Стаття "Дидактична гра"

Гра – це величезне світле вікно,

через яке у духовний світ дитини

вливається живильний потік уявлень

 і понять про навколишній світ. 

В. О. Сухомлинський

Вступ

         Гра – це ,,чарівна паличка’’, з допомогою якої можна навчити малюка читати, писати і, головне, мислити, винаходити, доводити. Ігрова діяльність – це невід'ємна частина життя у дітей дошкільного  та молодшого шкільного віку.

         Гра посідає чільне місце в системі фізичного, морального, трудового та естетичного виховання дітей. Вона активізує дитину, сприяє підвищенню її життєвого тонусу, задовольняє особисті інтереси та соціальні потреби. Гра як основний вид діяльності дітей дошкільного та молодшого шкільного  віку, розвиває психічні, фізичні сили малюка (увагу, мислення, уяву, пам'ять, організованість, спритність тощо), сприяючи освоєнню ним навколишнього світу і людських взаємин, пробуджує, задіює його творчий потенціал. Ігрова діяльність впливає на формування довільності психічних процесів. Так, в грі у дитини починає розвиватися довільна увага і довільна пам’ять. В умовах гри діти зосереджуються краще і запам'ятовують більше. Свідома мета виділяється для дитини раніше і легше всього в грі. Самі умови гри вимагають від дитини зосереджування на предметах, які входять в ігрову ситуацію, на змісті розігрування дій і сюжету.

         Важливе значення гри полягає в тому, що діти в невимушеній формі, відтворюючи світ дорослих, засвоюють моральні норми, отримують уявлення про професійні та сімейні ролі. Гра забезпечує розвиток у дітей рухових, розумових та мовленнєвих навичок. Діти, відображаючи в грі різні сторони життя та особливості діяльності дорослих, поповнюють і уточнюють свої знання про навколишній світ, вчаться співпереживати і відрізняти вимисел від реальності.

В теперішньому суспільстві перед школою та педагогами навчального закладу постає завдання виховати по максимуму особистість, здатну до життєтворчої діяльності. Така особистість зуміє правильно обрати свій шлях у житті, зважаючи на власні можливості; буде ставити перед собою завдання самовдосконалення й саморозвитку, що стане запорукою успіху в різних сферах діяльності. Особливо гостро це питання стоїть щодо дітей з особливими освітніми потребами. 

Основною метою освіти є всебічний розвиток та виховання особистості через формування в учнів з особливими потребами бажання і вміння вчитися, формування близьких до повноцінних мовленнєвих, читацьких, обчислювальних умінь і навичок, умінь і навичок здорового способу життя.

Важливим здобутком є моральні почуття, які є основою знаходження учня в суспільстві і складають основу гуманної спрямованості людини на довкілля і саму себе.

Компетентність — це не лише поінформованість із різноманітних проблем, а й відповідна поведінка, яка ґрунтується на знаннях і чуттєвому досвіді. Компетентність передбачає інтелектуальну та поведінкову самостійність, ініціативу, творчість, незалежність, критичність, оптимізм, наполегливість, уміння доводити розпочате до кінця, брати на себе відповідальність за помилки. Вихователі закладів, де вчаться діти з особливими освітніми потребами повинні визнавати цю якість особливо важливою для особистісного становлення дитини, давати їй змогу виявляти самостійність, не караючи, не нав’язуючи готових рішень, не втручаючись у її діяльність, допомагаючи не лише за об’єктивної необхідності, а приходити на допомогу у будь який проміжок їхнього життя.

 «Дитина за своєю природою – допитливий, дослідник, відкривач світу. Так нехай перед нею відкривається чудовий світ у живих фарбах, яскравих і тремтливих звуках, у казці та грі, у власній творчості, в красі, що надихає її серце, в прагненні робити добро людям». В. Сухомлинський. Тому для дітей з особливими потребами має відкритися світ з їхнього погляду. В цьому їм допомагає гра. Без гри вони не відчувають того навчання, яке для нас здається обов’язковим. Той світ, в якому живуть такі учні є дуже тендітним, ніжним і водночас страшним. Тому яскраві барви в їх навчання вносить саме гра.

