"Специфічні особливості постановочної роботи у дитячому хореографічному колективі».

Про матеріал
Методична розробка складена для допомоги керівникам хреографічних колективів при постановочній роботі.
Перегляд файлу

    

 

 

 

 

                  Методична розробка

       на тему: «Специфічні особливості                                                                                     постановочної роботи у дитячому     хореографічному колективі».

         НХК Театр моди «ДЕБЮТ»

                     ЦПО «Зміна»

                     м. Кривий Ріг

 

                                керівник гуртка-хореограф:

                                           Короткова Т.В.

 

 

 

                            2020р

Хореографічне виховання має велике значення в естетичному розвитку дитини. Результати естетичного виховання засобами хореографії, як і будь якого іншого, залежить від методів викладання. При правильно обраній та науково-обґрунтованій методиці, що будується з урахуванням єдності форми ф змісту, при провідній ролі змісту, природні задатки дитини виявляються, розвиваються, формуються всебічно

Засобами танцювального мистецтва прищеплюється любов до всього красивого, витонченого. Саме така мета стоїть перед викладачем хореографічних колективів, оскільки естетичне виховання треба розпочинати у ранньому віці.

Викладачам хореографії  завжди варто пам’ятати, що танець, як мистецька дія, не може бути беззмістовним, бо він, як і всі види мистецтва, сприяє вивченню дійсності, допомагає формуванню світогляду.

ТАНЕЦЬ- це сукупність організованих і виразних рухів, підкорених загальному ритму, втілених у загальну художню форму. Він має величезні можливості для розвитку думок і почуттів танцюристів. Головне в танці-це втілення його задуму, який розкривається через пантоміму, відповідні пластичні рухи, живі й дійові образи. Хореографічне виховання неможливо собі уявити без піклування про фізичний розвиток. Танцюрист, який легко володіє корпусом і легко координує рухи, повніше і глибше розкриває зміст танцю. Кожен хореографічний твір вимагає від учня емоційності, творчої активності, мобілізації всіх його фізичних і духовних сил.

Завдання педагога-хореографа полягає в тому, щоб невпинно підвищувати хореографічну культуру дітей, знайомлячи їх з кращими зразками танцювального мистецтва, з життям і діяльністю провідних хореографів, танцівників і художніх колективів. Діти які систематично займаються хореографією, набувають гарної, стрункої постави, легко і граціозно рухаються. При цьому зникають такі фізичні вади, як сутулість, хода з піднятими плечима, похила голова, розмашиста хода і т.п.. Крім того педагог-хореограф повинен навчити своїх підопічних основ танцювального мистецтва, дати їм необхідні знання, навики, танцювальну техніку, враховуючи вікові властивості учня.

Організація художньої діяльності забезпечується добором методичних прийомів, що викликають у дітей бажання творчості.

До них належать:

    1.ПОКАЗ. Він полягає в тому, що приступаючи до вивчення нового руху, пози, самостійного руху рук, голови, корпусу, педагог супроводжує його точним показом, який обов’язково повинен мати зміст і образ. При такому показі рухи набувають певної естетичної форми. У показі педагог показує рух у закінченому вигляді, а потім переходить до розбору його детальніше. Цей метод можна назвати методом розчленування руху або комбінації рухів. Тільки після послідовного вивчення всіх деталей педагог поєднує їх і працює над формою всього руху. Змістовний, точний показ зосереджує увагу дітей, добре впливає на уяву про час і простір. І.Сеченов зазначав, що кожен рух не буває без мислення, а роль образу він розцінював, як регулятор поведінки. Саме тому завдання педагога при показі полягає в тому, щоб навчити дітей просто бачити рух, але, головним чином, дати в ньому образне розуміння усієї форми шляхом спостереження за його розвитком. Необхідно, домогтися, щоб вивчаючи рух, діти творчо висловлювали свої почуття, пояснювали один одному, як його потрібно виконувати. Це веде до чіткішого уявлення образу руху, що в свою чергу, впливає на розвиток фантазії , яка допомагає дитині глибше розкрити свій духовний світ. Якщо ж вона не розуміє форми руху і педагогу не вдається добитися цього розуміння, то дитина не зможе правильно виконати, що в подальшому призведе до зниження якості виконання і змісту танцю, тобто танець втратить своє виховне значення. При неувазі до змісту, образу танцю творчість дітей стає беззмістовною і формальною.

Починаючи з перших занять, дітей треба вчити спочатку основного, серйозного сприяття та точного відтворення.

2.ЗРАЗОК- це правильне, емоційне, виразне і красиве виконання педагогом завдання, яке він ставить перед дітьми. Зразком може бути танцювальна фраза двох-трьох рухів, частина хороводу, танцю, етюду, гри. При показі зразка застосовується метод цілісної вправи. У своєму виконанні педагог образно розкриває зміст і значення кожного уривка так, щоб у дитини з’явилося бажання його виконати. Тільки за такої умови діяльність дитини буде творчою. Показуючи зразок, педагогу треба разом з дітьми аналізувати його деталі, знаходити в них вже вивчені і знайомі їм рухи і те, як ці рухи пов’язані між собою. Такий процес навчання сприяє міцному засвоєнню матеріалу, стимулює розумову діяльність і є передумовою якісного виконання.

Після аналізу педагог повторює виконання зразка, а потім пропонує дітям самим виконати його по пам’яті. Перші зразки повинні бути короткими і простими, але поступово, в процесі практичної діяльності і в залежності від віку, вони ускладняються і стають довшими.

3.Словесний метод-це уміння користуватися словом. Методичні прийоми показ і зразок не можуть існувати без словесних пояснень, вказівок. Психологічна сила слова і інтонації, з якою воно сказане, відкривають перед педагогом великі можливості у спілкуванні з дітьми. Вчасно і до речі сказані слова стимулюють ініціативу, активність, спонукають до дії, спрямовують увагу на те головне, що треба відтворити в завданні, зміцнюють упевненість дитини в своїх діях. Слово може бути великим стимулятором, але ним можна и паралізувати діяльність дитини, убити її віру в себе. Саме тому користуватися словом і інтонацією педагог повинен обережно і артистично, щоб не принизити, не образити дитину, яка в дошкільному віці дуже вразлива і надовго може замкнутися в собі.

 

docx
Додано
4 травня 2020
Переглядів
1304
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку