав добре виховання,благородний, лицарський, чесний).5) Чи хочеш ти бути сильною особистістю?

ІІІ. Робота над складанням плану-характеристики головного героя.

1.            Слово вчителя. Образ головного героя роману цікавий і багатогранний. На попередньому уроці ми вже відзначали працьовитість та силу характеру Діка. Спробуймо образ головного героя, що викликає таке прихильне ставлення читачів, охарактеризувати цілісно. Перед вами на парті «Пам’ятка «Як давати характеристику літературному герою». Оживимо цю пам’ятку цитатами з твору на підтвердження тих чи інших рис характеру героя. Спочатку з’ясуємо, що таке характеристика (Характеристика – з грецького, визначення характерних рис людини, виявлення у характері, зовнішності, мові, діях героя певних особливостей.)
2.            Колективна робота над складанням  плану  характеристики Діка Сенда.

План- характеристика Діка Сенда

І. Дік Сенд – головний герой роману «П’ятнадцятирічний капітан»

1.               Походження. (Сирота, виховувався в дитячому будинку)
2.               Ім’я. ( Дік –скорочене від Річард – дано на честь жалісливого перехожого, який підібрав його. Сенд ( з англ. пісок) – згадка про місце, де знайшли – на ріжку піщаної коси.
3.               Портрет героя (середній на зріст, міцної статури, чорнявий, із синіми рішучими очима, його розумне обличчя дихало енергією, дуже рухливий, спритний, міцний фізично).
4.               Мова героя ( скупий на слова та жести, спокійний голос людини, яка готова до випробувань, ввічливий, навіть з ворогом говорить спокійно , без крику,…).

ІІ. Вчинки героя, здібності.

1.               Навчання (здібність до науки: а) у 4 роки вмів читати, писати, рахувати, б) у 8 р. юнга на кораблі; в) навчання моряцького ремесла, захоплення географією, історією подорожей, хотів вивчити математику і навігацію; г) усвідомлення браку наукових знань, допитливість, прагнення знати більше; д) у 18 р. закінчив мореплавну школу з відзнакою».
2.               Мета: мрії про море; «стати людиною».
3.               На кораблі у благодійника Велдона. (Безмежна відданість родині Велдона).
4.               Щлях через море (Необхідність стати капітаном – 15 років, відповідальність за долю людей; уміння приймати самостійні рішення).
5.               В джунглях.
6.               В полоні.

ІІІ. Риси характеру.

1.               Спокійний, рішучий, мав відчуття вдячності до людей, які його зростили, вірний (пішов би в огонь і в воду за тих, хто дали йому освіту та напутили на добро).
2.               Відданість, самопожертвування («юнака не турбувала власна доля, злигодні та муки, що їх йому доведеться пізнати, він хвилювався за місіс Уелдон та її сина», «Моє життя потрібне лише місіс Уелдон  і моїм товаришам»)
3.               Серйозність, відповідальність за інших людей («навіщо жити, коли не можеш стати у пригоді тим, кого любиш?»)
4.               Кмітливість, спостережливість.
5.               Сміливість, хоробрість, дорослість, стійкість, мужність.
6.               Допитливий до наук, здібний, працелюбний, талановитий.
7.               Сила волі, сила характеру, витримка, наполегливість у досягненні мети («з  двома правими руками і двома лівими ногами» – усе йому з руки і завжди йде в ногу з часом).
8.               Добропорядність, шляхетність («Він спитав себе подумки, чи не зможе ціною власного життя врятувати своїх супутників»).

ІV. Відгуки про героя інших героїв.

1.               «Славний хлопчина. Скромність і рішуча вдача – оце і є Дік Сенд»(Халл).
2.               Підтримка, віра в його сили, повага( місіс Велдон, команда корабля, негри).
3.               Ворожість і разом з тим цікавість, висока оцінка – «славний хлопчина», з іронією (Гарріс).
4.               Ненависть  -«хлопчисько»(Негору)
5.               Любов (Джек).

V. Авторська характеристика.

1.                  Симпатія.(«Славний, відважний хлопець.  Після тяжких випробувань цей 15-річний хлопець став дорослим. Обранець долі.).

VІ. Моє ставлення до героя. (Дік Сенд  - надзвичайно привабливий, є зразком для наслідування, у нього є чому повчитися: наприклад, бажання стати людиною. Я теж повинен поставити перед собою таку мету і досягти її, як Дік. Всі його риси характеру позитивні, гідні бути прикладом. Недаремно  Ж.Верн писав цей роман для свого сина – 15-річного Мішеля. Я теж хочу наполегливо оволодівати знаннями, бути вдячним своїм батькам, вчителям…

IV. Етап  рефлексії.

1.               «Мікрофон».

- Чи досяг Дік Сенд  мети – «стати людиною»?

- Що допомогло йому в цьому?

- Що означає – бути людиною?

- Чи є у тебе девіз життя. Якщо є, назви його.

- Які риси характеру Діка Сенда я хотів би мати  і розвивати в собі.

V. Домашнє завдання. Написати, які риси характеру  переважають у тебе, розділивши на : хороші,  погані.  Чи може Дік Сенд бути зразком для наслідування?

 

 

 

Духовний світ М. Вовчка

Тема:  Марко  Вовчок.  Огляд  життя  і  творчості.  Народні  оповідання,  їх  антикріпосницька  спрямованість.

Мета:  Ознайомити  учнів  з  біографією  письменниці,  її  життєвим  і  творчим  шляхом,  розвивати  вміння  зіставляти  факти  і  робити  висновки,  стимулюючи  їх  до  самовиховання,  самоосвіти;  виховувати  вольові  риси  характеру, любов  до  рідного  краю.

Епіграфи:

                             1. „Господь  послав  тебе нам кроткого пророка                    

                                      обличителя жестоких  людей неситих“

                                                                                          Т. Шевченко

                             2. „ Я  прожила  весь  свій  вік,  ідучи  по  одній  дорозі  і  не  звертаючи  вбік.  У  мене  могли  бути  помилки,  слабкості,  як  у  більшості  людей,  але  в  головному  я  ніколи  не  осквернила  себе  відступництвом.“

                                                                                                             М.Вовчок

Хід  уроку.

І. Організаційний  момент.  Емоційна  хвилинка.

ІІ. Вступне  слово  вчителя.

Чудовий  винахід  нашого  розуму  й практики - наймення – індивідуалізує  людину,  робить  її  помітною  для  всіх.  Ні  час,  ні  відстань  неспроможні  стерти  яскраве  ім’я.  Однак,  виявляється,  є  ще  одна  напрочуд  цікава  властивість  наймення:  воно  здатне  робити  свого  носія  невидимкою.

Цю  властивість  ще  давні  греки  назвали  словом  псевдонім  (від  грецького – той,  що  носить  вигадане  ім’я).  Марко  Вовчок,  Леся  Українка,  Олена  Пчілка  або  Колодяжинська,  Марія   Заньковецька,  Ганна  Барвінок – це  псевдоніми  мужніх  і  ніжних  жінок  української  літератури.  Боже  провидіння  наказує  їм  не  полишати  зброї – Слова, - не  відступати,  не  падати,  не  втомлюватися.  Поет  не  сміє  тікати  з  поля  честі – з  важкого  ристалища  боротьби  за  Україну,  бо  так  велить  йому  національний  обов’язок,  бо  до  цього  зобов’язує  владарка  його  душі  і  почувань – Муза.

- Хто  ж  криється  за  псевдонімом  Марко  Вовчок?

ІІІ. Оголошення  теми  і  мети  уроку,  епіграфів.

ІV.Виклад  основного  матеріалу.

1.               Читання  вчителем  напам’ять  вірша  Т. Г. Шевченка.

Недавно  я  поза  Уралом

Блукав  і  Господа  благав,

Щоб  наша  правда  не  пропала,

Щоб  наше  слово  не  вмирало;

І  виблагав.  Господь  послав

Тебе  нам,  кроткого  пророка

І  обличителя  жестоких

Людей  неситих.  Світе  мій!

Моя  ти  зоренько  святая!

Моя  ти  сило  молодая!

Світи  на  мене,  і  огрій,

І  оживи  моє   побите

Убоге  серце,  неукрите,

Голоднеє.  І  оживу,

І  думу  вольную  на  волю

Із  домовини  возову

І  думу  вольную...  О  доле!

Пророче  наш!  Моя  ти  доне!

Твоєю  думу  назову.

Вчитель:   Зверніть  увагу  на  епіграф,  звідки  він  і  що  означає?

Ким,  коли,  з  якої  нагоди  написаний  цей  вірш?  Про  кого  в  ньому  йдеться?  Кого  так  високо  підніс  автор,  назвавши  пророком.  (Ці  слова  взято  із  вірша  Шевченка  „Марку  Вовчку“,  написаного  24  січня  1859  року  в  день  першої  зустрічі  з  українською  письменницею  на  ім’я  Марко  Вовчок.  Ласкаво  називає  поет  її  „своїм  світом“,  „святою  зоренькою“,  „молодою  силою“,  „донею“,  „пророком“,  „обличителем  жестоких  людей  неситих“  (панів).

Другий  факт:  Ще  раніше  13  липня  1858  року,  до  особистого  знайомства,  Шевченко  пише  вірш  „Сон“  („На  панщині  пшеницю  жала“),  який  присвячує  теж  Марку  Вовчку.

Третій  факт:  Знаючи,    що  Марковичі  збираються  їхати  за  кордон,           3  квітня  1859  року  дарує  Марку  Вовчку  свій  портрет  (напис:  „Марії  Олександрівні“)  і  поему  „Неофіти“  з  теплим  написом:  „Любій  моїй  доні  Марії  Маркович  на  пам’ять  3  апреля  1859  Рік:  Т. Шевченко“)

Четвертий  факт:  Коли  письменниця  була  вже  за  кордоном  вийшов  з  друку  „Кобзар“  (1860);  Шевченко  надіслав  примірник  його  Марку  Вовчку  з  дарчим  написом:  „Моїй  єдиній  доні  Марусі  Марковичевій – і  рідний,  і  хрещений  батько  Тарас  Шевченко“.  Цікаво,  що  це  видання  „Кобзаря“  автор  присвятив  їй  „Марку  Вовчку“,  „на  пам’ять  24-го  січня  1859  року“,  тобто  на  пам’ятний  і  незабутній  для  поета  день  першої  зустрічі. )

 Тож  подивіться  уважно  на  портрети  (  і  на  дошці,  і  в  підручнику), зверніть  увагу  на  її  слова  з  листа  до  сина  „Я  прожила  весь  свій  вік,  ідучи  по  одній  дорозі  і  не  звертаючи  вбік.  У  мене  могли  бути  помилки,  слабкості,  як  у  більшості  людей,  але  в  головному  я  ніколи  не  осквернила  себе  відступництвом“,  і  задумайтеся:  Хто  ж  вона,  ця  чарівна  жінка,  ця  донька  Прометея  і  донька  Шевченка,  російська,  відома  російська  письменниця,  класик  української  прози.

- За  які  заслуги  Марко  Вовчок піднесена  до  таких  вершин,  чим  вона  стала  близькою  Великому  Кобзареві  України?

Отже,  зараз  ми  складемо  хронологічну  таблицю  „Життєвий  і  творчий  шлях  Марко  Вовчка“  та  охарактеризуємо  духовний  світ  цієї  жінки.  Завдання  класу – виконуючи  роботу,  визначити,  що  із  прослуханого  та  прочитаного  можете  взяти  для  самовиховання.

2. Складання  (колективного)  плану.

І. Дитячі  та  юнацькі  роки,  навчання,  одруження.

1. Де  і  коли  народилась,  хто  батьки.  (22.12.1833)

2. Навчання  в  Харківському  пансіоні  для  дівчат.

3. Проживання  в  Орлі  у  своєї  тітки  мордованої,  у  якої  збиралися  представники  інтелігенції.

4. Знайомство  і  одруження  з   Опанасом  Марковичем  (українським  фольклористом,  членом  Кирило-Меродієвською  товариства.

5. Переїзд  на  Україну  (Чернігів,  Київ).

6. Вивчення  народного  побуту,  звичаїв,  пісень.

7. Життя  в  Немирові,  літературна  діяльність.

8. Дебют  і  збірка  „Народні  оповідання“,  видана  1857  р.  в  Петербурзі.

ІІ. Дружба  з  Т. Г. Шевченком  та  російськими  письменниками.

1.Як  зустріла  критика  появу  „Народних  оповідань“.

2.Яке  враження  справила  збірка  на  Шевченка.

2.               Зустріч  великого  Кобзаря  з  молодою  письменницею.
3.               У  колі  російських  письменників  ( Тургенів,  Некрасов,  Герцен,  Огарьов).
4.               Передмова  І.Тургенєва  до  збірки  М. Вовчка  „Украинские  народные  рассказы“  (1859).
5.               Висока  оцінка  М. Добролюбовим  збірки  „Рассказы  из  нарордного  русского  быта“  (1859).
6.               Дарунок  Т. Шевченка – „Кобзар“ (1860)  з  теплим  дарчим  написом  (надісланий  за  кордон).

ІІІ. За  кордоном:  (1859-1867) – 8  років.

1.                                       Де  побувала  за  кордоном  (на  дошці  карта – схема  „Місця  перебування  М. Вовчка“,  дивись  у  додатку)
2.                                       Зустрічі  з О. Герценом.
3.                                       Знайомство  у  Німеччині  з  Сєченовим,  Менделдеєвим, т композитором  Бородіним.
4.                                       Часті  зустрічі  з  І. Тургенєвим,  знайомство  з  Л. Толстим.
5.                                       Зустрічі  в  Італії  з  Добролюбовим  і  листування  з  ним.
6.                                       Розрив  з  Тургенєвим  і  Кулішем  (початок  60-х  років).
7.                                       Що  написала  за  кордоном?
8.                                       Два  сумні   непрологи  в  1861  р.  (смерть  Шевченка  і  Добролюбова).

ІV.  Знову  в  Петербурзі  (1867-1877)   (10  років).

1.                                  Співробітництво  в  „Отечественных  записках“.
2.                                  Плідна  праця  (романи  „Живая  душа“ (1868)  „Записки  причетника“ ,  „Теплое  гнездышко“,  „В  глуши“).  Друкує  свої  переклади  („Кармелюк“,  „Два  сини“).

V. Останні роки життя (1878-1907).

1. Від’їзд  з  Петербурга  до  Ставрополя  (1878).

2. Тяжка  втрата – смерть  Некрасова  (1878).

3.  Арешт  в  Ростові  Сина  Богдана  як  народника  (1884).

4. Опублікування  казки  „Чортова  пригода“  (1902).

5. Переїзд  на  х. Волинський  біля  Нальчика.  (березень  1986).

6. Вихід  7-томного  зібрання  творів  у  Саратові.

7. Смерть  і  поховання  в  Нальчику  (10  серпня  1907 р. ).

VI. Джерела творчості письменниці

1.                           Глибоке  знання  життя  народу.
2.                           Фольклор.
3.                           Вплив  „Кобзаря“,  зокрема  мотивів  жіночої  недолі.

VII. Літературна спадщина.

1.                           Близько  ста  оригінальних  творів.
2.                           Приблизно  стільки  ж  перекладів.

3.  Словникова  робота.

Реалізм. ( від  лат. – речовий,  дійсний) – спосіб  художнього  відтворення  дійсності,  літературний  напрям,  який  на  відміну  від  романтизму,  розкриває  побутові,  суспільні,  історичні  передумови  формування  характеру  людини.

Оповідання – епічний  прозовий  твір  невеликого  обсягу,  який  розповідає  про  події  в  житті  одного  або  кількох  персонажів  і  має  одну  сюжетну  лінію.

V. Закріплення  знань.

Гра  „Лови  помилку“

1.               Великою  заслугою  матері  у  вихованні  „панночки“  було  те  що  дитину  тягло  до  модних  вбрань  і  до  музики. (До  книжок).
2.               При  слові  кріпосник  Марію  починало  трясти,  бо  мати  була  жорстокою  по  відношенню  до  селян.  (Через  деспота  вітчима).
3.               Щоб  не  глузували  товаришки,  ходила  з  ними  на  танці.  (Ні,  до  бібліотеки,  не  зважала  на  глузування).
4.               Які  слова  були  девізом  життя,  завжди  їх  пам’ятала.  (Це  слова  мами:  „Не  знатимеш  хоч  кількох  мов – не  вважай  себе  культурною  людиною»).
5.               Справжнє  прізвище  письменниці  Марія  Вовчок,  а  псевдонім  взяла  від  імені  матері.  (Марія  Олександрівна  Віленська  (дівоче  прізвище)  або  Маркович  (прізвище  1-го  чоловіка),  або  Лобач – Жученко  (2-го  чоловіка).  Однак  жодне  з  цих  прізвищ  не  поставила  на  обкладинці  своїх  книг.  В  історії  української  літератури  ввійшла  як  Марко  Вовчок:  Марія  певний  час  жила  під  Немирово  у  селі  під  назвою  Вовчок,  а  ім’я  Марко  утворене  від  прізвища  чоловіка  Марковича).
6.               Приблизив  Марко  Вовчок  до  народного  життя  батько-кріпак . (Ні,  батько  помер  коли  їй  було  6  років.  Чоловік  Опанас  Маркович,  збираючи  по  селах  фольклор).
7.               Зустрілася  з  майбутнім  чоловіком  у  Парижі.  (У  Орлі,  де  три  роки  жила  у  тітки  Мордованої,  виховуючи  її  дітей,  а  Опанаса  заслали  у  Орел  за  участь  у  Кирило-Мефодіївському  товаристві).
8.               Писати  твори  змусила  її  мати. (Змусило  бажання  вчинити  щось  незвичайне,  рятівне,  щоб  протидіяти  рабству).
9.               Причина поїздок  за  кордон – любов  до  подорожей . (Хвороба  серця – лікування).
10.          Допомогла  подолати  матеріальну  скруту  у  Парижі  робота  в  театрі.  (Ні,  переклади,  добре  знала  французьку  і  перекладала  свої  оповідання  на  французьку  мову).
11.          Французам  не  сподобались  її  твори.  (Припали  до  душі,  повість-казка  „Маруся“  видавалась  у  Франції  20  раз).
12.          У  відповідь  на  смерть  Шевченка  та  на  занесення  її  імені  в  списки  царської  охранки  перестала  писати. („Гайдамаки“,  „Кармелюк“  тощо).
13.          10 років  живе  за  кордоном.  (8).
14.          5  років  живе  в  Петербурзі . (10).
15.          За  які  твори  царська  цензура  вимагала  нагородити  її?  (Вимагала  притягнути  до  суду,  „Кармелюк“,  „Два  сини“).
16.          Осінь  життя  провела  у  Парижі?  (На  Кавказі).
17.          Де  і  як  померла?  (  У  м.  Нальчик   під  старою  грушею,  знесилена  приступами  задухи,  з  олівцем  і  зошитом  в  руках  переписувала  рукописи).
18.          Які  слова  варто  висікти  на  могилі?  (Епіграф  до  уроку?  Її  ж  слова,  чому? ).
19.          Літературна  спадщина  налічує  250  творів.  (Близько  100  оригінальних  і  майже  стільки  перекладів).

 

Гра  „Мікрофон“

1.   Чи  збагатило  вас  духовно  ознайомлення  з  життям  письменниці?
2.               Чи  може  служити  її  життєвий  шлях  прикладом  для  формування  сильної  особистості?  (Спираючись  на  схему  духовного  світу  особистості,  яка  записана  в  учнів  на  першій  сторінці  зошита  і  яку  використовуємо  постійно).

(На  практиці    ознайомившись  з  біографією  М. Вовчок,  я  зрозуміла,  що  це  людина  дії,  людина  яка  багато  зробила  для  України,  недаремно  Шевченко  назвав її  „своєю  донею“.  Хоча  родилася  в  Росії.)

2) Складання  тез  „Духовний  світ  Марка  Вовчка“  „ЇЇ  життя  може  бути  прикладом  для  нас. 

6. Домашнє завдання.

1. Прочитати «Народні оповідання»: 1 група – «Ледащиця», « Два сини»,

2 група – «Одарка», «Горпина»,   3 група – «Маша», «Игрушечка».

2. Написати есе «Духовний світ М. Вовчка»,

3. Прочитати повість «Інститутка»: 1 група – скласти словник архаїзмів,

 

 

Інтерв’ю з письменником Джонатаном Свіфтом, талановитою особистістю, чесною, сміливою і принциповою людиною, яка всіма своїми вчинками намагалася світ зробити добрим, справедливим, позбавити людей брехні, лицемірства і неправди.

1. Ви великий майстер художнього слова, проте проявили своє мистецтво більше в якому жанрі? (Пригоди та фантастика, володів усіма засобами сатири.)

2. Ваше гасло, життєве кредо? («Я пишу не заради слави. Єдина моя мета – благо суспільства.»)

3. Чому ви присвятили своє життя? (У своїх памфлетах гостро висміював вади державного устрою, виступав проти війни, політичної і релігійної ворожнечі в Англії.)

4.Де і коли Ви народилися? (У 1667 році в Дубліні, столиці Ірландії).

5. Ким був Ваш батько? (Бідний службовець, але я його не знав, він  помер до мого народження).

6. Як же Вам вдалося здобути гарну освіту? (Мама не мала змоги утримувати мене і змушена була віддати до родичів,  завдяки яким я закінчив школу, коледж, потім богословський факультет Дублінського університету, а в 1692 році отримав ступінь магістра мистецтв в Оксфорді).

7. То Ви священик? (Так, за сімейною традицією  у 1965 році прийняв сан священика і дістав парафію в Ірландії, але мене більше цікавила  політична і літературна діяльність.)

8. Чому? (Я думаю, велику роль у цьому відіграла моя служба секретарем у знатного вельможі Англії Вільяма Темпла: у його маєтку Мур-Парку я мав змогу користуватися багатою бібліотекою, спілкуватися з літераторами і державними діячами, які відвідували мого господаря.)

9.Ваш перший літературний твір? ( Памфлет «Казка бочки».)

10 То хто Ви більше – священик чи письменник? (Перебуваючи в Ірландії я виконував обов’язки  декана (настоятеля) собору Святого Патрика в Дубліні, а потрапляючи до Англії  перетворювався на письменника).

11. Який твір став Вашою головною книгою? (Роман «Мандри до різних далеких країн світу Лемюеля Гуллівера, спочатку лікаря, а потім капітана кількох кораблів», виданий уперше у1726 році.)

12. Чим займалися останні роки життя? (Писав памфлети, поезії політичного змісту,  склав вірш «На смерть доктора Свіфта».)

13. Чи шкодуєте Ви про щось у своєму житті? ( Ні, я прожив славне життя, боровся за свободу і щастя ірландського народу, сприяв встановленню миру між Англією і Францією, висвітлював у своїх памфлетах актуальні проблеми суспільства.)

14. Що б Ви хотіли побажати людям? (Наслідувати мою справу  -  бути «ревним поборником справи мужньої свободи», читати мій роман і за допомогою добрих і поганих прикладів із життя виховувати в собі розум та доброчесність.)

15. Що таке памфлет? (Від франц. – летючий листок) – твір викривального змісту, що засуджує недоліки сучасного політичного, суспільного, культурного життя. Ці твори висвітлювали актуальні проблеми  і мали великий вплив на громадськість.)

16. Проти чого були спрямовані ваші памфлети?(Я піддавав нещадній критиці шарлатанство, брехню, висловлював протест проти зубожіння і поневолення ірландського народу, виступав проти війни, політичної і релігійної ворожнечі, висміював вади державного устрою, тощо).

17.А чому відсутні докази того, що «Мандри Гуллівера» написали саме Ви, адже  рукопису книги не знайдено?(Я й не прагнув слави,і я мав підстави приховувати авторство, такий був час, а про історію публікації книги можете прочитати у листі книговидавця Бенджамена Мотте. Пізнього вечора пролунав дзвінок у його будинку. Мотте визирнув за двері, але нікого не побачив. Лише на порозі лежав охайний пакунок, у якому він побачив книжечку з нотатками якогось Лемюеля Гуллівера. Мотте відважився надрукувати мій твір і отримав неабиякі прибутки, а книга – надзвичайну популярність, адже вона бентежила серця читачів своїм змістом, думками, ідеями. За мого життя книгу було видано 6 разів.)

18.Таке свідоме приписування свого твору справжнім автором іншому – реальному чи вигаданому називається містифікацією. Чому Ви приховували власне авторство, чому вдалися до містифікації?(Мої твори забороняли друкувати, бо в них висміювалася англійська дійсність. Мене переслідували, звинувачували в тому, що звів наклеп на людський рід і, зрештою, назвали  людиноненависником і душевнохворим.)

19. Розкажіть, про що ваша книга. (Я думаю, що краще про це розкаже сам герой Лемюель Гуллівер.)

20. Рольова гра. Розповідь учня – Гуллівера.(Я – Гуллівер. Мене вигадав Свіфт ще в 1725 році, і ось я живу вже більше 285 років. Колись давно я розповів історію своїх мандрів, що тривали понад 16 років і сім місяців, і в розповіді своїй дбав не про прикраси, а про істину. Я бажав просвітити людство й наставити його на добру путь… я був лікарем і любив подорожувати. На дозвіллі я читав, а буваючи на березі, приглядався до побуту та звичаїв людей і водночас вивчав чужоземні мови. Але доля закинула мене в незвичайні країни і дала мені змогу зрозуміти, що таке людина і як багато нам необхідно змінити в житті. Спочатку я потрапив у дивну країну – Ліліпутію, мешканці якої були на зріст не більше як 15 см. Мене вони називали Чоловіком-Горою. Вони постійно ворогували між собою  і з сусідньою державою Блефуску, а причиною була суперечка, з якого кінця розбивати яйця – тупого чи гострого. У цих ліліпутів я помітив ті самі вади, що й у англійських аристократів та буржуа. Друга подорож привела мене до Бробдінгнегу – країни велетнів. Їхній мудрий монарх, вислухавши мою розповідь про батьківщину, дійшов до висновку, що «більшість моїх співвітчизників являють собою плем`я гидкої черви…». Далі я потрапив на літаючий острів Лапуту, правителі якого придушували всі повстання. І, нарешті, я знайшов ідеальне суспільство, але, на жаль, не людей, а коней-гуїнгнмів. І коли повернувся додому мріяв лише про одне, щоб представники гуїнгнмів навчили нас «принципів честі, справедливості, правди, громадськості, мужності, приязні, доброзичливості та вірності». Я мрію бачити своїх сучасників саме такими! Все це я описав у 4 частинах свого роману. Прочитайте його, розважайтеся моїми пригодами, але й водночас поміркуйте, як не стати єгу – диким, а завжди залишатися людиною.)

21. Інтерактивна вправа. Звіт творчих груп. Презентація твору. (Учні заздалегідь поділені на три групи, які в цікавій формі за власним вибором презентують один із творів. Презентація може проходити у вигляді інсценування уривків, питань зацікавленого журналіста, захисту колажу тощо. Головна мета: зацікавити твором інших учнів. Після презентацій обговорення:Що сподобалось на уроці? Презентація якої групи була найбільш вдалою? Чи захотілося вам прочитати твір?)

 

Інтерв`ю з письменником О.Генрі

Диктор. Розпочинаємо нашу радіопередачу. До вашої уваги інтерв`ю з американським письменником О.Генрі, видавцем газети «Пост», літературним критиком.

Журналіст. Містер О. Генрі, розкажіть про своє дитинство.

О.Генрі. Народився 11 вересня 1862 року, справжнє ім`я – Вільям Сідні Портер. Провів дитинство в містечку Грінсборо (штат Південна Кароліна). Батько, лікар, був здібною людиною, доброю, трохи дивакуватою. Він залишив медицину через захоплення механікою, витратив усі сімейні кошти на невдалі винаходи. Нас із братом виховувала тітка (мати померла, коли мені було три роки). Підрісши, я був змушений прийняти пропозицію дядька піти до нього учнем в аптеку.

Журналіст. Хочу нагадати читачам, що в маленьких  американських містечках аптека – не тільки медичний заклад, а й свого роду клуб, куди сходяться обмінятися новинами, поговорити про політику й комерцію, зіграти в шахи чи доміно. Життя в маленьких містечках нудне, і, щоб якось розвеселити відвідувачів, ви, кажуть, стали карикатуристом?

О.Генрі. Так, я малював шаржі та карикатури на відвідувачів і мав славу «гумориста». Тут я здружився з доктором Холпом, конкурентом батька. Той запропонував поїхати  з ним у Техас на ранчо його брата, щоб я зміг вилікуватися від туберкульозу.

Журналіст. І ви стали ковбоєм?

О.Генрі. Мені було 20 років. Ковбой – це північноамериканський пастух-вершник. Ковбоєм я не став, але навички, необхідні ковбою, засвоїв: чудово їздив верхи, навчився зганяти худобу. У мексиканських батраків навчився іспанським словам, а потім вивчив цю мову. І насолоджувався свободою і роздоллям!

Журналіст. Як склалася ваша подальша доля?

О.Генрі. Життя на ранчо набридло, і я переїхав до містечка Остін, де працював у аптеці, потім влаштувався у контору і навчився бухгалтерії. Кілька років прослужив креслярем у земельній конторі, потім у банку.

Журналіст. А своє захоплення карикатурою залишили?

О.Генрі. Та ні,  малював шаржі на знайомих, до того ж грав на гітарі, брав участь у місцевому вокальному квартеті.

Журналіст. Всіх цікавить ваше особисте життя. Кажуть, у вас була дуже красива дружина?

О.Генрі. Це так. Зовнішністю і характером вона була схожа на героїню мого оповідання «Дари волхвів». Кому цікаво, можуть прочитати й уявити, якою вона була.

Журналіст. Як ви з нею познайомилися, як вам вдалося причарувати таку красуню?

• Мені було тоді 24 роки, їй – 18. Ми познайомилися на танцях. Я був тоді в гуморі, щось розповідав, вона сміялася. Ми стали зустрічатися, але батьки хотіли для Атол Естес чоловіка зі статком. Вони віддали перевагу іншому. Але я вмовив Атол обвінчатися таємно. Після вінчання ми пішли до друзів, у яких я жив, і ті повідомили батьків дівчини.
• Друзі ваші згадують, що Атол була люблячою дружиною. Вона бачила ваше майбутнє в літературі і спонукала у вільний час писати оповідання, їх стали публікувати. Батьки її пробачили потім вам?
• Так, але не тому, що я став письменником, тут інша причина:  у 1889 році народилася донька Маргарет, але тяжко захворіла. Знадобилася допомога батьків Атол, і примирення сімей відбулося. Ще деякий час я працював у банку міста Остін, потім придбав газету. Вона виходила щотижня під назвою «Камінь, що котиться». Писав нариси, вірші, карикатури. Потім до мене нав`язався в компаньйони англієць, який розвалив усю справу.
• Чому ви покинули місто і сім`ю?
• Випливла якась історія з моєю роботою у банку. Після піврічного судового процесу мене звинуватили у недостачі. Я залишив місто і втік. Перебрався через кордон. Жив у Гондурасі, працював на плантаціях. Але, отримавши звістку, що помирає дружина, повернувся. Атол померла у мене на руках. Влада дізналася про моє повернення, заарештувала, визнала винним, і вироком стали 5 років тюрми. Але «не було б щастя, так нещастя помогло»
• Що ви маєте на увазі? Вам сподобалося у в`язниці, як Сервантесу?
• Майже так. Піклування про доньку Маргарет взяли на себе батьки дружини. Вирішили приховати мою долю і сказали, що я поїхав у справах. Але щоб не викликати підозри у доньки, я повинен був робити їй гарні подарунки на Різдво і на день народження. Я став писати оповідання і розсилати їх у редакції журналів. Звісно, друкувати твори засудженого ніхто не взявся б. допоміг мені співкамерник, фінансист, у якого  в Новому Орлеані жила сестра. Їй я надсилав оповідання, а вона носила їх до редакції.
• Містер Портер! Зрозуміло, що за таких обставин необхідне було вигадане ім`я. Чому саме О.Генрі?
• Працюючи аптекарем, я постійно користувався фармацевтичним довідником, автором якого був Етьєн Оссіан Генрі. Перша літера одного з імен та прізвище фармацевта стали моїм псевдонімом, під яким з`явилось перше оповідання – «Різдвяний подарунок Свистуна Діка» в журналі Мак Клюра 1899 року.
• Як склалася доля після того, як вийшли з в`язниці?
• Через три роки і три місяці, вийшовши на волю, отримав запрошення відразу в кілька журналів. Обрав один у Нью-Йорку і переїхав до цього міста.
• За короткий час ім`я О.Генрі стало популярним, оповіданнями захоплювалася вся Америка в 40 років до вас прийшла слава.
• У 1906 році я видав першу збірку оповідань «чотири мільйони». Усього вийшло 8 збірок оповідань. Головною їх темою було зображення побуту звичайних людей.
• Яка головна тема творів?
• Про звичайних простих людей. «Дари волхвів», «Останній листок» - про те, якими чуйними, шляхетними, здатними на високі почуття можуть бути бідняки.
• У чому ви вбачаєте  секрет успіху оповідань?
• Причин, на мою думку, може бути декілька. По-перше, кожному оповіданню намагався надати загадковості. Будував його звичайно так: виникає певна ситуація, в якій задіяні герої, читачеві здається, що він знає розв`язку, але незабаром з`ясовується, що він помиляється. По-друге, фінал завжди несподіваний. Вгадати його неможливо, бо в запасі завжди сюрприз. По-третє,  гумор, доброзичливий сміх, комічні ситуації теж до смаку читачам.
• Тепер можете поспілкуватися з вашими читачами і обрати кращого знавця вашої біографії.(Далі О.Генрі задає питання учням, вони відповідають, найуважніший читач отримує приз).

Вікторина (Запитання задає О.Генрі)

1.   Представником якої літератури є О.Генрі? (Американської).
2.   Моє  справжнє прізвище. (Вільям Сідні Портер).
3.   Від кого успадкував схильність до літератури?( Від матері і від діда).
4.   Де навчався?(У приватній школі своєї тітки Евеліни Портер після смерті матері).
5.   Яке улюблене завдання тітки?(Скласти продовження оповідання, початого нею.)
6.   Чому покинув навчання? (Довелося працювати у дядька в аптекарському магазині, де здобув диплом фармацевта).
7.   Хто такий ковбой? ( Ковбой – це північноамериканський пастух-вершник.)
8.   Чому мене відвезли на ранчо у Техасі?(Захворів на туберкульоз).
9.   Який обряд пройшов серед мешканців Заходу?(«Посвячення у ковбої»).
10. Яку мову вивчив, спілкуючись з ковбоями? (Іспанську).
11. Які ще мови вивчав?( Іспанську, німецьку і французьку, вдосконалював англійську).
12. Як звали мою дружину?(Атол Естес).
13. Героїня якого оповідання наділена її зовнішністю та характером? («Дари волхвів»).
14. За які твори і коли отримав перший гонорар?(Гуморески у 1889 році.)
15. За що і на який час ув’язнили? ( Нестача  у банку, де був касиром, 5 років ув’язнення).
16. Назва першої книги. («Королі і капуста» - 20 новел).
17.  Чому у Портера виникла необхідність взяти псевдонім?( У в’язниці працював аптекарем і користувався довідником Оссіана Генрі, прізвище і першу букву імені взяв собі за псевдонім.)
18. Яке оповідання вперше підписав псевдонімом?( «Різдвяний подарунок свистуна Діка»).
19.  Для чого використав свій гонорар?(На подарунок доньці Маргарет Ворз).
20.  Літературна спадщина. (10 збірок новел).
21. Чим збагатив жанр новели?( Ввів дві розв’язки).
22. Перший перекладач моїх творів українською мовою. (Остап Вишня).
23.  Якими рисами наділені твори?( Співчуття до простої, «маленької людини», доброзичливий гумор,  незнищенний оптимізм.)
24. Які оповідання читали?(«Вождь червоношкірих», «Останній листок»).

 

 

Аукціон знань

Лот І: «Біографічний»

1.               Назвіть прізвища письменників, приєднавши до імен:   

 

Роберт Олександр Герберт Шандор Антон Франсуа Михайло Генріх Фрідріх Джеймс Микола Редьярд Артур Вальтер Адам

Війон Шиллер Пушкін, Твардовський Стівенсон Бернс Міцкевич Скотт Гоголь Дойл Олдрідж Белль Шолохов Веллс Петефі Чехов Кіплінг

Відповідь: Роберт Бернс, Роберт Стівенсон. 2. Олександр Грін, Олександр Пушкін, О.Твардовський. 3. Герберт Веллс. 4. Шандор Петефі. 5. Антон Чехов. 6. Франсуа Війон. 6. Михайло Шолохов, М. Лермонтов. 7. Геріх Белль. 8. Фрідріх Шиллер. 9. Джеймс Олдрідж. 10. Микола Гоголь. 11. Редьярд Кіплінг. 12. Артур Конан Дойл. 13. Вальтер Скотт. 14. Адам Міцкевич.

2.               Яке значення має слово «псевдонім»? Назвіть справжнє ім`я письменника.

Айзек Азімов -, Шандор Петефі - , О.Генрі -, О.Грін _?

(Псевдонім – від латинського – несправжній, це вигадане наймення, якими автор підписував власні твори. Ісаак Озімов, Шандор Петрович, Вільям Сідні Портер, Олександр Гриневський).

3.               Доля яких зарубіжних письменників пов`язана з Україною?(Адам Міцкевич, Микола Гоголь, Шандор Петефі, Антон Чехов, Райнер Марія Рільке, О.Пушкін).
4.               Назвіть поета чи прозаїка, про якого йдеться.

1.               Народився на Полтавщині.
2.               Загинув на Кавказі.
3.               Він є засновником жанру історичної повісті.
4.               Народився у сучасній Білорусі.
5.               Ці три  письменники за фахом були лікарями.
6.               Його називають батьком детективної літератури й одним із творців наукової фантастики
7.               Три письменники народилися в Единбурзі.
8.               Герої цього письменника стали знаменитішими, ніж їх автор.
9.               Засновник жанру байка.
10.          Великий сатирик  Англії.

Відповіді: 1. Микола Гоголь. 2. Михайло Лермонтов. 3. Вальтер Скотт. 4. Адам Міцкевич. 5. Артур Конан  Дойл , Антон Чехов,  Шіллер. 6. Едгар По. 7. Вальтер Скотт і Артур Конан Дойл і Роберт Стівенсон.  8. Конан Дойл. 9. Езоп. 10. Джонатан Свіфт.

5.   «Впізнайте письменника». Демонстрація слайдів із зображенням портретів письменника та поступовими п`ятьма підказками в порядку зниження ступеня складності.

 

Гра «Насправді було так»

1.Чехов – єдина в сім’ї дитина.(П’ятеро братів і сестра).

2.Дитинство минуло в Краснодарі.(Таганрозі).

3.Батько залучав сина до танців.(До торгівлі, церкви, співав у церковному хорі).

4. Свої перші оповідання підписував псевдонімом Антоша Чевишкін. (Чехонте).

5.На літні місяці 1888 і 1889 років виїздив до Грузії.(До України).

6.Мав дачу неподалік від Харкова (Від Сум).

7.У 1879 році поступив до Казанського університету (Московського) на педагогічний факультет. (Медичний).

8.Після закінчення університету працював учителем.(Лікарем).

9.Писав короткі фантастичні оповідання. (Гумористичні).

10.Чехова називають великим байкарем. (Майстром маленьких оповідань).

11.У Львові Чехов купив твори  Котляревського. («Кобзар» Шевченка).

12. «Біла дача», будиночок Чехова, де зараз діє музей, знаходиться    у Грузії. (Крим, в Ялті).

13. На березі моря в Ялті можна побачити цікаву  скульптурну композицію: Чехов і герої із «Хамелеона». («Дама з собачкою»).

 

 

 

Чарльз Діккенс

Рольова гра «Інтерв’ю з письменником»

1.   Шановний Чарльзе, чому Гілберт Честертон назвав вас найбільшим оптимістом століття?(Бо я все життя намагався оптимістично сприймати всі прояви життя. І хоча дитинство моє не було безтурботним, я сподівався на краще, захоплено і наполегливо вчився, а пізніше намагався своє творчістю принести користь людям).
2.   Що вам найбільше запам’яталося з дитинства? (Чарівний світ театру та літератури. У родині часто влаштовували домашні спектаклі, а я був неодмінним учасником, говорили, що я мав дар перевтілення. Думаю, що допомагала мені в цьому моя спостережливість).
3.   Чи любили Ви читати?(Я годинами пропадав у кімнаті, де знаходилася бібліотека).
4.   Які книжки вас найбільше захоплювали?(Дефо «Робінзон Крузо», Сервантес «Дон Кіхот», збірка арабських казок «Тисяча і одна ніч»).
5.   Чому ж ви говорили на початку, що дитинство ваше не було безтурботним? (Бо коли мені виповнилося 10 років, сім’я збідніла і переїхала до Лондона. Батько потрапив до боргової в’язниці – почалося моє рабство).
6.   Що ви називаєте рабством?(Роботу на фабриці вакси. Я змушений був працювати по 10-16 годин на день, наклеювати етикетки на банки з ваксою. Це було найважчим випробуванням у моєму житті.)
7.   Чи можна сказати, що матеріали для своїх творів ви черпали із життя, з власного досвіду?(Так, це для мене були роки навчання в Школі Життя. Відлуння тих страшних років відчутне  в моєму романі «Пригоди Олівера Твіста»).
8.   Про що цей твір?(Про самотнього хлопчика, якому доля, як і мені, приготувала численні випробування).
9.   Які риси характеру сприяли Вашому становленню як письменника?(Оптимізм, спостережливість, віра у дива, бажання дарувати людям милосердя, співчуття, щедрість).
10. Ваше улюблене свято?(Як і всі англійці, особливо люблю Різдво).
11. Як святкують Різдво в вашій країні?(Англійці збираються біля каміна, який прикрашають гілками гостролиста, пригощаються фаршированою яблуками гускою та прикрашеним гілкою гостролиста пудингом. Традиційний ритуал цих свят – веселі ігри, танці).
12. Що таке пудинг?(Національна англійська страва – запіканка з рису чи інших круп або макаронів з різними приправами).
13. Коли ви почали писати?(У 1833 році  надрукував перше оповідання»Обід в алеї тополь», потім ще 9 оповідань, які підписував іменем Боз, на честь молодшого брата, якого дома називали цим прізвиськом).
14. Чи описували в своїх книгах Різдво?(Так, у 1843 році я написав першу з п’яти повістей «різдвяного» циклу «Різдвяна пісня у прозі»).
15. Чому ви обрали для свого твору форму розповіді про фантастичні подорожі головного персонажа?(В.Гюго писав: «Подорожувати – означає кожної хвилини народжуватися й помирати» . Я хотів показати, що зробила зі Скруджа його жага до збагачення: втрата близьких, родичів, коханої, байдужість навіть до власної особистості. Щоб усвідомити сенс буття, необхідно побачити себе зі сторони, проаналізувати своє життя і виправити помилки. Мій герой подорожує з духами і перероджується: серце його звільняється від байдужості й жорстокості та стає здатним на милосердя).
16. Дякуємо Вам за інтерв’ю. Із бесіди з вами ми зрозуміли, що Честертон, англійський державний діяч і письменник, мав рацію, коли писав про Вас: «Довершені оптимісти, одним з яких був Діккенс, не приймають світ, не захоплюються світом – вони в нього закохані».
17. Хто з українських письменників шанував творчість Діккенса?(Шевченко, Франко, Леся Українка).
18. Хто з українських шанувальників таланту славетного англійця назвав Діккенса «найвеличнішим маляром побуту, звичаїв і пристрастей людських»? (Пантелеймон Куліш).
19. Як шанують пам’ять Діккенса англійці?(У Лондоні музей на Даут-стріт, де жив письменник, у Британському музеї в читальному залі, де він самотужки здобував освіту).

 

Урок – подяка

1.Вручення медалей зі словами подяки. (Робота в парах. Кожна пара отримує по одній символічній медалі та обговорює, кому її слід вручити відповідно до змісту тексту на зворотному боці медалі, а також готує текст до урочистої промови. У класі виставка портретів письменників без підписів. Учні підходять до портрета, називають прізвище письменника, проголошують урочисту промову і прикріплюють поряд із портретним зображенням символічну медаль.)

Підписи на зворотному боці символічних медалей:

1.               За заснування байкарського мистецтва.
2.               За стислість та мистецтво скорочувати.
3.               За найкращі різдвяні подарунки.
4.               За сприяння  народження величезної кількості «робінзонад».
5.               За роман, який можна назвати гімном можливостям людини.
6.               Великому мрійнику і фантазеру, автору незвичайних пригодницьких романів.
7.               За надзвичайну любов до життя.
8.               За рецепти мужності в поезії.
9.               За засудження жаги до збагачення, зрадливості, підступності.
10.          За застереження про майбутнє бездуховного науково-технічного прогресу.
11.          Мрійнику, який любить небо і зорі, за мудрі істини для дорослих і дітей.

2.»Хто більше» Знайти у підручнику імена перекладачів художніх творів і вшанувати їх занесенням червоною пастою до зошитів. (Ольга Бондарук, Ганна Єрмановська, Катерина Словацька,  Юрій Мушак, Андрій Білецький. Микита Годованець, Микола Терещенко, Антон Хуторян, Сергій Воскрекасенко, Ольга Кривинюк, Євген Крижевич, Марко Вовчок, Петро Соколовський, Леонід Первомайський, Юрій Корецький, Андрій Євси,  Анатолій Жаловський ).

3. Лист-подяка автору підручника. (Шановна Жанна Валентинівна Клименко! Щиро вдячні Вам за прекрасний підручник, який Ви створили для нас. Відкривати його завжди було цікаво, на кожній сторінці нас чекали не тільки улюблені персонажі дитячих книжок, а й провідники Прометей, пані Алегорія, Маленький принц, Дух Різдва, Дік Сенд. Завдяки Вашому підручнику зарубіжна література – наш улюблений предмет. Дозвольте вшанувати Вас почесним ім’ям  «Неперевершений майстер захоплюючого підручника» і побажати Вам творчої наснаги, успіхів у створенні нових шкільних книжок.)

4.Лист – подяка улюбленим персонажам (моральні чесноти персонажів).

1.Вручення медалей зі словами подяки. (Робота в парах. Кожна пара отримує по одній символічній медалі та обговорює, кому її слід вручити відповідно до змісту тексту на зворотному боці медалі, а також готує текст до урочистої промови. У класі виставка портретів письменників без підписів. Учні підходять до портрета, називають прізвище письменника, проголошує урочисту промову і прикріплює поряд із портретним зображенням символічну медаль.)

