Співчуття і милосердя – шлях до перемоги добра. Образи хлопчиків, їхня наполегливість у захисті гуманних переконань.

Дата: 10.04.2018        Клас: 5

 

Тема: Співчуття і милосердя – шлях до перемоги добра. Образи хлопчиків, їхня наполегливість у захисті гуманних переконань.

Мета: : на матеріалі твору розкрити вічну проблему боротьби добра і зла; вчити учнів осмислювати вчинки героїв; розвивати уміння давати оцінку людським якостям, вчинкам,  аргументовано висловлювати власні думки, спостереження, роздуми; формувати позитивний життєвий світогляд, віру у перемогу добра; виховувати доброту, співчуття, милосердя, любов до природи.         

Тип уроку: урок систематизації та узагальнення знань, умінь, навичок.

Обладнання: портрет письменника, ілюстративний матеріал, малюнки учнів, індивідуальні картки, дидактичний матеріал.

 

 

Любіть травинку і тваринку,

і сонце завтрашнього дня,

вечірню в попелі жаринку,

шляхетну інохідь коня.

Л. Костенко

Перебіг уроку

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ.

  Всі мерщій сідайте, діти,

  Домовляймось не шуміти,

  На уроці не дрімати,

  Руки вчасно піднімати,

  І щоб не було морок

  Всі готові до уроку?

  Тож гаразд, часу не гаєм

  І урок розпочинаєм.

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ.

1. Бесіда за питаннями:

- Поясніть, як ви розумієте поняття «добро» і «зло»?

- Чи допомагали ви колись у біді тваринам? Як саме? Чому?

- Що ви при цьому відчували?

- Чи підгодовуєте ви взимку тварин?

- Чому небезпечно виходити на лід?

2. Робота над епіграфом.

Висловте свої думки з приводу слів епіграфа.

 

ІІІ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ ТА МЕТИ УРОКУ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.

 

Велике щастя для людини – користуватися благами природи, насолоджуватися ïï красою. Здавалося б, життя скрiзь прекрасне. Але звiдки ж тодi береться жорстокiсть,  бездушнiсть, пiдлiсть? Охороняти лiси, гаï, сади - зелене багатство нашоï краïни закликає нас вiдомий украïнський письменник Євген Гуцало.

Сьогодні ми продовжимо розмову про оповідання Євгена Гуцала «Лось» і звернемо увагу на образи цього твору, спробуємо їх проаналізувати і з’ясувати, чому ж персонажі вчинили так чи інакше.

-Що переважає в житті :  добро чи зло?

- А як у казках вирішується ця проблема? (Добро перемагає зло).

- А в житті як? Добро завжди перемагає зло? (Не завжди).

- А чому так? Від кого або від чого це залежить?

Учитель: Справді, від нас з вами залежить. Від тебе, …, від тебе,   …..   …і від мене теж залежить, бо ж добро починається з нас.

Учитель: Тема варта, щоб ми про неї поговорили? 

Учитель: Тому тема сьогоднішнього уроку «Співчуття і милосердя – шлях до перемоги добра». Вслухайтеся, вчитайтеся в тему…Про що ми будемо говорити? Про  співчуття і милосердя.

 

А)  словникова робота

  Співчуття -чуйне ставлення до чийого-небудь горя, до чиїхось переживань

   Милосердя-діяльне прагнення допомогти кожному, хто має в цьому потребу.

 

ІV. Превірка домашнього завдання.

 

      1. Вікторина «Спостережливий читач».

