"Соціально-психологічний супровід дітей з особливими освітніми потребами в умовах інклюзивної освіти"

Білоус Аліна Сергіївна, соціальний педагог, практичний психолог (спеціаліст ІІ

кваліфікаційної категорії)

Соціально-психологічний супровід дітей з особливими освітніми потребами в умовах інклюзивної освіти

Постановка проблеми. Концепція спеціальної освіти України передбачає створення таких умов, за яких особи з обмеженими можливостями могли б успішно реалізувати свої загальнолюдські права, стати корисними громадянами своєї держави, освіченість і соціальний статус яких задовольнятиме потреби суспільства. Питання навчання, виховання, лікування, соціалізації дітей із особливими освітніми потребами стають дедалі актуальнішими. Проблема набуває окремого наукового статусу насамперед тому, що в Україні система соціальної та психолого-педагогічної реабілітації дітей із обмеженими можливостями здійснюється непослідовно і непрофесійно. Здебільшого задіюються екстенсивні й рутинні форми роботи, засновані на культивуванні байдужого, формального й авторитарного ставлення до знедолених дітей. Серед сучасних засобів соціалізації дітей значне місце відводиться такому напряму корекційної педагогіки, як арттерапія, яка має інсайторієнтовний характер та створює атмосферу довіри й уваги до внутрішнього світу дитини. Адже в кожної дитини є своя життєва історія, у цій історії є і веселі, і сумні моменти, є ситуації, які хочеться пригадати, можливо, по-новому осмислити, але доступ до них «за сімома замками». Арт-терапія – це ключик. Один із видатних засновників гуманістичної психології К. Роджерс вважав, що вся психотерапія повинна ґрунтуватися на науці й мистецтві, які здатні проникати у внутрішній світ людини, бути особистісно орієнтованими [3,25].

Аналіз останніх публікацій. Значна кількість робіт присвячена впливу арт-терапії на дітей із особливими потребами (А. Биков, І. Бех, В. Бондар, С. Болтівець, Г. Бондаренко, Т. Данилова, Т. Ілляшенко, Г. Іващенко, В. Кондрашин, А. Кігічак, Л. Обухова, Л. Одинченко, А. Панов, В. Синьов, О. Хохліна, Т. Шульга, О. Чебикіна, М. Щибрик та ін.). Заслуговують на увагу роботи, які розглядають альтернативні підходи до організації реабілітаційної роботи через методи арт-терапії (Л. Алєксєєва, Т. ЗінкевичЄвстігнєєва, А. Копитін, А. Панова, Б. Шапіро, О. Холстова, Л. Різник,  Л. Шаповал). Проте, незважаючи на актуальність, зазначена науковопедагогічна проблема не набула розвитку в теорії і практиці навчання дітей.  

Метою статті є вивчення впливу окремих технологій арт-терапії на соціалізацію дітей, які мають особливі освітні потреби.  

Виклад основного змісту. Утілення в життя ідей інклюзії, зміна освітнього середовища відповідно до її принципів – складне завдання для всіх, хто дотичний до цього процесу. Організацією роботи з дітьми з особливими освітніми потребами педагоги Комунальної установи Сумська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 8 Сумської міської ради почали займатись з 2004 року одними з перших у місті. Ідея інклюзії вимагає від учителя не лише «включити» учня з особливими освітніми потребами в освітній процес загальноосвітньої школи, але й самим «включитися» у процес взаємодії з іншими, у процес командної співпраці. Кожен член нашого колективу не припиняє вдосконалюватись, вчитись бути відкритими на нові ідеї, бачити необхідність змінюватися самим, уміти прийняти відмінності та особливості інших людей.

Один із педагогів так описав своє розуміння суті інклюзивного навчання: «Реальна інклюзія – це ідеологія розвороту суспільства до людини, а це потужні системні зміни. У дійсності й діти різні, і педагоги …. Хтось ліворуку дитину вважає не такою, як усі, а хтось навчає дитину з ДЦП і отримує задоволення від результату. Зробити поворот від системи до конкретної долі нелегко».

