До розіграшу
залишилось:
14 днів
Конкурс розробок «Вчительська десятка»
Розробки додавай – подарунки вигравай!

Стаття "ІДЕЇ ДИТИНОЦЕНТРИЗМУ У СУЧАСНІЙ ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ"

Про матеріал

Дитина стоїть у центрі педагогічної системи. Навколо неї обертається вся освіта. Інтереси дитини стають цінностями освіти. Дитинство – це період інтенсивного фізичного й психічного розвитку особистості, протягом якого відбувається його підготовка до дорослого життя.

Сучасна початкова школа орієнтована на дитину , яка прагне до знань. А ми, вчителі, повинні створити сприятливі умови для саморозвитку, розвитку індивідуальних творчих можливостей та самореалізації особистості.

.

Перегляд файлу

Русінова О.Ю.

Білозерська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 18

Добропільської міської ради

ІДЕЇ ДИТИНОЦЕНТРИЗМУ У СУЧАСНІЙ ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

Дитинство – найважливіший період людського

 життя, не підготовка до майбутнього,

а справжнє,яскраве, самобутнє

неповторне життя….

 В. О. Сухомлинський

Дитина стоїть у центрі педагогічної системи. Навколо неї обертається вся освіта. Інтереси дитини стають цінностями освіти. Дитинство – це період інтенсивного фізичного й психічного розвитку особистості, протягом якого відбувається його підготовка до дорослого життя.

Як зазначила Міністр освіти і науки України Лілія Гриневич під час педагогічної конференції “ Про підсумки розвитку дошкільної, загальної середньої, позашкільної та професійно-технічної освіти у 2015/2016 навчальному році та завдання на 2016/2017 навчальний рік ”,необхідно випускати зі школи всебічно розвинену, здатну до критичного мислення цілісну особистість, патріота з активною позицією, інноватора , здатного змінювати навколишній світ та вчитися впродовж життя. “ Наше завдання — кожній дитині дати доступ до якісної освіти. Успіх України в тому, щоб побудувати суспільство освіченого загалу, бо кожна дитина, незалежно від її здібностей, має право на успіх в житті, на максимальне розкриття власних здібностей, яке може запропонувати якісна освіта ”, — наголосила Лілія Гриневич.

Сучасна початкова школа орієнтована на дитину , яка прагне до знань. А ми, вчителі, повинні створити сприятливі умови для саморозвитку,  розвитку індивідуальних творчих можливостей та самореалізації особистості.

Розвиток творчої особистості потребує необхідних умов , від яких залежить становлення дитини як особистості. Цьому сприяє навчально-виховний процес з індивідуальними підходами та вимогами до кожного , надання їй максимальних можливостей для розкриття , виявлення творчих здібностей .

Найважливіше значення для  розвитку особистості має колектив. Коли діти працюють разом, кожний прагне проявити себе краще. Тільки разом діти стають більш діяльними , зі своїми ідеями та думками , які вони відстоюють .

Але діти дуже швидко втомлюються. Тому вчителі – спостерігачі повинні урізноманітнювати  види діяльності, а можливо їх змінювати. Учні початкової школи  емоційні, вразливі , зі швидкою зміною настрою, фантазери. Всі ці якості свідчать про широкий рівень творчих здібностей. Творчий розвиток залежить від спільної діяльності вчителя - учня, від спільної діяльності батьків - дітей , які створюють простір для процесу розвитку , виховання , навчання.

Сучасна початкова школа повинна нести радість пізнання , задоволення від кожного уроку , заняття,  діти вчаться в колі поваги , взаєморозуміння , підтримки, без примушення. Українська дитина дуже вразлива, тому треба знаходити підхід до кожної, щоб розбудити зацікавленість, стати  на сторону дитячих інтересів , підходити до кожного з ласкою , задовольняючи їхні потреби.

 Дитиноцентризм – це забезпечення процесу виховання і навчання кожної дитини на основі розвитку її природних здібностей,- писав видатний педагог О.А. Захаренко.

