"Срібна доба" російської літератури

Тема уроку  «Срібна доба російської поезії»

Мета уроку: ознайомлення з розвитком російської літератури кінці 19-початку 20 століття, з основними течіями «срібної доби» російської поезії, розвивати навички виразного читання та  аналізу літературних творів, вчити культурі діалогу на уроці, виховувати інтерес до поезії.

Хід уроку

І. Актуалізація опірних знань

- Учитель повідомляє тему та мету уроку: на уроці ми ознайомимось з розвитком російської літератури кінці 19-початку 20 століття, з основними течіями «срібної доби» російської поезії, спробуємо проаналізувати твори російських поетів цієї доби.

Епіграфом для сьогоднішнього уроку я взяла слова  відомої української поетеси Ліни Костенко:

 Бо пам’ятайте, 
Що на цій планеті, 
Відколи сотворив її пан Бог, 
Ще не було епохи для поетів, 
Але були поети для епох.

Робота з класом:

Л.Костенко: 
Є вірші – квіти. 
Вірші – дуби. 
Є іграшки – вірші. 
Є рани. 
Є повелителі і раби 
І вірші є – каторжани. 
Так свої асоціації щодо поезії висловила українська поетеса. А ще поезія для неї – «це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі». А що поезія для вас? Поділіться своїми асоціаціями. 
(Поезія – це розкішний квітучий сад, це джерельце води, до якого можна припасти спраглими губами, острів, на якому можна відпочити від цивілізації, маяк, який не дасть збитись зі стежини у бурхливому житейському морі.) 

• «Срібна доба». Які асоціації виникають у вас, коли ви чуєте це словосполучення?
• Хто знає, як виник цей термін? (Дати індивідуальне завдання)
• Завдання: зробити необхідні записи в зошиті за даною темою

ІІ Робота над вивченням нового матеріалу:

1. Звернемося до історії. Які історичні події відбувалися в Російській імперії в час виникнення та розвитку поезії «срібної доби»?

• Російсько-японська війна
• І російська революція, події якої відбувалися на протязі декількох років
• І світова війна, яка розпочалася з 1914 року,
• Жовтневий переворот 1917 року,
• Громадянська війна

Бурхливі події. Смерті тисяч людей, сльози, страждання, зневіра в майбутнє. І на фоні всіх цих подій – зліт російської поезії.

Як ви гадаєте, чому саме поезія в ці складні роки так бурхливо розвивалася?

Як не дивно, у цей час у Росії відбувся розквіт не лише літератури, а й філософії, мистецтва взагалі. Значний вклад в розвиток філософії внесли Б. Соловйов, М. Бердяєв, П. Флорентійський. В цей час створювали свої музичні композиції С. Рахманінов, А. Скрябін, І. Стравинський. В образотворчому мистецтві поряд  з  В. Серовим  та  В. Васнецовим    -   майстрами класичного напрямку,  з'являються  художники,  які змінюють  характер  живопису  XX століття - М. Врубель, В. Кандинський, М. Шагал та інші. Розвивалися театри Станіславського, Меєрхольда. Яскравими зірками сяють імена Анни Павлової, Федора Шаляпіна та інш.

Під час розвитку «Срібної доби» з’являлися нові цікаві імена, нові погляди на літературу, її роль в житті людини,  різні напрями, течії . Неможливо за один урок роздивитися все. Тому ми звернемося до основних, найбільш яскравих поетів, найбільш впливових на той час напрямків розвитку поезії.

Я пропоную перетворити нашу аудиторію в невеличкий конференц-зал і провести прес-конференцію, на якій ми зустрінемося з дослідниками, які вивчалитворчість російських поетів цієї доби, можуть ознайомити вас із своїми матеріалами, а ви задавайте питання, які вас цікавлять.

2. Надаємо слово дослідникам творчості символістів.

Початком «срібної доби» став розквіт символіз­му — літературного напряму в модерністському мистецтві Росій­ської імперії 1890-1900-х років. Це був період панування настроїв декадансу. Символізм, який виник у ту кризову епоху, був своєрідною естетичною спробою дистанціюватися від «дріб’язкових миттєвихсуперечностей, поринути у світ «вічних», «всезагальних» ідей та істин. У цьому виборі між реаль­ним світом і світом Краси та Мис­тецтва символізм був естетичним спадкоємцем романтизму й неоро­мантизму.

У Росії символізм набув самобутнього національного характеру. Суттєву роль у його ставленні відіграло філософське вчення В. Соловйова, який вірив у рятівну місію Краси (єдність включала: Красу, Добро, Істину). Посередником у досягненні «всеєдності» покликане бути мистецтво. Позитивна «всеєдність» втілювалась у містичних образах Світової Душі, або Вічної Жіночності. Філософія В. Соловйова значно посилила релігійно-містичний компонент естетики російських символістів.