Реалізація ідеї інклюзії як однієї з провідних тенденцій сучасного етапу розвитку національної системи освіти жодною мірою не означає згортання існуючої диференційованої системи спеціальної освіти. Ефективне інтегрування можливе лише в умовах постійного вдосконалення систем загальної та спеціальної освіти, ліквідації наявних кордонів між ними. Принципово важливою тут є продумана державна політика, яка має базуватися на оптимізації процесу інтегрування учнів з особливими потребами в загальноосвітній простір та враховувати науково-методичні підходи впровадження інклюзивної освіти.

Звернемось до основних понять інклюзивної освіти.

Діти з особливими освітніми потребами – це поняття, яке широко охоплює всіх учнів, чиї освітні потреби виходять за межі загальноприйнятої норми. Воно стосується дітей з порушеннями психофізичного розвитку, зокрема дітей-інвалідів, дітей із соціально вразливих груп (наприклад, вихованців дитячих будинків)[5].

Інклюзивна освіта – це підхід, який допомагає адаптувати освітню програму та навчальне середовище до потреб учнів, котрі вирізняються своїми навчальними можливостями. При визначенні сутності інклюзії важливо звернути увагу на чотири елементи, які ілюструють її особливості.

Інклюзивне навчання – це комплексний процес забезпечення рівного доступу до якісної освіти дітям з особливими освітніми потребами шляхом організації їх навчання у закладах освіти на основі застосування особистісно зорієнтованих методів навчання з урахуванням індивідуальних особливостей навчально - пізнавальної діяльності таких дітей.

Інклюзивне навчання означає, що всі учні можуть навчатися в школах за місцем проживання, у загальноосвітніх класах, у яких, у разі необхідності, їм буде надаватися підтримка як у навчальному процесі, так і з перепланування школи, класів, програм і діяльності з тим, щоб всі учні без виключення навчалися і проводили час разом [5].

За інклюзивної системи навчання визнається та враховується різноманітність дитячого колективу, особливі освітні потреби задовольняються як у дітей з обмеженими можливостями здоров’я, так і у дітей талановитих й обдарованих за допомогою індивідуалізованих методів навчання, адаптованих навчальних програм, спеціально розроблених та підібраних допоміжних навчальних матеріалів, додаткових посібників тощо.

Інклюзивний підхід у навчанні - це створення таких умов, за яких усі учні мають однаковий доступ до освіти, у тому числі діти з особливими освітніми потребами, які навчаються в загальноосвітніх школах; водночас усі учні мають можливість отримати досвід, знання, що сприяють подоланню упереджень й дискримінації та сприяють формуванню позитивного ставлення до тих, хто «відрізняється».

Інклюзія потребує змін на всіх рівнях освіти. Школа враховує індивідуальні потреби дітей з особливими освітніми потребами і пристосовується до них, а не навпаки. 

Діти з особливими освітніми потребами мають порушення емоційновольової сфери, що приводить до порушення спілкування, зниження психоемоційного контролю, переваги негативних емоцій і психоемоційних станів, і проявів зниження регуляторних і контролюючих дій; обмеження взаємодії з навколишнім і соціальним середовищем, що приводить до фрустрації (незадоволеність потреб у соціальних контактах і у взаємодіях із соціальним оточенням).

 Засоби культури й мистецтва дозволяють найкраще вибудовувати певні моделі, які стають еталонами для вирішення різних проблем соціалізації особистості.

 У Комунальній установі Сумська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №8 Сумської міської ради педагоги  широко використовують корекційно - розвиваючі технології в роботі з учнями, які навчаються в класах  на інклюзії. У якості найбільш прийнятних та ефективних у роботі з дітьми педагоги обрали арт-терапію. Використання мистецтва як терапевтичного фактору цілком доступно для педагога. 

