Стаття "Ігрові елементи на уроках української мови як засіб активізації результативної діяльності учнів та формування їх творчої особистості".

Ігрові елементи на уроках української мови як засіб активізації  результативної діяльності учнів та формування їх творчої особистості

Байдужість на уроках, пасивне споглядання дітей - майже кожен учитель стикається з цією проблемою. Діти йдуть до школи з широко розплющеними очима й відкритою душею, а майже з перших днів розчарування: оце й усе? А де ж казка? Де радість? Дитина зіткнулася з нелегкою працею - навчанням. Як учителеві відчути ґрунт під ногами, не втратити поваги до себе, учити всіх: слабких, середніх, сильних? Як уникнути пасивності учнів на уроці? Як свій урок зробити їхнім? Як учительське треба перетворити на учнівське хочу? І відповіді на ці непрості запитання є. Є, коли впроваджувати в практичну роботу інноваційні ідеї, ігрові прийоми, коли будь-який етап уроку піддавати режисерській обробці, перетворюючи бездушні елементи дидактичної конструкції на живі та унікальні. Ось тоді і перевірка домашнього завдання, і повторення вивченого, і пояснення нового матеріалу — усі ці елементи уроку починають взаємонаповнювати один одного, створюючи для учнів найбільш сприятливі умови для внутрішнього розвитку. Сприятливі умови для того, щоб кожна дитина навчалася, тобто вчила себе, і робила це із задоволенням. І саме застосування ігрових елементів допомагає вчителю уникати байдужості, викорінювати пасивність на уроках. Л. Виготський у своїй статті « Гра та її роль у психічному розвитку дитини» зазначав: «Гра створює зону найближчого розвитку, і в ній дитина стає ніби на голову вищою від самої себе». А В.О. Сухомлинський писав, що без гри не має й не може бути повноцінного розумового розвитку, порівнював гру з величезним світлим вікном, через яке в духовний світ дитини вливається цілющий потік уявлень, понять про навколишнє, з іскрою, яка запалює вогник допитливості.

Ще з античних часів стало відомим висловлювання про те, що розум дитини не посудина, яку треба натоптати знаннями, а світильник, що його слід запалити. Навчання має бути цікавим. А для цього необхідно перетворити урок на живе, жваве дійство, під час якого складні поняття вивчатимуться в грі непомітно, без монотонності, із захопленням. Так от пробуджувати у дітей інтерес до уроків української мови й підтримувати його протягом усього навчального року допомагають  саме елементи гри. Дітям цікаво працювати на таких уроках. Вони чекають від нього чогось радісного, нового. Гру чи її елементи можна використовувати у своїй практиці і для розминки, і для переведення довільної уваги в післядовільну, увесь урок може бути побудований на грі. Якщо повсякденне «вийди до дошки й напиши відповідь» замінити, наприклад, на таке: «Якщо знаєш відповідь, торкнися класної дошки», — найімовірніше, ситуація уроку пожвавлюється. А після цього відповідь можна написати на аркуші, що лежить на учительському столі. Зробити на очах у дітлахів із паперу кульку й пустити її по ряду, попередивши: кулю можна тільки відбивати (як у волейболі), і відбивати щоразу новому учневі. А відбиваючи, треба назвати або слово з певною орфограмою, або частину мови (яку визначають кубуванням), або дієслово певної дієвідміни. Якщо це завдання буде розминкою, то слова можуть бути найрізноманітнішими. На уроці можна пов'язувати рухові завдання з навчальною темою, і тоді  вигадати можна будь-що.

А якщо, викликаючи учня до дошки, поставити умову: не підійти до неї, а дострибати на одній ніжці! Або викликати одразу двох учнів, а вони навперейми пострибають на одній ніжці, усно відповідатиме той, хто буде першим, а письмово той, хто дострибає другим. (Звичайно, поки вони стрибатимуть, знання в їхніх головах переплутаються, проте вони й у такій ситуації зможуть відповісти на запитання. Якщо учні слабкі, то відповідати можуть і під шепіт офіційно призначеного «суфлера» — потім такі знання нелегко буде вивітрити з голови).

Ігровий вир захоплює різноманітністю прийомів: розповісти вивчене вдома завдання біля дошки так, щоб клас відгадав, від імені карлика чи велетня його розказано. Вправа «руки — ноги»: на одне плескання в долоні учні підносять руки (або опускають), на подвійне плескання — підводяться

 ( або сідають), допомагає швидко організувати клас. Навіть той, що не встиг вчасно відреагувати, охоче приєднується до тих, що вже грають. Умова завдання учням на перший погляд здається дуже простою, легкою і навіть не ігровою. Але коли вони, на свій подив, починають плутатися самі або бачити, як плутаються інші, то в завданні їм починають відкриватися несподівані труднощі: на два види сигналів (одне або два плескання в долоні) встановлюються чотири відповідних реакції (піднести-опустити, підвестися-сісти).

«Ділові» способи приборкання стихії некерованого пожвавлення учнів, що вини­кають під час емоційного переживання гри, прості й пов'язані з виконанням учнями нової для них несподіваної справи. Перша команда: «Усі підведіться!» Друга: «Подивіться на стелю». Третя: «Тихенько сіли за парти, увага на дошку». Учні готові слухати вчителя. Це завдання із задоволенням виконують учні будь-якого класу (старшокласники дивуються, але і встають, і на стелю дивляться). Не можна забувати: гра неможлива без правил, а їх виконання гарантує дисципліну.

Лише через гру учні мають можливість не механічно засвоювати матеріал, а душевно «обжити» його. Завдання оживають, приживаються в душах дітей, які й самі починають відчувати своє життя по-новому. А це позначається на світосприйманні, поведінці, спілкуванні. Навчальний матеріал із самоцінності стає місцем зустрічі учнів, місцем відкриття «себе в іншому» та «іншого в собі». Урок стає школою життя.

У своїй практиці можна використовувати ігрові елементи на різних етапах уроку: під час активізації знань та умінь учнів, перевірці домашнього завдання, вивченні нового матеріалу, закріпленні теми. Під час вивчення нового матеріалу застосовують ігрові елементи з метою збудити інтерес учнів, привернути увагу до нової теми. Вони є своєрідною розумовою розминкою. Інтерес дітей до нової теми можна пробуджувати також за допомогою лінгвістичних казок, розповідей, історій, рольових ігор.

Щоб активізувати знання та вміння учнів часто використовують усні й письмові конкурси та аукціони:

І. «Хто більше?», «Хто швидше?», «Хто краще?», «Одним словом», «Хто назве останнє слово?»

• «Хто більше?»

• Назвіть іменники , які мають тільки форму множини.
• Назвіть прислів'я та приказки, у яких використані множинні іменники.

• « Одним словом»

•   Назвіть іменники спільного роду , що відповідають таким визначенням: хто любить багато говорити ; вередлива людина ; неслухняна дитина .

• «Хто назве останнє слово?»

• Дібрати фразеологізми зі словами голова, язик.

ІІ. Цікавими для школярів на уроках української мови є мовні загадки.

• Що стоїть посеред землі?
• Що є в краба, акули, кита, але немає в медузи?
• Чим різняться сир і рис?

Своєрідними мовними загадками є чайнворди, кросворди, ребуси, шаради, логогрифи, метаграми, криптограми. Їх учні не тільки відгадують на уроках, а й складають самі. Якраз саме ці ігри зміцнюють їхню увагу до слова, позитивно позначаються на знаннях, допитливості, загальному розвитку школярів.

• Чайнворд - загадка-головоломка, яка передбачає відгадування за лексичним значенням слів, у яких остання літера попереднього слова є першою наступного.
• Кросворд  -  гра - задача, у якій фігури з клітинок, що перетинаються, заповнюють літерами загаданих слів.
• Ребус - загадка головоломка, в якій слово або речення зашифровані комбінацією малюнків з літерами або без них.
• Шарада - загадка, побудована на визначенні якогось слова за його частинами або складами, поданими описово.

*Логогриф - загадка, у якій задумане слово може мати різні значення після перестановки або опущення складів чи літер.

* Метаграма - це загадка, для відгадування якої треба в слові одну літеру замінити іншою.

ІІІ. Лінгвістичні ігри (загальні та тематичні) «Відчуй себе учителем», «Дістань десятку», «Третій зайвий», «Лінгвістичний двобій», «Загадкова скринька», «Мовний крос», «Словограй», «Піймай помилку», «Мозковий штурм», «Камінь спотикання», «Лото», «Доміно», «Лінгвістична гірлянда», «Слово-магніт»  допомагають урізноманітнити урок, будять ініціативу, бажання осягати мовні тонкощі й глибини. Це активна самостійна робота над словом, пошуки якого потребують кмітливості, напруження, це своєрідне тренування мислення та пам'яті.

