ПРОГРАМА ІНДИВІДУАЛЬНОЇ КОРЕКЦІЇ ТРИВОЖНОСТІ ТА СТРАХІВ У ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

 

Відділ освіти Ізяславської районної державної адміністрації.

 

 

 

 

 

ПРОГРАМА ІНДИВІДУАЛЬНОЇ КОРЕКЦІЇ ТРИВОЖНОСТІ ТА СТРАХІВ  У ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

Посібник

 

 

 

 

 

 

                                                                         Автор: Продун Тетяна Вікторівна

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ізяслав - 2021

 

 

Автор: Продун Тетяна Вікторівна. Програма індивідуальної корекції тривожності та страхів у дітей молодшого шкільного віку – Методичний посібник, 2021, - 79 ст.

 

 

 

 

 

Рецензенти:

Денисевич Галина Вікторівна, консультант Центру професійного розвитку педагогічних працівників м. Ізяслава.

Якубовська Наталія Олександрівна, заступник з навчальної роботи Клубівського ліцею імені героя України олега Довгого.

 

 

 

 

 

 

 

 

 Даний посібник містить корекційно- розвивальну програму, метою якої є корекція емоційних порушень у дітей молодшого шкільного віку, зниження нав’язливих переживань страху та тривожності, поліпшення соціальної адаптації дитини, корекція логоневрозу.

Програма складається з 16 занять, що містять:вправи для зняття м'язевої напруги, що сприяють подоланню тривожності та логоневрозу,діагностичні методики на виявлення тривожності та страхів, розвивальні вправи, вправи для розвитку мовного дихання, терапевтичні техніки, релаксаційні вправи.

 

 

дгдг

 

ш8

реоггншл

 

 

 

 

пеке

 

 

 

еуепуККлее

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

Вступ………………………………………………………………...….4-8 cт.

Тематика занять……………………………………………………..9-25 ст.

Зяняття 1……………………………………………………………..…..9 ст.

Заняття 2………………………………………………………………..10 ст.

Заняття 3………………………………………………………………..11 ст.

Заняття 4………………………………………………………………..12 ст.

Заняття 5………………………………………………………………..13 ст.

Заняття 6………………………………………………………………..14 ст.

Заняття 7………………………………………………………………..15 ст.

Заняття 8………………………………………………………………..16 ст.

Заняття 9………………………………………………………………..17 ст.

Заняття 10………………………………………………………………18 ст.

Заняття 11 ………………………………………………………......19-20 ст.

Заняття 12 …………………………………………………………..….21 ст.

Заняття 13 ……………………………………………………….……..22 ст.

Заняття 14………………………………………………………………23 ст.

Заняття 15………………………………………………………...…….24 ст

Зяняття 16………………………………………………………...…….25 ст.

Висновки……………………………………………………….……….26 ст.

Використані джерела ………………………...……………………….27 ст.

Додатки………………………………………………………….… 28 – 81 ст.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Теоретичні основи програми:

Сьогодні збільшилося число тривожних, емоційно нестійких дітей. Виникнення тривожності пов'язане з незадоволенням вікових потреб дитини.

Проблема підвищеної тривожності дітей стає актуальною в період вступу й адаптації дитини до школи. У молодших школярів з неадекватною самооцінкою можуть спостерігатися психічні розлади, які спотворюють процес нормального психічного розвитку. У них виникає підвищена тривога, занепокоєння, невпевненість, емоційна несталість. Високий рівень тривожності залежить від генетичних факторів розвитку психіки дитини, та,не менш важливих - соціальних. Якщо генетичні фактори виникнення тривожності практично не піддаються корекції, то для корекції соціальних можна створити умови, які сприятимуть подоланню розвитку високого рівня тривожності. Ефективнішим буде звичайно корекційна робота з тривожними дітьми та з їхніми батьками.

Серед людських переживань тривога — явище настільки поширене і має стільки різноманітних особливостей, що дуже важко визначити, з якого періоду розвитку індивіда слід розпочинати аналіз передумов її виникнення [ 3, 2].

 

Тривожність - це властивість людини приходити в стан підвищеної турботи, випробовувати страх і тривогу в специфічних соціальних ситуаціях. Тривожна людина відрізняється тим, що у нього дуже часто виникають пов'язані з турботою емоційні переживання: боязнь, побоювання, страхи. Йому здається, що багато що з того, що його оточує, несе в собі загрозу для власного «я».

Тривога як стан вивчаласябагатьма вітчизняними і зарубіжними вченими. Тривогу як стан і як рису, яка виникає у процесі адаптації до середовища та виконання різних видів діяльності,вивчали Ю.А.Александровський, Ф.Д. Горбов, А.Б. Леонова, Н.Б. Пасинкова, Я.Рейковський, Ю.Л. Ханін, Х. Хекхаузен, Г. Айзенк, Г.Г. Аракелов, А.М.Прихожан, А.І.Захаров, А.В.Петровська, В.В.Петровський.

 Сильна перевтома, перенавантаження учнів також можуть ставати причиною виникнення тривожності. Поняття «шкільна тривожність» розкриває не лише негативні дії з боку вчителя, школи,а й вплив неправильного виховання в сім’ї, індивідуальні особливості учнів.

Існує ряд проблем, з якими стикаються молодші школярі. Ці проблеми можуть призвести до виникнення такого явища як шкільна тривожність :

· режимні труднощі (вони полягають у відносно низькому рівні довільної регуляції поведінки, організованості) ;

 

· комунікативні труднощі (частіше за все спостерігаються у дітей, що маютьмалий досвід спілкування з однолітками);

· проблеми взаємин з вчителем .

На жаль у більшості дітей ці проблеми залишаються невирішеними. Тому, є дуже важливою робота психолога і педагога, яка буде спрямована на вирішення труднощів, які породжують тривожність.

  Підвищена тривожність та наявність страхів може переростати у фобії, неврози, депресії та ін.

Саме спільна діяльність педагога, психолога та логопеда  забезпечує індивідуальний підхід до дитини на основі розуміння його психологічних особливостей, дозволяє своєчасно виявляти порушення в психічному розвитку і поведінці дитини і надавати йому необхідну психолого-педагогічну допомогу.

Науково-методичне обґрунтування програми:

Досить часто батьківська турбота головним чином зосереджена на фізичне здоров’я своєї дитини, тоді як емоційна складова залишається практично без уваги. Це обумовлюється тим, що більшість батьків вважають ранні проявляються симптоми емоційних розладів, як тимчасові, і тому безпечні.

Місце емоційних порушень у психічному розвитку дитини є одним з ключових аспектів його життя, внаслідок того, що дані порушення позначаються на його відношенні до своїх батьків і до оточення, в загальному. На сьогоднішній день спостерігається тенденція до зростання емоційних порушень у дітей, у вигляді зниженої соціальної адаптації , схильності до агресивної поведінки та страхів.

Людину,у якої немає страхів зустріти практично неможливо. Це, до деякої міри є нормою тому, що переважна більшість страхів в тій чи іншій мірі обумовлені віковими особливостями і мають тимчасовий характер. Дитячі страхи, якщо до них правильно ставитися, розуміти причини їх появи, найчастіше зникають безслідно. Проте,при надмірній піддатливості страхам,або,коли вони зберігаються тривалий час, поведінка людини змінюється, вона стає невпевненою у собі її організм виснажується в постійні боротьбі з примарами. Тому, на сьогодні проблема емоційного здоров’я дитини є надзвичайно актуальною.

На сьогодні існує безліч програм корекції тривожності,проте майже всі вони розраховані на групову роботу. Даний посібник пропонує корекційну програму,розраховану на індивідуальну роботу з дитиною,що має проблеми тривожності та логоневрозу. Ця програма може використовуватися у комплексі з іншими,груповими методами роботи зі зниження тривожності,для досягнення максимально ефективного результату.

У дані програмі дотримано принципів доступності та поступовості виконання завдання.

МЕТА ПРОГРАМИ:
Корекція емоційних порушень у дітей молодшого шкільного віку, зниження нав’язливих переживань страху та тривожності, поліпшення соціальної адаптації дитини, корекція логоневрозу.
 

ЗАВДАННЯ:
- створення атмосфери психологічної безпеки на заняттях;
- відображення і вербалізація почуттів і переживань дитини, актуалізуються в процесі занять;

- підвищення рівня самооцінки і впевненості в собі.

Програма проводиться практичним психологом індивідуально та  розрахована на дітей молодшого шкільного віку віку .

Програма передбачає 16 занять тривалістю 45 хвилин.

 

СТРУКТУРА ПРОГРАМИ:

Кожне заняття складається з таких етапів:

1. Вправи для зняття м'язової напруги.

Мета: зняття тривожності та логоневрозу, підвищення мотивації до взаємодії з психологом.

2. Діагностичний.

Мета: діагностика особливостей розвитку особистості дитини, виявлення конкретних страхів, формування індивідуальної програми психологічної корекції.

3. Корекційний.

Мета: оптимізація розвитку дитини, оволодіння адаптивними способами взаємодії з оточуючими і собою.

( діагностичний та корекційний етапи можуть мінятися місцями і залежності від ходу заняття)

4. Логопедичний.

Мета: Розвиток мовного дихання.

5. Релаксація.

Мета: зняття м’язового напруження та тривожності,розвиток уяви.

ОПИС ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА МЕТОДИК.

Під час реалізації індивідуальної корекційної програми були використані такі діагностичні методики :

- Кольоровий тест Люшера. (для дітей 7-15років). Вивчення особистісної тривожності.

- Проективна методика «Кактус». Дослідження емоційно-особистісної сфери дитини, виявлення наявності агресії, її направленості і інтенсивності.

- Діагностика за методикою «Будинок, дерево, людина» Вивчення особистісних особливостей.

- Скласти оповідання «Жила на світі людина маленького зросту ....» Вивчення рівня тривожності.

- Методика Захарова «Рівень тривожності і страхів».  Вивчення рівня тривожності і страхів.

- Методика Рожкова «Рівень тривожності».

- Проективна методика «Неіснуюча тваринка» Зняття агресії і страхів, розвиток уяви.

- Діагностика вад особистісного розвитку (ДВОР)

- Тест «Тривожність» (Р.Темл, М. Доркі, В. Амен)

- Методика вивчення загальної самооцінки.

У програмі використано вправи та ігри на розвиток пізнавальних процесів, вправи для зняття м’язевої напруги, що сприяють подоланню тривожності та логоневрозу, вправи для розвитку мовного дихання, релаксаційні вправи, малюнкова терапія, казкотерапія.

 

ОСНОВНІ МЕТОДИ РОБОТИ ДЛЯ ЗНЯТТЯ ТРИВОЖНОСТІ ТА СТРАХІВ.

1. Метод десенсибілізації. Служить для зниження негативного напруження, тривожності і страхів.

Суть його полягає в тому, що дитину поміщають в ситуації, пов'язані з областю, що викликає у нього тривогу і страх, починаючи з тих, які можуть лише трохи його хвилювати, і, закінчуючи тими, які викликають сильну тривогу, можливо, навіть переляк.
2. Метод «відреагування» страху, тривоги, напруги. Здійснюється за допомогою гри - драматизації, а також використовуються прийоми «малювання страхів», «розповіді про страхи».
3. Малювання. Малювання, як і гра - це не тільки відображення в свідомості дітей навколишньої дійсності, а й її вираження відношення до неї. Тому через малюнки можна краще зрозуміти інтереси дітей, їх глибокі, не завжди розкриваються, та врахувати це при усуненні страхів. Малюючи, дитина дає вихід своїм почуттям і переживанням, бажанням і мріям, перебудовує свої відносини в різних ситуаціях і безболісно стикається з деякими страшними неприємними і травмуючими образами. В першу чергу, за допомогою малювання вдається усунути страхи, породжені уявою, тобто то, що ніколи не відбувалося, але може статися в поданні дитини. Потім по мірі успішності йдуть страхи, засновані на реальних травмуючих події, але сталися досить давно і залишили не надто виражений емоційний слід у пам'яті дитини.

 

ВИМОГИ ДО МАТЕРІАЛЬНО –ТЕХНІЧНОГО ОСНАЩЕННЯ ЗАКЛАДУ ТА ПЕРЕЛІК НЕОБХІДНИХ МЕТОДИК ДЛЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОГРАМИ:

 Для реалізації програми повинне бути організоване окреме приміщення, гарно освітлене, в спокійних, приємних тонах. Також, необхідна наявність аудіопрогравача для проведення релаксаційних вправ під музику та наочних матеріалів для проведення діагностичних методик( тест Люшера, Тест-гра  «Лабіринт») та корекційно- розвивальних вправ

( «Домалюй фігури»; інтелектуальні гри: збирання пазлів, таблиці Шульте; Гра «Лабіринт»; малювання фломастерами «Домалюй  чоловічків».)

ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ ПРОГРАМИ:

Основним показником ефективності використання програми є те, що при роботі використовуються різні методи і прийоми роботи з дітьми, які допомагають формувати впевненість у собі, задоволеність собою, підвищується інтелектуальний рівень.
Безумовним фактором є терпіння при роботі з дітьми з усунення страхів, тому що не завжди вдається досягти негайних результатів. У чималій мірі це залежить і від здатності самих дітей перебудовувати відносини і наповнювати своє життя новим змістом. Нерідко очікуваний ефект знижується через швидку стомлюваність дитини, нервово-психічні або хронічні захворювання.
За допомогою проведених занять у дітей зникає невпевненість, агресивність, страх, підвищується самооцінка.
Результативність програми та динаміку змін можна виявити шляхом обстеження, що проводиться у ході реалізації програми.
 

СТРОКИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОГРАМИ:

визначають початок і закінчення виконання програми, етапи її реалізації. Програма може реалізовуватись протягом 5-6 місяців з періодичністю одне заняття на тиждень.

 

АНАЛІЗ РЕЗУЛЬТАТІВ ВКЛЮЧАЄ В СЕБЕ:

обстеження дитини психологом, діагностика особливостей розвитку особистості дитини, виявлення конкретних страхів, формування індивідуальної програми психологічної корекції.
 

ОЧІКУВАНІ РЕЗУЛЬТАТИ:
Програма допоможе вирішити наступні проблеми:
Допомогти дитині в виробленні конструктивних способів поведінки у важких для дитини ситуаціях, а також оволодіння прийомами, що дозволяють впоратися з зайвим хвилюванням, тривогою.

зміцненні впевненості в собі, розвитку адекватної самооцінки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ТЕМАТИКА ЗАНЯТЬ

ЗАНЯТТЯ 1.

Методичне оснащення: тест Люшера, картки із завданнями.

1. Вправи для зняття м'язової напруги.

Мета:подолання тривожності та логоневрозу.

При логоневрозі часто напружені м'язи обличчя, губ, язика, пальців рук. Дуже важливо навчити дитину м'язовому розслабленню під час мовлення. От деякі вправи, що допоможуть дитині розслабитися.

Починаючи з ніг:

Дитина,сидячи на стільці,або лежачи на кушетці напружує ноги,скільки є сили,а потім розслабляє їх( вправа проводиться 3-4 рази)

«Кулачки-силачі». Пальці рук підрахунок до 5 із силою затиснути в кулачки, на рахунок 5 розтиснути, струснувши кисті рук, при цьому зосередити увагу дитини на тім, як розслабляються пальці.

Плечі та хребет: Дитина рівно сидить на стільці, піднімає вгору плечі,потім відводить назад, та опускає вниз,розслаблюючи м’язи.

Нахилити голову вперед, назад, праворуч, ліворуч, а потімвиконатидекількакруговихобертів головою спочатку в одну сторону, потім в іншу.

Повільнопокачатирозслабленими руками з боківтулуба назад.

2. Вправа «Хто я?» підходить для першого знайомства.

Мета:створення зацікавленої та доброзичливої атмосфери.

На аркушах паперу напишіть цифри від 1 до 5 і п'ять разів дайте відповіді на запитання: «Хто я?». Візьміть до уваги риси характеру, почуття, інтереси. Наприклад: «1. Я веселий; 2. Я люблю читати...». Аналіз вправи.

3. Кольоровий тест Люшера.(для дітей 7-15років).

Мета:вивчення особистісної тривожності. (додаток 1)

4. Вправа «Задуй свічку».

Мета:розвиток мовногодихання.

Інструкція:  Короткийспокійний вдих носом, потім пауза (затримати дихання на 1-2 сек.) і довгий безперервний видих через ледве зімкнуті губи з промовлянням «пфффф…», начебто гасячи свічку (дути можна на пальчики).

5. Релаксація.

Мета:зняття м’язового напруження та тривожності,розвиток уяви.

Візуалізація. Попросіть дитину відтворити в уяві улюблений колір, який примушує її відчувати себе спокійно й безпечно.Нехай вона уявить, що «вдихає» цей колір у себе й поширює його по всьому тілу разом з видихом. Нехай дитина продовжує візуалізувати, доки не наповниться цим особливим розслаблюючим кольором.Замість кольору можна використовувати заспокійливий звук, особливий аромат або відчуття тепла чи світла.

 

 

 

 

 

 

ЗАНЯТТЯ 2.

Методичне оснащення: картки із завданнями

1. Вправи для зняття м'язової напруги

Мета: подолання тривожності та логоневрозу.

2. Гра «Запам'ятай і відтвори».

Мета:розвиток пам’яті.

Варіант 1. Дитині називають числа і просять їх відтворити. Кількість чисел рядка поступово зростає.

Варіант 2. Дитині називають слова і просять їх відтворити (від 4 до 10 слів).

Варіант 3. Дитині називають числа (слова) в довільному порядку, просять відтворити у зворотному порядку.

3. Вправа: «Розкажи як пройшов день.»

Мета:розвиток слухової  уваги.

Дитині пропонують розповісти,як минув її день.

4. Вправа «Задуй свічку».

Мета:розвиток мовногодихання.  

5. Релаксація.

Мета: зняття м’язового напруження та тривожності,розвиток уяви.

"Повітряні кульки"Уяви собі, що ти- повітряна кулька, дуже гарна і весела. Тебе надувають і ти стаєш все легше і легше. Все твоє тіло стає легким, невагомим. І ручки легенькі, і ніжки стали легкі, легкі. Повітряна кулька піднімається все вище і вище. Дує теплий ласкавий вітерець, він ніжно обдуває кульку (пауза). Тобі легко, спокійно. Ти летиш туди, куди дме ласкавий вітерець. Але ось прийшла пора повертатися додому. Ти знову в цій кімнаті. Потягнися і на рахунок «три» відкрий очі. Посміхнися своїй кульці.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗАНЯТТЯ 3.

Методичне оснащення: аркуші паперу, фломастери, кольорові олівці.

1. Вправа для зняття м'язової напруги

Мета: подолання тривожності та логоневрозу.

2. Діагностика за методикою «Будинок, дерево, людина» . (додаток 3.)

Мета: вивчення особистісних особливостей.

3. Вправа «Розрізні картинки» .( Додаток 10.)

Мета: розвиток мислення та дрібної моторики.

Учневі пропонують скласти вазу з розрізаних шматочків.Також можна використовувати пазл.

4.  Вправа «Задуй свічку».

Мета:розвиток мовного дихання.  

5. Релаксація.

Мета: зняття м’язового напруження та тривожності.

"Хмари" Уяви собі теплий літній вечір. Ти лежиш на траві і дивишся на пропливаючі в небі хмари - такі білі, великі, пухнасті хмари в блакитному небі. Навколо все тихо і спокійно, тобі тепло і затишно. З кожним подихом і видихом ти починаєш повільно і плавно підніматися в повітря, все вище і вище, до самих хмар. Твої ручки легкі, легкі, твої ніжки легкі, все твоє тіло стає легким, як хмаринка. От ти підпливаєш до найбільшої і пухнастої, до найкрасивішої хмарки на небі. Ближче й ближче. І от ти вже лежиш на цій хмарі, відчуваєш, як вона ніжно гладить тебе, це пухнаста і ніжна хмарка (пауза). Гладить вітерець, погладжує вітерець. Тобі добре і приємно. Ти розслаблений і спокійний. Але ось хмарка опустила тебе на галявинку. Посміхнися своїй хмаринці. Потягнися і на рахунок «три» відкрий очі. Ти добре відпочив на хмаринці.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗАНЯТТЯ 4.

Методичне оснащення: графічна методика «Кактус», аркуш паперу

1. Вправа для зняття м'язової напруги

Мета: подолання тривожності та логоневрозу.

2. Методика «Кактус». (додаток 2. )

Мета: дослідження емоційно-особистісної сфери дитини, виявлення наявності агресії, її направленості і інтенсивності. 

3. Вправа:«Жила на світі людина маленького зросту ....» (дитина складає оповідання )

Мета: вивчення рівня тривожності.

4. Вправа «Задуй свічку».

Мета:розвиток мовного дихання.  

5.                                                                                                                                                     Релаксація.

Мета: зняття м’язового напруження та тривожності.

"Сонячний зайчик"Уяви собі, що сонячний зайчик зазирнув тобі в очі. Закрийїх. Він побіг далі по обличчю. Ніжно погладь його долонями: на лобі, на носі, на роті, на щічках, на підборідді. Погладжуй акуратно, щоб не злякати, голову, шию, животик, руки, ноги. Він забрався за пазуху - погладь його і там. Він не бешкетник - він ловить і пестить тебе, а ти погладь його і подружитеся з ним (повторити 2-3 рази).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗАНЯТТЯ 5.

Методичне оснащення: картки із завданнями.

1. Вправа для зняття м'язової напруги.

Мета: подолання тривожності та логоневрозу.

2. «Мозковий штурм»

Мета:розвиток творчого мислення . Потренуйся в «мозковому штурмі» за допомогою олівця й паперу:
«Запиши всі способи, якими ти міг би вдосконалити олівець, щоб зробити його зручнішим для використання. Пам’ятай, що підходять всі відповіді, якщо їх реально здійснити. Створюй свої ідеї у відповідності з твоїм бажанням».

3. Вправа «Домалюй фігури» . ( додаток 4. )

Мета:Розвиток творчого мислення.Розвиток зорового сприйняття, уваги, логічного мислення.

4. Вправа «Задуй свічку».

Мета:розвиток  мовногодихання.

5. Релаксація.

Мета: зняття м’язового напруження та тривожності.

«Бджілка»
Уяви собі теплий літній день. Підстав сонечку своє обличчя, підборіддя теж загоряє (розтиснути губи і зуби на вдосі). Летить бджілка, збирається сісти на язик. Міцно закрий рот (затримка дихання). Прожени бджілку (рухи губами). Бджілка полетіла. Злегка відкрий рот, полегшено видихни повітря (повторити 2-3 рази).
 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗАНЯТТЯ 6.

Методичне оснащення: картки із завданнями, методика «Рівень тривожності»

1. Вправа для зняття м'язової напруги.

Мета: подолання тривожності та логоневрозу.

2. Малюнкова терапія «Мій страх».

Мета: розвиток творчого мислення, уяви.

Процедура гри:

Ведучий пропонує намалювати малюнок під назвою «Мій страх». Після того, як діти намалюють малюнки необхідно обговорити чого боїться кожна дитина.

3. Методика на виявлення дитячих страхів О.І. Захарова і М. Панфілова

( Додаток 5.)

Мета: вивчення рівня тривожності і страхів.

4. Вправа "Задуй свічку».

Мета: розвиток мовного дихання.

5. Релаксація.

Мета: зняття м’язового напруження та тривожності.

«Море»
Сядь зручно, закрийте очі, поклади руки на коліна долонями догори. Уяви собі берег моря, зроби глибокий видих, повільний вдих. Шумить морська хвиля, заспокоює і заколисує. Ти сидиш на березі моря, близько біля води, ноги торкаються морської води. Повільно зроби вдих і видих. Відчуй прохолоду морської води. Із кожним вдихом вода повільно, через ступні ніг піднімається вгору по тілу аж до талії, як приплив. А з кожним видихом повертається згори вниз, як відплив. І знову приплив – вдих, відплив – видих… Тобі приємно, спокійно. Вода омиває і очищує кожну частинку твого тіла і ззовні, і зсередини. Ти відчуваєш себе берегом моря, ти розчиняєшся в піску, і тебе омиває вода… Вдих – приплив, видих – відплив. Ти – частинка природи. Тобі добре і приємно відчувати себе природою. А зараз розплющ очі та поділися своїми враженнями.
 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗАНЯТТЯ 7.

Методичне оснащення: аркуші паперу, кольорові олівці, фломастери

1. Вправа для зняття м'язової напруги.

Мета: подолання тривожності та логоневрозу.

2. Малюнкова терапія «У темній нірці».

Мета: розвиток творчого мислення, корекція страхів.

Дитині пропонується зобразити на малюнку,що відбувається а темні нірці. Одночасно ведеться бесіда за малюнком.

3. Тест «Тривожність» (Р.Темл, М. Доркі, В. Амен) (Додаток 8)

Мета: вивчення рівня тривожності.

4.  Вправа "Задуй свічку».

Мета: розвиток мовного дихання.

      5.Релаксація.

Мета: зняття м’язового напруження та тривожності.

"Мураха"Уяви собі, що ви сидите на галявинці, ласкаво гріє сонечко. На пальці ніг заліз мураха. З силою натягнути шкарпетки на себе, ноги напружені, прямі. Прислухаймося, на якому пальці сидить мураха (затримка дихання). Скинемо мурашку з ніг (на видосі). Носки йдуть вниз - в сторони, розслабити ноги: ноги відпочивають (повторити 2-3 рази).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗАНЯТТЯ 8.

Методичне оснащення: аркуші паперу, кольорові олівці, фломастери, картки із завданнями тесту

1. Вправа для зняття м'язової напруги.

Мета: подолання тривожності та логоневрозу

2.                                                                                                                                                                                                                                                        Проективна методика «Неіснуюча тваринка»

Мета: зняття агресії і страхів, розвиток уяви.

(Додаток 6.)

3.                                                                                                                                                                                                                                                        Бесіда за малюнком.

Мета: розвиток зв’язного мовлення, зняття тривожності та страхів.

4.  Вправа "Задуй свічку».

Мета: розвиток мовного дихання.

      5.Релаксація.

Мета: зняття м’язового напруження та тривожності.

"Повітряні кульки"Уяви собі, що ти- повітряна кулька, дуже гарна і весела. Тебе надувають і ти стаєш все легше і легше. Все твоє тіло стає легким, невагомим. І ручки легенькі, і ніжки стали легкі, легкі. Повітряна кулька піднімається все вище і вище. Дує теплий ласкавий вітерець, він ніжно обдуває кульку (пауза). Тобі легко, спокійно. Ти летиш туди, куди дме ласкавий вітерець. Але ось прийшла пора повертатися додому. Ти знову в цій кімнаті. Потягнися і на рахунок «три» відкрий очі. Посміхнися своїй кульці.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗАНЯТТЯ 9.

Методичне оснащення: Опитувальник «ДВОР» листи з завданнями,

1. Вправа для зняття м'язової напруги.

Мета: подолання тривожності та логоневрозу

2. Діагностика вад особистісного розвитку (ДВОР) (Додаток 7.)

Мета: виявлення вад та пошук ефективних виховних впливів,шляхів та можливостей корекційно -відновлювальної роботи.

3. Гра «Вгадай тварину».

Мета: зняття тривожності, встановлення контакту, розвиток уяви.

    Продедура проведення: Слова психолога: Я продемонструю тобі тваринку,яку я задумала.  Я відповідатиму лише « так» чи «ні» на твої припушення. Цікаво, чи зможеш ви вгадати тварину, яку я задумала?
Можна запитати: Чи хижа вона? Дика? Велика? Запитуй, не соромся.
Отримавши відповіді, ти здогадаєтеся, що це за звір.»

4. Вправа "Задуй свічку».

Мета: розвиток мовного дихання.

5. Релаксація

Мета: зняття м’язового напруження та тривожності.

"Холодно - жарко"Уяви собі, що ти граєш на сонячній галявині. Раптом подув холодний вітер. Тобі стало холодно, ти змерз, обхопив себе руками, голову притиснув до рук і грієшся. Зігрівся, розслабився (пауза). Але ось і знову подув холодний вітер. (повторити 2-3 рази).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗАНЯТТЯ 10.

Методичне оснащення: Опитувальник для тесту « Самооцінка» , листки з завданнями для інтелектуальних ігор, картинки з відмінностями, розрізані картинки типу пазлів.

1. Вправа для зняття м'язової напруги.

Мета: подолання тривожності та логоневрозу

2. Методика вивчення загальної самооцінки.

( Додаток 8.)

Мета: визначення самооцінки.

3. Інтелектуальні гри.

Мета: розвиток мислення.

На вибір:

3.1.  «Знайди відмінності на двох картинках».

3.2.  Збирання пазлів (чим складніше пазл, чим більше в ньому елементів, тим ефективніше буде ваша тренування).

3.3. Таблиці Шульте. Вони виглядають ось так:

Розвивати інтелект з їх допомогою можна різними способами, придумуючи собі завдання. Наприклад, «Запишіть всі цифри з таблиці в порядку зростання» або «Виберіть всі непарні/парні цифри з таблиці» і т. д

4. Вправа "Задуй свічку».

Мета: розвиток мовного дихання.

5. Релаксація.

Мета: зняття м’язового напруження та тривожності.

"Сонечко і хмарка"Уяви собі, що ти засмагаєш на сонечку. Але ось сонце зайшло за хмаринку, стало холодно – ти стиснувся в грудочку щоб зігрітися (затримати дихання). Сонечко вийшло з-за хмаринки, стало жарко - ти розслабився (видих).

Повторити 2 - 3 рази.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗАНЯТТЯ 11.

Методичне оснащення: іграшка, картки із завданнями для тесту- гри «Лабіринт»

1. Вправа для зняття м'язової напруги.

Мета: подолання тривожності та логоневрозу

2. Казкотерапія.

Мета: Розвиток уяви, зв’язного мовлення, зниження тривожності та логоневрозу.

Цей метод базується на процесі ідентифікації дитини зі сміливим героєм мультфільму або казки. Якщо у дитини є такий улюблений персонаж, то можна цим скористатися і розповісти («в ролях»), як цей персонаж потрапляє в «страшну історію», пов'язану з об­'єктом, якого боїться дитина, і справляється з нею.

Якщо у дитини є улюблена лялька, вона може бути викорис­тана для постановки невеликої вистави, у якій головний персонаж (улюблена лялька) по­трапляє в «страшну історію». У розповіді має бути початок, кульмінація (коли го­ловному герою щось загрожує) і розв'язка (герой перемагає).

Необхідно домогтися того, щоб казка захопила дитину і вона співчувала б основному герою, її емоційне напруження зростало по мірі розгортання сюжету, а досягнувши максимуму, змінилося бурхливими емоційними реакціями (плачем, сміхом і т.ін.) і зняттям напруження. Після завершення «вистави» дитина відчує полегшення і, швидше за все, повністю звільниться. Отже, головна задача режисера-постановника (дорослого) полягає у підсиленні напруження, яке постійно переживає дитина до такого ступеня, щоб воно перейшло у нову фазу — розслаблення. Однак емоційне напруження дитини не слід до­водити до істерики чи припадків, тому не можна довго «тягнути» розповідь, слід враховувати стан і вік дитини.

3. Тест-гра  «Лабіринт»

Мета: оцінювання вміння дотримуватися правил, вироблення впевненості в собі, підвищення самооцінки.

Обладнання: рисунки із зображенням лабіринтів зі зростаючими труднощами, олівець для дитини, секундомір, бланк фіксації результатів № 7.

Інструкція: «Подивися на цей цікавий малюнок. Це лабіринт, із якого потрібно знайти вихід. Завдання полягає в тому, щоб якнайшвидше вибратися з кожного лабіринту.
При цьому є умови, яких необхідно дотримуватись у процесі роботи:

1. На початку роботи постав олівець у центр лабіринту, і поки вихід не буде знайдений, не відривай олівець від паперу.

2. Відразу розпочинай рух олівцем, не намагаючись попередньо переглядати шлях проходження.

3. Не зачіпай лінії лабіринту, не перетинай їх (це буде вважатися помилкою).

4. Не можна повертати назад (це теж помилка).

Далі дитині пропонують по черзі малюнки з лабіринтами і фіксують результати в бланку.

 

Інтерпретація результатів:

Слабкий рівень: не може засвоїти принципи роботи, на завдання витрачено більше 10 хв, допущено понад 20 помилок.

Середній рівень: інструкцію розуміє, на роботу витрачено до 9 хв, допущено не більше 10 помилок у всіх серіях.

Добрий рівень: інструкцію розуміє, на завдання витрачено не більше 7 хв, допущено 2—3 помилки в останній серії.

Високий рівень: дитина легко засвоїла принципи роботи, на завдання витрачено не більше 5 хв, допущено не більше однієї помилки в останньому лабіринті.

4. Вправа "Задуй свічку».

Мета: розвиток мовного дихання.

5. Релаксація.

Мета: зняття м’язового напруження та тривожності.

"Бджілка"Уяви собі теплий, літній день. Підстав сонечку своє обличчя, підборіддя теж загоряє (розтиснути губи і зуби на вдосі). Летить бджілка, збирається сісти тобі на язика. Міцно закрий рот (затримка дихання). Проганяючи бджілку можна енергійно рухати губами. Бджілка полетіла. Злегка відкрий рот, полегшено видихни повітря.

 (повторити 2-3 рази).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗАНЯТТЯ 12.

Методичне оснащення: аркуші паперу, кольорові олівці, фломастери.

1. Вправа для зняття м'язової напруги.

Мета: подолання тривожності та логоневрозу

2. Гра «Розмова з руками»

Мета: встановлення контакту, розвиток уяви,зв’язного мовлення, зниження тривожності.

( психолог і дитина складає одну з рук дзьобиком і вони спілкуються з допомогою рук.)

3. Вправа «Мої чесноти»

Мета: розвиток впевненої поведінки.

Вправу можна проводити з використанням малюнка сонечка, де кожен промінчик - це чеснота дитини. Уміння висловлювати свої думки. Вміння оцінювати себе.

4. Вправа "Задуй свічку».

Мета: розвиток мовного дихання.

5. Релаксація.

Мета: зняття м’язового напруження та тривожності.

"Гра з піском"Уяви собі, що ти сидиш на березі моря. Набери в руки пісок (вдих). Сильно стиснувши пальці в кулак, утримай пісок в руках (затримка дихання). Посип коліна піском, поступово розкриваючи кисті і пальці. Впусти безсило ручки вздовж тіла, лінь рухати важкими руками (повторити 2-3 рази).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗАНЯТТЯ 13.

Методичне оснащення: картки з зображеннями тварин і рослин,листи з завданнями, методика «Кактус», кольорові олівці, фломастери
Привітання.

1. Вправа для зняття м'язової напруги.

Мета: подолання тривожності та логоневрозу

2. Повторна діагностика за методикою «Кактус»

(Додаток 2.)

Мета: дослідження емоційно-особистісної сфери дитини, виявлення наявності агресії, її направленості і інтенсивності. 

3. Гра «Знайди спільне»

Мета: вивчення рівня тривожності. Розвиток зорового сприйняття, образного мислення.

Процедура проведення: Вибираємо навмання дві картки і намагаємося знайти у них щось спільне. Запропонуйте дитині сказати, що спільного, наприклад, у слона і фіалки.

4.                                                                                                                                                                                                                                                        Вправа "Задуй свічку».

Мета: розвиток мовного дихання.

5.                                                                                                                                                                                                                                                        Релаксація.

Мета: зняття м’язового напруження та тривожності.

"Сонячний зайчик"Уяви собі, що сонячний зайчик зазирнув тобі в очі. Закрий їх. Він побіг далі по обличчю. Ніжно погладь його долонями: на лобі, на носі, на роті, на щічках, на підборідді. Погладжуй акуратно, щоб не злякати, голову, шию, животик, руки, ноги. Він забрався за пазуху - погладь його і там. Він не бешкетник - він ловить і пестить тебе, а ти погладь його і подружися з ним (повторити 2-3 рази).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗАНЯТТЯ 14.

Методичне оснащення: аркуші паперу, кольорові олівці, фломастери.

1. Вправа для зняття м'язової напруги.

Мета: подолання тривожності та логоневрозу

2.                                                                                                                                                                                                                                                        Повторна діагностика «Кольоровий тест Люшера.» (для дітей 7-15років).  ( Додаток 1.)

Мета: вивчення особистісної тривожності.

3. Малюнкова терапія «Чого я боюсь».

Мета: зняття тривожності, позбавлення страхів, розвиток моторики.

Психолог попросить дитину намалювати те, чого вона боїться, і поряд себе. Може відбутися такий діалог.

•       Намалюй те, чого ти боїшся... Що це таке? Дитина відповідає.
•       А що він може тобі зробити, чому ти боїшся?

Дитина описує ті дії, які, на її думку, «страховисько» може з нею зробити (вдарити, вкусити, інше).

— Намалюй поряд з (назва страховиська) себе.

Якщо дитина погодилася, то важливо прослідкувати, що відбудеться далі, якщо відмовилась, — розмова продовжується.

— А давай намалюємо тебе з палкою в руках, що тоді буде?

Якщо дитина каже, що не знає і не хоче малювати, треба або при­пинити корекцію, якщо явно видно, що дитина не готова до подальшої роботи, або спробувати ще одну можливість для досягнення успіху.

— А якщо ти замахнешся палкою, то страховисько може й наля­катися?

Далі все залежить від відповіді дитини. Можна запропонувати їй і інший спосіб:

— А давай ти намалюєш себе дуже великим, що тоді буде?

На цьому ж малюнкові можна провести і стирання предмета — «страховиська». Бажано, щоб дитина сама провела цю дію, при цьо­му потрібно повторювати фрази: «От і все, вже його (назва пред­мета) немає», «Дивись, ти його налякав», «Він втік від тебе, може він тебе налякався?»

Позитивний ефект треба зафіксувати : «От тепер все буде добре, тому що ти сміливий, а він втік, і тобі не треба більше його боятися — він сам тебе боїться».