 

Підписи на зворотному боці символічних медалей:

12.          За збирання і збереження скарбів народної творчості.
13.          За неперевершену майстерність у стилі хоку.
14.          За перший у світовій літературі поетичний пейзаж.
15.          За дивовижні казки, у яких поєднуються побутовість  і фантастика.
16.          За уславлення народної казки і створення найпоетичніших казок.
17.          За тонкий ліризм поезії.
18.          За  найкращі переклади творів англійської літератури та створення дитячих казкових п’єс.
19.          За яскраве зображення світу тварин.
20.          За створення поетичних шедеврів пейзажної лірики (2 медалі).
21.          За уславлення в поезії справжніх людських чеснот.
22.          За зображення радісно-бешкетного світу дитинства.

 

2.»Хто більше» Знайти у підручнику імена перекладачів художніх творів і вшанувати їх занесенням червоною пастою до зошитів. (Р.Терещенко, О.Іваненко, Н. Забіла, Л.Солонько, М.Бажан, Г. Турков, А.Сіренко, М.Лукаш, І. Бондаренко, М.Рильський, Ю.Клен, Ю.Корецький, О.Сенюк, С.Сакидон).

 

2.               Лист-подяка автору підручника. (Шановна Євгенія Валентинівна Волощук! Щиро вдячні Вам за прекрасний підручник, який Ви створили для нас. Відкривати його завжди було цікаво, на кожній сторінці нас чекали не тільки улюблені персонажі дитячих книжок, а й Кіт Учений,  Мудрий Папуга, Сашко та Софійка… Завдяки Вашому підручнику зарубіжна література – наш улюблений предмет. Дозвольте вшанувати Вас почесним ім’ям  «Неперевершений майстер захоплюючого підручника» і побажати Вам творчої наснаги, успіхів у створенні нових шкільних книжок.)

 

Урок - роздум в 11 класі

Чому мені, Боже, ти крилець не дав?

(після теми «Габріель Гарсіа Маркес «Стариган з крилами»)

Як завжди до уроку учні отримали випереджальні завдання:

   Виготовити паперову заготовку у вигляді крила. Виконуючи завдання, «заповнити» крило.

1 група. Вказати відомі твори (і українських, і зарубіжних авторів), що вміщують символіку «крила», «польоту», узагальнити зібраний матеріал та зробити висновки про значення та ідейну завантаженість відповідних символів.

2 група. Аналізуючи оповідання «Стариган з крилами», відшукати ключову думку, яка наближає нас до відповіді на запитання: «Чому люди не готові до гостини ангела?»

3 група. Приготувати інсценоване виразне читання вірша І.Драча «Крила». Що спільного у творах Маркеса і Драча?

 

Вчитель. Розпочати наш урок хочу віршем, адже за словами Гоголя, «благоухающими устами поэзии навеивается в души то, чего не дашь ей никакими нравоучениями».   А також, я думаю, ви пам`ятаєте  слова Блока: «В душе каждого человека есть клапан, открывающийся только поэзией ». Я хочу, щоб цей клапан у вас сьогодні відкрився. Нехай поезія завжди пробуджує вас до глибокої душевної роботи, до бажання стати кращим. Яка основна думка вірша, який ви зараз почуєте?

Вчитель. Шагал я пешком и крался ползком,

Нащуывал носом путь. А встретился лес,-

На дерево влез — вокруг с висоты  взглянуть.

 Свой собственний след за несколько лет

Я вмиг оттоль рассмотрел!

И понял, каких, беспутен и лих,

Успел накрутить петель!

А что впереди? Неисповедим всевышний разум Богов!

 Под   солнцем   искрясь,   гора  вознеслась   в  короне  белых снегов!

И понял я: вот с каких высот

Земной  увидеть   предел!   Я  ногти   срывал. Валися   со скал.

Я сам, как снег, поседел.

Но все же достиг! Взобрался на пик.  Открылся такой простор!...

Вблизи  и  вдали  все страны  земли  нашел любопитный взор.

Куда   же   теперь?   И   снова   я   вверх   гляжу,   мечтой уязвлен.

Там   синь   высока.   И  в   ней   облака.   И  солнца   сизый огонь.

Там Правды  престол... Но божий орел пронесся рядом со мной:

„Мой друг, не тянись в запретную высь,

коль нету крыл за спиной!

Немногим из вас та тропка далась; тебе они не чета .

Мой друг, ты и так душой не бедняк.

О большем - и не мечтай!..

Я спорить не стал. Я попросту встал,

Не жалуясь и не кляня, и прыгнул вперед...

Паденье? Полет? Пусть Небо судит  меня.

 

Про що цей вірш?

Людина здавна мріє літати, долати простір, розширювати пізнання світу. Боги карають особливо зухвалих («Дедал та Ікар»), коли вони зазіхають на роль, не притаманну людям. Про це попереджає і орел, аби не тяглася, якщо немає крил за спиною. Проте подає надію. Яку?  «Мій друг, ти і так душею не бідняк». Отже ці два питання і стануть ключовими на нашому уроці: Що означає не бути бідним душею? І що означає мати крила? Записуємо тему нашого уроку.

Епіграфом стануть слова Байрона:

«О, як мені з душного світу,

 Мов голуб до свого кубла,

 У небо грозове злетіти,

В кочівлю сонця та орла?»

Вчитель. Як називається твір, який ми щойно прочитали?

•                   «Стариган з крилами»?
•                   Чому оповідання має таку назву? Про що розповідається  в ньому? (Учень стисло переказує – вчитель за правильну відповідь дає фішки. Вкінці уроку кожен підрахує кількість – це і оцінка).
•                   Філософське світобачення є характерною ознакою творчості Маркеса. Він порушує глобальні проблеми людства, особистості. Намагається з`ясувати моральну спроможність людей, витоки їхніх вчинків. А щоб навчитися моральних заповідей, людина  прислухається до Бога.  Згідно з біблійною традицією Бог  виявляє свою волю через янголів.

1. Хто такий ангел? Яким ми уявляємо ангелів? (З грецької та єврейської означає «вісник», тобто той, хто несе божественну істину до людей. Коли десь падає зірка, кажуть, що то летить ангел. Ніхто не знає куди він прямує. Але той, хто побачить його – обраний. Згідно з древніми міфами, ангели, Божі вісники, пов`язані з небесними планетами: Гавриїл – з Місяцем, Рафаїл – з Меркурієм; Михаїл – з Венерою. В цьому давня мрія людей про  духовний зв`язок космосу і Землі. А космос з грецької означає – « порядок , устрій, краса, мир». )
2. Яке протилежне йому слово?(Хаос – безлад).
3. Чому прилітають ангели до людей?(Щоб нагадати про необхідність морального влаштування людства і Всесвіту.  У їхніх очах німий докір і добра віра, гірке розчарування і світла надія. Та чи розуміємо ми їхні погляди?)
4. Перевіримо домашнє завдання. Робота  біля дошки. Дописати і пояснити схеми: «Світове дерево»,  «Людство в мініатюрі», «Символічне та алегоричне значення образів». (Схеми заздалегідь написані на дошці.) Роздаю 3 учням картки. Поки працюють біля дошки  питання до класу:
5. Творчість Маркеса є реалізацією творчого методу з дивною назвою - … (магічний реалізм). Що таке магічний реалізм? Чому ця назва здається дивною?( По – перше, з лінгвістичної точки зору – це оксюморон, або поєднання непоєднуваних понять, тобто у нелінгвістичних термінах – нісенітниця, абсурд. Адже реальність і магія – це речі, які начебто не можна поєднати, бо це антоніми. Як день і ніч чи чорне і біле. А по-друге, якщо брати до уваги інше значення цього словосполучення, то це може означати щось надзвичайне, захоплююче, тобто магічне, як, скажімо, «магія слова», , магія дружніх стосунків. Лише звернувшись до творчості колумбійського письменника і, зокрема, його оповідання «Стариган з крилами», починаєш розуміти, що поєднання непоєднуваного цілком можливе і оксюморон  все ж має сенс.)
6. Отже ангел прилетів таки на землю. Ми вже зустрічалися з ангелами. Коли? (Аналізуючи роман Булгакова «Майстер і Маргарита»).
7. Чи є відмінність між цими зустрічами?(Так. Різний вигляд, різне місце і умови проживання. Не говорячи вже про ставлення до них оточення. Важко уявити, щоб у Воланда кидали каміння чи намагалися припекти розпеченою залізякою!)
8. Проте, що є спільне? (В обох випадках ідеться про атракціон, про перевірку людей. )
9. То навіщо опинилася на землі ця дуже стара людина з крилами?
10.       А чи варто янголам відвідувати землю? ( Якось англійський філософ  Карлейль сказав: «Якщо б Христос з`явився сьогодні на Землі і завітав би у чиюсь оселю, його б запросили до столу, пригостили б чаєм, чемно послухали і… посміялись би». А ми як би себе повели?)
11.       Навіщо тоді потрібні янголи, а також інші містичні створіння? (Пам`ятаєте у Маяковського: «Если звезды зажигают, значит это кому- нибудь нужно»? Якщо янголи комусь потрібні, то чому б їм і не бути?  Так Маркес поєднав два світи – реальний і магічний. Щоб довести, що все на світі повинно мати своє місце. Отже подивимось на дошку, де ж місце янгола?)

Питання до учня, який працює з першою схемою:

Картка № 1

1.   На дошці зображене  умовно світове дерево, в образі якого наші предки поєднували царство небесне, з царством земним і підземним. В різних частинах цього дерева розмістимо героїв оповідання. Крона – ангел, стовбур: Пелайо, Елісенда, Дитина,  Гонзага,  жителі селища; корінь – дівчина-павук. Чому саме так розмістили героїв?
2.   Чим ангел з цього оповідання відрізняється від загальноприйнятого уявлення про ангелів? Може, це і не ангел? (Незвичайне терпіння, творить чудеса, нікого не ображає, безгрішний,  здатний самовдосконалюватися – безсмертний)
3.   Чому людей треба розмістити, де стовбур ? Бо це реальний світ.
4.   Чому дівчину-павука розмістили у коріння?(Покарана за гріхи. Перетворення: гріх – прокляття.)
5.   Чому ангел прилетів до людей?(Бо дерево хворе).
6.   Чому дерево хворе? Коли крона всихає? Яка частина хвора? (Стовбур, реальний світ).
7.   Доведіть, що дерево хворе. (Ангел упав)
8.   Яка хвороба?(Бездуховність. ) Отже, це і є магічний реалізм Маркеса: незвичне допомагає висвітлити проблеми повсякденного.  Які ж це проблеми?

Питання до учня, що працює з   схемою «Людство в мініатюрі»:

Картка № 2

1.   Що означає ця схема?(Це модель людства в мініатюрі, людства, яке живе за гратами, чи в клітці, спорудженій ним самим.)
2.   Оповідання має оптимістичний чи песимістичний характер?(Та рано чи пізно метал  на гратах поіржавіє і грати розпадуться, як розпався курник. Тоді людство звільниться від бруду нікчемності.)
3.   Символом чого є хвороби дитини і ангела? Чи є ліки від цієї недуги?(Символ неблагополуччя людей. Людство хворіє на зло, що може знищити все світле, і ангелів.)
4.   Порівняйте ставлення людей до Сина Божого і до героя оповідання. Чи змінилося людство? Хто вже ставив це запитання? ( Сина Божа не тільки прокляли, а й розіп`яли. Тепер теж торгують непродажним, але рідше розпинають, і камінням закидають уже не до смерті. Це питання ставив Воланд. «Люди як люди»).
5.               Чому ангел старий?(Через гріхи людей. Розваги, гроші, банальні істини. Людство старіє від гріхів.  Чи не побачимо ми, як ангели помирають?)

 Робота в зошитах.  «Символічне та алегоричне значення образів» Заповнити таблицю .

1.               Доведіть, що  ми живемо в  духовно хворому суспільстві.
   •                   Судячи з того, як люди ставляться до ангела, для них уже немає нічого святого, вони втратили віру і здатність до милосердя 9небене творіння називають твариною, годують залишками їжі, курник, каміння…)
   •                   Людьми керують користь, жадоба до грошей, до наживи (збудували двоповерховий будинок… А в наш час?
   •                   Люди думають лише про власні потреби: до ангела звертаються не пробачити їхні гріхи, а зцілитися від хвороби, отримати насолоду від знущання над дивною істоту, задовольнити цікавість.
   •                   Церква брехлива, давно втратила здатність підтримувати зв`язок з Богом: не розуміє мови ангела. З облудності церкви і почалася втрати віри людьми.)
   •                   Люди проклинають через дрібниці втеча на танці – це проступок, який вимагає покарання, але не прокльону. Це гріх – проклинати рідну дитину.
   •                   Розчарування в людях у янгола таке глибоке, що чогось іншого, хорошого він і не чекає йому вже не під силу боротися за людські душі.

Інсценоване виразне читання вірша І.Драча «Крила».

Автор. Через ліс-переліс, через море навкіс

Новий рік для людей подарунки ніс:

Кому – шапку смушеву,

Кому – люльку дешеву,

Кому – модерні кастети,

Кому – фонтонні ракети.

Кому солі до бараболі,

Кому – три снопи вітру в полі,

Кому – пушок на рило,

 А дядькові Кирилові – крила.

Був день як день, і раптом – непорядок,

Куфайку з-під лопаток – як ножем прошило,

Пробивши вату, заряхтіли радо

На сонці крила.

Голодні небом, випростались туго,

Ковтали з неба синє мерехтіння,

А в дядька в серці – туга,

 А в дядька в серці – тіні.

Кирило. Кому – долю багряну,

Кому – сонце з туману,

 Кому – перса дівочі,

 Кому – смерть серед ночі,

Щоб тебе доля побила,

А Кирилові, прости Господи, - крила!

Автор. Жінка голосила:

Жінка. Люди як люди,

Їм доля губи змастила.

Кому – валянки,

Кому – мед од простуди,

Кому – жом у господу,

А цьому гаспиду,

Прости Господи, - крила!?

Автор. Так Кирило до тями брів,

 І, щоб мати якусь свободу,

Сокиру бруском задобрив,

І крила обтяв об колоду.

Та коли захлинались сичі,

Насміхались зорі з Кирила

 І, пробивши сорочку вночі,

Знов кипіли пружинисті крила.

Та Кирило  з сокирою жив,

На крилах навіть розжився –

Крилами хату вшив,

Крилами обгородився.

А ті крила розкрали поети,

Щоб їх муза була не безкрила,

На ті крила молились естети,

І снилося небо порубаним крилам.

Кирило. Кому – нові ворота,

Кому – ширшого рота,

Кому сонце в кишеню,

Кому-дулю дешеву,

Щоб тебе доля побила,

А Кирилові – не пощастить же

Отак чоловікові! – крила.

Вчитель. 1.Отже, крила людині для того, щоб їх обрубувати?

2.Що спільного у творах Маркеса і Драча? (Образ «крилатої людини»)

3. Порівняйте крила героя І.Драча з крилами старигана Маркеса. (У Кирила пружинисті крила, готові до злету, сильні, голодні небом. У старигана великі півнячі крила обскубані та брудні, загрузли в болоті, все пір`я з крил повипадало, потім у нього почало рости тверде й довге, як у великих старих птахів, пір`я.)

Виступ учнів.  Важче серед сірості й байдужості залишатися людиною.  Тому актуальна і сьогодні проблема, яку ставлять письменники у творах – проблема боротьби за вільне, красиве, духовно багате життя людини. Це твори попередження, застороги. Людство втрачає духовність.

- Що означає не бути бідним душею? (Мати багатий внутрішній світ. Читання  книг, театри домашні, читання поезій, музика, ігри розвивальні, розвиток творчих здібностей.)

•                   Від чого застерігають нас герої твору? (Щоб люди зрозуміли, що наймиліше і найдорожче в житті. І Маркес, і Іван Драч  попереджають нас, що людська безкрилість породжує замість захвату від чудесного, від незвичайного дару лише «тугу і тінь у серці», замість відчуття величного – пошуки матеріального. Тому і перетворюється ангел Маркеса у «маленьку чорну цятку в небі», тому і «снилося небо порубаним крилам»  дядька Кирила у вірші І. Драча. Це твір – пересторога для нас: не губіть добра, справедливості, честі, не губіть людської душі, совісті. Таке життя може бути в будь-якому сучасному селищі за умови втрати духовності.)

Вчитель. А на світі по – різному можна жити.

В горі можна, і в радості,

Вчасно їсти, вчасно спати,

Вчасно робити прикрощі. 

А можна і так: на світанку встати і,

Не думаючи про чудо,

Рукою сонце дістати

І подарувати його людям.

Слово вчителя. Нехай наші серця випромінюють тепло, сонце, як говорив Достоєвський, станьте сонцем, і вас усі побачать. Багатство кожної людини – душа.

Нехай струни вашої душі будуть завжди настроєні, відчувають пульс життя, випромінюють тепло і світло для людей, дарують сонце. І тоді ми зможемо теж сказати: «Дивлюсь я небо та й думку гадаю: чому я не сокіл? Чому не літаю?

Чому мені, Боже, ти крила не дав: я б землю покинув, і в небо злітав.»

Як писала Цвєтаєва: «Если душа родилась крылатой, зачем ей хоромы, зачем ей хаты?»

Зичу довго літати.

Хай несуть вас крила в Божий світ.

І збагніть незбагненне,

І трудіться натхненно…

Хай підносять вас крила, хай триває політ.

•                   Політ найчастіше асоціюється з відчуттям стану особливого піднесення, захоплення. Адже коли людині хочеться літати? Від великої радості, щастя. Відірватися від цієї сірої буденщини.)

Гра «Мікрофон».

Чи потрібні людині крила?

Де взяти крила для душі?

Яку відповідь дасть нам народна мудрість?

Поясніть  фразеологізми           

Брати під своє крило (брати когось під свою опіку)

Під крилом (під чиєюсь опікою, захистом)

Виросли крила (хтось відчув силу, енергію до великих звершень, подвигу)

Опускати крила ( втрачати впевненість у собі, впадати у відчай, журитися)

Підрізати крила (підірвати міць, знесилити когось або обмежити поле його діяльності)

Розкривати крила (починати діяти на повну силу)

Чути крила за плечима (відчувати натхнення, силу, спроможність до дії ).

•                   Дані звороти мають на увазі пташині крила чи все-таки крила, які належать людині? (Йдеться про людину,  крила – це символ творчості, натхнення, енергії, спрямованої на великі звершення.)
•                   То, можливо Кирило І.Драча відтинає собі крила, щоб  не заважати іншим, безкрилим, яких більше. Тут, діти, знову перед нами вибір. Право обирати: чи жити з крилами, чи крила не потрібні. Але нагадаю слова М. Горького: «Есть только две формы жизни: тление и горение. Трусливые и жадные избирают первую,  смелые и гордые – вторую». А «Песня о Соколе»? Уж : «Так вот в чем красота  полета – она в паденьи. Летай иль ползай – конец известен: все в землю лягут, все прахом будет.» То ж ким  і як краще прожити, як Уж чи як Сокіл?

 

Вчитель. Ми дуже гарно сьогодні попрацювали, виявляється, мудрість закладена в кожному з нас великим Творцем, тільки потрібно заглянути в душу, подумати і зрозуміти. Ми живемо в час духовної не влаштованості. Від нас залежить, яким буде життя. Головне - зрозуміти: якщо ти живеш, то вже витяг щасливий квиток, і потрібно радіти тому, що маєш. Якщо ви хочете, щоб світ став кращим, почніть із себе. Розправте крила, почуйте їх за плечима. Станьте самі такою людиною, яку вважаєте взірцевою. Адже ми уподібнюємось тому, до чого прагне серце.

Я хочу, щоб ви знову прослухали вірш.

Я не прошу краси, ані щастя —

Дай мені сили, Боже,

Щоб не зламатись в бурі нещастя

Дай мені міці, Боже.

Щоб не лякатись гіркої правди,

Дай незалежності, Боже,

І не стидатись слів своїх завжди

Дай мені віри, Боже.

Щоб вчиняти по добрій волі,

Дай мені мужності, Боже,

Щоб дивитися в очі долі,

Прошу хоробрості, Боже.

Щоб ніколи не стати на коліна,

Дай мені гідності, Боже,

 не зрадить у чорну годину

Дай мені честі, Боже.

Щоб не мати на серці злого,

Прошу любові, Боже,

Не зробити нічого лихого —

Дай доброти мені, Боже.

І не бути байдужим у світі,

Де цураються власного роду.

 Я нічого не буду просити, —

Дай мені тільки свободи/

Благословенні будьте, небеса,

І ясне сонце, будь благословенне,

Нехай панує на землі краса

І не шугає полум 'я шалене.

Нехай панує на землі добро,

Співає мати пісню колискову,

Хай не конає батечко Дніпро

І вільно лине в далеч світанкову.

Маючи серце, будь милосердним, маючи душу, будь духовним, і ти відчуєш за спиною крила, і тобі снитимуться ангели і небо.

 

 

Літературний диктант «Джек Лондон»

(Такі опитувальники розроблені до біографії кожного письменника)

1.Представником якої національної літератури є Джек Лондон?(Американської).

2. Як справжнє прізвище письменника?(Джон Гріффіт Лондон).

3. До якої країни найчастіше переносять нас твори письменника?(На далеку Північ Канади, на Аляску до Клондайку).

4. З якою метою потрапляють туди його герої, як і він сам?(Жага збагачення, гнані «золотою лихоманкою», потрапляють у небезпеку).

5. Що є справжнім золотом, на думку письменника?(Людяність, мужність, Воля і Честь).

6. Яким було дитинство письменника?(Бідність, заробляв на хліб, розносячи газети).

7. Які скарби знайшов Джек Лондон на Клондайку?(Спостереження за величною природою, зустрічі з цікавими людьми, враження від численних випробувань).

8. Які твори написав саме завдяки перебуванню на Алясці?(Північні оповідання).

9. Які твори принесли світову славу?(Північні оповідання).

10. Що таке оповідання?(Невеликий прозовий твір, сюжет якого будується на основі одного, або декількох епізодів з життя одного або кількох персонажів).

11. Чого, на думку Олексія Звєрєва, навчають книги Джека Лондона?(Справедливості, стійкості у випробуваннях).

12. Як співвітчизники вшановують пам’ять про славетного земляка?(Неподалік від міста Сан-Франциско, в садибі, де народився письменник, розташовано історичний парк-музей Джека Лондона, а в місті Окленді, де тривалий час він жив, його ім’ям названо центральну площу).