Учні записують «0» — якщо твердження неправильне, та «1» — якщо твердження правильне.
1. Роги лося нагадували осінній кущ, із якого обнесло листя. (1)
2. Лось хотів повернутись на свою батьківщину, у тайгу. (0)
3. До річки він прийшов, щоб збити вовків зі сліду. (0)
4. Лось не передбачив, що лід на річці затонкий для нього. (1)
5. Хлопчаки приїхали до лісу по хмиз. (1)
6. Брати покликали дядька на допомогу. (0)
7. Лось злякався хлопчаків. (0)
8. Жодному з братів не вірилося, що такий великий Лось міг втопитись. (1)
9. Шпичак не почав стріляти в Лося на очах у дітей. (0)
10.  Дядько пропонував братам поділити здобич. (1)
11.  Мисливець знав, що Лось був мешканцевм заповідника. (1)
12.  У фіналі оповідання Шпичак щиро каявся у всьому, що наробив. (0)

 

V. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ УРОКУ.

1. Вступне слово вчителя
— Людина має безліч чеснот: доброту, щедрість, чуйність, уміння співчувати і любити . Усі вони засновані на любові людини до людини та людини до природи. І є ще така щиросердечна якість, як милосердя. Для того щоб бути милосердним, потрібно вміти прощати та бути щирим гуманістом. Тому що споконвічно милосердя було проявом великодушності до переможеного. Герої оповідання «Лось» яскаво демонструють нам це, але — по-різному: брати мають усі ці чесноти, незважаючи на юний вік та відсутність життєвого досвіду, а Шпичак — зовсім позбавлений цих якостей.
У творі зображено дивовижний світ заповідної природи, ще не зіпсованої людиною. Саме тому Лось почувається тут, як удома. У заповідниках люди зустрічаються рідко — це здебільшого туристи, які хочуть помилуватися красою природи або мислівці, які нелегально полюють на тварин. І якщо перші не становлянь ніякої загрози, то другі, часом, стають справжніми ворогами дикої природи.

-Щоб розібратися, звідки береться зло, давайте попрацюємо над характеристикою персонажів оповідання.

2. Характеристика дійових осіб твору.
Дійовими особами твору є:

- Лось (головний персонаж);

-брати-підберезовики,

-дядько Шпичак (другорядні персонажі).

3.Робота в групах.

-Вибрати ті цитати, які характеризують  : 1група-Лося, 2 група-братів-підберезовиків, 3 група – дядька Шпичака.

 -«Це був великий звір з широкими грудьми, які легко здималися од дихання. Його роги нагадували осінній низькорослий кущ, з якого обнесло листя»;

 -«Він був старий і бувалий самець»;

- «Неквапно попрямував до тієї галявини, на якій любив найчастіше бувати... в ній, прилігши, лось міг сховатися до половини»;

- «…опустив голову, принюхуючись до ополонки, далі, з витягнутою шиєю, ступив ще трохи, ось-ось маючи торкнутися губами до осклілого блакитного шумовиння, ніздрі затремтіли в передчутті холодної води»;

- «...Намагався поводитися обачно... сили поступово покидали його; він поводився смирно»;

- «...він виявився дужий і життєлюбний...»;

- «Він пробуватиме безперервно, доти, доки дихатиме»;

-«Він  не боявся людей».

 

Учитель:Лось зображується автором як тварина, яка звикла до умов заповідника та почувається там так само, як і в тайзі. Він не боїться людей, тому що часто бачив, як вони працюють, та, окрім цього, якось мисливці врятували його від вовків. Тому коли хлопці кинулись його рятувати, він поводився сумирно, не відчуваючи небезпеку з їхнього боку. Але, як виявилось трохи згодом, не всі люди приязно ставились до нього. Деякі, на кшталт дядька Шпичака, дивились на нього лише як на здобич на джерело прибутку. Саме це і погубило Лося, який тільки-но почав довіряти людям та вірити в їхні добрі наміри.

-Чи підвела Лося віра в людей?
- Як ви вважаєте, що перемогло в оповіданні — добро чи зло? Обґрунтуйте свою відповідь.
4.Фізхвилинка.

Учитель:Ви, певне, трішки стомилися, але ж ви не проти допомогти нашим підберезникам назбирати хмизу?

          Юні лісоруби йшли

          І сухе гілля знайшли.

          Дружно узялись збирати

          І на воза укладати.

          Наносили повен віз,

          Вдома так потрібен хмиз.

 

-  «Обидва плечисті, обидва з широкими, лагідними лицями, і схожі один на одного так, як маленький гриб-підберезник схожий на свого більшого сусіда»;

- «Вони охопили зором ріку, і їхні лиця ще більше пом'якшали од навколишнього простору...»;

-  «Але старший брат був розсудливий та відважний, і сокира в його руках не закуняла. Узявся рубати лід, прокладаючи хід до берега, а молодший тупцяв біля нього і, не знаючи, чим допомогти, тільки зітхав та нетерпляче бив себе долонями по стегнах та по боках»;

- «Озиралися, намагаючись побачити мисливця, проте не запримітили і, набравши в груди гіркого повітря, чимдуху погнали туди, де лежав лось»;

- «Менший підберезник одвернувся, приховуючи сльози. Старший брат узяв його за руку й, не кажучи більше ні слова, повів до саней».

- «Діти нічого не сказали — вони ніяк не могли відірвати очей од лося, який ні разу й не поворухнувся, хоча вони й чекали на це».

 Учитель: Автор не дає братам імен, а лише називає їх «підберезовиками». Це дає нам змогу зрозуміти, що ці персонажі мають узагальнювальне значення — вони втілюють в оповіданні сили добра. Незважаючи на юний вік, вони без вагань приймають рішення врятувати Лося, хоча він в декілька разів більший за них. Це їм вдається, але захистити тварину від жорстокості іншої людини виявляється нездійсненим. Трагічний фінал повісті наштовхує на думку про те, що людина — не тільки цар природи, але й, інколи, її найбільший  ворог.

 

- Чому вони не погодились домовитись із дядьком?

- Поміркуйте, чи зроблять хлопці щось для покарання Шпичака. Чому ви так вважаєте? Як би ви вчинили на їхньому місці?

 

- «Вони й не помітили, як підійшов до них рідний дядько Шпичак. Кругленький, як підпалок, з підпалкуватим, добре випеченим обличчям, в розтоптаних, з довгими халявами, чоботях, в яких тонув мало не по пояс, дядько зупинився поряд із дітьми»;

- «Мабуть, також був здивований, що оцей могутній звір лежить на землі. Дядько тримав у руці рушницю, але з таким виглядом, ніби збирався від когось захищатись. На губах у нього запеклась біла смага,— мабуть, од якогось раптового, скороми-нущого переживання»;

- «Шпичак, обійшов навколо вбитого звіра й носаком ткнув між роги»;

-  «Ану замовчіть мені,— ще дужче розгнівався дядько,— бо дістанеться вам од мене й од батька вашого! Будете розумні, то матимете й собі м'яса, не скривджу»;

-  «...треба думати про те, щоб якось його заховати, замівши сліди, бо діти таки подалися в заповідник, щоб заявити охороні,— в цьому не сумнівався»;

- «Тепер дивився на звіра й хотів вірити, що лось оживе. Так, як ще недавно дітям, йому дуже кортіло, щоб лось підвів голову, звівся на стрункі міцні ноги і неквапно побіг до лісу, як іще недавно біг, поки дорогу йому не перетнула куля».

 - «Шпичак давно вистежував того лося,— він помітив його одночасно з дітьми і, присівши у виямку, тільки посміювався, коли взялися визволяти його з ополонки. Не вірив, що то їм вдасться, він думав, що лось таки знесилиться і його раніше чи пізніше затягне під лід»;

Учитель:Шпичак в оповіданні є втіленням зла. Він жорстокий та черствий. Лось потрібен йому вбитим, щоб продати його роги та м'ясо. Шпичак навіть не вагається у своєму рішенні підстрелити Лося на очах у племінників, тому що впевнений — вони будуть на його боці. Його самовпевненість зрадила йому — хлопці не захотіли мати з ним справу. У фіналі оповідання він дуже хоче, щоб Лось ожив. Але не тому, що йому шкода вбиту ним тварину або його мучає сумління. Він лише злякався відповідальності, бо якщо діти повідомлять керівництву заповідника про цю подію, у Шпичака будуть великі неприємності.
 

      - Який приклад він дав своїм племінникам?

- Як ви вважаєте, чи будуть хлопці надалі спілкуватись з таким дядьком?

 

    5. Міні-круглий стіл з елементами дискусії.

- Як, на ваш погляд, чи можна виправдати Шпичака за скоєний ним злочин? Чому?

- Шпичак був рідним дядьком хлопчиків. Чи правильно вони вчинили? Що б зробили ви на їх місці?

 

6. Детективна гра «Лісовий лабіринт»
Впізнайте за описом місцевості, де знаходяться персонажі:
1.  «Навкруги кущі й дерева, бачу ялинник, за ним, трохи подалі — байрак, і все це оточено березами та іншими деревами. Де ж це я?» (Заповідник)
2.  «Зараз я на відкритій місцині, тут багато трухлявих пеньків, не квітів не трав не має, бо ще не сезон. Ну що, зрозуміли, де я? (Поляна)
3.  «Я там, де ходити почали не так давно. Запахів вовка, лиса, або людини тут немає. Лише подекуди — ямки од заячих ніг. Вгадали, де я?» (Стежка)
4.  «Тут прохолодно, багато льоду і якось неспокійно. В мене погані передчуття, тому швидше скажіть мені — де я?» (Річка або ополонка)

V. УЗАГАЛЬНЕННЯ УРОКУ, ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ
1.Робота з картками за рядами

 Картка№1
1.  Охарактеризуйте Лося за допомогою 5-7 епітетів. (У оповіданні зображено лося – наполегливого, цілеспрямованого, сильного духом, який вміє боротися з небезпекою. Він не очікує від людей небезпеки, адже його підгодовують, навіть якось мисливці врятували від вовків. )

Картка№2
1.  Охарактеризуйте братів за допомогою 5-7 епітетів. (У оповіданні образи хлопчиків уособлюють добро, милосердя, чуйність, небайдужість, любов до усього живого, справедливість, гуманізм. Вони відважно, але й обережно кидаються на допомогу тварині. )

Картка№З
1.  Охарактеризуйте Шпичака за допомогою 5-7 епітетів. (Дядько Шпичак чинить планомірне зло, він бездушний, хитрий, улесливий, жорстокий, брехливий. Його зовсім не лякає страшний злочин, він лише боїться відповідальності перед людьми, а не перед своєю совістю.)

1. Бесіда за питаннями:

- Чи хотіли б ви бути схожими на хлопчиків?

- Які висновки для себе ви зробили після опрацювання оповідання?

 

 

VІ. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ

- Чи досягли ми мети уроку?

  1. Рефлексивно-оцінювальний етап.

Учитель: Отже, твір вивчено, і що?..

  «Незакінчене речення»: «Після сьогоднішнього уроку я відчуваю…розумію…думаю…».

- Що з уроку взяли особисто для себе?

2. Самооцінювання, оцінювання роботи учнів учителем.

Учитель: Творити добро – це праця? А вчитися творити добро – праця? Ви вчилися сьогодні робити добро.

3. Оцінюваня учнів учителем.

Учитель: Я дякую сьогодні всім вам і собі за урок.

 Як на вашу думку, він вдався? Ви – молодці! Ви довели , що хочете і можете стати гарними та успішними читачами.

Такі бали сьогодні отримують…, бо…(Учитель мотивує той чи інший бал).

VІІ. Домашнє завдання.

Записати поради «З чого почати робити добро»; знайти тлумачення слова «гуманізм».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ось і перегорнули ми з вами останню сторінку оповідання «Лось» Євгена Гуцала. Я думаю, ви зрозуміли те, що всі ми живимо серед людей, тому кожний повинен учитися розуміти інших, берегти все живе на цій планеті, виховувати в собі непримиримість до аморальних вчинків, боротися з байдужістю, черствістю, бо негативні жахливі вчинки залишають на все життя глибокий слід у душі і серці людини.