Якщо у реальному житті учні здебільшого орієнтовані на спілкування з дорослими, то у грі вони взаємодіють насамперед одне з одним. На поведінку школярів з особливими освітніми потребами впливає як партнер по грі – його ставлення до ігрового завдання, інших учасників, так і сама ігрова діяльність, яка потребує від учнів спрямованості одне на одного й актуалізує у них морально-етичні норми взаємодії.

Таким чином, вихователі таких закладів мають спрямувати свою педагогічну діяльність на формування життєвої компетентності дитини та відповідної віку моральної зрілості, враховуючи особливості розвитку сучасного школяра з особливими освітніми потребами.

Показниками життєвої компетентності учня сучасний фахівець, доктор психологічних наук О.Л. Кононко вважає оптимальну для вікового періоду модель провідної діяльності, тобто, гри:

• уміння свідомо мотивувати свої дії;
• здатність використовувати засоби досягнення мети, характерні для обраної діяльності;
• здатність досягти позитивного результату;
• спроможність реалістично оцінити свої результати;
• уміння виявляти різні форми активності у сферах життєдіяльності;
• здатність виявляти розвинуті базові моральні якості особистості.

  Навчальна гра для дітей з особливими навчальними потребами – це гра, для якої характерним є те, що ігровий процес супроводжується засвоєнням змісту навчання. Гру називають королевою дитинства, яка, ніби чарівниця, може зробити дитяче життя цікавим, радісним, емоційно багатим, плідним, а педагогічну роботу, за умови кваліфікованого використання гри вихователями - творчою, цікавою, ефективною. Особливо це відчувають розумово - відсталі діти. Так як гра завжди відповідає їхнім віковим можливостям.

  Народна мудрість створила дидактичну гру, що є для учнів найбільш сприятливою формою навчання. Також дидактична гра – одна з форм навчально-розвивального впливу педагога на дитину. Вона стає у пригоді під час засвоєння учнями будь-яких програмових матеріалів і проводиться під час організованої вихователем діяльності.

Дидактична гра може бути елементом різних занять, гуртків, підготовок, прогулянок, а також самостійним видом діяльності. Дидактична гра – це ігрова діяльність, у якій діти діють за певними правилами і використовують набуті знання. Вона дає змогу створювати умови для різнобічного застосування цих знань, активізації розумової діяльності дітей і при цьому залишається для них цікавою і близькою грою.[8] 

  Особливе місце займають дидактичні ігри, які мають наступну структуру:

• дидактичні завдання;
• ігрові правила;
• ігрові дії.

Такі ігри викликають цікавість у дітей з особливими освітніми потребами. Вони дуже організовані, зацікавлені та активні.

Існують певні вимоги до вибору дидактичних ігор. Добираючи дидактичні ігри потрібно обов’язково враховувати індивідуальні особливості дітей. Адже в групі є діти з різним рівнем знань та розумових здібностей. З такими дітьми потрібно працювати індивідуально, формуючи у них відповідні уміння і навички, які дадуть їм змогу надалі діяти самостійно.

Обравши гру, яку потрібно використати, виконуючи певні поставлені завдання вихователь приступає до її безпосереднього проведення. Дуже важливо не перетворити дидактичну гру на стихійні , неорганізовані дії дітей. Важливо спонукати дітей до активності та самостійності.

На заняттях пізнавального або мовленнєвого розвитку, доречними будуть дидактичні ігри на розвиток мови, уяви, уваги.

На прогулянці доцільно проводити дидактичні ігри , які сприятимуть зміні діяльності і стануть перепочинком. Саме тоді найкраще вивчати нові дидактичні ігри, які плануються використовувати в подальшому на уроках.

