Спортивно - пізнавальна розвага для учнів 5-6 класів   «Я козацького роду»

Ведучий 1: Бо найкращі вояки
                 Запорозькі козаки!
                 І не буде переводу
                 Українському народу
                 Доки із глибин сторіч
                 Долина козацький клич.

Звучить «Марш запорізьких козаків»

Ведучий 2: Історія кожного народу має свої символи. З часом, такий символ стає ознакою нації. Скажімо, для Америки – це «ковбой», «бізнесмен», для Японії – «самурай». А нашої історії неможливо уявити без козаччини.

Ведучий 1: Сьогодні ми з вами вирушимо у цікаву подорож до наших прапрапрадідів, запорізьких козаків. Із літописів відомо про славний період козаччини, який тривав майже триста років. Це Запорізька Січ. Козацтво було організовано військовою силою, яка боронила наші землі від варварських нападів турків і татар. 

Ведучий 2: Січовики були сміливими, дисциплінованими. гордими та вольними людьми. Український народ завжди пам’ятатиме цю героїчну сторінку в історії України, а чоловіки – наслідуватимуть козаків.

Ведучий 1: Одні вважають, що слово «козак» походить від слова «коза». Адже козаки були спритні, як кози, одягалися в козячі кожухи, говорили гучним голосом. Інші переконані, що слово «козак пішло від слова «коса». Відомо, що люди, які йшли у бій з татарами, були озброєні косами та серпами. А ще кажуть, що слово «козак» тюркського походження, означає «вільна людина».

Ведучий 2: Січ - це  розчищене серед лісу або степу укріплене частоколом місце, на якому козаки зводили селище. Жили козаки куренями. У кожного куреня був свій отаман – найсильніший, найрозумніший і найхоробріший козак.

Ведучий 1: Козакам були властиві такі риси характеру, як: добродушність, безкорисливість, щедрість, щирість, дружелюбність. Особливо козаки цінували власну свободу. Саме тому вони частіше обирали люту смерть, ніж ганебне рабство. Мандрівники зауважували гостинність, привітність і виняткову чесність, притаманну козакам. 

Ведучий 2:  Із-за кожного дерева, куща, ярка на козаків чекала небезпека. Щороку татари здійснювали набіги на Україну, забирали у неволю десятки тисяч християн. Ось і стали козаки своєрідними прикордонниками, які попереджували людей про небезпеку й першими вступали в бій з людоловами.

Ведучий 1:  Військо запорізьких козаків, яке діяло на пограничній території за дніпровськими порогами, можна назвати загоном спеціального призначення, а запорізького воїна сучасним. терміном «спецназівцем». Козаки були богатирями, рівних яким ніде не було.

Ведучий 2: У Запорізькій Січі був уряд – кіш.  Керівником українського козацтва обирався гетьман. Дмитро Вишневецький - перший гетьман України. Видатним гетьманом був Богдан Хмельницький, а останнім - Петро Калнишевський.

Запорізьке козацтво поділялося на січові курені. До фортеці Запорізької Січі під страхом смерті заборонялося проводити жінок. Сьогодні ми граємо в козаків, тому участь у грі приймають і дівчата.

Ведучий 1:   Поділимося на дві військові одиниці – два курені. Кожен курінь обирає отамана і прапороносця. А гетьманом назначимо одного з батьків.

Гетьман: Здорові будьте, козаки!

Козаки: Здоров будь, батько!

Гетьман: Чи є охота позмагатись

І відвагу молодецьку показати,

Як це в козаків ведеться?

Козаки: Так.

Гетьман: Рада є також у нас,

Пильно стежить й кожен раз

Визначає кращих з вас.

 Він представляє раду, яка буде оцінювати перебіг змагань.

Ведучий 2: Козаки І куреня демонструють свій прапор, емблему, називають своє козацьке прізвисько.

Конкурс № 1  «Привітання куренів»

І отаман: Козаки, рівняйсь! Струнко! Наша назва?!

Козаки: «Щире братство»!

І отаман: Наш девіз?!

Козаки: Козацькому роду нема переводу!

Ведучий 1: Козаки ІІ куреня демонструють свій прапор, емблему, називають своє козацьке прізвисько.

ІІ отаман: Козаки, рівняйсь! Струнко! Наша назва?!

Козаки: «Козацька шабля»!

ІІ отаман: Наш девіз?!

Козаки: Козаку найперше - воля!     Козаку найперше - честь!