            Російський символізм, який став першим значним модерністським напрямом у Росії, розвивав здобутки не тільки французьких попередників (Ш. Бодлер, П. Верлен, А. Рембо, С. Малларме), а  і російської школи «чистого мистецтва» (А. Фет, Ф. Тютчев та ін.). Найповнішою мірою символізм утілився саме в поезії.

Поети символісти поділяються на 2 групи: Старші:В.Брюсов, Ф. Сологуб, Д. Мережковський

Молодші: О. Блок, А. Бєлий, В. Іванов, К. Бальмонт

Якщо «старше» покоління орієнтувалося лише на враження читача, відтінки слова і красу форми, то «молодше» створювало власне поетику символу, сповнену конкретним філософським змістом.

Питання: Вірші яких поетів-сиволістів вам найбільш запамяталися? Чому? (Декламування одного з віршів поетів-символістів)

Питання: Хочу звернутися до дослідників творчості О.Блока. Що зацікавило вас В його біографії?(Збірка поета на партах)

Виразне читання віршів О. Блока. (Підготовлені заздалегідь читці. Діти обирають улюблені твори («Незнайомка», «О доблестях, о подвигах, о славе»)

3. Надаємо слово дослідникам творчості поетів-акмеїстів.

1911 року в Петербурзі група поетів на чолі з Миколою Гумільовим та Сергієм Городецьким, які протиставляли себе символізму, що на той час став занепадати, створили гурток «Цех поетів». До них приєднались Анна Ахматова, Осип Мандельштам, Георгій Іванов. Ці митці намагалися повернути поезію з містичних далей символізму до реального буття. Нова школа назвала себе акмеїзмом (від грец. «акме» - вищий ступінь чого-небудь;вершина). Теоретиком акмеїзму був М. Гумільов, який декларував самоцінність «мудрої і ясної» дійсності, протиставляв містиці символістів захоплення матеріальною красою світу в поєднанні красивого і потворного. Акмеїсти відстоювати право на створення ясного і прозорого художнього образу і поетичної мови, виступали проти притаманних символістам туманних і містичних натяків, замовчувань, незрозумілостей. Вони закликали повернути поезію до земного життя, до предмета, до точного значення слова. Видавничим органом «Цеху поетів» був журнал «Гіперборей».Якщо російський символізм продовжував і розвивав напрями французького символізму, то акмеїзм не має аналогів у світовій літературі. Сама назва «акмеїзм», за свід­ченням Андрія Бєлого, виникла в запалі полеміки й не була ґрун­товно вмотивована: про «акмеїзм» і «адамізм» (тобто культ перво­зданності, як світ за Адама) жартома сказав В’яч. Іванов, після чого М. Гумільов підхопив мимоволі кинуті слова й охрестив групу близьких до нього поетів акмеїстами.

Питання: Які основні ознаки акмеїзму ви можете навести?

.Питання: Які цікаві факти з біографії акмеїстів вам запам’яталися? (Розповідь про А. Ахматову та Л. Гумільова, підготовлена учнем)

Справжнє ім'я Анни Ахматової — Анна Горенко. Народила­
ся 1889 року під Одесою в родині відставного інженера-механіка
флоту. Через рік її відвезли до Царського Села, де минули дитячі
роки і рання юність майбутньої поетеси. Після закінчення гімна­
зії навчалася на юридичному факультеті Вищих жіночих курсів
у Києві та Вищих історико-літературних курсах у Петербурзі.
Складати вірші почала ще в дитинстві. У 21 рік вийшла заміж за
поета Миколу Гумільова, разом із ним почала працювати в акмеїс-
тичному літературному угрупованні «Цех поетів», здійснила по­
дорож Францією та Італією. З 1912 року, протягом десяти наступ­
них, вийшло друком п'ять поетичних збірок — «Вечір», «Чотки»,
«Біла зграя», «Подорожник» та «Аnnо Ботіnі». Після жовтневої
революції, незважаючи на критичне до неї ставлення, поетеса за­
лишилася в Росії, хоча багато її друзів емігрували й кликали її із
собою.

Доля була до неї безжальною. Спочатку вона втратила чолові­ка. Це була незвичайна людина. Гумільов  мріяв дослідити Афри­ку й об'єднати всі африканські племена, створити для них спільну мову. Він здійснив три мандрівки власним коштом. А 1921 року його безпідставно звинуватили в контрреволюційній змові й роз­стріляли.

1946 року разом із відомим сатири­ком М. Зощенком А. Ахматова була ви­ключена зі Спілки письменників за пе­симізм і «шкідливий вплив на вихован­ня молоді», як зазначалось у партійній постанові. Партійний функціонер Жданов назвав її «взбесившейся барьінькой, мечущейся между будуаром и молельней», «полумонахиней-полублудницей».

1962 року була завершена «Поема без героя» — духовний запо­віт і вершинне досягнення поетеси. 1964 року літературна праця А. Ахматової була відзначена престижною італійською премією, а через рік Анну Андріївну обрали почесним доктором Оксфорд­ського університету. Не стало її 1966 року.

У Анни Андріївни залишився син Лев, який став ученим. Лева тричі арештовували, він пройшов сталінські табори, але вижив. Йому, а також тисячам подібних до нього, Ахматова присвятила поему «Реквієм».

Питання: який вірш А.Ахматової вам найбільше запам’ятався? (виразне читання вірша)

4. Найбільш незвичайна течія в цей період – поезія футуристів.

Футуризм (від лат. «futurum» - «майбутнє») виник в Італії, де в 1909 р. був надрукований «Маніфест футу­ризму.» В Росії оформився яктворчий союзу 1910 році. В 1912 році вони проголосили свою програму «Ляпас суспільному смакові». Найважливішим у їхній естетичній програмі було заперечення спадщини попередніх літературних епох. Вони вважали свою поезію початком усіх нових шляхів розкріпаченого слова. Сміливо, експериментуючи зі складом, звуком, вони створювали віршову абракадабру, що несла потаємний зміст, якого не знали ще попередні покоління. Вірші футуристів схожі на фольклорні заклинання. Вони є поза просторові, вільні від принципів і традицій літератури, самобутні, не доступні простому читачеві. Яскравими прикладами цієї самобутності є вірші В. Хлєбникова, О. Кручених, В. Маяковського.

Дыр, бул, щыл,

убещур

скум

вы со бу

р л эз.

Олексій Кручоних

В цьому літературному творінні, на думку футуристів, більше «русского, национального, чем во всей поэзии  Пушкина»

Футуристська група «Будетлян» - це Василь Каменський, Олексій Кручоних, Володимир Маяковський, ВелємирХлєбников, прагнули створити поетичну мову майбутнього, препаруючи морфеми наявного «матеріалу»

Під назвою «Центрифуга» об’єдналися Сергій Бобров, Микола Асєєв, Борис Пастернак. Ігор Северянін репрезентував так званий егофутуризм.

Незважаючи на неординарність звукових форм, найбільшого успіху досягли ті поети, чия творчість мала неперервний зв’язок з кращими літературними традиціями.

Питання: Яка головна ознака футуристичних творів?

(Епатаж, тобто прагнення вразити, шокувати, навіть роздратувати ши­рокий загал, тим самим привертаючи до себе якнайбільше уваги, є ха­рактерною ознакою футуризму. Потрібно визнати, що футуристи робили це майстерно. Російські футуристи (Д. Бурлюк, О. Кручоних, В. Маяков­ский і В. Хлебников) у «Ляпасі суспільному смакові» заперечували Пуш­кіна, Достоєвського, Толстого та ін., закидали найавторитетнішим росій­ським літераторам («усім цим Максимам Горьким, Купріним, Блокам, Сологубам, Аверченкам, Чорним, Кузміним, Буніним та ін.»), що їм потрібна лише дача на річці...)

Питання: Який з поетів-футуристів вам найбільш до душі? Який вірш вам сподобався ? Учениця підготувала виразне читання вірша В. Маяковського            « Долг Украине»)

Висновки:

 Який з поетичних напрямів вам ближчий до душі? Поети «срібної доби» жили майже в один і той же час, часто спілкувалися між собою, сперечалися, відстоювали свою думку. Уявіть собі, що ви являєтесь одним з представників символізму, акмеїзму або футуризму. Як би ви відстоювали свою думку?

Представники «срібної доби» або загинули у вирі революцій, воєн і репресій, або були змушені залишити батьківщину, емігрувати, або опинилися у «внутрішній еміграції». Твори письменників не друкували, забороняли, їх викреслювали з пам’яті цілих поколінь співвітчизників.  Доля більшості митців цієї доби склалася трагічно: фізично були знищені М. Гумільов, О. Мандельштам; змушені були емігрувати Д. Мережковський, 3. Гіппіус; М. Цвєтаєва, С. Єсенін. В. Маяковський покінчили життя самогубством; зазнали переслі­дувань від влади Б. Пастернак, А. Ахматова — їх твори тривалий час не друкували.

Отже, «срібна доба» російської поезії потонула в «кривавій добі» сталінського терору...

Однак «рукописи не горять», тож попри вилучення, усупереч десятиліттям замовчування твори заборонених письменників на­решті знайшли дорогу до читача. І нині ми можемо насолоджувати­ся поетичними обріями творчості      О. Блока та А. Ахматової, В. Маяковського і Б. Пастернака, О. Мандельштама і М. Цвєтаєвої...     «Срібне століття» відкрило нові можливості поезії, які не вичерпувались вка­заними літературними течіями. Багато поетів шукали своїх власних шляхів, не пов'язуючи себе з певним напрямом, але в їх творчості відобразились загальні пошуки модернізму в царині поезії.

Чому поезія цього періоду складається з багатьох течій та напрямів?

- Проаналізувати виступи учнів,  виставити оцінки.

Домашнє завдання: вивчити напамять один з улюбених віршів поетів «Срібної доби»