4. Вправа "Задуй свічку».

Мета: розвиток мовного дихання.

5. Релаксація.

Мета: зняття м’язового напруження та тривожності.

"Метелик"Уяви собі теплий, літній день. Твоє обличчя засмагає, носик теж загоряє - підстав ніс сонцю, ротик напіввідкритий. Летить метелик, хоче сісти на ніс. Зморщи носик, підніми верхню губу догори, рот залиш напіввідкритим (затримка дихання). Проганяючи метелика можна енергійно рухати носом. Метелик полетів. Розслаб м'язи губ і носа (видих) (повторити 2-3 рази).

 

 

 

 

 

ЗАНЯТТЯ 15.

Методичне оснащення: аркуші паперу, кольорові фарби, питальник дотесту шкільної тривожності за Філіпсом

1. Вправа для зняття м'язової напруги.

Мета: подолання тривожності та логоневрозу

2. Тест шкільної тривожності за Філіпсом.

( Додаток 9)

Мета: діагностика рівня тривожності.

3. Гра «Плями»

Мета: розвиток уяви, усунення страхів та агресії, діагностика емоційного стану дитини.

Процедура проведення: У розпорядження дитини, яка повинна зробити пляму, надається чистий аркуш паперу, пензлик та рідка фарба (наприклад, гуаш). Необхідно щоб на аркуші паперу сформувалась пляма неправильної форми, що утворена внаслідок хляпання фарбою або слабкого натискання пензликом (основне – зберегти рідку структуру). Після цього, психолог повинен згорнути цей аркуш паперу таким чином, щоб утворився «барвистий» відбиток, який буде після цього підлягати загальному обговоренню. Учень повинен під малюнком написати, що цей візерунок йому нагадує. Найчастіше діти, що схильні до емоційного дисбалансу, обирають темні відтінки фарб, а в відбитках-малюнках вони зазвичай бачать силуети жахливих істот. У таких випадках дорослі повинні не тільки змінити у спілкуванні з дитиною негативну асоціацію плями на позитивне бачення зображення, але й самостійно зробити ще один такий же відбиток, але за допомогою вже яскравої фарби (доцільно буде використати відразу декілька кольорів). Таке зображення можна розглядати як метелика або іншу подібну істоту. Було помічено, що така гра допомагає усунути не лише страх у дитини, але й змінити агресивну поведінку на позитивні емоції.

4. Вправа "Задуй свічку».

Мета: розвиток мовного дихання.

5.                                                                                                                                                                                                                                                        Релаксація.

Мета: зняття м’язового напруження та тривожності.

"Гойдалки"Уяви собі теплий, літній день. Твоє обличчя засмагає, ласкаве сонечко гладить тебе (м'язи обличчя розслаблені). Але ось летить метелик сідає до тебе на брови. Він хоче погойдатися як на гойдалках. Нехай метелик гойдається на гойдалках. Рухай бровами вгору - вниз. Метелик відлетів, а сонечко пригріває (розслаблення м'язів обличчя)

(повторити 2-3 рази)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗАНЯТТЯ 16. Заключне.

Методичне оснащення: аркуші паперу, фломастери

1. Вправа для зняття м'язової напруги.

Мета: подолання тривожності та логоневрозу

2. Малювання фломастерами. «Домалюй чоловічків».

Мета: діагностика емоційного стану дитини.

Психолог малює фломастером однакові піктограми чоловічків, або дає заготовку, а дитина домальовує свої елементи,щоб створити цілісний образ. 

3. Гра  «Боюськи». Прийом десенсибілізації.

 Мета: пригадати свої малюнки про страхи і бесіда за ними. Розвиток впевненості, зняття страхів.

4. Вправа "Задуй свічку».

          Мета: розвиток мовного дихання.

5. Релаксація .

Мета: зняття м’язового напруження та тривожності.

"Повітряні кульки"Уяви собі, що ти- повітряна кулька, дуже гарна і весела. Тебе надувають і ти стаєш все легше і легше. Все твоє тіло стає легким, невагомим. І ручки легенькі, і ніжки стали легкі, легкі. Повітряна кулька піднімається все вище і вище. Дує теплий ласкавий вітерець, він ніжно обдуває кульку (пауза). Тобі легко, спокійно. Ти летиш туди, куди дме ласкавий вітерець. Але ось прийшла пора повертатися додому. Ти знову в цій кімнаті. Потягнися і на рахунок «три» відкрий очі. Посміхнися своїй кульці.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ.

        Тривожність та страхи дитини є частим явищем. Це зазвичай турбує батьків і стає причиною звернення до психолога. Тривога є негативним емоційним переживанням, що характеризується систематичним очікуванням небезпеки. Страх – негативна емоційна реакція на реальне чи уявне джерело небезпеки. З однієї сторони,  тривожність та страх певною мірою є корисні – допомагають дитині бути розважливою, обережною, однак з іншої сторони,  якщо вони захоплюють емоційну сферу надмірно, можуть стати паралізаторами життя, перешкоджаючи активності, пізнанню нового, самоутвердженню, ефективній взаємодії з довкіллям.

       У дитини, яка часто переживає страх та тривогу, тривожність може бути й особистісною рисою. Вона виявляється у стабільному стані очікування та готовності до виникнення небезпеки, суб’єктивному переживанні необхідності її долати.

       Постійне переживання емоцій страху, тривоги та розвиток особистісної тривожності можуть привести до стійких психоемоційних розладів, виникнення комплексів, поведінкових розладів, загальної дезадаптації , порушень особистісного розвитку та комунікативних проблем, таких,як логоневроз.

     Психологічне порушення з переважним ураженням мови називається логоневроз.          Основний психологічний механізм формування логоневрозу — це виникнення логофобії (нав’язливий страх мови) після психотравмуючої ситуації, тобто виникає напружене очікування неможливості вимовити звук, слово, фразу. Таке очікування призводить до виникнення страху мови, при якому відбувається паралізація механізму звуковимову.

    Автори зазначають, що твисока тривожність та логоневроз негативно впливають на розвиток психічних процесів у дитини; особливо на такі вищі психічні функції, які мають тісний зв’язок з соціальними комунікативними навичками: мова, мислення, вищі рівні пізнавальної діяльності. Також зазначають наявність порушень уваги, пам’яті, мислення, поведінки, емоційно-вольової та рухової сфер.
Відповідно,  ступінь впливу тривожності та логоневрозу на життя дитини збільшується синхронно з його дорослішання.

Тривожність та логоневроз потребують раннього втручання зі сторони батьків та залучення ними різних спеціалістів, задля компетентного виявлення причин їх виникнення та знаходження методів корекції.

Тобто, можна зробити висновки, що два поняття логоневрозу та тривожності є взаємопов’язаними. Відповідно,зниження рівня тривожності може благо приємно відобразитися на розвитку логоневрозу і усунути або хоча б мінімалізувати дану проблему.

Даний посібник містить корекційно- розвивальну програму  « Програма індивідуальної корекції тривожності та страхів у дітей молодшого шкільного віку»

Апробація корекційно-розвивальних занять проводилась протягом 2017-2018 навчальних років. У ній брав участь учень, в якого були виявлені високий рівень тривожності та логоневроз. Так, підчас та після проведення занять, була здійснена діагностика за описаними методиками. Результати діагностики рівня тривожності показали покращення цих показників, тобто зниження рівня тривожності. Також, психологом спільно з клієнтом, було вироблено алгоритм дій у ситуаціях, які виклакатимуть в нього хвилювання та логоневроз.

Використані джерела

1.                                         http://psychologis.com.ua/detskaya_trevozhnost-1.htm
2.                                         https://dytpsyholog.com/tag/%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B5%D0%BA%D1%86%D1%96%D1%8F-%D0%B5%D0%BC%D0%BE%D1%86%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%BE-%D0%B2%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%97-%D1%81%D1%84%D0%B5%D1%80%D0%B8/
3.                                         https://studfiles.net/preview/5456514/
4.                                         http://www.pedahohikam.net/nerv-1363.html
5.                                         http://ukrloves.ru/psihologija/21787-desensibilizacija.html
6.                                         https://vseosvita.ua/library/avtorska-korekcijno-rozvivalna-programa-podolanna-ditacih-strahiv-u-starsomu-doskilnomu-vici-5-6-rokiv-metodom-psihosintezu-r-assadzioli-3347.html

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 1

Тест Люшера (Для дітей 7-15років)
Тест призначений для діагностики нервово-психічних станів і виявлення внутрішньоособистісних конфліктів у дітей і підлітків.
Тест складається з 8 карток різних кольорів, позначених цифрами: сірий - 0, темно-синій - 1, зелений - 2, оранжево-червоний - 3, жовтий - 4, фіолетовий - 5, коричневий - 6, чорний - 7. Для отримання достовірних результатів доцільно використовувати стандартні набори карток, наприклад з методики, виданої Іматон.
Кольорові картки пред'являються випробуваному на білому тлі і розкладаються в довільному порядку на приблизно рівній відстані один від одного.
Інструкція: «Подивися уважно на ці 8 карток. Вибери, який колір є найприємнішим для тебе в даний момент. Постарайся не пов'язувати цей колір з будь-якими речами - одягом, машиною і т.д. Обирай колір, найбільш приємний сам по собі ». Обрана картка перевертається і забирається в сторону з поля зору випробуваного. «Добре, а тепер вибери найприємніший колір з решти». Ця інструкція та, відповідно, вибори повторюються до тих пір, поки перед піддослідним не залишиться три останніх картки. «Добре, а тепер вибери самий неприємний колір».
Всі вибори випробуваного записуються. Після закінчення першої серії випробуваному знову пропонуються всі картки: «Тепер спробуй ще раз вибрати найприємніший колір з цих карток. Чи не старайся згадати, як ти вибирав в минулий раз, просто вибирай найсимпатичніший колір ».
Створена випробуваним колірна послідовність розбивається на групи:
«+» - найбільш приємні кольори;

 «Х» - приємні кольори;
 «=» - байдужі кольору;
 «-» - неприємні, відкидаємо кольору.
Далі результати співвідносяться з інтерпретаційні таблицями для якісного аналізу. (Керівництво по використанню восьмицветового тесту Люшера / укладач Дубровська О.Ф. М, «Фолиум», 1995 та кольорової психодиагностический тест М. Люшера, С.-ПТБ, Іматон, 2000.)
оцінка результатів
4 бали - на початку ряду синій, жовтий, фіолетовий кольори. Чорний, сірий, коричневий - в кінці ряду. Сприятливий емоційний стан.
3 бали - допускаються червоний і зелений кольори на перших позиціях. Зсув сірого і коричневого в середину ряду. Задовільний емоційний стан.
2 бали - зміщення чорного в середину ряду. Синій жовтий, фіолетовий - на останніх позиціях. Емоційний стан дитини незадовільний - потрібна допомога психолога, педагога.
1 бал - чорний і сірий на початку ряду; дитина відмовляється від виконання. Дитина знаходиться в кризовому стані, потрібна допомога фахівців (психолога, психотерапевта).

 

ІНТЕРПРЕТАЦІЯ МЕТОДИКИ ТЕСТ ЛЮШЕРА

головна

Результати численних досліджень підтверджують той факт, що діти сприймають кольори інакше, ніж дорослі, статистичні розподіли колірних виборів дітей значно відрізняються від таких у дорослих (Г. Клар, 1976). Отже, необхідно говорити, що інтерпретаційні таблиці в тому вигляді, в якому вони приводяться в численних посібниках з використання тесту Люшера, не можуть бути застосовані для оцінки емоційно-особистісної сфери дитини. У той же час сам вибір кольору у окремої дитини в значній мірі постійний доти, поки чітко не змінюються характеристики особистості. З віковими змінами вибір кольору у дітей все більше уподібнюється вибору дорослого.

На даний момент не існує яких-небудь значних досліджень з використання тесту Люшера з дітьми у віці до 7-8 років, не отримані статистично виправдані вибірки за перевагою тих чи інших виборів кольорів дітьми залежно від тих чи інших факторів. Аналогічно до колірних виборів в дитячому віці не можуть бути застосовні навіть деякі кількісні оцінки, які розроблені до теперішнього часу для дорослих (показник сумарного відхилення, “вегетативний коефіцієнт” і т. п). Точно так само для дітей “не підходять” навіть такі якісні характеристики як “робоча група”, “актуальні проблеми особистості”, напруженість внутрішньоособистісних конфліктів, тривоги і компенсації.

У той же час, виходячи з основного постулату М. Люшера, на якому ґрунтується сам тест, про постійне, незалежне від досліджуваного (в даному випадку дитини) значення кольорів, ми вважаємо можливим використовувати для дітей загальні символічні значення окремих кольорів, їх особистісні характеристики , отримані за допомогою шкал особистісного диференціала (Еткінд, 1983; Тимофєєв, Філімоненко, 1990, Керівництво по використанню восьмиколірного тесту Люшера, 1996). Ще раз підкреслимо, що дані символічні значення і характеристики кольорів можуть відображати лише загальні тенденції та спрямованості і не більше того.

Характеристика кольорів (по Максу Люшеру) включає в себе 4 основних і 4 додаткових кольори.

Основні:

№ 1 – синій. Символізує спокій, стан спокою, потребу у відпочинку, емоційну стабільність і задоволеність, душевну прихильність, гармонію. Особистісні характеристики кольору: чесність, справедливість, незворушність, доброта і сумлінність.

№ 2 – зелений. Символізує вольове зусилля, напругу і наполегливість, високий рівень домагань і самовпевненість, прагнення до самовираження, успіху і влади, діловитість, наполегливість і завзятість у досягненні цілей, упертість, енергійний захист своїх позицій. Самостійність, незворушність, черствість.

№ 3 – червоний. Символізує силу волі, активність, що доходить в ряді випадків до агресивності, прагнення до успіху через боротьбу, наступальність і владність, потребу діяти і витрачати сили, лідерство та ініціативність, збудженість. Особистісні характеристики: чуйність, рішучість, енергійність, напруженість, дружелюбність, впевненість товариськість, дратівливість, привабливість, діяльність.

№ 4 – жовтий. Символізує активність, прагнення до спілкування і сприйнятливість до всього нового, оптимізм, радість і веселість, розслабленість і розкутість, оригінальність і прагнення до розширення своїх можливостей. До особистісних характеристик відносяться: балакучість, природність, відкритість, товариськість, енергійність.

Додаткові:

№ 5 – фіолетовий. Символічне значення: вразливість, емоційна виразність, чутливість, інтуїтивне розуміння, зачарованість і мрійливість, захоплення і фантазії. Особистісні характеристики: несправедливість, нещирість, егоїстичність, самостійність.

№ 6 – коричневий. Уособлює комфорт тілесних відчуттів, прагнення до затишку і спокою, фізичну легкість і сенсорну задоволеність. Для коричневого кольору були отримані такі особистісні характеристики, як поступливість, залежність, спокій, сумлінність і розслабленість.

№ 7 – чорний. Символізує в першу чергу заперечення, закінчення чого-небудь і відмову, зречення і неприйняття, протест проти чого – або кого-небудь. У граничній формі символізує небуття. Особистісні характеристики чорного кольору: непривабливість, мовчазність і замкнутість, упертість, егоїстичність, незалежність, ворожість.

№ 0 – сірий. Символізує нейтральність і “безбарвність”, неучасть, соціальну відгородженість, свободу від зобов’язань, неврівноваженість, млявість і розслабленість, невпевненість, несамостійність і пасивність.

Хоча ми вже сказали, що всі існуючі норми не зовсім підходять для інтерпретації дитячих колірних виборів, все ж таки вважаємо за потрібне вказати деякі загальні особливості, які, знаємо з досвіду, інколи “працюють” у роботі з дітьми!

М. Люшер дав приблизну характеристику обраних позицій:

1-а позиція відображає засоби досягнення мети (наприклад, вибір синього кольору говорить про намір діяти спокійно, без зайвої напруги);

2-а позиція показує мету, до якої прагне досліджуваний;

3-а і 4-а позиції характеризують перевагу кольору і відображають відчуття досліджуваним істинної ситуації, в якій він знаходиться, або ж образ дій, який йому підказує ситуація;

5-а і 6-а позиції характеризують байдужність до кольору, нейтральне до нього ставлення. Вони ніби свідчать, що досліджуваний не зв’язує свій стан, настрій, мотиви з даними кольорами. Однак у певній ситуації ця позиція може містити резервне трактування кольору, наприклад, синій колір (колір спокою) відкладається тимчасово як невідповідний у даній ситуації;

7-а і 8-а позиції характеризують негативне ставлення до кольору, прагнення придушити будь-яку потребу, мотив, настрій.

Розглядається взаємне положення основних кольорів. Коли, наприклад, № 1 і 2 (синій і зелений) знаходяться поруч (утворюючи функціональну групу), підкреслюється їхня загальна риса – суб’єктивна спрямованість «всередину». Спільне положення кольорів № 2 і 3 (зеленого і червоного) вказує на автономність, самостійність у прийнятті рішень, ініціативність. Поєднання кольорів № 3 і 4 (червоного і жовтого) підкреслює спрямованість «зовні». Поєднання кольорів № 1 і 4 (синього і жовтого) підсилює уявлення залежності жосліджуваних від середовища. При поєднанні кольорів № 1 і 3 (синього і червоного) в одній функціональній групі підкреслюється сприятливий баланс залежності від середовища і суб’єктивної спрямованості (синій колір) і автономності, спрямованості «зовні» (червоний колір). Поєднання зеленого і жовтого кольорів (№ 2 і 4) розглядається як протиставлення суб’єктивного прагнення «всередину», автономності, упертості прагненню «зовні».

Основні кольори, на думку Макса Люшера, символізують наступні психологічні потреби:

№ 1 (синій) – потреба в задоволенні, спокої, стійкої позитивної прихильності;

№ 2 (зелений) – потреба в самоствердженні;

№ 3 (червоний) – потреба активно діяти і досягати успіху;

№ 4 (жовтий) – потреба в перспективі, надіях на краще, мріях.

Якщо основні кольори знаходяться в 1-й – 5-й позиціях, вважається, що ці потреби певною мірою задовольняються, сприймаються як такі, що задовольняються; якщо вони в 6-й – 8-й позиціях, має місце який-небудь конфлікт, тривожність, незадоволеність через несприятливі обставини. Той колір, який відхиляється досліджуваним може розглядатися як джерело стресу. Наприклад, якщо відхиляється синій колір означає незадоволеність відсутністю спокою, прихильності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 2.

Графічна методика "Кактус"
ОПИСГрафічна методика М.А. Панфілової "Кактус" призначена для роботи з дітьми старше 3 років. Тест використовується для дослідження емоційно-особистісної сфери дитини. Найбільший акцент робиться на агресію, її прояви і тривожність, як засіб захисту.
ПРОЦЕДУРА ПРОВЕДЕННЯ ТЕСТУ При проведенні діагностики випробуваному видається аркуш паперу форматом А4 і простий олівець. В ході роботи питання і додаткові пояснення не допускаються. Малюючи кактус дитина проектує на цей малюнок себе.