Дитиноцентризм - модель виховання та навчання дитини, призначення якої розширення її життєвого шляху та саморозвитку , увага до системи її цінностей та інтересів задля формування в неї основ життєвої компетентності.

Тому головне завдання сучасної початкової школи – не вкласти в дитину максимум знань, а навчити її оперативно отримувати інформацію, яка потрібна їй у кожній конкретній ситуації, виховати її з інноваційним типом мислення, інноваційним типом культури, здатною діяти креативно.

 Головна думка ідеї дитиноцентризму - навчання та виховання максимально наближене до здібностей і особливостей кожної дитини. Напрямки дитиноцентризму:

  • свобода педагогічної творчості;
  • активність учнів у навчально-виховному  процесі,
  • інтереси учнів, створення навчального середовища, яке б перетворило навчання на яскравий елемент життя дитини;
  • практична спрямованість навчальної діяльності,
  • обов’язкове врахування інтересів кожної дитини;
  • виховання “вільної незалежної особистості”, яка “запалюється любов’ю та керується розумом” (за Д. Дьюї);
  • забезпечення свободи і права дитини в усіх проявах її діяльності,
  •  урахування її вікових та індивідуальних особливостей,
  • забезпечення морально-психологічного комфорту дитини.

“Духовне життя дитини повноцінне лише тоді , коли вона живе у світі гри , казки , музики , фантазії , творчості. Без нього вона засушена квітка”,- писав В. Сухомлинський.

Для того,щоб створити  комфортні умови для розвитку та формування успішної особистості  необхідні наступні  інноваційні технології:

  • особистісно орієнтоване навчання;
  • розвивальне навчання;
  • розвиток творчої особистості;
  • інформатизація освіти;
  • створення ситуації успіху;
  • інтерактивне навчання;
  • теорія розв’язання винахідливих задач;
  • колективна творча діяльність;
  • розвиток критичного мислення;
  • педагогічна підтримка

Завдяки  інноваційним технологіям діти засвоюють норми поведінки, взаєморозуміння , повагу по відношенню до однолітків, до старших. Розвиваються навички , здібності через творчі та дидактичні завдання. Навчальний матеріал засвоюється краще , якщо використовуються різні види діяльності : малювання , ліплення , аплікації , конструювання. Такі заняття сприяють інтелектуальному розвитку дитини через їхню активність.

У кожній дитині закладені певні здібності, але розкриваються вони у кожного по різному. У одних проявляються дуже виразно, а у інших можуть дрімати. Тому наша задача спільно з батьками – не дати згаснути . Бо кожна дитина, то є зірочка , яку треба запалити своєчасно. Ми повинні добре знати, що діти із задоволенням виконують спільну , дослідницьку роботу, прагнуть самостійності, розв’язують проблемні завдання, або ті, які вимагають кмітливості , творчості.

Розвиваючи здібності – формую інтереси. Тут важливо підібрати матеріал для розумової діяльності кожному учневі , щоб не зникла зацікавленість. Щоб учні знали напрямок розв’язання певних завдань для подальшого життя. Уміло підтримувати вогник в їхніх душах і очах.

Значну увагу приділяти  розвитку пізнавальних інтересів, які формують інтелектуальні вміння та навички , необхідні для засвоєння знань,  для подальшого оволодіння ними.

Дитина повинна не тільки засвоїти певну суму знань , а й навчитися спостерігати, порівнювати , міркувати. А добитися цього можна лише засобами , що активізують пізнавальну активність , де дитина вірить у свої сили, розвиває свої здібності , приймає участь в різних справах. Тільки тоді сучасна українська дитина буде щаслива. А ми повинні їй допомогти стати успішною, робити самостійно вибір, оцінювати наслідки прийнятих рішень, бути комунікативною.

