Соціофобія. Що таке соціофобія та як з нею боротися.

Соціофобія. Що таке соціофобія та як з нею боротися.

Захарчук М.В.,

студентка ІІІ курсу,

спеціальності 231 «соціальна робота»,

Відокремленого структурного підрозділу

 «Фаховий коледж Миколаївського Національного Університету ім. В.О.Сухомлинського»

Актуальність статті полягає в тому, що за останні два десятиліття із розвитком інтернету та соціальних мереж люди почали менше спілкуватися один з одним в живу, почали більше проводити час у віртуальному світі, що призвело до зниження культури спілкування та втрачання  комунікативних вмінь. Все це призводить до зниження самооцінки, створює бар'єри в спілкуванні і викликає страхи, соціофобія стає проблемою суспільства.

Ключові слова: соціофобія, думка оточуючих, якість життя, розвиток особистості, чужа думка

 Соціофобія — ірраціональний страх виконання будь-яких суспільних дій, або дій, які супроводжуються увагою з боку сторонніх осіб або навіть просто зустрічатися та розмовляти з незнайомими людьми.

 Для людини це характеризується неможливістю правильно взаємодіяти з людьми в соціально виражених ситуаціях, які не можна уникнути.

  Буває так, що навіть простий вихід в магазин за покупками переростає в складне завдання. Майже 5% населення Землі страждає «соціофобією», а кожен 10 уражається їй в той чи інший період у своєму житті. Соціофобія зароджується найчастіше в підлітковому віці. Для страждаючих на цю хворобу дуже важливо те, що про них можуть подумають інші оточуючі, навіть зовсім незнайомі їм люди і вони з великою обережністю побоюються осуду або критики на свою адресу. Соціофоб побоюється постати перед іншими людьми в «непривабливому світлі» і тому всіляко уникає ситуацій, де потрібно бути на публіці, зрозуміло що ж, в збиток собі.

Однак, є факт що якщо потрібно ходити на роботу, то соціофоб намагається бути «мишкою» тихим і непомітним. Соціофоб може навіть починати працювати на менш оплачуваній роботі, навіть там, де не доводиться взаємодіяти з іншими людьми.

Особлива кімната для роботи з ПК і паперами – це окремий зразковий тип діяльності, якщо думка оточуючих залишається за зворотного боку дверей.

 Соціофобія - це не проста, вроджена риса типу характеру, їй навіть неодмінно супроводжує певний рівень порушення якості життя. Людина відчуває себе ізгоєм в суспільстві, може навіть вельми не любити країну, в якій він живе. І подібно до того, що у нього виявляється безперервна депресія. Часто, щоб зняти цей стан, особистість застосовує спиртне у великій кількості.

 Лікування соціофобії слід починати тоді, якщо симптоми або поведінка черевато є великою, це вже є значною психологічною проблемою.

 Будучи не в змозі формувати правильні соціальні зв'язки, соціофоб деградує професійно, у нього виникають проблеми в сім'ї і в стосунках. А найчастіше соціофоби взагалі не перебувають у шлюбі, оскільки не можуть уживатися навіть з обожнюваними людьми. Також для соціофобів характерний частий внутрішній діалог. Полягає це в тому, що особистість безперервно думає про прикрі ситуації досить довгий час і ніяк не може від цього позбутися.

 Так само особистість відчуває себе жалюгідним і нікому не потрібним. Щоб впоратися з соціофобією, він потребує довготривалого лікування. Хвороба неможливо перемогти, тільки ліками або лише психотерапією. Лікування повинно бути комплексним і ТІЛЬКИ індивідуальним. Саме для цих законів і будується справа з такими пацієнтами.

 З психокорекційних заходів перевага віддається різним видам орієнтованої психотерапії. І тільки найчастіше з'ясовується, що та проблема яка перебуває ще в далекому дитинстві. Найчастіше це може бути і психологічна травма або вельми важка подія.

 Наприклад, справжній випадок, коли доросла людина боїться конфліктних ситуацій, часто всього на шкоду собі не відстоює свої інтереси. З'ясовується, що в дитинстві його сильно побив сусідський хлопчисько на три роки старший за нього та який відвідував секцію самбо.

Звичайно, можна задатися питанням: "А чому після цього випадку він сам не став займатися силовими єдиноборствами?». На жаль, тут вже все залежить від характеру, сам хлопець від природи добрий і він не здатний вдарити людину. Так він вихований своїми батьками. Саме на таких курсах лікувальної психотерапії змінюються деякі установки, які були закладені в дитинстві, але заважають розвитку особистості вже дорослої людини.

 Висновок: на закінчення варто сказати, що людям потрібна змістовна інформація про соціофобії і можливості її лікування. Звернення до психотерапевта не повинно бути чимось ганебним. Лише тільки комплексне лікування придатне вивести людину з цього стану. І зрозуміло ж, що соціофобу варто визнати проблему і по великій можливості почати змінювати своє життя. Не слід дивитися передачі і фільми, які несуть негативне значення. По можливості потрібно лише спілкуватися тільки з позитивними людьми.

Список використанної літератури:

1.                   Консультативна психологія і психотерапія. Спеціальний випуск "соціальне пізнання як нова дослідницька парадигма".
2.                   Павлова Т. с., Холмогорова А. Б. гендерні фактори соціальної тривожності в підлітковому віці.
3.                   Нартова-Бочавер С. К.психологічний простір особистості : монографія. М., 2005.
4.                   Дж. У. Біік " Тренінг подолання соціофобії. Керівництво по самодопомоги».