Стаття "СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО НАЦІОНАЛЬНО - ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ"

Русінова Олена Юріївна ,вчитель початкових класів

Білозерська загальноосвітня школа І –ІІІ ступенів № 18 Добропільської міської ради Донецької області

СУЧАСНІ ПІДХОДИ

ДО НАЦІОНАЛЬНО - ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

«Відкрити перед кожним вихованцем усі джерела, якими живиться могутнє почуття любові до Батьківщини. Це і природа рідного краю, слово рідної мови, культ Матері і Батька, Мала Батьківщина, її історичне та героїчне минуле, працелюбність.»

В.О. Сухомлинський

Дитина стоїть у центрі педагогічної системи. Дитинство – це період інтенсивного фізичного й психічного розвитку особистості, протягом якого відбувається його підготовка до дорослого життя.

Як зазначила Міністр освіти і науки України Лілія Гриневич, необхідно випускати зі школи всебічно розвинену, здатну до критичного мислення цілісну особистість, патріота з активною позицією, інноватора, здатного змінювати навколишній світ та вчитися впродовж життя.

«Наше завдання — кожній дитині дати доступ до якісної освіти. Успіх України в тому, щоб побудувати суспільство освіченого загалу, бо кожна дитина, незалежно від її здібностей, має право на успіх в житті, на максимальне розкриття власних здібностей, яке може запропонувати якісна освіта», — наголосила Лілія Гриневич.

Вчитель - зразок для дитини в сучасній школі. У вчителя незвичайна місія в житті: стати другом для кожної дитини , направляти, виховувати. Його призначення - простежити за становленням особистості дитини, що входить у сучасний світ, виховати людину, здатну гідно зайняти своє місце в житті нашої незалежної країни.

Головне в моїй роботі – виховати учня – українця - патріота. Що включає таке виховання ? Це розвиток любові до Батьківщини, національної самосвідомості й гідності; дбайливе ставлення до рідної мови, культури, традицій; відповідальність за природу рідної країни; зробити свій внесок у долю Батьківщини; інтерес до міжнаціонального спілкування; прагнення праці на благо рідної країни, її народу.

Уже 4-ий рік працюю за власною програмою з національно-патріотичного виховання « Я-українець» . Змістом програми передбачено активне залучення дитини до виховного процесу на засадах співпраці, діалогу, партнерства. Тому основним виховним завданням вважаю реалізацію національно-патріотичного виховання.

Класний керівник повинен бути професіоналом , тому ставлю себе поряд з дитиною в діяльності, а не напроти неї. Намагаюся допомогти дитині зрозуміти себе і повірити в свої сили, створюю ситуацію успіху, щоб дитина стала справжнім патріотом своєї Батьківщини, щоб у дорослому житті мої учні внесли свій внесок у розвиток нашої України.

Створюючи модель навчально-виховного процесу застосовую проектно - технологічний підхід, який дозволить:

• розвивати патріотичні почуття, формувати помисли і бажання активно допомагати дорослим у процвітанні України, більше знати про минуле своєї батьківщини.
• сприяти вихованню в учнів любові до рідної мови, оволодіння нею, підвищення мовної культури, формування національної гідності, громадянської позиції.
• сприяти популяризації національної історії, ознайомленню з об’єктами культурної спадщини місцевого значення; залученню учнів до пошукової діяльності з виявлення та вивчення невідомих сторінок історії та культури свого рідного краю.
• виховувати учнів на кращих взірцях служіння й відданості своєму народові та Україні, шанування живих героїв, пам’яті про загиблих.

      Працюючи над програмою з національного виховання, враховую пізнавальні можливості та психологічно – вікові особливості учнів. Особливостями психології шести – десятилітніх дітей є здатність охоче пізнавати довколишній світ, нові знання, сприймати норми поведінки, виробляти власне світосприймання та світобачення. Тому основи національного виховання значною мірою закладаються у дітей початкової ланки .

Організовуючи навчально-виховний процес, намагаюся створювати умови , щоб учні получали задоволення від кожного уроку , заняття, щоб діти вчились в колі поваги , взаєморозуміння , підтримки, без примушення. Українська дитина дуже вразлива, тому треба знаходити підхід до кожної, щоб розбудити зацікавленість, стати  на сторону дитячих інтересів , підходити до кожного з ласкою , задовольняючи їхні потреби.

Завдяки  інноваційним технологіям діти засвоюють норми поведінки, взаєморозуміння , повагу по відношенню до однолітків, до старших. Розвиваються навички , здібності через творчі та дидактичні завдання. Навчальний матеріал засвоюється краще , якщо використовуються різні види діяльності : малювання , ліплення , аплікації , конструювання . Такі заняття сприяють інтелектуальному розвитку дитини через їхню активність. Участь школярів у різноманітних заходах, де вони є і організаторами, і виконавцями (акції «Милосердя», «Ветерани живуть поруч», «Діти за здоровий спосіб життя», «Затишок», участь дітей в щорічних виставках – ярмарках «Щедрість рідної землі», декоративно-прикладної творчості, у конкурсах «Мої права», малюнків «Права дитини в малюнках», «Осінній вернісаж», спортивні естафети та змагання тощо), дає змогу їм приймати на себе відповідальність за справу колективу, сприяє їхньому громадянському становленню, духовному зростанню, розвитку лідерських, організаторських та творчих здібностей у суспільній роботі, ініціативи.

Реалізація програми « Я- українець » . Заходи:

• Мандрівка містом « З чого починається Батьківщина».
• Бесіда – диспут «Де найкраще місце на землі?»
• Пошуковий проект середньої тривалості «Відомі люди нашого міста ».
• Усний журнал «Відомі люди нашого міста ».
• Проект «Музичний фольклор рідної Донеччини».
• Усний журнал «Наша Вітчизна – Україна»
• Випуск газети «Я – син своєї землі».
• Проект «Славетні українці - жителі Донецької області».
• Проведення усного журналу.
• Бесіда «Мої права та обов’язки».

• Літературно-музична композиція «Краса природи в пісні і слові». Конкурс читців «Таланти твої, Україно».
• Мандрівка містом « З чого починається Батьківщина».

У кожній дитині закладені певні здібності, але розкриваються вони у кожного по різному. У одних проявляються дуже виразно, а у інших можуть дрімати. Тому моя задача спільно з батьками – не дати згаснути дитині . Бо кожна дитина, то є зірочка , яку треба запалити своєчасно. І тоді діти із задоволенням виконують спільну , дослідницьку роботу, прагнуть самостійності, розв’язують проблемні завдання, або ті, які вимагають кмітливості , творчості.

Враховуючи це, я приділяю вихованню дітей у сім'ї особливу увагу: систематично надаю батькам кваліфіковану педагогічну допомогу у вихованні дітей у формі порад, бесід, консультацій, лекцій; сприяю формуванню взаєморозуміння, контактів між школою і сім'єю, усвідомленню батьками спільності виховних цілей сім'ї і школи. Проводяться тематичні батьківські збори, педагогічні читання, батьківські дебати. Батьки є учасниками, організаторами багатьох виховних заходів:

« Я і моя сім'я – майстри»

«Я і моя сім'я – шанувальники старовини»,

« Тато і я – спортивна сім'я» та інше.

Розвиваючи здібності – формую інтереси. Тут важливо підібрати матеріал для розумової діяльності кожному учневі , щоб не зникла зацікавленість. Щоб учні знали напрямок розв’язання певних завдань для подальшого життя. Уміло підтримувати вогник в їхніх душах і очах.

Дитина повинна не тільки засвоїти певну суму знань , а й навчитися спостерігати, порівнювати , міркувати. А добитися цього можна лише засобами , що активізують пізнавальну активність , де дитина вірить у свої сили, розвиває свої здібності , приймає участь в різних справах. Тільки тоді сучасна українська дитина буде щаслива. А ми повинні їй допомогти стати успішною, робити самостійно вибір, оцінювати наслідки прийнятих рішень, бути комунікативною. Мій клас – дієвий механізм у структурі шкільної дитячої організації «Райдуга». В цій організації є місто «Посмішка» - це наш загін. Допомагаю дітям  об’єднатись  в клуби:

клуб «Мальвіна»

клуб «Чомучка»

клуб «Пігулкіна»

клуб «Барвінок»

клуб «Доганяйка»

клуб «Олівець»

клуб « Веселі нотки» за інтересами, ділитись своїми враженнями, розвивати свої навички й таланти. Клуби ведуть пошукову діяльність за проектами та міні-проектами з національно виховання.

Моїм помічником у вирішенні проблем класу є учнівське самоврядування. Саме воно є основною ланкою у становленні учнівського колективу, уособлюючи демократичну та самодіяльну атмосферу, забезпечуючи права всіх учасників учнівського колективу, сприяючи формуванню у них громадянськості, організаторських якостей, допомагаючи мені як класному керівникові у проведенні різноманітних заходів, а часто – виступаючи їх ініціатором.             

 Дуже важливо , щоб засвоєння перших наукових істин відбувалося не за підручником , а з джерел пошукового характеру , дослідницької роботи , практикумів , проектів . Результативність навчання значною мірою залежить від вибору методів навчання та відповідності їх віковим і індивідуальним завданням розумового розвитку дітей. Щорічно у класі проводяться зустрічі учнів з представниками громадських та державних установ, організацій: ветеранами війни та праці, людьми різних професій та професійних династій, працівниками місцевого самоврядування, правоохоронних органів, сторінки біографії яких викликають в учнів почуття гордості та шанобливе ставлення.

Цікаво проходять виховні заходи у рамках загальношкільних заходів:

• Тижня пам’яті до річниці визволення України від німецько-фашистських загарбників
• Місячника правового виховання Бесіда «Мої обов’язки в сім’ї».
• Місячника патріотичного виховання Літературно – музична композиція «Небесна сотня – рана України».
• Тижня правової культури, присвяченого Дню прав людини Диспут «Чи кожен вчинок можна назвати хорошим », Диспут «Чи кожна людина може бути совісною».
• Місячника національного виховання Бесіда «Майбутнє починається сьогодні».
• Місячника громадянського виховання Проект «Традиції святкування Великодніх свят на Україні».

Людина, а тим паче, освічена людина, тільки тоді може називатися справжньою Людиною, якщо вона вивчає і знає все про свою Батьківщину. Для кожного з нас Батьківщина розпочинається від рідного порога, від рідної домівки, від того місця, де вперше почали ходити і вимовили перше слово «мама», і саме із знайомства із своєю малою Батьківщиною .

Оцінюючи результати своєї праці, результати діяльності класного колективу, можу констатувати: моїм вихованцям властива активна громадянська позиція, їх характеризує працелюбність, доброзичливість, милосердя, вміння будувати толерантні стосунки. Уже сьогодні мої учні, які навчаються у 4 класі, виступають як особистості з власною індивідуальністю, здатні бути суб'єктами творчості, самовдосконалення. Мої діти є справжні українці, які дбайливо ставляться до рідної мови, культури, традицій, до Батьківщини – ім’я , якої Україна.