Після малювання можна задавати питання, для уточнення деяких моментів:
Цей кактус домашній або дикий?
 Цей кактус сильно колеться? Його можна помацати?
 Кактусу подобатися, коли за ним доглядають, поливають, удобрюють?

 Кактус росте один або з якоюсь рослиною по сусідству? Якщо зростає з сусідом, то, яке це рослина?
 Коли кактус підросте, то, як він зміниться (голки, обсяг, відростки)?
Інструкція:«На аркуші паперу намалюй кактус - таким, яким ти його собі уявляєш».
ОБРОБКАПри обробці результатів беруться до уваги дані, які відповідають усім графічним методам, а саме: просторове положення, розмір малюнка,  характеристики ліній,  сила натиску на олівець. Крім того, враховуються специфічні показники, характерні саме для даної методики:
 характеристика «образу кактуса» (дикий, домашній, жіночний і т.д.)
 характеристика манери малювання (промальовані, схематично і пр.)
 характеристика голок (розмір, розташування, кількість)
ІНТЕРПРЕТАЦІЯ За результатами опрацьованих даних по малюнку можна діагностувати якості особистості випробуваного дитини:
Агресивність - наявність голок, особливо їх велика кількість. Сильно стирчать, довгі, близько розташовані один до одного голки відображають високий ступінь агресивності.
 Імпульсивність - уривчасті лінії, сильний натиск.
 Егоцентризм, прагнення до лідерства - великий малюнок, розташований в центрі листа.
Невпевненість в собі, залежність - маленький малюнок, розташований внизу листа.

Демонстративність, відкритість - наявність виступаючих відростків в кактусі, химерність форм.

Скритність, обережність - розташування зигзагів по контуру або всередині кактуса.
Оптимізм - зображення «радісних» кактусів, використання яскравих кольорів у варіанті з кольоровими олівцями.
Тривожність - переважання внутрішньої штрихування, переривчасті лінії, використання темних кольорів у варіанті з кольоровими олівцями.

 Жіночність - наявність м'яких ліній і форм, прикрас, квітів.
 Екстравертірованность - наявність на малюнку інших кактусів або квітів.
 Інтровертірованность - на малюнку зображено тільки один кактус.
 Прагнення до домашньої захисту, почуття сімейної спільності - наявність квіткового горщика на малюнку, зображення домашнього кактуса.
Відсутність прагнення до домашньої захисту, почуття самотності - зображення дикорослого, пустельного кактуса.
Інтерпретація колірної гами малюнка: темно-синій: спокій, злиття, об'єднання, гармонія, любов (матері і дитини). Темно-синій - це небо і океан, де зародилося життя. Це стан блаженства.темно-зелений: символ - паросток, що пробивається крізь асфальт. Воля, цілеспрямованість, життєлюбність, рішучість, наполегливість, честолюбство, впертість. оранжево-червоний: символ - вогонь, кров, вибух. Експансія, підпорядкування навколишнього середовища, сила, енергія, активність у всіх напрямках. лимонно-жовтий: зміна, творчість, гнучкість, чуйність на зовнішні стимули, радість.бордовий: мистецтво, незвичайність, гармонія духовності, народження нового, подвоєння суті, крихке динамічна рівновага. світло-коричневий: тривога, неспокій, хвороба, неприкаяність, невпевненість, переживання незатишності, фізичний і психологічний дискомфорт.чорний: порожнеча, ексцентричність, ніч.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 3.

Тест Будинок, дерево, людина

Мета методики. Оцінка особистості досліджуваного, рівня його розвитку, працездатності та інтеграції; отримання даних, що стосуються сфери його взаємин з навколишнім світом в цілому і з конкретними людьми зокрема.

Матеріали: листок А4, олівці – простий і кольорові, гумка.

Інструкція. Намалюйте будинок, дерево і людину настільки добре, наскільки зможете. Обдумуйте малюнок стільки часу, скільки вам знадобиться. Тільки намагайтесь намалювати якомога краще”.

При цьому зауважують, що людина повинна бути намальована в повний зріст. Більше досліджуваного не обмежують у виборі розмірів, образів і типів малюнку.

Поки досліджуваний малює малюнок, дослідник повинен звернути увагу на:

• інтервал часу з моменту надання дослідником інструкції до моменту, коли досліджуваний приступив до малювання;
• тривалість пауз, які виникали в процесі малювання;
• загальний час, витрачений досліджуваним на малювання всього малюнку;
• послідовність зображення деталей кожного малюнка (будинку, дерева і людини).
• всі коментарі (по можливості дослівно), мимовільно зроблені досліджуваним в процесі малювання;
• будь-яку емоцію (саму незначну) досліджуваного в процесі виконання тесту. Потім потрібно пов’язати це емоційний вираз з зображуваною в цей момент деталлю.

Після малюнку проводиться опитування. Воно створює сприятливі умови для того, щоб досліджуваний, описуючи і коментуючи малюнок міг розказати про свої почуття, відносини, потреби і т.д., а також надає досліднику можливість прояснити будь-які незрозумілі аспекти малюнку.

Питання для малюнку ЛЮДИНИ:
o Це чоловік або жінка (хлопчик чи дівчинка)?
o Скільки йому (їй) років?
o Хто він?
o Це ваш родич, друг чи хто-небудь інший?
o Про кого ви думали, коли малювали?
o Що він робить? (І де він у цей час знаходиться?)
o Про що він думає?
o Що він відчуває?
o Про що вас змушує думати намальована людина?
o Кого вам нагадує ця людина?
o Ця людина здорова? Що саме на малюнку справляє на вас таке враження?
o Ця людина щаслива? Що саме на малюнку справляє на вас таке враження?
o Що ви відчуваєте по відношенню до цієї людини?
o Чи вважаєте ви, що це характерно для більшості людей? Чому?
o Яка, на ваш погляд, погода на малюнку?
o Кого нагадує вам ця людина? Чому?
o Чого найбільше хоче ця людина? Чому?
o Як одягнена ця людина?

Питання для малюнку ДЕРЕВА:
o Що це за дерево?
o Де насправді знаходиться це дерево?
o Який приблизний вік цього дерева?
o Це дерево живе?
(Якщо досліджуваний вважає, що дерево живе):
o Що саме на малюнку підтверджує, що дерево живе?
o Чи немає у дерева якоїсь мертвої частини? Якщо є, то яка саме?
o Чим, на вашу думку, викликана загибель частини дерева?
o Як ви думаєте, коли це сталося?
(Якщо досліджуваний вважає, що дерево мертве):
o Чим, на вашу думку, викликана загибель дерева?
o Як ви думаєте, коли це сталося?
o Як ви думаєте, на кого це дерево більше схоже – на чоловіка або на жінку? Що саме в малюнку підтверджує вашу точку зору?
o Якщо б тут замість дерева була людина, в який бік вона б дивилась?
o Це дерево стоїть окремо або в групі дерев?
o Коли ви дивитеся на малюнок дерева, як вам здається: воно розташовано вище вас, нижче або знаходиться на одному рівні з вами?
o Як ви думаєте, яка погода на цьому малюнку?
o Чи є на малюнку вітер?
o Покажіть мені, в якому напрямку дме вітер.
o Розкажіть докладніше, що це за вітер.
o Якби на цьому малюнку ви зобразили сонце, де б воно розташовувалося?
o Як ви вважаєте: сонце знаходиться на півночі, сході, півдні або заході?
o Про що змушує вас думати це дерево?
o Про що воно вам нагадує?
o Це дерево здорове?
o Що саме на малюнку справляє на вас таке враження?
o Це дерево сильне?
o Що саме на малюнку справляє на вас таке враження?
o Кого вам нагадує це дерево? Чому?
o Що найбільше потребує це дерево? Чому?
o Якби замість птаха (іншого дерева або іншого об’єкта на малюнку, що не має відношення до основного дерева) була людина, то хто б це міг бути?

Питання для малюнку БУДИНОК:
• Скільки поверхів у цьому будинку?
• Цей будинок цегляний, дерев’яний або ще який-небудь інший?
• Це ваш будинок? (Якщо ні, то чий?)
• Коли ви малювали цей будинок, кого ви уявляли собі в якості його господаря?
• Вам би хотілося, щоб цей дім був вашим? Чому?
Якщо б цей будинок був вашим і ви могли розпоряджатися ним так, як вам хочеться:
• Яку кімнату ви б обрали для себе? Чому?
• З ким би ви хотіли жити в цьому будинку? Чому?
• Коли ви дивитеся на малюнок будинку, він вам здається розташованим близько чи далеко?
• Коли ви дивитеся на малюнок будинку, вам здається, що він розташований вище вас, нижче або приблизно на одному рівні з вами?
• Про що вас змушує думати цей будинок?
• Про що він вам нагадує?
• Цей будинок привітний, доброзичливий?
• Що саме на малюнку справляє на вас таке враження?
• Чи вважаєте ви, що ці якості властиві більшості будинків? Чому?
• Яка, на вашу думку, погода на цьому малюнку?
• Про кого вас змушує думати цей будинок? Чому?
• Що найбільше потребує цей будинок? Чому?
• Для чого потрібна труба на даху?
• Куди веде ця доріжка?
• Якби замість дерева (куща, вітряка або будь-якого іншого об’єкту на малюнку, що не має відношення до самого будинку) була людина, то хто б це міг бути?

 

Інтерпретувати методику можна двома шляхами: загальний аналіз та детальна розшифоровка кожного елементу малюнку.

І Загальний аналіз

БУДИНОК
Добре, якщо малюк намалював будинок симпатичним і затишним. А ось якщо будинок некрасивий, розвалений – цілком можливо, дитина таким чином сприймає свій власний будинок в широкому сенсі, тобто свою сім’ю.

Якщо будинок найбільший з усіх інших елементів малюнку (дерева і людини) – значення сім’ї в світі дитини надмірно велике. А у випадку, коли будинок дуже маленький – родинні зв’язки в розумінні дитини, навпаки, слабкі і неміцні. Якщо ж будиночок ще йнамальований подалі, на задньому плані – можна говорити про почуття знедоленості.

Також не дуже здорово, коли замість будинку намальований його план (проекція зверху) або ж будинок малюється з численними виправленнями, стираннями, невпевненими контурами – можливо, має місце серйозний сімейний конфлікт.

Зверніть увагу на сходинки. Зазвичай дітки малюють їх перед дверима, але якщо раптом вони ведуть у глуху стіну без дверей – це може бути свідченням конфліктної ситуації, внаслідок якої дитина «закривається» від спілкування.

У нормі в будиночку повинні бути і вікна, і двері. Якщо їх немає – дитина замкнута, уникає контактів, боїться розкритися. Величезний замок на дверях також говорить про скритність, помисливість і недовіру до світу.
Грати на вікнах символізують страх агресії, наявність відчуття небезпеки і несвободи. Надто товсті стіни в поєднанні з могутнім дахом також говорять про потребу в захисті.

 

Дах – проекція сфери фантазії. Розглянувши її уважно, можна зрозуміти, наскільки ваша дитина фантазер.
Ще пару десятків років тому на всіх малюнках неодмінно була і труба з димком. Її відсутність оцінювалося психологами як нестача тепла в родині. Однак сучасні міські діти все частіше малюють те, що бачать – будинки без труб. Звичайно, цілком можна припустити, що емоційний клімат в сучасних урбанізованих сім’ях попрохолодніше, ніж у колись великих патріархальних. Але може, все пояснюється простіше: діти просто ніколи не бачили будиночка з трубою, тим більше – з піччю, яку топлять.

Ще нюанс: якщо при обговоренні малюнку дитина говорить, що в будиночку живе він один без дорослих – можливо, ним занадто опікуються і він вже втомився від цього.

ДЕРЕВО
Якщо дерево сухе, зламане, без листя і коріння – дитина явно відчуває сильний психологічний дискомфорт або навіть депресію.

 

Відсутність коренів взагалі не дуже добрий знак – це може говорити про слабку прихильності до сім’ї, малу значимість сімейних зв’язків. Якщо коріння висять у повітрі, без землі – дитина, можливо, не відчуває стійкості, «землі під ногами» – або просто погано орієнтується в реальному житті.

Якщо дуже ретельно промальована кора – сильна боязнь агресії і потреба в захисті.

Дупло, особливо сильно наведене – знак перенесеної в минулому травматичної, складної ситуації. Якщо в дуплі сидить білка або птах – це свідчення потреби в захисті і спокої.

Гілки – символи товариськості дитини. Якщо вони розходяться в сторони, утворюючи розкидисту крону – дитина контактна, відкрита. А от якщо, навпаки, притиснуті і намальовані однією-двома лініями – з спілкуванням можуть бути проблеми. Якщо гілки приховані листям – автор малюнку також потайливий.

Проблемно, коли відсутня крона (листя) – дитина не бачить майбутнього, не уявляє собі перспектив свого життя. Якщо гілки обрубані і обламані – це свідчення психотравми або депресії, а якщо гілки закінчуються вістрями – це прояв агресивності.

Гостра вершина (наприклад, у ялинки) говорить про те, що така агресивність – захисна, це оборона від небезпеки – справжньої чи уявної.

Якщо кущі тісно оточують будинок, може мати місце сильне бажання захистити себе захисними бар’єрами.

Кольори

Забарвлення малюнка розкриває інтелектуальний та емоційний світ дитини. Якщо малюк обрав стандартні для даної теми кольори, то це говорить про нормальний рівень його інтелектуального та загального розвитку, адекватне та реалістичне сприйняття дійсності. Нестандартні кольори дерева свідчать про

 

оригінальне мислення й бурхливу фантазію.

Якщо малюк зобразив дерево, використовуючи лише один простий олівець, це говорить про його низький інтелектуальний рівень. Хоча іноді це може означати і поганий настрій під час малювання. Дитина, яка використовує похмурі кольори, скоріш за все, емоційно пригнічена і, можливо, має проблеми з пам’яттю.

Загальний розмір дерева

Відображає емоційно забарвлене відчуття власної цінності та значущості.

Велике(більш як 2/3 аркуша) – впевненість в собі, повнота життя, енергетичне багатство. Розмір дерева ½ – 2/3 аркуша є найбільш типовим.

Зменшення розміру дерева ( до 1/3 аркуша і менше) свідчить про відсутність впевненості у собі, про відчуття дитиною власної незначущості, непотрібності, про знижену загальну енергетику.

Занадто дрібне зображення часто свідчить про перевтому людини, скутість, інертність.

Занадто великі розміри зображення – внутрішня розкутість, свобода.

Малюнок дерева займає весь аркуш, так, що стовбур та крона навіть не помістилися на аркуші повністю ( вийшли за верхній край аркуша), свідчить про надмірну активність дитини.

 

Розміщення дерева на аркуші

Розміщення малюнка у верхній частині аркуша свідчить про мрійливість дитини, відсутність схильності до активних дій,

у нижній – свідчить про практичність , приземленість, про те, що дитина живе сьогоднішнім днем.

Якщо дерево зсунуте ліворуч, то дитина тяжіє до матері, перебуває під її впливом; зсунуте праворуч – тяжіє до батька, зазнає його впливу.

стовбур

 

Стовбур

Символізує внутрішній стержень дитини, її особистісний потенціал. Прямий і рівний, правильної форми стовбур говорить про те, що малюк упевнений у собі, спокійний, розсудливий. Якщо ваш художник намалював основу стовбура, розширену вліво, то він мрійник, не дуже рішучий. Основа стовбура, розширена вправо, свідчить про надмірне благорозум’я, цілеспрямованість і навіть упертість у здобутті бажаного. Округла і розширена в обидва боки – повільність дитини, відповідальність і надійність. Стовбур, закритий зверху, свідчить про імпульсивність, несформованість абстрактного мислення.

Совбур відображає силу „Я”, віру дитини у власні можливості. Це найбільш важлива характеристика для прогнозу адаптації та потенціалу особичтісного розвитку дитини.

Якщо дерево дуже мале( буквально 2-4 см), але при цьому стовбур товстий (2см і більше), то такі діти добре адаптуються і у подальшому завойовують повагу у своєму оточенні.

Форма стовбура

Стовбур у вигляді „моркви” догори гострим кінцем інтерпретується як інфантильність, збереження установок та манери поведінки, властивих молодшим дітям.

Стовбур – „морква” гострим кінцем донизу означає певну зайву дорослість, яка буває властива самостійним, незалежним дітям. Більш раннє дорослішання відбувається тоді, коли дитині доводиться самостійно піклуватися про молодших родичів чи про хворих дітей у сім”ї , або коли мати виявляється легковажною. Такі діти керують батьками, ставляться до них поважливо, дають їм розумні поради, роблять зауваження. Так само вони поводяться й у школі з учителями, через що мають багато неприємностей.

Дерево, роздвоєне від стовбура, спостерігається в малюнках близнят, або осіб, у яких родинні зв’язки з членами сім’ї дуже значущі.

роздв стовбур

Стовбур, розчеплений у верхній частині( явно розходиться від середини)

Свідчить про наявність установок, що конфліктують; про інтереси, які важко узгоджуються ; про неможливість здійснити вибір; про прагнення зберегти й те й те. Така ситуація може провокувати істерики, поведінкові зриви, довести до неврозу.

Дерево, розщеплене донизу, або стовбури, що перехрещуються

Можливі психічні порушення, які пов”язані з подвійністю внутрішнього життя, що не є наслідком якоїсь інтриги, з розчепленням внутрішнього світу( потрібна консультація психіатра).

ялинка

Тип дерева

Листяне дерево – звичайні, нормальні стосунки з людьми;

Хвойне дерево –„колючі” взаємини з людьми (глузування і т.ін.);

Пальма – демонстративність у спілкуванні.

 

 

Крона

Ця деталь дерева розкаже про енергетичний потенціал дитини. Якщо крона схожа на хмару, то це свідчить про високий рівень самоконтролю у малюка, обережність у справах. Крона-круг – спокійність, самодостатність, можливо, егоцентризм. Крона із завитками говорить про життєрадісність, багатий енергетичний потенціал, почуття гумору. Крона з „каракулями” чи заштрихована – про тривожність, напруженість, невміння зосередитися, нерішучість.

Крона ще характеризує комунікативну сферу.

Наявність замкненого силуету крони свідчить про обмежене, чітко визначене коло спілкування.

крона

Коли крона не замкнена, дитина відкрита, готова до встановлення нових контактів.

Якщо крона складає 1\2-2\3 величини дерева, то потреба у спілкуванні відповідає „нормі”.

Збільшення або зменшення крони відносно вказаних розмірів відображає підвищення або зниження потреби у спілкуванні щодо звичайного рівня її прояву.

яблука

Яблука на дереві (або будь-які фрукти, квіти, метелики).

Свідчить про симбіотичний зв”язок з матір”ю, залежність від матері, прихильність до неї й природне підпорядкування її впливові.

Крім того, листя, квіти і фрукти на деревах говорять про спостережливість, точність, пунктуальність, легкий характер, ентузіазм, розвинене естетичне почуття, марнославство і потребу бути визнаним оточуючими. Наявність на дереві плодів ще характерно для осіб, що прагнуть до результативності в діяльності.

