«Стара» і «нова драма». Зміни в драматургії кінця ХІХ – початку ХХ століття. Генрік Ібсен(1828-1906). Роль Г. Ібсена в розвитку світової драми, його новаторство.

«Стара» і «нова драма». Зміни в драматургії кінця ХІХ – початку ХХ століття. Генрік Ібсен(1828-1906). Роль Г. Ібсена в розвитку світової драми, його новаторство.

Незнані людям задуми ТворцяІ неосяжність світу незбагнена. Ми є усі акторами на сценіТеатру, що ім'я йому - "Життя".

{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}"Життя - театр," - сказав Шекспір. Але актором бути важко. Хіба ти знаєш, друже мій,Як свою роль зіграти?Чи репліку ти правильно обрав,і чи та роль тобі належить. Чи правильно партнера підібрав,І чи театр вас не розмежить. Маріонетка - теж актор. Вона виконує бажання майстра. Він каже, що робити. Та промов. Своїх їй висловить не вдасться. Сценарій і актор - вони є нероздільні. Будуємо ми плани кожен день.І список дій складаємо незрозумілий. Та час їм збутися ніколи не прийде.Імпровізація, актор. Ідуть пліч-о-пліч. Без неї аж ніяк не обійтись. Життя підкидує підводні бомби. Ти жити хочеш? То вже якось крутись."Життя - театр, а ми всі лиш актори."Давайте добре грати свою роль. Так, щоб не раз ще на поклони,На біс нас викликали знов!ВИЗНАЧ КЛЮЧОВІ СЛОВАЮлія Блюсович «Життя – театр»

КЛЮЧОВІ СЛОВА:життятеатр партнерплани життямаріонеткиімпровізація й актор пліч-о-плічподвійні бомби,грати роль

1. Основною ознакою драматичного твору є призначення його для театрального спектаклю. 2. Текст драматичного твору складається з двох частин - мови героїв і ремарки, що вказують режисеру на декорації і дії персонажів.3. Події в драмі відбуваються в теперішньому часі. На це вказують дієслова у формі теперішнього часу;4. У драматичному творі майже немає описових елементів тексту, прямої мови, а про всі події читач дізнається з розмов дійових осіб; 5. Властива одна сюжетна лінія й головна подія, герої показані в критичний момент свого життя, а дії у творі стиснуті в часі; 6. Емоційно-чуттєва напруга.7. Ведучі жанри драми: трагедія, комедія, драма (як жанр), трагікомедія, водевіль, мелодрама. Ознаки драми

Есхіл. Софокл. Евріпід. Антігона виводить сліпого Едипа з Фів. Картина Жалабера, 1842 Драматичні твори в мистецтвіАньоло Бронзіно . Прометей прикуиий (1542)Ф. Фонтебассо. Жертвоприношення Іфігенії 

Життя-це сон. Барельєф з пам`ятника Кальдерону, скульптор Ж. Фігерас Віла, Мадрид, 1880 рік. Педро Кальдерон. Франческо Айєц.1830 Вінчання Ромео и Джульетти. Вільям Шекспір. Драматичні твори в мистецтві

Ж. Б. Мольєр. Драматичні твори в мистецтві

Об’єкт порівняння«Стара драма»Трагедія. Життя персонажа. Предмет зображення. Людина в незвичних ситуаціях. Центр уваги. Зовнішнє зіткнення окремих особистостей. Драматичний конфлікт. Види й чесноти людини. Жанр. Трагедія, комедія, драма. Головний герой. Узагальнений тип людини. Решта героїв. Головні та другорядні, позитивні та негативніАвтор. Відтворює дійсність, навчає, робить висновок. Читач, глядач. Спостерігає, отримує враження. Кінець (фінал) твору. Завершений розв’язкою«Стара драма»

П'єса не закінчується і падінням завіси після п'ятої дії — справжній фінал знаходиться поза її межами; поет намітив напрям, у якому доводиться шукати цей фінал, після цього — наша справа, справа кожного читача чи глядача самому дійти до цього фіналу шляхом особистої творчості. Г. Ібсен

Зображуєтрагедіюжиття. Внутрішні конфлікти – зіткнення персонажів із трагедією буття, духовні протиріччя героїв. Рушій сюжету – психологічні колізії, зіткнення ідей. Герой –особистість «духовний симптом» епохи. Глядач упізнає себе, залучається до «внутрішньої дії», переживає і мислить разом з героями. У центрі уваги – душевні переживання людини, морально - філософські проблеми епохи Риси «нової драми»

