Посібник "Учись учитись"

Про матеріал

Даний посібник – порадник, довідник для учнів, містить пам’ятки, які допоможуть у підготовці до уроків української мови, української та зарубіжної літератури. Вміщені в пам’ятках рекомендації допоможуть вдосконалити і відпрацювати уміння учнів з розвитку усного і писемного мовлення, формувати навички аналізу художніх творів, літературних персонажів, створювати власні висловлювання. Це своєрідні «дороговкази» на шляху школярів до подальшої самоосвіти. Посібник призначений для учнів і вчителів загальноосвітніх шкіл.

Перегляд файлу

РУДЕНКО ВАЛЕНТИНА ІВАНІВНА - вчитель української мови та літератури, зарубіжної літератури, спеціаліст вищої категорії

КЗО «Водянська СЗШ», довідник для учнів «Учись учитись», 82 стор.

УЧИСЬ УЧИТИСЬ

Довідник для учнів

Даний посібник – порадник для учнів, містить пам’ятки, які допоможуть у підготовці до уроків української мови, української та зарубіжної літератури. Вміщені в пам’ятках рекомендації допоможуть вдосконалити і відпрацювати уміння учнів з розвитку усного і писемного мовлення, формувати навички аналізу художніх творів, літературних персонажів, створювати власні висловлювання. Це своєрідні «дороговкази» на шляху школярів до подальшої самоосвіти.

Посібник призначений для учнів і вчителів загальноосвітніх шкіл.

ЗМІСТ

Мовні обов’язки громадян
Золоті правила уроку
Умій правильно відповідати
Як працювати з книгою
Як працювати з підручником
Як треба працювати
Правила гігієни розумової діяльності
П’ять доріг до сили волі
Заучування напам’ять
Анотація
Бібліографія
Рецензія
Вимоги до виконання письмових робіт
Як проводити самоконтроль над уникненням орфографічних помилок
Як проводити роботу над помилками
Основні види помилок, що трапляються у мовленні
Класифікація мовних помилок
Як правильно вибрати стиль висловлювання
Як працювати над чернеткою
План рецензії учнівського твору
Схема аналізу письмової роботи
Виправляємо мовні помилки з російської мови
Вимоги до твору
Способи використання цитат та епіграфів
Пам’ятка для успішного написання твору
Вимоги до мовлення
Типові недоліки текстів учнівських творів
Як готуватися до твору у публіцистичному стилі на морально-етичну тему
План твору-опису приміщення
Як написати твір-роздум
Як складати оповідання на самостійно обрану тему
Як збирати матеріал до твору за власним спостереженням
Як працювати над заміткою типу роздуму про вчинки людей
Як підготуватися до твору-роздуму про героя
Як працювати над розповіддю за картиною
Як писати твір компаративного спрямування
Як навчитися читати? Правила творчого читача
Як скласти простий план
Як працювати над тематичними виписками
Як складати тези статті
Конспектування прочитаного
Як складати план, тези і конспект
План або тези біографії письменника
Значення творчості письменника
Схема аналізу духовного світу особистості
Докладна зв’язна відповідь на поставлене питання
Як підготувати обґрунтовану відповідь
Як готуватися до усного виступу
Вчись рецензувати
Як підготуватися до переказу твору або його уривка
Як навчитися складати короткий переказ
Розвивайте свою уяву
Переказ тексту наукового стилю
Як працювати над вибірковим переказом
Як працювати над стислим переказом
Як готувати реферат
Як оформляти реферат
Як вести бесіду
Як готуватися до уроку-семінару
Як готуватися до уроку-диспуту
Правила ведення полеміки
Правила етикету суперечки
Як володіти голосом, мімікою, жестами під час виступу
Правила риторики
Як готувати доповідь
Відгук на доповідь
Як готуватися до публічного виступу
Вимоги до виступаючого
Основні правила спілкування
План аналізу виступу
План аналізу ліричного твору
План аналізу епічного твору
Прийоми роботи з епічним твором
План аналізу драматичного твору
Характеристика художнього образу (персонажа)
Як підготувати порівняльну характеристику літературних героїв
Зразок лінгвістичного аналізу невеликого тексту
Як вести обговорення літературного твору
Як порівнювати художні твори
Учись порівнювати
Як порівнювати текст оригіналу літературного твору з його перекладом
Як підготувати відгук на художній твір
Орієнтовна схема відгуку на кінофільм
Орієнтовна схема відгуку на спектакль
Огляд літературних тенденцій
Про художнє читання і художню розповідь
Як підготуватися до виразного читання тексту
Декілька веселих порад для тих, хто хоче навчитися читати виразно
Рекомендації читачеві
Правила виконання розумових дій
Основні вимоги до документів
Пам’ятка для перевірки правильності оформлення ділового паперу
Автобіографія
Заява
Доручення
Протокол
Звіт про виконану роботу
Як підготуватись до рольової гри
Як підготуватись до гри «Впізнай слово»

100.Як готуватися до іспитів

100.Десять умов успішного навчання

101. Програма формування самоосвітньої компетентності:

ПАМ'ЯТКИ З ОРГАНІЗАЦІЇ САМООСВІТНЬОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ УЧНІВ
Загальнонавчальні інформаційні вміння
ВЧИМОСЯ ЧИТАТИ РІЗНІ ТЕКСТИ
ІНТЕЛЕКТУАЛЬНІ ВМІННЯ
УМІННЯ САМООРГАНІЗАЦІЇ

УЧИСЬ УЧИТИСЬ

«ВЧИТИСЬ, ЩОБ ЗНАТИ; ЗНАТИ, ЩОБ ДІЯТИ»

Дорогі учні!

Найважливіша ваша праця сьогодні – навчання. Тож ставтеся до нього відповідально, сумлінно, будьте вимогливими до себе. А ще – обов’язково розвивайте свої здібності й пам’ятайте, що не талановитих людей немає, що кожен з вас володіє певними здібностями, а тому треба зробити все для того, щоб розвинути їх повною мірою. Тільки працьовиті й сумлінні досягають найвищих результатів.

Ми віримо у вас і бажаємо успіхів та вагомих здобутків. А дані в посібнику пам’ятки допоможуть вам у розвитку культури мовлення.

КУЛЬТУРА МОВЛЕННЯ – це система вимог, регламентацій стосовно вживання мови в мовленнєвій діяльності (усній і писемній).

Належна культура мовлення – це свідчення розвиненого інтелекту і високої культури особистості.

Посібник допоможе вам навчитися логічно викладати свої думки, писати перекази, твори, розповіді, міркувати, створювати власні висловлювання (реферати, доповіді), а також аналізувати свої письмові роботи, аналізувати різні за жанрами художні твори.

Знання мовного етикету дозволить вам впевненіше вести розмови, уникати непотрібних суперечок, обґрунтовувати свою думку, працювати над виразністю мови, бути приємним співрозмовником.

Успіхів вам!

МОВНІ ОБОВ’ ЯЗКИ ГРОМАДЯН

«Усі головні європейські мови можна вивчити за шість років, свою ж рідну треба вчити ціле життя»

Вольтер

1.Володіння рідною мовою – не заслуга, а обов’язок патріота. Мова – то серце народу: гине мова – гине народ.

2.Хто цурається рідної мови, той у саме серце ранить свій народ. Розмовляй рідною мовою скрізь, де її розуміють ( НЕ ВМІЄШ - УЧИСЬ); не поступайся своїми мовними правами заради вигоди, привілеїв, лукавої похвали – це зрада свого народу.

3.Стався до рідної мови, як до рідної матері: її люблять не за якісь принади чи вигоди, а за те, що вона – МАТИ.

4.Ніколи не зупиняйся у вивченні рідної мови. У твоїй хаті завжди мають бути українські книжки, журнали, газети.

5.Літературна мова – то найголовніший двигун розвитку духовної культури народу, то найміцніша основа її.

6.Уживання в літературі тільки говіркових мов шкодить культурному об’єднанню нації.

7.Для одного народу мусить бути тільки одна літературна мова й вимова, тільки один правопис.

8.Головний рідномовний обов’язок кожного свідомого громадянина – працювати для збільшення культури своєї літературної мови.

9.Як про духовну зрілість окремої особи, так і про зрілість цілого народу судять найперше з культури його літературної мови.

10.Кожний свідомий громадянин мусить практично знати свою соборну літературну мову й вимову та свій соборний правопис, а також виконувати рідномовні обов’язки свого народу. ( Іван Огієнко).

«Коли я молюся чужою мовою, вуста мої моляться, а серце спить»(апостол Павло).

11.Вивчай інші мови. Це дасть можливість об’єктивно оцінити свою мову, її сильні і слабкі сторони.

Золоті правила уроку

Більше як 10000 раз за 10 років навчання в школі кличуть вас дзвінки на уроки, щоб розкрити перед вами таємниці природи і розвитку суспільства.

1.До приходу вчителя приготуй всі необхідні до уроку посібники, зошити тощо. Вчителя зустрічай стоячи в знак поваги до нього.

2.Розвивай на уроці мислення, пам’ять, спостереження і навички, без яких знання втрачають свою силу.

3.Пам’ятай, що загублені хвилини ведуть до втрати годин, днів, років.

4.Твій обов’язок – уважно слухати і спостерігати, осмислювати і виділяти головне, запам’ятовувати навчальний матеріал, коротко записувати.

5.Не забудь, що уважно вислухавши відповідь товариша, проявиш до нього свою повагу. Рецензуючи відповідь товариша, зверни увагу не тільки на якість знань, а і на навчальні уміння і навички.

6.Силою волі відлучись від стороннього, повторюй матеріал, перевіряй свої знання, оцінюй їх.

7. Відчувши втому, зроби невелику зарядку.

8.Навчись переключати увагу з одного об’єкта на інший.

9.Слухаючи вчителя, не піддавайся спогадам, стороннім думкам, вчись виділяти головну думку.

10При необхідності складай простий або складний план.

11.Записуй визначення, наукові терміни, складай таблиці, малюй схеми.

12.Якщо не встиг щось записати – залиш місце, щоб потім дописати.

13. Пам’ятай, що найбільша продуктивність праці настає через 20-30 хвилин після початку уроку.

14.Знання здобуваються в основному на уроці. Не залишай нічого незрозумілого, недовивченого, недоробленого на уроці.

15.Якомога більше і частіше передавай свої знання іншим: це благородно, це зробить твої знання більш осмисленими і міцними.

Умій правильно відповідати

«Мова повинна бути точною, чіткою, зрозумілою, короткою, щоб словам було тісно, а думкам просторо»

1.Перш за все, знання повинні бути міцними, а щоб міцно засвоїти матеріал, треба знати відповіді на контрольні питання, виконати необхідні завдання підручника, переказати прочитане, зробити висновки.

2.Відповідь повинна складатись з основних фактів, прикладів, висновків.

3.Уважно слухай запитання вчителя, щоб зрозуміти його суть.

4.Поступово покращуй словниковий запас, знай чітко визначення, значення термінів, знаходь значення незрозумілих слів у необхідних словниках, довідниках. Заведи свої словнички термінів, понять.

5.Прислухайся до кращих відповідей товаришів, вчись правильно відповідати на поставлене запитання: висловлюй думку логічно, аргументовано.

6.Умій не тільки відповідати на питання, а й правильно формулювати свої запитання.

7.До відповіді будь готовим завжди. Вислухай запитання, швидко подумай, як на нього відповісти. Відповідь повинна бути повною, послідовною, стислою.

8.Не обов’язково бути оратором, але вільно володіти своєю мовою повинен кожен, для покращення словникового запасу багато читай, веди читацький щоденник, виписуй мудрі думки, афоризми.

9.Відповідаючи, слідкуй за своєю мовою: речення повинно виражати закінчену думку, не допускай частого повторення однакових слів типу е, ну, так, тощо.

10.Систематично переказуй вголос, працюй над дикцією.

11.Пам’ятай : «Повторення – мати навчання».

Як працювати з книгою

1.Для ознайомлення в загальних рисах зі змістом книги необхідно:

а) прочитати титульну сторінку – прізвище автора, заголовок, рік видання;

б) прочитати анотацію (коротку інформацію про цю книгу), вміщену на зворотному боці титульної сторінки;

в) уважно ознайомитися зі змістом, вміщеним або в кінці книги, або після титульної сторінки;

г) прочитати передмову або вступ.

2. Під час читання звернути увагу на :

а) назви окремих розділів, частин, параграфів і т. ін.;

б) вдумливо ставитись до слів і словосполучень, виділених різними шрифтами (р о з р я д к о ю, курсивом, пів жирним та ін.);

в) з’ясувати значення незрозумілих слів за допомогою словників та енциклопедій;

г) звернути увагу на посилання (позначаються зірочкою або цифрою) і зразу ж уважно прочитати пояснення (внизу сторінки).

3. Для засвоєння змісту прочитаного необхідно:

а) поділити прочитаний матеріал на частини, виділити в них найголовніше;

б) скласти план (простий, складний), тематичні виписки, тези або конспект.

Як працювати з підручником

1.Памятай: читання підручника без напруженої думки – марна трата часу.

2.Працюй завжди з олівцем у руках.

3.Привчай себе до самоконтролю: обов’язково переказуй вголос або про себе заданий матеріал, спочатку по частинах за складеним планом, а потім у цілому весь параграф. Завжди давай відповіді на питання в кінці параграфа. Завжди виконуй домашні завдання.

4.Бійся механічного запам’ятовування, воно відбирає багато часу, а користі від нього мало.

5.Робота з підручником дозволяє використовувати зорову пам'ять, забезпечує точність і чіткість.

6.Зверніть увагу на таблиці, схеми, контрольні запитання, формулювання законів, висновків.

7.Висновки і визначення, які треба знати дослівно, виділені в тексті жирним шрифтом. Вивчи їх.

8.Не пропускай місця, надруковані дрібним шрифтом, в них є цікавий матеріал, який доповнює і розширює програму.

9.Навчіться використовувати всі види ілюстрацій підручника. Звертайтесь до них під час читання тексту. За ілюстраціями можна повторити матеріал, не читаючи повторно тексту.

10.В роботі з підручником дотримуйтесь таких правил:

а) прочитайте завдання і контрольні запитання в кінці параграфу, щоб знати завдання, яке стоїть перед вами;

б) згадайте, що розповідав на уроці по цій темі учитель;

в) відкрийте підручник і читайте текст;

г) при читанні звертайтесь до малюнків, таблиць;

д) завчіть тільки правила, визначення, формулювання законів, формули, а решту розповідайте своїми словами.

Як треба працювати

1.Провітрюй кімнату за будь-якої погоди і частіше. Підтримуй температуру 18-20 градусів. Домашнє завдання починай виконувати після обіду і півгодинної прогулянки на повітрі. Спочатку продумай досконало всю роботу.

План.

2.Приготуй все необхідне для виконання завдання.

Підготовка навчальних посібників.

3.Прибери з робочого місця все зайве.

Чистота.

4.Навчальні посібники розташовуй в строгому порядку.

Порядок.

5.Під час роботи шукай зручного положення, відповідно до вимог гігієни. Сиди прямо, зручно. Не впирайся грудьми на край столу (між грудьми і столом повинен влазити кулак).

6.Розпочавши роботу, не поспішай.

Входження в роботу.

7.Якщо робота потребує великих зусиль, то спочатку пристосовуйся, а потім берися з усіх сил. Виключай телевізор, музику , все, що відволікає твою увагу.

8.Не працюй до повної втоми, роби рівномірні відпочинки. Працюй ритмічно. Через кожні 45 хвилин занять роби розминку.

9.Під час роботи не їж, не пий. Роби це під час перерви.

10.Не треба відриватися від роботи для іншої справи.

11.Працюй рівномірно. Чергуй розумову працю з фізичною. Виконуй спочатку важкі уроки, потім легкі.

Режим.

12.Якщо щось не виходить, не хвилюйся, треба зробити перерву, заспокоїтися і продовжувати роботу.

13.Корисно у разі невдачі роботу перервати, навести порядок, прибрати робоче місце і лише тоді знову приступити до праці.

Витримка.

14.Вдало виконавши роботу, не хвались.

15.В разі повної невдачі спробуй стримати себе і знову почати роботу.

16.Закінчив роботу – прибери навчальні посібники, впорядкуй робоче місце. Склади все в портфель, перевір все по щоденнику, чи не забув нічого? Ще раз – чистота і порядок.

Правила гігієни розумової діяльності

1.Стіл, за яким ти працюєш, повинен мати прямий край, висота має бути на рівні ліктів зігнутих рук або 5-6 см. вище.

2.Сидіння стільця майже горизонтальне, довжина його на 4-5 см. коротша, ніж стегна, інакше стискуватимуться підколінні кровоносні судини і нерви. Бажано, щоб поверхня сидіння була пружною. Сидіння і спинка повинні утворювати невеликий тупий кут. Висота стільця має бути такою, щоб ноги стояли на підлозі, а не висіли в повітрі.

3.Пишучи, слід обов’язково класти обидва передпліччя на стіл так, щоб лікті були на одній лінії, спина залишалася рівною, а шия і голова трималися майже прямо.

4.Під час читання не слід схилятися до книжки, а трохи її піднести і тримати на краю стола. Ще краще користуватися невеликим пюпітром.

5.Домашні завдання доцільно виконувати після обіду та відпочинку з 15-16 годин.

6.Складні завдання корисно виконувати по черзі з легкими.

7.Тим, хто працює розумово, бажано робити фізкультурні паузи, вони підвищують продуктивність.

8. Настільну лампу треба ставити з лівого боку і прикривати абажуром, щоб світло не било в очі. Для освітлення робочого місця достатня електролампочка 40-60 ват.

П’ять доріг до сили волі

1.Доводь почату справу до кінця.

2.Роби не тільки те, що хочеться, а й те, що треба.

3.Із двох справ спочатку роби ту, яка складніша.

4.Не падай духом, якщо щось не виходить, починай спочатку.

5.Не відкладай на завтра те, що можна зробити сьогодні.

«Незнанням ніколи не слід хвалитися: незнання є безсилля»

( М.Чернишевський ).

Заучування напам’ять

Прочитайте вірш чи прозовий уривок «про себе».
Прочитайте вірш чи прозовий уривок вголос.
Розділіть вірш на смислові частини (можна використати поділ на строфи).
Заучуйте по одній частині, повторюючи одразу раніше вивчене + нову заучену частину.
Розкажіть вірш напам’ять.
Повторіть вивчене перед сном та зранку.

Анотація

Анотація – гранично короткий виклад змісту книги чи статті. Мета – вироблення навичок короткої і місткої характеристики літературного твору.

Випишіть відомості про автора.
Наведіть відомі вам дані про творчу історію твору (час, історію створення, місце твору в творчості автора). Суспільна значимість книги.
У декількох фразах передайте зміст твору.
Дайте коротку оцінку твору.
Відомості про цільове і читацьке призначення.

Бібліографія

Бібліографією називають цілеспрямоване передавання читачам інформації про твори друку, інакше кажучи, це – книгоопис.

Бібліографічний опис передбачає повідомлення необхідних фактичних даних про твір:

1) автор (прізвище, ім’я, по батькові);

2) заголовок (назва твору);

3) підзаголовок (якщо він є);

4)вихідні дані (місце видання, видавництво, рік видання)

5) у якому томі, на яких сторінках (якщо багатотомне видання).

Наприклад: Мельниченко О.І. Українська мова: комунікативні вправи. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2003.

Грушевський М.С. Лаврський гурток і його книжна продукція // Історія української літератури: Зб. творів в 9 т. – К.: Либідь, 1998. – т. 1. – с. 294-302.

Бібліографічний посібник (список літератури) складається за алфавітом. Слова скорочуються згідно з Державним стандартом.

Рецензія

Рецензія – відгук, розгляд та оцінка прочитаної книги. Мета – вироблення навичок самостійної оцінки літературного твору.

Складіть бібліографічний опис книги.
Наведіть короткі відомості про автора (які дозволяють краще зрозуміти твір, його місце у творчості письменника).
Визначте тему твору.
Коротко викладіть зміст, визначте проблематику.
Визначте головні думки твору (у тезисній формі).
Коротко охарактеризуйте героїв (головних і другорядних), розмірковуючи про їх вчинки, характери, стосунки з іншими персонажами.
Перекажіть чи згадайте найбільш цікаві епізоди.
Визначте ставлення автора до розказаного.
Охарактеризуйте зображувально-виражальну своєрідність твору.

Рецензія не має певної заданої форми.

Вимоги до виконання письмових робіт

1.Між класною і домашньою роботою пропускати два рядки.

2.Дату класної, домашньої та контрольної роботи записують так: на першому рядку дату записують словами, а на другому – вид роботи, наприклад:

Сьоме лютого

Класна робота

У зошитах для контрольних робіт записується дата й лише назва роботи, наприклад:

П’яте лютого

Читання мовчки

3.Після заголовків, назв видів робіт, підпису зошита крапку не ставлять.

4.Пиши каліграфічно, грамотно, охайно, правильно оформляй роботи.

Як проводити самоконтроль над уникненням орфографічних помилок

1.Записавши речення, перевірте, чи немає орфографічних помилок (в місцях їх найбільш можливої появи в реченні):

а) в словах-присудках,

б) в словах, що відносяться до присудків;

в) в останньому і передостанньому словах простого речення (в тому числі в частинах складного).

2.Не залишайте без перевірки жодне слово, в написанні якого маєте сумнів. Перевірте написання такого слова в орфографічному словнику чи в інших словничках-довідниках, що пояснюють правопис слів.

3.Кожне речення читайте два рази, не тільки зліва направо (від першого до останнього), а й справа наліво (від останнього до першого).

4.Перш ніж виправити знайдену помилку, подумайте. Не зробіть нових помилок. Не виправляйте правильно написане. Подумайте, яка це орфограма, прочитайте ще раз правило та приклади до цього правила.

Як проводити роботу над помилками

І.Працюй спочатку над орфографічними помилками так:

1) Розбери слово за будовою, вкажи до якої частини мови це слово належить і з’ясуй, в якій частині слова допущена помилка і на яке правило; якщо не знаєш, знайди його в словнику.

