Списування та диктанти .Використовуємо творчість Кобзаря

Робота з учнями по активізації пізнавальних інтересів треба будувати  на уроках в такій послідовності: цікаво – знаю – вмію. Дитині має бути зрозумілою мета завдання. Саме тому  на уроках  рідної мови  під час перевірки навичок списування та диктантів пропоную використати завдання на основі творчості видатного українського поета Т. Г. Шевченка. Це сприяє розвитку пізнавальної активності, визначенню ідеала. Дидактичний матеріал призначений для допомоги вчителям початкових класів в організації діагностувальних робіт для здобувачів освіти на уроках української мови.

Мета запропонованого дидактичного матеріалу – сприяти повторенню та узагальненню основних граматичних та фонетичнії понять, удосконаленню навичок зв’язного усного мовлення, грамотного письма, а також вихованню в учнів самостійності, навичок самоперевірки. Тексти для завдань дібрані з творів геніального українською поета Т.Г. Шевченка. Вони розкривають перед дітьми багатий світ поетичних образів, вчать любити і берегти Україну, шанувати батьків, жити в злагоді.

СПИСУВАННЯ

Примусова розлука з рідним краєм загострила у поета почуття любові до нього. Душа рвалася в рідні місця, де пройшло дитинство. Спогадами й тугою за Україною, роздумами про її долю пройнята творчість великого Кобзаря.

Душа поета – ніби розкрита, незагоєна рана. Рідний край далеко.

За  складання бунтівливих віршів Тараса Григоровича Шевченка було жорстоко покарано: його оголошено політичним злочинцем і заслано в казахські степи. Поета одягли в солдатську форму, поселили в казарму. Почалася тяжка, виснажлива муштра. Та ще важчою була заборона писати і малювати.

Ім’я Тарас обесмертив наш геній – Тарас Шевченко. Важко відшукати більшу відповідальність значення імені Тарас і характеру людини. Це ім’я прийшло до нас з грецької мови, в якій слово тарактіос означає бунтівливий, бунтівник. Славетне ім’я Тарас!

Шевченко і діти. Це особлива тема поезії. Знаємо про його ніжну любов до дітей. Він умів спілкуватися з ними і турбуватися їхньою долею. Шевченкове серце не раз щеміло від того, що діти бідноти позбавлені радощів дитинства.

Поезія Тараса Григоровича Шевченка давно стала нетлінною частиною духовного буття українського народу. Шевченко для нас – не тільки те, що вивчають, а й те, чим живуть. Слово Кобзаря -  живе і вічне. Вивчаймо його, думаймо над його істиною, виконуймо його заповіти.

ДИКТАНТИ

Кобзар

Шевченко був славетним поетом і художником. Він писав щиро, правдиво, чесно. Мав красивий голос, знав багато народних пісень. Він любив кобзарів, бандуристів. І сам грав на кобзі й скрипці. Тільки життя в нього було важке. Рано залишився сиротою. Не мав власного кутка. Але з кобзою не розлучався. З кобзою завжди одведе душу. Велику силу духу він мав. Тарас Григорович і свою книгу назвав „Кобзар”. Він був справжнім співцем свого народу, знедоленої України. Його пісні повік не забудуть.

Українська мова

Тяжкою була історична доля української мови. Вона пройшла круті випробування і зараз лунає в устах народу. 

Мов коштовний діамант, огранили нашу мову силою свого таланту українські поети та письменники. Серед них Іван Котляревський, Тарас Шевченко, Леся Українка, Іван Франко, Олесь Гончар, Максим Рильський, Володимир Сосюра, Ліна Костенко та інші. 

Шануй і бережи рідну мову, як рідну природу! Вона життєдайне джерело, яке бере свої сили з глибин святої української землі. 

Завдання: 
1. Дібрати і записати заголовок. 
2. Підкреслити спонукальні речення. 
3. Розібрати слова історична, української, пройшла за будовою.

Мати

Від Тараса Шевченка українська поезія протягом віків співала і співає величальну пісню матері. Бо ж у матері втілюється вся краса світу. Його сонячність, безмежність, незбагненність. 

Мати вчила і вчить нас. У кожної людини стоїть вона початком доброти і совісті. Вона подарувала нам життя, навчила говорити і запалила у серці вічне світло пісні. Тому з образом матері пов’язано усе найдорожче у нашій душі. Це рідний дім, яблуні і вишні в цвіту, широка і журлива річка, запашний луг. Усе те, що зветься Батьківщиною.

Творче завдання:

1. Як втілюється роль матері в суспільстві.  Аргументуй свою позицію.

Кобзарі

Кобзарі – мандрівні музики, співці. Вони були зовсім маленькою, але особливою часточкою нашого народу. 

Кобзарі не мали ласки від долі – майже всі були невидющі, їх водили білим світом хлопчики – поводирі. Ходив кобзар від міста до міста, від села до села, наслухав, як живуть прості люди, і оспівував їхні жалі й радощі у своїх піснях. 
Часто кобзарів брали з собою в бойові походи козаки. Кобзарева пісня була сильнішою за будь-які зброю. 