У витоків «нової драми» стояли :«Драма ідей» - це філософсько-психологічна драма, в якій велику роль відіграє підтекст, психологічний аналіз, а основою конфлікту є зіткнення різних світоглядів, різних ідей. Генрік Ібсен. Лірико-психологічна драма – це драма, центром уваги є не події, а переживання, настрої героїв, які переживають конфлікт з трагічною повсякденністю. Герхард Гауптман. Бернард Шоу«Драма-дискусія» – це драма, в якій герої є носіями різних, але добре обґрунтованих поглядів. Конфлікт будується на дискусії і впродовж п’єси не розв’язується, а навпаки, загострюється, а фінал залишається відкритим. Символістка драма – це драма, у якій діючими особами є символічні образи, що дають змогу відобразити духовне життя людини. Кнут Гамсун Антон Чехов

Об’єкт порівняння«Стара драма»«Нова драма»Трагедія. Життя персонажа. Життя особистості в суспільствіПредмет зображення. Людина в незвичних ситуаціях. Людина у власноруч створеній ситуаціїЦентр уваги. Зовнішнє зіткнення окремих особистостей. Внутрішні глибинні протиріччя самої дійсності, зіткнення ідей. Драматичний конфлікт. Види й чесноти людиниІдеали людини. Жанр. Трагедія, комедія, драма. Синтетичний – трагікомедія («драма ідей»)Головний герой. Узагальнений тип людини. Людина середнього класу, неординарна особистість. Решта героїв. Головні та другорядні, позитивні та негативніУсі важливі, характери неоднозначніАвтор. Відтворює дійсність, навчає, робить висновок. Відтворює духовні пошуки. Не дає однозначних відповідей. Читач, глядач. Спостерігає, отримує враження. Переживає разом із героями, дискутує з ними та про них. Кінець (фінал) твору. Завершений розв’язкою. Відкритий, незавершений, спонукає до суперечок, роздумів«Стара» і «нова» драма

Генрік Ібсен (1828-1906)

 Новаторство Г. ІбсенаІбсен зробив драму серйозною, змусив глядача мислити разом з автором і героями, перетворивши його в «співавтора драматурга». Присутність автора не повинно відчуватися в драмі, але авторська ідея зобов'язана проходити «приховано, як срібна жила в гірських надрах». У драмі повинні боротися не ідеї, треба зображати «зіткнення людей, життєві конфлікти, в яких, як у коконах, глибоко всередині приховані ідеї, що борються, гинуть або перемагають». П'єса не повинна закінчуватися з падінням завіси в останньому акті, «справжній фінал повинен перебувати поза рамками», поет намічає напрямок - «справа кожного читача чи глядача окремо дійти до ... фіналу шляхом особистої творчості». Дія зазвичай проходить в одній кімнаті і концентрується навколо декількох персонажів, які на протязі п'єси відкривають перед глядачем все нові і нові свої сторони... Причиною трагедії часто стають грошові неприємності.

Ім'я Ібсена стало служити в усьому світі символом боротьби за реалістичне мистецтво, за цілісність і внутрішню свободу людини, за оновлення духовного життя. Герої Ібсена - це зазвичай члени заможних норвезьких сімей, їх друзі, прислуга. Відмінною рисою драми Ібсена є переведення соціальних в своїй основі протиріч в моральні і рішення їх відбувається в психологічному плані. Прагнення все сучасні думки піддати перегляду з точки зору людяності перетворювало драми Ібсена в ряд дискусій. Герой Ібсена - людина високим почуттям і часто його жертва. Це герой-аналітик, що вибирає власний тип поведінки, який прагне осягнути правду, навіть якщо вона здатна зламати йому життя. Драматургія Ібсена дала початок новому напрямку в світовому театрі рубежу століть - новій драмі, серед представників якої були швед А. Стріндберг, німець Г. Гауптман, бельгієць М. Метерлінк, англієць Б. Шоу, російські письменники а. Чехов, М. Горький.

Щоб мати всі підстави для творчості, потрібно, щоб саме життя ваше було змістовним. Перед любов'ю безсилі жах і морок смерті. Правда і свобода - ось стовпи суспільства. Душа людини полягає в його справах. Тисячі слів залишать менший слід, ніж пам'ять про один вчинок. Найсильніше той, хто бореться самотужки. Жінка - наймогутніша в світі істота, і від неї залежить направляти чоловіка туди, куди його хоче повести Господь Бог. Саме підлий злочин - зловживання довірою одного. Чиста совість - найкраща подушка. В тому-то саме і полягає свобода, щоб вичерпати своє покликання. Все може віддати чоловік своєму вірному другові, все, тільки не ту жінку, яку любить. Копілка мудрості від Генріка Ібсена

Жити — це знову й знову З тролями в серці бій. Творити — це суд суворий. Суд над собою самим. Г. Ібсен