2) Повтори це правило, виправ помилку, дай письмове пояснення даної орфограми, наведи 3-4 приклади на це ж правило, підкресли орфограму;

3) Запиши слово в свій словничок, класифікуючи за орфограмами.

ІІ. Після виправлення орфографічних помилок працюй над пунктуаційними:

1)випиши речення, в якому допущена помилка, підкресли пунктограму, повтори необхідне правило;

2)дай характеристику цього речення, якщо речення складне, побудуй схему;

3)запиши 2-3 свої речення для підтвердження правила.

ІІІ. Працюй над виправленням мовних, змістових, граматичних помилок за схемою.

Основні види помилок, що трапляються у мовленні

Види помилок

Умовні позначен-ня

У чому полягають помилки

В усному і писемному мовленні

1. Помилки в

змісті

1) тема розкрита неповно, про щось сказано недостатньо;

2) є щось зайве;

3) перекручені факти чи події

4) не проведена основна думка;

5) матеріал не цілком підпорядкований основній думці;

6) думка викладається непослідовно, тощо (дивись таблицю «Класифікація мовних помилок»,подану нижче.)

2.Мовленнєві

помилки або

лексичні.

1) слово вжите не в тому значенні;

2) вжите зайве слово»

3) невиправдане повторення слова чи однакові за структурою речення;

4) невиправдано поєднуються слова за змістом;

5) вжиті мовні засоби, що не відповідають стилю і задуму висловлювання, епосі, що описується;

6) вжиті російські слова замість українських

3.Граматичні помилки

4. Стилістичні

1)неправильно утворені слова;

2)слово вжите не в тій формі;

3)неправильно побудоване речення

Помилки, які свідчать про брак єдності стилю

Тільки в писемному мовленні

1.Орфографічні помилки

Неправильно написане слово

2.Пунктуаційні помилки

Неправильно розставлені розділові знаки

Тільки в усному мовленні

Орфоепічні помилки

Неправильно вимовлений звук, неправильно зроблений наголос

КЛАСИФІКАЦІЯ МОВНИХ ПОМИЛОК

Змістові (З) – І. Інформаційно-тематичні:

1) невідповідність твору вибраній чи заданій темі; невідповідність змісту переказу первинного тексту;

2) наявність зайвої (другорядної) інформації, не пов’язаної з темою чи основною думкою переказу або твору;

3) брак важливої інформації (або її частини), необхідної для розкриття теми та основної думки;

4) невдалі узагальнення, висновки;

5) неправильно описані події, вчинки персонажів, явища, факти, які не відповідають дійсності;

6) перекручення первинного тексту переказу;

7) невідповідність комунікативному завданню – не враховано мовленнєву ситуацію, адресата мовлення та мету спілкування;

8) відсутність доказовості думки, самостійних суджень, чіткої особистісної позиції.

ІІ. Помилки, що порушують структуру тексту:

1) непропорційність частин тексту (вступу, основної частини, висновку) або відсутність якоїсь із них;

2) невідповідність тексту плану висловлювання (не розкрито мікротеми, порушено порядок їхнього викладу);

3) брак смислового зв’язку між частинами тексту та всередині мікротем

( непослідовність викладу думок).

Лексичні (Л) І. Помилки, пов’язані з порушенням лексичної та фразеологічної норми:

1) вживання слова у невластивому йому значенні: «обдати гарячим кропом» (замість окропом), «спуститися по екскаватору» (ескалатором), «я рахую, що треба так зробити» (вважаю), «здоровий м’яч» (великий), «довга дівчина» (висока), «добра страва» (смачна), «батько працює залізняком»(на залізниці, залізничником);

2) порушення лексичної сполучуваності слів: «сильна дружба» (міцна), «малий шелест листя» (тихий), «зробити героїчний вчинок» (здійснити), «дешеві ціни»(низькі), «коричневі очі» (карі);

3) неточне вживання фразеологізмів: «забити руку»(набити), «жити іншим розумом» (чужим розумом) тощо.

ІІ. Помилки як наслідок бідного словникового запасу, недосконалості стилю мовлення:

1) вживання зайвого слова (плеоназм): «стара людина похилого віку», «розумний інтелектуал», «пернаті птахи), «обурюватися гнівно»;

2) вживання в одному словосполученні або реченні спільнокореневих слів (тавтологія): «святкове свято», «в образі відображено», «учитель учить», «заробити заробіток»;

3) дослівний переклад російських слів та словосполучень, так звані кальки, та вживання русизмів: «приймати участь» (брати участь),»лічити хвороби» (лікувати), «ти мені мішаєш»(заважаєш), «минуло дві неділі» (два тижні);

4) невиправданий повтор одного й того самого слова (словосполучення) в одному чи в сусідніх реченнях;

5) шкільні неологізми, вульгаризми, діалектні слова – заміни їх літературними.

Граматичні (Г) – Помилки, які виникають унаслідок порушення граматичних норм:

1) неправильне утворення слова (словотвір): «отогнати хижака» (відігнати), «сумлінний, працюючий робітник» (працьовитий), «благородність» (благородство), «торфів ний»(торф’яний, торфовий), «завдовольнити» (задовольнити);

2) помилкове утворення форм слова: «немає місців» (місць), «по селам»(по селах), «стара собака»(старий собака), «самий високий» (найвищий), «біля його»(нього), «біжуть» (біжать), «посадю» (посаджу);

3) неправильна побудова словосполучень та речень (порушення синтаксичних норм): «навчання українській мові» (української мови), «за власною волею»(з власної волі), «до мого великого подиву» (на мій великий подив), «автобус по замовленню» (на замовлення), «вхід по перепусткам»(за перепустками),

«Василь швидко зробив уроки і побіг у футбол», « До будівельного майданчика під’їхала навантажена машина піском», «Марина сказала Надії, що я теж побуваю у Карпатах», «Ця книга вчить чесності, добру, любити та поважати друзів»; 4) вживання однотипних конструкцій.

Стилістичні (С) – помилки, які свідчать про брак єдності стилю – власне стилістичні:

1) вживання слів і висловів іншого стилю;

2) невдале використання експресивної лексики й емоційно забарвлених художніх засобів;

3) немотивоване застосування діалектних і просторічних слів та виразів;

4) змішування лексики різних історичних епох.

Як правильно вибрати стиль висловлювання

Правильний вибір стилю висловлювання дуже важливий. Адже наукова праця не може бути написана, як лист до друга, а заяву при вступі до навчального закладу не створюють, як художній твір. Неправильне змішання стилів називається стилістичною помилкою.

1.Якщо тобі треба написати заяву, довідку, протокол, оголошення, план роботи, автобіографію тощо – використовуй офіційно-діловий стиль ( висловлювання складаємо за певним зразком, характерна точність, не емоційність, книжні і офіційні слова, слова-штампи, розповідні речення.)

2.Якщо ти пишеш переказ, дотримуєшся стилю, обраного автором тексту, який переказуєш.

3.Якщо ти пишеш твір, то використовуй або художній або публіцистичний стиль мовлення.

4.Якщо треба написати газетну статтю, журнальні публікації, виступ, доцільніше дотримуватись публіцистичного стилю

Як працювати над чернеткою

1.Читаючи написане вами на чернетці, слідкуйте, чи розкрито тему й основну думку, чи все викладено послідовно, згідно з планом. Під час читання робіть помітки на полях, після цього внесіть необхідні виправлення.

2.Прочитайте доопрацьований варіант вголос і прислухайтесь, чи немає недоробок. Усуньте їх.

3. Перевірте, чи немає орфографічних і синтаксичних помилок. Виправте їх.

План рецензії учнівського твору

1.Розкриття теми твору.

2.Логічність викладу.

3.Який стиль і тип мовлення.

4.Пропорційність частин твору.

5.Доцільність вжитих у творі цитат.

6.Чи немає у творі фактичних помилок і хибних думок.

7.Грамотність твору (мовні помилки)

8.Загальна оцінка твору.

Схема аналізу письмової роботи

1.Чи є у вас помилки у змісті? (З)

2.Чи є у вас мовні помилки ? (Л + Г)

3.Зупиняємось на орфографічних помилках ( І – назва орфограми, правило, 2-3 приклади, звертайся до словничка орфограм, орфографічних словників, посібників «Вчимося писати грамотно»)

4.Виправляємо пунктуаційні помилки (V – називаємо пунктограму, заново виписуємо речення і ставимо розділові знаки )

5.Які помилки у вас, що не знайшли у довіднику, а скористалися іншими джерелами для їх коментування (правопис, опорний конспект, тощо)

6.Короткі підсумки після кожного виду помилок.

Урок аналізу контрольних творчих робіт

Мета: удосконалювати вміння і навички учнів працювати над помилками, виробляти прагнення школярів до поліпшення їх мовної культури і грамотності, розвивати творчі здібності учнів, виховувати чуття рідної мови.

Тип уроку. Застосування навичок та умінь удосконалення власного тексту.

Обладнання: таблиці нового правопису, опорні конспекти , творчі роботи учнів, таблиці або пам’ятки «Схема аналізу письмової роботи», Класифікація помилок».

Структура уроку.

І. Мотивація. Шкільний твір-один з особливих видів інтелектуальної діяльності учнів. Оригінальний твір написати нелегко, удосконалювати написане можна без кінця. Видатні письменники дуже вимогливо ставились до слова. Якось І. Нечуй-Левицький писав своєму приятелеві, що читаючи написане ним півроку тому, він соромився сам за себе, що «понаплітав нісенітниць». Тому часто письменники не поспішають друкувати свої твори, доки вони не «вилежаться».

ІІ. Аналіз контрольних робіт.

Ми щороку пишемо 4 контрольні твори . Я хочу вас запитати:

- у кого з вас є зміни щодо зменшення кількості помилок?

- щодо покращення оцінки?

- хто має нижчі результати?

Справжній твір - з використанням цитат, складного плану, епіграфа. Є роботи, які мені сподобались своєю оригінальністю, багатством мови, індивідуальністю.

1) Прослухайте три роботи і дайте їм оцінку, користуючись планом рецензії учнівського твору, який є в опорному конспекті учнів. Після рецензії назвіть найкращий твір.

2) Робота над помилками. Ви брали зошити додому, зробили аналіз. Залік – як ви виправили свої помилки і який коментар дасте їм. Використовуючи «Схему аналізу письмової роботи», називаю цифровий аналіз грамотності й працюю індивідуально з кожним учнем.

3) Закріплення і перевірка знань.

- Самодиктант, словниковий диктант (загальні помилки з усіх робіт), розбір слова, речення, де це необхідно, лексичний розбір слів; вправи на попередження мовних та граматичних помилок.

ІІІ. Підсумок. Чи треба запам’ятовувати свої помилки?

Домашнє завдання. Готуючись до наступної контрольної роботи, враховуй всі свої недоліки. Запиши слова, у яких допущені помилки до свого зошита « Вчуся писати грамотно», звірся з попередніми записами: які помилки знову повторюються, запам’ятай їх.

Виправляємо помилки у зошитах з російської мови

1. Работа над речевыми ошибками

Р-1.Это слово употреблено неверно. Найди другое. (Герасим шляпу надел лишь на улице)- шапку?

Р-2. Плеоназм. Это лишнее слово. Устрани его. (Герасим вел привязанную на веревочке Муму.)

Р-3.Тавтология. Избегай использования однокоренных слов в предложении.

Р-4.Интерференция. Это украинизм (лексический). Подыщи русское слово.

Р-5.Школьные неологизмы. Такого слова в языке нет. Замени его.

Р-6. Замени повторяющееся слово.

Р-7.Эти слова не сочетаются.Одно из них или оба нужно заменить.

2. Употребляйте правильно части речи.

Г-1.Местоимение должно четко соотносится с тем словом, вместо котрого оно используется, не вызывая двусмысленности. (Дубровский не узнал отца, он был бледен.)

Г-2. Полные прилагательные не должны смешиваться с краткими в роли однородных членов предложения. (Базаров был груб и мужественный.)

Степени сравнения прилагательных образуются так:

Красивый простая составная

Сравнительная красивее более, менее красивый

Превосходная красивейший самый, наиболее

красивий

Г-3. Употребление глаголов и глагольных форм,

- причастие неверно образовано

- причастный оборот неверно употреблен.

Г-4. Деепричастие неверно образовано,

- деепричастие должно обозначать действие того же лица (предмета), что и глагол-сказуемое.

3.Правильно стройте словосочетания и предложения.

Г-5. Правильно употребляй: а) предлоги, б)союзы,

в) частицы.

Г-6.Согласуйте подлежащее и сказуемое (нормы согласования).

Г-7.В этом словосочетании главное и зависимое слова должны бать согласованы (нормы управления)

Г-8.В этом словосочетании зависимое слово должно бать в другом падеже.

Г-9.Выражаемая в предложении мысль требует другого порядка слов.

Г-10.Пропущено важное для смысла предложения слово, найдите и вставьте его.

Г- 11.Неправильно построено предложение.

4. Исправьте фактические и логические ошибки.

Ф - допущено искажение факта, нужно проверить его достоверность.

Л-1.Эти понятия несовместимы. Одно из них нужно устранить или заменить.

Л-2.Противоречивые суждения, устраните противоречивость.

Л-3.Это высказывание абсурдно – нужно вспомнить замисел и выразить его ясно и четко.

Л-4.Нет плавного перехода от одной мысли к другой. Свяжите эти мысли.

Л-5.Ошибка в цитировании: а) проверь цитату:

б) проверь вывод, который она должна подтвердить.

С – стилистическая ошибка, неоправданное смешивание стилей.

І – орфографические ошибки, смотри 72 орфограммы в своих словариках «Учимся писать грамотно».

V – пунктуационные ошибки ( знаки препинания).

ВИМОГИ ДО ТВОРУ

Мета – вироблення вміння виражати свої літературні погляди, співвідносити їх з критичною літературою.

1.Епіграф. 2.План .3.Зміст.

Зразок

Сьоме вересня (в старших класах можна цифрами на полях) – 7.09

Класна (домашня) робота (і класний і домашній твір в одному зошиті)

Твір

Назва твору (Порівняльна характеристика Онєгіна і Ленського (за романом О.С.Пушкіна «Євгеній Онєгін») (в лапки тема береться лише тоді, якщо це цитата).

Не пропускаючи рядочка, пишемо епіграф, який звертає увагу читача на основну думку твору, на те, як автор підходить до розкриття теми. Добре, коли він є. Але якщо його немає, це не впливає на оцінку за твір. Епіграф без лапок, після епіграфа крапка. Знизу автор – ні дужок, ні крапок. Проте можливий і такий запис:

«………………… .»

(………).

Епіграф пишемо після плану перед твором, можна і перед планом. Епіграф не може починатися з маленької букви. Навіть якщо він починається з середини.

План із трьох частин: вступ і висновок – тільки назва без підпунктів, а основна частина – 3-5 підпунктів ( 2 може бути за умови ще підпунктів: а),б), в)

План складають самі учні, цитатний план краще дає вчитель, можна змішаний план.

Зразок:

І. …

ІІ. …

1….

ІІІ….

Цитат у творі небагато (2-3). Цитата пишеться в лапках і вказується автор. Якщо зберігається віршований рядочок, лапки не ставляться, а цитата пишеться з нового рядочка. Якщо пишемо вірш підряд одним рядочком, то ставимо лапки. Якщо твір за творчістю одного автора, то пишемо його цитату без назви автора, а вказуємо в дужках із якого твору цитата.

Обсяг твору:

5 кл. - 0,5 – 1,0 стор.,

6 кл. – 1,0-1,5 стор.,

7 кл. –1,5- 2,0 стор.,

8 кл. – 2,0- 2,5стор.,

9 кл. – 2,5-3,0 стор.,

10 кл. – 3,0- 3,5 стор.,

11 кл. –3,0- 3,5стор.,

12 кл. –3,5-4,0 стор.

Головний недолік – це невміння розкрити тему, відсутність власних думок, невміння користуватися текстом і цитатами, відсутність зв’язку із сучасністю.

Особливості змісту творів: наявність необхідних коментарів, вичерпність аргументації, логічний порядок та переконливість у використанні доказів, ясність, точність, лаконічність та емоційність викладу матеріалу.

Способи використання цитат та епіграфів

1.Якщо цитата супроводжується словами автора, то вона оформляється як пряма мова, розділові знаки такі ж, як при прямій мові. Наприклад, Р.М.Рільке писав: «Спів – це існування».Образ Прометея Шевченко використав як символ мужності, нескореності і остаточної перемоги: «Не вмирає душа наша. Не вмирає воля.» «Лише праця,- підкреслює Іван Франко, - світ таким як є зробила».)

2.Цитата може входити як складова частина в авторське речення. Тоді до неї ставляться такі самі вимоги, як і до непрямої мови. Цитата береться в лапки і починається з малої літери. ( Австрійський поет Рільке вважав, що «спів – це існування». У своїх сонетах Рильський часто висловлював «пейзажем те, для чого слів нема людських». Звичайно, «не той тепер Миргород, Хорол – річка не та» (М.Рильський).)

3.Як речення із вставними словами. ( Спів, як вважає австрійський поет Рільке, це існування.)

4.Цитовані слова є частиною речення, органічно зливаються зі словами автора і пишуться просто в лапках (Поет гоїть серце «ядом» сатири. Він став «вити совою».)

5.Вказівка на джерело, звідки виписано цитату, подається у дужках безпосередньо після цитати. Крапка ставиться після другої дужки. («Найбільше і найдорожче добро в кожного народу – це його мова…»(Панас Мирний).

6.Цитата, записана віршем, у лапки не береться. Якщо вказівка на джерело цитати стоїть безпосередньо за нею, а у наступному рядку, то після цитати ставиться крапка (крім випадків, коли вона закінчується знаком питання, знаком оклику чи трьома крапками). Крапка ставиться також після другої дужки вказівки. ( У друкованому тексті вказівка на джерело деколи записується меншим або іншим шрифтом, без дужок, і крапка після неї не ставиться) ( І мене в сім’ї великій,

В сім’ї вольній, новій,

Не забудьте пом’янути

Незлим тихим словом.

(Т.Шевченко, «Заповіт»).

7.Різновидом цитати є епіграф. Епіграф у лапки не береться. Вказівка на джерело пишеться під епіграфом справа без дужок, і крапка після неї не ставиться.

Земле, моя всеплодющая мати…

І.Франко

За моє ж жито мене ж і побито.

Прислів’я

Пам’ятка для успішного написання твору

1.Обирайте тему не найлегшу, а таку, яка викликає у вас цікавість і хвилює, визначте обсяг матеріалу, який вона охоплює, щоб не відхилятися від теми. Пам’ятайте слова М. Горького: « Перед тим, як почати писати, я задаю собі три питання: що хочу написати, як написати і для чого написати». Продумайте формулювання теми (її слід з’ясувати, визначити коло найважливіших питань, розкрити).

2.Продумайте основну думку вашого твору (необхідно відповісти на питання: що я хочу сказати своєю роботою, до якого висновку маю прийти?) і намагайтесь усе підпорядкувати її розкриттю, по можливості доберіть до твору влучний епіграф (вислів (цитата) перед твором, що характеризує його основний зміст).

3.Підберіть довідкову та критичну літературу, ознайомтеся з нею. Зберіть необхідні матеріали до твору ( епіграф, приклади до ваших тез, цитати з тексту - дивись пам’ятку «Як працювати над тематичними виписками»; зробити висновки.) Цей підбір зумовлений необхідністю обґрунтувати основну думку твору, проілюструвати її, довести.

3.Складіть повний та чіткий план (зверніть увагу на співмірність частин: вступ(1\3частини твору)- готує до сприйняття основної частини твору; висновок(1\3) –підбиває підсумки) і дотримуйтесь його, пишучи твір. (Для цього поставте навідні питання і сформулюйте їх називними реченнями).

4.Намагайтесь оригінально почати роботу, щоб одразу зацікавити нею читача, зверніть увагу на те, щоб вступ був пов’язаний з темою.

5.Стежте за логічною послідовністю у викладі матеріалу в основній частині твору.

6.Тему розкривайте глибоко і всебічно, уникайте загальної описовості, наводьте конкретні факти для підтвердження своїх думок. Подумайте, кого, в чому і як ви переконуватимете своїм твором.

7.Правильно цитуйте але не переобтяжуйте свою роботу великими цитатами.

8.Подумайте, який стиль відповідатиме темі твору (найчастіше художній і публіцистичний). Пригадайте основні вимоги стилю, яким будете писати твір.

9.Який тип мовлення (опис, розповідь, роздум) найбільше підходить для розкриття теми твору? Повторіть характерні особливості (структуру) даного типу мовлення.

10.Намагайтесь писати охайно, правильною літературною мовою, грамотно, просто, своїми словами, не забувайте про абзаци.

9.Пам’ятайте, що читач мусить відчувати ваше ставлення до того, про що ви пишете. Не забувайте про такі вимоги, як актуальність теми, емоційність, здатність викликати інтерес, вплинути на читача.

10.Дотриимуйтесь правильної пропорційності частин твору, у висновках постарайтесь зробити самостійні узагальнення, пов’язані із сучасністю чи вашою особистою думкою.

11.Пам’ятайте, що слово «твір» походить від слова «творити», а творчість – це не переказ і не компіляція відомих фактів і чужих думок, списаних з різних джерел. Якщо ви і використовуєте чиїсь вислови в творі, то тільки пропустивши через свої почуття, на підтвердження власної думки.

12.Перевірте написане, орієнтуючись на подані запитання:

- чи відповідає твір темі та складеному плану?

- чи розкрито основну думку?

- чи правильно розподілено матеріал за частинами?

- чи не порушено зв’язок між реченнями? логічний зв'язок між частинами?

- вилучити повтори, орфографічні, пунктуаційні помилки.

13.Перечитайте типові недоліки текстів учнівських творів та вимоги до мовлення, зробіть необхідні виправлення в своїй роботі.

14.Втретє прочитайте твір уголос. Це допоможе помітити повтори, немилозвучність тощо. Чи подобається твір тобі самому? Чи написано «якби не два»?

15.Виправивши всі недоліки, перепишіть твір у чистовик.

Вимоги до мовлення

Заговори, щоб я тебе побачив…

Сократ

Яким повинно бути мовлення

Яких правил мовлення потрібно дотримуватися

Змістовним

Послідовним

Багатим

Точним

Виразним

Доречним

Правильним (заснованим на правилах )

Підпорядковуйте своє висловлювання темі й основній думці, не говоріть і не пишіть зайвого.

Стежте за порядком викладу думок.

Уживайте різноманітні слова і речення: намагайтеся не повторювати тих самих слів і однакових речень.

Уживайте найбільш точні слова.

Добирайте слова і вирази, які найбільш яскраво передають основну думку(образні, барвисті, яскраві).

Завжди зважайте, з ким розмовляєте і в яких умовах спілкування (офіційна чи невимушена обстановка)

Правильно вимовляйте (пишіть ) слова, правильно будуйте речення. Дотримуйтесь орфоепічних, граматичних, лексичних норм літературної мови.

Типові недоліки текстів учнівських творів:

1.Невідповідність змісту темі (твір) або недостатнє відтворення змісту (переказ).

2.Наявність елементів змісту, що не стосуються висвітлюваної теми, щось зайве.

3.Відсутність, пропуски матеріалу, без якого виклад не можна вважати повним.

4.Повторення одних і тих же елементів змісту.

5.Нечіткість задуму, цільової установки тексту.

6.Безсистемність викладу, непослідовне розташування окремих речень, абзаців.

7. Відсутність смислового зв’язку між частинами тексту.

8.Неспівмірність частин тексту.

9.Відсутність або невдалі початок чи кінець тексту.

10.Незавершеність міркувань, необґрунтованість тверджень.

11.Відсутність або необґрунтованість виділення абзаців.

12.Необґрунтовані повтори слів і словосполучень.

13.Вживання засобів міжфразного зв’язку, які не відповідають характерові відношень між частинами висловлювання.

14.Відсутність мовних засобів зв’язності.

15.Комунікативно не зумовлений порядок слів.

16.Одноманітність засобів міжфразного зв’язку.

17.Цитати не розкривають думку учня або не відповідають змісту, не правильно введені в речення, відірвані від тексту твору, існують ніби окремо.

18.Взагалі відсутні цитати, докази.

19.Обсяг твору замалий.

Як готуватися до твору у публіцистичному стилі на морально-етичну тему

Мораль – система норм і принципів поведінки людей у ставленні один до одного та суспільства. Етика – наука про мораль, її походження, розвиток і роль у суспільному та особистому житті людини; норма поведінки, сукупність моральних правил якого-небудь класу, суспільної організації, професій тощо.

1.Пригадайте структуру твору –роздуму:

І. Вступ.

ІІ. Теза. Докази:

а) із власного досвіду;

б) від старшого покоління;

в) з народної творчості;

г) з літератури, кіно, телепередач.

ІІІ. Висновок.

2.Запишіть і осмисліть тему твору.

3.Подумайте, яке коло питань треба висвітлити в темі.

4.Прогляньте словничок етичних термінів, виберіть потрібні слова.

5.Пригадайте і запишіть крилаті вислови, які можна використати .

6.Складіть план, продумайте оригінальний вступ. Сформулюйте основну частину так, щоб вона повторювала тему іншими словами.

7.Напишіть чорновий варіант твору.

План твору-опису приміщення

1.Призначення приміщення.

2.Його розмір, форма, освітлення.

3.У яких кольорах оздоблено інтер’єр.

4.Наявні в приміщенні меблі та речі (де їх розташовано і які вони).

5.Мої враження від приміщення.

Як написати твір – роздум

1.Прочитайте запропоновані теми і визначте ту, яка вас найбільше зацікавила.

2.Поміркуйте, які питання або проблеми ви б хотіли висвітлити, виділіть найголовніші, сформулюйте власні судження та оцінки.

3.Доберіть матеріал, який допоможе розкрити тему (епіграф, цитати, приклади з твору, цікаві факти, авторські оцінки, висловлювання письменників тощо).

4.Ретельно продумайте структуру твору і складіть його план.

5.Напишіть твір спочатку на чернетці. Пам’ятайте, що цитати слід брати в лапки.

6.Використовуйте для висловлення і доведення власних думок такі вирази: я гадаю, я вважаю, на мою думку, на мій погляд, мені здається тощо.

7.Наприкінці роботи обґрунтовано й емоційно підведіть підсумки, використовуючи слова і словосполучення: отже, враховуючи сказане, із наведеного випливає тощо.

8.Прочитайте і перевірте написане. Зважте, наскільки робота змістовна, обґрунтована, логічна. Подбайте про виразність мови твору (синоніми, епітети, порівняння, точність висловів). Уникайте повторів.

9.Перепишіть твір начисто.

Як складати оповідання на самостійно обрану тему

1.Для оповідання виберіть тему, з якою ви найбільше обізнані.

2.Обміркуйте головну думку (ідею). Поміркуйте, які персонажі могли б діяти в оповіданні.

3.Підпорядкуйте зміст оповідання підібраній темі. Дбайте про те, щоб в основу оповідання лягли життєві епізоди, факти навколишньої дійсності, що вас схвилювали, запам’ятались, які можуть викликати інтерес у читача чи слухача.

4.Описуючи події, покажіть героїв оповідання в дії, а не тільки розповідайте про них. Використовуйте діалог, монолог.

5.Дбайте про те, щоб не порушувати композиції (зав’язка, розвиток дії, кульмінація, розв’язка) оповідання. Зверніть увагу на розмірність частин оповідання. Пам’ятайте, що найдокладніше показано головну подію.

6.Накресліть позасюжетні елементи (включайте в оповідання (якщо це відповідає темі й основній думці) описи природи, обставин, часу, місця події (пейзаж), опис зовнішності героїв (портрет), пов’язавши його з внутрішнім світом героїв оповідання.

7.Зробіть робочі начерки оповідання (план, характеристика персонажів, вислови, які варто використати тощо).

8.Пам’ятайте про вимоги до мовлення.

9.Напишіть оповідання на чернетці.

10.Відредагуйте текст оповідання. Доберіть влучний і цікавий заголовок.

Як збирати матеріал до твору за власним спостереженням

1.Визначте основну думку майбутнього твору.

2.Придивіться уважно до того, про що ви будете писати: намагайтеся побачити найхарактерніше, що спостерігаєте.

3.Запишіть коротко найголовніше, що помітили.

4.До робочих матеріалів записуйте словосполучення, слова, речення, які служать для розкриття теми та основної думки.

5.Запис робочих матеріалів до твору можна проводити за такою схемою:

План спостережень Робочі матеріали

Небо сіре, темне, осіннє, чисте,

холодне, бездонне…

Як працювати над заміткою типу роздуму про вчинки людей

1.Визначте тему і основну думку замітки.

2.Добре проаналізуйте факти, дібрані для замітки, продумайте найбільш конкретний випадок, який випливає з фактів.

3.Продумайте початок, адже перше речення повинно зацікавити всіх, підвести до основної думки.

4.Доберіть переконливі докази, визначте їх послідовність: добирайте для них приклади із свого життя і життя інших людей, прислів’я, приклади з книжок, висловлювання видатних людей.

5.Дбайте про мовне оформлення замітки: використовуйте вирази «мені здається», «я вважаю», «на мою думку», уникайте повторень однакових слів, речень.

Як підготуватись до твору-роздуму про героя

1.Подумайте, що вас хвилює, цікавить в образі героя, постарайтесь побачити неповторність духовного світу (звички, уподобання, характер тощо), з чим ви не погоджуєтеся.

2.Простежте за текстом, як письменник розкриває характер героя, його вчинки. Зверніть увагу на художні деталі, які допомагають вам зробити висновок щодо ставлення автора до героя. Поміркуйте, чи погоджуєтеся ви з думкою автора.

3.Передивіться текст, зробіть необхідні добірки з тексту про героя, які допоможуть вам написати твір.

4.Відповідно до структури твору – вступу, основної частини, що складається з тез та доказів, висновку – доберіть додатковий матеріал ( епіграф, цитати, факти), який стане в пригоді під час написання твору.

5.Спочатку напишіть твір на чернетці.

6.Працюючи над вступною частиною твору, пам’ятайте, що мета його – підвести до розуміння вашої головної думки.

7.В основній частині твору викладайте свої думки про героя та обов’язково аргументуйте їх. Намагайтеся уникати простого переказу епізодів твору, а звертайте увагу, яка це особистість, використовуйте схему аналізу духовного світу особистості. Пам’ятайте, що докази можуть бути як прямі, так і від протилежного.

8.Використовуйте тільки ті слова, значення яких ви знаєте. Звертайтеся за допомогою до тлумачних словників, до словничка етичних термінів «Азбука моралі». Уникайте повторення одних і тих самих слів.

9.У завершальній частині твору зробіть емоційний обґрунтований висновок щодо вашого ставлення до героя, про якого пишете. Дайте відповіді на запитання: в чому герой бачив сенс свого життя? Чи може герой бути прикладом для нас? Як би я вчинив на місці героя? Герой і наше покоління: спільне і відмінне.

10.Прочитайте написане, перевірте зміст, послідовність викладу, грамотність.

11.Перепишіть роботу начисто.

12.Перевірте написане, пильнуючи описки і пропуски літер.

Як працювати над розповіддю за картиною

1.Знайдіть відомості про художника.

2.Зверніть увагу на назву картини. Дуже часто вона свідчить про задум художника, про те, заради чого полотно написане.

3.Вдумайтесь у зміст картини.

4.Спробуйте уявити, що було до моменту, зображеного художником, що буде після цього.

5.Подумайте, кого, в чому і як ви переконуватимете своєю розповіддю.

6.Сформулюйте тему і основну думку розповіді. Дайте заголовок (назва картини і ваш заголовок можуть не збігатися).

7.Продумайте композицію розповіді. Врахуйте, що кульмінації повинен відповідати момент, зображений на картині, адже він – головний, складіть план.

8.Зверніть увагу на пропорційність частин розповіді. Пам’ятайте: головне у ній – зміст картини.

Як писати твір компаративного спрямування

1.Розпочинаючи роботу над твором, ґрунтовно продумайте його тему.

2.Визначте головну ідею твору.

3.Складіть план, доберіть епіграф, що відповідатиме темі твору та розкриватиме головну думку.

4.Визначте, що об’єднує та відрізняє твори, які ви аналізуєте.

5.Продумайте, який цитатний матеріал з обох творів використаєте для аргументації своєї думки.

6.Порівнюючи твори, дбайте про композиційні засоби викладу думок, а саме: 1) інтригуючий початок; 2)послідовне розгортання тези; 3) хід роздумів у формі «запитання-відповідь»; 4) контрастне зіставлення аргументів; 5) експресивний висновок.

7.Викладаючи у творі власні думки, пам’ятайте, що вони мають бути пов’язані з його темою та головною ідеєю.

8.Звертайте увагу на співмірність частин твору.

9.Стежте за тим, щоб думки розкривалися послідовно, аби кожне попереднє речення було логічно пов’язане з наступним.

10.Формулюючи речення, намагайтеся, щоб ваша думка була висловлена точно, просто, ясно, образно, не була двозначною.

Як навчитися читати?

Правила творчого читача

І.Пам’ятай: читання – одне з найважливіших занять у самоосвіті. Засвоїти текст – це зрозуміти його і запам’ятати. А щоб зрозуміти:

1.Обміркуй заголовок тексту, дай відповіді на запитання:

- про що йтиме в ньому мова?

- що я вже знаю про це?

- що мені належить дізнатися?

Пам’ятайте: «Заголовок – не просто слова: ці слова – всьому голова»

2.Читай уважно, вдумливо, розмірковуй над текстом, вдумуйся у зміст, логіку книги, шукай головне.

3.Під час читання тексту виділи усі незрозумілі слова і вирази, з’ясуй (запиши в окремий зошит) їхнє значення, вдаючись до словників, довідників та іншої додаткової літератури. Добивайся, щоб кожен термін і фраза були зрозумілі.

4.Ще раз уважно прочитай текст. Пробуй голосом «оживити» прочитане. Олівцем пронумеруй абзаци, знайди головну думку. Обов’язково роби помітки і конспектуй.

5.Закінчивши читання тексту, виділи найцікавіше, найважливіше.

6.Постав собі контрольні запитання, можна такі, які пропонуються у підручнику після кожного тексту, дай на них відповідь.

7.Склади план.

8.Перекажи зміст прочитаного без втрат.

9.Запам’ятовуй секрети літературознавства. Обов’язково ознайомся з рецензіями критиків на книгу.

10.Порівнюй літературні твори з творами інших видів мистецтва.

11.Не залишай без розв’язання головоломки, ребуси, вікторини. Пробуй сам їх складати.

12.Прочитавши, обдумай, чого навчила тебе книга.

Як скласти простий план

Записи допомагають швидко відновити в пам’яті раніше прочитане. Видів запису існує багато. Якщо зміст нескладний і легко засвоюється, можна обмежитися складанням плану роботи. Якщо вас цікавлять лише окремі місця, то потрібно виписати саме їх (зробити виписки), а за ними скласти тези. Якщо книжка містить нову, цікаву але важку для засвоєння інформацію, доцільно її законспектувати.

План – це точний і короткий запис основних думок статті в тій послідовності, в якій вони викладені в тексті. План – це зміст тексту, перелік основних питань.

Складання плану допомагає «згорнути» зміст тексту для його запам’ятання і наступного «розгорнутого» відтворення (переказ, виклад).

1.Вдумливо читай текст, визначай опорні слова і межі між основними думками.

2.З’ясуй значення незрозумілих слів, визнач тему і основну думку тексту.

3.Поділи текст на смислові частини. Сформулюй думку кожної частини розповідним чи питальним реченням. Дай заголовок кожній частині.

4.Кожний пункт повинен точно відображати зміст виділеної частини (поставте запитання: про що тут сказано?)

5.Напиши чернетку плану. Порівняй його з текстом. Простеж чи все головне знайшло відображення у плані, чи не випали з вашої уваги якісь епізоди, чи зв’язані пункти плану за змістом, чи відображають тему і основну думку тексту.

6.Перевір, чи можна за цим планом переказати текст.

7.Акуратно перепишіть удосконалений варіант плану.

Складний план будується із трьох частин:

1.Вступу.

2.Основної частини.

3.Висновків або просто завершення. (Кожен із пунктів може поділятися на підпункти (а), б), в) ).

Як працювати над тематичними виписками

Тематичні виписки –це особливий спосіб запису змісту почутого або прочитаного. Мета таких виписок – підготовка матеріалу для доповіді, повідомлення. Складанню виписок передує добір необхідної літератури, складання плану, уважне читання відібраного матеріалу, тобто осмислення змісту. А потім оформлюють виписки у вигляді цитат.

1.Вибрати з тексту необхідний матеріал і виписати його на картки у вигляді цитати в такій послідовності: цитата, прізвище та ініціали автора твору, назва твору, видавництво, рік і місце видання, розділ книги чи том, сторінка.

2.Якщо з цієї сторінки беруться ще цитати, то посилання на джерело робиться так: «Там само». Коли ж цитата береться з іншої сторінки книжки, то пишеться: «Там само» й вказується сторінка.

3.Чужі слова потрібно наводити з абсолютною точністю, не вириваючи їх з контексту.

4.Якщо під час цитування доводиться робити пропуски окремих слів, то в цитаті замість пропущений слів ставляться три крапки (…).

5.Цитати у вигляді самостійного речення оформляються за правилами пунктуації при прямій мові.

6.Якщо цитата є складовою частиною думки того, хто пише, то вона береться в лапки і пишеться з малої букви.

7.На полях перед цитатою або у верхній частині доцільно давати її короткий заголовок, тобто одним чи декількома словами передати основний зміст цитованого тексту.

Як складати тези статті

Тези – це стисло сформульовані основні положення прочитаного тексту, що вбирають суть висловленого. Якщо план допомагає представити структуру тексту та назвати його основні теми, то тези розкривають суть всієї текстової інформації.

Розрізняють два види тезування : відбір авторських тез із тексту, формулювання основних положень статті чи розділу книжки власними словами.

1.Попередньо переглянути статтю, продумати мету, яку ви ставите перед собою, приступаючи до її опрацювання.

2.Уважно прочитати статтю, визначити її основну думку.

3.Поділити статтю на смислові частини, визначити всі мікротеми.

4.Сформулювати пункти плану, логічно пов’язавши їх між собою.

5.Сприймаючи текстову інформацію, намагатися чітко уявити, що є важливим для автора, а що для вас – як читача.

6.Вибирати для тез основні ідеї та положення, відділивши важливі деталі від подробиць, записати їх словами автора або власними словами, розмістивши в певній послідовності.

7.Керуватися найголовнішим принципом нотування чужого тексту – не допускати перекручень змісту.

Конспектування прочитаного

Конспект – це короткий, але зв’язний і послідовний переказ змісту статті, розділу книжки, брошури, лекції тощо. Іншими словами – це універсальна форма запису почутого і прочитаного, в якій знаходять місце і план, і тези, і виписки, і цитати, і самостійні спостереження, зауваження.

1.Конспект повинен бути лаконічним, стислим.

2.Головна мета – швидко встановити в пам’яті вивчене, узагальнити нагромаджений матеріал, краще запам’ятати прочитане.

3.Обов’язково спочатку прочитай текст, виділи головне в прочитаному, продумай, які місця доцільніше процитувати, у найбільш важливих місцях зроби закладки.

4.Розрізняй такі види конспектів: т е к с т у а л ь н і (потрібно знайти в праці текстуальну відповідь на поставлене запитання), в і л ь н і (вміння висловити думку своїми словами, уникнути другорядного, зупиняючись лише на основних фактах), з м і ш а н і (вільний виклад поєднується з цитуванням).

5.Уникай одноманітності, для цього застосовуй різний шрифт, підкреслення, великі літери; для виділення ключових слів – різні кольори, прямокутні рамки, підкреслення, схеми тощо.

6.Конспект може бути стислий, короткий (близький до плану) та розширений (близький до тексту).

Пам’ятка «Як складати план, тези і конспект»

1.Прочитати текст, визначити його тему, основну думку.

2. Поділити текст на логіко – смислові частини.

3.Дібравши заголовок до кожної частини, скласти план тексту.

4.Поставити до кожної логіко-смислової частини тексту запитання: «Про що говориться в цій частині?»

5.Знайдіть в тексті відповідь. Записавши її стисло власними словами або словами автора, матимемо тези .

6.Доповнивши тези конкретним матеріалом, фактами, взятими з тексту цитатами, матимемо конспект.

7.Складаючи план, тези чи конспект, записати прізвище автора, повну назву роботи, рік, видавництво, назву журналу чи газети, в якому вона надрукована.

8.Виділяти в конспекті розділи, параграфи, пункти, відокремлювати їх один від одного.

9.Після кожної закінченої частини робити інтервал (сюди можна виписати нові замітки).

10.Виділяти основні тези, ідеї різними кольорами, підкресленням, значками та ін.

Загальноприйнята система виділення основних тез, ідей:

а)підкреслення окремих фраз у тексті:

пряма лінія – виділення важливої думки;

хвиляста лінія – незрозуміле або те, проти чого будете виступати;

вертикальна лінія на полях – особливо важлива думка;

б) виділення на полях:

? – питання; ?? – сумнівно; !!! – цікаво, звернути увагу; вставка, доповнення.

Як скласти план-конспект

1.Розділи листок зошита на дві частини: зліва будеш записувати план, а справа – конспект.

2.Прочитай текст.

3.Виділи в ньому закінчену думку.

4.Сформулюй коротко головну думку у вигляді заголовка, випиши всі заголовки (пункти плану).

5.В кожній частині виділи факти, цифри, висновки, які уточнюють головну думку, основні положення запиши на правій стороні.

6.Перевір зроблену роботу.

План або тези біографії письменника

(План – це зміст тексту, перелік основних питань, а тези – коротко сформульовані основні положення тексту).

1.Характеристика епохи, в яку жив письменник.

2.Сім’я, оточення, в якому він ріс.

3.Портрет письменника. Світогляд, риси характеру, неповторність індивідуальності.

4.Де, коли й за яких обставин здобув освіту.

5.Роль книги в духовному становленні письменника.

6.Життєві віхи біографії (основні дати, факти життя).

7.Люди, з якими спілкувався, дружив.

8.Естетичний ідеал письменника.

9.Головні твори (стиль, жанри).

10.Громадська діяльність письменника.

11.Значення життя і творчості письменника для його сучасників та для нашого часу.

12.Чим цікавий письменник як особистість для тебе (мета життя, ідеали, розуміння щастя, патріотизм, що зробив для своєї країни, почуття обов’язку, честі, гідності, сила волі; неповторність духовного світу – звички, характер, уподобання, погляди тощо).

Значення творчості письменника

1.Історична зумовленість творчості, її зв’язок з традиціями попередників.

2.Яскраві факти біографії митця як зразок для формування життєвих ідеалів учнів.

3.Жанри, тематичне розмаїття та ідейна спрямованість творів письменника.

4.Особливості індивідуального стилю, художнього таланту митця.

5. Внесок письменника у вітчизняну та світову культуру.

6.Який автограф залишив письменник у моїй читацькій біографії, моєму духовному світі.

Схема аналізу духовного світу особистості

1.Читаючи біографію письменника, його художні твори, щоденники, спогади, художньо-біографічні твори про нього аналізуючи образи-персонажі, ПАМ’ЯТАЙ, що найголовнішим твоїм завданням є зрозуміння духовного світу митця та його героїв.

2.Охарактеризувати духовний світ особистості – це насамперед:

а) з’ясувати мету її життя, розуміння щастя, уявлення про ідеал;

б) визначити чи мала ця людина розвинену національну свідомість, що значила для неї батьківщина і що вона зробила для своєї країни;

в) назвати риси характеру і з’ясувати, яке місце серед них займали почуття обов’язку, честі, гідності, патріотизму;

г) чи розвинена воля: це людина дії чи бездіяльний ідеаліст-мрійник;

д)побачити неповторність її духовного світу (звички, уподобання, характер, погляди і т. д. )

3.Конспектуючи прочитаний чи прослуханий матеріал біографії письменника, життєвого шляху героя, розділяй його за схемою:

а) основні дати, факти життя і творчості (за пам’яткою «План біографії письменника» - вище);

б) духовний світ особистості (дати відповіді на запитання пункту 2 у довільному порядку); чим цікавий письменник як особистість для тебе;

в) значення творчості письменника.