13.Про яких сильних, мужніх людей, що проявляли силу волі в боротьбі з долею, ви знаєте? Прометей, Геракл,  Р.Крузо,  Д.Сенд, Геркулес, О Маресьєв)

Софокл

1.   Місце і дата народження та смерті. (496 – 406 рр. до н.е. Народився у мальовничому афінському передмісті – колоні. Помер у Афінах.)
2.   Родовід.(Заможна родина. Батько був власником великої зброярні у Колоні).
3.   Зовнішність.(Класична благородно-вродлива ).
4.   Обдарування. (Був чудовим музикантом, Співав у хорі, навіть очолював його на святі Великих Діонісій, а також на честь перемоги у Саламінській битві. Мав надзвичайну пам`ять, у 90-річному віці прочитав напам`ять щойно закінчену трагедію «Едіп у Колоні. Наприкінці життя став жерцем культу видатного лікаря Асклепія.)
5.   Освіта, заняття.(Отримав на той час добру освіту, фах лікування. У змаганнях драматургів ніколи не був третім. Перемагав 24 рази. Жив за доби Перікла, періоду розквіту афінської демократії. Відомий і як політичний діяч. Обирався стратегом, військовим вождем, а також скарбником могутнього морського союзу грецьких міст. Був державним радником.)
6.   Кредо.(«Скільки різних на світі див! та з усіх найдивніше – людина!»)
7.   Творчість. (Драматург. Написав понад 120 п`єс. Збереглися лише 7: «Аякс», «Антігона», Едіп - тиран», «Електра», «Едіп у Колоні», «Філоктет». Увів третього  актора, збагатив декорації, обмежив роль хору, збільшив діалогічні партії.)
8.   Визнання та місце у світовій літературі. (Називали співцем віку Перікла, «досконалим знавцем сцени і свого мистецтва», Гегель вважав його Антігону «взірцем трагічної героїні»).
9.   У якому віці він переміг Есхіла?(27 років).
10. Як вдалося Софоклу уникнути неслави, коли його син звернувся до суду  і стверджував, що батько збожеволів?(Він не оправдовувався, а прочитав напам`ять свою останню трагедію. Вирок суду був на його користь.)
11. Який факт свідчить про те, що його творчість цінували не лише на батьківщині?(Вороже військо  зняло облогу Афін і відступило, щоб брязкіт зброї не заважав спокійно померти великому митцеві.)

 

Сапфо

1.   Що говорив про Сапфо Солон? (Що не хотів би вмерти, не вивчивши віршів Сапфо напам’ять).
2.   Як назвав легендарну поетесу Платон? («Десятою музою»).
3.   Хто є творцем сольної пісенної лірики?(Сапфо).
4.   Яка поезія виконувалася у супроводі ліри?(Меліка, сольна поезія).
5.   У творчості яких поетів меліка досягла найвищого злету?(Алкей, Сапфо, Анакреонт).
6.   Скільки віршів написала Сапфо?(9 книг, з яких маємо лише фрагменти).
7.   Чому має дві біографії?(Одна історична, друга – міфологічна.)
8.   Батьківщина поетеси. (Острів Лесбос).
9.   Походження (Аристократка).
10. Зовнішність.(Невисока, смаглява. Виразні очі, довге волосся).
11. Хто кохав її? (Поет Алкей, якому не відповідала взаємністю).
12. Кого кохала Сапфо? (Улюбленця Афродіти  красеня Фаона, який знехтував дівчиною, тому її кохання безнадійне. Існувала легенда, що саме через безнадійне кохання поетеса покінчила життя самогубством, стрибнувши з високої скелі у море).
13. Як звучить її ім’я на еолійському діалекті і що означає?(Псапфа – «світла, осяйна»).
14. Яке міфологічне пояснення її таланту?(Саме до цього острова хвилі принесли ліру загиблого співця Орфея, то ж і народилася на острові Лесбос поетеса, рівна талантом божественному Орфеєві ).
15. Головна тема віршів Сапфо. (Кохання).
16. Чи можна сказати, що поезії «До богів подібний мені здається той…» більше, ніж 2,5 тисячі років?(Ні. Тому, що слова та почуття ліричної героїні нам добре зрозумілі; у наші дні люди здатні закохуватися так само сильно, як і в часи Сапфо).
17. Який головний художній засіб використовується у цьому вірші?(Гіпербола – художнє перебільшення).
18. З чим поетеса  порівнює любов у вірші «Жереб мені випав такий…»? (Порівнює любов із бурею, що трощить усе на своєму шляху.)
19. Провідна тематика творчості творця сольної пісенної лірики Сапфо. (Муки і шаленство кохання).
20. Яка із муз є покровителькою поезії Сапфо?(Ерато).
21. Сенкан. (1 рядок. Іменник – ключове слово.

 2 рядок. 2-3 прикметники.

 3 рядок. 2-3 дієслова.

 4 рядок. Речення з 4 слів. Ваше ставлення. Основна думка.

5 рядок. 1 слово – підсумок, синонім до першого слова. Наприклад,

   Сапфо,

Дивовижна, незбагненна,

Зачаровує, закохує, окриляє,

Дає відчути світу красу,

Поетеса!

 

Ювілейний вечір до 200-річниці з дня народження М.В.Гоголя на тему:

«Я -  совесть прошлого, я - гнев и я -  любовь»

(звучит украинская песня)

Ведуча.  Добрый вечер, говорим при встрече.

                Ну а коль зашла об этом речь-

                Ведь у нас сегодня гоголевский вечер.

                Вечер надо в памяти сберечь.

Пасічник Рудий Панько. Дорогі друзі! Запрошуємо на свято. Ми запросили на гостину сміх, забаву,  веселощі і розваги, жарти, гумор для всіх.

(Звучить вальс. Хлопці і дівчата танцюють в бальних сукнях. Горять свічки)

Ведуча. Нравится нам 19 век. Было красиво тогда.

               Бал начинался в 17 часов,  длился до утра.

Рудий Панько. Сьогодні ми зібралися з вами у вітальню до Гоголя.

Ведуча. Мы хотим представить тех., кто уже прибыл на наш вечер.

Рудий Панько. Це герої творів Гоголя. Я- пасічник Рудий Панько.

                           Не уві сні ,  а наяву –цікаве це видовище.

                           Ми побуваємо на балу, у цікавому середовищі.

( на сцену виходить Гоголь і діє  відповідно до слів.)

Ведуча. Вот посмотрите -  Гоголь идет, тихо подходит к столу, стул отодвинул, в руки берет он перо…

Гоголь. Сам не знаю, какая у меня душа :«хохлацкая» или русская? Знаю только одно, что ни когда не отдам предпочтения ни малороссиянам  перед русскими, ни русским перед малороссиянами.

Рудий Панько. Своєю творчістю Гоголь звів той золотий міст духовності, який  єднає культури двох братніх народів – російського і українського, шо  усвідомлюють свою спільність із культурою людства.

Ведуча.  Он  родился и созрел на украинской земле. Я не знаю в нашей прозе более человечного писателя, чем Гоголь. Я не знаю в нашей прозе более русского писателя, чем Гоголь. Порой мне кажется, что  именно из Гоголя родились Пушкин и Некрасов, Толстой и Достоевский, Лесков и Чехов, Тургенев и Горький. Во всех них есть Гоголь. Как и в Гоголе есть все они. Гоголь- это чудо и загадка русского таланта, Гоголь- это чудо и загадка русской души. И это чудо родилось и созрело на Полтавщине, на украинской земле. И потому так велико  значение Гоголя для украинской литературы. Она ведь тоже во многом вышла из  Гоголя.

Рудий Панько. Цей письменник однаковою мірою  належить двом культурам -  російській  і українській, його можна вважати «російським класиком  і українським письменником»

(Інсценізація про історію створення збірки «Вечори на хуторі біля Диканьки»)

Читач. (тримає книжку) Це що за новина ! Що це за «Вечори на хуторі біля Диканьки»?! І жбурнув їх у світ якийсь  пасічник! Ще мало обідрали гусей на пера і перевели ганчір’я на папір! Ще мало народу, всяких чинів і зброду  заляпали пальці в чорнило ! І була ж охота у того пасічника піти слідом за іншими.

Рудий Панько. Ей, друже зачекай, чого сваришся? Я не якийсь чоловік там пасічник. Я- поважний чоловік. Прошу  шанувати і милувати - пасічник Рудий Панько. А вечори –то не якісь, а дивні, казкові й водночас реальні –то ціла збірка повістей.

Читач. То це ще не один твір ?

Рудий Панько. Авжеж, їх ціла збірка. Якби прочитав, то попав би на Сорочинський ярмарок, на свято Івана Купала, дізнався б, що діється в Україні в ніч перед Різдвом, почув би історію бандуриста про 2 братів…

Читач. Зачекай, а хіба не ти їх написав?

Рудий Панько. Ні, друже. Талановита людина  їх написала - Гоголь. Але ж тобі однаково.

Читач. Постривай. Уже цікаво. А чого ж ти їх розказуєш?

Рудий Панько. Неподалік від Василівки, де пройшло дитинство Гоголя, розкинулася Диканька – родове гніздо  Кочубеїв, овіяне давніми легендами, зі  старим дубовим лісом, де любив гуляти молодий панич . Цей дорогий куточок і став місцем подій ряду повістей Гоголя і назвою його збірки. Оповідати далі?

Читач.  Авжеж.

Рудий Панько. Мій «батько»- автор забажав залишитися інкогніто, так йому, я чув, порадив товариш. Я – його псевдонім. Кажуть, що Панько – це від діда автора, Афанасія Панасенка, Панасенко - скорочено Панько, а Рудий –бо має руде волосся .

Читач. Ото диво ! Бачу, автор твій- чоловік розумний. Гарно розказуєш. Може, і мені хоч одну історію переповіси.

Рудий Панько. Тож слухай. Стоїть село під горю в долині. У вишневому садочку, в калині.                 

                            Хутір наш задалеко знають. Його Диканькою називають.

Сьогодні до нас у гості завітайте. Розповімо, якщо цікавить вас,  які пригоди трапились у нас.

 (Інсценізація   уривка з повісті Гоголя «Вечори на хуторі біля Диканьки»)

Ведучий. У зимовий тихй час. Темна ніч зійшла до нас . У небі місяць пропливає та на небі зірки сяють.

Ведуча. Піднялася  від землі у небо відьма  на мітлі. Зірки з неба позбирала, собі в торбу заховала.

( На мітлі їде  Солоха і збирає зірки )

Ведучий.  А з другого боку – Біс, теж собі на небо ліз. Із Солохою зустрівся, біля неї зупинився.

Ведуча. Місяць Чорт узяв та й в кишеню заховав. Стало темно і нічого не видно.

Ведучий.  А тим часом козаки до дяка зібрались. А як вийшли з хати – дуже здивувались.

КОЗАК ЧУБ. Куме! Куме! Подивись, як надворі темно! І нема зірок на небі, дуже неприємно. Мабуть, не піду я в гості. Повернуся в хату. Завалюся на печі й буду собі спати.

Козак Опанас. І чого це ти злякався ? Ти ж – лихий  козак. Любиш сало і табак. П’єш горілку з квасом  і співаєш басом. Та пішли! Не гай часу! Підем разом за село у дякову хату свято зустрічати.

Ведуча. Доки вони розмовляли і по темряві блукали, чорт попереду забіг і почав трусити сніг.

 КОЗАК ЧУБ. Бач, якась нечиста сила снігом очі затрусила. Де ви, Опанас? Зовсім  я не бачу вас!

Ведучий.  Розгубились козаченьки, в гості не попали. Довго одне одного в темряві шукали.

Ведуча. А тим часом!

             (Оксана крутиться перед дзеркалом)

Вакула. Гарна дівчина Оксана. Красуня, а як співає. Мене ж зовсім не помічає.

                Сміється і  глузує, дражниться і каверзує.

Оксана.  Коло мене хлопці в’ються, через мене часто б’ються.

               Я подобаюся їм дуже, а вони мені – байдужі.

Вакула. Що за дівка? Горда та пишна. Будь милостива, незлобна.

                Вийди за мене заміж, пані благородна.

Оксана. Черевички, як у цариці відшукаєш – я тебе щиро покохаю.

               А зараз піду з дівчатами колядувати: паляниці, калачі, пампушки збирати.

Ведучий. А  Солоха назбирала зірочок багато, сіла на свою мітлу й поїхала до хати.

Ведуча. А  за нею біс через комин у хату заліз.

(Чорт залицяється до Солохи: обіймає, цілує руки.)

Чорт. О, незрівнянна пані Солохо, якщо не задоволите мою жагу, я кинуся у вир із головою,

            а душа моя відлетить назад  у пекло, і ви  не матимете вічного спокою.

             ( Стукіт у двері.)

Солоха. О, не чиста сила! Хтось стоїть біля дверей, чи не принесло часом гостей?

(Солоха йде відчиняти  двері, а проворний чорт залазить у мішок. Входить голова. )

Солоха. О, пане! Де це вас носило? Ой, як вас снігом затрусило!

Голова.  Та це ж проклята завірюха! Померзли ніс у мене й вуха!

(Солоха наливає і підносить чарку. Голова п’є.)

Голова.  Така вже бісова погода! Якби оце не ваша врода, якби вас щиро не кохав, тоді б я зовсім вже пропав! Прийшов, Солохо, до вас у хату з Різдвом привітати.

( Стукіт у двері.)

Голова. Сховай мене, Солохо, кудись, бо як  мене побачать…

Солоха. Ховайся тут, козаче! У куточку притулись, сиди - не ворухнись.

(Голова ховається у мішок. Входить дяк.)

Дяк. Добрий вечір! Вітаю вас зі святом ! Хай міцною буде ваша хата! А я оце до селян походжаю, нечисту силу з хати виганяю! А скажи мені, люба кума, у тебе чорта у хаті нема?

Солоха. Та ви що, панотче! Я жінка проста. Ніколи й  не бачила того чорта. Я й сама його боюся, ходжу до церкви і Богу молюся! Господи, помилуй, з нами хресна сила( хреститься до ікони). Святий отець, сідайте, зі мною свято зустрічайте. Ось вам вареники в сметані. Сьорбайте потрошку.

Дяк. А  де моя велика ложка?

Солоха. Зараз принесу я ще й ковбасу …

Дяк.  Не треба, їстиму  руками, аби сидіти поруч з вами.

         Який у вас чудовий стан! Якби не мій духовний сан, то я б вас взяв собі за жінку.

Солоха. Та годі вам! Куштуйте шинку.

      (Дяк їсть, п’є , а потім сідає ближче до Солохи)

Дяк. Люба Солохо! Дозвольте спитати: що це у вас гарне? ( Показує на руку.)

Солоха. Рука!

Дяк. Ой, яка добра, ой, яка чиста! Ой, яка біла, чудова яка! Люба Солохо!

         Дозвольте спитати: що це у вас? ( Показує пальцем .)

Солоха.  Шия моя…

Дяк. Ой, таку гарну, ой, таку білу шию та зроду не бачив я! Люба Солохо!

        Я хочу сказати, та дібрати не можу слова…

( Стукіт).

Дяк (перелякано).  Ой, хтось постукав до вашої хати.

Солоха.  Хто це прийшов!?

ЧУБ.  КОЗАК ЧУБ.

Дяк. Ой, заховайте! Ой, поспішайте, мене врятуйте, о,  Боже мій ! Щоб не побачили нас!

Солоха.  Лізьте, панотче, у торбу мерщій!

( Ховає дяка  у торбу, входить Чуб)

ЧУБ.  Добрий вечір, Солохо! Ти, може, мене не чекала,

         З кимось забавлялась, і вже когось заховала!( Походжає по хаті)

         Дай горілки, горло замерзло від проклятого морозу.

          (Тільки підніс чарку до рота, як почувся стукіт)

 Голос Вакули. Відчини!

Чуб. Це Вакула! Куди хочеш, але сховай мене.

(Солоха, злякавшись, бігає по хаті, а потім подає знак Чубу залізти в мішок, де сидів дяк.)

Вакула. Завтра свято, в хаті до сих пор лежить непотріб. Віднесу в кузню. ( Виносить мішки)

               Де шукати черевички? Їй-богу, не знаю! Піду в Пузатого Пацюка  поради спитаю.

(Вакула йде за куліси. Виходить  пихатий Пацюк із мискою галушок. Поряд стоїть миска з варениками)

Ведучий. Встає Пацюк і зітхає, півдня штани вдягає. І сам, хоч уже великий, не взує черевики.

(Входить Вакула.)

Вакула. Шановний козаче! Що мені робити, якщо мене Оксана не хоче любити? Хочу попрохати допомоги у чорта. Скажи, де його знайти? 

Пацюк.  Тому далеко не треба ходити, у кого чорт за плечима.

(Вакула вибіг із хати)

Ведуча.  Як тільки Вакула опустив мішок, чорт вискочив із нього.

Вакула. Тьху! Та щоб ти вже пропав. Як ти мене налякав! Згинь з очей та пропади, чорт поганий!

Чорт. Ти куди? Будеш ти  тепер зі мною. Оксана сьогодні ж  буде наша і буде твоєю жоною.

Вакула. Як не будеш ти слухняним -  витрясу з тебе душу, та ще  й побити мушу! А ну, вези мене в столицю. До самої цариці поїдемо по черевички. Ну, швидше ти, чортяча пика! ( підсовує чорту під ніс кулак)

Ведучий. Разом із запорожцями Вакула потрапив до цариці й попросив у неї черевички.

Ведуча. Вакула привіз Оксані черевички, але вона його полюбила і без них. І одружилася з ним.

Гоголь. Милая матушка! Моє сердце всегда останется привязанным к священным местам родины.

Ведуча. Русская поэзия и проза богаты на роздумья  о жизни,  описания природы и поэтому несравнимы с немецкой, английской, французской. У Гоголя природа – живое существо, если бы он мог, то отдал бы язык природе.

Рудий Панько. Особливі зв’язки існують між письменником і українською  природою. Тільки її  краса примушує проголошувати.

 

Читці ( художнє читання уривків напам’ять)

1.« Знаєте  ли вы украинскую ночь»

2.»Майская  ночь, или Утопленница)

                     3.« Последний день перед Рождеством прошел » ( « Ночь перед Рождеством»)           

                             (звучить пісня « Как упоительны в России вечера »)

1.« Как упоителен, как роскошен летний день в Малороссии» (« Сорочинская ярмарка»)

                     2. « Чуден Днепр при тихой погоде »(« Страшная месть»)

                     3. « Черт возьми, степи, как вы хороши»(« Тарас Бульба») 

                                 ( Звучить « Марш Січових стрільців»).

Рудий Панько. З юних літ у душі Гоголя живе мрія про прекрасне, гарне життя здорових, красивих і вільних людей. Дійсність не мала з нею нічого спільного. І тому він звертає свій погляд у минуле, до Запорозьської Січі. Для Гоголя – це ідеальна  держава. Помираючи, козаки розуміють, що боротьба не закінчена, що смерть їх не марна, а потрібна для перемоги.

Гоголь.  К концу близок геройский рассказ, багровое солнце висит над степями, в дыму задыхается старый Тарас,  прикрученный к дубу страшными цепями. Хрипит волосатая грудь на костре. До грузных плечей добралось ему пламя. Он смотрит туда, где на синем Днепре гуляет по астру козацкое знамя. Сквозь пламя и дым куренным он велит рубиться весь век с бусурманскими псами. И ветер степной над огнем шевелит готовыми вспыхнуть усами.

Рудий Панько. Персонажами казок, легенд, переказів досить часто ставали чорти, відьми та інші представники « нечистої сили».

Ведуча.  Сильнее всего тревога Гоголя по поводу  исчезновения гармонии человека звучит в

« Вие»: мирный  философ Хома Брут обречен на гибель, потому  что символами жизни все чаще выступают  страшные демонические силы.

              Інсценізація   епізоду з повісті Гоголя «Вій»

Ведучий. Один раз во время странствования три  бурсака своротили с большой дороги в сторону, с тем, чтобы в первом попавшемся хуторе запастись провиантом, потому что мешок у них давно уже был пуст. ( По очереди входять бурсаки)

 Это были : Богослов Халява, философ  Хома Брут и ритор  Тиберий Горобець. Богослов был рослый, плечистый мужчина и имел чрезвычайный странный нрав: все, что ни лежало, бывало возле него, он непременно украдет. Философ  Хома Брут был нрава веселого. Любил очень лежать  и курить люльку. Ритор  Тиберий Горобець еще не имел права носить усов, пить горилки и курить люльку: Богослов Халява философ  Хома Брут часто дергали за его чуб в знак своего покровительства. Был уже  вечер.

Хома Брут. Что за черт. Сдавалось,  как  будто сейчас будет хутор.

(Богослов оглядывается по сторонам, потом опять взял люльку и все продолжали путь.)

Философ. Ей – Богу! Ни чертова кулака не видно.

Богослов. А может бать, далее и попадется какой - нибуть  хутор.

Філософ. А где же дорога?

Богослов. Да, ночь темная!

(Ритор отошел в сторону и устраивается ползком нащупать дорогу) 

Философ. Что тут делать? А что? Остаться  и заночевать в поле.

Богослов. Нет, Халява, не можно. Как же, не подкрепив себя ничем, растянуться и лечь так, как собака?  В поле оставаться нечего. ( Бурлаки пошли вперед.)

Философ. Хутор ! ЕЙ-богу, хутор!

Ритор. Точно, небольшой хуторок. Только две хаты  в одном  и том же дворе.

Богослов. Смотрите же, братцы, не отставать! Во что бы то ни было, а добыть ночлег!

Ведучий. Три ученые мужа дружно ударили в ворота и закричали:

 Бурсаки. Отвори!

Старуха ( глухо кашляла) Кто там?

Бурсаки. Пусти, бабуся, переночевать. Сбились с дороги. Так в поле скверно, как  в голодном брюхе.

Старуха.  А что вы за народ?

Бурсаки.   Да  народ необидчивый: богослов  Халява, философ  Хома Брут и ритор  Тиберий Горобець.

Старуха. (ворчит) Не можно, у меня народу полон двор, и все углы в хате заняты…Куда я вас  дену? Пошли! Пошли! Тут вам места нет.

Философ. Умилосердись, бабуля! Как же можно, чтобы християнские души пропали ни за что ни про что?

Старуха. Хорошо, я впущу вас. Только положу всех вас в разных местах.

Бурсаки. На то воля твоя: не  будем прекословить.

Ведучий. Ворота заскрипели и бурсаки вошли во двор.

Філософ. А что бабуся… в животе будто колесами стал ездить, с самого утра вот хоть бы щепка во рту была.

Старуха.  Вишь чего захотел! Нет у меня ничего такого, и печь не топилась сегодня.

Філософ. А мы бы уже за все это расплатились  бы завтра как следует – чистоганом.

               Да, ( продолжает тихонько) – черта с два получишь ты что- нибудь.

Старуха.  Ступайте, ступайте и будьте довольни тем, что дают вам. Вот черт принес, каких нежных панычей!

Ведучий.  Старуха разместила бурсаков: ритора положила  в хате,  богослова заперла в пустую комору,  философа тоже отвела в пустой хлев. Философ, оставшись один, в одну минуту сьел карася, осмотрелся и поворотился на другой бок. Вдруг низенькая дверь отворилась и старуха, нагнувшись, вошла в хлев.

Філософ. А что, бабуся,  что тебе нужно?

(  Старуха идет с распростертыми руками к нему)

Философ. Эге –ге! Только нет, голубушка! Устарела.

(Старуха раздвигает руки и ловит его)

Философ. (закричал) Бабуся! Что ты! Ступай, ступай себе с богом!

(Старуха хватает его руками,  философ вскочил на ноги с намерениями бежать, но старуха  стала в дверях и снова начала подходить к нему. )

Философ. Хочу оттолкнуть – руки не могут подняться, хочу бежать –ноги не двигаются. Хочу закричать – слова без звука шевелятся на губах.

(Старуха подошла к нему, сложила ему  руки, нагнула голову, вскочила ему на спину, ударила метлой по боку, и он, подпрыгивая, как конь, понес ее на плечах своих.)

Философ. Эге, да это ведьма. Наяву ли это или снится? Но там что? Ветер и музыка, звенит,  звенит,  звенит, вьется,и подступает, и вонзается в душу какою-то нестерпимою трелью. Что это?