Гілки

Товсті гілки( одна або кілька) явно нижчі за крону й окремо від неї. Свідчать про наявність “діяльності, яка заміщає” й спрямована на компенсацію неуспішності дитини у основній діяльності( наприклад, погано вчиться, але хороший спортсмен). Провідна діяльність стає незначущою, оскільки потреба у досягненнях задовольняється діяльністю, яка заміщає основну.

Гілки на всі боки – досліджуваний шукає впевненості в різноманітних контактах. Розпорошується. Збуджений. Крім того, гілки в різні сторони – пошук самоствердження.

Відсутність гілок – труднощі встановлення контактів.

Пониклі, тонкі гілки, тонкий стовбур, слабке натискання.

Характерні для малюнків чутливих, вразливих, тривожних дітей.

береза вниз гілки

Гілки спрямовані вниз. Явно, що у людини маса невирішених проблем. Якщо малюють конкретно вербу, то це депресія і замкнутість на минулому.

Гілки спрямовані вгору. Дерево міцно стоїть на землі, гілки вгору, у людини вдалося життя, вона прагне до зростання і влади,

Якщо дитина малює стовбур і гілки однією лінією без переривання, це його бажання втекти від реальності, відмова реально дивитися на речі. Якщо всі гілки з’єднані в коло, то це бажання надавати допомогу іншим. Достаток гілок, зелені, бажання зайнятися собою, своїм зростом.

немає листя

Листя

Наявність листя ( або замкненого силуету крони) свідчить про те, що потреба у спілкуванні задовольняється;

Відсутність листя, кілька листочків на голих гілках, листя , що опало – потреба у спілкуванні не задовольняється.

Відсутність листя може також свідчити про невміння спілкуватися.

Промальовування листя свідчить про вибірковість спілкування, про те, що дитина враховує особливості людини, з якою вона спілкується.

Падаючі (або опале) листя – ознака відчуття себе покинутим, розчарованим.

Листя опадає – розпач, безсилля.

Листя спрямоване вгору (гілки спрямовані до верху сторінки) – порив, ентузіазм, прагнення до домінування.

Дупло

Людина малює дупла, сучки – це можуть бути перенесені операції, якісь неприємні моменти.

Надійно можна інтерпретувати у тих випадках, коли з дупла хтось висовується або ж хтось у ньому сидить. Це свідчить про наявність некерованих імпульсів, які періодично підштовхують дитину до здійснення вчинків(„дрібних капостей”), ніяк не властивих її поведінці.Дорослі , як правило, не вірять, що така гарна дитина могла це зробити.

Зображення на дереві гнізда, птахів та інших тварин означає що дитина має особливе ставлення до природи, для неї зазвичай і дерево чийсь будинок. Для таких людей характерним є прагнення доглядати за тваринами, рослинами.

Сонце

Сонце ліворуч свідчить про авторитет або тиск з боку матері( рідше бабусі);

Сонце праворуч свідчить про авторитет, тиск з боку батька ( рідше дідуся).

Хмаринки

Хмаринки ліворуч – втрата контакту з матір”ю, відсутність її виховного впливу;

Хмаринки праворуч – втрата контакту з батьком.

Суцільні хмаринки по усій горі аркуша, хмари брудно-сіро-синього кольору – повне порушення емоційного контакту з батьками, дитина полишена на саму себе. Якихось виховних впливів, турбот з боку батьків не спостерігається.

Пеньок

Свідчить про те, що дитина, не бачить жодних перспектив у майбутньому, життя може здаватися для неї закінченим. Вона не бачить себе у тому майбутньому, яке на неї чекає. Аналогічно інтерпретується зламане дерево.

Крім того, зламане дерево свідчить про сильне потрясіння, переживання.

Пеньок поруч із деревом (або відсунутий, через дорогу, через річку). Характеризує різкі зміни у житті ( буквально:” закінчилося одне життя, почалося інше”). Важливі порівняльна товщина пенька і дерева. Якщо стовбур дерева не тоньший за пеньок, то дитина не постраждала від змін, які відбулися у її житті. Якщо тонше – то ці зміни не травмували її , призвели до втрати впевненості у собі.

З крони дерева „виростають” самостійні дерева з кронами

Можливі шизофренічні порушення психіки, відхід у вигаданий світ, фантастичні страхи ( необхідна консультація психіатра).

Стовбур замкнений, фактично являє собою дві паралельні палки, або схожий на дошку від паркана, яку рівно зрізали зверху; гілки грубі, товсті, схожі на колоди або дошки паркана, розходяться перпендикулярно від стовбура, листя немає

Свідчить про наявність елементів аутизму у поведінці, порушенні спілкування, світосприйняття, емоційної депривації ( необхідна консультація психіатра).

Коріння є елементом, частиною дерева, і пов’язане воно із землею, харчуванням, відновленням, природою. Це основа дерева, матеріальна опора.

Зазвичай діти малюють коріння частіше парними лініями, ніж однією. Коріння, намальовані поодинокими лініями вказує на більш “примітивну” особистість, але, не в клінічному сенсі слова. Такі діти мають зазвичай схильність до виконання виконавчої, важкої роботи.

Як правило, до 12 років діти не малюють коріння дерев.

Неврівноважені досліджувані надають коріння гіпертрофоване значення, так що розміри коренів виявляються більшими, ніж саме дерево

Промальовані коріння дерева, це опора на інших, а також бажання зрозуміти себе, внутрішні зміни.

«МАЛЮНОК ЛЮДИНИ»

Розмір і розташування

Тривожні діти, діти які відчувають незахищеність схильні малювати маленькі фігури, які скромно займають лише маленьку область доступного простору. Маленькі розміри фігури можуть говорити про депресію і почутті непристосованості. Навпаки, добре пристосовані діти з розвиненим почуттям безпеки малюють вільно, легко, створюючи малюнок, який своїм розміром, розмахом і впадає в очі розміщенням на сторінці.

Занадто великі, громіздкі розміри фігури говорять слабкий внутрішній контроль і експансивність. Також це може свідчити про високу тривожність.

Нахилена фігура може відображати брак психічної врівноваженості, нестабільність.

Фігура, зміщена на аркуші вправо, говорить про орієнтацію на зовнішній світ, зсув вліво – означає акцентування на собі. Якщо дитина займає малюнком переважно верхню частину листа, значить, вона схильна до оптимізму. Про почуття пригніченості часто вказує розташуванні фігури в нижній частині аркуша.

 

Крупна, намальована з розмахом фігура, вміщена в центрі листа, говорить про завищену самооцінку.

Якщо дитина малює лінію землі і розташовує людину високо від неї (людина ніби в повітрі), то це може свідчити про відірваність від реальності, схильність до фантазії, слабкий контакт з дійсністю. Також лінія основи (землі) може означати незахищеність, вона надає малюнку стабільність.

Проведена внизу сторінки лінія характерна для дітей з нестійких сімей.

Малюнок біля самого краю листа – залежність, невпевненість у собі.

Символічні значення фігури людини

Голова – уособлення сфери інтелекту, місце локалізації “я” дитини, її психічного центру. Якщо дитина приділяє голові слабку увагу – це може говорити про проблеми адаптації до соціального середовища, труднощах спілкування або навіть наявності неврозу, оскільки голова і, зокрема, лоб – це також відображення самоконтролю та сфери соціальних контактів.

Відсутність чола означає, що дитина свідомо ігнорує розумову сферу. Співвідношення пропорцій голови і тулуба є відношення між фізичним і духовним в дитині.

Фіксація на голові може бути пов’язана з ослабленням інтелектуальних здібностей або контролю, в результаті чого значення цієї частини тіла для дитини зростає. Велика голова виступає в такому випадку як вираження прагнення компенсувати відсутню. Разом з тим велика голова може означати, що досліджуваний велике значення надає саме мисленню, раціональній сфері, а маленька голова може бути ознакою переживання власної інтелектуальної неадекватності.

Голова зображується зазвичай першою (з народження перший візуальний взаємний контакт з людиною – обличчя), якщо ця частина тіла зображується в самому кінці малювання, то ймовірний міжособистісний конфлікт.

Виділення волосся на голові може свідчити про прагнення підкреслити мужність чоловічої фігури. Акцентування дівчаток на волоссі, ретельне зображення пишних зачісок, довгих, спадаючих каскадом в поєднанні з іншими явними елементами прикрашення може свідчити про раннє сексуальне дозрівання.

Обличчя – символ сфери спілкування, найважливіший центр комунікації. Дитина, яка зазнає труднощів у спілкуванні, боязка, прагне до відходу від проблем, пов’язаних з конфліктами у відносинах з оточуючими, зображує риси обличчя нечітко, слабо їх промальовує, зображує дуже схематично, упускає зображення рис обличчя. Показовим є і той випадок, коли обличчя дитина малює в останню чергу. Відносини з іншими у такої дитини дуже поверхові. Вираз обличчя типу: вирячені очі, стиснуті губи або відкритий рот з вишкіреними зубами – символ агресії.

Добре промальовані риси обличчя говорять про увагу до себе, самоповазі. З іншого боку, зосередженість на цій частині, надмірне підкреслення і виділення рис обличчя можуть бути спробою компенсувати свою неадекватність і слабкість самоствердження.

Замальоване обличчя – досить негативний знак, який співвідноситься з втратою ідентичності, втратою почуття власного “я”. Не менш тривожний факт – зображення звірячого обличчя або такого як у робота.

Підборіддя – відображення сили волі, владності, мужності. Захоплення зображенням підборіддя, яке проявляється в тому, що його часто витирають гумкою, перемальовують, обводять або малюють помітно виступаючим, може розцінюватися як компенсація слабкості, нерішучості, страху відповідальності. Це може охарактеризувати, як прагнення до переваги і набуття значущості в очах оточуючих. Така інтерпретація ще більш обґрунтована в тому випадку, якщо сильне, з натиском, промальовування всього профілю поєднується зі слабкими, легкими лініями в зображенні інших частин.

Акуратні брови, так само як і акуратна зачіска, – свідчення піклування про власну зовнішність, доглянутість, стриманість, поміркованість. Густі, волохаті брови говорять про грубість характеру, норовистість.

Вуха – означають відкритість сприйняття або настороженість по відношенню до навколишнього світу. Вуха діти починають зображувати в досить пізньому віці, тому пропуск цієї частини тіла або приховування її за волоссям вважається незначним. Виділення вух на малюнку може свідчити про чутливість до зауважень і осуду. Вуха маленькі або відсутні – прагнення уникати критику, небажання чути.

Очі великі, з промальованими зіницями або без зіниць з заштрихованими склерами – символ страху або тривоги. Пильний, пронизливий погляд – ознака агресивності. Очі широко відкриті, але не перебільшені, можуть бути знаком допитливості. Погляд не прямий, а скошений, прищурення говорить про підозрілість, настороженість. Маленькі очі ознака скритності, зосередженості на собі, зануренності у власні почуття. Закриті очі – спроба відгородитися від зовнішнього світу, від контактів з оточуючими. Красиві, симетричні, добре промальовані очі – відображення бажання бути привабливим, симпатичним іншим людям. Довгі вії – кокетливість, демонстрація себе.

Яскраво виражені ніздрі – примітивна агресія.

Рот – багатозначний елемент. Якщо рот відкритий, то це прийнято вважати ознакою агресії або вербальної активності агресивного характеру, якщо промальовані зуби, то це явна агресія. Можливо, вона носить захисний характер. Рот, позначений однією прямою рисою, може свідчити про внутрішню напругу. Рот з вираженою «натягнутою» посмішкою – вимушена хорошість, пред’явлення соціально схвалюваних реакцій.

Губи – загальноприйнятий символ сексуальної сфери. Пухкі губи фігури, намальованої дівчинкою – ознака вірної статевої ідентифікації. Промальовані губи на малюнку підлітка можуть означати наявність нарцисичних тенденцій.

Шия є сполучною ланкою між тілом (символ тваринних пристрастей, імпульсивного  життя) і головою (інтелектуальний центр, розум, контроль). Області шиї приділяють увагу ті, хто стурбовані співвідношенням тілесних спонукань і свідомого контролю. Такі люди не впевнені, що завжди можуть впоратися зі своїми імпульсами. Підкреслена шия (в тому числі намисто, ланцюги, комірці) – потреба в інтелектуальному контролі або потреба знизити контроль (бажання відокремитися від голови, суїцидні асоціації). Крупна шия – усвідомлення тілесних імпульсів, намагання їх контролювати. Відсутність шиї – ймовірність відсутності сепарації (відділення) з батьківською сім’єю (існує ймовірність сепарації в подружній сім’ї через розлучення).

Тулуб – символ уявлення дитини про фізичний вигляд людини. Сильне, мускулисте тіло, намальоване слабкою дитиною – ознака компенсації відсутнього, ідеального для неї фізичного вигляду. Велике, сильне тіло з потужними плечима на малюнку дитини нормальної статури – внутрішня сила. Широкі, масивні плечі служать вираженням фізичної сили і переваги. Підлітки, які відчувають сексуальну неадекватність, можуть виражати це в сильно виділених по відношенню до інших частин тіла плечах. Якщо сильна дитина малює слабке тіло, то, можливо, це пов’язано з якимось переживанням з минулого досвіду. Тендітне тіло може бути вираженням власної слабкості. Дитина, що прагне потурати своїм бажанням і ігнорує будь-які прояви самоконтролю, може намалювати слабке, безвольне тіло з непропорційно маленькою головою.

В цілому округла форма тулуба – врівноваженість, спокійний характер. Незграбна, прямокутної форми фігура асоціюється з мужністю, енергійністю та експресивністю. Якщо фігура прикрашається додатковими аксесуарами (бантики, пряжки та ін.), то це означає підвищену увагу до власної персони.

Вкрай негативна ознака – зображення нутрощів тіла. Це свідчить про серйозні психічні порушення.

Плечі – фізична сила або потреба у владі. Великі – відчуття великої сили або надмірна заклопотаність силою і владою, сильні тілесні імпульси. Дрібні – відчуття малоцінності. Незграбні – обережність, захист. Похилі – відчай, відчуття провини.

Руки – символ активності, комунікативності і контактності. Якщо руки людини розведені в сторони, як для обійм, протягнуті по напрямку до оточення – це ознака товариськості, активної взаємодії із зовнішнім світом. Якщо ж руки, навпаки, заховані за спиною, мляво висять уздовж тіла, щільно притиснуті до тіла, долоні приховані в кишенях – це може говорити про некомунікабельність і замкнутість. У поєднанні з іншими особливостями малюнку це може виявитися ознакою відходу в себе. Інша важлива характеристика зображення рук – це їх тонус. Гнучкі, рухливі означають хорошу соціальну пристосованість, легкість встановлення контактів з оточенням. Жорсткі, негнучкі, механічно розпростерті, зігнуті під прямими кутами руки можуть характеризувати поверхневі і неемоційні контакти із зовнішнім світом. Руки за спиною – небажання поступатися, прямолінійність, контроль потягів, пригнічена агресія. Руки за спиною або в кишенях можуть так само свідчити про почуття провини, невпевненості в собі. Руки напружені і притиснуті до тіла – неповороткість, скутість, напруга; пригніченість, може бути наслідком регулярного агресивного насильницького впливу. Рука, як боксерська рукавичка – витіснена агресія. Руки неясно окреслені – брак самовпевненості у діяльності та соціальних відносинах.

Відсутність рук – крайня ступінь пасивності, бездіяльності, некомунікабельності, боязкості, інтелектуальної незрілості. У поєднанні з такими особливостями малюнка, як відсутність роту, та тулуба свідчить про погану пристосованість дитини. Для дітей старшого віку відсутність рук – дуже незвичайний факт. Крім того, це може виражати почуття провини, яке відчуває дитина у зв’язку зі своїм агресивним, ворожим ставленням. Те ж саме можуть означати сильно заштриховані кисті рук.

Короткі руки можуть свідчити про замкнутість, спрямованість всередину, на себе, і прагнення тримати себе в певних рамках, не дозволяючи проявлятися своїм імпульсам.

Якщо дитина малює довгі руки – це говорить про спрямованість у зовнішній світ, контактність, прагнення здобувати, накопичувати.

Великі, м’язисті руки малюють діти, що визнають пріоритет сили, діти, які прагнуть стати фізично сильними, також великі і сильні руки виникають на малюнках тих, хто намагається таким чином врівноважити, компенсувати власну слабкість. З іншого боку, дитина, що усвідомлює свій слабкий фізичний стан, може зобразити тонкі, тендітні руки.

Великі долоні – ознака діяльного, вибухового характеру, тоді як відсутність долонь свідчить про непристосованість, відсутність віри в свої сили, почуття непридатності. Слабо промальовані долоні говорять про недостатню контактність, обмеженість в сфері спілкування та низьку продуктивність в заняттях практичною діяльністю.

Ретельно промальовані пальці означають здатність контролювати ситуацію, тримати в руках, керувати нею. Довгі пальці з нігтями  – ознака агресії, войовничості.

Кулаки на руці відведеної від тіла – відкрита ворожість, бунтарство, протистояння. Якщо ж руки зі стиснутими кулаками притиснуті до тіла, можна говорити про приховану, подавлену тенденцію до бунту. Про агресію можуть говорити пальці, зображені так, ніби людина готова схопитися за щось, подібно кігтям хижого птаха. Інші можливі символи ворожого ставлення: руки, підняті вгору, зафарбовані руки.

Ноги – символ опори, стійкості, спрямованості на практичну орієнтацію. Малюнок початий зі ступень і ніг – ознака того, що домінує емоція страху, потреба зміцнитися. Ноги відсутні (або домальований п’єдестал) – замкнутість, відчуття відсутності власної опори.

Стопи намальовані в профіль – це ознака стійкості, впевненості в собі. Стопи, звернені пальцями до спостерігача, або відсутність стоп висловлюють почуття невпевненості. Підлітки, що відокремлюють на малюнку нижню половину тіла жирною рискою, можуть таким чином висловити наявність проблем, пов’язаних із сексуальною сферою. Слабкі, короткі, погано промальовані або заштриховані ноги – ознака невпевненості, слабкості, власної нікчемності, занепаду духу. Якщо ступні одягненої людини зображуються з пальцями, то це може свідчити про крайню агресивність. Маленькі, нестійкі ступні – досить часта особливість малюнків дітей, які відчувають почуття незахищеності. Такі діти малюють нестійкі фігури, готові впасти в будь-який момент через вкрай слабку стійкість крихітних ступень. Дитина несвідомо висловлює в символічному вигляді нестійкість особистості, будуючи її на слабкій, ненадійній основі. У разі нестачі базового почуття захищеності розвиток особистості порушено; постійна тривожність продовжує перешкоджати рух до емоційної зрілості і розумового здоров’я.

Приховування області геніталій часто зустрічається в малюнках дівчаток-підлітків. У жіночої фігури руки зображуються як такі, що прикривають нижню частину живота (або можуть бути зображені об’єкти, наприклад, квіти), в той час як руки чоловічої фігури сміливо розводяться в сторони.

Інші особливості малюнку

Ефект прозорості (можливість бачити на малюнку одну деталь крізь іншу) – цілком природно для дітей до 6 років. У більш старшому віці це може мати вже негативне значення, оскільки прозорість деталей суперечить реальності. Мова може йти як про невелику затримку розвитку, так і про більш серйозні порушення, такі, як дезорганізація особистості або розумова відсталість. В “м’якому” варіанті прозорість може також свідчити про те, що дитина відчуває себе позбавленою підтримки і захисту.