Арт-терапія – метод, який пов’язаний із розкриттям творчого потенціалу індивіда, вивільненням його прихованих енергетичних резервів і, у результаті, знаходженням їм оптимальних способів вирішення своїх проблем. Творчість природно вплітається в життя дитини та є невід’ємною частиною її розвитку. У творчості дитини відображається те, що її хвилює, те, що для неї важливе. Саме тому арт-терапія така ефективна при роботі з дітьми, які мають особливі потреби. Дитина не замислюється про кінцевий результат, вона отримує задоволення від самого процесу, ось чому цей процес для неї такий терапевтичний. Арт-терапевтична робота припускає широкий вибір різних образотворчих матеріалів:  1) фарби, олівці, воскові крейди, пастель; 2) для створення колажів або об’ємних композицій використовуються журнали, кольоровий папір, фольга, плівка, коробки від цукерок, текстиль; 3) природні матеріали – кора, листя і насіння рослин, квіти, пір’я, гілки, мох, камінці; 4) для ліплення – глина, пластилін, дерево, спеціальне тісто [1].

Художні матеріали чинять безпосередню дію на художню роботу дитини. Вони спонукають її бачити й відчувати, породжують емоційний підйом і усвідомлення. Самі по собі будучи частками реальності, ці матеріали спонукають дитину до зіткнення з реальністю. Таким образом, між творцем і художнім матеріалом відбувається динамічна взаємодія. Особливо цікаво з’ясувати, який матеріал викликає найбільшу експресивність дитини. Тим самим вільний вибір матеріалу є найважливішою рушійною силою в процесі художньої роботи.

Допомогу у процесі соціалізації дитини можна вважати успішною, якщо вдається зменшити за допомогою технологій арттерапії тривожність, агресивність. Коли з’явиться нове розуміння проблеми, починає розвиватися адаптивна реакція.[6]

Висновки. Настає час уваги до неповносправної дитини, чиє існування робить наше суспільство добрішим, толерантнішим, зрештою, просто нормальним людським суспільством. Арт-терапія, використовує можливості мистецтва для досягнення позитивних змін в інтелектуальному, соціальному, емоційному й особистісному розвиткові дитини. Творчий характер занять допомагає дитині відкривати в собі щось нове, краще розуміти себе, розвивати свої відносини з людьми та світом.  Велике значення має виявлення й розвиток у дітей здібностей: у одних – фізичної спритності, у інших – музичності, у третіх – схильності до малювання.  

Список використаних джерел

1.                       Бондар В. Інклюзивне навчання як соціально-педагогічний феномен / В. Бондар // Рідна школа. – 2011. – № 3. – С. 45-50.

2.                       Бондар В. І. Інтеграція дітей з обмеженими психофізичними можливостями в загальноосвітні заклади: за і проти. / В. І. Бондар // Дефектологія – № 3 – 2003. – С. 12-18.

3.                       Будяк Л. В. Інклюзивна школа: особливості організації та управління: Навчально-методичний посібник для керівників загальноосвітніх навчальних закладів. / А.А. Колупаєва, Л.В. Будяк // Інклюзивна освіта в педагогіці і практиці діяльності шкіл. Інтегрування дітей з особливостями психофізичного розвитку в загальноосвітній простір України. – Розділ 1. – К., 2007. – С. 29-37.

4.                       Бастун Н. «Педагогіка тренувань» як засіб соціалізації осіб з інтелектуальною недостатністю / Н. Бастун // Соціальна психологія. – № 6. – 2013. – C. 45.

5.                       Колупаєва А. А. Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами: / А. А.Колупаєва // 36. наукових праць. – К.:

Університет "Україна", 2004. – 448 с.

6.                       Киселева М. Арт-терапия в работе с детьми : Руководство для детских психологов, педагогов, врачей и специалистов, работающих с детьми / М.

Киселева. – СПб. : Речь, 2006. – 160 с.

Слухач   _____________    ____________________________________________  

                Підпис                                                                  ПІБ               

Керівник _____________    ______________________________________________________  

                      Підпис                                                 ПІБ         наукова ступінь, вчене звання       

Дата захисту    _________________              Термін навчання ________________________