Особливе значення в навчально-виховному процесі посідають нестандартні уроки. Нестандартний урок  -  урок, що має довільну структуру, не відповідає стандартним типам. Йому притаманна оригінальність, незвичність, підвищена емоційність. Такі уроки найбільше подобаються учням і викликають у них творчий інтерес. Найкраще і найвдаліше визначення нестандартного уроку дав відомий педагог В. Онищук. Він визначив нестандартний урок як імпровізоване навчальне заняття, яке має нетрадиційну структуру, а структура уроку залежить від типу уроку, бо це сукупність, послідовність і зв'язок елементів, з яких він складається. Якщо нестандартний урок не матиме певної структури, то навчальний процес буде стихійним. Водночас структура має бути гнучкою, динамічною, яка відповідає меті, змісту уроку, віку і рівню розвитку учнів, методам і прийомам роботи.                                                                                                                                            Існує кілька різновидів нетрадиційних форм уроку, кожна з яких вирішує свої освітні, розвиваючі та виховні завдання. Однак усі вони мають загальну мету: підняти  інтерес школярів до навчання й тим самим підвищити ефективність навчання. Багато нетрадиційних уроків за обсягом і змістом матеріалу, який на них розглядається, часто виходять за межі шкільної програми і передбачають творчий підхід з боку вчителя й учнів.                            Не мало важливо, що всі учасники нетрадиційного уроку мають рівні права й можливості взяти в ньому найактивнішу участь, проявити власну ініціативу. Нетрадиційні форми уроку можна розглядати як одну з форм активного навчання. Це спроба підвищення ефективності навчання, можливість звести воєдино й здійснити на практиці всі принципи навчання з використанням різних навчальних засобів і методів.                                                                      Для школярів нетрадиційний урок - це перехід до іншого психологічного стану, це інший стиль спілкування, позитивні емоції, можливість відчути себе у новій ролі. Такий урок - можливість для дитини розвинути свої творчі здібності і якості своєї особистості, оцінити значення своїх знань і оцінити їх на практиці; це самостійність і цілком нове ставлення до своєї праці.                                                                                                                                                          Для вчителя нетрадиційний урок, з одного боку, - це можливість краще пізнати і зрозуміти учнів, оцінити їхні індивідуальні особливості; з іншого боку - можливість для самореалізації, творчого підходу до праці, здійснення власних ідей.                                                                                                                                                                        Нетрадиційні уроки-ігри можна проводити на різних етапах вивчення матеріалу. Так урок-подорож та урок-екскурсію - на початку вивчення теми для того, щоб зацікавити учнів та подати більше інформації. Урок-дослідження – на етапі закріплення теми з метою розвитку критичного мислення. Урок-пошук – на початку вивчення теми, коли метою є пошук шляхів вирішення проблемних питань. Урок-змагання, урок-вікторина, урок-КВК, урок-брейн-ринг, квест-урок – покликані узагальнювати, систематизувати й перевіряти набуті знання. Урок-теле- чи радіопередача можна використати під час вивчення нового матеріалу. Він будується в стилі інформаційно-розважальної передачі. Його структура становить послідовність фрагментів із найпопулярніших передач. Урок-прес-конференція розвиває активність, пошукові здібності, уміння розкривати суть певної проблеми, стисло й коротко висвітлювати її, конкретно відповідати на поставлені питання. Він вчить самостійно здобувати знання. Тому доцільно використовувати його на початку вивчення теми. Урок-диспут проводять на етапі закріплення теми з метою розвитку критичного мислення. Урок-гра є підсумковим із теми, де учні мають змогу узагальнити свої знання в цікавій формі.                                                                                                                                                                         Під час проведення підсумкового уроку проводжу уроки-подорожі, уроки-казки, уроки-вікторини, які дають змогу цікаво узагальнити, систематизувати знання учнів з вивченої теми.                                                                      Проведення нестандартних уроків, використання ігрових елементів дають можливість здійснювати диференційований підхід до учнів, залучати кожного школяра до роботи, враховуючи його інтереси, нахили, рівень підготовки.                                                                                                                                                                        Мета цих уроків, елементів - не розважати, а навчати дітей. Цікаві форми проведення уроків, елементи гри повинні навчати школярів, збагачувати їх знаннями в обстановці розкутості, задоволення, радості. Вони не повинні знижувати рівень навчальної роботи, а навпаки нести мовознавчу інформацію, над якою учні із задоволенням працюють, яку легко, невимушено засвоюють. У процесі добору таких матеріалів, крім цікавості, необхідно враховувати всі загальнодидактичні й методичні принципи навчання, зокрема науковість, доступність знань. Для таких завдань і лінгвістичних ігор добираю науково обґрунтовані мовні факти, які відповідають рівню підготовленості школярів і захоплюють їх. Цікаві завдання й мовні ігри - це по суті вправи, спрямовані на засвоєння й осмислення знань у жвавій, приємній атмосфері. Робота над ними викликає інтерес, збудження, а опора на емоційність сприяє кращому засвоєнню й запам'ятовуванню відомостей з мови.                                                                                    Використання цікавих, ігрових мовних елементів винятково важливе і з погляду розвитку мислячої особистості. По-перше, такі завдання є пошуковими. Вони ставлять учнів перед необхідністю самотужки знаходити шляхи розв'язання, а отже розпізнавати, аналізувати мовні факти, зіставляти їх і формувати висновки. А це розвиває творчі можливості школяра, його увагу, самостійність та ініціативність. По-друге, робота з цікавим матеріалом створює позитивну мотивацію навчання, пробуджує бажання знати й нерідко стимулює до роботи над мовним матеріалом, що виховує культуру праці. По - третє, самостійно відкриваючи для себе мовні явища, учень дістає задоволення, упевненість у своїх здібностях, що зумовлює самореалізацію особистості.                                                                                                                                            Звичайно, треба знати, що гра не може перетворюватися на стереотип, нав'язаний учителем. Треба звичайну форму гри змінювати час від часу, переносити клас у різні ситуації спілкування, в незвичні умови, обставини.                            Отже, використання ігрових елементів на уроках української мови є засобом активізації результативної діяльності учнів та формування їх творчої особистості. Низка цікавих завдань та ігрових матеріалів, комбінування їх дає можливість урізноманітнювати навчання, розвивати мислення й мовлення, будити ініціативу, бажання осягати мовні тонкощі й глибини, разом з новою інформацією дають радість праці, замилування рідним словом.