Необов’язкові деталі (сигарета або трубка, зброя, тростина, гудзики, кишені, капелюх). Зброя в руках намальованої фігури трактується як ознака ворожого, агресивного ставлення. Ґудзики в малюнках дітей старшого віку можуть говорити про недостатню зрілість, інфантильність. Про те ж саме свідчить виділення кишень. Акцентування на таких елементах, як краватка і капелюх, як прийнято вважати, має сексуальний підтекст. Інші сексуальні символи – це трубка, сигарета і рідше тростина. Виділення ширінки на брюках можна спостерігати у підлітків, стурбованих мастурбацією.

Розрізнені частини тіла. Подібні випадки безсумнівно свідчать про відхилення, оскільки переважна більшість дітей, навіть з найперших своїх спроб зобразити людину, малюють інтегровану фігуру. Малюнок людини, в якому частини розсіяні безвідносно один до одного – явне відхилення від норми.

Акцентування на штрихуванні всієї намальованою фігури або її частини можна спостерігати в малюнках тривожних дітей. Штрихування може бути обмежене обличчям, нижньою частиною тіла або, зокрема, областю геніталій.

Відмову малювати людину і зображення неживих об’єктів необхідно розглядати як незвичайний, можливо, девіантний вчинок, який передбачає труднощі в міжособистісних стосунках, байдужість, емоційну відчуженість, аутизм.

Факти стирання вважаються вираженням тривоги і незадоволеності, нерішучості, невдоволеності собою. Як правило, стирання призводять до погіршення, а не до поліпшення малюнка, підтверджуючи тим самим, що служать вираженням конфлікту.

Зображення дитиною фігури протилежної статі може бути вираженням сплутаної сексуальної ролі, сильної прихильності або залежності від батька протилежної статі.

Голова зображена потилицею – тенденція до замкнутості.

Голова в профіль, а тіло в анфас – тривога, викликана середовищем і потребою в спілкуванні.

Людина, ніби біжить – бажання втекти, сховатися, можлива паніка і страх.

Людина без частин тіла – відкидання, невизнання, заперечення відповідних функцій.

Людина в профіль: як особа, так і тіло – відчуженість, замкнутість.

Амбівалентний профіль – певні частини тіла дивляться в різні боки – сильна фрустрація з прагненням позбутися неприємної ситуації.

Карикатура – властиве підліткам переживання неповноцінності. Ворожість, самопрезирство.

Розриви ліній, стерті деталі, пропуски, акцентування, штрихування – сфера конфлікту.

Контур неяскравий, неясний– боязкість.

Енергійні, упевнені штрихи – наполегливість, безпека.

Ескізний контур – тривога, боязкість.

Легкий натиск – низькі енергетичні ресурси, скутість.

Лінії з натиском – агресивність, наполегливість.

Неоднаковий натиск – імпульсивність, нестабільність, тривога, незахищеність.

Загальний вигляд малюнку

Подивимося, яка зображена погода – вона відображає переживання дитини в цілому. Швидше за все, чим гірша погода намальована, тим більш імовірно, що вона сприймає оточення як вороже, давляче, і навпаки, чим краще погода – тим спокійніше у дитини на душі.

Якщо малюнок знаходиться на краю аркуша – швидше за все, дитина відчуває себе невпевнено.
Вважається, що права сторона картинки символізує майбутнє, а ліва – минуле. Тобто розміщення малюнка переважно у лівій половині аркуша – це акцентування на подіях минулого, а в лівому верхньому куті аркуша – схильність уникати нових переживань і бажання піти в минуле або заглибитися у фантазії, або страх перед майбутнім.
Ну а сильний зсув до правого краю аркуша – навпаки, бажання «втекти» в майбутнє і позбутися від минулого.

Крім того, варто також уважно поспостерігати, в якій послідовності дитина малює запропоновані елементи. Вважається, що якщо першим намальована людина, то основне для дитини зараз – усвідомлення себе і свого місця в світі. Якщо спочатку зображується дерево, то на першому місці – життєва енергія. Ну а якщо малюк насамперед намалював будинок, головне для нього в даний час – безпека.

І, звичайно, важливо не тільки те, що малює дитина, але і як вона це робить і що при цьому каже.
Якщо вона весь час турбується, що малює погано, «неправильно» – мабуть, вона недостатньо впевнена у собі.
Якщо по ходу малювання зменшуються темп і продуктивність – нервова система дитини схильна до швидкого виснаження.
Ну а якщо тестування викликає явний опір і відмову – вона не бажає розкрити себе або намагається приховати проблеми.

На завершення хотілося б ще раз підкреслити, що по парі тривожних ознак не можна судити про загальну картину.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 4.

Вправа на розвиток уяви «Домалюй».

Художник почав малювати картину, але встиг зобразити лише геометричні фігури, а потім побіг по справах і забув про неї. Давай допоможемо йому домалювати. Назви фігури, що зображені. Тобі необхідно до кожної з них домалювати якісь деталі, щоб отримати не просто фігуру, а якийсь предмет. Це може бути що завгодно.

«домалюй фігури»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 5.

 Методика на виявлення дитячих страхів О.І. Захарова і М.Панфілова

Мета: виявлення та уточнення переважаючих видів страхів у дітей старше 3-х років.

Перш ніж допомогти дітям у подоланні страхів, необхідно з’ясувати, весь спектр страхів і до яких конкретно страхів вони схильні.

Зазвичай дана методика підходить в тих випадках, коли дитина ще погано малює чи не любить малювати.

Дорослий малює контурно два будинки (наодному або на двох аркушах): чорний і червоний. І потім пропонує розселити в будиночки страхи зі списку (дорослий називає по черзі страхи). Записувати потрібно ті страхи, які дитина поселила у чорний будиночок.

У дітей старшого віку можна запитати: “Скажи, ти боїшся або не боїшся …”.

Бесіду слід вести неквапливо й грунтовно, перераховуючи страхи і чекаючи відповіді “так” – “ні” або “боюся” – “не боюся”. Повторювати питання про те, боїться або не боїться дитина, слід лише час від часу. Тим самим уникаючи наводки страхів, їх мимовільне навіювання. При стереотипному запереченні всіх страхів просять давати розгорнуті відповіді типу “не боюся темряви”, а не “ні” або “так”. Дорослий, що задає питання, сидить поруч, а не навпроти дитини, не забуваючи її періодично підбадьорювати і хвалити за те, що вона говорить все як є. Краще, щоб дорослий перераховував страхи по пам’яті, тільки іноді заглядаючи в список, а не зачитуючи його.

Після виконання завдання дитині пропонується закрити чорний будинок на замок (намалювати його), а ключ – викинути. Даний акт заспокоює актуалізовані страхи.

Аналіз отриманих результатів полягає в тому, що експериментатор підраховує страхи в чорному будинку і порівнює їх з віковими нормами. Загальні відповіді дитини об’єднуються в кілька груп та видів страхів. Якщо дитина в трьох випадках з чотирьох-п’яти дає стверджувальну відповідь, то цей вид страху діагностується як наявний.

Інструкція для дитини: “У чорному будиночку живуть страшні страхи, а в червоному – не страшні. Допоможи мені розселити страхи зі списку по будиночках”.

Ти боїшся?
1. коли залишаєшся один;
2. нападу;
3. захворіти, заразитися;
4. померти;
5. того, що помруть твої батьки;
6. когось із дітей;
7. когось із людей;
8. мами чи тата;
9. того, що вони тебе покарають;
10. Баби Яги, Кощія Безсмертного, Бармалея, Змія Горинича, чудовиська. (У школярів до цього списку додаються страхи невидимок, скелетів, Чорної руки, Пікової Дами – вся група цих страхів позначена як страхи казкових персонажів);
11. перед тим як заснути;
12. страшних снів (яких саме);
13. темряви;
14. вовка, ведмедя, собак, павуків, змій (страхи тварин);
15. машин, поїздів, літаків (страхи транспорту);
16. бурі, урагану, повені, землетрусів (страхи стихії);
17. коли дуже високо (страх висоти);
18. коли дуже глибоко (страх глибини);
19. в тісній маленькій кімнаті, приміщенні, туалеті, переповненому автобусі, метро (страх замкнутого простору);
20. води;
21. вогню;
22. пожежі;
23. війни;
24. великих вулиць, площ;
25. лікарів (крім зубних);
26. крові (коли йде кров);
27. уколів;
28. болю (коли боляче);
29. несподіваних, різких звуків, коли щось раптово впаде, стукне (боїшся, здригаєшся при цьому);
30. зробити що-небудь не так, неправильно (погано – у дошкільнят);
31. спізнитися в садок (школу);

Всі перераховані тут страхи можна розділити на кілька груп:
1. Медичні страхи – біль, уколи, лікарі, хвороби;
2. Страхи, пов’язані із заподіянням фізичної шкоди – транспорт, несподівані звуки, пожежа, війна, стихії;
3. Страх смерті (своєї);
4. Боязнь тварин;
5. Страхи казкових персонажів;
6. Страх темряви і кошмарних снів;
7. Соціально-опосередковані страхи – людей, дітей, покарань, запізнень, самотності;
8. Просторові страхи – висоти, глибини, замкнутих просторів;

Не варто забувати, що наявність страхів в певному віковому періоді є нормою.

3 – 5 років: смерть (діти усвідомлюють кінцівку життя); страшні сни; напад бандитів; вогонь і пожежа; хвороба і операція; природні стихії; отруйні змії; смерть близьких родичів.

6 – 7 років: зловісні істоти (відьма, привиди, та ін.); втрата батьків або страх загубитися самому; почуття самотності (особливо вночі через чорта, диявола та ін.); шкільний страх (бути неспроможним відповідати образу «хорошої» дитини); фізичне насильство.

7 – 8 років: темні місця (горище, підвал, та ін.); реальні катастрофи; втрата любові оточуючих (з боку батьків, вчительки, ровесників і т.д.); запізнення в школу або відірваність від домашнього та шкільного життя; фізичне покарання і неприйняття в школі.

8 – 9 років: невдачі в школі або грі; власна брехня або негативні вчинки, помічені іншими; фізичне насильство; сварка з батьками, їх втрата.

9 – 11 років: невдачі вшколі або спорті; захворювання; окремі тварини (щури, табун коней та ін.); висота, відчуття кружляння (деякі каруселі); зловісні люди (хулігани, наркомани, грабіжники, злодії тощо)

11 – 13 років: Неуспіх; власні дивні вчинки; невдоволення своєю зовнішністю; сильне захворювання або смерть; власна привабливість, сексуальне насильство; ситуація демонстрації власної дурості; критика з боку дорослих; втрата особистих речей.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 6.

Тест «Неіснуюча тварина»

Метод дослідження побудований на теорії психомоторного зв'язку. Для реєстрації стану психіки використовується дослід­ження моторики (зокрема, моторики домінантної руки, зафіксованої у вигляді графічного сліду руху, малюнка) За І. М. Сєченовим, будь-яке уявлення, що виникає в психіці, будь-яка тенденція, пов'язана з цим уявленням, закінчується рухом.

За своїм характером тест «Неіснуюча тварина» належить до проективних. Для статистичної перевірки або стандартизації, результат аналізу може бути поданий в описових формах. За своїм складом даний тест — орієнтовний, і як єдиний метод дослідження не використовується, тому вимагає поєднання з іншими мето­дами, як комплексний інструмент дослідження.

Інструкція: «Вигадайте і намалюйте НЕІСНУЮЧУ тварину і назвіть її НЕІСНУЮЧОЮ назвою».

 

Показники та інтерпретація

РОЗМІЩЕННЯ МАЛЮНКА НА АРКУШІ.

У нормі малюнок розташо­ваний по середній вертикальній лінії паперу. Папір краще взяти білий або злегка кремовий, не глянцевий. Малювати олівцем серед­ньої м'якості (ручкою і фломастером користуватися не можна).

Розміщення малюнка ближче до верхнього краю (чим ближче, тим більше виражена якість) трактується як висока самооцінка, як незадоволеність своїм статусом у соціумі, недостатність визнання оточуючими, як претензія на просування і визнання, тенденція до самоствердження.

Розміщення малюнка в нижній частині — зворотна тенден­ція: невпевненість у собі, низька самооцінка, пригніченість, нері­шучість, незацікавленість у своєму статусі в соціумі, у визнанні, відсутність тенденції до самоствердження.

ЦЕНТРАЛЬНА СМИСЛОВА ЧАСТИНА ФІГУРИ (голова або замінююча її деталь). Голова повернена вправо — стійка тенден­ція до діяльності, дієвості: майже все, що планується — здійсню­ється або, принаймні, починає здійснюватися (якщо навіть і не доводиться до кінця). Досліджуваний активно переходить до реа­лізації своїх планів, нахилів.

Голова повернена вліво — тенденція до рефлексії, до розду­мів. Це не людина дії: лише незначна частина її задумів реалі­зується або хоча б починає реалізовуватися. Нерідко їй прита­манний страх перед активними діями і нерішучість (чи це відсутність прагнення до дії, чи боязнь активності — слід вирі­шити додатково).

Положення «анфас», тобто голова на того, хто малює (на себе), трактується як егоцентризм.

На голові розташовані деталі, що відповідають органам чуття - вуха, рот, очі. Значення деталей «вуха» — пряме: зацікав­леність в інформації, вагомість думки оточуючих про себе. Додат­ково за іншими показниками і їх поєднанням визначається, чи робить досліджуваний що-небудь для завоювання позитивної оцінки чи тільки продукує на оцінки оточуючих відповідні емо­ційні реакції (радість, гордість, образа, смуток), не змінюючи своєї поведінки. Відкритий рот, у поєднанні з язиком, за відсутності про­мальовування губ, трактується як велика мовна активність (бала­кучість), в поєднанні з промальовуванням губ — як чуттєвість; іноді і те, й інше разом. Відкритий рот без промальовування язика і губ, особливо закритий, трактується як легкість виникнення побоювань і страхів, недовір'я. Рот із зубами — вербальна агресія, у більшості випадків — захисна (огризається, задирається, гру­біян у відповідь на звертання до нього. Для дітей і підлітків харак­терний малюнок закритого рота округлої форми (боязливість, тривожність).

Особливе значення надається очам. Це — символ властивого людині переживання страху: підкреслюється різким промальовуванням райдужки. Слід звернути увагу на наявність або відсут­ність вій. Вії — істероїдно-дємонстративні манери поведінки; але для чоловіків жіночні риси вдачі з промальовуванням зіниці і райдужки збігаються рідко. Вії — також зацікавленість в захо­пленні оточуючих зовнішньою красою і манерою одягатися, надання цьому великого значення.

Збільшений (у порівнянні з фігурою) розмір голови говорить про те, що досліджуваний цінує раціональний початок (можливо, і ерудицію) в собі і оточуючих.

На голові також можуть бути розташовані додаткові деталі: наприклад, роги — захист, агресія. Визначити у поєднанні іншими ознаками — кігтями, щетиною, голками — характер цієї агресії: спонтанна або захисна, у відповідь. Пір'я — тенденція до самовиправдання, до демонстративності. Грива, шерсть, подібність зачіски — чуттєвість, підкреслення своєї статі і іноді орієнтація на свою сексуальну роль.

НЕСУЧА, ОПОРНА ЧАСТИНА ФІГУРИ (ноги, лапи, іноді постамент). Розглядається розмір цієї частини по відношенню до всієї фігури і форми:

а) масивність цієї частини тіла свідчить про ґрунтовність, обду­маність, раціональність ухвалень рішення, шляху до висно­вків, формування-думки, опора на істотні положення і зна­чущу інформацію;

б) слабка вираженість або відсутність опорної частини фігури — про поверховість думок, легковажність у висновках і безпідставність думок, іноді імпульсивність в ухваленні рішень.

Звернути увагу на характер з'єднання ніг з корпусом: точне, ретельне або недбале, ноги слабо сполучені або не сполучені зовсім — це характер контролю за своїми міркуваннями, висновками, рішеннями. Однотипність і односпрямованість форми ніг, лап, будь-яких елементів опорної частини — конформність думок і установок в ухваленні рішень, їх стандартність, банальність. Різноманітність у формі і положенні цих деталей — своєрідність установок і думок, самостійність, і не банальність; іноді навіть творче начало (відповідно незвичної форми) або нестандартність думок (ближче до патології).

ЧАСТИНИ, ЩО ПІДІЙМАЮТЬСЯ НАД РІВНЕМ ФІГУРИ. Можуть   бути   функціональними   або   прикрашаючими:   крила,

додаткові ноги, щупальця, деталі панцира, пір'я, бантики на зразок завитих кучерів, квітково-функціональні деталі — пояснюється як енергія охоплення різних галузей людської діяльності, впевненість у собі, «саморозповсюдження» з неделікатним і нерозбірливим утиском оточуючих або допитливість, бажання брати участь у якомога більшому числі справ оточуючих, завоювання собі місця під сонцем, захопленість своєю діяльністю, сміливість підприємців (відповідно значенню деталі-символу — крил або щупалець і т. д.). Деталі, що прикрашають вказують на демонстративність, схиль­ність привертають до себе увагу оточуючих, манірність (наприклад, кінь або її неіснуюча подібність в сутані з павиного пір'я).

ХВОСТИ. Виражають відношення до власних дій, рішень, висновків, до своєї вербальної продукції, судячи з того, куди повер­нені ці хвости: вправо (на листку) або вліво.

Хвости повернені вправо — відношення до своїх дій і пове­дінки. Вліво — відношення до своїх думок, рішень; до втрачених можливостей, до власної нерішучості. Позитивне або негативне забарвлення цього відношення виражене напрямком хвостів угору (впевнено, позитивно, бадьоро) або вниз (незадоволеність собою, сумнів у власній правоті, жаль про зроблене, сказане, роз­каяння і т. п.). Слід звернути увагу на хвости, що складаються з декількох, іноді повторюваних, ланок, на особливо пишні хвости, довгі й розгалужені.

КОНТУРИ ФІГУРИ. Аналізуються за наявністю виступів (шипів, панцирів, голок тощо), промальованістю і затемненням лінії контуру. Це захист від оточуючих, агресивність — якщо вона має гострі кути; страх і тривога — якщо має затемнення, «зафарбовування» контурної лінії; побоювання, підозрілість — якщо поставлені щити, «заслони», лінія подвоєна. Спрямованість такого захисту — відповідно до просторового розташування: верх­ній контур фігури — проти вищестоящих, проти осіб, що мають можливість накласти заборону, обмеження, здійснити примус, тобто проти старших за віком, батьків, учителів, керівників; ниж­ній контур — захист проти глузувань, невизнання, відсутність авторитету у підлеглих, молодших за віком, боязнь осуду; бокові контури — недиференційована боязкість і готовність до будь-якого самозахисту і в різних ситуаціях; те ж саме — елементи «захисту», розташовані не по контуру, а всередині контуру, на самому корпусі тварини. Справа — стосовно процесу діяльності (реальної), зліва — більше своїх думок, переконань, смаків.