-«Це був великий звір з широкими грудьми, які легко здималися од дихання. Його роги нагадували осінній низькорослий кущ, з якого обнесло листя»;

 -«Він був старий і бувалий самець»;

- «Неквапно попрямував до тієї галявини, на якій любив найчастіше бувати... в ній, прилігши, лось міг сховатися до половини»;

- «…опустив голову, принюхуючись до ополонки, далі, з витягнутою шиєю, ступив ще трохи, ось-ось маючи торкнутися губами до осклілого блакитного шумовиння, ніздрі затремтіли в передчутті холодної води»;

- «...Намагався поводитися обачно... сили поступово покидали його; він поводився смирно»;

- «...він виявився дужий і життєлюбний...»;

- «Він пробуватиме безперервно, доти, доки дихатиме»;

-«Він  не боявся людей».

 

 

-  «Обидва плечисті, обидва з широкими, лагідними лицями, і схожі один на одного так, як маленький гриб-підберезник схожий на свого більшого сусіда»;

- «Вони охопили зором ріку, і їхні лиця ще більше пом'якшали од навколишнього простору...»;

-  «Але старший брат був розсудливий та відважний, і сокира в його руках не закуняла. Узявся рубати лід, прокладаючи хід до берега, а молодший тупцяв біля нього і, не знаючи, чим допомогти, тільки зітхав та нетерпляче бив себе долонями по стегнах та по боках»;

- «Озиралися, намагаючись побачити мисливця, проте не запримітили і, набравши в груди гіркого повітря, чимдуху погнали туди, де лежав лось»;

- «Менший підберезник одвернувся, приховуючи сльози. Старший брат узяв його за руку й, не кажучи більше ні слова, повів до саней».

- «Діти нічого не сказали — вони ніяк не могли відірвати очей од лося, який ні разу й не поворухнувся, хоча вони й чекали на це».

- «Вони й не помітили, як підійшов до них рідний дядько Шпичак. Кругленький, як підпалок, з підпалкуватим, добре випеченим обличчям, в розтоптаних, з довгими халявами, чоботях, в яких тонув мало не по пояс, дядько зупинився поряд із дітьми»;

 

 

- «Мабуть, також був здивований, що оцей могутній звір лежить на землі. Дядько тримав у руці рушницю, але з таким виглядом, ніби збирався від когось захищатись. На губах у нього запеклась біла смага,— мабуть, од якогось раптового, скороми-нущого переживання»;

- «Шпичак, обійшов навколо вбитого звіра й носаком ткнув між роги»;

-  «Ану замовчіть мені,— ще дужче розгнівався дядько,— бо дістанеться вам од мене й од батька вашого! Будете розумні, то матимете й собі м'яса, не скривджу»;

-  «...треба думати про те, щоб якось його заховати, замівши сліди, бо діти таки подалися в заповідник, щоб заявити охороні,— в цьому не сумнівався»;

- «Тепер дивився на звіра й хотів вірити, що лось оживе. Так, як ще недавно дітям, йому дуже кортіло, щоб лось підвів голову, звівся на стрункі міцні ноги і неквапно побіг до лісу, як іще недавно біг, поки дорогу йому не перетнула куля».

 - «Шпичак давно вистежував того лося,— він помітив його одночасно з дітьми і, присівши у виямку, тільки посміювався, коли взялися визволяти його з ополонки. Не вірив, що то їм вдасться, він думав, що лось таки знесилиться і його раніше чи пізніше затягне під лід»;

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                         І  група

Цитати до характеристики лося

 

 

 

 

                           ІІ  група

Цитати до характеристики братів-підберезників

 

 

 

 

 

                           ІІІ  група

Цитати до характеристики  дядька Шпичака