Сміх-тайм "Під сузір"ям поезії"

Сміх-тайм

«Під сузір'ям поезії»

 

МАЮ ДІРКУ

— Скільки буде, любий Грицю,

Як від трьох відняти три?

— Буду мати одиницю! —

Зводить очі догори.

— Не подумав ти, одначе,

Ось тобі іще задача:

Три цукерки до кишені

Ти поклав і загубив,

Як з крамниці йшов до нені.

Що лишилось? Полічив?

— Запитали б так спочатку.

Маю дірку. Треба латку.

О. Ющенко

 

ХИТРИЙ ГРИЦЬ

— Якщо будеш,— каже дід,—

Ти на скрипці грати,

Буду тобі кожен день

На кіно давати.

— Пхе,— сміється Гриць малий,—

Так не вийде, діду!

На кіно мені дадуть

Четверо сусідів.

Будуть також кожен день

На кіно давати

Із умовою: якщо

Я не буду грати!

В. Бондаренко

 

ЗАПАСЛИВИЙ

— Знову мокрі черевики?! —

Сварить Вову мати.—

Ти, мабуть, в усіх калюжах

Встигнув побувати?

— Що ви, мамо,— каже Вова,—

Не хвилюйтесь дуже:

Ще й на завтра залишилось

Чотири калюжі!

І. Січовик

 

ЧОМУ ЗУПИНИВСЯ ГОДИННИК?

— Щось годинник,— каже тато,—

Раптом зупинився.

Треба в чистку віддавати,

Мабуть, запилився...

— Звідки взятись тому пилу? —

Мовила Галинка.—

Я ж годинник з милом мила:

Там нема й пилинки.

Г. Бойко

 

І ТАРАСИК ПРАЦЮВАВ

Рве Маринка у торбинку

Звіробій і материнку.

Оля, Толя, Шура, Ната

Вже сніпок нарвали м'яти.

Клава, Боря і Сергій

Рвуть ромашку й деревій.

Рвуть завзято, рвуть до спеки —

Будуть ліки для аптеки...

А Тарасик на дубочку

Вже порвав штани й сорочку.

М. Томенко

 

ЖАБКА

Журилась під осінь

Малесенька жабка:

- Уже потемніла

У соняха шапка

І жовтими стали

Листочки у клена,

А я ще і досі

Зелена-зелена...

 

ЙШЛА ВОРОНА ПО ПЕРОНУ

Йшла ворона по перону -

Всі дивились на ворону.

Всім було незрозуміло,

Чом ворона біла-біла.

У буфеты в дядька з дива

Аж застрягла в роті слива,

Впав у тітки бутерброд

І не міг закритись рот.

Йшла ворона по перону -

Всі дивились на ворону,

Ніби їхали не в Брест,

А на гору Еверест...

І чому, незрозуміло,

Ця ворона біла-біла

Стільки лиха наробила

Та знялась и полетіла?

 

ПІСЕНЬКА ЖАБЕНЯТ

Ква-ква-ква,

Довго в школі мі учились

Ква-ква-ква,

Та лічити не навчились.

Ква-ква-ква.

не тому, що ми нездібні,

Ква-ква-ква,

Нам рахунки непотрібні.

Ква-ква-ква.

Бо немає в нас нітрішки

Ква-ква-ква,

Ні цукерок, ні горішків,

Ква-ква-ква.

Довго в школі ми учились,

Ква-ква-ква,

Та лічити не навчились,

Ква-ква-ква.

Грігоре Вієру