ЗАГАЛЬНА ЕНЕРГІЯ. Оцінюється кількість зображених дета­лей — чи їх тільки необхідна кількість, щоб дати уявлення про вигадану неіснуючу тварину (тіло, голова, кінцівки або тіло, хвіст, крила і т. п.): із заповненим контуром, без штрихування і додатко­вих ліній і частин, просто примітивний контур, — або має місце щедре зображення не тільки необхідних, але й «ускладнюючих конструкцію додаткових деталей. Чим більше складових частин і елементів, тим вища енергія. В іншому випадку — економія енер­гії, астенічність організму, хронічне соматичне захворювання. Те ж саме підтверджується характером лінії — слабка павутиноподібна лінія, «возить олівцем по паперу», не натискаючи на нього. Протилежний же характер ліній — жирна з натиском — не є полярним: це не енергія, а тривожність. Слід звернути увагу на різко продавлені лінії, видимі навіть на зворотному боці листа (судорожний, високий тонус м'язів ї руки) — різка три­вожність. Звернути увагу також на те, яка деталь, який символ виконаний таким чином (тобто до чого прив'язана тривога).

ОЦІНКА ХАРАКТЕРУ ЛІНІЇ (дубляж лінії, недбалість, неаку­ратність з'єднань, «острівці» з ліній, що заходять один на одного, заштриховані частини малюнка, «забруднення», відхилення від вертикальної осі, стереотипності ліній і т. д.). Оцінка здійснюється так само, як і при аналізі піктограми. Те ж саме стосується фраг­ментарності ліній і форм, незавершеності, обірваності малюнка.

Тематично тварини діляться на загрозливих і нейтральних (поді­бних до лева, бегемота, вовка або птаха, равлика, мурашки, або білки, собаки, кішки). Це — відношення до власної персони і до свого «Я», уявлення про своє становище у світі, ідентифікація себе по зна­чущості (із зайцем, комашкою, слоном, собакою і т. д.). У даному випадку мальована тварина — представляє того, хто малює.

Уподібнення мальованої тварини людині, починаючи з поста­новки тварини на дві лапи замість чотирьох або більше, і закінчу­ючи одяганням тварини в людський одяг (штани, спідниці, банти, пояси, плаття), включаючи схожість морди на обличчя, ніг і лап на руки, — свідчить про інфантильність, емоційну незрілість, від­повідно до ступеня вираженості «олюднення» тварини. Механізм схожий (і паралельний) алегоричному значенню тварин і їх характерів у казках, притчах.

Ступінь агресивності виражений кількістю, розташуванням і характером кутів у малюнку, незалежно від їх зв'язку з тією чи іншою деталлю зображення. Особливо вагомі в цьому відношенні прямі символи агресії — кігті, зуби, дзьоби. Слід звернути увагу також на наголошенні на сексуальних ознаках — вимені, сосках, грудях при людиноподібній фігурі та ін. Це відношення до статі, аж до фіксації на проблемі сексу.

Фігура круга (особливо нічим не заповненого) символізує і виражає тенденцію до потайливості, замкнутість, закритість свого внутрішнього світу, небажання давати звіт про себе оточуючим, нарешті, небажання піддаватися тестуванню. Такі малюнки зви­чайно дають дуже обмежену кількість даних для аналізу.

Необхідно звертати увагу на випадки умонтування механічних частин у тіло тварини — постановка тварини на постамент, трак­торні або танкові гусениці, прикріплення до голови пропелера, гвинта; умонтування в око електролампи, в тіло і кін­цівки тварини — рукояток, клавіш і антен. Це часто спостеріга­ється у хворих на шизофренію і глибоких шизоїдів.

Творчі можливості звичайно виражені кількістю елементів, що поєднуються у фігурі: банальність, відсутність творчого начала набирають форми «готової», існуючої тварини (людини, коня, собаки, свині, риби), до якої приєднується теж «готова», існуюча деталь, щоб намальована тварина стала неіснуючою — кішка з крилами, риба з пір'ям, собака з ластами і т. п. Оригінальність вияв­ляється у формі побудови фігури з елементів, а не цілих заготовок.

Назва може виражати з'єднання змістовних частин («заєць, що літає», «бегекіт», «мухожер» і т. п.). Інший варіант — словотворення з книжно-науковим, іноді латинським суфіксом або закінченням («ратолетиус» і т. п.). Перше свідчить про раціональність, конкретну установку при орієнтуванні й адаптації; друге — про демонстративність, спрямовану головним чином на показ власного розуму, ерудиції, знань. Зустрічаються назви поверхнево-звукові без жодного осмислення («лялие», «лиошана», «гратекер» тощо), що знаменують легковажне ставлення до оточуючих, невміння враховувати сигнал небезпеки, наявність афективних критеріїв в основі мислення, перевагу естетичних елементів у думках над раціональними.

Спостерігаються іронічно-гумористичні назви («риночурка», «пузиренд» і т. п.) — при відповідно іронічно-поблажливому ставленні до оточуючих. Інфантильні назви мають елементи, що звичайно повторюються («тру-тру», «лю-лю», «кускус» і т. ін.). Схильність до фантазування виражена звичайно подовженими назвами («аберосинотиклирон», «гулобарниклета-миешиния» тощо).

 

 

Додаток 7.

ДІАГНОСТИКА ВАД ОСОБИСТІСНОГО РОЗВИТКУ (ДВОР)

Опитувальник для дітей 9-11 років

Анкетування проводиться груповим методом, з кожним класом окремо.

Інструкція. „Діти вам пропонується відповісти на запитання, які стосуються різних сторін вашої особистості: поведінки, самопочуття, бажань, страхів, переконань тощо. Ви маєте чудову нагоду поглянути на себе збоку: які ви, що знаєте про себе, і поділитися цими  знаннями з дорослими. Аби вони краще пізнали вас, зрозуміли і могли краще вам  спілкуватися, навчати.

Свою згоду із твердженням опитувальника позначте (+) у спеціальному бланку для відповідей навпроти  відповідного номера твердження; свою незгоду із твердженням позначте  (-) у тому  самому бланку навпроти відповідного номера твердження.

Не розмірковуйте довго над твердженнями, відповідайте, добре вслухаючись у зміст. Всі відповіді, які ви дасте, будуть правильними, якщо ви відповіли чесно”.

Бланк відповідей

 

І	2	3	4	5	6	7	8	9
1.	11.	21.	31.	41.	51.	61.	71.	81.
2.	12.	22.	32.	42.	52.	62.	72.	82.
3.	13.	23.	33.	43.	53.	63.	73.	83.
4.	14.	24.	34.	44.	54.	64.	74.	84.
5.	15.	25.	35.	45.	55.	65.	75.	85.
6.	16.	26.	36.	46.	56.	66.	76.	86.
7.	17.	27.	37.	47.	57.	67.	77.	87.
8.	18.	28.	38.	48.	58.	68.	78.	88.
9.	19.	29.	39.	49.	59.	69.	79.	89.
10.	20.	30.	40.	40.	60	70.	80.	90

       Обробка результатів

Додаються всі плюси по стовпчиках-шкалах:

1. тривожність;
2. імпульсивність;
3. агресивність;
4. схильність до нечесної поведінки;
5. асоціальність;
6. замкнутість;
7. невпевненість;
8. екстернальність;
9. естетична нечутливість.

Тут випущена шкала артизму, оскільки відповідна анкета стосується дітей дошкільного віку.

Рівнева шкала оцінки стандартна:

8-1 балів – високий рівень вираженості вади;

4-7 балів – середній рівень вираженості вади;

1-3 бали – низький рівень вираженості вади.

Зміст опитувальника

Мені важко зосередитися на чомусь одному. Я не можу довго працювати не втомлюючись. Я переживаю з будь-якого приводу. Під час виконання завдання я дуже напружений, скутий. Я часто думаю про можливі неприємності. Я лякливий, багато що викликає в мене страх. Я не люблю чекати. Я не люблю починати нову справу. Я сплю неспокійно, погано засинаю. Я не впевнений у своїх силах, боюся труднощів.

Я завжди  знаходжу  швидку відповідь, коли про щось запитують (можливо, і неправильну, але дуже швидку). У мене часто змінюється настрій. Мені часто все набридає. Я швидко, не вагаючись приймаю рішення. Я часто відволікаюсь на уроках. Коли хтось з дітей на мене кричить, я також кричу у відповідь. Я впевнений,  що впораюся з будь-яким завданням. Я люблю діяти, а не розмірковувати. В іграх  я не підкоряюся загальним правилам. Я гарячкую під час розмови, часто підвищую голос.

Коли хтось мене образить, я прагну поквитатися з ним. Іноді мені приносить задоволення, коли я щось зламаю, розіб’ю, розірву. Я дуже серджуся, коли хтось сміється з мене. Мені здається, що інколи я хочу зробити якусь шкоду. У відповідь на  розпорядження мені хочеться зробити все навпаки. Я люблю бути першим, верховодити, підкоряти собі інших. Я легко  можу  посваритися чи побачитися. Я не  поступаюся іншим, не ділюся з ними нічим. Я не можу змовчати, коли чимось незадоволений. Часом я так наполягаю на своєму, що людям навколо уривається терпець.

Я люблю, коли мене хвалять за те, що насправді зробила інша  людина. Мені подобається отримувати більше того, що насправді належить. Я часто звинувачую кого-небудь у тому, в чому насправді  винен сам. Трапляється, що я привласнюю речі, що належать іншій людині. Мені подобається перебільшувати,  хвалитися, вигадувати небилиці. Я часто порушую свої обіцянки. Я завжди знаходжу  виправдання непорядному вчинку. Я не визнаю своїх помилок. Я роблю все задля своєї  користі. Я рідко зізнаюся, що заподіяв комусь шкоду.

Я часто порушую правила поведінки, встановленні вчителем. Я люблю сміятися з інших. Я кривджу своїх товаришів: б’ю їх, штовхаю, дражню. Часто я говорю одне, а роблю протилежне. Я розповідаю непристойні  історії, вживаю некрасиві слова. Переконаний, що мої пустощі нікому не шкодять. Для своєї користі я часто обдурюю інших. Діти скаржаться на мене, не хочуть гратися зі мною. Я люблю розповідати жахливі історії, по які дізнався з кінофільмів і розмов між  дорослими. Я знущаюся з тварин, нищу без потреби рослини.

Я цураюся своїх ровесників, тримаюся з ними на відстані. Я не довіряю людям, побоююся їх. Я не люблю дивлюся в очі людині, з якою розмовляю. Я мовчазний, не  підтримую розмову з чужими людьми. Мене часто запитують, чим я незадоволений. Мене часто підозрюють у здійсненні негативних вчинків. Люди часто навмисне ображають мене. Я часто буваю засмученим. Я люблю гратися сам. Дитяча компанія швидко мені набридає.

Мені не байдуже, що про мене думають інші. Я повинен завжди все знати. Я не маю права помилятися. Я намагаюся виправдати свої вчинки перед іншими людьми. Спочатку я піклуючись про інших, а потім уже про себе. Коли я зроблю помилку, у мене з’являється почуття провини. Всі люди, з ким я спілкуюся, повинні мене любити. Інші люди мають право контролювати мою поведінку. Я намагаюсь допомагати людям навіть тоді, коли мене про це не просять. Якщо я вже прийняв рішення, то не маю права передумати.

Мої успіхи залежать від удачі, везіння, щасливого випадку. Я волію почекати, поки мої труднощі розв’яжуться самі собою. Мої оцінки в школі не залежать від моїх здібностей. Мої успіхи залежать від допомоги інших людей. За мене вирішують інші, що й як робити. Я не винен, що не можу допомогтися кращих успіхів. Я не планую того, що зі мною трапляється. Я сам нічого не можу змінити в своєму житті. За моє здоров’я відповідають дорослі. Діти виростають такими, якими їх виховують батьки.

Я більше люблю слухати казки, ніж вірші. Коли я йду з мамою в магазин, я більше хотів би, щоб мені купили цукерку, ніж книжку. Я не мрію стати актором. Мені не подобаються квіти. Мені більше подобається звичайна їжа, яку мама готує кожного дня, ніж фрукти – ананаси, мандаринки, ківі. Я не радію, коли  бачу щось красиве і незвичайне. Мене цікавлять технічні іграшки, наприклад автомобілі, літаки, мотоцикли і ін. Мені не подобається гратися ляльками. Я не люблю вигадувати різні небилиці. Я не плачу, коли чую сумну історію.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 8.

Тест «Тривожність» (Р.Темл, М. Доркі, В. Амен)

Мета. Виявити рівень тривожності дитини.

Обладнання. Серія малюнків із 14 картинок у двох варіантах (для хлопчиків і для дівчаток). Кожен малюнок сюжетно передає типову для життя дитини ситуацію.

Інструкція. «Подивись уважно на картинку. Як ти думаєш, яке обличчя у цієї дитини — сумне чи веселе? Вибери».

 

Вибір дитиною відповідного обличчя і його словесних висловлювань фіксується у спеціальному протоколі.

Інтерпретатування результатів

Потрібно здійснити кількісний та якісний аналіз інформації, зафіксованої у протоколі.

Якісний аналіз передбачає уважне вивчення висловлювань дитини, що фіксуються у другому стовпчику спеціального протоколу. На основі такого аналізу робляться висновки про емоційний досвід спілкування дитини з людьми, які її оточують, і той слід, який цей досвід залишив у душі дитини. Особливо високе проективне значення щодо цього мають малюнки серії 4, 6, 14 та 2, 7, 9, 11. Діти, які дають нечіткі пояснення до цих малюнків, з більшою ймовірністю одержать високий ІТ (індекс тривожності).

Кількісний аналіз може бути виражений як у балах, так і у відсотках;

ІТ = (кількість емоційно-негативних виборів/14) ٭100%

Рівні:

Слабкий - бали - 0-1; ІТ - 0-7,2 %.

Середній - бали - 2-5; ІТ -.14,3-35,7 %.

Добрий - бали - 6-7; ІТ - 42,9-50 %.

Високий бали - 8 і більше; ІТ - 57,1 % і більше.

 

ПРОТОКОЛ

до тесту «Тривожність»

 

Ім'я дитини

Вік дитини

 

Дані обстеження

Номер і зміст малюнка	Висловлювання дитини
		Вибір
		Веселе обличчя	Сумне обличчя
1. Гра з молодшими дітьми.
2. Дитина і мати з дитиною.
3. Об’єкт агресії.
4. Одягання.
5. Гра зі старшими дітьми.
6. Укладання спати на самоті.
7. Умивання.
8. Догана.
9. Ігнорування.
10. Агресивний напад.
11. Збирання іграшок.
12. Ізоляція.
13. Дитина з батьками.
14. Їжа на самоті.

 

Для полегшення якісного аналізу результатів додаємо коментарі, що спираються на досвід Л. Ясюкової. їх складено на основі узагальнення висловів «балакучих» дітей, які самі розмірковували з приводу запропонованих малюнків і вибраних відповідей, а також бесід із батьками.

Малюнок 1. Діти граються (емоційно позитивна ситуація).

Ця ситуація сприймається дітьми як гра з однолітками, а не з молодшою дитиною (що й передбачається стандартом методики). Малюнок викликає негативну реакцію дитини у тому разі, коли у неї не складаються стосунки з дітьми (постійні суперечки, інші діти часто її ображають), а також якщо батьки почали різко обмежувати її в іграх із друзями через те, що потрібно учитися. Першу причину дітям важко коментувати, щодо другої - охоче пояснюють: «Зараз прийде мама і сваритиметься через те, що уроки не зроблено, а ми тут граємося».

Той чи інший вибір інтерпретації робиться залежно від того, на які наступні ситуації (з дітьми або з матір'ю) дитина реагує негативно.

Малюнок 2. Дитина й мати з немовлям (нейтральна ситуація). Малюнок викликає негативну реакцію дитини, якщо мати приділяє їй менше уваги, ніж сестричці чи братикові (навіть якщо вони близнюки або старші від дитини за віком, незважаючи на те, що на малюнку зображено немовля). Першокласник може почувати себе обділеним увагою матері й нелюбимим не тільки у тих випадках, коли мати більше уваги приділяє малюкові або ставить у приклад більш успішного і слухняного брата (сестру), а й тоді, коли вона змушена багато часу приділяти підліткові, який відбився від рук, постійно лаючи та відчитуючи його. Отже, будь-яка, навіть негативна увага до іншої дитини може бути причиною ревнощів. Малюнок може сприйматися негативно й у тому разі, якщо дитина взагалі не має братів і сестер, але мати з повагою ставиться до когось із її друзів й постійно ставить його за приклад. Негативна реакція може бути викликана постійним порівнянням дитини із якимось ідеалом, невідповідність якому може дуже болісно переживатися дитиною. У цьому випадку мати може постійно вживати вирази : «хороші діти так не поводяться», «першокласник повинен уміти це робити», «справжні чоловіки не плачуть». Малюнок може сприйматися дитиною негативно, якщо мати надто часто як позитивний приклад подає батька або когось з близьких родичів (якщо той навчається у школі на «відмінно», має різні грамоти та медалі за спортивні досягнення, багато чого досяг у житті тощо).

Проективні малюнки надають додаткову інформацію для вибору тієї чи іншої інтерпретації. Певні уточнення можна зробити безпосередньо у процесі бесіди з матір'ю.

Важливо підвести матір до розуміння того, що дитині для нормалізації її емоційного стану слід приділяти трохи більше уваги й надавати трохи більше допомоги. Підкреслюючи певну неспроможність дитини, мати лише ускладнює ситуацію, а увага, підтримка й допомога надасть дитині сили діяти, стати такою, якою мати хоче її бачити.

Малюнок 3. Дитина як об'єкт агресії (емоційно негативна ситуація) Зазвичай ситуація сприймається негативно й дитина вибирає сумне обличчя для персонажа, зображеного на малюнку, але це має місце далеко не завжди. Й у цих випадках не можна (як нерідко робиться) поправляти дитину, переконувати у неправильності вибору або ж неправильному розумінні малюнка, та пояснювати його зміст. Позитивно малюнок сприймається активними, розгальмованими дітьми (частіше хлопчиками), які уміють протистояти агресії; бійки, навіть з друзями, для них звичні й Сприймаються як нормальний спосіб вирішення суперечок. Вони полюбляють демонструвати силу й добре себе почувають після такого з'ясування стосунків. Така дитина не ображається, після бійки (навіть якщо вона зазнала поразки) завжди готова продовжити гру.

Малюнки 4, 7, 14. Вдягання, умивання, їжа (нейтральні побутові ситуації).