За А.Григоруком ( 72 слова) 

Висловіть свою думку : «Чому кобзарева пісня була сильнішою за зброю ?»

Україна

Україна... В одному вже тільки цьому слові і для нашого вуха, і для нашого вуха, і для вуха чужинців бринить ціла музика смутку і жалю... Україна – країна смутку і краси, країна, де найбільше люблять волю... 

Україна – це тихі води і ясні зорі, зелені сади, білі хати, лани золотої пшениці, медові та молочні ріки... 

Україна – розкішний вінок із рути і барвінку, що над ним світять золоті зорі. Поема жалю і смутку, краси і недолі... (71 сл.) (С.Васильченко) 

Рідна земля

Рідний край !. Дорога серцю земля наша. Безмежні степи, зелені ліси й доли, високі і блакитні небеса ! Хіба є що на світі краще за це довкілля ? Хіба є що на світі дорожче за Вітчизну ? 

Рідний дім, гостинна ласкава оселя. Тут ти народився, вперше побачив світ, уперше ступив крок. 

А за порогом відкрився чарівний світ. Коло вікна ростуть мальви, соняшник, вишня. 

Ти розумієш, що це – твоя Батьківщина! 

Від батьківського порога вона бере свій початок. 

( 71 слово)

Символ української держави

Ім’я Тараса Григоровича Шевченка дорогоцінною перлиною виблискує у золотій скарбниці світової культури. Поезію Шевченка люблять усі народи. Поет, який віддав усі свої сили боротьбі за визволення рідної України від соціального і національного гніту, виражав прагнення і сподівання всіх народів, всіх прогресивних людей світу.

Тарас Шевченко – символ чесності, правди і безстрашності, великої любові до людини. Вся творчість великого Кобзаря зігріта гарячою любов’ю до Батьківщини, пройнята священною ненавистю до ворогів і гнобителів народу. Його думи, його пісні, його полум’яний гнів, його боротьба за світлу долю трудового люду були думами, піснями, гнівом і боротьбою мільйонів. (95 слів)

Великий син  українського народу

Великий син українського народу, геніальний поет і самобутній художник, мислитель і революціонер Тарас Григорович Шевченко займає найпочесніше місце в світовій літературі і образотворчому мистецтві XIX століття.

Тарас Шевченко справедливо вважається одним з найбільших патріотів усіх часів і народів. Мало хто в історії світової культури з таким вогнем душі захищав свободу і незалежність батьківщини, честь і гідність народу.

Доля переслідувала його ціле життя, та не покрила іржею золота його душі, не обернула його любові до людства в ненависть, ані його віри – в розпуку. 

Тарасове слово вічно житиме в наших серцях!

Тарас Шевченко і археологія

Постать Тараса Шевченка, його справді подвижницьке життя гідні подиву, пошани і вдячності. Великий Кобзар залишив глибокий слід в українській культурі та історії як геніальний поет і прозаїк, драматург і художник, етнограф і дослідник археологічних старожитностей.

Т.Г.Шевченко був людиною високоосвіченою і різнобічно обдарованою. Особливе місце в його творчості займало оспівування в думах та повістях української минувшини, фіксація в малюнках та масштабних полотнах пам'яток старовини, героїзація славної історії козацтва. Глибокий інтерес до минувшини посприяв долученню Кобзаря до дослідження археологічної спадщини України.

Дослідження багатогранної спадщини Т.Г.Шевченка засвідчує, що перед нами не лише неперевершений геній української поезії, не лише загальновизнаний художник та великий просвітитель свого народу, а й вдумливий вчений, чиї роботи заклали підвалини вітчизняної археологічної науки. «Таємничою матіррю історії» називав Тарас Шевченко архіологію.

Шляхи України у Каневі сходяться

Залите яскравим сонячним світлом, потопає в буянні зелені невеличке українське містечко Канів. Здавалося б, зовні непримітне, воно є справжнім серцем української культури, центром духовного життя.

В Каневі на Чернечій горі поховано  Тараса Григоровича Шевченка.

З усіх кінців України та з далекого зарубіжжя їдуть до Канева люди, щоб вклонитися могилі Тараса Григоровича Шевченка, великого українського поета, художника, національного генія, який все своє життя присвятив боротьбі за вільну і незалежну Україну.

За своє коротке життя Тарас Григорович зумів передбачити  далекі ідеали свого народу. Його творчість виникла з глибини народної історії і спроектована в майбутнє. Його ім’я стало символом пригноблених всього світу, а образ Шевченка став святинею кожного українця.

Преклоняємося перед тобою, славний син українськог народу!

Чернеча гора

На величному пагорбі в місті Канів, на висоті 55 метрів над рівнем сивочолого Дніпра, знаходиться могила Великого Кобзаря. Відвідувачів зустрічає монументальна гранітна постать Тараса. Подолавши 342 сходинки, опиняєшся в мальовничому місці з величезними віковими деревами. Екскурсовод запрошує всіх до музею Тараса Шевченка. Відреставрована ошатна будівля радо відкриває двері відвідувачам. Колекція музею нараховує понад 20000 унікальних пам’яток, окрасою яких є меморіальні речі та офорти Тараса Шевченка, рідкісні видання його творів, високохудожні твори українських та зарубіжних митців, шедеври народної художньої творчості.

Все тут сповнене духом поета, його безсмертними ідеями. І хочеться сказати словами вірша:

Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,

І голос твій нам душі окриля,

Встає в новій красі, забувши лихоліття,

Твоя, Тарасе, звільнена земля.

Батьківська хата

Народився Тарас Шевченко 9 березня 1814 року в селі Моринці, а дитячі роки пройшли у селі Керелівка. Нині це село назване на честь поета – Шевченкове.

У село Керелівка сім’я Шевченків переїхала, коли малому Тарасикові не було ще й двох рочків. Там вони купили собі стареньку хатинку. Катерина Якимівна, мама Тараса, була працьовитою жінкою, доброю господинею, отож їхня оселя завжди мала ошатний, святковий вигляд. 

У такій хаті з двох до чотирнадцяти літ виростав Тарас, з неї помандрував у далекі світи, взявши із собою мамину пісню, батькову науку, дідусеві розповіді. За нею сумував, до неї прагнув приїхати. Батьківська хата нагадувала про радощі й жалі, веселі та сумні дні, проведені в ній, безтурботне дитинство і гірке сирітство.

Вербова гілочка.

Вербову гілочку, як символ рідної України, повіз Тарас Шевченко із собою на заслання. Він посадив цю гілочку у казахській пустелі. Виросло велике дерево. З  його віт поет ще розсадив двісті вербинок. А щоб поливати свій гай, він ще й криницю викопав.

Казахи і досі шанують пам’ять про українського Кобзаря. Вони поливають вербовий гай із Тарасової криниці, а гілочки із його верби насаджують скрізь, де пролягли поетові дороги.

Життя поета

Народився Тарас Григорович Шевченко в бідній сім’ї селян-кріпраків.

Тяжке, голодне дитинство Тараса, служба в пана, тяга до читання і малювання. Допомога  друзів – викуп з кріпацтва. Навчався в Петербурзькій Академії художеств. Малював картини, писав вірші, поеми. Його вірші дуже близькі до народних дум і пісень. У них поет висміював багатіїв, закликав народ до боротьби з ненависними панами.

Тарас Григорович вірив, що  трудящі люди скинуть владу панів, самі ситануть господарями своєї землі.

Поет вірив у вільне та щасливе життя українців.

Гора-могила

 На крутій горі,  над самим Дніпром,  поховали великого сина української землі. Поставили одинокий  дубовий хрест. Кругом цвіли дикі рожі, згодом заколосилася тирса й сріблясті хвилі дикого степу покотилися по горі-могилі. В жодного правителя світу нема такої грандіозної усипальниці, якою стала над горою сама твердь небесна. Так поховав народ свого вірного сина.

Минуло коротке страдницьке життя, почалося вічне життя його світової слави.

Маленька нянька.

Тарас був третьою дитиною в сім’ї кріпака Григорія Шевченка. Старшими за нього в родині були Микита і Катря.

Радощів у Тараса було мало. Батько і мати ходили на панщину, жили бідно, в нужді і злиднях. Хлопець ріс, як билина в полі. Першим його учителем і наставником було саме життя. А воно було суворе, сповнено плачу і зойків катованих на панському дворі.

Нянчила Тараса старша сестра Катерина, сама дитина. Вона носилася з ним, мов з лялькою. Дівчина сповивила братика, співала йому пісень. А то бувало, посадить під тин, а сама побіжить до подруг, та й забуде про молого. Маля плаче, стомиться – засне. Вже й виспиться, а няньки все нема. І знову плач, і знову сльози.

Пройдуть роки і в Україні всі почують слово великого Кобзаря. Всі почують його заклик до свободи, до волі.

За повістю С.  Васильченка «В бур’янах»

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Сайт «Енциклопедія життя і творчості Тараса Шевченка». http://www.t-shevchenko.name/
2. Сайт «Історико-культурний заповідник «Батьківщина Тараса Шевченка». http://www.batjkivshhyna-tarasa.com.ua/
3. Сайт «Кобзар». http://kobzar.info/
4. Сайт «Національний музей Тараса Шевченка». http://www.shevchenkomuseum.com.ua/
5. Сайт «Тарас Шевченко». http://taras-shevchenko.in.ua/
6. Ткач Л.В., Джерела краси рідної мови: Метод. посібник. – Тернопіль: Мальва – ОСО, 2010. – 128 с.
7. Шевченко Т. Г. Кобзар / Т. Г. Шевченко. – Х.; Шевченкове: Ярина, 1996. – 736 с