ЧИННИКИ, ЩО ФОРМУЮТЬ ОСОБИСТІСТЬ:

Світогляд Зовнішність Оточення

Захоплення Особистість Освіта

Обдарування Характер Вдача

Докладна зв’язна відповідь на поставлене питання

Це перша спроба самостійної доповіді з літератури. Відповідь на запитання – це твір у зародку. Щоб підготувати усну докладну відповідь необхідно:

1.Скласти план, подвоїти або потроїти це запитання. (Наприклад, під час вивчення казки-притчі Сент-Екзюпері «Маленький принц» відповісти на запитання «Як ви розумієте посвяту Леону Верту?» допоможе потроєне запитання: «За що вибачається письменник перед дітьми? Що сам Екзюпері говорить про дорослих? Чим відрізняється Леон Верт від звичайних дорослих?»

2.Висловлюйте свою думку аргументовано і логічно.

3.Залучайте художній текст (цитування, перекази).

4.Доказуй свою думку в певній логічній послідовності.

Не менш необхідним є план і при підготовці до відповіді на уроці і особливо на екзамені. Навіть маючи необхідні знання фактичного матеріалу, але не систематизовані у вигляді плану, важко розраховувати на високу оцінку: відповідь виявиться непослідовною, безсистемною, а тому й непереконливою.

Розгорнута відповідь – це такий вид усного монологічного мовлення, для якого характерна композиційна завершеність і чітка послідовність у викладі матеріалу.

Залежно від характеру систематизації матеріалу розгорнуті відповіді поділяються на такі види:

1) описова характеристика певних явищ;

2) класифікаційна характеристика;

3) порівняльна характеристика;

4) узагальнюючі правила і визначення.

Як підготувати обґрунтовану відповідь

1.Уважно прочитайте запитання або завдання.

2.Подумайте, яку тезу (положення, що потребує доказу) ви висуватимете.

3.Доберіть аргументи (докази), які підтверджують вашу думку

4.З метою підкреслення власного погляду під час виступу вживайте відповідні вислови (я вважаю, на мою думку, на мій погляд тощо)

5.Завершуючи відповідь зробіть висновок.

Як готуватися до усного виступу

1.Подумайте, з якою метою ви будете говорити. Визначте тему, основну думку, тон вашого виступу

( урочистий, спокійний, обурений, критичний і т. д.)

2.Підберіть потрібний матеріал.

3.Вирішіть, який тип мовлення переважатиме у вашому виступі (роздум, опис, розповідь…)

4.Визначте можливий стиль вашого виступу (розмовний, публіцистичний, науковий)

5.Складіть план.

6.Зробіть пробний виступ перед дзеркалом, слідкуючи за тоном, логічним наголосом, темпом мови, гучністю голосу, жестами і мімікою.

7.Попросіть кого-небудь з ваших друзів послухати вас, врахуйте їхні зауваження.

8.Використайте магнітофон, мобільний телефон: прослуховування свого запису допоможе вам вдосконалити свій виступ.

Вчись рецензувати

1.Чи додержано плану відповіді?

2.Чи немає помилок у викладі матеріалу?

3.Чи немає помилок у роботі зі схемами, картами, таблицями?

4.Наскільки доречно використовувались додаткові джерела?

5.Доповнити відповідь, якщо вона неповна.

Як підготуватися до переказу твору або його уривка

1.Зверніть увагу на те, який саме переказ необхідно підготувати.

2.Докладний переказ передбачає передачу змісту прочитаного якомога ближче до тексту.

3.Мета стислого переказу – передати найважливіше у змісті твору або його уривку.

4.Вибірковий переказ вимагає відтворення якоїсь частини твору (наприклад, «Перші дні життя Робінзона на острові») або матеріалу, розсипаного по всьому тексту («Доля Джона Сілвера»).

5.Готуючи переказ від імені когось із персонажів, поміркуйте, як саме він міг би розповісти про відповідні події ( наприклад, Герда і маленька розбійниця з казки «Снігова королева» по-різному з погляду змісту і мовного оформлення розказали б про їхню зустріч).

6.Насамперед чітко визначте своє ставлення до героя, про якого ви писатимете (чи розповідатимете) у переказі. Уважно прочитайте твір, уявіть і того героя, якого будете описувати, і того, від імені якого будете описувати.

7.Поділіть текст на завершені за змістом частини, дайте їм заголовки, складіть план.

8.Підготуйтеся до переказу окремих частин:

зверніть увагу на незрозумілі слова, словосполучення, з’ясуйте їхній зміст, намагайтеся використовувати під час переказу; запам’ятайте, про що йдеться на початку, всередині та наприкінці кожної частини.

9.Дайте відповіді на запитання, дані у посібнику, чи на ті, що поставив учитель. Якщо з’являться труднощі, перечитайте відповідні частини тексту.

10.Переказуючи зміст певної частини, користуйтеся запитаннями-порадами:

Про що пише автор (докладний зміст частини );
Яка тема і основна думка тексту;
Хто адресат мовлення;
Як він це робить (художні засоби, які використовує письменник), випишіть ключові слова, незрозумілі слова, знайдіть, поясніть їхнє значення;
Прослідкуйте послідовність викладання власної думки;
Перекажіть текст докладно, ввівши описи, художні засоби, які є в тексті, використавши складні речення, якщо вони є в тексті.

11.Якщо вам запропоновано вибірковий переказ, із усіх визначених частин слід дібрати лише ті, які відповідають меті поставлених перед вами завдань, і докладно їх переказати.

12.Працюючи над стислим переказом, визначте головну думку прочитаного і, уникаючи зайвої деталізації, перекажіть основні події твору.

Як навчитися складати короткий переказ

У тексті, крім найголовнішої, завжди є й інші важливі думки. Якби не було їх, то книги складалися б з одних заголовків. Інколи нам треба дуже коротко передати зміст прочитаної книги, розділу підручника. І тоді ми вдаємося до короткого переказу. Короткий переказ потрібен ще і для того, щоб ми побачили в тексті те головне, заради чого ми читаємо книгу чи параграф підручника.

Отже, короткий переказ складається з головної та інших важливих думок. Коротко переказати текст – це розповісти його так, щоб людина, яка цей текст не читала, зрозуміла його зміст.

1.Спершу виділи в тексті найголовнішу думку.

2.Перекажи основні події чи тези, аргументи, які це підтверджують.

Розвивайте свою уяву

1.Щоб ви змогли передати уривок близько до тексту, треба вчитися уявно побачити цю картину.

2.Читайте уважно текст і старайтеся подумки уявляти картину, яку там описано. Спробуйте побачити, як на екрані, почути звуки, голоси, відчути певні почуття.

3.Розвивайте вміння бачити те, чого нема перед очима. Пригадайте, як Буратіно заплющив очі і побачив смажену курку на тарілці, або тарілку манної каші з малиновим варенням. Відкрив очі – тарілка щезла. Це означає, що в нього працювала уява.

4.Розвивай свою творчу уяву. Уявіть собі темну кімнату, в якій нічого не видно. Але ви доторкнулись до вимикача – і кімнату осяяло світло. Намагайтесь на своєму уявному екрані, як у кіно, побачити те, про що читаєте.

5.Уявлення допомагає і краще зрозуміти, і краще запам’ятати те, що ви читаєте.

Як працювати над переказом тексту наукового стилю

1.Прочитайте уважно текст.

2.Визначте тему і основну думку.

3.З’ясуйте значення незрозумілих слів.

4.Випишіть слова-терміни.

5.Поділіть текст на смислові частини, визначте в кожній з них підтему, основний і другорядний матеріал.

6.Складіть план.

7.Перекажіть текст, дотримуючись вимог до мовлення.

Як працювати над вибірковим переказом текстів наукового стилю

1.Прочитайте текст, з якого потрібно вибрати матеріал на задану тему.

2.Визначте його тему і основну думку.

3.Вдумайтеся в тему, запропоновану для вибіркового переказу.

4.Виберіть з тексту лише той матеріал, який необхідний для повного розкриття запропонованої теми.

5.Визначте основну думку переказу ( вона може збігатися і не збігатися з основною думкою тексту).

6.Продумайте композицію переказу, тип мовлення (розповідь, опис, роздум) чи поєднання цих типів; уважно подивіться, чи всі абзаци тексту стосуються безпосередньо теми переказу.

7.Виберіть ті, в яких міститься потрібна інформація, які стосуються теми переказу, зробіть біля них позначки на полях і зачитайте їх уголос без вилучених абзаців.

8.Чи зачитані уривки можна назвати готовим текстом? Викладайте (розставте) їх в логічній послідовності, використовуючи потрібні мовні засоби зв’язності, тобто доберіть слова та речення для зв’язку частин тексту.

9.Складіть план переказу. Врахуйте, що послідовність питань у початковому тексті й у вибірковому переказі може бути різною.

10.Визначте до якого стилю належить текст, доведіть свою думку, навівши мовні засоби, характерні для даного стилю (при необхідності користуйтеся таблицею «Стилі мовлення».

11.Випишіть слова-терміни чи художні означення тощо (що характерне для даного стилю) або важке для запам’ятовування, при необхідності з’ясуй значення цих слів.

12.Перекажіть текст за планом, дотримуючись характерних особливостей даного стилю спочатку на чернетці, а після перевірки перепишіть його.

Як працювати над стислим переказом

1.Уважно прочитайте текст.

2.Визначте його тему і основну думку.

3.Визначте, до якого стилю мовлення належить текст.

Повторіть специфічні ознаки даного стилю за таблицею підручника.

4.Випишіть характерні для цього стилю слова, мовні засоби (наукові слова – терміни чи публіцистичну лексику, лексику з переносним значенням тощо)

5.Попрацюйте над ущільненням тексту. (Що означає стисло переказати текст? – Коротко передати зміст, зберігши найголовніше, випустивши незначні деталі, подробиці. Це не просто упускати частини тексту. А вибирати в ньому найістотніше, головну думку, залишаючи поза увагою другорядне, менш важливе).

6.Скоротіть складні речення так, щоб вони не втратили основної думки, для цього вилучіть звертання, звороти, відокремлені члени речення, порівняння тощо. Наприклад, Класична українська література, починаючи від Шевченка чи навіть ще й від Котляревського, показала нам приклад того, як треба ставитись до народної мови, цього ясного і справді цілющого для художника джерела. Лишаємо лише головні члени речення і слова, які їх пояснюють, відкидаємо дієприслівниковий зворот і уточнюючий член речення і маємо:

Класична українська література показала нам приклад того, як треба ставитись до народної мови.

7.Скорочуючи складні речення, текст, дбайте про те, щоб зберегти основний зміст, а втрачайте, вилучайте деякі деталі та поетичні прикраси, узагальнюючи ряд однорідних членів одним, замінюючи частини речень одним словом.

8.Далі читайте текст за абзацами і запишіть у вигляді тез, відсіюючи несуттєві слова і вирази, трансформуючи об’ємні конструкції у лаконічні вислови ( дивись пункт 7 і 8 ). Потім формулюйте головні думки у вигляді пунктів плану.

Наприклад,

Тези	План
Абзац 1	Абзац 1
1. Звичаї і обряди мають національний характер. Звичай вітатися при зустрічі у кожного народу свій.	1. Національний характер звичаїв і обрядів.
Абзац 2	Абзац 2
2.Різниця між звичаями і обрядами в тому, що звичаїв дотримуються щоденно, а обряди приурочені до свят.	2. Різниця між звичаями і обрядами.
Абзац 3	Абзац 3
3.В обрядовості українців розрізняють два види – родинну і календарно-побутову.	3.Види обрядовості в українців: а) родинна; б) календарно-побутова.

9.Користуючись планом і тезами, напишіть стислий зв’язний переказ тексту.

Як готувати реферат на літературну тему

Реферат (від лат. – доповідаю) – короткий виклад в усній або письмовій формі змісту наукової праці, книги; висвітлення певного питання на основі кількох джерел. Стислий переказ змісту.

1.Доберіть відповідну літературу, скористайтеся картками предметних каталогів бібліотек, або знайдіть запропоновану вчителем літературу. Прочитайте статтю чи статті, які ви використовуєте для написання реферату.

2.Опрацюйте дібрані джерела з робочими стислими помітками, закладками в книжці. З дібраних статей, брошур, книг робляться виписки, які стосуються теми реферату. Найімовірніше, що матеріалу ви зберете значно більше, ніж потрібно для даної роботи. Несуттєве відсіється, а решта інформації ляже в основу роботи. Щоб у виписках було легше орієнтуватися, їх краще робити на невеликих за розмірами аркушах і з одного боку.

3.Виходячи з прочитаних статей, накресліть коло питань, котрі повинні бути висвітлені в рефераті. З’ясуйте головну тему та ідею реферату, основну думку вашого дослідження (те, що ви стверджуватимете чи заперечуватимете).

4.Виберіть його структуру залежно від поставленої мети.

5.Розробіть план відповідно до обсягу реферату, раціонально доберіть матеріал із першоджерел та дайте оцінку. Для послідовного викладу думок у рефераті вам можна буде легко оперувати зробленими на маленьких аркушах, на яких поміщається 1-2 абзаци, виписками, не розрізаючи папірці, щоб «відокремити» одну думку від іншої, скласти у певній і потрібній для вас послідовності.

6.Складіть власний текст реферату з використанням вивчених матеріалів. Продумайте оригінальний яскравий вступ ( його мета – зацікавити слухачів темою, мобілізувати їх увагу, підвести до розкриття основних питань). Про що можна сказати у вступі? Про що розповісти в основній частині? Отже, ви не просто опрацювали матеріал, а глибоко осмислили його, визначили у ньому головне і другорядне.

7.Умійте відповідати на запитання після виступу з рефератом.

8.Щоб не було бездумного переписування першоджерел, пиши за планом:

1) Актуальність теми, проблеми, що висвітлюється. Оригінальний вступ.

2) Короткий огляд (назва, автор, головні ідеї) робіт, присвячених темі реферату.

3) Докладний опис основних підходів, висвітлених у першоджерелах.

4) Порівняння (виявлення спільних та відмінних рис) поглядів, розкритих у рефераті.

5) Формування власного ставлення до висловлених у першоджерелах думок, мотивування такого ставлення.

6) Загальні висновки щодо теми (проблеми) реферату, узагальнення, формулюються зауваження.

9.Пам’ятайте, що виклад повинен бути логічним, перехід від одного питання до іншого плавним. Для цього використовуйте такі засоби зв’язності тексту: «як було зазначено раніше, на думку такого-то автора, як вважають деякі вчені, про що засвідчено в таких документах, саме тому, отже, таким чином; по-перше, по-друге, спочатку, потім і нарешті; у статті йдеться про, на нашу думку тощо.»

10.Старайтесь факти, приклади вплітати в канву вашого викладу, обов’язково називаючи авторів висловів та окремих думок. Щоб досягти послідовності ,чіткості дотримуйтеся при написанні пунктів плану.

11.В кінці реферату зробіть підсумки і логічно завершіть виклад.

12.Під час добору мовних засобів для написання реферату враховуйте особливості наукового стилю мовлення, мовленнєву ситуацію.

13.Під час усного виступу краще розповідати, а не читати реферат. Для цього складіть розгорнутий план-конспект на 2-4 сторінки. Узагальнивши основні положення декількох джерел, ви викладете їх у доступній для ваших товаришів формі. Якщо ж ви все таки будете читати реферат, постарайтеся для полегшення сприйняття тексту слухачами, по можливості наблизити його до усного мовлення:

1) довгі речення замініть короткими;

2) під час читання реферату ввести – і не лише на початку – звертання до слухачів ( як ви знаєте,, як вам відомо, друзі, товариші, тощо);

3) використати вставні словосполучення, властиві для усного мовлення (можна сказати, як кажуть у таких випадках та ін.);

4) перебудувати окремі місця викладу, вживаючи питання і відповідь (замість розповідного речення). Тобто, виступаючий сам ставить питання і сам на нього відповідає;

5) для полегшення сприйняття реферату слухачами можна використати, якщо можливо, наочні посібники (схеми, малюнки, таблиці, магнітофонні записи тощо);

6) якщо виклад надто складний для сприйняття на слух, то краще все таки не читати, а переказувати за складеним планом-конспектом на 2-4 сторінки.

Як оформляти реферат

1.На титульній сторінці вкажіть назву установи, де виконано роботу, тему реферату, прізвище та ім’я її автора, клас, рік написання, прізвище керівника роботи.

2.Реферат має бути чітко написаним, зрозумілим для сприйняття почерком або віддрукованим.

3.Оптимальний обсяг реферату – 10-12 друкованих сторінок. Такий реферат потребує для усного викладу перед аудиторією 10-15 хвилин.

4.План складається відповідно до обсягу реферату: його пункти будуть розкриватися приблизно на однаковій кількості сторінок.

5.Текст пишуть лише з одного боку аркуша, залишаючи ліворуч поля.

6.Таблиці, схеми, креслення, ілюстрації (якщо є) повинні бути чіткими і акуратними.

7.Як правило, реферат пишеться своїми словами. Точні визначення і цитати вводяться лише ті, що мають особливе значення у розкритті теми, і такі, які автор реферату заперечує. При цьому цитати та послання повинні бути правильно оформленими.

8.У кінці реферату дати перелік (список) використаної літератури (дивись пам’ятку «Бібліографія»).

9.Також враховується загальний вигляд реферату, оформлення цитат, посилань.

Як вести бесіду

1.У розмові намагайтеся порушити тему, яка може зацікавити вашого співрозмовника.

2.Менше говоріть про себе. Не наслідуйте самозакоханих базік, які готові перебити будь-яку розповідь фразою: «А ось я…», «А ось у мене…». Розкажіть краще про книжку, яку зараз читаєте, про новий фільм, про виставку або спортивні змагання, які ви відвідали.

3.Учіться уважно слухати співрозмовника. Не перебивайте його, поки він не закінчить свою думку. Вислухайте його до кінця, а потім уже заперечуйте, якщо не погоджуєтеся. Чим уважніше ви слухатимете, тим приємніше буде людям з вами спілкуватися.

4.Не намагайтеся говорити голосніше за співрозмовника: хто говорить не піднімаючи голосу, до того прислухаються уважніше, ніж до крикуна.

5.Якщо у розмові вас переб’ють, не намагайтеся цю людину змусити слухати вас, а вислухайте її аргументи. Адже якщо ви обоє будете говорити водночас, нічого не почуєте.

6.Розмовляючи, дивіться на співрозмовника, але не хапайте його за руку, не крутіть ґудзик на його одязі тощо. Потрібно вміти привертати увагу словами, а не руками.

Як готуватись до уроку – семінару

Два тижні на підготовку. Три елементи уроку:

1) Вступне слово вчителя (завдання семінару, питання).

2) Обговорення питань (3-4 не більше, інакше буде бесіда). Можна доповіді (10-15 хвилин), які готують або окремі доповідачі або весь клас.

3) Опрацювати самостійно список рекомендованої літератури.

4) Намагатися більше говорити, а не читати написане.

Як готуватись до уроку – конференції

1.Уважно прочитай і перепиши тему, питання, список літератури.

2.Підготуй виступ (дивись пам’ятку «Як готувати доповідь або виступ»).

3.Уважно слухай монтаж, інсценівки, дивись діафільми чи кінофільми, запропоновані вчителем, слухай виступи однокласників, щоб потім дати оцінку.

Як готуватись до уроку-диспуту

1.Чесно дай відповідь на питання анкети.

2.Пам’ятай, що існують різні погляди на порушувану проблему. І твій не обов’язково правильний. Ми зібралися не для того, щоб хтось переміг, а знайти правильне вирішення питання, яке б так чи інакше влаштовувало всіх.

3. Згадай значення слів:

Дискусія – ( з лат. – розглядаю, досліджую) – публічне обговорення якогось спірного питання.

Диспут – ( з лат. – сперечаюсь, розмірковую ) - усний науковий спір, публічне обговорення якогось питання. Активне обговорення проблеми, що цікавить його учасників, палка суперечка, викликана бажанням якомога глибше розібратися у питаннях, що обговорюються.

Полеміка – ( з гр. – військове мистецтво) – дискусія в пресі, на диспуті, на зборах, зіткнення різних поглядів на предмет суперечки.

Оратор ( з лат. – говорю) – особа, що виголошує промову.

Опонент (з лат. – той, хто заперечує) – супротивник у дискусії; особа, що висловлює протилежні погляди.

Етикет (з фр. – вводити) – загальноприйняті правила поведінки.

Тож, щоб виступ був цікавим, ти сам повинен бути зацікавленим у предметі свого виступу.

4.Продумай мету виступу, якої реакції від слухачів домагаєшся.

5.Будуй свій виступ таким чином: вступна частина, вкажи на те, що говоритимеш і чому; основна частина (виклад власних поглядів на певну проблему чи питання, докази); висновки (пропозиції). Виступ може бути монологом-ствердженням або монологом – спростуванням.

6.Щоб оживити виступ, привернути увагу слухачів, використовуй приклади з життя свого класу, школи, посилання на авторитет (обов’язково назвавши прізвища, а не «дехто, деякі») тощо.

7.Будь доброзичливим, не допускай висловів типу: «твердження неправильні, нелогічні міркування, не вводьте в оману», а тим більше «суцільна нісенітниця, безпідставні висновки, дурні вигадки, незнання предмету розмови» тощо. Натомість правилами етикету пропонуються ввічливі формулювання: « викликає сумнів, здаються непереконливими, бракує доказів, факти засвідчують протилежне» і т. п.

8.Керуйся правилом: «Поступись опонентові усім, чим можна поступитися, і не стверджуй нічого такого, чого не можеш довести.»

9.Якщо програв, намагайся побороти почуття озлобленості і гіркоти поразки.

Якщо переміг, подбай про те, щоб твій супротивник не залишався самотнім. Запам’ятай, там, де один тріумфує, у другого виникає неприємне почуття програної справи; натомість там, де ніхто не поводиться як переможець, ніхто не відчуває себе переможеним.

10.Будь впевненим у своїх силах (а для цього ти повинен мати потрібний матеріал), умій завоювати повагу слухачів своїм виступом ( для цього умій володіти собою, слідкуй за мімікою, жестами, за своєю мовою, не забувай про культуру мови і поведінки).

11.Розвивай в собі ораторські вміння, для цього наполегливо працюй над собою, бери приклад з відомих ораторів (Цицерона, Демосфена, Плутарха тощо).

Правила ведення полеміки

( рос. професор В.Т.Лісовський)

1.Перед тим, як сперечатися, подумайте, про що ви будете говорити.

2.Сперечайтеся чесно і щиро, не перекручуйте думок і слів товаришів.

3.Починаючи дискусію, ясно і чітко сформулюйте положення, котрі будете відстоювати, доводити. Ці тези повинні залишатися незмінними протягом усієї дискусії.

4.Пам’ятайте, що найкращим доказом чи спростуванням є точні і незаперечні факти.

5.Доводячи і спростовуючи, говоріть ясно, просто, чітко, точно. Намагайтеся говорити своїми словами.

6.Якщо доведено хибність думки, майте мужність визнавати правоту свого «противника»

7.Закінчуючи виступ, підведіть підсумки, сформулюйте висновки.

8.Пам’ятайте, що головне в дискусії – аргументи, логіка, доведення. Міміка, жести, вигуки як аргументи не приймаються.

Правила етикету суперечки

( професор С.І.Поварнін «Мистецтво дискусії»)

1.Вміти вислухати протилежні докази, точно зрозуміти і оцінити. Вміння слухати – важке вміння: без нього хороший супротивник у дискусії - немислимий.

2.Важлива умова справжньої і чесної дискусії – повага до переконань і поглядів суперника, якщо ми бачимо їх щирість. Манера вважати людину з іншими поглядами на життя ідіотом або мерзотником – ознака некультурного, нерозвиненого розуму, вузького кругозору.

3.Велике значення у дискусії має манера її вести. Тут теж є багато різновидів і відтінків. Одні сперечаються

« по-джентельменськи», «по-лицарськи»; інші – за принципом: «на війні як на війні». Треті – просто «по-хамськи».

Джентльменське дискутування – це найвища форма у цій драбині форм суперечки. У такій дискусії не допускаються ніякі недозволені прийоми. Супротивники поважають думки один одного, ніколи не опускаючись до висміювання, зневажливого тону, грубощів чи недоречних дотепів. Суперники намагаються гідно оцінити точку зору один одного. Це найвища форма ведення дискусії, для якої необхідні і розум, і душевна рівновага…

Суперечка «по-хамськи» - це, перш за все, відкрита зневага або неповага до думок супротивника. Якщо той, хто дискутує, допускає грубощі, презирливий тон, якщо він вживає слова, що близькі до нецензурних, підсміюється, підморгує слухачам і т. д. – то це все особливості такої манери дискутування, яку називають хамською.

4.Надзвичайно важливо, як ми ведемо дискусію: спокійно, врівноважено чи збуджено, схвильовано, навіть розлючено. Тут можливо сказати, що існує правило: якщо умови суперечки приблизно рівні, то виграє її завжди і незмінно холоднокровніший супротивник.

5.Пам’ятай слова англійського письменника і філософа Джона Вількінса: «Намагайся, щоб у суперечці слова твої були м’якими, а аргументи твердими».

Як володіти голосом, мімікою, жестами під час виступу

1.Усім своїм виглядом ви повинні виражати доброзичливе ставлення до супротивника.

2.Ваш погляд повинен бути добрим, уважним, пильним і спрямованим на виступаючого.

3.Стежте за своєю мімікою. Вираз вашого обличчя не повинен говорити про невдоволення, неповагу, презирство до супротивника

4.Жести виступаючого на дискусії повинні бути спокійними, врівноваженими, і не повинні…

5.Тон промови має бути спокійним, доброзичливим.

6.Пристосовуйте свій голос до обстановки, де відбувається спілкування (не говоріть голосно в громадських місцях).

7.Хто говорить занадто тихо, справляє враження людини, яка не вірить у свої сили.

8.Не говоріть занадто голосно – це справляє враження агресивної людини.

9.Постійно тренуйте свій голос; найзручніший спосіб для цього - читання вголос, під час якого постійно контролюється правильність вимови

10.Голос підвищують тоді, коли ставлять запитання, висловлюють радість, здивування. Якщо вам потрібно когось переконати, відповісти на запитання, то голос понижують.

11.Будьте тактовні: спочатку зважте, чи нікого не образить те, що ви хочете сказати, а тоді вже говоріть.

12.Дотримуйтеся культури мовлення, уникайте слів суржиків, паразитів, жаргонів.

Правила риторики

Риторика – це теорія ораторського мистецтва, наука про вміння говорити гарно, красно, так, як і належить в конкретному випадку.

1.Перед широким загалом треба говорити правильною літературною мовою.

2.Висловлюватись чітко й недвозначно. Якість змісту залежить від вдалого добору слів, речень, їх правильного, послідовного розташування у виступі.

3.Не слід зловживати малозрозумілими іншомовними словами, спеціальними термінами; враховуйте рівень аудиторії.

4.Запам’ятайте, що стиль усного виступу має бути набагато простішим порівняно зі стилем письмової роботи, вживайте прислів’я , народну мудрість.

5.Якщо ви написали свій виступ, а потім дослівно читаєте його, то ваш виклад може справити неприємне враження.

6.Зміст промови має бути ясним і доступним. Цього можна досягти, поділивши весь матеріал на абзаци, які поєднуються логічними переходами.

7.Науці красномовства треба вчитися, треба говорити і вести себе перед аудиторією так, щоб слухачі забули про час, про голод, з приємністю сприймали ваш виступ.

Як готувати доповідь

Доповідь – одна з найпоширеніших форм публічних виступів. Доповідь може бути політичною, діловою, звітною, науковою. У навчальній діяльності школярів йдеться не про наслідки власної наукової роботи, а про результати досліджень, які опубліковані вченими у різних виданнях. І завдання учня – провести аналітичне дослідження . Основна мета доповіді учня - донести до слухача певну інформацію, щоб її зрозуміли і засвоїли.

1.Визначити адресата мовлення і мету спілкування.

2.Вдуматися в тему, визначити основну думку майбутньої доповіді.

3.Опрацювати літературу з цієї теми, осмислити її.

4.Добираючи матеріал, звернути увагу на ті факти, які будуть цікаві аудиторії, перед якою буде виголошена доповідь. Зробити певні виписки.

5.Скласти робочий план і відповідно до нього систематизувати дібраний матеріал.

6.Щоб виступ мав успіх, зроби його оригінальним за будовою, своєрідним і неповторним. Для цього попрацюй над композицією доповіді: вступ, основна частина, висновок.

7.У вступі виділи тему («Темою моєї доповіді є «…»), вкажи причини вибору даної теми (актуальність проблеми, значення її для конкретної аудиторії, сформулюй мету доповіді). Розпочни виступ з цікавого прикладу, прислів’я чи приказки, крилатого виразу, цитати, яка б змусила слухачів задуматися над словами виступаючого.

8.Основну частину розпочни з характеристики проблеми, обговорюючи основні положення. Узагальнити основні положення кількох джерел, внаслідок чого думки, викладені в кількох працях, звучатимуть повніше, переконливіше.

9.Намагайся, щоб закінчення доповіді було переконливе і яскраве, щоб запам’яталося. залишило приємне враження. Тому наприкінці доповіді повтори основну думку, підсумуй найбільш важливі положення.

10.Записати текст доповіді повністю або частково (початок, кінцівку).

11.Виділити терміни, незнайомі слова, уточнити вимову і наголошення слів.

12.Говорити нешвидко, робити паузи, дотримуватися правильної інтонації.

13. Виступаючи, завжди стежити за слухачами: якщо вас перестали слухати, змінити тон мовлення, навести цікавий факт, ніколи не намагатись перекричати аудиторію. Дивитися не у вікно, не на стіни чи стелю, не на свої руки, а переводити повільно погляд з однієї частини аудиторії на іншу, щоб створити враження гарного контакту зі слухачами.

14.Якщо потрібно заглянути до рукопису, опустіть очі, не нахиляючи голови.

15Стежити за своїм мовленням: уникати слів – паразитів, не заповнювати паузи звуками ( «е-е-е», «ну-у»). Краще вживайте звернення до слухачів: зверніть, будь ласка, увагу, як ви вже знаєте, на цьому вже наголошувалось, важливо виділити такі питання, як уже зазначалось, отже, таким чином та ін.

16.Переказати усно текст доповіді дома (відводиться 15-20 хвилин), уявляючи, що ви виступаєте перед залом.

17.Діалогізувати монологічне мовлення: риторичні запитання.

Як правило, після виголошення доповіді приступають до її обговорення.

Відгук на доповідь . План аналізу відгуку

1.Зміст доповіді, його відповідність темі.

2.Логічність викладу матеріалу.

3.Характер виголошення доповіді (голос, темп, інтонація тощо).

4.Раціональне використання відведеного часу (приблизно 8 хвилин).

5.Образний варіант виголошення доповіді.

6.Додержання чіткості задуму, уникнення багатослів’я.

7.Загальний висновок.

8.Мовленнєве оформлення.

Як готуватися до публічного виступу

Виступ на зборах, семінарських заняттях є одним із поширених жанрів мовлення. Виступити – це не просто кинути репліку схвалення чи незгоди. Виступити – означає викласти перед слухачами суть певного питання, виділивши головне; висловити своє ставлення до нього, дати оцінку; підкріпити свої докази прикладами чи посиланнями на певні джерела; побудувати звернення до слухачів таким чином, щоб їм були зрозумілі мета, зміст такого звернення.

1.Основне правило виступаючого: говорити лише тоді, коли є що сказати.

2.Добре продумати тему виступу; підготувати заздалегідь матеріал, з яким збираєтесь виступати.

3.З’ясувати мету (принести користь слухачам чи похизуватись своєю ерудицією) і адресата мовлення: бажання поінформувати слухачів чи переконати їх у чомусь, спонукати до якоїсь дії чи розважити.

4.Основа виступу – план. Згрупувати інформаційні матеріали відповідно до плану виступу.

5.Опрацьовуючи потрібну інформацію, дбати про композицію виступу

( вступ, основна частина, висновок). Пам’ятайте: у підготовленому і непідготовленому виступах вступ і висновки мають бути завжди в центрі уваги виступаючого. Якщо перші слова повинні зацікавити слухачів, то останні – посилити ефект виступу.

6.Розвивати думку у своєму виступі можна по-різному, а саме: пояснювати, описувати, розповідати, доводити. Добирати відповідні мовні засоби, характерні для обраного стилю і типу мовлення.

7.Написати повний текст виступу і кілька разів прочитати його.

8.Прочитати свій виступ вдома комусь із рідних або друзям. Це допомагає уточнити зміст, знайти потрібні слова і необхідний тон, інтонацію.

Вимоги до виступаючого:

1.Якщо хочете, щоб вам вірили, говоріть переконливо, використовуйте різні прийоми (порівняння, протиставлення, аналогію, приклади з життя).

2.Відкидайте все зайве, другорядне.

3.Не використовуйте іноземних термінів і слів, що виражають абстрактні поняття, дбайте про слухачів, ставте себе на їхнє місце.

4.Якщо вам потрібно заглянути в записи виступу, опустіть очі, але голови не нахиляйте.

5.Завжди стежте за слухачами. Якщо вас перестали слухати, змініть тон мовлення, наведіть цікавий факт, ніколи не намагайтеся перекричати аудиторію.

6.Не говоріть надто довго: це стомлює і вас, і слухачів. Уникайте слів-паразитів, не заповнюйте паузи різними звуками («е-е», «ну-у» та ін.). Не вживайте надто довгих речень.

7.Будьте тактовні: дякуйте за кожне зауваження навіть тоді, коли ви з ним не згодні.

Основні правила спілкування

1.Будьте завжди ввічливі, привітні і доброзичливі у спілкуванні, з повагою ставтесь до співрозмовника.

2.Будьте уважні до співрозмовника, до його стану і настрою, до того, що і як він говорить, як реагує на певні слова.

3.Умійте слухати інших, не перебивайте співрозмовника.

4.Не бійтеся вступати в контакти (усні чи письмові) з людьми, навіть незнайомими, але при цьому стежте за тим, щоб не бути нав’язливим.

5.Говоріть (пишіть) про те, що може бути цікаво і корисно для тих, хто слухає.

6.Не завдавайте людям шкоди словом ( не ображайте, не говоріть неприємного іншим, не виявляйте своєї переваги, не вживайте грубих слів і т. д. )

7.Умійте ввічливо попросити і ввічливо відмовити, не образивши людину своєю відмовою. Намагайтеся пояснити причину свого прохання чи відмови.

8.Використовуйте в спілкуванні звертання і «ввічливі слова»: будь ласка, вибачте, не ображайтесь, чи не змогли б ви, на жаль, так вийшло і т. ін., стежте за культурою мовлення.

9.Умійте підтримати людину словом і ділом, і в радості і в горі.

План аналізу виступу

І.Зміст доповіді, його відповідність темі, адресату мовлення.

1.Чи правильно зрозумів учень тему, запропоновану для виступу?

2.Чи виділена основна дука?

3.Чи враховується адресат мовлення?

4.Чи раціонально дібраний матеріал, чи немає дрібних, необов’язкових фактів, деталей, що загромаджують матеріал виступу?

5.Чи помітили ви ставлення виступаючого до того, про що він говорив? Якими засобами це досягнуто?

6.Які прийоми (порівняння, аналогія, протиставлення, приклади з життя) використані виступаючим для доведення своїх думок?

ІІ. За формою виступу:

1.Чи вдало побудований виступ?

2.Яким був вступ, висновок?

3.Чи витримані такі вимоги, як уміння логічно, послідовно розміщувати факти й висновки, доводити висунуті положення?

4.Чи достатньо багатий словник виступаючого?

5.Чи вдало вибраний тон, інтонація, чи робляться паузи?

6.Які недоліки в мовленні ви помітили? Що порадите товаришеві?

План аналізу ліричного твору

1.Короткі відомості про автора (передовсім ті, що допоможуть краще зрозуміти специфіку твору)

2.Назва твору(вірш називається…тому, що в ньому розповідається…), назва збірки, складовою якої є вірш. Життєві обставини, за яких був написаний твір, історія написання і видання , поштовх для створення збірки чи вірша, кому присвячений. Історична основа (якщо є). Рік написання і видання. Наявність епіграфа.

3.Виразно прочитати твір, дотримуючись інтонацій, пауз, логічних наголосів, користуючись жестами, мімікою.

4.Вид лірики та специфіка втілення авторського задуму(громадянська, інтимна, філософська, релігійна, пейзажна, політична лірика тощо)

5.Тема ( про що ця поезія: людське почуття, взаємини між людиною і природою, роздуми поета про сутність людського буття, про місце мистецтва в житті людини, спогад про кохання, ліричний етюд, лірико-психологічний етюд , проблема, яку хоче вирішити автор (розповісти про…, показати…)тощо

6.Ідея. (Заклик до…, утвердження (чого?), викриття, висміювання (кого? чого?)).

7.Сюжетна основа твору (якщо вірш сюжетний).

8.Образ ліричного героя (це умовна дійова особа) або автора (його думок, почуттів, переживань), образи-символи. Яке почуття домінує у творі (сповідь, зізнання, щирість, вірш передає почуття радості, впевненості, незадоволення, розчарування, схвильованості тощо)

9.Композиція. (Варто пам’ятати, що в ліричному творі сюжет відсутній, натомість увага зосереджується на певному почутті, виділяють такі композиційні етапи почуття: а)вихідний момент у розвитку почуття; б)розвиток почуття; в)кульмінація (можлива); резюме, або авторський висновок).

10.Жанр (сонет, гімн, пісня, послання, ідилія, елегія, етюд, епіграма, поема, рубаї, газель, танка, хоку, серенада, канцона тощо)

11.Особливості ритмомелодики, темпоритму (система віршування, віршовий розмір (ямб, хорей, дактиль, амфібрахій, анапест), рими, тощо).

12.Мова художнього твору (тропи : епітет, порівняння, метафора, метонімія, синекдоха, гіпербола, алегорія, символ, іронія, сарказм, фігури : повтор, анафора, антитеза, паралелізм, градація, риторичні фігури, поетичне кільце; звукопис: алітерація, асонанс, звуконаслідування; лексичні засоби: синоніми, омоніми, антоніми, застарілі слова, неологізми, діалектизми та ін.)

13.Зв’язок з певним напрямом, течією.

14.Роздуми й почуття, викликані поезією.

15.Культурологічні питання (такі ж , як в плані аналізу епічного твору - нижче)

План аналізу епічного твору

І.Загальні питання:

1.Назва твору, ім’я автора; рік написання та публікації.

2.Життєва (історична) основа (реальні факти, які спричинили появу твору і покладені в його основу). Історія написання твору.

3.Кому присвячений, чому саме.

4.Наявність епіграфа, що він означає.

ІІ. Теоретичні, літературознавчі питання:

1.Напрям, якого(яких) твір стосується.

2.Тематика і проблематика.

3.Конфлікт (соціальний, психологічний, політичний, моральний, етичний, побутовий тощо).

4.Жанр (роман, повість, оповідання…), жанровий різновид (пригодницька, детектив, фантастика, соціально-психологічний тощо).

5.Форма оповіді (від імені автора, оповідача тощо).

6.Сюжетно – композиційні особливості ( експозиція, зав’язка, розвиток дії, кульмінація, розв’язка).

7.Позасюжетні елементи: назва твору, її роль у розумінні теми та ідеї, присвята, епіграф; описи ( пейзаж, портрет, інтер’єр); відступи (ліричні, публіцистичні, філософські, історичні)

8.Простір і час.

9.Система образів (головні, другорядні, епізодичні, позитивні, негативні) і засоби їх розкриття.

10.Характеристика дійових осіб.

11.Мова художнього твору (особливості авторського письма, художні прийоми).

12.Ідея. Задум письменника і його втілення.

13.Бібліографія.

ІІІ. Культурологічні питання:

1.Синтез мистецтв, що спостерігається у творі.

2.Наявність українознавчих аспектів.

3.Культурологічне оточення ( культурно-мистецькі події цього часу)

4.Місце в історико-літературному процесі. Думки митців та критиків.

5.Власна думка про твір.

Розглянути епічний твір у класі можемо за одним із типів шкільного аналізу:

- цілісний; - композиційний; - пообразний;

- проблемно-тематичний; -структурно-стильовий;

- «повільне читання».

Методи аналізу літературного твору:

- текстуальний (передбачає його глибинне прочитання); (з 5 по 8класи);

- інтертекстуальний (асоціювання з іншим твором чи творами, на перехрещенні асоціацій виникають судження про художню своєрідність твору, стильову манеру автора); (лише в старших класах);

- контекстуальний (наявність контексту: певна історична доба, історико-літературна доба, творчість окремого письменника з визначенням у ньому місця даного твору), (лише в старших класах).

Прийоми роботи з епічним твором

1.Скласти план ( звичайний, цитатний, комбінований, план певного компонента твору). Складання плану допомагає запам’ятати перебіг подій у творі, з’ясувати логіку авторської думки, дисциплінує власні роздуми.

2.Перекажи текст ( близько до тексту – докладний, найголовніше - стислий переказ, художній переказ – з власним оцінюванням і деякими змінами, розповідь - витяг, вибірковий переказ). Завдяки переказуванню ти запам’ятаєш зміст твору, засвоїш індивідуальний стиль автора.

3.Усне малювання (необхідно намалювати в уяві й описати побачене як серію картин). Усне малювання розвиває відтворюючу уяву.

4.Попробуй скласти кіносценарій ( вибери уривок для екранізації, виділи в тексті головні епізоди, перелічи героїв фільму, проаналізуй текст кожного епізоду, напиши сценарій) Складання кіносценарію розвиває відтворюючу уяву на вищому рівні.

5.Інсценізація твору (приготуй інсценівку уривку епічного твору – практично, або напиши драматичну сцену для інсценування певного уривка – теоретично).

6.Якщо треба провести текстуальний аналіз твору, необхідне глибинне прочитання.

7.Якщо інтертекстуальний аналіз – порівняти цей твір з іншим або іншими творами, які з ним асоціюються. На перехрещенні асоціацій виникають судження про художню своєрідність твору, стильову манеру автора.

8.Основні типи інтертекстуальних відносин: цитати – безпосередні, відверті текстуальні зв’язки з відомими творами, ремінісценції – опосередковані зв’язки, які сприймаються через контекст, алюзії – натяки на асоціації та паралелі з іншим художнім текстом.

9.Контекстуальний аналіз – наявність контексту.

План аналізу драматичного твору

І.Загальні питання:

1.Стислі відомості про автора (такі, що сприяють розумінню специфіки твору)

2. Назва твору, рік написання , рік видання .

3.Історія написання і видання твору. Наявність присвяти, епіграфа.

ІІ. Теоретичні, літературознавчі питання:

1.Напрям, якого стосується твір.

2.Жанрова природа твору (трагедія, комедія, драма).

3.Конфлікт.

4.Особливості розвитку сценічної дії.

5.Система образів. Характери героїв і художні засоби їх розкриття.

6.Сюжетні та позасюжетні елементи (монологи, діалоги, ремарки; авторські відступи( опис обстановки, поведінки, жестів персонажів), присвяти, епіграфи, назви твору тощо).

7.Тема, ідея та проблематика твору.

8.Засоби сценічного мистецтва: мізансцена, гра акторів, декорації, костюми, музичні, звукові та світлові ефекти тощо.

9.Різні наукові чи читацькі інтерпретації.

10.Бібліографія. Місце в історико-літературному процесі, художня цінність твору.

ІІІ. Культурологічні питання:

1.Синтез мистецтв, що спостерігається у творі.

2.Українознавчі аспекти.

3.Рік, місто і місце першої постановки.

4.Режисер, авторський склад першої вистави.

5.Культурологічне оточення.

6.Думки митців, критиків до твору і вистави.

7.Власна думка про твір та виставу.

Характеристика художнього образу (персонажа)

Характеристика (грецьке) – визначення характерних рис якого-небудь явища, предмета, людини. Виявлення у характері, зовнішності, мові, діях героя певних особливостей.

План - це перелік основних питань, найкоротший вид записів, а тези – коротко сформульовані основні положення.

1.Місце персонажа у творі.

2.Еволюція героя. Соціальний стан.

3.Опис зовнішності (портрет , його роль в розкритті психологічного стану та характеру).

4.Як характеризують героя предмети, що його оточують.

5.Поведінка, вчинки героя.

6.Моральні якості. Зображення душевних переживань. Внутрішній світ персонажа, його привабливість чи потворність.

7.Стосунки з людьми. Ставлення героя до інших персонажів, до природи тощо.

8.Світогляд. Вид діяльності. Здібності та інтереси.

9.Мета в житті героя та шляхи до неї.

10.Мова героя: що і як говорить, засоби змалювання образу.

11.Роль деталей у розкритті характеру.

12.Авторська характеристика дійової особи.

13.Характеристика героя іншими персонажами.

14.Читацьке сприйняття (ваша оцінка) та оцінка образу в науково-критичній літературі.

15.Виховне значення образу.

16.Використовуй в розповіді цитати з тексту, прислів’я і приказки, які ілюструють або підтверджують основні положення характеристики.

Як підготувати порівняльну характеристику літературних героїв

1.Визначте місце кожного героя в художньому творі (головний чи другорядний, позитивний чи негативний у зображенні автора).

2.Підготуйте матеріал, необхідний для характеристики літературних героїв (дивись попередню пам’ятку).

3.Подумайте, що їх об’єднує (спільне).

4.Чим вони відрізняються (відмінне) - (у поведінці, вчинках, ставленні до інших людей, портретних характеристиках, соціальному стані, умовах життя тощо).

5.Зробіть висновки з порівняння, сформулюйте особисте ставлення до кожного з героїв.

6.Складіть план порівняльної характеристики літературних героїв.

7.За складеним планом, з опорою на текст підготуйте усну розповідь або письмовий твір

Зразок лінгвістичного аналізу невеликого тексту

Дай відповіді на запитання:

1.Яка тема цього тексту?

2.Як можна сформулювати його основну думку?

3.Які аргументи на підтвердження основної думки наводить автор?

4.До якого типу мовлення належить текст?

5.Який стиль мовлення використано в тексті?

6.Який заголовок можна підібрати до цього тексту? (Якщо у тексту є заголовок, то яку ще назву можна йому дати?)

7.Скільки в тексті мікротем?

8.Який вид смислового зв’язку речень використано в тексті?

9.Які граматичні засоби зв’язку використані в тексті?

10.Чи можна визначити початок, основну частину, закінчення?

11.Які художні засоби використані в тексті?

Як вести обговорення літературного твору

1.Перш ніж взяти участь в обговоренні літературного твору, подумайте над його змістом, жанровими ознаками та поставленими для аналізу запитаннями.

2.Головне при обговоренні – це аргументи, доказовість, переконливість зроблених висновків.

3.Сперечайтесь чесно і не спотворюйте думок та узагальнень інших учасників обговорення.

4.Пам’ятайте, що кращим доказом правильності ваших відповідей є точні і незаперечні факти та приклади з тексту твору, посилання на міркування самого автора чи інших письменників.

5.При висловленні власної думки говоріть чітко і зрозуміло.

6.Поважайте думки інших учасників обговорення твору. Якщо ними доведена помилковість ваших висновків чи суджень, майте мужність визнати, що ви не праві.

7.Будьте уважними при обговоренні літературного твору, що надасть вам можливість усвідомити його змістову та художню своєрідність як твору мистецтва слова.

Як порівнювати художні твори

1.Зверніть увагу на такі елементи творів:

1) тема, проблеми, основна думка;

2) сюжет;

3) дійові особи;

4) художні засоби.

2.Поміркуйте, що спільного в порівнюваних творах.

3.Визначте, чим вони відрізняються.

4.Зробіть висновки з порівняння.

5.Виберіть спосіб викладу думок. Він може бути послідовний (спочатку розповідь про один твір, потім – у порівнянні з ним про другий) або паралельний (одночасне порівняння обох творів).

Учись порівнювати

1.Склади план порівняння предметів, подій, загальних явищ, тобто:

а) виділи співставні ознаки;

б) відкинь несуттєві, залиш суттєві ознаки;

в) зроби порядок порівняння ( на першому аркуші головні ознаки, далі ті, які від нього залежать)

2. Порівняй за планом обидві події, явища.

3.Зроби висновки з порівнянням.

Як порівнювати текст оригіналу літературного твору з його перекладом

1.Визначте жанр твору, його тему та зв’язок з подіями певної епохи, які в ньому відображені.

2.Назвіть країну, якій належить фольклорний твір, або автора літературного твору і поясніть, яку роль він відіграє в розвитку літератури народу або яке місце має даний твір у творчості письменника.

3.Встановіть, з якого саме тексту і коли здійснено його переклад.

4.Зробіть дослівний (підрядковий) переклад невеликого за обсягом тексту оригіналу або уривку з нього, якщо ви вивчаєте дану мову.

5.Уважно перечитайте перекладний текст твору і порівняйте його з оригіналом, визначте виявлені вами відмінності як на рівні змісту (вживання слів і словосполучень, добір відповідників у мові, на яку перекладено твір), так і на рівні відтворення художніх особливостей (використання у перекладному тексті певних засобів і прийомів художньої виразності у порівнянні зі вжитими в оригіналі епітетами, метафорами, порівняннями тощо).

6.Якщо для порівняння пропонуються переклади одного першотвору декількома перекладачами, то визначте, чим вони різняться, на що звернув більше уваги кожний з перекладачів.

7.Зробіть висновок, наскільки відповідає оригіналові його переклад українською мовою, чи вдалося перекладачеві донести до читача змістову та художню своєрідність літературного твору, який він переклав.

Як підготувати відгук на художній твір

1.Приступаючи до написання відгуку на прочитаний літературний твір, продумайте мету своєї творчої роботи (поділитися враженнями про сприйняття твору в цілому чи про порушені в ньому проблеми, висловити свої судження щодо героїв твору та оцінки їх поведінки і вчинків; розглянути жанрову специфіку твору, визначити художні засоби, використані письменником для реалізації його задуму тощо).

2.Відгук передбачає оцінку художнього твору. Він має такі складові: вступ, основна частина, висновки.

3. Розпочинайте відгук з інформації про письменника і прочитаний твір, визначення його теми та ідеї. ( У вступі назвіть автора, заголовок твору, висловіть загальне враження від прочитаного, думку про нього – сподобався чи ні.)

4.В основній частині обґрунтуйте висловлену думку, тобто докладніше зупиніться на висвітленні своїх вражень. Якщо книга сподобалась, розкажіть, чим саме, що справило найбільше враження (літературні герої, зображувані події тощо). Якщо твір не викликав захоплення, спробуйте пояснити чому. Кожне судження аргументуйте конкретними доказами та прикладами. Перекажіть стисло зміст книжки.

5.Актуальність тематики твору.

6.Творчий задум автора.

7.Критична оцінка твору:

а) особливості композиції книжки;

б) сила впливу слова письменника;

в) мистецтво художника, ілюстратора книжки.

8. Завершуючи відгук, підсумуйте висловлене. Добирайте переконливі аргументи.

9.Відгук може бути написаний у різних формах: стаття до стінгазети, лист автору, видавництву, другу, повідомлення, записи вражень у щоденник тощо.

10.Дбайте про мовне оформлення, використовуйте лише ті мовні засоби, які характерні для обраного стилю і жанру мовлення.

11.Під час складання відгуку використовуйте по можливості такі словосполучення: твір цікавий тим, дуже вразило, особливо запам’ятався епізод, увагу привертає, автор вдало, переконливо, яскраво, захоплююче…, на жаль, шкода, у творі піднімається проблема, порушується питання, стверджується думка…

Орієнтовна схема відгуку на літературний твір:

1.Назва книги, автор.

2.Тема і основна думка твору.

3. Де і коли відбуваються зображувані в ньому події.

4.Які епізоди викликали найсильніше враження.

5.Хто з героїв особливо сподобався і чому.

6.Чим збагатив вас твір. Над якими питаннями змусив задуматися.

7.Чи допомогли вам під час читання ілюстрації, вміщені у книжці.

8. Рекомендації тим, хто не читав книгу.

Орієнтовна схема відгуку на кінофільм:

1.Коли і за яких обставин було переглянуто фільм.

2.Хто режисер, за яким твором поставлено? Тема та ідея кінофільму.

3.Стислий переказ з елементами оцінки.

4.Значення проблеми, поставленої у фільмі.

5.Враження від роботи режисера, гри акторів, музичного супроводу, кольорового оформлення.

6.Підсумкова оцінка кінокартини.

7.Рекомендації тим, хто не дивився кінофільм.

Орієнтовна схема відгуку на спектакль:

1Коли, за яких обставин, на сцені якого театру було переглянуто виставу.

2.Хто автор п’єси та режисер?

3.Тема та ідея спектаклю.

4.Найбільш яскраві частини спектаклю.

5.Враження від гри акторів, сцени, художнього оформлення (декорацій, меблів, костюмів, гриму, освітлення), мови акторів, музики, співів, танців.

6.Загальне враження і оцінка спектаклю. Актуальна чи неактуальна проблематика.

7.Що дала вистава особисто мені. Що сподобалось, вразило, запам’яталось.

8.Висновки й побажання.

Огляд літературних тенденцій

1.Визначити хронологічні межі періоду, про який мовиться.

2.З’ясувати, які напрями й течії домінували в цей час.

3.Дати теоретичне визначення провідних напрямів і течій певного періоду, назвати їх основні ознаки.

4.Згадати представників названих напрямів і течій, їхні твори. Визначити внесок окремих письменників в історію світової літератури.

5.Показати зв’язок літературних тенденцій з попередніми і наступними етапами.

6.Визначити своєрідність даного періоду на тлі світового культурного процесу.

Про художнє читання і художню розповідь

Художнє читання – це вид словесного мистецтва, що ґрунтується на виразному відтворенні літературного тексту.

1.Не обов’язково перевтілюватися в образ героя твору як актору на сцені. Потрібно одному за всіх читати твір і лише голосом створювати образи і передавати настрої.

2.Не лише повідомляти про події, дотримуючись логічних наголосів, як диктор, а оцінювати, передавати своє власне розуміння твору за допомогою інтонації. Художня розповідь – це відносна вільність у передачі тексту.

3.Уяви себе в ролі оповідача.

4.Забери те, що здається тобі зайвим, додай свої подробиці, перестав місцями деякі події, щоб все це допомогло передати головну думку і настрій твору.

5.Намагайся не порушувати хід основних подій у творі. Невиправдана перестановка подій може змінити ідею, тобто головну думку твору.

6.Готуючись до розповіді від імені головного героя художнього твору, дай відповіді на такі запитання:

- яким я уявляю собі цього героя?

- скільки йому років?

- який він має вигляд?

- де живе?

- хто його друзі?

- що він любить, а що ненавидить?

- чим захоплюється?

- як розмовляє?

- як я до нього ставлюся?

7.Відповіді на ці запитання не входять у твою розповідь, вони допомагають тобі уявити героя, від особи якого ти вестимеш розповідь, як свого доброго знайомого.

8.Намагайся найбільш точно передати головну думку і настрій твору, глянути на описані в ньому події очима свого героя.

Виразне читання

Виразне читання – це мистецтво відтворення в живому слові думок, почуттів, настроїв, переживань, якими насичений художній твір.

1.Удосконалюй техніку читання; навіть при швидкому читанні дотримуйся літературних норм вимови.

2.Навчайся художньо читати, передаючи почуття автора і нюанси власних почуттів, дотримуючись стильових норм, пунктуаційного режиму художнього твору на основі розуміння його ідейного змісту.

3. Удосконалюй елементарні навички аналізу художнього твору самостійно і за допомогою вчителя.

4. Запам’ятай вимоги до читця:

образне мислення і емоційна збудливість,
здатність переключатися з одного психічного стану в інший,
вміння володіти собою та слухачем,
бездоганне володіння технікою мовлення,
знання законів музики, мови,
невпинний розвиток і поліпшення художнього смаку та художніх здібностей.

Як підготуватись до виразного читання тексту

1.Уважно прочитайте текст.

2.Спробуйте уявити те, про що в ньому йдеться.

3.Визначте головну думку і тон її висловлювання в тексті.

4.Поміркуйте, як ви читатимете цей текст, щоб донести його змістову та художню своєрідність до слухачів. Визначте, що ви хочете передати під час читання (думки, почуття, настрої, риси характеру літературних героїв).

5.Складіть партитуру тексту (його мовний план для виразного читання). Поміркуйте, які слова потрібно виділити голосом, де необхідно зробити паузи (звертайте увагу на розділові знаки, а також місця, де зупинки вимагає зміст тексту).

6.Подумайте, з якою інтонацією, силою голосу та в якому темпі слід читати кожну частину тексту.

7.Пам’ятайте, що під час виконання твору вираз вашого обличчя повинен відповідати тим думкам і почуттям, які ви хочете донести до слухачів.

8.Не зловживайте жестами – це заважає сприйняттю тексту.

9.Обов’язково потренуйтесь у виразному читанні твору вдома. Уголос прочитайте текст декілька разів згідно зі складеною партитурою. Подумайте, чи вдалося виконати поставлені завдання.

Декілька веселих порад для тих, хто хоче навчитися читати виразно

1.Не намагайся прочитати текст якнайшвидше – адже ти не на шкільній перевірці техніки читання та й не з кулемета стріляєш.

2.Не ковтай закінчення слів і не збивай докупи всі речення; текст – не тісто, отож місити його не потрібно.

3.Не поєднуй читання з мріями про морозиво або ж зі спогадами про звитяги Джекі Чана; зосередься на тому, що читаєш, - так, наче немає нічого важливішого за текст, котрий тобі належить прочитати.

4.Слідкуй за чіткістю та правильністю вимови, якщо не хочеш надокучити тим, хто тебе слухає, або їх насмішити.

5.Відрегулюй гучність читання: не намагайся нажахати публіку громовими перекатами голосу. Втім, читання, що радше нагадує мурмотіння, теж навряд чи буде їй до смаку.

6.Спробуй передати настрій, що його відбито в тексті: веселе читай весело, а сумне – сумно. І аж ніяк не навпаки!

Рекомендації читачеві:

1.Завжди пов’язуй прочитане з набутим запасом знань.

2.Читай систематично, серйозно, повільно, вдумливо.

3.Виділяй у тексті більш і менш важливе, засвоюючи тільки перше.

4.Намагайся розвивати в собі довільну увагу.

5.Прилучай до процесу сприйняття художнього твору свої почуття.

6.Читай з олівцем у руках.

7.Перевіряй прочитане в житті.

8.Читай колективно разом з однокласниками та членами родини. Пам’ятай слова І.Бабеля: «Кожна інтелігентна людина повинна уважно прочитати за своє життя 8 – 10 книжок. Яких саме? А ось щоб зрозуміти це, прочитайте тисяч п'ятнадцять томів».

9.Найважливішим при читанні художньої літератури є повторне читання, а також поглиблене читання з виписками і нотатками власних думок. При першому читанні потрібні зусилля, щоб яскраво уявити образи, відтворюючи в уяві все, що описує автор.

10.При перечитуванні ти спілкуєшся вже зі знайомими персонажами і маєш змогу глибше «зануритися» в книгу, осмислити авторську позицію на всіх рівнях.

11.Читання – це робота. Доцільно здійснювати її в три етапи.

І етап – робота із заголовком тексту:

- прочитавши назву твору, подумай, про що піде в ньому мова?

- що тобі вже відомо про це і про що ти сподіваєшся дізнатися?

ІІ етап – «діалог з текстом»:

- читаючи, звертай увагу на незрозумілі слова, виписуй і відшукуй значення їх у словниках.

- веди розмову з автором, оцінюючи його думки, погоджуйся чи не погоджуйся з ними.

- відділяй головне від другорядного.

ІІІ етап – перевірка своїх думок:

- постав собі контрольні запитання за прочитаним матеріалом і дай відповіді на них.

12. Після закінчення читання розділу чи книги коротко запиши її зміст.

13.Якщо яка-небудь думка сподобається тобі, то випиши її.

14.Виписуй із твору все, що потребує запам’ятовування: дати, імена, назви.

15.Після закінчення читання з’ясуй, що нового дала тобі прочитана книга, про що ти дізнався, у чому ти згоден з автором, з чим можеш посперечатися.

Правила виконання розумових дій

Визначення поняття

1.Проаналізуйте мовний об’єкт і з’ясуйте, до якого найближчого відомого вам родового поняття він належить (звук, слово, словосполучення, речення, текст, частина мови, член речення, частина слова тощо).

2.Визначте у даному об’єкті нову суттєву ознаку (кілька ознак).

3.Сформулюйте визначення нового поняття за схемою: «Нове поняття = найближче родове поняття + нові суттєві ознаки»

Порівняння

1.Проаналізуйте мовні об’єкти, що порівнюються, і виділіть в них головні однорідні ознаки.

2.Знайдіть у даних об’єктах спільне і відмінне.

3.На основі порівняння зробіть висновок.

Виділення головного

1.Визначте мету своїх дій.

2.Проаналізуйте мовний об’єкт з точки зору поставленої мети і визначте його ознаки.

3.Розчленуйте виділені ознаки на суттєві і несуттєві.

4.Доберіть ті суттєві ознаки, які відповідають поставленій меті.

Узагальнення

1.Проаналізуйте мовні об’єкти і визначте в них суттєві ознаки.

2.Порівняйте суттєві ознаки однорідних об’єктів і виділіть в них спільне.

3.Зробіть висновок, сформулювавши узагальнююче поняття, його ознаку або правило.

Експериментування

1.Виконайте з мовним об’єктом певні дії:

а) змініть форму слова, словосполучення, не змінюючи їх основного значення;

б) перебудуйте мовний об’єкт (відокремте його складові частини, замініть іншими або додайте нові;

в) сконструюйте з простіших мовних об’єктів (значущих частин слова, слів, речень) складніші або навпаки: розчленуйте мовний об’єкт на його складові частини.

2.Визначте, яких ознак набув або втратив даний мовний об’єкт у процесі дій з ним.

Моделювання

1.Проаналізуйте і виділіть суттєві ознаки поняття та їх відношення.

2.Доберіть умовні позначення до кожної ознаки, їх відношень.

3.Побудуйте цілісну модель поняття з умовних позначень.

Встановлення аналогії

1.Проаналізуйте об’єкт (мовний матеріал, завдання) і визначте у ньому відоме і невідоме.

2.Встановіть до якого відомого вам об’єкта подібний новий об’єкт .

3.Перенесіть відому ознаку або спосіб дії з відомого об’єкта на новий.

4.Поясніть новий об’єкт на основі його схожості з відомим.

Висунення гіпотези

1.Проаналізуйте об’єкт (мовний матеріал, проблемне завдання) і визначте факти, які суперечать один одному.

2.Сформулюйте два суперечливих судження, що виключають одне одного.

3.Оберіть судження, яке вам здається істинним (тезу), і спробуйте його довести або ж спростуйте протилежне судження (антитезу).

Як розв’язувати завдання

1.Спочатку потрібно зрозуміти завдання: з’ясувати, що в ньому є відомим і невідомим. Якщо питання, що містить невідоме, не сформульовано, сформулюйте його самі на основі аналізу відомого.

2.Потім необхідно шукати зв'язок між відомим і невідомим. Для цього уважно проаналізуйте зміст завдання і поміркуйте над такими запитаннями: чи не містить відоме в завданні відповідь на поставлене запитання? Чи немає в завданні суперечливих фактів? (Якщо є, то сформулюйте на їх основі суперечливі судження, одне з яких містить розв’язок завдання ). Чи не розв’язували ви раніше подібні завдання? Які відомості з вивченого раніше можуть бути використані для відповіді на запитання? Якщо завдання розв’язати не вдається, спробуйте переформулювати завдання, розкласти його на простіші, перетворити у відоме. Для цього застосуйте методи експериментування, моделювання.

3.Доведіть знайдений розв’язок .

4.Перевірте ще раз правильність розв’язку. Подумайте, чи не можна було розв’язати це завдання іншим способом.

Ділові папери

Ділове мовлення – це один із видів зв’язного писемного мовлення. Для нього характерні певні стилістичні та лексичні особливості, своя сфера вживання.

Основним видом офіційно-ділового стилю є документ. Документ –

( від лат. – взірець, доказ) - це засіб закріплення на папері інформації про факти, події, явища дійсності і про діяльність людини. Ділові папери різних видів мають відповідну форму, свій стандарт, що полегшує ведення документації. Навчитися складати ділові папери – це значить оволодіти стандартом.

Основні вимоги до документів, що мають бути повноцінним джерелом інформації :

1.Документ повинен видаватися повноважним органом або особою у відповідності з її компетенцією.

2.Документ не повинен суперечити діючому законодавству.

3.Документ повинен бути достовірним, базуватися на фактах і містити конкретні і реальні пропозиції або вказівки.

4.Документ повинен бути складений за встановленою формою.

5.Документ має бути бездоганно відредагований і оформлений.

Основні вимоги до мовних засобів у офіційно-діловому стилі :

1.Чітке дотримання прийнятих у суспільстві та у відповідній ситуації ділового спілкування форм ділових паперів ( структури, набору реквізитів, які відповідають типові документа, правильне використання ключових слів «наказую», «рекомендуємо», «постановляємо», «ухвалили», «доповідаю», «прошу» та ін.)

2.Дотримання норм сучасної української літературної мови, недопущення калькування, змішування мов, вживання слів тільки в словникових значеннях, широке використання термінів, цифрових даних, зазначення дат.

3.Відповідність мовних засобів їх стильовому призначенню (нейтральний тон викладу, відсутність емоційності, просторічних, розмовних слів).

4.Виразна логізація викладу (інформація ділового тексту передається за допомогою суджень, в яких щось стверджується або заперечується ).

5.Пам’ятайте, що процес читання документа – це процес пошуку потрібної інформації. Він здійснюється за так званими ключовими словами й типізованими зворотами. Уникайте двозначності і багатослів’я. Документ повинен бути з усіх поглядів правильним.

6.Писати слова, відступаючи від краю аркуша (зліва), бо цього вимагають технічні умови (підшивання ділових паперів). Не можна переносити в наступний рядок прізвище, залишаючи в попередньому ініціали.)

Пам’ятка для перевірки правильності оформлення ділового паперу

Коли документ написано, упевніться, що:

мовні засоби в діловому тексті не порушують літературної норми;
складові елементи документа відповідають нормі офіційно-ділового стилю;
витримано обов’язковий для цього жанру склад і порядок розміщення реквізитів;
папір досягає саме тієї мети, заради якої він створений.

АВТОБІОГРАФІЯ

Найбільше відомостей про людину містить документ – автобіографія ( з грец.- сам, життя, пишу) – «саможиттєпис», діловий папір, у якому особа, що його складає, подає опис свого життя і діяльності.

Реквізити автобіографії:

прізвище, ім’я, по батькові (Я, …,);

дата народження (народилася … );

місце народження;

відомості про навчання (повне найменування навчальних закладів);

відомості про трудову діяльність(місце праці і посада у хронологічній послідовності, коротко);

відомості про громадську роботу (усі її види);

короткі відомості про склад сім’ї (батько, мати, брати, сестри, чоловік, дружина, діти);

дата і підпис автора.

Основні правила написання автобіографії.

1.Заголовок документа може складатися з одного слова, яке пишеться посередині рядка, трохи нижче верхнього поля:

Автобіографія

Тоді автобіографія починається зі слів «Я, Прізвище Ім’я По батькові, народилася…». Прізвище, ім’я та по батькові може бути віднесене до заголовку (рідше) У такому разі перший рядок тексту починається : «Я народилася…»

2.Кожне нове повідомлення в автобіографії починається з абзацу. Послідовність їх визначається хронологічно (від дня народження до дати написання документа).

3.Основну увагу слід приділяти лаконічному і вичерпному викладенню фактів, не зловживати займенником «я», повністю відмовитися від прикметників, що виражають оцінку, та інших оцінних засобів, троп (епітети, метафори…).

4.Автобіографія – це твір-розповідь, написаний у офіційно-діловому стилі, а не роздум. Слід уникати міркувань про причинно-наслідкові зв’язки та опису подій.

5. Дата написання вміщується зліва під текстом. А справа – ставиться підпис автора, котрим і завіряється документ.

Напишіть автобіографію в офіційно-діловому і в художньому стилі (зразок О. Вишня «Моя автобіографія»).

Запам’ятайте, що під час вступу на навчання, на роботу автобіографія пишеться довільно, але обов’язково в офіційно-діловому стилі і всі відомості в хронологічному порядку, щоб можна було скласти уяву про життєвий шлях, ділову кваліфікацію і громадсько-політичну активність особи.

ЗАЯВА

Заява – це офіційне повідомлення у письмовій (іноді усній) формі, яка містить найчастіше пропозицію, скаргу, прохання однієї чи кількох осіб до установи чи керівної особи. Це один із найпоширеніших ділових паперів.

Реквізити заяви:

- найменування адресата (організації, установи чи посади особи), яким подається заява (праворуч, на останній третині рядка);

- відомості (прізвище, ім’я, по батькові, посада або адреса) про того, хто подає заяву (розміщується колонкою нижче першого реквізиту);

- назва документа – «заява» (пишеться посередині другого рядка, якщо рахувати від останнього слова другого реквізиту. Після слова крапка не ставиться);

- точний виклад прохання, пропозиції, скарги (з абзацу й з великої літери);

- перелік документів, що додаються до заяви (у складному її варіанті);

- дата (ліворуч) і підпис (праворуч під текстом);

- ліворуч залишається поле завширшки не менш як 3 см., щоб можна було вільно читати документ у скорозшивачі.

Директору

Водянської СЗШ п.Берест В.І.

випускника НСШ, учня 9 класу

Коцавер Сергія Віталійовича

Заява

Прошу прийняти мене до 10 класу Вашої школи.

25. 07. 08. Коцавер

Основні правила написання заяви

1.Заява завжди пишеться від руки і в одному примірнику – так передбачено стандартом.

2.Назва організації чи посади особи, до якої звернене прохання, повинні бути написані правильно. Автор заяви повинен обов’язково враховувати можливості організації (офіційних осіб) щодо вдоволення висловленого у заяві прохання.

3.Можливі дві рівноправні форми написання прізвища заявника:

а) у родовому відмінку без прийменника;

б) зі словом «від»

Традиційно перевага надається першому варіанту, проте не буде вважатися помилкою і прийменникова конструкція.

4.Між першими трьома реквізитами крапка не ставиться. Слово «заява» можна писати і з малої, і з великої літери. Обидва написання є абсолютно рівноправними.

5.У тексті заяви замість туманних висловів типу «за сімейними обставинами» пояснюється конкретний привід, який змусив вас написати заяву. Адже у багатьох випадках саме точна вказівка на причини подання заяви зумовлює те, яке рішення буде нею прийнято.

6.Не слід робити приписки типу «сподіваюся на позитивне вирішення мого питання»,адже ваші сподівання засвідчені уже самим фактом подання заяви, а можливості «вирішення питання» не завжди залежать тільки від волі того, хто буде розглядати заяву.

ДОРУЧЕННЯ

Доручення – це документ, за яким організація чи окрема людина надає іншій особі прав діяти від її імені.

Якщо певних повноважень людині надає установа чи підприємство, то доручення називають офіційним. Якщо ж уповноважує людину діяти від її імені окрема особа, то доручення називається персональним (особистим). Не кожне право (наприклад, скласти вступні іспити до вузу, одружитися ) можна передати іншій людині. Найчастіше за дорученням іншої особи отримують її гроші, поштові відправлення, користуються особистим транспортом.

Реквізити доручення:

- назва документа – «Доручення» пишеться посередині рядка, з великої літери; крапка після слова не ставиться;

- найменування особи, котра доручає (прізвище, ім’я та по батькові, місце роботи чи навчання, посада);

- найменування довіреної особи (прізвище, ім’я та по батькові, місце роботи чи навчання, посада);

- точне, вичерпне формулювання доручених дій;

- вказівка на термін дійсності доручення;

- дата (ліворуч) і підпис (праворуч під текстом).

Підпис особи, яка видала документ, завіряється печаткою державної чи громадської установи, навчального закладу, військової частини, сільської Ради чи нотаріальної контори.

ПРОТОКОЛ

Протокол – документ, який складається за визначеною формою, містить запис виступів учасників зборів, засідання, наради і фіксує прийняті ними рішення.

Структура протоколу:

1.Заголовок (це не лише саме слово «протокол», але і назва колегіального органу чи наради, дата проведення):

Протокол №3

класних зборів

учнів 10 класу

Водянської СЗШ

4 грудня 2008 р.

2. Вступна частина (вказуються прізвища й ініціали голови і секретаря зборів, усіх присутніх членів колегіального органу й запрошених і при великій кількості присутніх складається окремий список у вигляді додатка до протоколу, а у протоколі вказується лише кількість присутніх, вказуються прізвища й ініціали відсутніх та причина відсутності; записуються порядок денний засідання):

Присутні 24 учні (реєстраційний список додається);

Відсутні: Мартинов І. В. – хворий,

Сергієчко Т. В. – хвора.

Запрошені: 1. Руденко В. І. – класний керівник,

2. Сокол З.Г. – вчитель української мови та літератури

Голова зборів – Зубова Ю.

Секретар – Данилюк Н.

Порядок денний:

1.Про стан успішності класу з рідної мови та літератури у першому семестрі.

2.Підготовка до святкування Нового року.

3. Основна частина (записується за розділами, які відповідають пунктам порядку денного: «Слухали», «Виступили», «Ухвалили».

Виступи у протоколі іноді оформляються як пряма мова, іноді – описово, тобто як непряма. Більш точними, документальними є протоколи, в яких виступи передаються описово, тому що секретар зборів фіксує основну думку кожної промови. Протокольні записи від першої особи не завжди відображають зміст усього виступу, тому що секретар не встигає записувати його дослівно, виступ передається неповно, фрагментами. Безумовно, записувати виступи описово важче, але такий запис найоб’єктивніше передає зміст виступів, те основне, задля чого зібрання й проводилося.

1.Слухали:

Резнік І.О., яка доповіла про стан успішності класу з рідної мови та літератури у першому семестрі. На її думку, стан знань з рідної мови викликає занепокоєння: у багатьох учнів (вказані прізвища…) є по декілька незадовільних оцінок, у тому числі за письмові контрольні роботи. Крім того погіршилася дисципліна і відвідування уроків (вказані прізвища). Вона вказала на недоліки у навчальній діяльності учнів: 1)у багатьох учнів відсутня плановість роботи, 2)у класі майже не працює група взаємодопомоги, запропонувала обговорити навчальну діяльність класу, намітити план занять для поліпшення успішності.

Виступили:

1.Штокалюк Ю. – відповідальна за навчальну роботу класу, відзначила, що не всі учні працюють на повну силу, заперечила, що група взаємодопомоги працює, а відстаючі учні за допомогою не звертаються.

2.Юшко О. говорив про важливість дотримання режиму дня, поділився досвідом роботи над творами.

3.Гура І. пояснила, що незадовільні оцінки пояснюються тим, що довго хворіла.

4.Москаленко С., сказав, що дома нічого не вчить, домашні завдання не виконує, це вже звичка.

4.Резолюція (постанова) (приймається з питань, які мають особливо важливе значення.)

Резолюція складається з :

а) вступу, в якому дається оцінка виконаної роботи (традиційно спочатку говориться про успіхи, а потім про недоліки), визначаються завдання для подальшої діяльності;

б) ухвалюючої частини, в якій вказуються заходи, спрямовані на виконання поставлених завдань.

Резолюція продумується і приймається на основі заздалегідь підготовленого проекту, котрий готується на підставі доповіді. Вступна частина проекту резолюції і є тезами доповіді. А вже остаточний варіант постанови враховує висловлене у виступах, записки до президії, тобто складається на основі колективних думок і пропозицій.

Ухвалили:

1.Створити навчальну комісію по роботі з невстигаючими , яка у тижневий строк повинна спостерігати за виконанням домашніх завдань та успішністю учнів класу (відповідальна Штокалюк Ю.) .

2.Відвідати учнів (список) дома з метою вивчення умов для навчання, дотримання режиму дня (класний керівник, помічник к.к. Іваник І. )

3.З 14 січня провести огляд-конкурс зошитів з української мови та літератури

2.Слухали: (і т. д.)

ЗВІТ ПРО ВИКОНАНУ РОБОТУ

Звіт –це інформація про свою роботу, діяльність якогось колективу, організації, закладу за певний проміжок часу. Звіт може бути усним і письмовим, оформлений у вигляді зв’язного тексту або цифрових (статистичних) даних.

Звіт складається за планом, який передбачає:

а) загальну характеристику роботи;

б) аналіз її позитивних і негативних сторін;

в) висновки і оцінку того, що зроблено;

г) пропозиції щодо поліпшення діяльності тих, хто звітує, у майбутньому.

Структура звіту:

- звертання до присутніх;

- характеристика звітного періоду (за який час і хто звітується);

- характеристика – перелік запланованих заходів чи розкриття певного обсягу роботи;

- опис виконаної роботи, характеристика якості проведених заходів;

- виділення особливо активних працівників;

- перелік заходів, не виконаних у звітний період, пояснення причин невиконання;

- перелік і характеристика заходів, що проведені додатково до запланованих;

- заключна частина звіту, висновки і пропозиції;

- підпис автора звіту чи відповідальної особи даного колективу.

Звіт

відповідальної за навчальну роботу 10 класу

Штокалюк Ю.

Шановні однокласники!

Я хочу запропонувати вашій увазі звіт про роботу навчальної комісії класу з невстигаючими учнями.

На попередніх зборах, 4 грудня 2008р., ми ухвалили створити таку комісію з кращих учнів класу. Ця комісія повинна була у тижневий термін розробити план своїх дій по поліпшенню успішності деяких учнів з української мови…(перелічує все, що ухвалили на зборах.)

Щодо першого пункту постанови, то слід зазначити, що навчальна комісія була створена уже 5 грудня. До її складу увійшли: (список учнів).

Протягом двох наступних днів комісія розробила план роботи по поліпшенню успішності таких учнів:(список відстаючих). Працювали з ними до уроків, в позаурочний час, у результаті їх діяльності за перший семестр відстаючі учні мають такі оцінки: (Москаленко С. – 4 і т. д.)

14 грудня 2008р. навчальна комісія провела також огляд-конкурс зошитів з української мови та літератури у класі. Нею було встановлено, що з 21 учня класу 16 дотримуються вимог щодо оформлення і ведення зошитів ( про інших вказати конкретні недоліки: у Москаленко зошити відсутні, Щенявський і …вели записи несистематично і неохайно…)Кращими щодо охайності і систематичності ведення записів визнано зошити:….(І так до кожного питання, яке було вказане у постанові).

У цілому ми впоралися із поставленими перед нами завданнями і досягли певних результатів, про що зазначалося вище.

Закінчуючи наш звіт, хотілося б внести декілька пропозицій, які виникли під час роботи: 1)провести конкурси - огляди зошитів з інших навчальних предметів і т.д. 2)…, 3)…, 4)….

28 січня 2009р. Голова комісії Штокалюк Ю.

Використовуй слова

1.Коли пишете протокол чи звіт від третьої особи, використовуйте такі слова:

Назвала, перерахувала, перейшла, охарактеризувала, зробила аналіз або проаналізувала, звернула увагу присутніх на…, виділила, ознайомила, підкреслила, внесла пропозиції, відзначила, запропонувала, закликала, говорила, поділилася досвідом, пояснила, зазначила, вказала на…, погодилася з думкою.. , вважає, що першочерговим у реалізації питань…, нагадала присутнім.., критикувала, оцінила, переконала.

2.По-різному називай промовця, щоб уникнути повторів, тобто використовуй текстові синоніми: Берест В.І., промовець, директор, представник комісії, …

Як підготуватись до рольової гри

1.Пам’ятайте, що рольова гра передбачає розігрування певної ситуації за ролями.

2.Ґрунтовно опрацюйте матеріал, необхідний для виконання ролі (наприклад, роль літературного героя потребує гарного знання тексту художнього твору, роль журналіста, який бере інтерв’ю в автора, - володіння інформацією про письменника).

3.Визначте вашу «акторську» мету.

4.Поміркуйте, як обраний вами персонаж міг би поводити себе в заданій ситуації. Включаючи уяву та фантазію, обов’язково спирайтесь на вивчений матеріал.

5.Продумайте такі складові акторського мистецтва: мовлення, рухи, вираз обличчя.

6.Під час виступу намагайтесь чітко дотримуватись своєї ролі.

Як підготуватись до гри «Впізнай слово»

1.Уважно перечитайте виноски до тексту.

2.Випишіть у зошит або власний словничок значення слів, які вам здаються найважчими для запам’ятовування.

3.Закривши підручник і зошит, спробуйте пригадати тлумачення нових для вас слів.

4.Будьте готові до гри в парах: учні пропонують один одному впізнати слово за його значенням. Переможцем вважається той, хто впізнає найбільше слів.

Як готуватися до іспитів

1.Скласти графік підготовки до всіх дисциплін, з яких відбуватимуться іспити.

2.Повторювати один і той же матеріал два рази протягом доби, а потім ще раз – через тиждень.

3.Скласти плани відповідей на можливі екзаменаційні питання.

4.Дбати про те, щоб відповідь на іспиті була композиційно завершеною (переважно роздум), доказовою (з прикладами), переконливою (з поясненнями); дотримуватися особливостей наукового стилю мовлення.

5.Щодня повторювати матеріал з двох навчальних предметів з перервою між ними.

6.Вести щоденник, куди записувати щодня план роботи на наступний день.

7.Уміти зняти втому (спілкування з друзями, батьками, прослуховування музики).

10 умов успішного навчання

1.Будь впевненим у своїх силах, намагайся досягти поставленої мети.

2.Розвивай увагу. Не давай себе відволікати під час занять ні товаришам, ні сонячному зайчику на стіні, ні приємним спогадам.

3.Працьовитість. В науці успіх вирішує 1% таланту і 99% потіння.

4.Розумно чергуй роботу і відпочинок.

5.Не завчай все напам’ять, покладайся не лише на пам’ять, а і на роздуми, намагайся пізнати причини явищ, став більше питань «Чому?».

6.Більше в навчанні покладайся на уяву, емоційні переживання, що виникають під час вивчення навчального матеріалу.

7.Розвивай самостійність. Краще запам’ятовується шлях не за ким-небудь, а той, який знайшов сам.

8.Домашній куточок повинен бути завжди в порядку.

9.Більше вирішуй задач, виконуй більше практичних завдань, прагни працювати не лише головою, а й руками, постійно закріплюючи знання.

10.Правила виконання домашнього завдання:

- щодня старанно записуй домашнє завдання;

- після повернення зі школи пообідай, відпочинь і приймайся за уроки;

- через 40-50 хвилин занять роби перерви для відпочинку на 10-15 хвилин.

- намагайся зрозуміти все, що читаєш, ніколи не зазубрюй;

- користуйся при потребі словниками і довідниками; Якщо знайшов незрозуміле слово, не зрозумів задачу – запитай товариша, подивись в довідник.

«Програма формування самоосвітньої компетентності»

Людина вчиться сама,

а не разом з іншими.

І. Організація навчальної праці

Самостійно визначати завдання наступної навчальної діяльності, планувати її; оволодівати продуктивними способами навчання; вчитися планувати роботу з самоосвіти. Вміти правильно облаштовувати робоче місце, знаходити час для виконання навчальної роботи, звертатися під час пошуку нових знань до різноманітних джерел інформації, зокрема й комп'ютерних. Самостійно проектувати стратегічну лінію самонавчання.

ІІ. Робота з книжкою та іншими джерелами інформації

Володіти сформованою технікою читання; вилучати з тексту всю необхідну інформацію; фіксувати увагу на змісті та літературній формі тексту.

Уміти користуватися простим, складним та цитатним планами, виконувати завдання на рівні перетворювального відтворення (переконструювати текст у процесі підготовки відповіді під час конспектування матеріалу); виконувати завдання на знаходження міжпредметних зв'язків; використовувати таблиці, схеми, графіки для систематизації знань.

Учитися вести записи (у довільній формі) основного змісту в процесі прослуховування, пояснення вчителя, повідомлення учнів, аналізувати прослуханий текст за змістом та формою. З навчальною та самоосвітньою метою використовувати цикли радіопередач, телелекцій, відеолекцій, магнітофонних записів тощо.

Уміти працювати з бібліографічним апаратом бібліотеки, різними джерелами бібліографічної інформації; вміти використовувати коментарі: авторські, перекладача, редактора, підтекстові, в кінці книжки; застосовувати довідковий апарат книжки; вміти працювати з літературою з питань науки, техніки та мистецтва; готувати доповіді та виступати з ними перед однокласниками; робити нотатки, вміти використовувати різні способи цитування; самостійно складати список літератури для індивідуального плану навчання. Регулярно працювати з періодичними виданнями, адресованими учням старшого шкільного віку.

ІІІ. Культура усного та письмового мовлення

Відповідати на запитання відповідно до їхнього характеру, вміти самостійно формулювати запитання творчого характеру; вчитися вести діалог з метою отримання нової інформації; зв'язно викладати матеріал міжпредметного характеру з різних джерел (текст, таблиці, графіки, кінофрагменти; використовувати під час відповіді ілюстративний матеріал; складати характеристики (індивідуальні, порівняльні, групові), керуючись типовими схемами, планами. Брати участь у дискусіях, аргументувати свою позицію з посиланням на джерела.

Володіти основними видами письмових робіт: писати текст під диктування, переказувати текст, писати твори певних видів на основі самостійно складеного плану, використовуючи рекомендовану літературу; давати рецензію на відповідь учня, передавати зміст навчального тексту у вигляді плану.

IV. Сформованість операцій розумової діяльності

Аналізувати навчальну інформацію вербального, практичного та аудіовізуального характеру емпіричного й теоретичного рівнів. Уміти визначати головне в тексті, працювати з основними поняттями теми; виявляти логічну схему окремих текстів; знаходити міжпредметні зв'язки. Вчитися застосовувати прийоми проблемного аналізу інформації. Розвивати самостійне творче мислення, вчити самостійно порівнювати різноманітні об'єкти, знаходити в них подібне й відмінне, порівнювати інформацію більш широкого обсягу, вчитися складати план і правила порівняння в парній і самостійній роботі.

Робити узагальнення й висновки, застосовувати різні узагальнення для осмислення й систематизації знань, використовувати різні засоби для узагальнення матеріалу, узагальнювати інформацію більш широкого обсягу, складати узагальнювальні характеристики, будувати схеми, таблиці тощо; здійснювати частково-пошукову діяльність під час виконання навчальних завдань; розуміти завдання в різноманітних формулюваннях і контекстах. На основі планів, схем, таблиць, графіків тощо реконструювати інформацію.

Удосконалювати вміння спостерігати. Розвивати вміння здійснювати індуктивно-дедуктивні доведення й доведення за аналогією, ознайомлюватися з дедуктивними способами доведення та спростовування. Використовувати метод винятку. Вчити самостійно будувати гіпотези і план розв'язання проблеми, формулювати аналогічні проблеми. Порівнювати різні шляхи їх вирішення. Здійснювати перенесення знань і прийомів роботи на вирішення нових проблем.

V. Контрольно-оцінювальні вміння

Аналізувати та оцінювати свою навчально-пізнавальну діяльність та діяльність однокласників. Володіти різними засобами самоконтролю з урахуванням специфіки досліджуваного предмета. На основі аналізу складати план корекції знань шляхом самостійної роботи з різноманітними джерелами інформації.

ПАМ'ЯТКИ З ОРГАНІЗАЦІЇ САМООСВІТНЬОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ УЧНІВ

Вчимося спонукати себе до самоосвітньої діяльності

Проаналізуйте, чи завжди ви це робите:

1.Аналізуєте свої слабкі та сильні сторони.

2.Визначаєте свої потреби, інтереси, мету, мотиви.