 ( Читает «Отче наш»)

Ведучий. Затем выпрыгивает из- под старухи и выскакивает в свою очередь к ней  на спину. Старуха мелким дробным шагом побежала так быстро, что всадник едва мог переводить дух свой. Земля мелькала под ним. От быстроты  мелькало  и в его глазах. Он  схватил лежавшее на дороге полено и начал им со всех сил колотить старуху.

Старуха.  ( кричит ) Ох, не могу больше!

Философ. Точно  ли это старуха?

Старуха.  Ох, не могу больше!

( Падает на землю)

Ведучий. Философ стал на ноги и посмоотрел ей в очи:  перед ним лежала красавица с растрепанной косой, с длинными, как стрелы ресницами.  Бесчувственно  отбросила она на обе стороны  нагие руки и стонала, возведя кверху  очи, полные слез. Хома затрепетал и пустился бежать во весь дух, но не на хутор, а спешил в Киев. Между тем распространялись слухи, что дочь одного из богатейших  сотников возвратилася с прогулки избитая, находится при смерти и перед смертным часом изъявила желание, чтобы  отходную читал один из киевских семинаристов, Хома Брут.

Гоголь. Киньте взгляды на всю Украину. Сколько прекрасних людей, но рядом живут и те, кто  отравляет им жизнь.

Рудий Панько. На сцену їх! Нехай бачить їх народ! Нехай посміється над ними. О, сміх – це велика сила! Нічого більше не боїться людина так, як сміху!  Він не відніме ні життя, ні маєтку в того, хто винен: він йому зв’яже сили, та, боячись сміху, людина утримається від того, від чого б не утримала її ніяка сила.

Інсценізація   епізоду з «Повести о том, как Иван Иванович поссорился с Иваном  Никифоровичем».

Иван Иванович. Помоги бог!

Иван  Никифорович.( лежа на полу на ковре.) А ! Здравствуйте, Иван Иванович! Извините, что я перед вами в натуре.

Иван Иванович. Ничего. Почивали ли вы сегодня, Иван Никифорович?

Иван Никифорович. Почивал. А вы почивали, Иван Иванович?

Иван Иванович.  Почивал. Хорошее время сегодня.

Иван  Никифорович.  Не хвалите, Иван Иванович. Чтобы его черт взял! Некуда деваться от жары.

Иван Иванович.  Вот таки нужно помянуть черта. Эй, Иван  Никифорович. Вы вспомните мое слово, да уж будет поздно: достанется вам на том свете за богопротивные слова.

Иван  Никифорович.  Чем же я обидел вас,  Иван Иванович. Я не тронул ни отца, ни матери вашей. Не знаю, чем я вас обидел.

Иван Иванович.  Полно уже, полно, Иван  Никифорович.

Иван  Никифорович.  Ей –богу, я не обидел вас,  Иван Иванович.

Иван Иванович.  Что это вы, Иван  Никифорович, платье развешиваете?

Иван  Никифорович.  Да, прекрасное, почти новое платье загноила проклятая баба. Теперь проветриваю, только вывороты и можно снова носить.

Иван Иванович.  Мне  там понравилась одна вещица,  Иван  Никифорович. 

Иван  Никифорович.  Какая?

Иван Иванович.  Скажите, пожалуйста, на что вам это ружье, что выставлено выветриваться вместе с платьем? Смею ли попросить об одолжении? ( Поднес табаку.)

Иван  Никифорович.  Ничего,  продолжайте! Я понюхаю своего!

Иван Иванович. Скажите,  пожалуйста, Иван  Никифорович, я все насчет  ружья: что вы будете с ним делать ? Ведь оно вам не нужно.

Иван  Никифорович.  Как не нужно? А случится стрелять?

Иван Иванович.   Господь с вами.  Иван  Никифорович, когда  же вы будете стрелять? Разве во втором пришествии. Послушайте, отдайте его мне!

Иван  Никифорович.   Как можно! Это ружье дорогое. Таких ружьев теперь не сыщете нигде. Я еще как собирался в милицию, купил его у турчина. А теперь бы то как вдруг и отдать его! Как можно ? Это вещь необходимая.

Иван Иванович. На что же она  необходимая?

Иван  Никифорович.  Как на что? А когда нападут на дом розбойники… Еще бы не необходимая.  Слава тебе господи! Теперь я спокоен и не боюсь никого. А отчего? Оттого, что я знаю, что у меня стоит в коморе ружье.

Иван Иванович.  Хорошее  ружье? Да у него, Иван  Никифорович,  замок испорчен.

Иван  Никифорович.  Что ж, что испорчен? Можно починить.

 Иван Иванович.   Из ваших слов, Иван  Никифорович,   я никак не вижу дружественного ко мне расположения. Вы ничего не хотите сделать для меня в знак приязни.

 Иван  Никифорович.  Как же это вы говорите, что я вам  не оказываю никакой  приязни?  Как вам не совестно! Ваши волы пасутся в моей степи, и я ни разу не занимал их. Когда едете в Полтаву, всегда просите у меня повозки, и что ж? Разве я отказал когда ? Ребятишки ваши перелезают через плетень в мой двор и играют с моими собаками – я  ничего не говорю: пусть себе играют, лишь бы ничего не трогали!  Пусть  себе играют.

Иван Иванович.  Когда не хотите подарить, так, пожалуйста, поменяемся.

Иван  Никифорович.  Что ж вы дадите мне за него?

Иван Иванович. Я вам дам за него свинью! Славная  свинья.

Иван  Никифорович.  На что мне ваша свинья? Разве черту поминки делать.

Иван Иванович. Опять! Без черта таки нельзя обойтись. Грех вам, ей-богу, грех, Иван  Никифорович. 

Иван  Никифорович. Как же вы  в самом деле, Иван Иванович, даете за ружье черт знает что:  свинью.

Иван Иванович. Отчего же она – черт  знает что такое?

Иван  Никифорович.  Ружье – вещь известная, а то - черт  знает что такое:  свинья!

Иван  Никифорович. Что ж нехорошего заметили вы  в свинье? 

Иван Иванович. За кого же, в самом деле, вы принимаете меня? Чтоб я свинью…( вскакивает)

Иван  Никифорович.  Садитесь, садитесь. Не буду же… Пусть вам останется ваше ружье, пускай себе сгниет и перержавеет, стоя в углу в коморе, - не хочу больше говорить о нем. ( Молчат)

Иван Иванович. Слушайте,  Иван  Никифорович. Я вам дам, кроме свинки, еще два мешка овса.

Иван  Никифорович. Ей-богу, с вами говорить нужно, гороху наевшись. Где видано, чтобы кто ружье променял на два мешка овса?

Иван Иванович. Но вы позабыли, что я еще и свинью даю вам.

Иван  Никифорович.  Как! Два мешка овса и свинью  за ружье?

Иван Иванович. Да что ж, разве мало?

Иван  Никифорович.  За    ружье?

Иван Иванович. Конечно, за ружье.

Иван  Никифорович.  Два мешка овса за ружье?

Иван Иванович.  Два мешка не пустых, а с  овсом, а свинью позабыли?

Иван  Никифорович.  Поцелуйтесь со своей свиньей, а коли не хотите, так с чертом !

Иван Иванович. О! Вас зацепи  только !

Иван  Никифорович. Позвольте,  Иван Иванович, ружье вещь благородная, самая любопытная забава, притом и украшение в комнате приятное…

Иван Иванович. Вы, Иван  Никифорович,  разносились так со своим ружьем, как дурень с писаной торбой.

 Иван  Никифорович. А, вы,  Иван Иванович, настоящий гусак.

Иван Іванович ( кричит ) Что  вы такое сказали?

Иван  Никифорович. Я сказал, что вы похожи на гусака,  Иван Иванович!

Иван Иванович. Как же вы смели, сударь, позабыв и приличие, и  уважение к чину и фамилии  человека, обесчестить таким  поносным именем?

Иван  Никифорович.  Что ж  тут поносного? Да чего вы, в самом деле, так размахались руками, Иван Иванович?

Иван Иванович. Я повторяю: как вы осмелились, в противность всех приличий, назвать меня гусаком?

Иван  Никифорович.  Начхать вам на голову, Иван Иванович.  Что вы  так  раскудахтались?  

Иван Иванович. Так я ж вам  объявляю, что я знать вас не хочу.

Иван  Никифорович. Большая беда! Ей – богу, не заплачу  от этого.

Иван Иванович. Ноги моей не будет у вас в  доме.

Иван  Никифорович.  Эге -  ге! Эй баба, хлопче! Возьмите, Ивана  Ивановича за руки и выведите его за двери.

( Появилась баба худая  и  мальчик  небольшого роста в широком  длинном сюртуке.)

Иван Иванович. Как!  Дворянина?  Осмельтесь только! Подступите!  Я вас уничтожу  с вашим паном ! Ворон не найдет  места вашего!

( Баба и мальчик  стоят, разинув рты.)

Иван Иванович. Очень хорошо поступаете вы, Иван  Никифорович, прекрасно! Я это припомню вам!

Иван  Никифорович.  Ступайте,  Иван Иванович, ступайте! Да глядите, не попадайтесь мне: а не то вам, Иван Иванович, всю морду побью.

Иван Иванович. Вот вам за это. ( Показывает кукиш)

Рудий Панько. Не зводьте бійок надаремно, не крийте власної війни, як  лицарі  будьте чемні і благородні, як вони.

Ведуча. Сатира Гоголя не устарела – наоборот, оказалась чрезвычайно актуальной в современном мире.

Інсценізація   епізоду з комедії « Ревізор».

Ведучий. Вы знаете, не только ради смеха  устраивается на сцене потеха! Вы увидете комедию «Ревизор» - России страшный приговор. Такое в жизни бывает только раз. Мы  об этом вам расскажем сейчас.

( По очереди выходят  чиновники и  представляются.)

Городничий. Я –городничий Сквозник – Дмухановский, взяточник  и плут. Чиновники  у нас   все так  живут.

Ляпкин – Тяпкин. Я – судья Ляпкин – Тяпкин. Прочитал целых 6 книг. Беру взятки « борзыми щенками». И в жизни многого достиг.

Земляника. Я – Земляника, проныра и плут, услужлив и суетлив.

Шпекин. Я – Шпекин,  почтальон. Чужих писем прочитал уж миллион.

Хлестаков. Я – чиновник Хлестаков. Говорят, что без царя в голове. Еду к своей родне. Меня приняли за ревизора. Повеселюсь и  убегу от позора.

(Чиновники   уходят)

Ведучий. Чтоб в палату дойти,  прежде сторжу плати, за бумагу, за  отвагу. Ты  за все про все давай! Там же каждая душа, покривится  из гроша,  заседатель, председатель, заодно  с секретарем.

Городничий. ( пробегает через сцену .) О боже , что за позор, к нам приехал ревизор.

( Входит Хлестаков.)

Хлестаков. ( потягивается) Я, кажется, всхрапнул порядком. Здесь, как вижу я,  можно с приятностью проводить время. Нет, я не знаю, а мне, право, нравится такая жизнь.

(Входит судья, Хлестаков сидит на стуле)

Судья. БОЖЕ, боже! Вынеси благополучно! Так вот  коленки  и ломает. Имею  честь представиться: судья здешнего уездного  суда Ляпкин – Тяпкин.

Хлестаков. Прошу садится. Так вы здесь судья? А выгодно бать судьею?

Судья. За три года представлен  к Владимиру 4 степени ( в сторону). А деньги в кулаке, а кулак – то весь в  огне. Господи, не знаю, как сижу. Точно горячие угли  подо мною.

Хлестаков. Что это  у вас в руке?  ( судья роняет деньги на пол)

Судья.  Ничего-с.

Хлестаков ( поднимая)  Да это деньги.

Судья.( в сторону). Пропал, конечно, пропал.

Хлестаков. Знаете  что! Дайте мне взаймы.

Судья. Как же –с, как же-с… с большим  удовольствием. Это  такая честь …не   смею  более беспокоить  своим присутствием, не будет ли  какого  приказания?

 Хлестаков. Какого приказанья?

Судья. Я  разумею, не дадите ли какого приказания здешнему уездному суду?

Хлестаков. Зачем же? Мне никакой нет теперь в нем надобности, нет ничего. Покорнейше благодарю.

Судья ( раскланиваясь и уходя, потирает руки). Ну, город наш.

( Входит почтмейстер).

Шпекин. Имею честь представиться: почтмейстер, надворний советник  Шпекин.

Хлестаков.  А, милости просим! Я люблю  приятное общество. Садитесь. Ведь вы здесь всегда живете ? Признайтесь, ведь и в маленьком городке  можно прожить  счастливо?

Шпекин. Так точно-с.

Хлестаков.  По моему мнению, что нужно? Нужно  только, чтоб тебя уважали, любили искренне, не правада ли?

Хлестаков. Я, признаюсь, рад, что вы одного  мнения со мною. Меня конечно, назовут странным, но уж   у меня  такой характер. ( глядя  в глаза ему,  говорит про себя ) А попрошу-ка я  у этого почтмейстера  взаймы ( вслух) Какой странный со  мной случай: в дороге совершенно издержался. Не сможете ли вы мне дать 300 рублей взаймы.

Почмайстер. Почему же ? От души готов служить.

Хлестаков. Очень благодарен.

Почмайстер. Не смею более беспокоить  своим присутствием.

Хлестаков. Нет, ничего.( Почмейстер, раскланиваясь,  уходит)

Хлестаков. Люблю таких людей. Здесь  много  чиновников. Мне кажется, что они меня принимают за государственного человека. Экое дурачье!

Ведучий. На приеме у Хлестакова было много чиновников. И у всех он просил взаймы. И таким образом, насобирал больше тысячи рублей.

Хлестаков. Мне кажется,  они очень хорошие люди, по крайней мере, услужливы. Я люблю таких людей.

Ведуча. В «Ревизоре» и « Мертвих  душах» автор высмеивал мошенничество и деспотизм. Всю жизнь Гоголь хотел служить добру и сегодня своим смехом он сжигает мир мертвих душ, утверждая идеалы жизни на земле.

Інсценізація   епізоду з « Мертві душі» «У Манилова»

( На сцене скамейка, надпись «Храм уединенного размышления»,с боку стоит столб с надписью на листке «Маниловка» Выходит Манилов в длинном халате с трубкой,удобно усаживается на скамейку, к нему на цыпочках подкрадывается жена).)

Манилова. ( нежно) Душечка!

Манилов. Ах!

Манилова. Разинь, душечка, ротик.

Манилов. А хорошо бы, душечка, через этот пруд выстроить каменный мост, на котором были  по обеим сторонам лавки, и чтоб в них сидели купцы ( показывает рукой). И продавали бы разные мелкие товары… А?

 (Манилова хлопает в ладоши, радостно смеется и обнимает мужа. Вдали слышен звон бубенцов. Колокольчики ближе звенят).

Маниловы. (ахнули, вскочили со скамейки в зал, вглядываясь, вместе). К нам! К нам! (Убегают)

Автор Гоголь. Герои мои вовсе не злодеи, прибавь я только одну добрую черту любому из них, читатель бы помирился бы с ними всеми. Но пошлость… испугала читателей… Русского человека испугала его ничтожность более, нежели все его пороки и недостатки.

(на сцену  выходят Манилов и Чичиков, раскланиваясь друг перед другом   )

Манилов. Извольте вы.

Чичиков Нет уж вы…

Манилов. Нет вы! Вы гость!

Чичиков. Не затрудняйтесь, пожалуйста, Не затрудняйтесь.

Манилов. Нет уж вы, извините, не допущу пройти позади такому  приятному образованному человеку. (Проходять вместе, усаживаются в кресла.)

Манилов. Вот мой уголок!

Чичиков. Приятная комнатка. Позвольте одну просьбу… Как давно вы изволили подавать ревизскую сказку?

Манилов. Да уж давно, а лучше сказать не помню!

Чичиков. А много ли с того времени  умерло у вас крестьян?  Я бы хотел купить мертвых…

Манилов. Как-с ? извините… Мне послышалось каное-то престранное слово… Я несколько туг на ухо…

Чичиков. Я полагаю  приобрести мертвых, которые впрочем, значились по ревизии как живые . (Манилов выронил трубку и, оцепенев от ужаса, уставился  с разинутым ртом на Чичикова )Нам остается условиться в цене.

Манилов. Как в цене ? неужели вы полагаете, что я за умершие души стану деньги брать … Нет уж, если вам пришло такое фантастическое желание, то я предлагаю их вам совершенно безынтересно…

Чичиков. Ах, мой друг. Если  бы вы знали, какую услугу сейчас вы оказали.

Автор. Когда я начинал читать Пушкину первые главы из « Мертвых душ» в том виде, как они были прежде, то Пушкин, который всегда смеялся при моем чтении, начал  понемногу  становится все сумрачней, наконец, сделался совершенно мрачен. Когда чтение кончилось, он произнес голосом тоски: «Боже, как грустна наша Россия.»

                                         «У Коробочки»

Чичиков. А у вас, матушка, хорошая деревня (придвигая к себе чашку с чаем). Сколько в ней душ?

Коробочка. Душ- то в ней, отец мой, без малого восемьдесят, да беда, времена плохи – вот и прошлый год был такой неурожайный, что боже храни.

Чичиков. А позвольте узнать фамилию вашу. Я так  рассеялся… приехал в ночное время…

Коробочка. Коробочка, коллежская секретарша.

Чичиков. Покорнейше  благодарю. Скажите, у вас умирали крестьяне?

Коробочка. Ох, батюшка, осьмнадцать человек. И  умер  такой все славный народ… После того, правда, народилось, да что в них: все такая  мелюзга.

Чичиков. На все воля божья! Уступите их мне, Настастья Петровна.

Коробочка. Кого, батюшка?

Чичиков. Да вот этих-то всех, что умерли!

Коробочка. Да как же уступить их?

Чичиков. Да так просто? Или, пожалуй, продайте. Я вам за них деньги дам!

Коробочка. Да как же? Я право, в толк-то не возьму. Нешто хочешь их откапывать из земли?

Чичиков. Это уж мое дело.

Коробочка. Да ведь они ж мертвые?

Чичиков. Да кто же говорит, что живые. Потому-то и в убыток вам, что мертвые: вы за них платите, а теперь я вас избавлю от хлопот и платежа. Да не только избавлю, еще сверх того дам вам пятнадцать рублей. Ну, теперь ясно?

Коробочка. Право не знаю. Ведь я мертвых никогда еще не продавала.

Чичиков. Еще бы! Это бы скорей походило  на диво! Или вы думаете, что в них  есть какой - нибудь прок.

Коробочка. А может в хозяйстве как- нибудь  под случай понадобится.

( Испугалась своих слов, открыв рот и выпучив глаза, смотрит  на  Чичикова.  )

Чичиков( рассердился взял  стул и ударил им об пол .) Черт возьми! Мертвых в хозяйстве! О Черт!

Коробочка (жалобно крестясь). Ох, не припоминай, батюшка, не припоминай! Еще вчера он мне снился, окаянный. Такой гадкий, с рожками…

Чичиков. Дивлюсь, как они вам десятками не снятся! Ведь вы словно какая-нибудь дворняжка, что лежит на сене и сама не ест, и другим не дает. А я хотел было закупить у вас продукты разные, потому что я и казенные подряды веду.

Коробочка (просительным тоном). Да ты не сердись так горячо, отец мой. Ну изволь, я готова отдать тебе их за пятнадцать сигнаций. Пойду скажу, чтобы блинов Фетинья завела. ( Выходит). 

Чичиков. Ох, уморила как, проклятая старуха. Ну, слава богу, уговорил. Надо теперь бумаги приготовить. ( Выходит).

                                            «У Собакевича»

(Чичиков и Собакевич сидят в креслах).

Чичиков ( наклоняясь к Собакевичу ). Итак?

Собакевич. Вам нужно мертвых  душ ? ( спросил  просто, без тени удивления)

Чичиков. Э … Да … Несуществующих …

Собакевич.  Извольте, я готов продать.

Чичиков. А, например какая же цена? Хотя, впрочем, это такой предмет, что о цене даже странно…

Собакевич. Да чтобы не запрашивать с вас  лишнего - по сту рублей за штуку.

Чичиков. По сту?

Собакевич. Что, разве это для вас дорого ? А какая же ваша цена?

Чичиков. Моя цена ( поднимаясь ). Положа руку на сердце, по восьми гривен за душу.

Собакевич. Эх, куда хватили .  По  восьми гривенок! Ведь я продаю  не лапти.

Чичиков. Однако ж это не люди ! По полтора рубли, извольте, дам, а больше не могу.

Собакевич. Да что вы скупитесь? Другой мошенник обманет вас, продаст  вам дрянь, а не души. А у меня все как на подбор.( Достает бумаги, заглядывает в них ) Вот каретник Михеев какие экипажи делал! А Пробка Степан, плотник! Что за силища была? Милушкин, кирпичник! Мог любую печь поставить! А Максим Телятников, сапожник.

Чичиков. Но позвольте! Ведь это все народ    мертвый !

Собакевич.  Мертвый ! А что толку с тех, что живут? Что это за люди? Мухи!

Чичиков. Но  все же они существуют.

Собакевич. Существуют... Эх, сказал бы я! (Махнул рукой). Ну, ради вас, по полсотни за душу.

Чичиков. Да ведь предмет-то, Михаил Семенович, просто - фу-фу! Кому он нужен?

Собакевич (спокойно). Мне не нужно знать. Давайте по тридцати и забирайте.

Чичиков (вскипел, потеряв терпение). Нет, я вижу, вы не хотите продавать (встаёт, оправляет одежду, собираясь уходить). Два рубля - последняя моя цена, и прощайте! (Идёт к выходу).

Чичиков. Позвольте! Позвольте! (Бежит за ним). Эх, душа-то у вас... Ну, нечего с вами делать. Извольте! (Пожимает Чичикову руку и наступает на ногу. Чичиков закричал от боли. Собакевич берёт Чичикова под руку). Извольте! Договоримся как-нибудь!

                                    "У Плюшкина"

(В комнате Чичикова и Плюшкина. Чичиков довольно улыбается и потирает руку - уже обо всём договорились. Плюшкин радостно возбуждён).

Плюшкин. Ах, господи! Ах, благодетель вы мой! Пошли господь вашим деткам... Прошка! Эй, Прошка! (Появляется мальчик 13 лет, грязный, оборванный, в огромных сапогах).

Плюшкин (указывает пальцем на мальчика). Вот, посмотрите, батюшка, какая рожа. Глуп, как дерево, а положи - вмиг украдёт. Поставь самовар, дурак! Да вот возьми ключ, отдай Мавре, чтобы пошла в кладовую, там на полке есть сухарь из кулича, что привозила Александра Степановна, пусть подадут к чаю.

 (Прошка двинулся к дверям).

Плюшкин. Постой, дурачина! Куда же ты? Бес у тебя в ногах что ли? Сухарь-то сверху, чай, испортился, так пусть Мавра поскобит его ножом, да крох не бросает, а снесёт в курятник. Ну, иди, дурак!

(Прошка уходит).

Плюшкин (посматривает вокруг, трясёт ключами, бормочет). Им ни в чём нельзя доверять. Вот ведь не сыщешь, а у меня славный был ликёрчик, если только не выпили: народ - такие воры. А вот разве не он?(Достаёт из шкафчика. Подносит ближе к зрителям, поднимает повыше и пристально рассматривает). Ещё покойница делала... Мошенница ключница совсем было забросила, даже не закупорила, каналья! Козявка и всякая дрянь было напичкалась туда, но я весь сор-то повынул, и теперь вот чистенькая. Я вам налью рюмочку.

Чичиков (поспешно замахал руками). Понапрасну беспокоитесь, почтеннейший. Я уже и ел, и пил.

Плюшкин (радостно). И ели, и пили! Да, конечно, человека из хорошего общества хоть где узнаешь, он и не ест, а сыт. Я тоже, признаюсь, не охотник до чаю; напиток дорогой да и цена на сахар поднялась немилосердная. Прошка! Не нужно самовар! И сухаря не нужно! Пусть Мавра его не трогает! (Повернувшись к Чичикову). А ведь вам, верно, реестрик всех этих тунеядцев нужен?

Чичиков. Непременно.

Плюшкин. Я как знал, всех их исписал на бумажку. Пойду поищу. (Подозрительно смотрит на Чичикова).

Ведущий. И до такой ничтожности, мелочности, гадости мог снизойти человек! Мог так измениться!

                                "Губернский город"

(На стоолбе надпись:"Губернский город". За столом собрались чиновники).

Ведущий. В гостиной у полицмейстера собрались взволнованные чиновники.

Прокурор. А может быть, Чичиков - Наполеон? (Все в испуге выпучили глаза).

(Голос за сценой. Господин Ноздрёв доставлены, как велено!) (Решительно входит Ноздрёв).

Ноздрёв. Ба! Все в сборе! Здравствуйте, господа! (Не ожидая приглашения, разваливается на стуле).

Полицмейстер. Мы пригласили вас, чтобы вы нам рассказали подробнее о Чичикове. Вы ведь с ним друзья?

Ноздрёв (усаживается поудобнее). Да, и притом теснейшие.

Полицмейстер. Что вы знаете о покупке мёртвых душ?

Ноздрёв. Ах, да, душка Чичиков накупил их на несколько тысяч. Да я и сам продал ему. А почему и не продать?

Почмейстер. А зачем ему мёртвые души? Не шпион ли он?

Ноздрёв. Шпион, господа! Ещё в школе (мы с ним вместе учились) его фискалом дразнили. Ха-ха-ха, даже, помнится, поизмяли несколько однажды...Пришлось потом 240 пиявок поставить к вискам... (Все удивлены). То есть, я хотел сказать 40. (Снижает тон).

Какой-то  Семен Иванович . М-м … а не делатель он фальшивых бумажек? А?

Ноздрёв. А как же! Притом какой ловкий, бестия! Однажды уж было выследили его, дом опечатали. По два солдата на каждую дверь караул! А он…(и т.д.)

Рудий Панько. 200 років промайнуло. Все змінилося в житті. Та незмінними сміливо йдуть герої, і в бутті зустрічаємо ми Ноздрьова, Чичикова, Манилова… Усі живуть і будуть жити, бо  герої - це народ. Це пісні, обряди, звички. Гоголь завжди прагнув бути корисним для людства.

Ведуча. П,В. Анненков в статье « Н.В Гоголь в Риме летом 1841г.»писал: как только повернули мы налево от двора Берберини в глухой переулок, он принялся петь  разгульную малороссийскую песню, наконец пустился в пляс (Гоголь танцует «Гопак»)

Рудий Панько. Гоголь – таємничий, загадковий, не передбачуваний, такі  самі і  його   твори, і герої цих творів.

Гоголь. Я- совесть прошлого, я -гнев и я - любовь!

Читець 1. Каждый гений неповторимый в богатстве и разнообразии своего внутреннего мира. Но в главном – в любви к своей великой и многострадальной Родине - все классики едины. «Русь! Русь! Вижу тебя, из моего чудного, прекрасного далека тебя вижу… Открыто – пустынно и ровно все в тебе, как точки, как значки, неприметно торчат среди   равнин невысокие твои города, ничто не обольстит и не очарует взора. Но какая же непостижимая, тайная сила влечет к тебе?  Почему слышится и раздается немолчно в ушах твоя тоскливая, несущаяся  по всей длине и ширине твоей, от  моря до моря, песня? Что в ней, в этой песне? Что зовет, и рыдает, и хватает за  сердце? Какие звуки болезненно лобзают, и стремятся  в душу,  и вьются около моего сердца?»

Читець 2. Русь! Что же ты хочешь от  меня ? Какая непостижимая связь таится  между нами ? Что глядишь ты так, и зачем все, что ни есть в тебе, обратило  на меня  полные ожидания очи…? Еще полный недоумения, неподвижно стою я, а уже  главу осенило грозное облако, тяжелое грядущими дождями, и онемела мысль перед твоим пространством. Что пророчит сей необъятный простор? Здесь ли, в тебе ли не родиться беспредельной мысли, когда ты сама без конца? Здесь ли не быть  богатырю, когда есть место где розвернуться и  пройтись ему? И грозно объемлет меня могучее пространство, страшной силою отразясь во глубине моей, неестественной властью осветились мои очи: у! какая сверкающая, чудная,  незнакомая земле даль! Русь! 

Ведуча! Открыв  миру  всю  Русь! Прежде  всего смешные, печальные, драматические стороны,- но не только эти, а и героические, - пророчески сказав об ее  прекрасном будущем, Гоголь создал книги, которые явились подлинным открытием в художественной культуре, оказали большое внимание на развитие русской литературы  и искусства вообще. Книгам Гоголя суждена  вечная жизнь.

                                         Литературная  викторина

1.               Когда и где родился Гоголь?
2.               Где  прошло детство Гоголя?
3.               Кто  были его родители? Что вы о них знаете?
4.               Сколько детей было в семье Гоголей?
5.               Где учился Гоголь?
6.               Чем стал знаменитым  в судьбе писателя 1825 год?
7.               Что вам известно о Нежинской гимназии высших наук?
8.               С какой целью Гоголь  1828 года переехал в Петербург?
9.               Первое произведение Гоголя?
10.          Куда он уехал,  подавленный неудачами ?
11.          С каким украинским гетьманом был в родстве Гоголь?
12.          Чем еще кроме литературы увлекался Гоголь?
13.          В каких жанрах пробовал перо Гоголь?
14.          Первая  книга, принесшая  Гоголю успех?
15.          Какое важное для  Гоголя событие произошло в 1831г.?
16.          Кто подсказал Гоголю сюжет «Ревизора»?
17.          Какое название имеет сборник, в который вошли статьи по литературе, по истории, по живописи и архетектуре и три художественных произведения: «Невский проспект », «Портрет», «Записки сумасшедшего»?
18.          7 октября 1835г. Гоголь пишет Пушкину: «Сделайте милость, дайте сюжет: духом будет комедия из 5 актов, и клянусь – будет смешнее черта. Какой сюжет дал Пушкин?
19.          Сколько лет прожил за границей Гоголь после провала первого представления «Ревизора»?
20.          Город, который избрал Гоголь местом свого постоянного жительства за границей?
21.          В какой книге Гоголь выступил с проповедью личного самосовершенствания, религиозности?
22.          Кто напечетал некролог после смерти Гоголя?
23.          В каком журнале была опубликована книга «Вечера на хуторе возле Диканьки»?
24.          Однажды Гоголь подписался  псевдонимом. Каким? Когда это было?
25.          Почему  поссорились Иван Иванович с Иваном  Никифоровичем.?
26.          Фамилия Ивана Ивановича?  Ивана  Никифоровича ?

                                         О ком это?

27.          «…ни то что , ни се,  ни в городе  Богдан , ни в селе  Селифан…»  
28.          Кто угощал Чичикова ликерчиком с козявочками?
29.          Кто и куда отправился для своей возлюбленной за черевичками?
30.          В его кабинете всегда лежала какая-то книжка, заложенная  закладкой на 14 странице, которую он постоянно читал уже два года?
31.          У Манилова было  два сына. Как их имена?

Вікторина  «Микола Гоголь»

 

1.               Ким був батько Гоголя?
2.               Де письменник отримав вищу освіту?
3.               Чим, крім літератури, захоплювався Гоголь?
4.               Кого з синів Бульба вважав мазунчиком?)
5.               Яке військове звання мав Тарас Бульба?
6.               Про що попросив Тарас свою дружину перед від’їздом з синами на Січ?
7.               Хто чотири рази закопував буквар?
8.               Щоб стати запорожцем, потрібно було вірити в Христа,  Святу Трійцю і…?
9.               Ким обрали Кирдягу на одній з рад?
10.          Як татарка провела Андрія до обложеного міста Дубно?
11.          Хто першим повідомив Тараса про зраду Андрія?
12.          Як загинув Андрій? 
13.          Як загинув Остап?
14.          Чому частині запорожців довелося кинути табір під Дубно?
15.          Яка ріка була свідком смерті Тараса?
16.          Через що Тараса швидко впіймали?
17.          Як звали коня Тараса?
18.          Які твори увійшли до збірки «Вечори на хуторі біля Диканьки»?
19.          Про кого Гоголь сказав: «Нічого не писав без його поради»
20.          Яка картина нам нагадує героїв повісті «Тарас Бульба»?
21.          Яку жіночу роль дуже вдало зіграв Гоголь?
22.          Який епіграф обрав Гоголь для «Ревізора»?
23.          Що говорив Гоголь про позитивного героя комедії «Ревізор»?
24.          Яку оперу на сюжет однієї з повістей Гоголя написав Мусоргський?
25.          Хто з композиторів написав опери  на сюжет повісті Гоголя  «Ніч перед Різдвом»?
26.          У яких двох героїв Гоголя голови були схожі: у одного на редьку хвостом вниз,  у іншого – на редьку хвостом вгору?
27.          Назвіть твори Гоголя про Україну.

 

Літературний аукціон «Ярмарок»

 

1.Заповніть таблицю

 

Що продається?	Назва твору, як і з яким героєм  це пов’язано?
Миски, з яких диканські козаки їли борщ	«Ніч перед Різдвом». Їх малював Вакула.
Дзеркало	«Ніч перед Різдвом». Оксана задивлялась на себе.
Хліб на тарелі	«Тарас Бульба». Внесла татарка і поставила перед панною.
Бублики	«Сорочинський ярмарок». Їх продавала стара жінка на ярмарку.
Вишивані хустки	«Страшна помста». Були одягнені молодиці на весіллі.
млинці	«Мертві душі»  Їх їв Чичиков, коли гостював у Коробочки.
стрічка	«Ніч перед Різдвом». Була зав’язана на голові в Оксани.
виделка	«Пропаща грамота». Їв нею дід.
сережки	«Сорочинський ярмарок». Продавали на ярмарку.
Яблуко, цукерка, горішок	«Мертві душі» Манілов і його дружина пригощали одне одного.
сметана	«Ніч перед Різдвом». Пацюк їв вареники.
мішок	«Ніч перед Різдвом». У нього Солоха ховала своїх відвідувачів.
скатертина	«Страшна помста». Нею був вкритий стіл, куди чаклун кидав невідомі трави.
черевички	«Ніч перед Різдвом». Вакула дістав для Оксани.
Цибуля, картопля, буряк	«Мертві душі». Росли на городі у Коробочки.

   2. Напишіть перелік усього, що продавалося на Сорочинському ярмарку.

 

           3. «Хто більше?» ( Назвіть українські прізвища, які використав Гоголь у своїх творах. Наприклад, Перерепенко, Довгочхун …)

 

 

                                          Сорочинський ярмарок.

 

Шкільне фойє нагадує ярмарок. Стоять столи, де продається картопля, морква, яйця, цибуля, часник, півники, гребінці, горшки, кошики, макогони, качалки, рублі, дерев’яні ложки та глечики, хустки, прикраси для дівчат, намисто та  стрічки. Учні ставлять лавки «Корчма», «Цирульня», «Напої», «Варенична», «Солодощі», «Шашлична» та інші.

Учитель. Добрий день вам, добрі люди! Вітаю всіх, хто прийшов до нас. Із святом 1 квітня, з Днем сміху. З давніх-давен ведеться в нас в Україні, що люди збираються разом, щоб розважитись, погомоніти. Веселий танок, гумореска, жартівлива пісня, сміх, ігри – що може бути краще?

На сцену вибігають дівчата в українському одязі та ведучі – дві куми теж в українському вбранні.

1 ведуча. Все навколо гуде, веселяться люди, ми не знаємо, що було,

                   знаємо, що буде.

2 ведуча. На ярмарок прошу гуртом, поодинці!

                Чекають на всіх тут чудові гостинці !

1 ведуча. На ярмарку нашім веселім, багатім

                 Є чим дивуватись і є що придбати.

2 ведучий. Тут щедрі дарунки із саду, городу,

                    Тут пісня і жарти усім в нагороду.

1 ведучий. Мерщій-бо на ярмарок всі поспішайте!

                    Купуйте, милуйтесь, танцюйте і грайте!

•                   Ой, дівчата, а чи ви не забули?
•                   Що?
•                   Та сьогодні ж ярмарок у Сорочинцах!
•                   Я хочу купити собі нові стрічки.
•                   А я  черевики.
•                   А я б купила ситцю та такого, якого ще ні в кого з дівчат не бачила.

(Побачили сусіда, звертаються до нього):

•                   Здорові були, Петровичу!
•                   Здорові й ви були, дівчата.
•                   А чи поїдете на ярмарок?
•                   Атож, поїду.
•                   «Галанську» свою корівку поведете?
•                   Поведу!
•                   Заливає молоком?
•                   Заливає.
•                   Не продешевите ж!
•                   Та то вже як буде!

 Явтух, молодий парубок, тягне воза. До нього підходить одна з дівчат, звертається до нього:

•                   Куди їдеш, Явтуше? Куди їдеш, мій друже?

Явтух. Не скажу!

•                   Да коли ж твоя та й добра ласка, то й  скажеш.
•                   На ярмарок!
•                   Підвези ж мене, Явтуше, підвези мене, мій друже!
•                   Не хочу!
•                   Да коли ж твоя та й добра ласка, то й схочеш!
•                   Сідай, та скраєчку!
•                   Ой, що везеш, Явтуше, ой, що везеш, мій друже?
•                   Не скажу!
•                   Да коли ж твоя та добрая ласка, то й скажеш!
•                   Груші!
•                   Ой, дай мені, Явтуше, ой дай мені, мій друже?
•                   Не дам!
•                   Та коли ж твоя та добрая ласка, то й даси!
•                   Візьми, та гниленьку!
•                   Обніму тебе, Явтуше, обніму тебе, мій друже!
•                   Не хочу!
•                   Да коли ж твоя та й добрая ласка, то й схочеш!
•                   Обніми, та не задуши!
•                   Поцілую тебе, Явтуше, поцілую тебе, мій друже!
•                   Не хочу!
•                   Да коли ж твоя та й добрая ласка, то й схочеш!
•                   Поцілуй, та не вкуси!

 Починається ярмарок, від одного столу до іншого переходять покупці в пошуках необхідних товарів.

Сценка 1.Біля столу стоїть дідок, перебирає глечики. Підходить одна з дівчат:

•                   Дідусю, за дві копійки оддасте?
•                   За три копійки!
•                   Дідусю, та він же худенький!
•                   Бери кріпенький!
•                   Віддайте за дві копійки!
•                   Ні, буде за три. Та йому ж справжня ціна п’ятак, а я уже по-божому оддаю за три.

Сценка 2.

•                   1 ведуча. А скільки за цю гребінку?
•                   2 ведуча.  І ви, кумо, гребінку купуєте?
•                   1 ведуча. Еге ж!
•                   Бери, тьотю, вот єту гребінку!
•                   1 ведуча. Малувата вона. Мені якби таку, щоб і вошу вбити, щоб таки і прясти…
•                   Бери оцю.(Показує найбільшу)цією тигру можна вбити!
•                   Та щоб і ловкенька була…
•                   Єта сорок.
•                   Та хай вам!
•                   Бери меншу, довше буде!

Сценка 3.

•                   А почім півники?
•                   Три копійки штука.
•                   Е-е-е!
•                   Є і по дві на копійку. А ці по п’ять на копійку. А ось по двадцять. Беріть оцих! Солодкі та добрі!

Сценка 4.

•                   По чім ця тканина?
•                   Та дуже дешево: поцілунок за метр!
•                   То відміряйте мені три метри! (Забирає тканину. Хлопець приготувався до поцілунку, заплющив очі.) Бабусю, ідіть розрахуйтесь!
•                   Ну постривай!

   А тут веде жінка за мотузок свого чоловіка.(Звучить пісня «Ой там на толчку, на базарі» )

Ведучі кумасі.

•                   Ти любиш, кумасю, ярмарку?
•                   Ой люблю, особливо Сорочинську.
•                   Чому?
•                   Бо на ній завжди присутні герої Гоголівських творів та такі історії відбуваються!
•                   Які?
•                   Без чорта не обходиться.
•                   Ох ти, Господи. Навіщо? Хай Бог милує.
•                   А ще тут з першого погляду закохуються і все роблять для того, щоб женитись.
•                   Отак зразу?
•                   А що ж його тягти? Он дивись кінь , запряжений у воза, на ньому пшениця. Його за вуздечку веде Черевик. По обидва боки від воза йде Хівря з дочкою Параскою.
•                   А ось і хлопці біжать. Ховаймось, поспостерігаємо що зараз буде?

Інсценізація уривку із повісті «Сорочинський ярмарок»

Грицько. Славная дивчина! Я бы отдал все свое хозяйство, чтобы поцеловать ее. А вот впереди и дьявол идет (показывает на мать, парубки хохочут)

Хивря. Чтоб ты подавился, негодный бурлак! Чтоб твого отца горшком в голову стукнуло! Чтоб он подскользнулся на льду, антихрист проклятый! чтоб ему на том свете черт бороду обжег!

Грицько. Вишь, как ругается! И язык у нее, столетней ведьмы, не заболит выговорить  эти слова!

Хівря. Столетней!? Нечестивец! пойди умойся наперед! сорванец негодный! Я не видала твоей матери, но знаю, что дрянь! И отец твой  дрянь! И тетка дрянь! Столетней!? Да у тебя еще молоко на губах не обсохло!

Грицько схватил комок грязи и швырнул. Парубки смеются, что удар точен. «Молодец, добре ей морду грязюкою розмазал»

Черевик. Да хватит, жинка, не ругайся! Торговлю спугнешь, а мне смотри сколько мешков пшеницы продать надо. А вон и кум наш. Куме Цибуля, здоровеньки були(чоломкаються, жены их тоже обмениваются любезностями, в это время подкрадывается к Параске Грицько, берет ее за локоть, та вскрикивает)

Грицько. Тс –с-с! не бойся, серденько, не бойся! Я тебе ничего не скажу худого.

Параска. Может быть, это и правда, что ты ничего не скажешь худого, только мне чудно, верно, это лукавый! Сама знаю, что не годится так… а силы недостает отнять от тебя руку.

Грицько. Иди ко мне, мое серденько! (Обнимает)

Параска. (отталкивает его) Нет, парубок, не срами меня перед людьми!

Грицько. Парасю моя, серденько! Сегодня же сватов пошлю к Черевику.

Параска. Смотри, Грицько, выбирай удачное время!

Грицько. А я его в шинок поведу, там подобреет. А ты рушники для сватов приготовила?

Параска. Уже давно готовы, тебя ждут! Да гляди, не обмани меня, парубок!

Ведучі –кумасі.

•                   Ну що побачила, кумасю?
•                   Що?
•                   Та що Черевик доньку на ярмарок привіз, а Грицько закохався в неї.
•                   І що?
•                   Та я підслухала, що Грицько  Черевика в шинку підпоїть, та й уговорить дочку віддати.
•                   Може й ми підемо пивка вип’ємо та підслухаємо?  О! дивись – дивися, а хто то тузається вже біля шинку?
•                   Де? А! Тарас Бульба з синами.
•                   А за що він їм стусани дає?
•                   Тю, зустрічає з бурси, скучив.
•                   Та що, як скучиш, то бити треба?
•                   Наш Тарас – полковник, перевіряє синів на міцність та чи не попаніли бува у різних науках.

Інсценізація уривка з повісті «Тарас Бульба»

Тарас. А поворотись – ка, сын! Экой ты смешной какой! Что это на вас за поповские подрясники? И этак все ходят в академии? Стойте! Стойте! Дайте мне разглядеть вас хорошенько. Таких свиток еще и на свете не было. А  побеги который из вас! Я посмотрю, не шлепнется ли он на землю, запутавшись в полы.

Остап. Не смейся, не смейся, батьку!

Тарас. Смотри ты  какой пышный! А отчего бы не смеяться?

Остап. Да хоть ты мне и батько, а как будешь смеяться, то, ей-богу, поколочу!

Тарас. Ах ты такой-сякой сын! Как, батька!?

Остап. Да хоть бы и батька. За обиду не посмотрю и не уважу никого.

Тарас. Как же хочешь ты со мною биться? Разве что на кулаки?

Остап. Да уж на чем бы то ни было.

Тарас. Ну, давай на кулаки! Посмотрю я, что за человек ты в кулаке! (Бьются)

Бульба.  Да он славно бьется! Ей богу, хорошо!  Добре, синку!  Вот так колоти всякого, как меня, никому не спускай! (Андрию) А ты, бейбас, что стоишь и руки опустил? Что же ты, собачий сын, не колотишь меня?  Э, да ты мазунчик, как я вижу. На Запорожье тебя надо срочно. Сейчас же на ярмарке купим все, что нужно казаку, - и на Запорожье.

Андрий. Не удастся и с девками погулять, не удастся и дому родного узнать.

Тарас. Какая вам нежба??! Ваша нежба – чистое поле да добрый конь. Это все дрянь, чем набивают головы ваши и академии, и книжки, и философии. Запорожье – вот наука! Там только наберетесь розуму. (до шинкаря) Эй, трактирный! Ставь нам скорее на стол все, что есть. Не надо нам пампушек, медовиков и других пундиков. Тащи нам  всего барана, козу давай, меды сорокалетние. Да горилки побильше, чистой, пенной горелки, чтобы играла, как бешеная.

Ну, боже благослови! Будьте здоровы, сынки, и ты, Остап, и ты, Андрий. Чтоб вы на войне всегда были удачливы, чтоб  бусурманов били, и татарву били бы, а когда ляхи полезут, то и ляхов били бы! А признайтесь, сынки, крепко вас стегали березовими и свежим вишняком, и, чай, не только по субботам?

Остап. Нечего, батько, вспоминать, что было, то прошло.

Андрий. Пускай теперь кто зацепит!  Вот пусть только подвернется тепер какая –нибудь татарва, будет знать, что за вещь казацкая сабля!

Бульба. Добре, синку, ей-богу, добре! Да когда на то пошло, и я с вами еду. Какого диявола мне здесь ждать? Чтоб я стал гречкосеем, домоводом? Глядеть за овцами да за свиньями да бабиться с женой! Да пропади оно! Я казак, не хочу! Ей-богу, поеду! Завтра же едем! Зачем откладывать! К чему нам все это? На что эти горшки? (хватает и хочет разбить горшок, продавець успевает отобрать).

 Остап. Вместо того, чтобы горшки продавать, лучше бы сабли продавал! Где здесь на ярмарке сабли? Где кони, что ни есть лучшие? Подавайте нам все, что казакам надобно!

Тарас. Первый долг и первая  честь казака – защитить родную землю-мать от бусурманов. Пошли, сынки, пошли поищем. На ярмарке все есть.

Сценка 5.

•                   Дідусю, а по чім ваша картопля?
•                   По десять карбованців.
•                   А чи добра ваша картопелька?
•                   Та ти знаєш, дочко, як без сала, то недобра, а як із салом, то й за вуха не відтягнеш.

