Соціалізація учнів та вихованців у освітньому середовищі закладів освіти району. Стаття

Соціалізація учнів та вихованців у освітньому середовищі закладів освіти району

Навча́ння - це організована, двостороння діяльність, спрямована на максимальне засвоєння та усвідомлення навчального матеріалу і подальшого застосування отриманих знань, умінь та навичок на практиці. Цілеспрямований процес передачі і засвоєння знань, умінь, навичок і способів пізнавальної діяльності людини» (Вікепедія).

Сьогодення вчителя дуже складне, оскільки йому необхідно йти на декілька кроків уперед від учня, але при цьому бути сучасним, креативним, інформованим, обізнаним не тільки в своїй сфері діяльності. Як зацікавити учня, як передати йому знання так, щоб той зміг їх застосувати на практиці? Ці та інші питання хвилюють кожного вчителя ХХІ сторіччя.

Фізична культура, як предмет шкільної програми пройшла дуже багато випробувань починаючи з 1917 року. Спочатку вона була більш наближена до «Сокольської» системи навчання: стройові вправи, вправи на снарядах, піраміди, тощо).

Починаючи з 1923 року ми спостерігаємо розподіл за віковими категоріям, де більш використовувались стрибки, біг, нескладні гімнастичні вправи, корегуючі вправи, дихальні вправи, рухливі ігри (за А.А.Зікмундом та А.І.Зікмундом). Увага корегувальних вправ була направлена на підвищення працездатності.

З 1927 року шкільні програми з фізичної культури вже мали розподіл. Так в основу школи І ступеню повинні були входити більш природні рухи: біг, ходьба, стрибки, лазіння, вправи з невеликими обтяженнями, метання, плавання, тощо. Для виконання цієї програми заняття проводились по три години на тиждень.

З часом щось змінювалось, щось відмирало. На сьогодні програма НУШ дає можливість відтворити те, що так потрібно дитині – її дитинство. П.Ф.Лесгафт – біолог, педагог, лікар, творець наукової системи фізичного виховання в своїй книзі «Семейное воспитание ребенка в нормальных человеческих условиях» акцентував свою увагу на тому, що дитина повинна бути зачата в любові, вихована в любові та все своє дитинство має провести в атмосфері любові та взаємоповаги.

Взаємоповага та любов до дитини наскрізно проходять через усі засади НУШ. Ключовим елементом Нової школи є педагогіка партнерства: стосунки взаємоповаги між учителем, учнем, батьками. Учитель фізичної культури повинен любити свій предмет, любити дитину, поважати в ній її сильні й слабкі сторони, виховувати засобами фізичної культури обізнаність та здатність до самовираження у сфері культури так як  фізична культура є невід’ємною частиною загальної культури людства.

Такою спадщиною для нас є танок «Гопак», в якому закодована не тільки лікувальна і дихальна гімнастики, а й елементи військової підготовки наших предків. Сьогодні існує така версія, що китайське кунг-фу (ушу) - це відголоски нашої древньої культури.

На уроках фізичної культури багато уваги приділяється здоров’ю, оскільки здоров’я - це не тільки відсутність хвороби, а й поєднання психічного, фізичного та соціального благополуччя. Обов’язковим для вчителя фізичної культури є вивчення «карток здоров’я», спілкування з батьками, розуміння причини поганого настрою дитини, самопочуття. Двічі на рік у школі проходить в рамках «Тижня фізичної культури» та «Тижня Здоров’я» конкурс малюнків на спортивну тематику. Розуміння малюнків, як пише Сорока О.В. в статті «Дитячий малюнок: характеристика, можливості», «…не тільки розширює діагностичні можливості, але й сприяє більш глибокому розумінню душевного стану дитини, її бачення світу і соціальної орієнтації».

«У період дитинства (від народження до 10 років) дитина за своєю природою є дуже активною. У цей період для неї характерна висока потреба в русі, значна спонтанна фізична активність, яка задовольняється через гру, пізнання світу, навчання. Діти охоче займаються короткотривалими фізичними вправами, швидко відпочивають, часто змінюють вид діяльності» (М.Лук’янченко). Тому вчителю фізичної культури початкової школи бажано в усіх частинах уроку (підготовчій, основній, заключній) використовувати ігри, пов’язані між собою відповідно до завдань уроку.

У підготовчій частині уроку продуктивно використовувати гру «Секретне завдання». Клас розподіляється на 2-3-4 команди в залежності від кількості дітей. Якщо команд три, то завдання по секрету називається тільки двом (так, щоб інші не чули) за сигналом вчителя команди повинні розійтися по спортивній залі та виконувати вправи, які заплановані в підготовчій частині уроку. За наступним сигналом  команди шикуються в певному місці, біля своєї фішки. Гравці команди, яким не назвали колір фішки, повинні швидко відреагувати та стати біля вільної фішки. Граючи з дітьми у цю гру,  виховується командний дух, критичне мислення, реакція, повага один до одного, поліпшується настрій. В класах де є учні з особливими освітніми потребами команда допомагає такій дитині швидше зайняти своє місце. Це один з фактів  аспекту соціалізації учнів з обох сторін.

Для навчання бігу з високим підніманням стегна використовується гра «Іподром». Опис гри: діти стають в коло, починають рух в високим підніманням стегна спочатку однією ногою потім іншою а далі почергово, одночасно промовляючи слова:

«Ми веселі та кмітливі,

Спритні й до занять дбайливі.

Спробуй нас наздожени

Та й ще й відстань збережи».

Як тільки слова закінчуються, діти починають бігти з високим підніманням стегна, імітуючи біг коня. При цьому намагаються наздогнати того, хто біжить попереду та ще й слідкувати за тим, щоб його не спіймали позаду. Гру можна проводити доки не залишилось 2-3 учасники. Якщо учнів багато, то розподіляємо їх на команди або за бажанням (хлопчики окремо від дівчаток). Вірші можна складати разом з дітьми. навчаючи їх римуванню. Цей віршик ми складали разом з учнями 1-2 класів та ще й врахували правила техніки безпеки («відстань збережи»). Гру краще використовувати в основній частині уроку так як вона дуже емоційна, сприяє розвитку уваги, спритності та координації рухів. Якщо замінити біг з високим підніманням стегна на звичайний біг то акцентувати увагу на виконання техніки бігу по дистанції (положення рук, постановка стопи). Творчий потенціал вчителя дозволяє йому урізноманітнити цю гру: зупинка за сигналом, з підстрибуванням, з поворотами та інше, залежно від завдань уроку та підготовленості учнів, їх емоційного стану.

Гру «Совоньки» також можна застосувати на різних етапах уроку. Якщо наприклад, іде знайомство з м’ячем (1клас) за темою: «Вправи для опанування навичками володіння м’ячем», то при команді «День» учні виконують підкидання й ловіння малого (тенісного) м’яча, учні 2 класу - ведення м’яча (великого). При команді «Ніч» учні повинні спіймати м’яча та «завмерти в стійці баскетболіста. Перед початком гри вчитель обов’язково пояснює або нагадує (відповідно класу) як ловити м’яча та як його тримати в стійці баскетболіста. У заключній частині уроку цю гру можна застосувати в іншій інтерпретації: «Совонька» сидить у гнізді (заздалегідь визначене місце). За сигналом «День настає - все оживає» діти бігають по залі та імітують різні звуки та рухи птахів (перед початком гри повторити які звуки та рухи  відрізняють тих чи інших птахів). За сигналом «Ніч настає – все завмирає» діти зупиняються. «Совонька» вилітає на полювання і стежить: якщо хтось з учнів поворухнувся, то вона його забирає в гніздо. Діти, які потрапили туди допомагають слідкувати за грою та виявляти порушників або також разом з «Совонькою» вилітають з гнізда на полювання. У цій грі ефективно використовувати малюнки птахів, їх назви. Ознайомити учнів, що совоподібні – це ряд птахів, до якого відносяться хижі птахи. В Україні наприклад, живе близько 13 видів совоподібних. Гра виховує радість пізнання: спостережливість, дослідженність, навчає аналізувати; розвиває вільну особистість; визначає талановитою кожну дитину.

На уроках у початковій школі бажано використовувати підсумкові плакати (ведення обліку участі команд у грі, зайняті місця), на яких зображена назва команди пов’язана, наприклад з назвою квітів: маки, чорнобривці, волошки. Нестандартне обладнання (туба зі стрічкою) допомагає в розвитку дрібної моторики. Замість мішечків з піском при виконанні вправ у русі покласти на голову кольорові, паперові фігурки (методика лікування кольором), розвиваючи в собі якості вільної особистості (вибір кольору та фігури за бажанням).

На уроках бажано вивчати різні комплекси вправ, які потім обирають діти за бажанням. Співпраця з батьками мотивує їх до участі в шкільних змаганнях «Тато, мама, я – спортивна сім’я».

Таким чином на уроках фізичної культури учні отримують «всебічний розвиток особистості відповідно до вікових та індивідуальних психофізіологічних особливостей і пізнавальних потреб, формують загальнокультурні і морально-етичні цінності, володіють ключовими і предметними компетентностями та наскрізними вміннями, необхідними життєвими і соціальними навичками, що забезпечують їх готовність до життя в демократичному й інформаційному суспільстві та продовження навчання в основній школі».

Діти – це майбутнє. Дитячі роки – це час, коли формуються основні переконання, основне  світосприйняття, світогляд. Тому тим, хто займається вихованням дитини потрібно завжди пам’ятати від того, що відкрилося дитині в навколишньому світі в роки дитинства, що її здивувало і вразило, що обурило і змусило плакати - не від особистої образи, а від співчуття до інших залежить те, якою людиною вона буде.