Психологи Н.О. Менчинська, О.В. Скрипченко є авторами теорії засвоєння знань . Вони звертають увагу на потребу вивчати особливості учнів, які не належать до розумово-відсталих, але відстають у навчанні через повільність мовлення та низький рівень засвоєння матеріалу. Тому такі учні не можуть справлятися із завданнями , відразу відповідати на поставлені вчителем запитання. Вони потребують більше часу на обдумування певних питань і задач. Тривалі паузи у відповідях, повільне мовлення таких учнів нерідко викликають сміх у класі, що негативно позначається на їх самопочутті, впевненості в своїх силах. На уроці такі учні, як правило, пасивні, складається думка ніби вони мало здатні до навчання. У таких учнів  знижується інтерес до навчання, занижується самооцінка.

 Майже всі першокласники приходять до школи з бажанням учитися, всі вони проходять адаптацію до школи. Але з часом у більшості молодших школярів відбувається “дезадаптація”. Учні відстають у навчанні, недисципліновані, конфліктні . Які причини ?

  • Формування навчальних умінь і навичок проходить важко , а вчитель і батьки не враховують індивідуальні особливості дитини. 
  • Регулювання своєї  поведінки, уваги.
  • Сприймання вимог виконувати навчальні завдання не за власною ініціативою, а внаслідок зовнішньої стимуляції (коли її лають, змушують).
  • Коли дитина ослаблена, часто хворіє, втомлюється, невитривала, пасує перед труднощами, недооцінює свої можливості.
     

Подібне виявляється у емоційної дитини, з високою чутливістю, збудливістю, неадекватністю переживань. Тому такий учень, як правило, неуважний, загальмований. 

Основним джерелом емоцій у молодших школярів є учбова та ігрова діяльність. Формуванню почуттів сприяють успіхи і невдачі, взаємини з ровесниками і батьками, читання художньої літератури, сприймання телепередач, кінофільмів, інтелектуальні ігри. Л.С. Виготський відмічав, що вже 6-7-літні діти досить добре усвідомлюють свої переживання, щодо критики зі сторони дорослих або однолітків .                           

Звертаючись до праць В.О. Сухомлинського, коротко охарактеризую основні шляхи і засоби розвитку особистості молодших школярів. Завдяки інноваційному навчанню цілеспрямовано буде розвиватися особистість молодшого школяра , якщо:

  • враховувати психофізіологічні особливості дітей;
  • визначати перспективні цілі розвитку творчих здібностей кожного учня;
  • турбуватися про емоційне та фізичне здоров’я дітей;
  • проводити уроки мислення в природі,  творчі роботи з розвитку мовлення ;
  • стимулювати інтелектуальні здібності  дитини;
  • поєднувати   зв’язок  мовленнєвої , розумової , трудової діяльності молодших школярів.

  В.О. Сухомлинський вважав, що вчителям слід не чекати природного дозрівання психічних функцій дітей , а за допомогою відповідного розвивального середовища , змісту і методики навчання прискорювати їх розвиток. І дуже вдумливо враховувати готовність дитини до навчання. Спостерігаючи за дітьми, педагог помічав і надалі враховував психофізіологічні особливості їх розвитку. Він писав , що необхідно зважати на функціональну асиметрію півкуль головного мозку дитини. У лівій півкулі відображаються дотики і рухи правої руки , усне мовлення , здійснюються обчислення , проектується праве  зорове поле, відчуття смакових рецепторів правої половини язика , нюхові відчуття , слухові подразники правого вуха. Ліва півкуля діє за дискретним принципом , здійснюючи аналіз інформаційних потоків, вона провідна у процесах абстрактної , символічної , інтелектуальної діяльності. Структури лівої півкулі прогнозують поведінку організму у майбутньому.

  У правій півкулі відображаються дотики і рухи лівої руки , просторові сприймання , несловесні формулювання понять , образотворення , проектується ліве зорове поле, відчуття смакових рецепторів та інших сигналів з лівого боку. Права півкуля позитивно впливає на життєдіяльність дитини . Структури правої півкулі виконують функції підсумкові , зіставлення , синтезу , домінують у процесі конкретно - образного мислення і активізують емоційну сферу життя людини. Нормальна психічна діяльність передбачає спільну роботу двох півкуль. Саме об’єднання механізмів образного і абстрактного  мислення забезпечує підхід до сприймання явищ навколишнього середовища.