Сценка 6.

•                   Тітонько, по чім яйця?
•                   Цілі по два карбованці, а биті по 50 копійок.
•                   То набийте мені три десятки.

Ведучі – кумасі.

•                   Ой, давай сядемо перепочинемо, так набігалась вже по ярмарку. Все хочеться побачити, нічого не пропустити, а тут же люду, хіба встигнеш? Тарас Бульба синів на Січ завтра повезе…
•                   (перебиває) Слухай, краще про Черевика розкажи, мене більше любовні теми волнують.
•                   А що про Черевика?
•                   Та чи вдалося ж Грицьку домовитися за весілля?
•                   Атож, то б не Грицько був, якби не окрутив Черевика. Почав зразу, мов ми з Параскою покохали один одного, а  Черевик як розсердиться, кричить: дивись який майстер з першого дня дівку цілувати, я  на четвертий день після весілля навчився обнімати свою покійну Хвеську, та й то дякувати куму, що був боярином та підказав. А Грицько шинкарю поморгав, горілочки заказав, наливає, та говорить до Черевика: ти, я бачу, мене не впізнав, а я от тебе зразу впізнав, ти Солопій Черевик, а я Охріма Голопупенка син…
•                   Ти покоротше можеш?
•                   Ну, коротше. Солопій  Черевик  як побачив, що Грицько гранчак випив і не зморщився, зразу подобрішав і погодився.
•                   І що ж тепер весілля скоро буде.
•                   Не знаю, мачуха, мабуть, не дозволить.
•                   О, дивись он і вони.
•                   Хто?
•                   Та Солопій Черевик та його Хівря. Побігли підслухаємо.

Черевик. Ну, жинка, я нашел жениха дочке.

Хивря. Вот как раз же до того теперь, чтобы женихов подыскивать! Дурень, дурень! Тебе, верно и на роду написано остаться таким! Где же ты видел, где ж таки ты слышал, чтоб на ярмарке женихов искать? Ты бы подумал лучше как  пшеницу продать! Хорош должен быть и жених там! Думаю оборваннейший из всех голодранцев.

Черевик. Э, посмотрела бы ты, что там за парубок! Одна свитка больше стоит чем твоя зеленая кофта и  красные сапоги. А как сивуху важно дует! Черт меня возьми, вместе с тобою, если я видел на веку своем, чтоб парубок духом вытянул полкварты, не поморщившись.

Хивря. Ну так: ему если пьяница да бродяга, так и его масти. Бьюсь об заклад, если это не тот самый сорванец, который увязался за нами на мосту. Жаль, что до сих пор он не попался мне: я бы дала ему знать!

Черевик. Что ж, Хивря, хоть бы и тот самый: чем же он сорванец?

Хивря. Ах ты, безмозглая башка! Слышишь, чем же он сорванец! Куда же ты запрятал свои дурацкие глаза, когда перед твоим запачканным в табачище носом нанесли жинке твоей бесчестье; ему бы и нуждочки не было!

Черевик. Все равно не вижу в нем ничего худого; парень хоть куда! Только разве что заклеил на миг образину твою навозом.

Хивря. Эге! Да ты, как я вижу, слова не дашь мне выговорить! А что это значит? Верно успел уже хлебнуть, не продавши ничего…(Черевик закрывает руками голову, Хивря пытается потянуть за волосы) Господи, боже мой, за что такая напасть на нас грешных. И так много всякой дряни на свете, а ты еще и жинок наплодил!» (Убегает, а Хивря за ним.)

Цыган. О чем загорюнился, Грыцько? Что ж, отдавай волы за двадцать?

Грыцько. Тебе бы все волы да волы. Вашему племени все бы корысть только. Поддеть да обмануть доброго человека.

Цыган. Тьфу ты, да тебя не на шутку забрало. Уж не с досады ли, что сам навязал себе невесту?

Грыцько. Нет, это не по-моему: я держу свое слово; что раз сделал, так тому и навеки быть. А вот у хрыча Черевика нет совести: сказал, да и назад… Ну его и винить нечего, он пень да и полно. Все это штуки старой ведьмы, которую мы сегодня с хлопцами на мосту ругнули на все бока! Эх, если бы я был царем или паном великим, я бы первый перевешал всех дурней, которые позволяют себя седлать бабам…

Цыган. А спустишь волов за 20, если мы заставим Черевика отдать нам Параску?

Грыцько. Не за 20, а за 15 отдам, если не солжешь только!

Цыган. За 15? Ладно! Смотри же не забывай: за 15! Вот тебе и синица (5 рублей синего цвета) в задаток!

Грыцько. Ну, а если солжешь?

Цыган. Солгу – задаток твой!

Грыцько. Ладно, ну давай же по рукам.

Цыган. Давай!

Ведучі – кумасі.

•                   На ярмарці таке трапилось, таке трапилось…
•                   Що?
•                   Скрізь слухи ходять, що з’явилася червона свитка.
•                   А що це таке?
•                   Сатана. Баба продавала бублики, а він в образі свині ходе , у вози заглядає, щось вишукує.
•                   Я теж чула, що он в тому сараї під горою водяться чорти, тому ні один ярмарок тут не обходиться без біди. Вчора писар ішов повз сарай пізно ввечері, глядь – а у вікно виставилось свиняче рило й з ріжками і хрюкнуло так, що мороз пішов по  шкірі.
•                   Люди так налякані, що тільки стемніло, а вже всі кучкуються біля возів, а багато таких боягузів, що запаслися  хатами на ніч.
•                   Де ж нам, бідним переночувати? Я теж боюся.
•                   А он дивись  вогник в якійсь хатинці, давай постукаємо.
•                   Тихо! Тут хтось крадеться.
•                   Хто ж то?
•                   Дивись, та це ж   наш попович Афанасій Іванович?
•                   Ай так попович, до кого ж він підкрадається? Тихо, це здається голосок  Черевикової Хіврі.

Хівря. Сюда, Афанасий Иванович! Вот тут плетень пониже, поднимайте ногу, да не бойтесь: дурень мой отправился на всю ночь с кумом под возы, чтоб москали не подцепили его. Пойдемте же в хату. Садитесь вот к столу. Вот угощения – варенички, галушечки пшеничные, пампушечки, товченички!

Попович. Бьюсь об заклад, если это сделано не этими ручками.(берет за руки, хочет поцеловать, она убирает, пытается обнять.) Однако ж сердце мое жаждет другого кушанья.

Хивря. Бог знает что вы выдумываете, Афанасий Иванович. Чего доброго! Вы, пожалуй, затеете еще целоваться! (тут слышится стук в ворота, Хивря выглянула в окно, испугалась) Ну, Афанасий Иванович! Мы попались с вами, народу стучится куча, и мне почудился кумов голос. (Попович подавился вареником, бегает по хате, она прячет его под стол, накидывая мешки, тряпки, домашнюю рухлядь). Полезайте сюда!

Кум. Что, кума, тебя все еще трясет лихорадка?

Хивря. Да, нездоровится.

Кум. А ну, жена, достань нам с возу баклажку, проклятые бабы напугали нас на ярмарке так, что и сказать стыдно. А ведь поверили. Бабам захотелось посмеяться над нами. Да хоть и в самом деле сатана? Плюйте ему на голову! Хоть бы сию же минуту вздумалось ему вот здесь стать, например, передо мною: будь я собачий сын, если не поднес бы ему дулю под самый нос! (Все садятся за стол, наливают).

Гость. Отчего же ты вдруг побледнел весь?

Кум. Я! Господь с вами! Приснилось?

Гость. Куда теперь ему бледнеть! Щеки расцвели, теперь он не Цыбуля, а Буряк, или лучше сама красная свитка, что всех людей перепугала.

Черевик. Скажи, будь ласкав, кум,  что это за история с красной свиткой.?

Цыбуля. Э, кум, оно бы не годилось рассказывать на ночь: да разве уж для того, чтобы угодить тебе. Слушайте! (Тут он почесал плечи, положил руки на стол и начал рассказывать) Раз, за какую вину, не знаю, только выгнали одного черта из пекла.

Черевик. Как же, кум! Как же это могло статься, чтобы черта выгнали из пекла?

Цыбуля. Что же делать, кум! Выгнали, как собаку мужик выгоняет из хаты. Может быть, ему доброе дело захотелось сделать, ну и указали на дверь. Вот черту бедному так стало скучно. Что делать?  Давай с горя пьянствовать. Угнездился в том  самом сарае, что под горою, и стал такой гуляка, какого не сыщешь меж парубками. С утра до вечера сидит в шинке!

Черевик. Бог знает что говоришь ты, кум! Как можно, чтобы черта впустил кто-нибудь в шинок!  Ведь у него же есть, слава богу, и когти на лапах, и рожки на голове.

Цыбуля. Вот то-то и штука, что на нем была шапка и рукавицы. Кто его распознает? Гулял, гулял, и пропил все, что имел с собою. Шинкарь долго верил, потом и перестал. Пришлось черту заложить красную свитку свою, чуть ли не в пол цены, жиду, шинковавшему тогда на Сорочинской ярмарке; заложил и говорит:  «Смотри, жид, я приду к тебе за свиткой ровно через год, береги ее» - и пропал, как будто в воду. Жид рассмотрел хорошенько свитку: сукно такое, что и в Миргороде не достанешь, не дождался, почесал себе пейсики, да и содрал с какого-то приезжего мало не пять червонцев. Про  срок и свитку  позабыл жид. А тут приходит вечером человек: «Ну, жид, отдавай свитку мою». Жид прикидывается, что и в глаза не видывал ни его, ни его свитки. Тот и ушел. А вечером жид молится богу, - слышит шорох…глядь – во всех окнах свиные рыла. (Тут послышался неясный звук, похожий на хрюканье. Все побледнели, замолчали)

Черевик. Что?

Кум. Ничего!

Гость. Ась?

Хивря. Ты сказал?

Черевик. Нет!

Кум. Кто же тогда хрюкнул?

Хивря. Бог знает чего мы переполошились, никого нет! (Все начали шарить по углам, Хивря ни жива, ни мертва: ) Эх, вы, бабы! Бабы! вам ли казаковать и быть мужиками! Вам бы веретено в руки, да и посадить за гребень. Один может, прости господи… а, может, под кем скамейка заскрипела, а все и метнулись как полоумные!

(Гости еще выпивают для храбрости и кум продолжает рассказ)

Кум. Ну слушайте дальше. Жид обмер, а  свиньи на ногах длинных, как ходули, повлезали в окна и плетками заставили жида признаться во всем. Но свитку уже не вернуть: того пана обокрал цыган и продал ее перекупке. Та привезла ее снова на Сорочинскую ярмарку, но никто у нее больше не покупал ничего. Перекупка догадалась, что виною свитка и решила ее сжечь – не горит бесовская одежда! Подсунула ее мужику в воза. Тот обрадовался, но теперь у него ничего не покупали. «Эх, недобрые руки подкинули свитку» - и порубал на куски топором, а куски слезлись в кучу – и снова  свитка целая. Перекрестившись, он снова порубил и разбросал по всему городу и уехал. С тех пор черт каждый год во время ярмарки собирает куски свитки. Говорят еще один левый рукав найти ему осталось. (Снова хрюканье, в окне свиное рыло показалось, кум полез под стол под тряпки, там наткнулся на поповича, с криком «Ай-ай-ай» и «Спасайте» оба выскакивают, Черевик одел на голову казанок, бегает по хате и крестится, а сам  повторяет:»Черт, черт, черт…»,  гости убежали.)

Ведучі кумасі.

•                   Оце тобі і Хівря. Ай да Хівря!
•                   Ну що, кумасю, пора нам відпочивать, в цій хаті вже не будемо проситись , ходімо, може, ще де вогник побачимо.
•                   Подивись, як гарно! Яка ніч!
•                   Мені чомусь згадались гоголівські рядки з твору «Майська ніч, або Утоплена». Пам’ятаєш?
•                   Та як не знати? «Чи знаєте ви українську ніч? О, ви не знаєте української ночі. Пригляньтесь до неї: із середини неба дивиться місяць. Безмежне склепіння небесне розійшлося, розширилося іще безмежніше. Горить і дише воно. Земля вся в срібному світлі, а дивне повітря віє і теплом, і прохолодою, і дише млостю, і розливає океан пахощів. Божественна ніч!

   (співають 1 куплет «Ніч яка місячна»)

•                   Тихо. Дивись, он хтось сидить.
•                   Це Левко.

Інсценізація уривка з твору «Майська ніч»

Левко. Гром, хохот, песни все тише и тише. Смычок  умирает, теряя неясне звуки в пустоте воздуха. Все стало пусто и глухо. (садится на пенею, задумался).И на речке тихо. Даже камыш не шевельнется.

     Появляется хоровод русалок, водят хоровод, от них отходит панночка.

Панночка (плачет, вытирает слезы волосами, обращается к Левку). Парубок, найди мне мою мачеху. Я ничего не пожалею для тебя. Я награжу тебя… она страшная ведьма: не было от нее покоя мне на белом свете. Она вывела румянец своими нечистыми чарами с щек моих. Погляди на мою шею: на ней синие пятна от железных костей ее. Посмотри на очи: они не глядят от слез. Найди ее, парубок.

Левко. Я готов на все для тебя, моя панночка. Но как мне и где ее найти?

Панночка. Она здесь, она на берегу, играет в хоровод. Но она лукава и хитра, она приняла вид утопленницы.

Голоса из хоровода.

•                   Давайте в ворона, давайте играть в ворона.
•                   Кому же быть вороном?
•                   Я буду вороном!
•                   Нет, я не хочу бать вороном, мне жалко отнимать цыпленков у бедной матери.
•                   Левко. Эта не ведьма!
•                   Я буду вороном!

Девушки разбегаются, она их ловит. Схватила одну девушку.

Левко. Вот ведьма.

Девушки с криком хватают и уводять за собой ведьму.

Панночка. Чем наградить тебя, парубок? Я знаю, тебе не золото нужно: ты любишь Ганну, но суровый отец мешает тебе жениться на ней. Он теперь не помешает, возьми, отдай ему эту записку…(панночка уходит, Левко склоняет голову на руки. Кумаси его будят)

Кумася. Левку, Левку, просинайся.

Левко. Неужели это я спал? Так живо, будто наяву! Чудно! Чудно! (уходит)

•                   Справді сьогодні дивна ніч, гарна, зоряна.
•                   А як ти думаєш, гостей завтра багато буде на ярмарку?
•                   Судячи по тому скільки возів на нічліг залишилося, то  чимало.
•                   А з Диканьки приїдуть?
•                   Та вони вже приїхали, я і Вакулу, і Солоху ще вдень бачила.
•                   Ой лишенько, правду кажуть: не згадуй вночі ні чорта, ні відьму. Про вовка промовка. Он вже полетіла на мітлі.
•                   Хто?
•                   Та Солоха ж. А що вона робить?
•                   Зірки в торбу ховає!

(Інсценізація   уривка з повісті Гоголя «Вечори на хуторі біля Диканьки»)

Ведучий. Темна ніч зійшла до нас . У небі місяць пропливає та на небі зірки сяють.

Ведуча. Піднялася  від землі на небо відьма  на мітлі. Зірки в торбу заховала.

( На мітлі їде  Солоха і збирає зірки )

Ведучий.  А з  другого боку – Біс, теж собі на небо ліз. Із Солохою зустрівся, біля неї зупинився.

Ведуча. Місяць Чорт узяв та й в кишеню заховав. Стало темно і нічого не видно.

Ведучий.  А тим часом козаки до дяка зібрались. А як вийшли з хати – дуже здивувались.

КОЗАК ЧУБ. Куме! Куме! Подивись, як надворі темно ! І нема зірок на небі, дуже неприємно. Мабуть, не піду я в гості. Повернуся в хату. Завалюся на печі й буду собі спати.

Козак Опанас. І чого це ти злякався ? Ти ж – лихий  козак. Любиш сало і табак. П’єш горілку з квасом  і співаєш басом. Та пішли! Не гай часу! Підем разом за село у дякову хату свято зустрічати.

 КОЗАК ЧУБ. Бач, якась нечиста сила снігом очі затрусила. Де ви, Опанас? Зовсім не бачу вас!

Ведучий.  Розгубились козаченьки, в гості не попали. Довго одне одного в темряві шукали.

Ведуча. А тим часом!

             (Оксана крутиться перед дзеркалом)

Вакула. Гарна дівчина Оксана. Красуня, а як співає. Мене ж зовсім не помічає.

                Сміється і  глузує, дражниться і каверзує.

Оксана.  Коло мене хлопці крутяться, в’ються, через мене б’ються.

               Я подобаюся їм дуже, а вони мені – байдужі.

Вакула. Що за дівка? Горда та пишна. Будь милостива, незлобна.

                Вийди за мене заміж, пані благородна.

Оксана. Черевички, як у цариці відшукаєш – я тебе щиро покохаю.

               А зараз піду з дівчатами колядувати: паляниці, калачі, пампушки збирати.

Ведучий. А  Солоха назбирала зірочок багато, сіла на свою мітлу й поїхала до хати.

Ведуча. А  за нею біс через комин у хату заліз.

(Чорт залицяється до Солохи: обіймає, цілує руки.)

Чорт. О, незрівняна пані Солохо, якщо не задовольняєте мою жагу, я кинуся у вир із головою,

            а душа моя відлетить у пекло, і ви  не матимете вічного спокою.

             ( Стукіт у двері.)

Солоха. О, не чиста сила! Хтось стоїть біля дверей, чи не принесло часом гостей?

(Солоха йде відчиняти  двері, а проворний чорт залазить у мішок. Виходить голова. )

Солоха. О, пане! Де це вас носило? Ой, як вас снігом затрусило!

Голова.  Та це ж проклята завірюха! Померзли ніс у мене й вуха!

(Солоха наливає і підносить чарку. Голова п’є.)

Голова.  Та вже бісова погода! Якби оце не ваша врода, якби вас щиро не кохав, тоді б зовсім вже пропав! Прийшов, Солохо, до вас у хату з Різдвом привітати.

( Стукіт у двері.)

Голова. Сховай мене, Солохо, кудись, бо як побачать…

Солоха. Ховайся тут, козаче! У куточку притулись, сиди, не ворухнись.

(Голова ховається у мішок. Входить дяк.)

Дяк. Добрий вечір! Вітаю вас зі святом ! Хай міцною буде ваша хата! А я оце до селян походжаю, нечисту силу з хати виганяю! А скажи мені, люба кума, у тебе чорта нема у хаті?

Солоха. Та ви що, панотче! Я жінка проста. Ніколи й чорта не бачила. Я й сама  боюся, ходжу до церкви і Богу молюся! Господи, помилуй, з нами хресна сила( хреститься до ікони). Святий отець, сідайте, зі мною свято зустрічайте. Ось вам вареники в сметані. Сьорбайте потрошку.

Дяк. А  де моя велика ложка?

Солоха. Зараз принесу я ще й ковбасу …

Дяк.  Не треба, їстиму  руками, аби сидіти поруч з вами.

         Який у вас чудовий стан! Якби не мій духовний сан, то я б вас взяв собі за жінку.

Солоха. Та годі вже вам! Куштуйте шинку.

      (Дяк їсть, п’є , а потім сідає ближче до Солохи)

Дяк. Люба Солохо! Дозвольте спитати: що це у вас гарне? ( Показує на руку.)

Солоха. Рука!

Дяк. Ой, яка добра, ой, яка чиста! Ой, яка біла, чудова яка! Люба Солохо!

         Дозвольте спитати: що це у вас? ( Показує пальцем .)

Солоха.  Шия моя…

Дяк. Ой, таку гарну, ой, таку білу шию та зроду не бачив я! Люба Солохо!

        Я хочу сказати, та дібрати не можу слова…

( Стукіт).

Дяк.(перелякано) Ой, хтось постукав до вашої хати.

Солоха.  Хто це прийшов!?

ЧУБ.  КОЗАК ЧУБ.

Дяк. Ой, заховай! Ой, поспішайте, мене врятуйте, о,  Боже мій ! Щоб не побачили нас!

Солоха.  Лізьте, панотче, у торбу мерщій!

( Ховає дяка  у торбу, входить Чуб)

ЧУБ.  Добрий вечір, Солохо! Ти може мене не чекала,

         З кимось забавлялась, і вже когось заховала!( Походжає по хаті)

         Дай горілки, горло замерзло від проклятого морозу.

          (Тільки підніс чарку до рота, як почувся стукіт)

 Голос Вакули. Відчини!

Чуб. Це Вакула! Куди хочеш, але сховай мене.

(Солоха, злякавшись, бігає по хаті, а потім подає знак Чубу залізти в мішок, де сидів дяк.)

Вакула. Завтра свято, в хаті до сих пор лежить непотріб. Віднесу в кузню. ( Виносить мішки)

               Де шукати черевички? Їй-богу-не знаю! Піду в Пузатого Пацюка попитаю.

(Вакула йде за куліси. Виходить  пихатий Пацюк із мискою галушок. Поряд стоїть миска з варениками)

Ведучий. Встає Пацюк і зітхає, півдня штани вдягає. І сам, хоч уже великий, не вказує черевики

(Входить Вакула.)

Вакула. Шановний козаче! Що мені робити, якщо мене Оксана не хоче любити? Хочу попрохати допомоги у чорта. Скажи де його знайти? 

Пацюк.  Тому далеко не треба ходити у кого чорт за плечима.

(Вакула вибіг із хати)

Ведуча.  Як тільки Вакула опустив мішок, чорт вискочив із нього.

Вакула. Тьху! Та щоб ти вже пропав. Як ти мене налякав! Згинь з очей та пропади, чорт поганий!

Чорт. Ти куди? Будеш ти  тепер зі мною. Оксана сьогодні ж  буде наша і буде твоєю жоною.

Вакула. Як не будеш ти слухняним -  витрясу з тебе душу, та ще  й побити мушу! А ну, вези мене в столицю. До самої цариці поїдемо по черевички. Ну, швидше ти, чортяна пика! ( підсовує чорту під ніс кулак)

Ведучий. Разом із запорожцями Вакула потрапив до цариці й попросив у неї черевички.

Ведуча. Вакула привіз Оксані черевички, але вона його полюбила і без них. І одружилася з ним.

Кумасі – ведучі.

•                   Кумасю, а ти читала Гоголя?
•                   Та деякі твори прочитала.
•                   Так от правду кажуть, що як він про Росію пише, то без чортів і відьом, а як тільки про Україну, так що не твір, так і чорт, так і відьма.
•                   Так у них же самі люди,  як чорти. А у нас – мужики! На них тільки чорта не вистачало.
•                   Ото не даремно Тарас Бульба свого коня знаєш як назвав?
•                   Як? Невже Чортом?
•                   Вгадала. Бульба осідлав його. А Вакула теж на чортові літав до самої цариці.
•                   А як ти думаєш, кумасю, кого Гоголь дужче любить : Росію чи Україну?
•                   Звичайно, Україну.
•                   Чому?
•                   Та навіть по тому можна судити як він російських мужиків обзивав, а як наших.
•                   І як же?
•                   У нас Бульба, Черевик, Цибуля, Вареник, Гуска – все зрозуміло? А в Росії – Собакевич, Чічіков, Плюшкін, Манілов, Хлестаков? Тобі це про щось говорить?
•                   ???
•                   Манілов – манить та заманює, Хлестаков – ухльостує за спідницями.
•                   Як це схльостує?
•                   А  давай прочитаємо. Це в комедії «Ревізор» про Хлестакова написано.