3.Знаєте, як долати свої недоліки, бо ознайомилися з інформацією, як це робили видатні люди.

4.Відчуваєте в собі силу здійснити процес самовдосконалення, саморозвитку, самовиховання, самоосвіти.

5.Знаєте, як здобувати інформацію з різноманітних джерел інформації, володієте певними навичками.

6.Самостійно організуєте свою діяльність.

7.Опрацьовуєте матеріал осмислено, знаходите можливості його застосування у своєму житті.

Ви все це вмієте робити і робите? Є позитивні результати такої роботи? Чудово! Успіх іде за вами.

Ви відчуваєте певні труднощі? Є бажання подолати їх, але ви не знаєте як? Зверніться до компетентних людей, до відповідної літератури. Успіх неодмінно приходить до зацікавлених, наполегливих та завзятих.

Корисні звички для успішного навчання та самонавчання

Щоб бути успішним у навчанні та самонавчанні, підготуйте себе до цього, формуючи такі звички:

•Відповідайте за себе. Відповідальність — це усвідомлення того, що для досягнення успіху ви самі маєте визначити свої пріоритети, розподілити час і ресурси.

•Сконцентруйтеся на своїх цінностях і принципах. Не дозволяйте друзям і знайомим вказувати, що для вас важливо.

•Поставте першочергові речі першими. Не дозволяйте іншим відвертати вашу увагу від поставленої мети. Визначте час і місце своєї найбільшої продуктивності. Розташуйте пріоритети відповідно до ступеня складності матеріалу.

•Показуйте себе з кращого боку.

Спочатку зрозумійте інших, а потім намагайтеся, щоб зрозуміли вас.

•Шукайте найкраще розв'язання проблеми.

•Будьте вимогливими до себе.

Пам'ятка з самоосвіти

1.Постав перед собою завдання самостійно поліпшувати свої досягнення в навчанні, виявляй при цьому наполегливість.

2.Подумай, які риси характеру потрібні тобі в самостійному житті, які з них ти можеш сформувати в себе під час навчання.

3.Проаналізуй, як ти виконуєш навчальні завдання. Дай собі відповідь на запитання:

•Для чого ти вчишся?

•Чи вмієш ти самостійно виконувати навчальні завдання?

•Як ти перевіряєш себе: під час виконання домашнього завдання; коли вже все виконаєш; плануєш, який вийде результат?

•Як довго ти можеш бути уважним і працездатним?

•У який час протягом дня ти працюєш краще?

•Чи вмієш ти зосередитися на навчальному завданні, коли тобі щось заважає?

•Чи користуєшся ти пам'ятками під час виконання домашнього завдання?

•Які недоліки у твоїй навчальній діяльності можуть тобі заважати самостійно працювати, здобувати знання?

•Відповідаючи на подані вище запитання, спробуй поставити перед собою завдання поліпшити самостійне здобуття знань.

Загальнонавчальні інформаційні вміння

Як користуватися енциклопедіями та енциклопедичними словниками

Дані видання створені для задоволення потреби в загальнодоступних довідково-енциклопедичних виданнях з усіх предметів шкільної програми.

Принцип розташування статей у словнику — алфавітний.

У словниках є посилання на різні статті, в яких учень може знайти додаткову інформацію.

Як користуватися довідниками? Як приклад розгляньмо порядок роботи з «Кратким справочником школьника 5—11-х классов»:

•Довідковий посібник містить матеріали з усіх предметів, які вивчають у 5—11-х класах.

•Всі предмети відображено у розділі «Зміст» і розбито на сторінки.

•Кожний предмет розбито на сторінки.

Наприклад, потрібно знайти матеріал з географії на тему «Сучасна політична мапа світу». Відкриваємо «Зміст», знаходимо розділ «Географія», в якому шукаємо розділ «Економічна та соціальна географія». Відкриваємо сторінку 423. Цей розділ поділено на два підрозділи, серед яких є «Економічна та соціальна географія світу», знаходимо там свій матеріал.

Як вести спостереження

1.З'ясуй для себе мету спостереження.

2. Підготуй усе необхідне для цієї роботи.

3.Під час роботи роби записи, малюй тощо.

4.Проаналізуй результати спостереження та зроби висновки.

Як виконувати письмові завдання

1.Уважно прочитай завдання.

2.Повтори за допомогою підручника, вивчи визначення, правила, пов'язані з виконанням даної роботи.

3.Після виконання письмового завдання уважно перевір написане.

4.Помилки виправляй акуратно, відповідно до рекомендацій учителя.

Як працювати над твором

1.Зміст твору має відповідати темі (про що писатимете) та основній думці (що ви стверджуватимете).

2.Не пишіть зайвого (що не стосується теми висловлювання).

3.Стежте за порядком викладу думок.

4.Використовуйте відомі вам мовні засоби зв'язку між реченнями в тексті.

5.Дбайте про мовленнєве оформлення.

Як працювати над переказом

1.Прочитайте уважно текст.

2.Визначте його тему та основну думку.

3.Поділіть текст на частини і дайте їм заголовки.

4.З'ясуйте значення та правопис незрозумілих слів, розстановку
розділових знаків.

5.Складіть план.

6.Перекажіть текст, дотримуючись плану.

7.Пам'ятайте про вимоги до мовлення.

Як працювати над збагаченням словникового запасу

1. Читайте багато художніх творів відомих майстрів слова. Записуйте слова й вирази, які ви хотіли б вживати у своєму мовленні.

2.Читайте текст повільно, намагайтеся встановити, як інакше можна тлумачити слова й речення.

3.Не залишайте поза увагою незрозумілі слова— звертайтеся частіше до словників.

4.Заведіть зошит обліку прочитаних книг.

5.Ваше мовлення збагатять записи прислів'їв, приказок, крилатих слів та виразів.

Як скласти простий план

1.Уважно прочитай текст.

2.Поділи текст на об'єднані спільним змістом логічні ланки.

3.Добери заголовок до кожного уривка.

Як скласти складний план

1.Уважно прочитай матеріал.

2.Розділи його на основні смислові частини, назви їх (пункти плану).

3.Розділи на смислові частини зміст кожного пункту, також назви їх (підпункти плану).

4.Перевір, чи не збігаються пункти та підпункти плану, чи повністю в них відображено основний зміст тексту.

Як скласти конспект

1.Прочитай текст, розділи його на основні смислові частини, визнач головну думку.

2.Якщо треба скласти план-конспект, сформулюй його пункти, підпункти, визнач, що саме слід включити в план-конспект для розкриття кожного з них.

3.Найважливіші положення (тези) послідовно і стисло виклади своїми словами або у вигляді цитат.

4.У конспект слід включити й докази, що обґрунтовують основні положення, конкретні факти, приклади.

5.Окремі слова пиши скорочено, виписуй лише ключові слова, застосовуй умовні позначки.

6.Роби широкі поля: це дасть змогу доповнювати конспект.

7. Застосовуй різні способи підкреслювання, використовуй олівці та ручки різного кольору.

Як готувати доповідь, реферат

1.Продумай тему, загалом визнач її зміст, склади план.

2.Склади список літератури; читаючи її, виписуй усе, що слід включити в роботу.

3.Дороби план, проти кожного пункту познач, з якої книги слід узяти матеріал.

4.У вступі до роботи розкрий значення її теми.

5.Послідовно розкрий усі передбачені планом питання, обґрунтуй, підкріпи прикладами, фактами.

6.Вислови своє особисте ставлення до теми.

7.Пиши грамотно, стисло, не припускайся повторень.

8.Точно вкажи, звідки взято наведені в тексті цитати й факти.

9.Наприкінці роботи зроби узагальнювальні висновки.

10. Самокритично прочитай роботу, відкоригуй, перепиши начисто.

Як читати книгу?

1.Визнач мету читання.

2.Читаючи, виявляй активність, зафіксовуй ключові слова та фрази, ідеї та образи.

3.Усвідомлюй, чим зачіпає тебе цей текст.

4.Закінчивши читання, знову переглянь і оціни місця, які тебе найбільше зацікавили.

Основні способи читання, якими мають оволодіти школярі:

• поглиблене: звертати увагу на деталі, здійснювати їх аналіз та оцінку;

• швидке: безперервне читання з аналізом фактів, суджень, синтезом окремих понять;

• панорамне швидке: здійснюється шляхом збільшення оперативного поля зору;

• вибіркове читання: різновид швидкого читання, вибіркове читання окремих розділів книжки;

• читання-перегляд: попереднє ознайомлення з текстом;

• сканування: швидкий перегляд з метою пошуку прізвища, слова, факту тощо.

ВЧИМОСЯ ЧИТАТИ РІЗНІ ТЕКСТИ

Читання оповідання

1.Прочитай.

2.Про що (про кого) в ньому йде мова?

3.Що (чи хто) сподобалося?

4.Прочитай ще раз і подумай, що хотів сказати автор?

5.Відшукай відповіді на запитання.

6.Вибери образні слова, описи.

7.Склади план.

8.Перекажи.

9.Підготуй продовження.

Читання казки

1.Прочитай.

2.Відшукай незрозумілі слова.

3.Підбери відповідні запитання.

4.Склади план.

5.Перекажи.

6. Що в казці правдиве, а що вигадане?

Послідовність роботи над списуваним текстом

1.Прочитай речення (його частину).

2.Вдумайся у його зміст.

3.Повтори речення (його частину) подумки.

4.Придивися до правопису слів, написання розділових знаків.

5.Швидко й безпомилково запиши речення (його частину).

Правила читача

1.Намагайся читати вголос, не поспішай, вдумуйся в зміст прочитаного.

2.Зверни увагу на те, як поводяться герої книжок, вчися у них доброго.

3.Коли закриватимеш книжку, подумай, чого вона тебе навчила.

4.Умій берегти книжку.

Як працювати з текстом

1.Встановіть за ілюстраціями і назвою тему тексту.

2.Ознайомтеся зі змістом. Не поспішайте під час читання.

3.Уточніть значення незнайомих слів.

4.Відтворіть зміст прочитаного за запитаннями.

5.Складіть свої запитання.

6.Попрацюйте над інтонацією:

•змінюйте ваш голос на розділових знаках;

•читайте м'яко й голосно;

•вкладайте в читання частину душі.

7.Поміркуйте над прочитаним:

8.Чим зацікавив твір?

9.Чи сподобався він вам?

• Чим?

• Чого навчив?

10.Перекажіть твір своїм батькам.

11.Намалюйте до нього малюнок.

Пам'ятка для виконання письмових робіт

1.Приготуй усе необхідне для роботи.

2.Прочитай завдання, подумай, які правила потрібно використовувати у вправі.

3.Переглянь подібні вправи, які виконували в класі.

4.Не поспішаючи, починай виконувати роботу.

5.Окремі складні частини завдання не пиши в зошит, користуйся чернеткою.

6.Виконавши завдання, зроби перевірку.

Пам'ятка для виконання усних завдань

1.Згадай, про що розповідав учитель на уроці.

2.Читай текст цілком; одночасно, де потрібно, користуйся малюнками, схемами.

3.Читай уважно і намагайся запам'ятати головне.

4.Закрий книжку і подумки уяви прочитане.

5.Читай вдруге, звертаючи увагу на ті місця, які не запам'ятав.

6.Коли текст запам'ятовуєш погано, запиши план прочитаного.

Як написати твір

1.Прочитай тему твору, вдумайся в неї.

2.Визнач тип тексту, який ти складатимеш (опис, роздум, розповідь)

3.Подумай, про що обов'язково потрібно сказати в творі, щоб розкрити тему.

4.Добери слова, вирази, які зроблять твій твір виразним.

5.Згадай, із яких частин складається текст (вступ, основна частина, закінчення).

6.Склади план.

7. Продумай, про що розповідатимеш у кожній частині (з чого можна почати твір, про що написати в основній частині, як закінчити твір), де використати дібрані слова і вирази.

8.Усно склади повний текст твору, користуючись планом.

9.Запиши його (дотримуючись абзаців).

10. Перевір написане.

Як розв'язати задачу

1.Уважно прочитай задачу; подумай, про що у ній ідеться; з'ясуй незрозумілі слова і вирази; виділи в задачі умову і запитання.

2.Подумай, що означає кожне число, який зв'язок між числами.

3.Ця задача проста чи складена? Якщо складена, то спробуй намітити план розв'язання.

4.Якщо план не вдалося відразу скласти, випиши числові дані задачі або зроби стислий запис; пригадай, яку подібну задачу розв'язували раніше; розв'яжи частину задачі; чи не можна тепер знайти відповідь на основне запитання?

5.Розв'яжи задачу.

6.Перевір розв'язок.

7. Запиши відповідь.

Як вивчити вірш

1.Починай готувати уроки з вивчення вірша.

2.Тихо прочитай вірш. Пам'ятай: читаєш вірш для того, щоб вивчити. З'ясуй усі незрозумілі слова і звороти.

3.Голосно прочитай вірш. Намагайся відчути його ритм.

4.Прочитай вірш втретє — голосно й виразно.

5.За дві хвилини повтори вірш уголос напам'ять 2—3 рази, за необхідності зазираючи в текст. Спробуй уявити події, описані у вірші, або його настрій.

6.Через три години двічі-тричі повтори вірш, не зазираючи в текст.

7.Перед сном ще раз повтори вірш.

8.Наступного ранку спочатку прочитай вірш, а потім розкажи напам'ять.

РОБОТА з КОМПЛЕКСНИМИ ІДЕЯМИ

Як скласти схему?

Відмовтеся від складання плану, пункти якого викладені реченнями.

Тепер оперуйте ключовими словами та термінами, які описують ідею.

•Запишіть у центрі найзначущіше слово, стислу фразу або символ.

Помисліть над ним; обведіть його кружком.

•Розмістіть інші значущі слова поза колом. Помістіть пункти за змістом у великі кола, намалюйте зв'язки між ними стрілками.

Залиште місце, щоб нарощувати вашу схему для:

— подальшого розвитку;

— пояснень;

—додавання пунктів дій.

•Працюйте швидко, без аналізу вашої роботи.

•Виправте початковий начерк.

Подумайте над зв'язками крайніх пунктів із центральними. Зітріть, замініть чи скоротіть слова в описах ключових ідей. Перемістіть значущі пункти ближче один до одного для кращого структурування.

За можливості використовуйте кольорове виділення для структурування інформації.

Зв'яжіть концепції з допомогою слів, щоб прояснити відношення між ними.

•Розширте вашу схему.

Вільно та швидко додавайте інші ключові слова та ідеї (ви завжди маєте змогу їх витерти).

•Думайте про перспективу: комбінуйте ідеї, щоб розширити схему.

•Відкладіть схему вбік. Через деякий час продовжіть роботу над нею, конкретизуючи зв'язки, які ви розвиваєте.

•Ця схема — ваш особистий навчальний документ.

Навчання за декількома джерелами

Відомі різні джерела інформації:

Лекції вчителя. Матеріали першоджерел (літописи, щоденники, листи, державні документи тощо).	Копії , рукописи тексту, журнальних статей.	Підручник. Інтерв'ю та біографії, свідчення очевидців або коментарі.
Белетристика	Електронні засоби (відео, радіо)	Інтернет. Veb-сайти, групи новин

Додаткове читання та альтернативні джерела допоможуть вам:

• досягти кращого розуміння матеріалу;

• залучати до матеріалу, який ви вивчаєте, нові факти, обставини, явища тощо;

• самому ознайомитися з новими термінами та концепціями;

•самому опрацьовувати протилежні точки зору.

Суперечлива інформація може стати перешкодою у вашому навчанні, якщо ви не можете:

• аналізувати її для спрощення;

• реорганізувати або синтезувати свою модель для її розуміння;

• розглядати її в контексті інших положень основного тексту.

Декілька рекомендацій:

• Спочатку прочитайте підручник.

• Розпочніть з коротших, змістовніших джерел.

•Прочитайте кілька текстів, щоб покращити свої навички оцінювання:

—проаналізуйте їх прихильність до існуючої точки зору;

—відзначте, коли і де їх написано і як це вплинуло на точку зору.

• Простежте зв'язки між подіями, діючими особами та обставинами.

Використовуйте обговорення на заняттях, щоб перевірити своє розуміння та відповісти на запитання.

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНІ ВМІННЯ

Навчання та синдром неуважності

Ознаки синдрому неуважності:

На заняттях:	Ви можете відповісти недоладно. Ви не можете конспектувати. У вас труднощі з командами або завданнями
Виконуючи домашні завдання:	Ви можете відчувати труднощі з концентрацією уваги. Ви не можете зосередитися на деталях або робите невеликі помилки. Ви можете забути деякі речі, навіть стосовно ваших домашніх завдань
Допомога	Ви можете потребувати допомоги у навчанні.

Як подолати синдром неуважності? На уроці:

Що допоможе вам виконати завдання?

•Спростіть завдання до одного-двох основних і починайте з них.

•Попросіть учителя допомогти розділити завдання на пункти.

•Участь в обговоренні

•Запишіть свої запитання або коментарі на папері, перш ніж їх озвучити.

•Візьміть за практику підносити руку.

Добре конспектувати вам допоможуть такі методи:

• Робота з диктофоном.

• Заняття з однокласниками.

• Робота з відповідною літературою.

Домашні завдання

Що допоможе сконцентруватися?

• Відсутність сторонніх звуків під час роботи.

• Спеціальні «навушники» можуть позбавити вас шумів.

• Створіть тісний графік навчання.

Як ефективно використовувати пам'ять

1.Акроніми та акровірші (для відтворення інформації за ключовими словами). Акронім — певна комбінація літер. Кожна літера означає думку, яку потрібно запам'ятати.

Акровірш — речення, де перша літера кожного слова означає думку, яку треба запам'ятати.

2.Метод розташування за місцем: розташуйте в знайомому місці предмети, які потрібно запам'ятати, причому асоціації між місцем і предметом мають бути очевидними.

3. Метод ключових слів (для іноземних слів): спочатку доберіть до іноземного слова схоже за звучанням слово з рідної мови. Потім встановіть зв'язок між цими словами.

4.Метод «ім'я-образ» (для запам'ятовування імен): встановіть асоціацію між ім'ям та фізичними характеристиками особистості.

5.Зв'язування: створити історію так, щоб кожне слово або ідея в ній були пов'язані з тим, що треба запам'ятати.

УМІННЯ САМООРГАНІЗАЦІЇ

Розподіл часу

Розподілити час — значить скласти розклад занять, дотримуватися його, організувати свої заняття відповідно до пріоритетів.

Керівні принципи

•Стежте за часом.

•Аналізуйте, як ви проводите час.

•Звітуйте перед собою, коли ви марно витрачаєте час.

•Зазначайте, коли ви працюєте продуктивно.

Знання про власний розподіл часу дозволяє спланувати краще свій час.

•Напишіть список, що потрібно зробити. Ранжуйте проблеми за ступенем значущості.

•Заведіть щоденник, заносьте туди заплановані справи.

•Заведіть записну книжку для довгострокового планування. Планування для ефективного розкладу занять

•Виділіть достатньо часу для сну, добре збалансованої дієти та дозвілля.

•Визначтеся з пріоритетами.

•Виділіть час для повторення відразу після навчальних занять.

•Сплануйте заняття 50-хвилинними блоками.

•Оберіть для занять місце, де вам не заважатимуть.

•Внесіть у розклад щотижневе повторювання.

Як треба працювати

1.Підготуй усе необхідне для роботи.

2.Прибери з робочого місця все зайве.

3.Навчальні посібники розклади за порядком.

4.Розпочавши роботу, не поспішай.

5.Не працюй до цілковитої втоми, роби перерви.

6.Під час роботи не їж, не пий. Роби це під час перерви.

7.Будь зосередженим під час роботи.

8.Якщо не виходить, не хвилюйся, зроби перерву, заспокойся й продовжуй роботу.

9.Вдало виконавши роботу, не хвалися. Закінчивши її, впорядкуй своє місце.

Сім кроків до вміння організовувати свій час

1.Складання списку справ.

2.Упорядкування, класифікація справ у списку.

3.Розподіл списку на два: список регулярних справ і список інших справ.

4.Перетворення нерегулярних справ на регулярні й точно сплановані.

5.Розподіл регулярних справ на жорстко фіксовані в часі й ті, що мають часові рамки.

6.Чітке фіксування в часі регулярних справ, закріплення за ними одних і тих самих годин.

7.Визначення ступеня невідкладності нерегулярних справ, особливо тих, які можуть перетворитися на термінові.

Про раціональний режим навчальних занять

1.Необхідно в середньому після кожної години розумової праці робити десятихвилинну перерву для відпочинку.

2.Відпочинок під час перерви має бути активним, саме це підвищує чутливість нервової системи, зміцнює увагу й пам'ять, активізує розумову діяльність.

3.Слід враховувати, що в першій половині дня більшість людей має вишу працездатність, ніж у другій.

4.Перш ніж стати до роботи, потрібно її продумати так, щоб у мозку склалася модель готової роботи і весь порядок трудових прийомів.

5.Потрібно обирати таку послідовність трудових дій, щоб результати вже виконаних операцій не були порушені наступними діями.

Як готувати домашні завдання?

1.Приступайте до роботи тільки після відпочинку.

2.Готуйте уроки «сьогодні на сьогодні»: це краща профілактика забування.

3.Починайте роботу з настановою запам'ятати надовго.

4.Під час виконання домашнього завдання чергуйте предмети різних циклів.

4. Постійно контролюйте якість виконаного завдання.

Як здійснити самопідготовку

1.Виконувати домашню роботу слід починати в точно встановлений час.

2.Перш ніж розпочати роботу, перевір готовність робочого місця.

3.Розпочинаючи роботу, зосередься, подумай, із чого почнеш.

4.Намагайся всі утруднення усунути самостійно.

5.Про завдання дізнавайся зі щоденника або закладки в підручнику.

6.Якщо забув правило, спробуй пригадати, перевір себе за підручником.

Починай самопідготовку в певному порядку, наприклад: мова, математика, читання.

doc

Завантажити

Зберегти на потім

Додав(-ла)

Руденко Валентина Іванівна

Пов’язані теми

Зарубіжна література, Матеріали до уроків

Додано

2 лютого 2019

Переглядів

12534

Оцінка розробки

Відгуки відсутні