Цінність дидактичної гри полягає в тому, що граючи дитина діє активно, розкуто, гра захоплює її почуття, інтелект, уяву. Гра збуджує живу думку, дає радість досягнення мети, самостійного розумового зусилля, усвідомлення подолання труднощів. Правильно організовані дидактичні ігри стають бажаними для учнів. Якщо гра доступна учням і вони знають її зміст і правила, втручання дорослого недоцільне.

Головною умовою впливу педагога на розвиток ігрової діяльності має бути формування і розвиток самостійності дітей. Отже, дидактична гра є одним із важливих факторів, який дає змогу вміло і правильно виконувати завдання , як того вимагає програма.

Зацікавити предметом, показати необхідність його вивчення для практичного використання в житті – це щоденний  обов’язок вихователя. Таким чином, зацікавлюючи учнів темою, що вивчається, формую в них потребу в нових знаннях. Тому вважаю, що не завжди мотивація навчальної діяльності повинна складати окремий етап уроку. Цю роботу потрібно по можливості проводити впродовж всього уроку. Також показувати учням прикладну спрямованість даної теми та важливість цих знань.

Формуванню соціальних, комунікативних, інформаційних компетенцій чи не найбільше сприяють дидактичні ігри та нетрадиційні уроки. В своїй практиці використовую такі ігри: «Хто швидше?», «Віриш - не віриш», «Хрестики-нулики», «Математичне доміно» тощо.

У процесі гри в учнів виробляється звичка зосереджуватись, розвивається увага, прагнення до знань. Захопившись грою, учні не помічають, що навчаються, пізнають і запам'ятовують нове, орієнтуються в незвичних ситуаціях, набираються досвіду. У них формується почуття відповідальності за успіхи у навчанні всього колективу і свої особисті досягнення. Так реалізуються всі необхідні компетентності.

          Велика група дидактичних ігор спрямована на розвиток сенсорики дітей і збагачення їхнього словника, в яких задіяна сенсорно-дидактичний матеріал (геометричні фігури, піраміди, башти, мозаїка тощо). В.М.Аванесова запро- понувала таку класифікацію дидактичних ігор за характером ігрових дій:

- ігри-доручення, що побудовані на інтересі дітей до дій з іграшками і предметами: добирати, складати, роз'єднувати, з'єднувати, нанизувати тощо;

- ігри з відшукуванням предметів передбачають несподівану появу і зникнення предметів, що викликає інтерес дітей;

- ігри з відгадуванням загадок приваблюють невідомістю: "Впізнай", "Відгадай", "Що змінилось?";

- сюжетно-рольові дидактичні ігри, в яких ігрові дії полягають у зображенні різних життєвих ситуацій, у виконанні ролей (покупця, продавця, вовка, гусей тощо);

- ігри у фанти або в заборонений "штрафний" предмет (картинку), пов'язані з цікавими ігровими моментами - скинути картку, утриматися, не сказати забороненого слова тощо.

         Дидактичні ігри з наочним супроводом широко використовуються у народній педагогіці. Вони мають яскраво виражений пізнавальний характер. Задля цього народ використовував два види іграшок: сюжетні (ляльки, предмети побуту, овочі тощо) і безсюжетні (кулі, циліндри, пірамідки тощо). Перші - мають яскраво виражений сюжетний зміст, і їх використання наближається до сюжетно-рольових ігор. Безсюжетні використовуються для закріплення знань про властивості та якості предметів: розмір, кількість, колір, форму. В іграх з предметами розв'язуються завдання на ознайомлення з їх властивостями та ознаками, порівняння, класифікацію, встановлення послідовності у вирішенні завдань. Діти визначають предмет за однією ознакою, об'єднують предмети за цією ознакою (кольором, формою, призначенням тощо), що сприяє роз витку логічного мислення; виконують завдання на усвідомлене запам'ятовування кількості та розташування предметів, знаходження відсутньої іграшки тощо. У дидактичних іграх уточнюються знання про матеріал, з якого виготовляють іграшки, про предмети, необхідні людям у різних видах їхньої діяльності.

Молодший шкільни вік - особливо відповідальний період у вихованні дій з ООП , так як є віком первісного становлення особистості дитини. У цей час у спілкуванні дитини з однолітками виникають досить складні взаємини, що істотно впливають на розвиток його особистості.

     Саме ігрова діяльність є провідною ланкою у розвитку дітей дошкільного віку.Одним із основних етапів побудови заняття є вправи – привітання. Такі вправи допомагають дітям створювати позитивний емоційний настрій, що сприяє належному засвоєнню матеріалу.

У своїй роботі я використовую такі дидактичні ігри:

 • Ігри – подорожі. Дидактичні ігри даного змісту покликані підсилити враження, звернути увагу дітей на те, що знаходиться поруч.

 • Ігри - доручення . Вони за змістом простіше, а за тривалістю - коротші. В основі їх лежать дії з предметами, іграшками, словесні доручення.

 • Ігри - припущення («що було б, якщо ...?»).В процесі дидактичної гри цього плану перед дітьми ставиться завдання і створюється ситуація, яка потребує осмислення подальшої дії. При цьому активізується розумова діяльність дітей, вони вчаться слухати один одного.

 • Ігри - загадки. В основі їх лежить перевірка знань, винахідливості дошкільників.

 • Ігри - бесіди. В процесі спілкування розвивається в дітей безпосередність переживань, зацікавленість, доброзичливість. Така дидактична гра висуває вимоги до активізації емоційних і розумових процесів дошкільнят.

• Ігри з предметами або іграшками. Дидактичні ігри даного змісту спрямовані на розвиток тактильних відчуттів, вміння маніпулювати з різними предметами та іграшками, розвиток творчого мислення та уяви.

• Словесні ігри. Головне покликання словесних ігор – це розвиток слухової пам'яті, уваги, комунікативних здібностей, зв'язного та діалогічного мовлення, уміння і бажання висловлювати свої думки.

• Настільно-друковані. Використовуються як наочні посібники, спрямовані на розвиток зорової пам'яті та уваги.

• Проводячи різні за змістом дидактичні ігри, я пересвідчилася, що обов'язковими атрибутами в ігровому процесі є навчальні та виховні завдання, чіткі правила і точна послідовність дій. Ігрові дії - основа дидактичної гри.

• Слід зазначати, що головною умовою, при якій дидактична гра стане засобом розумового розвитку є наявність основних компонентів: дидактичної мети, правил та ігрових дій.

• Другою умовою є правильна організація дидактичної гри мною як вихователем, що включає в себе підготовку до проведення дидактичної гри, її проведення і аналіз.

• Аналізуючи проведені дидактичні ігри,виявляю ефективні прийоми її підготовки й проведення. Крім того, аналіз гри дозволяє мені виявити індивідуальні особливості в поведінці та характері дітей і, отже організувати індивідуальну роботу з ними.

• В процесі проведення дидактичних ігор, пересвідчилася, що для вибору дидактичної гри необхідно знати рівень підготовленості дошкільників. Визначаючи дидактичну мету, потрібно, насамперед, мати на увазі, які знання повинні засвоюватися, закріплюватися дітьми, якості особистості можна формувати у них засобами даної гри. Кожна дидактична гра повинна мати свою навчальну мету, яка й відрізняє одну гру від іншої.

• Секрет успішної організації дидактичної гри полягає в тому, що я, навчаючи дітей, зберігаю разом з тим гру як діяльність, яка радує дітей, зближує їх .

     Вивчаючи літературу по темі: «Дидактична гра для формування життєвої компетентності у дітей з особливими освітніми потребами»  , я з'ясувала, що дидактична гра являє собою багатопланове, складне педагогічне явище: вона є ігровим методом навчання дітей, і формою навчання, і самостійною ігровою діяльністю, і засобом розумового розвитку дитини, що зумовлено його психічним розвитком. Проводячи дидактичні ігри, необхідно враховувати вік дитини. Так, для дітей старшого віку потрібно частіше відбирати такі ігри, в яких дошкільнята вчаться складно і послідовно викладати свої думки, виразно розповідати, вживати в мові складні речення, користуватися прямою і непрямою мовою. Ознайомлюючи дітей з елементами грамоти, бажано, використовувати дидактичні ігри, наочний матеріал виготовлений власноруч, які органічно поєднують логічне й асоціативно-образне мислення дитини у сприйнятті нового. Результати моєї роботи дозволяють мені зробити висновок про те, що не всі завдання, поставлені мною на початку роботи з даної теми вирішено. Я вважаю, що для формування якостей майбутнього школяра, необхідно продовжити роботу й надалі.

Отже, дидактичні ігри  рекомендую використовувати як певний елемент заняття – у вигляді ігрової ситуації, окремої конкретної гри, задачі цікавого змісту. Доцільно проводити нестандартні заняття, які не лише містять елементи гри, а й є дидактичною грою за змістом і пов'язані певним сюжетом та ідеєю. Це заняття-гра, урок-змагання, заняття-КВК, заняття-конкурси, вікторини, мандрівки, ділові та рольові ігри.

Навчання стане творчим процесом тоді, коли воно сплановане як пошукова діяльність самих учнів. З цією метою потрібно використовувати інтерактивні методи навчання, які максимально стимулюють пізнавальну самостійність, творчу активність та ініціативу школяра. Використання дидактичних ігор на заняття робить процес навчання не лише цікавим, а й сприяє швидкому формуванню в дітей з особливими освітніми потребами загальнонавчальних навичок та вмінь. Адже граючись, діти вчаться, а навчаючись – граються.

Сучасне життя вимагає, щоб дитина навчилась висловлювати свої думки логічно, виразно, щоб пройшла початковий курс ораторського мистецтва. Будь – яка творча робота дає можливість висловити власну думку, розповісти про незвичайні спостереження. Дуже важливо розвивати творчі навички, мислення та творчу уяву дітей. Гра є тією універсальною формою діяльності, всередині якої, відбуваються основні прогресивні зміни в психіці та особистості дитини-дошкільника, гра визначає його відношення з оточуючими людьми, готує до переходу на наступний віковий етап, до нових видів діяльності.

              Гра є інтерактивною, оскільки для того, щоб грати, дитина повинна взаємодіяти з різними предметами та іншими особами. Вона повинна впливати на цю особу або предмет, реагувати на зміни, які вона викликає. Ця діяльність є взаємною, навіть, предмети "реагують", коли з ними грають. Дитина, яка пасивно дивиться або слухає, не грає. Гра є вільною, спонтанною і невимушеною. Для того, щоб грати, дитина повинна бажати робити те, що вона робить. Вона може сама обирати собі види діяльності або ж зони можуть бути запропоновані вихователем, проте дитина повинна робити це вільно.

           Гра є відкритою, образною, виразною, творчою, різноманітною. У дитячій грі немає правильних чи неправильних відповідей. У найкращому варіанті немає також переможців і переможених. Коли діти грають, вони зайняті процесом, де все, що вони роблять (якщо це не завдає шкоди їм та оточуючим), є прийнятним і робить внесок до цінності цієї діяльності..

           Водночас тільки грою діяльність дитини не обмежується.

 Освітня функція полягає у тому, що гра тісно пов'язана з навчанням, оскільки в ній відбувається важливий процес набуття знань, який активізує розумові здібності дитини, її уяву, пам'ять, увагу. Цікава гра підтримує розумову активність дитини. Зміст ігор формує у дітей адекватне ставлення до явищ суспільного життя, природи, предметів довкілля, систематизує і поглиблює знання.

            У міжатестаційний період приймала участь у педагогічних радах, методичних обєднаннях,семінарах , оформленні виставок дитячої творчості, зустрічей з видатними людьми Прилуччини. Була активним учасником у оформленні приміщення до нового навчального року, разом з батьками працювала над оформленням майданчика та прилеглої тереторії. Підготувала та проводила дитячі театралізовані вистави та спортивні розваги.