Ведучий 2: Пропонуємо конкурс. Всі учасники одержують однакові запитання з історії козацтва. На кожне з них запропоновано 4 варіанти відповіді, з-поміж яких треба обрати один правильний та написати на аркуші паперу.

Конкурс №2 «Козацька кмітливість»

Ведучий 1:  Представники з куренів виходять з аркушами. Коли ведучий зачитує питання, вони  одночасно показують свої відповіді.

1. Коли в історії вперше згадуються українські козаки? 
В XI ст.;
в 1654 р.; 
в XIV ст.;
в 1918 р.
2. Кого називали в Україні козаком? 
Розбійника, волоцюгу; 
кріпосного селянина;
вільного чоловіка, безстрашного лицаря;
багатого вельможу.
3. Де знаходилась козацька січ?
За дніпровськими порогами;
в причорноморських степах;
на Дунаї;
на Кримському півострові.
4. Як називали місце, де жили козаки?
Мазанка; 
намет; 
землянка; 
курінь.
5. Хто був першим козацьким гетьманом? 
Б. Хмельницький; 
Д. Байда-Вишневецький; 
І. Мазепа; 
П. Сагайдачний.
6. Кого на Січі називали козацьким джурою (чурою)? 
Слугу; 
вартового;
помічника, учня, майбутнього козака; 
кінного воїна.
7. Що таке козацький гопак? 
Танець; 
грамота;
світловий телеграф;
козацький роз’їзд.
8. Чому на Січі не було жінок?
На Січі все підпорядковувалось вимогам війни;
вважалось поганою прикметою;
жінки боялися воювати;
традиція не дозволяла жінкам брати зброю до рук.
9. Як називались козацькі судна? 
Галери; 
чайки;
пироги; 
яхти.
10. Хто зруйнував Січ?
 Катерина II;
 кримський хан;
 Петро І;
 Американський спецназ..
 

Конкурс №3 «Як козаки куліш готували»

Ведучий 2: Козаки, збираючись у бойові походи, запасалися провізією. А головна їжа в козаків яка? …. Так, правильно, куліш. А для смачного кулешу потрібна картопля. Отже, зараз, козаченьки, ми побачимо, хто з вас вміє швидко та якісно чистити картоплю. Представник з кожного куреню повинен чимшвидше почистити картоплю та представити її на раду. 

Конкурс №4 «Як козаки силою вихвалялись»

Ведучий 1:  Побачимо, які сильні та могутні наші козаки.

Ведучий 2:  В змаганні той перемагає,

Хто щирих, вірних друзів має.

Тож пам’ятай про це завжди

І свято дружбу бережи.

1.          А тепер позмагаємось, у кого долоня найбільша. Даю вам торбу з горіхами. Хто більше візьме горіхів у свою долоню?!
2.          Кожен курінь утворює коло, козаки кладуть руки на плечі своїх товаришів. По команді за сигналом гетьмана гравці присідають і голосно рахують до десяти.
3.          Тепер нам потрібно по двоє козаків з кожного куреня. Ваше завдання перенести повітряну кульку до куреню суперників, але так, щоб не торкатись руками до кульки.
4.          Тепер будемо переправлятись через річку. Кожен курінь отримує  1 гімнастичний обруч. Перший учасник  стоїть «на другому березі річки» - в середині  обруча напроти свого куреня. За сигналом біжить до козаків, накидає обруч на наступного учасника і вони разом «переправляються» - біжать до місця переправи, де перший учасник залишається, а другий вертається за наступним,  і так далі, поки вся команда не переправиться на «другий берег річки». Виграє  курінь, який виконав  переправу швидше.
5.          Наступне завдання покаже у кого з козаків рот більший. Перед вами на тарілці лежать яблука. Ваше завдання з’їсти яблуко, не використовуючи рук. Хто першим справиться, той і переміг.
6.          Тепер настав час випробування для справжніх чоловіків. Виходять козаки по одному з кожного куреню і з’їдають дольку лимону, причому не можна кривитися і морщитися. Хлопці вертаються на свої місця, а їм на зміну виходять наступні, аж доки лимон не закінчиться.

Відео

Конкурс №5 «Як козаки на конях скакали»

Ведучий 1: «Важко знайти що-небудь більш органічніше, аніж союз козака і коня, хіба що мати з немовлям можуть посперечатися з ним», – зауважував у XVIІ столітті західноєвропейський літописець

Ведучий 2: Дійсно, запорізький козак, який проводив більше половини свого життя у походах, цінував свого коня і любив його. У думах, що наспівували кобзарі, кінь був найріднішою істотою для українця: «У нього (козака) бідного сиротини, чорна бурка – його сват, сивий коник – його брат».

Ведучий 1: Коні також відрізнялися особливим відношенням до своїх господарів. Відомий історик Дмитро Яворницький писав про коней запорожців, що «ті були наділені надзвичайним розумом, силою і витривалістю»:

«Крикне, бувало, запорожець коневі «повзи», то він простягне передні ноги вперед, а задні назад, і повзе. А як почує свист козака, то відразу помчить до нього». 

Ведучий 2: Тепер, молоді козаки, сідаймо на своїх коней та вирушаймо в похід. Коні наші дуже вередливі, тож нам потрібні неабиякі зусилля, щоб утриматись у сідлі. Наступне випробування для найспритніших козаків. 

Ведучий 1: Учасник від кожної команди пересувається стрибками, тримаючи між ногами м’яч («коня»). Потім повертається назад, передає м’яч наступному учаснику. Якщо м’яч випав – учасник піднімає його і грає далі.

Козаки беруть участь у конкурсі.

Конкурс №6 «Як козаки борщ варили»

Ведучий 2: Скакати на конях – нелегка справа, бажано було б підкріпитися, щоб відновити сили. Жінки не допускалися на Січ, тому козакам самим доводилось займатися  домашнім господарством, хоч вони і були з ним мало знайомі.

Ведучий 1: Та все у них виходило добре, бо були вони кмітливими у домашньому побуті. А ще були дуже винахідливими. За відсутності металевого посуду примудрялися варити собі страву у дерев'яних корцях, підкидаючи безупинно, один за одним, у корець розжарені на вогні камені, доки не закипала залита в посудину вода.

Ведучий 2: Мабуть, ви вже зрозуміли, що зараз ми перевіримо, чи наші козаки зможуть приготувати собі їжу. І покажуть, на що вони здатні без жінок. А щоб їм було трохи легше, готуватимуть не якусь там маловідому страву, а добре відому, нашу, національну – український борщ!

Ведучий 1: На екрані пропонується список продуктів: овочів, фруктів, зелені, жирів, спецій, приправ. Козаки повинні вибрати з цього розмаїття продуктів лише ті, які придатні для того, щоб зварити із них борщ і намалювати їх. В кого ж борщ буде смачніше?

Картопля, вода, смалець, патисон, кабачок, огірок, лимон, часник, цукор, буряк, пшоно, перець, томат, маслина, хрін, петрушка, рис, кріп, сіль, яблуко, баклажан, цибуля, редька, здір, м'ясо, полуниця, квасоля, сало, морква, капуста, вершки, родзинки, бруква, сметана, апельсин, лист лавровий, олія, гарбуз, перець.

Ведучий 2: А поки козаки борщ готують, прошу Раду підбити підсумки конкурсів, а ми всі давайте уявимо, що було б, якби дівчата були козаками.

1 : Ой, куди це ми попали?

2: Куди, куди! Хіба не пам’ятаєш? Нас гетьман за призами послав, бо ми найсильніші, найсміливіші, найрозумніші… 

3: Ага, й найскромніші… 

4: А я от дійсно сильна. Їду я з чумаками по сіль. Глядь, біля однієї балки величезна каменюка, а на ній надпис: «Переверни, тоді побачиш». Я зразу спробувала, та де там… Я й так, я й сяк – нічого! Тоді, я з’їла шматочок сала, запрягла волів, потягнула разок, вона і перевернулась. 

Всі : Ну і що там?  

4: Що, що… А там написано: «Ну як, важко було?» 

Всі: Тю… 

1: Та не переживайте ви так! Давайте краще про призи помріємо. Я от хочу, щоб мені подарували будильник. Щоб він дзвонив як звичайно. А якщо ж я не буду прокидатися, то хай вмикається сирена, потім лунає гарматний постріл, потім виливається на голову склянка води…

2: А якщо і це не поможе? 

1: Тоді нехай сам зателефонує до школи і каже, що я захворіла! 

3: Ой, дівчата, а ви не бачили, який новенький козачок у нас в школі появився? А гарний, а скромний…

2: Та бачили, якийсь не риба не м’ясо!

Всі: А що таке?

