Стаття. КОРЕКЦІЯ ПРОСТОРОВОГО ОРІЄНТУВАННЯ ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ З ПОРУШЕННЯМ ОПОРНО-РУХОВОГО АПАРАТУ

КОРЕКЦІЯ ПРОСТОРОВОГО ОРІЄНТУВАННЯ ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ З ПОРУШЕННЯМ ОПОРНО-РУХОВОГО АПАРАТУ

Останнім часом намітилася тенденція зростання кількості дітей, які мають порушення опорно-рухового апарату (далі – ОРА). За даними ПМПК 80% дітей молодшого дошкільного віку мають різні порушення постави (слабкість м’язів спини, сутулість, крилоподібні лопатки та ін.) з них 55% дітей мають сколіоз різних ступенів тяжкості та форм. Сучасні науковці зазначають, що у дітей з ДЦП та іншими порушеннями ОРА, формування просторових уявлень порушено, і має свої особливості, що пов’язані з ураженням головного мозку та особливостями розвитку таких дітей. Проблема виявлення особливостей оптико-просторового орієнтування і формування просторового уявлення і словесних позначень простору є однією з актуальних в області психології, педагогіки, оскільки орієнтування в просторі є базовим процесом, що лежить в основі розвитку пізнавальної діяльності дитини.

У дітей з порушеннями ОРА можуть страждати самі різні ланки просторового та часового сприйняття: чуттєве сприйняття, предметно-просторове й тимчасове орієнтування, просторова організація рухового акту, словесне позначення просторових і часових компонентів. Причиною таких труднощів є те, що у дітей з ДЦП формування просторово-часових понять відбувається при обмеженні їх активного переміщення, збідненні практичного, побутового, ігрового досвіду.

Аналіз результатів дослідження показав, що школярі з порушеннями ОРА в просторовому орієнтуванні мають порушення при розташуванні предметних картинок, при диференціації правої і лівої сторони в дзеркальному відображенні, труднощі в орієнтуванні в навколишньому просторі (змішання понять справа, зліва), труднощі у виборі напряму «право», «ліво», «вгору», «вниз» на аркуші паперу.

В ході емпіричного дослідження встановлено, що спеціально організована корекційна робота сприяє не тільки ефективному пристосуванню дитини з порушеннями ОРА до навколишнього середовища, а й дають можливість подальшого успішного навчання та соціалізації.

Організована в межах формувального експерименту корекційна робота, основою якої були спеціально підібрані вправи, переконливо засвідчила, що у дітей з вираженими порушеннями психомоторного розвитку можливо сформувати функції просторового аналізу і синтезу (орієнтування), необхідні для подальшого психічного розвитку.

Виконана на контрольному етапі психологічного експерименту, повторна діагностика рівня розвитку просторового орієнтування в контрольній та експериментальній групах дозволила виявити динаміку розвитку процесів просторового сприйняття у дітей з порушеннями ОПР та ефективність застосованого алгоритму корекційного впливу. Порівняльний аналіз результатів показав, що рівень вираженості порушень психічних функцій за останніми показниками в контрольній групі значно вище, ніж у дітей з експериментальної групи.

Грунтуючись на результатах експериментального дослідження, можна зробити висновок про те, що розроблений алгоритм корекційної роботи, сприяє успішному розвитку у дітей з ОРА процесів просторового орієтування.

Отримані результати дозволяють в подаліьшому перейти до більш глибокого вивчення проблеми просторових порушень та їх впливу на розвиток психіки дитини з порушеннями ОРА та розробки профілактичних і корекційних програм.

Своєчасна і адекватна психолого-педагогічна допомога дітям з порушеннями ОРА є необхідною умовою корекції їх психофізичного стану та подальшої соціалізації.