Малюнок 14 сприймається дітьми як звичайна ситуація, а не якесь особливе, споживання їжі, яке важко емоційно сприймається наодинці (відповідно до стандартного опису методики). Ці малюнки викликають негативну реакцію у тому разі, якщо батьки «фіксовані» на охайності, акуратності та режимі, постійно виправляють дитину й роблять їй зауваження: «зачешися», «поправ сорочку», «застібни ґудзика», «помий руки» тощо. Ситуація загострюється, якщо дитина уповільнена і її починають квапити. Окрім цього, мал. 14 негативно сприймається тими дітьми, батьки яких надто стурбовані правильним харчуванням й примушують дитину «їсти те, що потрібно», незважаючи на те, якій їжі вона надає перевагу та чи хоче дитина їсти взагалі. Мал. 14 іноді сприймається не як одна з побутових ситуацій (споживання їжі), а як власний портрет. У цьому випадку негативний вибір свідчить про негативну самооцінку дитини. Саме такий висновок слід зробити, якщо й у колірному виборі дитини (методика Люшера) на першому (або на другому) місці стоїть чорний.

Малюнок 5. Дитина грається з матір'ю (емоційно позитивна ситуація). На практиці всі діти сприймають персонаж, який у методиці позначено як старшу дитину, як матір. Малюнок викликає негативну реакцію, якщо мати зосереджена тільки на навчанні дитини, забороняє або суттєво обмежує її ігри, вважаючи це заняттям виключно для дошкільнят, марнуванням часу. Іноді така установка складається у матері, яка невпевнена у шкільних успіхах своєї дитини й яка прагне зробити усе можливе, Щоб дитина навчалася на «відмінно». Такі матері можуть заохочувати відвідування гуртків та інтелектуальних занять, але обмежувати участь дитини у звичайних дитячих іграх.

Матері слід тактовно пояснити, що дитина не може повністю відмовитися від звичного для неї способу життя. Позбавлення її ігор призводить до емоційної дестабілізації, погіршує працездатність, знижує навчальну активність.

Малюнок 6. Дитина грається сама (нейтральна ситуація).

У практиці невідомі випадки, коли цей малюнок трактується як засинання наодинці (що відповідає стандартному опису методики). Зазвичай діти описують цю ситуацію так: «Мама з татом дивляться телевізор, а дитина грається». Малюнок сприймається негативно, коли батьки більше уваги приділяють собі, ніж дитині, «ігнорують» дитину, намагаються не займатися нею («іди пограйся», «не заважай», «у мене брак часу» тощо). Іноді такі стосунки з дитиною складаються через об'єктивні обставини. Батьки бажали б і більше спілкуватися з дітьми, але вимушені багато працювати, щоб задовольнити матеріальні потреби сім'ї. Вони дуже втомлюються, й на ігри з дитиною вже просто не вистачає сил. Маленькі діти неспроможні зрозуміти ці об'єктивні причини, навіть якщо їм намагаються ці причини пояснити. Вони реагують безпосередньо на слова, які чують найчастіше, та ставлення, яке відчувають.

У цьому разі важливо поновити позитивний емоційний контакт із дитиною. Не

обов'язково гратися з нею, вистачить просто потримати дитину на колінах, приголубити. Не обов'язково підтримувати розмову, достатньо слухати та кивати. Така «взаємодія» не потребує особливих зусиль і часу, а дитина вже не відчуває себе знедоленою.

Малюнок 8. Мати сварить дитину (емоційно негативна ситуація).

Позитивно малюнок сприймається розпещеними, безтурботними дітьми. Як правило, вони коментують свій вибір так: «мама зараз посвариться й забуде, знов будемо гратися», «мама просто так погрожує, насправді вона не сердиться».

Малюнок 9. Дитина й батько, який грається з малюком (нейтральна ситуація). Негативна реакція дитини пояснюється аналогічно до інтерпретації мал. 2.

Малюнок 10. Ситуація суперництва (емоційно негативна ситуація).

Сприймається дітьми як ситуація суперництва, а не як агресивний напад (що відповідає стандартному опису методики). Малюнок сприймається позитивно активними, такими, які можуть постояти за себе, забіякуватими дітьми (дівчатками й хлопчиками приблизно однаково). Вибір веселого обличчя вони коментують так: «Тут діти граються».

Малюнок 11. Збирання іграшок (емоційно нейтральна ситуація).

На малюнку діти зазвичай бачать ігрову ситуацію, а не прибирання іграшок (згідно зі стандартним описом методики). Малюнок викликає негативну реакцію в тому разі, якщо дитині не дають гратися (аналогічно реакції на мал. 5). Вибір сумного обличчя діти зазвичай коментують так: «Мама прийшла й каже: "Досить гратися, іди робити уроки"».

Малюнок 12. Ізоляція, ігнорування дитини іншими дітьми (емоційно негативна ситуація).

Якщо дитина не є знедоленою, її не виключають постійно зі спільних ігор, то малюнок сприймається нею позитивно. Дитина пояснює, що на малюнку діти граються. Малюнок практично завжди сприймається негативно дітьми з високим рівнем інтелектуального розвитку: вони реагують на об'єктивний зміст ситуації незалежно від того, як реально до них ставляться інші діти (навіть у тому разі, коли посідають у класі провідні позиції). У цьому випадку негативний вибір дитини не слід інтерпретувати як показних тривожності й додавати до інших «тривожних» виборів. Малюнок також негативно сприймають і ті діти, яких справді не запрошують до спільних ігор, і вони цим надто переймаються.

Малюнок 13. Дитина з батьками (емоційно позитивна ситуація).

Малюнок сприймається негативно, якщо зіпсовано взаємини з батьками (емоційне неприйняття, байдуже ставлення, часті покарання), а також коли батьки конфліктують між собою чи із старшими членами сім'ї, а дитина мимоволі бере у цьому участь. У останньому випадку Малюнки, де батько й мати зображені окремо, дитина може сприймати позитивно (тобто з кожним окремо у неї хороші стосунки, погано стає тільки тоді, коли вони збираються разом). Малюнок сприймається негативно й утому разі, коли зіпсовані стосунки дитини з одним із батьків (зазвичай із домінантним), а другий не може впоратися із захисною функцією. Якщо дитина виховується у неповній сім'ї, але не відчуває ніякого дискомфорту, почувається добре, то малюнок вона сприймає позитивно. Якщо ж вона почуває себе ущемленою, глибоко переживає відсутність батька чи матері, вважає свою сімейну ситуацію неповноцінною, то малюнок оцінюється негативно

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВАРІАНТ ДЛЯ ДІВЧАТОК

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

(Додаток 8.)

Методика вивчення загальної самооцінки

Інструкція. Заповніть опитувальник, що містить 32 судження, з приводу яких можливі п'ять варіантів відповідей. Кожна відповідь кодується балами за схемою:
дуже часто-4,
часто -3,
іноді- 2,
рідко -1,
ніколи -0.
1. Мені хочеться, щоб мої друзі підбадьорювали мене.
2. Постійно відчуваю свою відповідальність за процес роботи.
3. Мене хвилює моє майбутнє.
4. Багато хто ненавидить мене.
5. Я менш ініціативна, ніж інші.
6. Мене хвилює мій психічний стан.
7. Я боюсь здатися невігласом.
8. Зовнішність інших набагато привабливіша, ніж моя.
9. Я боюсь виступати з промовою перед незнайомими людьми.
10. Я часто роблю помилки.
11. Шкода, що я не вмію говорити з людьми так, як слід.
12. Шкода, що мені не вистачає впевненості у собі.
13. Я воліла би, щоб інші люди частіше схвалювали мої дії.
14. Я занадто скромна.
15. Моє життя марне.
16. Багато хто неправильно думає про мене.
17. Мені ні з ким поділитися своїми думками.
18. Люди чекають від мене забагато.
19. Люди не дуже цікавляться моїми досягненнями.
20. Я трохи соромлюсь.
21. Я відчуваю, що багато людей не розуміє мене.
22. Я не відчуваю себе у безпеці.
23. Я часто хвилююсь, та даремно.
24. Я почуваю себе ніяково, коли входжу до кімнати, де вже сидять люди.
25. Я почуваю себе скуто.
26. Я відчуваю, що люди говорять про мене за моєю спиною.
27. Я впевнена, що люди майже все сприймають легше, ніж я.
28. Мені здається, що зі мною має статись якась прикрість.
29. Мене непокоїть думка про те, як люди ставляться до мене.
30. Шкода, що я не вельми комунікабельна.
31. У суперечках я висловлююсь тільки тоді, коли впевнена у своїй правоті.
32. Я думаю про те, чого чекають від мене інші.
Обробка даних.
Для виявлення рівня самооцінки потрібно підсумувати бали за всіма 32 судженнями. Сума балів:

від 0 до 25 – свідчить про високий рівень самооцінки, за якого людина, як правило, не обтяжена «комплексом неповноцінності», правильно реагує на зауваження і рідко піддає сумніву власні дії;

від 26 до 45 – свідчить про середній рівень самооцінки, коли людина рідко страждає від «комплексу неповноцінності» й лише іноді намагається підлаштуватися під думку інших;

від 46 до 128 – вказує на низький рівень самооцінки, за якого людина болісно сприймає критичні зауваження на свою адресу, намагається завжди зважати на думку інших і часто страждає від «комплексу неповноцінності».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 9.

Тест шкільної тривожності Філіпса
Мета. Вивчити рівень і характер тривожності, пов'язаної зі школою, у дітей молодшого шкільного віку.
Інструкція. Тест складається з 58 запитань, які можуть зачитуватися або пропонуватися письмово. На кожне запитання слід дати однозначну відповідь «Так» або «Ні».
«Діти, зараз вам будуть запропоновані запитання про те, як ви себе почуваєте у школі. Старайтеся відповісти щиро і правдиво, тут немає правильних або неправильних, хороших або поганих відповідей. Над запитаннями довго не замислюйтесь.
На аркуші для відповідей угорі напишіть своє ім'я, прізвище й клас. Відповідаючи на запитання, записуйте його номер і відповідь "+", якщо погоджуєтеся, й "-", якщо ні».
Текст опитувальника
1. Чи важко тобі встигати разом із класом?
2. Чи хвилюєшся ти, коли вчитель каже, що збирається перевірити, наскільки ти знаєш матеріал?
3. Чи важко тобі працювати в класі так, як цього хоче вчитель?
4. Чи сниться тобі інколи, що вчитель розлютився від того, що ти не знаєш уроку?
5. Чи траплялося, що хтось із твого класу бив або вдарив тебе?
6. Чи часто ти хочеш, щоб учитель не поспішав, пояснюючи новий матеріал, щоб ти зрозумів, про що він каже?
7. Чи сильно ти хвилюєшся при відповіді або виконанні завдання?
8. Чи буває так, що ти боїшся відповідати, оскільки остерігаєшся зробити помилку?
9. Чи тремтять у тебе коліна, коли тебе викликають відповідати?
10. Чи часто твої однокласники сміються з тебе, коли ви граєте у різні ігри?
11. Чи трапляється, що тобі ставлять нижчу оцінку, ніж ти очікував?
12. Чи хвилює тебе питання про те, чи не залишать тебе на другий рік?
13. Чи намагаєшся ти уникнути ігор, у яких робиться вибір, тому що тебе зазвичай не обирають?
14. Чи буває часом, що ти весь тремтиш, коли тебе викликають відповідати?
15. Чи часто у тебе виникає відчуття, що ніхто з твоїх однокласників не хоче робити того, що хочеш ти?
16. Чи сильно ти хвилюєшся перед тим, як почати виконувати завдання?
17. Чи важко тобі отримувати такі оцінки, яких очікують батьки?
18. Чи боїшся часом, що тобі стане зле у класі?
19. Чи будуть твої однокласники сміятися з тебе в разі, якщо ти зробиш помилку під час відповіді?
20. Чи схожий ти на однокласників?
21. Чи тривожишся ти після виконання завдання про те, наскільки добре ти з ним упорався?
22. Коли ти працюєш у класі, чи впевнений у тому, що все добре запам'ятаєш?
23. Чи сниться тобі іноді, що ти у школі й не можеш відповісти на запитання учителя?
24. Чи правда, що більшість дітей ставляться до тебе доброзичливо?
25. Чи працюєш ти старанніше, якщо знаєш, що результати твоєї роботи будутьпорівнюватися у класі з результатами твоїх однокласників?
26. Чи часто ти мрієш про те, щоб менше хвилюватися, коли тебе викликають відповідати?
27. Чи боїшся ти іноді вступати у суперечку?
28. Чи не трапляється, що твоє серце починає сильно битися, коли учитель каже, що збирається перевірити твою готовність до уроку?
29. Коли ти отримуєш хороші оцінки, чи думає хтось із твоїх друзів, що ти хочеш вислужитися?
30. Чи добре ти себе почуваєш із тими однокласниками, до яких інші діти ставляться з особливою повагою?
31. Чи буває, що деякі діти в класі говорять те, що тебе заторкує?
32. Як ти гадаєш, чи втрачають прихильність класу ті учні, які не можуть упоратися з навчанням?
33. Чи схоже на те, що більшість твоїх однокласників не звертають на тебе уваги?
34. Чи часто ти боїшся виглядати безглуздо?
35. Чи задоволений ти тим, як до тебе ставляться вчителі?
36. Чи допомагає твоя мама в організації шкільних вечірок, як інші мами твоїх однокласників?
37. Чи хвилювало тебе колись те, що думають про тебе навколишні?
38. Чи сподіваєшся ти вчитися у майбутньому краще, ніж зараз?
39. Чи вважаєш ти, що одягаєшся до школи так само добре, як і твої однокласники?
40. Чи часто ти замислюєшся, відповідаючи на уроці, що протебе в цей час думають інші?
41. Чи мають здібні учні якісь виняткові права, яких не мають інші учні в класі?
42. Чи дратує деяких твоїх однокласників, коли тобі вдається бути кращим за них?
43. Чи задоволений ти тим, як до тебе ставляться твої однокласники?
44. Чи добре ти почуваєшся, коли залишаєшся наодинці з учителем?
45. Чи висміюють однокласники часом твою зовнішність та поведінку?
46. Чи гадаєш ти, що переймаєшся своїми шкільними справами більше, ніж твої однокласники?
47. Якщо ти не можеш відповісти, коли тебе запитують, чи відчуваєш ти, що от-от розплачешся?
48. Коли ввечері ти лежиш у ліжку, чи думаєш ти часом із тривогою про те, що буде завтра в школі?
49. Працюючи над складним завданням, чи відчуваєш ти інколи, що абсолютно забув речі, які добре знав раніше?
50. Чи тремтить трохи твоя рука, коли ти працюєш над завданням?
51. Чи відчуваєш ти, що починаєш нервувати, коли учитель каже, що збирається дати класу завдання?
52. Чи лякає тебе перевірка твоїх завдань у класі?
53. Коли вчитель говорить, що збирається дати класу завдання, чи боїшся ти, що не впораєшся з ним?
54. Чи снилося тобі часом, що твої однокласники можуть зробити те, чого не можеш ти?
55. Коли учитель пояснює матеріал, чи здається тобі, що твої однокласники розуміють його краще за тебе?
56. Чи тривожишся ти по дорозі до школи, що вчитель може дати класу перевірочну роботу?
57. Виконуючи завдання, чи відчуваєш ти, що робиш це погано?
58. Чи тремтить злегка твоя рука, коли вчитель просить виконати завдання на дошці перед усім класом?

 Ключ до запитань: «+» - Так, «-» - Ні

1-	11+	21-	31-	41 +	51-
2-	12-	22+	32-	42-	52-
3-	13-	23-	33-	43+	53-
4-	14-	24+	34-	44+	54-
5-	15-	25+	35+	45-	55-
6-	16-	26-	36+	46-	56-
7-	17-	27-	37-	47-	57-
8-	18-	28-	38+	48-	58-
9-	19-	29-	39+	49-
10-	20+	30+	40-	50-

 Опрацювання та інтерпретування результатів
Виокремлюють запитання, відповіді на які не збігаються із ключем тесту. Наприклад, на 58-ме запитання дитина відповіла «Так», тоді як уключі цьому запитанню відповідає «-», тобто відповідь «Ні». Відповіді, що не збігаються з ключем, - це прояви тривожності. Під час обробки підраховується:
• загальна кількість розбіжностей по всьому тесту: понад 50%- підвищена тривожність;
понад 75% — висока тривожність;
• кількість збігів за кожним із 8 чинників тривожності, що виділені у тесті. Рівень тривожності визначається так само, як і в першому випадку. Аналізується загальний внутрішній емоційний стан учня, який багато в чому визначається наявністю тих чи інших тривожних синдромів (факторів) та їх кількістю.
 

Чинник	Номер запитання
1.Загальна тривожність ушколі.	2,4,7,12,16,21,23,28,46,47,48,49,50,51,52,53,54,55,56,57,58 S=22
2.Переживання соціального стресу.	5,10,15,20,24,30,33, 36,39,42,44 S=11
3.Фрустрація потреби вдосягненні успіху.	1,3,6,11,17,19,25,29, 32,35,38,41,43 S=13
4.Страх самовираження.	27,31,34,37,40,45  S=6
5.Страх ситуації перевірки знань.	2,7,12,16,21,26  S=6
6.Страх невідповідності очікуванням оточення.	3,8,13,17,22  S=5
7. Низька фізіологічна опірність стресові.	9,14,18,23,28  S=5
8. Проблеми і страхи у стосунках з учителями.	2,6,11,32,35,41,44,47  S=8

Опрацювання результатів
1 Число розбіжностей знаків («+» - Так,«-» - Ні) за кожним із чинників (абсолютна розбіжність у відсотках: < 50%;50%; 75%).
2. Подання цих даних у вигляді індивідуальних діаграм.
3. Кількість розбіжностей за кожним виміром для всього класу; абсолютне значення - < 50%;  50%;  75%.
4; Подання цих даних у вигляді діаграми.
5. Кількість учнів, які мають розбіжності за певним чинником 50% і  75% (для всіх чинників).
6. Подання порівняльних результатів при повторних замірах.
7. Повна інформація про кожного з учнів (за результатами тесту).
Змістова характеристика кожного синдрому (чинника)
1 Загальна тривожність у школі - загальний емоційний стан дитини, пов'язаний з різними формами її включення в життя школи.
2 Переживання соціального стресу - емоційний стан дитини, на тлі якого розвиваються її соціальні контакти (передусім з однолітками).
3 Фрустрація потреби в досягненні успіху - несприятливий психічний фон, такий, що не дає змоги дитині розвинути власну потребу в успіху, досягненні високого результату тощо.
4 Страх самовираження — негативні емоційні переживання ситуацій, пов'язаних із потребою саморозкриття, подання себе іншим, демонстрації своїх можливостей.
5 Страх ситуації перевірки знань — негативне ставлення й переживання тривоги у ситуаціях перевірки (особливо публічної) знань, досягнень та можливостей.
6 Страх невідповідності очікуванням, оточення — орієнтація на значущість інших в оцінюванні своїх результатів, учинків, думок, тривога з приводу оцінок, які дають навколишні, очікування негативного оцінювання.
7 Низька фізіологічна опірність стресові — особливості психофізіологічної організації, які знижують здатність дитини пристосовуватись до ситуацій стресового характеру, що підвищує ймовірність неадекватного, деструктивного реагування на тривожний чинник середовища.
8 Проблеми і страхи у стосунках з учителями - загальний негативний емоційний фон стосунків із дорослими у школі, що знижує успішність навчання дитини в школі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 10.

Розрізні картинки. «Збери вазу»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 11.

Гра « Лабіринти»