2: Та я до нього і так, і сяк вже залицялася, а він…

1: Та вже розказуй!!!

2: От бачу, біжить наш козак до школи, рюкзака суне, а я йому комплімент кажу: ОЙ ЯКИЙ ЖЕ ТИ ШВИДКИЙ, ЯК ДОБРА КОНЯКА, А ЯК РЮКЗАКА СУНЕШ, ЯК ВІЛ ЧУМАЦЬКИЙ!  А він мене злякався, тай почав в другу сторону бігти.

4: А далі?

2: Ну що далі, я його догнала, зловила тай знов компліменти сиплю: ЯКІ Ж У ТЕБЕ ОЧІ ГАРНІ, ВЕЛИКІ, ОДНЕ БІЛЬШЕ ЗА ДРУГЕ! А ЯКИЙ ЧУБ, ГЕТЬ НА ОСЕЛЕДЕЦЬ ПОХОЖИЙ.

3: Ой так, такі вже хлопці повелися, що й не знаєш як до нього підійти.

1: Та треба якось качатися, спортом зайнятись, щоб перед хлопцями не позоритися.

3: Моя бабця говорила, що найкраща вправа для рук – перераховувати гроші!

4: Чому?

3: Нормалізує тиск, повністю припиняє зубний та головний біль, поліпшує зір, апетит та гардероб.

2: О, корисна штука!!!

1: О, до речі, Параско, ти так схудла! Що нова дієта?

3: Та так, морква, буряк і картопля.

4: а що робила, варила чи смажила?

3: Та де там? Копала!!!

Всі : Аааа…

2: Ой щось ми заговорилися, наша рада досі заснула. Треба їх танцем розвеселити. 

Танець

Ведучий 2: Що там вирішили в раді?

                    Ми  почуть оцінки раді.

Ведучий 1:  Будь ласка, хлопці, показуйте що за борщ ви намудрували.

Представлення борщу.

Ведучий 2: 

Добрий настрій сили додає.

Знову в нас  змагання є!

Козаки всі спритні, здібні,

Чи є в нас до них подібні?

Ведучий 1:  Уявімо ситуацію: козак Мамай разом із кобзою  потрапив в у наш час. Він побачив, що багато хто забули козацькі пісні і не знають їх. З цього приводу в козака з’явилася ідея випустити альбом козацьких пісень та все зробити для того, щоб вони стали хітами.

Хлопці співають козацькі пісні по черзі

Конкурс №7 «Козацька пісня»

Ведучий 2: Зараз наші козаки по черзі будуть пропонувати, які пісні про козаків вони знають, та наспівають по куплетику.

Ведучий 1:  Ну, тепер, козаку треба підказати основи сучасної інформаційної грамотності та культури. До куренів по  черзі будуть задавати питання, на які потрібно буде відповісти.

Конкурс №8 «Сучасний козак»

1. Як називається тип даних, отриманих шляхом звукозапису? (аудіофайл, звуковий, акустичний)
2. У якому форматі може зберігатися звуковий файл? (mp3, wav)
3. На яких інформаційних носіях може розміщуватися звуковий файл? (флешка, диск…)
4. Назвати відому вам програму, якою можна відкрити аудіофайл. (WinAmp, Flash-плеєр…)
5. Чи можливо змінювати тональність та темп відтворення пісні та як це зробити? (Так, використовуючи онлайн-програми, або кнопки на деяких програвачах) 
6. Яким чином можна перемістити аудіофайл на інший комп’ютер, не використовуючи флешки? (Через електронну пошту, блютуз, локальну мережу…)
7. Чи має виконавець авторське право? Якщо так, то в чому воно полягає? (Ніхто не має права використовувати авторські розробки у комерційних цілях)
8. Які пристрої використовуються для введення аудіоданих? (Мікрофон, музичні електронні інструменти, флеш-карта, оптичний диск…)
9. Які пристрої використовуються для виведення аудіоданих? (Навушники, колонки, флеш-карта, оптичний диск…)
10. Чи можна передати  аудіофайл за допомогою факсу? Якщо так, то як саме, якщо ні, то чому? (Не можна, тому що факс передає лише графічні та текстові дані)

Конкурс №9 «Як козаки листа писали»

Ведучий 2 :  Перед вами репродукція картини Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султану». За 1 хвилину ви повинні запам’ятати якнайбільше предметів, зображених на ній. За командою треба швидко записати ці предмети на аркуші паперу. Час пішов.

Козаки пишуть

Ведучий 1 : Прошу козаків подати нам ваші записи.

Ведучі зачитують вголос

Ведучий 2:  Слово піднімає  військо в бій!

Лікує  слово, кличе нас до дій!

А ще слово може розвеселяти!

Ви згодні ? Тоді козачата  будуть казку казати!

Казка про старого козака, рудого чорта, чотири роги і Козацький рід  (Лірник Сашко)

Колись давно жив собі у Сабадаші старий козак Мехтод. Так собі добре жив, заможно. Мав гарну хату на дві половини, пасіку, сяке-таке господарство, коника, корову – одне слово, хазяїн на всю губу. Жив він на околиці села – якраз ото, де дорога повертає попід Гандреєву вербу та на Охматів над самісіньким лісом.

Добрий чоловік був Мехтод – жінку любив, коли-не-коли її слухав, до роботи не силував, а так, як сам працює з ранку до ночі, то й вона з ним.

Народився у них синочок. Назвали його Семеном, а за кумів узяли Віника і дядька Тимухтея. Підріс Семенко, батько його козацьких звичаїв навчив, у школу віддав, а як уже в колодочки вбився, то під горщика обстриг і на Січ відправив – до Бузівського куреня, та звелів, щоб кошового слухав.

От якось перед Різдвом жінка Мехтодові й каже:

– Агов, чоловіче, чи ж ти не знаєш, що у нас дрова скінчилися – уже нема й патичка, щоб у піч стромити?! Скоро кабанчика колоти, ковбаси шкварити, а ти і в вус не дмеш? Ану, до-ста на печі лежати – гайда до лісу по дрова!

Запряг Мехтод конячину у сани та й потяг по снігу до лісу. Заким дерево сухе вибирав, заким рубав його, заким на цурпалки його чепуляв, заким на сани складав – уже й посутеніло. Коли давай назад повертати, аж за ним і сліду немає – ні дороги, ні стежки: самі дерева стіною стоять.

Блукав, блукав Мехтод – біда, не може з лісу вийти. Уже й кінь притомився, уже й зовсім темно стало, та ще й віхола зірвалася. Стало Мехтодові лячно, а тут ще й вовки завили – доведеться пропадати. Ні рушниці, ні шаблі Мехтод з собою не взяв, а сокирою та пилкою від вовків не відбитися. Почав Мехтод коня поганяти, а той ледве дибає.

– Ой, – каже Мехтод, – коли б якийсь чорт мене звідси вивів, то, здається, все б за те віддав…

Тільки сказав – як тут-таки з-за сухого дуба вискакує чорт. Худий, рудий і рогатий.

– А що, – питає, – заблукав, козаче?

– Та заблукав, матері твоїй перековінька, – каже Мехтод.

– А як виведу тебе з лісу, то що даси? – питає чорт.

– Я б тобі, гемонському синові, гарних різок би дав, та біда змушує. Кажи, що хочеш.

– Віддай мені, Мехтоде, те, що в тебе дома з’явилося, поки тебе не було.

Замислився Мехтод, – добрий хазяїн все у своєму хазяйстві знає. Що ж там нового може за день з’явитися? Хіба у курки яйце знайшлося – так яйця не шкода.

– Добре, – каже Мехтод, – віддам.

– Гляди, – застерігає чорт, – пам’ятай своє слово. Я по обіцяне завтра прийду.

На цьому слові чортяка шатнувся, крутнувся, колесом прокотився і зник. І враз дорога з’явилася, і дерева розступилися, і сніг перестав падати.

Дивиться Мехтод – аж він із саньми все по колу кругом дуба їздив. То йому чортяка очі відводив. Подався Мехтод додому, а вдома жінка на воротях стоїть.

– Де ж ти, чоловіче, вештаєшся? Мерщій до хати! Радість у нас – синок із Січі на святки приїхав!

Мехтод так і обімлів. Це ж він рідного сина нечистому пообіцяв!

Син радіє, батька обіймає, гостинці дарує, а Мехтод світу білого не бачить, не знає, як і сказати про біду.

«А, – думає, – не скажу нічого – може, дасть Бог, усе обійдеться».

Повечеряли чим Бог послав, погасили каганець, та й спати полягали.

А вночі хтось під вікном шепоче:

– Мехтоде, а віддай-но, що обіцяв, бо горе буде!

Мехтод до вікна, а жінка каже:

– Лежи, чоловіче, чого підхопився?

– Таж хтось у вікно стукає, – відповідає Мехтод.

– То тобі ввижається – усе тихо! – заспокоює його жінка.

Нічого Мехтод їй не розповів і ліг спати. А на ранок до стайні – аж там кінь здох. Мовчить Мехтод цілий день, все думає, що його робити?

Знову вночі хтось під вікном гукає:

– Мехтоде, а віддай-но, що обіцяв, бо гірше буде!

– Жінко, чи ти щось чуєш? – питає Мехтод.

– Та ні, чоловіче, все тихо. А хіба що?

– Та так, вчувається.

Знову Мехтод їй нічого не розповідає. Зранку до хліва – аж корова здохла. Заплакав Мехтод – розповів, яка його біда спіткала.

– Що ж робити маємо? – бідкається.

– А що ж, – утішає його Семен, – ведіть мене, тату, до лісу – де ж це бачено, щоб козак та чорта злякався?

Надяг Семен шапку, взяв у кишеню люльку і папушу тютюну та й подався з батьком до лісу. А під дубом чортяка дожидається – зуби щербаті шкірить:

– А що, Мехтоде, таки привів сина? Ото як би ще й сьогодні тебе з сином не було, то уже на ранок і ти неживий був би!

Походив чортяка кругом Семена, подивився на нього з усіх боків.

– Гарного слугу матиму – каже.

А Семен у вуса сміється:

– Служити, то й служити. Але давай домовимося, що буду я у тебе доти, доки сам мене не виженеш, а за службу даси торбу червінців!

Зрадів чорт, кривенькі ручки потер:

– Оце, козаче, будеш у мене, допоки твого віку стане, а грошики мої цілі залишаться!

Усміхнувся й собі Семен, батька поцілував:

– Не журіться, тату, скоро вдома буду!

Та до чорта:

– Ну, веди вже, куди там хочеш!

Потяг чортяка Семена у дупло, що в старому дубі чорніє. А там драбина довжелезна аж під землю йде.

Спустилися вони до чорта у підземний світ. Дивиться Семен – небо червоне, в озерах вода чорна, дерева сухі і покручені, сіркою смердить – ну чисто як ото в Жашківській корчмі після злодійського ярмарку.

Веде чортяка до своєї хати, а хата вся облуплена, стріха дірява, тин поваляний – тільки чортенята бігають туди-сюди, як мишенята. А скільки їх там – чи сотня, чи дві, то тільки жінка чортова знає. А жінка у чорта таки непогана молодичка – на пічці кашу із кізяків варить та кописткою помішує.

– Оце, – каже чорт Семенові, – лишаю тебе тут. Я піду до людей біду робити, а ти дітей моїх глядітимеш. Та пильнуй добре, бо я скоро повернуся та подивлюся, як ти справляєшся.

Подався чорт нагору – треба ж йому до Різдва встигнути шкоди наробити чесним людям. Довго чортяка по всьому світу товкся, нарешті додому під землю заліз. Коли дивиться – що то за біда? – сидить козарлюга на горбочку та люлечку палить, а чортенята кругом нього як на муштрі шпацирують. Чистенькі, вмиті, під горщик обстрижені, ще й козацьких пісень співають та Семена паном сотником величають! 

-Ти Куцохвостий візьми кобзу. Ти Криворогий скрипку, а ти Тупорилий бубон. І всі разом, кроком РУШ!

( Пісня «Як зліталися орли чайку рятувати»)

Чортяка аж запінився від злості:

– Що ж це ти наробив? Чого їх навчив?!

Що з них далі буде?! Не годен ти, козаче, чортових дітей доглядати, гайда до чорної роботи – дрова рубатимеш!

Посміявся Семен, та й подався по дрова.

Чекав, чекав чортяка, уже й пічка вихолола, а козака з дровами немає. Побіг чорт шукати Семена – аж той собі спить під кущиком.

– Чого це ти дрова не рубаєш? – репетує чорт.

– А того, що це не козацька робота, – каже Семен, – у нас для палива свої січові дрова є.

– А то ж які? – питає чорт.

– А ось які, – дістає Семен порохівницю.

– Так горять, що не загасиш!

– А даси? – питає чорт.

– Чом не дати доброму чоловікові? На, тримай.

Вхопив чорт порохівницю та й мерщій додому, пічку топити січовими дровами.

Іде Семен поволеньки позаду, коли чує – загриміло, задвигтіло, заревіло! Дивиться Семен – по небу червоному пічка летить та вогнем дише, а за нею казан із кізяками перекидається. Добре козацькі дрова бабахнули!

Приходить Семен до хати – чорт у сажі, чортиха у сажі, чортенята у сажі – геть усі замурзані.

Чорта аж тіпає від злості, а вигнати козака не може – грошей шкода.

– Ну, козаче, тепер тебе під нагляд жінці своїй лишаю, – каже чорт, – вона вже тобі байдикувати не дасть! А я тим часом ще по світу побігаю, капості людям пороблю!

Знов чортяка додому вертає – аж раптом голова засвербіла, та так, що несила терпіти! Мац-мац чорт за голову – що за біда – замість двох, та чотири роги виросло! Що це там козак з чортовою жінкою робить?!

Швиденько чорт – до дупла, до драбини, до хати – а хати і не пізнає! Біленька, чепурненька, синьою фарбою підмальована, свіжою соломою вкрита, новеньким тином обгороджена. А на дверях картинка намальована: козак Мамай чорта довбнею попід хвіст цідить!

Чорт – до хати, а його жінка на поріг не пускає.

– Ти, сякий-такий сину, чого сюди приперся?! Я триста років з тобою одружена, а такого щастя, як з козаком, не мала! Ось він – за день лад навів, а ти що вдома робиш? Ану геть з хати!

А козак сидить край столу, варенички наминає та у вуса сміється.

Бачить чорт, що непереливки – козак замість нього хазяйнує.

– А знаєш, Семене, – каже чорт, – мені уже наймита не треба, ішов би ти додому.

– Не піду, – каже козак, – мені й тут добре. Та й не заплатив ти мені за роботу.

– Заплачу, заплачу! – кричить чорт. – Тільки йди вже звідси, бо ти мені жити не даєш!

– Гаразд, – каже Семен, – давай торбу червінців та ще й коня з коровою віддавай.

Іде бідолашний чорт, тягне торбу червінців, на налигачі веде корову з конем. А Семен за ним суне, посвистує та приказує:

– Ото гарно погостював у чорта, шкода, що мало!

Притяг чортяка добро до Мехтодової хати, хотів був якусь капость вчинити, коли раптом дзвін як задзвонить!

– Ой лихо! – злякався чорт. – Уже Різдво надійшло, треба тікати!

Побіг чорт у ліс – дзвін за ним, чорт у корчі – дзвін за ним, чорту болото – дзвін за ним! Коли озирнувся, а то гемонський козарлюга йому до хвоста коров’ячого дзвоника вчепив.

Злазить чорт обідраний, брудний по драбині під землю – аж удома тільки жінка його сидить, а чортенят і близько немає!

А Семен поколядував вдома, розговівся, відпочив, та й знову на Січ подався. Їде верхи на коні, сміється та й співає:

Ще такого не було

У нашому лісі –

Чортенята всі із дому

На Січ подалися!

А хто чув, то передайте

Усьому народу,

Що не буде переводу Козацькому роду!

Рада підбиває підсумки конкурсу

Ведучий 1:  Хто сильніше? Без вагання

Показало нам змагання.

Ці змагання – річ почесна,

Й рада нас оцінить чесно.

Наші славні козаки

Позмагались залюбки.

Всі здолали перешкоди,

Пройшли крізь вогонь й воду.

Гетьман: Для оголошення підсумка змагань та нагородження куреням «Стояти струнко!». Слово надається раді. Рада оголошує підсумки  змагань.

Нагороджує переможців та учасників

Гетьман:  Привітаймо переможців,

Славних наших запорожців!

Козацькому гурту, ви, бачиться раді?

Скажіть, чи готові ви жити по правді?

Всі: Так!

Гетьман:  Усі козачата жити чесно будуть

І правил козацьких не забудуть!

Які козачата знають правила?

Козача 1: Козак – чесна, смілива людина, Найдорожча йому – Україна!

Козача 2: Козак – слабкому захисник, Цінити побратимство звик!

Козача 3: Козак вкраїнську любить мову, Своє завжди тримає слово!

Козача 4: Козак – це вільна  є людина, І ненька в нього – Україна!

Козача 5: Козак – безстрашний захисник, Боротися за правду звик!

Усі:          Щоб козацькому роду не було переводу

Виконання пісні «Ой, на горі та женці жнуть»