  На такому психофізіологічному ґрунті працювала Школа радості В.О. Сухомлинського. Така школа покликана створити педагогічне середовище , сприятливе для емоційного благополуччя дітей , розкриття здібностей і задатків кожної дитини , зростання творчого потенціалу.

  Для розвитку уяви та фантазії учнів педагог пропонував користуватися різними прийомами : створення ситуації фантазування. Першоджерелами повноцінного розвитку особистості молодшого школяра , на думку Василя Олександровича , є предметно-розвивальне середовище, яке викликає емоції , почуття. В. О. Сухомлинський , говорячи про необхідність розвитку душі дитини , ставить мету перед кожним вчителем  “ ввести маленьку дитину в світ пізнання навколишньої дійсності ” , допомогти їй вчитися , полегшити розумову діяльність , пробудити в душі почуття і переживання. Треба завжди пам’ятати , що діти сприймають навколишній світ не тільки розумом , а й серцем.

  Дуже важливо , щоб засвоєння перших наукових істин відбувалося не за підручником , а з джерел пошукового характеру , дослідницької роботи , практикумів , проектів . Результативність навчання значною мірою залежить від вибору методів навчання та відповідності їх віковим і індивідуальним завданням розумового розвитку дітей. Основними напрямками  удосконалення методики початкового навчання мають бути :

  • розвиток активності;
  • ініціативність;
  • самостійність;
  • розвиток творчого потенціалу;
  • науковий пошук;
  • групова робота;
  • індивідуальний підхід;
  • інноваційні технології.

  Найважливішою ідеєю дитиноцентризму є співробітництво учнів , батьків , вчителів. Тільки разом з батьками , спільними зусиллями вчителі можуть дати дітям велике людське щастя, - писав В. О. Сухомлинський. Педагогічна творчість вчителя спрямована на проектування особистості дитини , на перспективу її розвитку .

Принципи реалізації ідей дитиноцентризму у сучасній початковій школі:

  • більше хвалити – менше критикувати ;
  • допомагати переборювати невпевненість у власних силах;
  • переконувати  учнів в обов’язковому виконанні поставлених задач;
  • допомагати уникнути поразки;
  • визначати важливість зусиль дитини в діяльності;
  • спонукати до виконання конкретних дій;
  • допомагати емоційно пережити  не результат цілого , а навіть окремої деталі;
  • пояснювати заради чого здійснюється кожна діяльність.

 А це потребує посилення уваги до системи цінностей та інтересів дитини, тобто , концентрації на засадах дитиноцентризму.

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел

  1. Виготський Л.С. Основні проблеми дефектології , 1984. - Т. 5. -368 с.)
  2. Дьюї Дж. Психологія і педагогіка мишлення / пер. з англ. Н.М. Никольської.
  3.  Захаренко О.А. Поспішаймо робити добро. – Черкаси, 1997. – 28 с.
  4.  Вікова та педагогічна психологія: Навч. посіб. / Скрипченко О.В., Долинська Л.В., Огороднійчук З.В. та ін. — К.: Просвіта, 2001. – 416 с.
  5. Сухомлинський В.О. Вибрані твори в п’яти томах. –  К.: Радянська школа, 1977. – Т. 3, 1.
  6. Джерело: http://www.pedrada.com.ua/news/3901-qqn-16-m8-18-08-2016-novu-deologyu-reformi-seredno-osvti-zaprovadyat-u-2018-rots

 

Станьте першим, хто оцінить розробку

Щоб залишити свій відгук, необхідно зареєструватись.

Дякуємо! Ми будемо тримати Вас в курсі!
docx
Пов’язані теми
Педагогіка, Інші матеріали
Додано
8 січня
Переглядів
271
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку