Стаття "Формування в учнів ціннісного ставлення до рідного краю"

ФОРМУВАННЯ В УЧНІВ ЦІННІСНОГО СТАВЛЕННЯ

ДО РІДНОГО КРАЮ

Зміст виховання зростаючої молоді ґрунтується на системі загальнокультурних і національних цінностей і відповідній сукупності соціально значущих якостей особистості, які характеризують її ставлення до суспільства і держави, людей, сім’ї, родини, самої себе, праці, природи і мистецтва. Важливим у змісті виховання є формування в учнівської молоді ціннісного ставлення до історичних, культурних і духовних надбань рідного краю.

Ціннісне ставлення особистості до історичних, культурних і духовних надбань рідного краю передбачає розвиток історичної свідомості та пам’яті засобами вивчення історії рідного краю; розуміння історичних і культурних процесів, які відбувалися і відбуваються у краї; особистісне усвідомлення досвіду історії рідного краю; єдність поколінь на основі віри у національну ідею; знання звичаїв населення рідного краю; прищеплення рис традиційної української і крайової гостинності, відкритості, щирості, доброзичливості; прагнення берегти та примножувати культурну і духовну спадщину рідного краю. Духовний потенціал українського народу - це найбагатший скарб, яким володіє наша держава, наш народ.Становлення української державності, інтеграція в європейське та світове співтовариство, побудова демократичного суспільства неможливі без національно свідомого громадянина, який би співвідносив свою діяльність із інтересами нації.Неможливо сформувати в учнів гордість за приналежність до української нації без правдивого висвітлення історичного минулого держави, її забутих сторінок і забутих імен. Адже пізнаючи історію свого народу, глибше пізнаємо самих себе, усвідомлюємо нерозривну єдність із попередніми поколіннями.

Своє завдання як вчителя історії   вбачаю в тому,  щоб виховання на сучасному етапі  було спрямоване на формування в  дітей світоглядної свідомості, ідей, поглядів, переконань, ідеалів, традицій, звичаїв, інших соціально значущих надбань вітчизняної та світової духовної культури.

Адже, найефективнішим засобом збагачення духовного світу учня, виховання любові до рідного краю, України, поваги до історичних святинь, тобто національного виховання, є краєзнавство.  На уроках історії потрібно упроваджувати українознавчу, краєзнавчу, народознавчу  роботу,приділяти  значну увагу історії рідног краю.  Наголошую  на важливості підготовки справжнього громадянина своєї держави зі сформованим комплексом загальнонаціональних, моральних, краєзнавчих цінностей.

Вихідним аспектом у вивченні досліджуваної проблеми є визначення співвідношення «ціннісне ставлення» і «ціннісне ставлення до рідного краю». У сучасній науці реалізувалися різні підходи до визначення сутності понять «цінність», «ставлення», «ціннісне ставлення». Однак, в супереч тому, що проблема вивчення ціннісних ставлень має тривалу історію, на сьогоднішній день у психолого-педагогічній науці не склалося єдиного розуміння даного феномену. З огляду на це поняття «ціннісне ставлення до рідного краю» розглядається нами з позицій аксіологічного підходу.

Використовуючи поняття «ставлення», дотримуюся  точки зору В. М’ясищева про те, що це внутрішній зв’язок людини з реальністю, що характеризує особистість як активного суб’єкта, а при трактуванні поняття «ціннісне ставлення» – позиції Г. Люблінської. На мою думку, вони є найбільш доцільними у плані обґрунтування такого особистісного конструкту, як ціннісне ставлення до рідного краю, і являють собою складну ієрархічну систему, яка є показником вихованості особистості. Ціннісні ставлення відображають особливий вид об’єктивних зв’язків людини з оточуючими її природним, соціальним і техногенним середовищем, вміщують інформацію про співвідношення об’єктивних властивостей предметів із потребами суб’єкта, а відтак про життєву значимість навколишніх предметів і явищ, про їх здатність задовольняти потреби й інтереси, приносити користь чи незадоволення

Під ціннісним ставленням до рідного краю  розумію інтегративну особистісну якість, яка виявляється в моральному, інтелектуально-ціннісному та вчинковому ставленні учня до природного і соціального оточення, в якому він проживає, його культурно-духовної спадщини, історичного минулого, етнічної своєрідності. Вважаю,  що ціннісне ставлення до рідного краю виступає внутрішньою, інтегративною умовою самореалізації особистості.

На основі досліджень В. Бенедюка, М. Крачило, Г. Пустовіта, М. Рябко, Т. Самоплавської, М. Соловея, О. Столяренко, М. Сметанського, О. Сухомлинської встановлено, що змістову характеристику ціннісного ставлення до рідного краю визначає краєзнавство. Освоєнню ідей ціннісного ставлення до рідного краю, перетворенню їх у орієнтири життєдіяльності дітей і молоді сприяє педагогічна інтерпретація краєзнавчого потенціалу виховання. Краєзнавча робота забезпечує адаптацію дитини в соціальному і природному середовищі рідного краю, створює умови для розширення світогляду молодшого школяра, системи знань, моральних поглядів і переконань, які визначають ставлення до рідного краю та розвиток емоційно-ціннісної сфери особистості

 Розглянувши  механізм залучення учнів  до рідного краю з метою формування ціннісних ставлень під час навчально-виховної діяльності. Процес формування особистості включає в себе взаємозв'язану діяльність учителя та учнів щодо розвитку моральних почуттів, особистісних якостей та рис поведінки, а саме: любові до Батьківщини, відданості їй, активної праці на благо Вітчизни, примноження трудових традицій, бережного ставлення до історичних пам'яток, традицій, звичаїв рідної України, прагнення до зміцнення честі та гідності своєї держави, прив'язаності та любові до рідного краю, мужності, готовності захищати Батьківщину. А шкільний вік у сприйнятті оточуючого світу, базується на принципі пізнання від близького до далекого.

Одже основною умовою формування в учнів  ціннісного ставлення до рідного краю є створення і впровадження в навчально-виховний процес школи «Технології формування ціннісного ставлення до рідного краю».

Метою технології виховання у школярів ціннісного ставлення до рідного краю є створення оптимальних умов для розвитку і становлення особистості як суб'єкта діяльності й суспільних відносин у громаді, усвідомлення своєї приналежності до батьківщини, відповідальності за її майбутнє, розвиток краєзнавчої ціннісно-смислової сфери діяльності  школярів, яка проявляється в їхньому ставленні до матеріального, духовного і соціального середовища своєї місцевості.

У формуванні в учнів ціннісного ставлення до рідного краю, доцільно спрямовувати на вирішення ключових завдань національної та патріотичної системи виховання.

Ціннісне ставлення до рідного краю дає можливість підростаючому поколінню визначитись і реалізуватись у будь-якій сфері діяльності свого середовища. Технологія формування в школярів ціннісного ставлення до рідного краю окреслює такі сфери виховання: пізнавальну, емоційну та діяльнісну.

Побудова процесу виховання на краєзнавчій основі вимагає суттєвої зміни пріоритетів: від організації виховання як нормативного процесу до формування індивідуального шляху розвитку в рідному середовищі, на його основі та його засобами. Краєзнавчий матеріал є багатофункціональним. Він несе в собі значні потенційні можливості, які забезпечують одночасне здійснення кількох функцій: освітньої, виховної, розвивальної та профорієнтаційної.

Хоча технологія формування в учнів ціннісного ставлення до рідного краю передбачає організацію виховної позаурочної роботи, виховний процес є невіддільним від навчального, і лише в єдності навчально-виховного процесу можна стверджувати про ефективність застосування цієї технології. Тому я ввжаю,що краєзнавчий матеріал необхідно використовувати і під час уроків, причому не перевантажуючи їх краєзнавчо-народознавчим змістом, а вплітаючи його в загальну структуру уроку як реалізацію виховних цілей процесу навчання. При цьому опиратися на принцип інтеграції змісту і форм навчання.

Головною формою організації позаурочної діяльності щодо формування в учнів ціннісного ставлення до рідного краю,  визначаю гурток краєзнавчого змісту. Це основна і найпоширеніша форма краєзнавчо-туристичної роботи з географії, біології, історії тощо.Тематика і зміст у гуртках повинні сприяти успішному розв'язанню тих завдань, що випливають із об'єктивної необхідності відродження в нових умовах державотворення України національної системи виховання.

Вважаю за необхідне у визначенні інформаційного змісту гуртка комплексно прийняття всіх видів краєзнавства, що вивчається учнями. Тому назва такого гуртка може бути обрана довільно, і в базових школах формувального експерименту це були переважно гуртки «Батьківщинознавці», «Люби й вивчай свій рідний край» тощо. Вони виражають важливі моральні положення, які допомагають сформувати світогляд учнів: ставлення до навколишнього світу, до природи, до суспільства, до самого себе.

Окрім проведення занять гуртка краєзнавчого змісту (оскільки до гурткової роботи залучаються не всі учні), наступною формою розвитку ціннісного ставлення до рідного краю,  вважаю систематичне вплітання у виховну роботу вчителя-класного керівника виховних заходів, нетрадиційних занять краєзнавчого спрямування. Слід зазначити, що виховні заходи та заняття необхідно проводити за допомогою нестандартних форм організації: телепередачі, конференції, експедиції, бібліозаняття, сімейні збори й ін. Залучати до роботи також інтерактивні методи і прийоми: репортажі, бюлетені, бумеранги, дискусійні методи, книгомандри.

Отже, краєзнавча тематика і творча організація виховної роботи відкриває широкі можливості для введення у виховну роботи школи нетрадиційних форм і методів залучення інтерактивних видів діяльності, а це у свою чергу розширює потенціал вартісних потреб дитини, зміцнює мотиваційну краєзнавчу сферу, дає підґрунтя для розвитку краєзнавчо-усвідомленої, доцільної діяльності.

Завдяки тематичній єдності базового й регіонального компонентів та позаурочній діяльності учнів створюється сприятливий фундамент для впровадження інтегративних технологій виховання. Такий підхід цілком узгоджується з синкретизмом сприйняття світу, що є характерним для дітей шкільного віку й оптимальним  у вихованні школярів.

Формування особистості основами ціннісного ставлення особистості до історичних, культурних і духовних надбань рідного краю включає пізнання, розуміння  учнем своєї Батьківщини, самовіддану активно-творчу діяльність,  духовного життя людини, її громадської свідомості,  розуміння історії свого народу,   краю, культурної спадщини. Усе це становить складову національного світогляду  і поведінки людини в її ставленні до рідного народу, до інших націй і народів.

Список використаних джерел

1. Боришевський М.Й. Духовні цінності в становленні особистості громадянина. Педагогіка і психологія, 1997. № 1.
2. Тараненко І.Г. Демократичні цінності у становленні громадянина. Педагогіка і психологія, 1997. № 2.
3. Магдик О.О. Громадянська освіта і патріотичне виховання в сучасній школі. Виховна робота в школі. 2005. № 1 (2).
4. Рудницька Н.Ю. Використання вчителями краєзнавчого матеріалу в навчально-виховному процесі: історико-педагогічний аспект. URL: http://studentam.net.ua/content/view/7801/97/
5. Треф'як Я.І. Методика краєзнавчої роботи в школі/ Історія в школах України. 2002. №1/ C. 33-37.