  Інсценізація уривка з комедії «Ревізор».

Хлестаков. Как я счастлив, сударыня, что имею удовольствие вас видеть.

Анна Андреевна. Нам еще более приятно видеть такую особу.

Хлестаков. Как можно-с! Мне еще приятнее!

Анна Андреевна. Прошу покорно садится.

Хлестаков. Возле вас стоять уже счастие, впрочем, если вы так уж непременно хотите, я сяду.

Анна Андреевна. Конечно, после столицы вам вояжировка показалась очень неприятною.

Хлестаков. Чрезвычайно! Привыкши жить  в свете и вдруг очутиться в деревне! Грязные трактиры, мрак невежества! Впрочем, в эту минуту мне очень приятно…(Рисуется перед А.А.) да, деревню кто же сравнит с Петербургом? Эх! Петербург! Что за жизнь, право! У меня дом в Петербурге так и известен: дом Хлестакова.

Анна Андреевна. Я думаю, с каким там вкусом даются балы!

Хлестаков. Я каждый день на балах. Там у нас и вист свой составился: министр иностранных дел, французский, английский, немецкий посланники и я. А любопытно взглянуть в мою переднюю. Графы и князья толкутся. С хорошенькими актрисами знаком. Я ведь тоже водевильчики пишу. С Пушкиным на одной ноге.

Анна Андреевна. Так вы и пишете? Вы, наверное, и в журналы помещаете?

Хлестаков. Да, и в журналы помещаю. Много моих сочинений: «Женитьба Фигаро», «Гамлет», «Руслан и Людмила». У меня легкость необыкновенная в мыслях. Сел и тут же в один вечер все и написал.

Анна Андреевна. Так, верно, и «Юрий Милославский» ваше сочинение?

Хлестаков. Да, это мое сочинение.

Марья Андреевна. Ах, маменька, там написано, что это господина Загоскина сочинение.

Анна Андреевна. Ну, вот, я и знала, что даже здесь будешь спорить.

Хлестаков. Ах, да, это правда, это точно, Загоскина, а есть и другой «Юрий Милославский», так тот уже мой. (Отходит)

Анна Андреевна. Ах, какой приятный!

Марья Андреевна. Ах, милашка!

Анна Андреевна. Какое тонкое обращение! Столичная штучка! Я ему очень понравилась, все на меня поглядывал.

Марья Андреевна. Ах, маменька, он на меня глядел!

Анна Андреевна. Подальше со своим вздором! Это здесь неуместно! (Уходит)

Хлестаков берет за руку Марью Андреевну.

Марья Андреевна. Ах!

Хлестаков. Отчего вы так испугались, сударыня?

Марья Андреевна. Я не испугалась. У вас, должно быть, важные дела…

Хлестаков. А ваши глаза лучше важных дел.

Марья Андреевна. Уйдемте лучше, а то маменька заметит…

Ведучі – кумасі.

•                   Оце ухльостує! І за мамою, і за дочкою!
•                   А це що за гості іностранні?
•                   Та це теж з Росії, кажуть, приїхали.
•                   Хто ж це?
•                   Чичиков.
•                   А що в них свого ярмарку немає?
•                   Є! так  у нас такого товару, як він хоче на ярмарку немає.
•                   А що ж він хоче?
•                   Не повіриш! Господи, пробач!
•                   Та що вже?
•                   Мертві душі.
•                   Що??? Які?
•                   Мертві.

          Інсценізація уривка з поеми «Мертві душі».

Слуга. Что пожелаете? Есть щи со слоеным пирожком, мозги с горошком, сосиски с капустой, пулярка жареная….

Чичиков.Давай сосиски с капустой и водки.

Ноздрев. Ба-ба-ба! Какими судьбами, Чичиков! Сколько не виделись! Куда ездил? А я, брат, с ярмарки. Поздравь, продулся в пух! Поверищь ли, никогда в жизни так не продувался. Не только 4 рысаков убухал, все спустил. Эх, Чичиков! Ну, что бы тебе стоило съездить на ярмарку! Свинтус ты за это, скотовод этакий!поцелуй меня, смерть люблю тебя. (Лезет целоваться). Ты куда тепер едешь?

Чичиков. К человечку одному.

Ноздрев. Что за человечек? Брось его! Поедем ко мне!

Чичиков. Нет, нельзя, есть дело.

Ноздрев. Пари держу, врешь. Ну скажи только, к кому едешь?

Чичиков. Ну, к Собакевичу.

Ноздрев. Ой, да я тресну со смеху! Да ты ведь в жизни не будешь рад, что поехал к нему. Это просто жидомор.

Чичиков. Слушай, у тебя есть, чай, много умерших крестьян, которые не вычеркнуты из ревизии?

Ноздрев. Ну, есть, а что?

Чичиков. У меня просьба к тебе, но дай прежде слово, что не будешь  смеяться.

Ноздрев. Изволь. Честное слово.

Чичиков. Переведи их на меня.

Ноздрев. Да на что тебе мертвые?

Чичиков. Да мне нужно.

Ноздрев.  Да на что?

Чичиков. Я задумал жениться, а отец и мать невесты хотят непременно, чтобы у жениха было никак не менше трехсот душ, а у меня половины недостает…

Ноздрев. Ну врешь, врешь.

Чичиков. Ни вот на столечко не солгал (показывает на мизинце маленькую часть)

Ноздрев. Врешь, говорю тебе по дружбе – ты большой мошенник, и будь я большой начальник – повесил бы тебя на первом дереве.

Чичиков. Ну не хочешь подарить, так продай.

Ноздрев. Продать? Так ты, подлец, дорого не дашь за них.

Чичиков. Так что они у тебя бриллиантовые, что ли?

Ноздрев. Купи жеребца, а мертвые души я тебе бесплатно дам в придачу.

Чичиков. Зачем мне жеребец?

Ноздрев. Ну купи кобылу.

Чичиков. Зачем мне кобыла?

Ноздрев. А зачем тебе мертвые души? Кобылу мою сможешь на ярмарке дороже продать, а мертвые души кому нужны? Ну купи собак.

Чичиков. Зачем мне собаки, я не охотник.

Ноздрев. Ну купи шарманку, или бричку.

Чичиков. Не хочу!

Ноздрев. Ну давай в карты сыграем, я поставлю на банк всех умерших.

Чичиков. Да не охотник я играть.

Ноздрев. Ну и дрянь же ты двуличная. (Чичиков сердится, отходит) .Ну давай в шашки сыграем. Выиграешь – все мертвые души твои.

Чичиков. Давай, все равно, вижу, не отстанешь. (Начинают играть в шашки. Ноздрев передвигает сразу по несколько шашек, жульничает.)Давненько я не брал в руки шашек.(Ход)

Ноздрев. Знаем мы вас, как вы плохо играете! (Ход)

Чичиков. Давненько я не брал в руки шашек.(Ход)

(Повторяют 3 -4 раза те же слова и ход, пока Чичиков не заметил, схватил шашку, кричит: Не ходят так по три шашки сразу! Не буду играть!

Ноздрев. Нет, ты не можеш отказаться, играй!

Чичиков. (Смешивает шашаки) не буду!

Ноздрев. Ах, как проигрываешь, так и не будешь, я все ходы помню. Играй!

Чичиков. Не буду с неприличным человеком.

Ноздрев. Подлец! Павлуша, Порфирий, бейте его.(Кидается с плетью, Чичиков убегает)

 

Ведучі – кумасі.

•                   Слухай, кумасю, ніяк в толк не візьму: навіщо йому мертві душі купляти?
•                   Ну, мабуть, потрібні для чогось?
•                   А він що їх викопувати буде?
•                   Слухай, ти що Коробочка дубіноголова? Твердолоба?
•                   А чого це ти мене обзиваєш? Якщо така розумна, то поясни.
•                   Та якщо чесно, сама не розумію, треба таки нам обом роман Гоголя «Мертві душі» прочитати.
•                   Дивись, кумасю, поки ми такими дурницями голову забиваємо, люди вже спродалися і з ярмарку додому повертаються.
•                   Точно, селяни ідуть з ярмарку.

Сценка 7.

•                   Купив, чоловіче, те, що казала?
•                   Ні.
•                   А гроші де?
•                   Нема.
•                   А де ж ти їх дів?
•                   А от де: за чоботи просили чотири, а я давав три – це сім; карбованця туди – карбованця сюди – от і всі десять.

Сценка 8.

•                   Діду, корову продав?
•                   Продав.
•                   А гроші ж де?
•                   Воно бач, стара…Та ж ополоника купив.

Сценка 9.

•                   От дурні мої куми. Вони тільки волів продали, а в їх зразу ж гроші й витягли.
•                   А в тебе?
•                   Е, ти думаєш, що й я дурний. Я їх попомучив. У кумів зранку гроші витягли, а в мене аж увечері..

Дівчата співають:

•                   Цвіте терен, цвіте терен

Та й лист опадає.

Хто на ярмарок не їздить,

Той горя не знає.

 

1 Ведуча. Як говорив

Гоголь: « Киньте взгляды на всю Украину. Сколько прекрасних людей, но рядом живут и те, кто  отравляет им жизнь.»

1 ведуча. На сцену їх! Нехай бачить їх народ! Нехай посміється над ними. О, сміх – це велика сила! Нічого більше не боїться людина так, як сміху!  Він не відніме ні життя, ні маєтку в того хто винен: він йому зв’яже сили, та, боячись сміху, людина утримається від того, від чого б не утримала її ніяка сила.

 

 

•       Що ж, кумасю, все колись закінчується. Закінчився і наш ярмарок.
•       Так. Треба прощатися.
•       Хочемо побажати всім бути щасливими і гожими, як сонце, веселими, як весна, багатими, як земля.
•       Набиратися до нашого наступного ярмарку нових знань, читати твори Гоголя.

 

 

Літературний ринг

(10 – 11 класи)

Фірдоусі писав: «До слова мудрих слухом прихилися,

Де не ступнеш, знанням своїм ділися,

Навчаючись, не дай думкам заснуть»

Тож ми з вами прихилилися до слова мудрих, прочитавши твори майстрів російської ліричної прози та твори засновників модернізму – 11 клас, а також прочитали  твори французьких майстрів соціально-психологічної прози ХІХ ст.- 10 клас. Тому сьогоднішня гра буде своєрідним підсумком знань: «Де не ступнеш, знанням своїм ділися, навчаючись не дай думкам заснуть». В одному з своїх віршів російська поетеса Анна Ахматова порівнювала читача з закопаним у землю скарбом, бо саме в свідомості читача оживає твір. Тому якщо ви дійсно любите читати – ви скарб. Інтелектуальний скарб нашої школи.

1. Сьогодні на дружню зустріч прийшли команди 10 і 11 класу, прошу зайняти свої місця.

2. Час учасникам рингу обмежений, тому підрахунками балів буде займатися журі …, а на чатах стоятимуть «охоронці часу»….від 10кл-…, від 11 кл. …, від журі-…

Хто буде першим відповідати, визначимо не  жеребкуванням, а спробою першим відповісти на запитання. Здавна щасливим вважалося число 7. У багатьох народів число 7 увійшло в легенди, прислів’я і приказки як синонім чогось великого.

В грецьких сказаннях зустрічаємо 7 чудес світу. Хто може їх перелічити? Яка команда назве більше –на роздуми 1хв.

1. Висячі сади Семіраміди в Вавилоні.

2.Піраміди в Єгипті.

3. Храм Артеміди в Ефесі.

4. Статуя Зевса в Олімпії.

5.Геликарнаський мавзолей.

6.Статуя бога сонця на острові Родос.

7. Олександрійський маяк.

 - В середні віки кожна освічена людина повинна була вивчити 7 вільних мистецтв. Це були предмети, які вивчали в школі. Хто може їх перерахувати?

1.Граматика.

2. Риторика.

3. Діалектика.

4.Арифметика.

5.Геометрія.

6. Астрономія.

7. Музика.

  - В сузір’ї Великої Ведмедиці  7 зірок. А Місяць? Через 7 днів після новолуння на небі видно половинку місяця, а ще через 7 днів – повнолуння. До цього часу у нас 7 днів у тижні. Вважається, що веселка теж має 7 кольорів. Які це кольори?

   -  За легендами, багато  давніх міст побудовано  на 7 схилах, в тому числі міста… (Рим і Київ)

- Про щось невідоме говоримо «за сімома печатями», а якщо хто почувається дуже щасливим, то він «на сьомому небі»,

А скільки прислів’їв  і приказок, в яких зустрічається цифра 7, назвіть хоча б 7 із них (1.Сім раз відмір, один відріж.

2.Семеро одного не ждуть.

3.Один із сошкою, семеро з ложкою.

4. У семи няньок дитя без ока.

5.Сім п’ятниць на тиждень.

6.Сім років мовчав, на восьмий закричав.

7.Сім верст киселю хлебтати.

(«Семь бед, один ответ»)

1 гейм «Далі…Далі…»(команда повинна дати миттєву відповідь на запитання або говорить «Далі». Підраховується кількість правильних відповідей за одну хвилину.

10 клас.

1. Жанровий різновид роману «Червоне і чорне». (Соціально-психологічний).

2.Місто, де народився Сорель. (Вер’єр ).

3.Друг і наставник Жюльєна в семінарії .(Пірар).

4.Від кого ми дізнаємося про життя Гобсека. (Дервіля).

5. Ким Гобсек був у молодості? (Моряком).

6. Професія батька Сореля. (Тесля).

7.Хто першим закохався в Жюльєна? (Еліза).

8.Кумир Сореля.  (Наполеон).

9.На скільки років пані де Реналь старша від Жюльєна? (10).

10.Який скарб везла Матильда в кареті після страти Жюльєна? (Його голову).

11.Справжнє прізвище Стендаля. (Анрі Бейль).

12. Що означає псевдонім Стендаль? ( Назва міста).

13.Літературним авторитетом для Стендаля був… (В.Скотт).

14.Скільки творів становить «Людську комедію»? (96).

15.З ким Бальзак підтримував зв'язок  в Україні. (Евеліна Ганська).

Продовжіть «чиє ім’я ?»: (представники реалістичного роману 2 половини ХІХ ст..)

Чарльз (Діккенс), Оноре (Бальзак), Гюстав (Флобер), Еміль (Золя), Шарлотта (Бронте), Проспер (Меріме), Гі (Мопассан), Фредерік (Стендаль), Волт (Теккерей).

16.Яке місто і скільки разів відвідав Бальзак в Україні? (Київ, 2).

17.Продовжіть ряд: живоглот, павук, глитай. (Гобсек).

18.З ким одружилася Фанні Мальво? (З Дервілем).

19.Своє багатство Гобсек заповідав… (Змійці).

20. Рід Бальзака походив із селян і здавна мав прізвище (Бальса).

21. В Лангедоку прізвище Бальса означає («прямовисна скеля).

22.Стендаль, Флобер, Мопассан, Бальзак, Золя, Меріме – представники (французької літератури).

Запитань було задано…

Правильних відповідей…

Оплески.

11 клас

1.Перший російський лауреат Нобелівської премії .(Бунін).

2.Прізвище та ім’я М.Горького. (Олексій Пєшков).

3.Він оспівав сильне як смерть кохання. (Купрін).

4.Перший у світі кінофільм було знято (братами Люм’єр).

5 Тривалість цієї стрічки. (1 хв.).

6.Пруст, Кафка, Джойс – засновники (модернізму).

7.Хто перетворився на страхітливу комаху? (Замза).

8.Хвороба Пруста. (Астма).

9. «Улісс» -це латинська форма імені (Одіссей).

10. Кафка з чеського означає («галка»).

11. Що кинув  в Грегора Замзу його батько? (Яблуко).

12.Ким працював Г.Замза? (Комівояжером).

13.Як звали сестру Замзи? (Грета).

14. Кафку вважають основоположником теми (абсурду).

15.Продовжіть «Чиє це ім’я”:

Карл(Маркс), Фрідріх (Ніцше), Максим(Горький), Іван (Бунін), Олександр (Купрін), Марсель (Пруст), Франц (Кафка), Джеймс (Джойс), Шолом (Алейхем).

 16.Головна героїня оповідання «Легке дихання».(Оля Мещерська).

 17. Напрям у мистецтві, що походить від французького «враження». (Імпресіонізм).

 18. Желтков кохав  княгиню (Віру Шеїну).

19. Символом кохання став  і музичний твір Бетховена («Апасіоната»).

20 За майстерно виконаний переклад «Пісні про Гайявату» Лонгфелло цей російський письменник був нагороджений Пушкінською премією. (Бунін).

21.Горького називали (Буревісником).

22.За жанром «Джакомо Джойс» - це _(есе).

Запитань було задано…

Правильних відповідей…

Підсумок журі.

 

2 гейм «Заморочки із бочки» (У коробці листочки з номерами запитань з теорії літератури. Спочатку витягає одна команда, потім інша. Із 7 запитань витягуємо 4, бажано, щоб відповідав учень, який витягує.за кожну правильну відповідь – 1 бал, а якщо «Щ – Щасливий випадок» -5 балів.

10 клас

1. Літературний напрям, характерною ознакою якого є зображення типових героїв у типових обставинах, називається (реалізм).

2. Художнє зображення внутрішнього життя особистості, її думок, переживань, почуттів, розкриття складності та суперечливості духовних процесів, свідомого та підсвідомого, яскраво індивідуального та неповторного – це (психологізм).

3. Значний за обсягом твір епічного змісту, у якому широко відтворено епохальний перелом у житті цілого народу, відображені події, що мають вирішальне значення для багатьох поколінь – (роман – епопея).

4.Прозовий жанр літератури, який відображає всі події у такій послідовності, як вони відбуваються в житті . (Хроніка).

5. Різновид роману в літературі ХІХ ст., в якому розкривається історія душі людської. (Соціально-психологічний роман).

6. Прийом порівняння  типу незліченні багатства і убоге помешкання, велика влада над людьми і безпорадність тощо має назву - (Контраст).

11 клас

 

1.До якої модерністської течії можна віднести твори, де оспівується мужність, подвиг, романтика пригод; сюжетові притаманна напруженість, елементи небезпеки, боротьби; відбуваються таємничі або надприродні події?(Неоромантизм).

2. Яку назву в літературі має імітація безпосередньої передачі хаотичного мислення людини? (Потік свідомості).

3. Яку назву має тип художньої образності, який ґрунтується на примхливому поєднанні фантастичного і реального, прекрасного і потворного, трагічного і комічного?(Гротеск).

4.Течія в літературі поч. ХХ ст., митці якої основним завданням вважали витончене відтворення суб’єктивних вражень та спостережень, мінливих відчуттів і переживань, але без заглиблення в їх суть. (Імпресіонізм).

5.Зображення широкої панорами життя крізь призму свідомості головного героя при якому зовнішній світ не просто вміщується у свідомість героя, а підпорядковується її внутрішнім законам називається (суб’єктивною епопеєю).

6.Витвір колективної загальнонародної фантазії, що узагальнено відображають дійсність у формі одухотворених істот, котрі усвідомлювалися первісною свідомістю як цілком реальні.(Міф).

Підсумок журі.

 

3 гейм «Ти мені, я тобі». Капітани задають по 2 питання команді супротивника, на обдумування 1 хвилина, можна радитися.

10 класу

1.) Скільки років Бальзак був одруженим? (14. 03 1850- вінчання, 18.08 1850р- помер , отже 5 місяців і 4 дні.)

11 класу

1. Що було зображено на конвертах фірми Германа Кафки, які його син використовував для листування і чому? (Птах галка, бо прізвище його походило від чеського слова, що означало «галка»).

2.Чому роман Джойса  «Улісс» - це не лише роман-міф, не лише суб’єктивна епопея, а ще  й роман «одного дня». Чому?(Неосяжна панорама минулого, що постає у спогадах героя та сучасного , реального і фантастичного вміщена в один день16 червня 1904 року. Саме в цей день Джойс побачився з Норою Барнаул, яка стала його дружиною, головною Жінкою його життя і прообразом героїнь його творів.)

Підсумки журі.

 

 4 гейм «Темна конячка». Хто відгадає того, хто вестиме цей гейм, отримає додатковий бал. Вона статна, вродлива, біле, як молоко обличчя, чорне волосся, родинка на щоці, на шиї червоне намисто. Дуже гарно співає, весела, енергійна, «заразітельний» сміх. А дітей у неї – 2 + 8.

«Темна конячка» приготувала для вас по  1 запитанню.

До 10 класу:

Відомо, що Бальзак прожив 51 рік, перший його роман «Шуани» написано у 1829 році, а помер письменник у 1850. Задум «Людської комедії», до якої ввійшло 96 творів, виник у 1834. Щоб здійснити свій задум він повинен був за рік написати 4-5 романів. Що допомогло йому здійснити свій намір і як протікав у Бальзака творчий процес? Або (підказка: який існував невигаданий анекдот про Бальзака і Ганську). (6-8 годин безперервної роботи, щоб увійти  в уявний світ і зажити життям героїв.  Спати лягав після 5 вечора, прокидався близько 12 і працював до світанку 5-6, іноді 8 годин, а коли вичерпувався запас сил, не здавався, готував каву, щоб привести в рух стомлену уяву. А дія кави ставала все коротшою – доводилося пити більше, що руйнувало організм. І невигаданий анекдот з його життя: під час побачення з Ганською у Женеві попереджає її, що після 5 вечора вона не буде його бачити, бо нічні години він проводить за письмовим столом).

До 11 класу:

Кого Джойс вважає великим винахідником і творцем танка. Не думайте, що гра слів, не  віршового розміру - танка, а бойової машини.( Одіссея. Танк – його творіння. Дерев’яний кінь чи залізна коробка – байдуже. В обох випадках йдеться про оболонку, у якій сховалися воїни.)

Підсумок журі.

 

5 гейм « гонка за лідером». Цей гейм визначить переможця.   І знову цифра сім. Завдання «Сім ключових слів – письменник» за ключовими словами назвати письменника. Завдання на пройдений матеріал у попередніх класах, тому ваше завдання швидше (або включити фонарик, або задзвонити у рибальський дзвоник – хто перший, той і відповідає. Хто більше дасть правильних відповідей ). Відповідь можна починати, не чекаючи семи прикмет, взнали раніше - дайте  сигнал):

1.Псевдонім, Америка, лоцман, Міссісіпі, журналіст , діти, Сойєр. (М.Твен)

2.Казкар, бідність, сміх, Данія, Русалка, гном, премія. (Г.Андерсен, Кай і Герда).

3.Письменник, художник, джунглі, Індія, Англія, Мауглі  (Р.Кіплінг).

4.Росія, поет, няня, слава, казка, дуель, Крим. (О.Пушкін).

5. Дворянин, Москва, еміграція, поет, природа, романс, дипломат. (Тютчев).

6. Шотландія, бідність, поет, гармата, пісенність, краса, молодість. (Бернс).

7. Академія, виноторгівля, подорожі, памфлети, тюрма, помилування, Селькірк. (Дефо, робінзон).

8. Туберкульоз, лікування, адвокат, література, пригоди, острів, скарби (Стівенсон).

9. Ірландія, священник, сатира, політика, боротьба, мандри, тубільці(Свіфт, ліліпути)

10. Однорукий, борги, в’язниця, пірати, викуп, Росинант, вітряки. (Сервантес)

11. Горбатий, потворний,  раб, легенда, скеля, байка, Вовк. (Езоп).

12. Сліпий, поема, гекзаметр, Греція, Гектор, Пенелопа, циклоп. (Гомер).