Стаття "Іменникові та прикметникові метафори в романі "Ракурс"

Степанюк Вікторія,

студентка групи МФІЛ-62У,

науковий керівник – Крищук В. Л., к. філол. н., доцент

ФУНКЦІОНУВАННЯ ІМЕННИКОВИХ МЕТАФОР У РОМАНІ СВІТЛАНИ ТАЛАН «РАКУРС»

У статті розглядаються функції  іменникових та прикметникових метафор у романі Світлани Талан «Ракурс» ; аналізується функційна й концептуальна специфіка метафорики, яка є ключем до розуміння світосприйняття головних  героїв твору.

Ключові слова: роман, метафора, іменникова метафора, прикметникова метафора, тропи.

Постановка проблеми. Роман Світлани Талан «Ракурс» розкриває правду подій, що відбувалися протягом весни 2014 – осені 2015 в Луганську та Донецьку, де герої книги, опинившись на роздоріжжі двох світів, роблять свій вибір – служити Україні або ж підтримати загарбників.

  Це гостросоціальний, актуальний роман про реальні долі та життєві обставини людей, які по-різному сприймають, трактують та оцінюють війну на українському Донбасі.

Для того, щоб дослідити твір як цілісний організм, визначити взаємозв’язки всіх його ідейно-художніх компонентів, слід поглянути на нього з мовознавчої та літературознавчої позицій. Насамперед варто звернутись до характеристики смислових зв’язків на прикладі тропів. Основним різновидом тропів є метафора, вона найбільш уживана у творах митців новітньої літератури, так як містить в собі суперечність, незвичність, несподіваність, оригінальність.

Аналіз публікацій та досліджень. Метафора в художньому тексті є одним із найбільш досліджуваних об’єктів (А. А. Андрієнко, В. С. Баєвський, І. А. Кіс, Н. А. Кожевникова, М. І. Лєкомцева, Т. П. Матвєєва, О. А. Некрасова, Н. В. Павлович, В. О. Полухіна, І. І. Сте­пан­ченко, О. О. Тараненко) [1, с. 68]. Однак, коли її вивчення переходить із області теоретичних міркувань, що ілюструються окремими прикладами, до аналізу системи метафор, яка реалізована в конкретному тексті, і до проблеми створення словника метафор, перед дослідником постає ціла низка питань, що не мають певного вирішення.

Дослідження семантичного механізму метафоризації на сучасному етапі повинно, на думку вчених, носити комплексний характер[1, с. 73].

Метафори допомагають точніше і стисліше зобразити явища, коли вони змістовні, а не вигадані лише для надання творові зайвої красивості. За морфологічним принципом метафори поділяються на іменникові, дієслівні і прикметникові, і залежно від цього за ними закріплений свій змістовий і художній ефект, що пов’язаний з характером співвідношення між прямим і переносним значенням слова. Метафори сучасної української мови будуються на основі традиційних фольклорних епітетів, порівнянь, використання народнопісенної символіки. В основу такого підходу лягли твердження вчених про залежність народнопісенних засобів образності від понять і предметів зовнішнього світу, з якими вони пов’язані. Такі сфери понять навколишньої дійсності називають лексико-семантичними[2, с. 34].

Розглядаючи метафори Світлани Талан, ми у роботі охарактеризуємо морфологічну структуру цих тропів, виділимо найбільш уживані, простежимо метафоричне багатство в романі «Ракурс».

Виклад основного матеріалу. Іменники використовуються в основному для називання предметної дійсності. Тому іменникова метафора — це метафора-номінація, що переважно має емоційно-оцінне навантаження. Визначальну роль у процесі метафоризації відіграють ознаки предмета чи явища, назва якого набуває переносного значення, конотації, що супроводжують слово-оболонку. Метафоричне значення  іменника найчастіше реалізується у сполученні з прикметником:«  На небі вже зарясніли зорі й повнолиций місяць поважно споглядає на землю.»[3,  с. 11-12 ], - смислове навантаження  метафори «повнолиций місяць» -  початок ночі. Або, наприклад: «Хоча сам бачу, що вартовий з тебе, як із мене балерина»[3 , с. 15] – це порівняння. Проте деякі дослідники відносять порівняння до різновидів метафори [3, с. 21]. У вказаному порівнянні дівоча врода порівнюється із красою розмальованої писанки.

« Якби зменшити її разом із скрипкою, вона почне пурхати над квітами, наче казковий ельф» [3,   с. 24] – у реченні є порівняння, де дівчина  через свою тендітність порівнюється з казковим ельфом, що зразу ж викликає у читача позитивні емоції: ми уявляємо її красивою, привабливою.

«Не треба так, доню. Я також оплакувала їх, тому не хочу втратити тебе, щоб горювати, як матері Небесних янголів.»[3, с. 30], - смислове навантаження цього порівняння служить для передачі особливої тривоги матері не лише за долю доньки, а й усіх українських дітей, смуток за втраченими героями.

«– Чому ти повернувся в Луганськ? – вставляю своє запитання в його «плач Ярославни».» [3, с. 32]. Ця метафора вносить експресивне забарвлення, іронічний  відтінок,  вкладений в неї, несе собою насмішку викликає в читача негативне ставлення до чоловіка.

«ЦРУшники вже не біжать у підвали, вони спокійно продовжують будувати здогадки, хто, по кому й де стріляє, лише виття сирени чи літака може зрушити з лавок цих стареньких» [3, с. 35] - метафора емоційно забарвлена, несе собою насмішку, викриває одвічну проблему пліткарства.

У творі яскравими є іменникові метафори, де за допомогою використання слів у переносному значенні підкреслюються характерні ознаки предмета. Так метафора «Прийшла на місце зустрічі раніше десь на чверть години, і, поки прийшов Сашко, мій шлунок був схожий на акваріум: у ньому булькав десь літр випитої газованої води»[3, с. 42] базується на подібності вигляду та функціональному призначенні акваріума. Переносне значення виникає на основі зіставлення, спільною ознакою виступає найприкметніша риса. Основою творення іменникової метафори може виступати спільна ознака кількості. Так метафора «І не питай. Біженців море»[3, с. 44] виникла на ґрунті кількісного виміру й асоціативного обліку цієї кількості. Маючи на увазі велику кількість, авторка переносить слово з природничої сфери   на позначення великої кількості людей.

У романі «Ракурс» С.Таран зустрічаються метафори-порівняння. М. Блек подає термін метафори-порівняння, де є ознака переносного значення назви істот [4, с. 65]. Наприклад: « Мої друзі часто кепкували з мене, казали, що бігаю за Любою, як цуцик» [3, с. 48], у цьому реченні хлопець,  що залицяється до дівчини  порівнюється з цуциком за певними ознаками рис характеру. Слово «цуцик» у творі синтезує намагання героя будь-яким способом сподобатися.

Особливістю роману є широке змалювання картин природи, а саме степу: «Навколо зелений квітучий океан, по якому матінка природа розсипала впереміш різнокольорові квіти.»[3, с. 51]. Іменник «океан» набуває значення явища, що вимірюється у великому масштабі, і має на меті передати весь обшир степу.

 «І не питай! Якийсь Армагедон »[3, с. 54]. Виокремлена метафора характеризує схожість подій, бо в сучасних перекладах Біблії це поняття запозичене з івриту, і означає «гора Мегіддо», або «гора збору військ».  

Ще у романі зустрічаються метафори, що становлять особливе тло, адже твір  відображає бойові дії: «Я розумію, що війна незабаром заговорить голосом вибухів» [3, с. 56].  Під виокремленою метафорою ми розуміємо вибухи снарядів, які посилали бойовики на українські міста. Подібні метафори зустрічаються у всьому творі, й уважному читачеві зрозуміло, що  вибухи часто супроводжуються звуками сирен:«Часто виють сирени, їх виття наводить жах. Звук сирени - небезпека, а це значить, що смерть прилітає разом із звуком, вишукуючи свою здобич »[3, с. 58].

 Світлана Талан використовує ці порівняння, щоб змалювати страшні події  на Сході. Метафора розгорнута, й кожен наступний елемент підсилює попередній.

За допомогою прикметника виражається пасивна ознака предмета чи явища. Прикметникова метафора — це метафора-характеристика. Прикметникові метафори часто функціонують паралельно з відповідними за змістом іменниковими метафорами. Варто наголосити на ще одній відмінності між цими типами метафор: іменникова, порівняно з прикметниковою, містить яскравіше виражену експресивність. Часто у структурі метафоричного образу головну роль відіграють прикметники або дієприкметники. Зокрема, переносне вживання якісних і відносних прикметників сприяє поглибленню асоціативних образів[5, с. 43].

    До прикметникових метафор, які належать до якісних прикметників, можемо віднести такі: «А що козаки? Хочуть собі відірвати ласий шматок української землі…»[3, с. 59]. Смислове навантаження цієї метафори характеризується ознаками критичної, важкої ситуації, що виникла – загарбання земель східної України .

«Прапор! Свій, рідний, до болю знайомий, після ЛНРівських ганчірок, ладна була цілувати синьо-жовте полотно» [3, с. 62]. Авторка порівнює ставлення до державного прапора й атрибутики неіснуючої республіки, щоб передати почуття героїні, хвилювання, гордості, задоволення від перебування на українській землі. 

«До нестями хочу почути веселі голоси моїх пташеняток!»[3, с. 65] - метафора – порівняння має емоційне забарвлення, оскільки використовується пестливе значення, що передає лагідне ставлення автора до своїх героїв.

  « Соля тендітна, витончена, з осиною талією… лебединою довгою шиєю » [3, с. 67]. Смислове навантаження   метафори полягає у змалюванні зовнішності дівчини. Це була незвичайна дівчина що вражала своєю красою. 

«Люди змінили назву, але не характер міста. Воно спокійне, урівноважене й добре» [3, с. 68]. Ця метафора підсилюється епітетами для того, щоб передати основне – загарбники не можуть змінити звичний уклад українців, їхню виваженість, чесність і вірність власним ідеалам.

Авторка висловлює свою особливу любов до степу й, підкреслюючи його характер, використовує  різноманітні прикметники: «Мені завжди здавалося, що наші степи мають характер, як люди. Вони народжуються, проживають своє життя. Їхній настрій змінюється, і вони можуть бути сумними або радісними, задумливими й грайливими. Узагалі степ найчастіше буває меланхолійним» [3, с. 71]. Окрасою степу є маки. Автор використовує метафору «королі  степу» і підсилює її прикметниковою метафорою: «Така тендітна квітка з тремтливими пелюстками, маленька, але є окрасою степів. Здалеку здається, що до горизонту примикає яскраво‑червона хвиля степу. Маки – королі степу. Чи не так? » [3, с. 73].

 У способі метафоризації ознак, що виражені за допомогою прикметників, виділяються ті, що означають колір. Вони є характерними взагалі для літературної мови, і для роману «Ракурс»: «Вони мені задрять білою задрістю». Заздрість – це біль людського серця через видумане чи реальне, матеріальне чи духовне багатство іншого.  Проте існує фольклорний вислів «біла задрість»,  який передбачає щиру радість за когось[6, с. 11].  Іншого значення набуває  ця метафора в реченні: «Я про біле, а ти про чорне. Україна зараз виборює свободу й відстоює свою цілісність. А що козаки?» [3, с. 76]. Авторка навмисне підкреслює, що козаки і їх діяльність не принесуть жодної користі на окупованій території.

Метафора «на чорний день» означає скруту: «Борошна вдома лише шість кілогамів. Тримаю на чорний день, нічого вже не печу» [3, с. 81].

 Отже, прикметникові метафори широко використані у Романі Світлани Талан «Ракурс» досить різноманітні. Їх функції виявляються у впливі на образність  мислення, вони визначаються потребами увиразнення об’єкта дослідження, підсилення оцінки, судження про нього[6, с. 23] . 

Зокрема, переносне вживання якісних і відносних прикметників сприяє поглибленню асоціативних образів.

Висновки. Метафора як універсальне й багатогранне явище у мові художньої літератури посіла вагоме місце у структурі художнього образотворення Світлани Талан. Уся творчість цієї геніальної письменниці наповнена місткими, оригінальними метафорами, метафорами-порівняннями, що свідчить про неординарність і непересічність таланту авторки. 

Зіставляючи в метафорі предмети, явища, письменниця синтезує їх, виділяє не будь-які ознаки, особливості, а лише істотні, що містять в собі узагальнення. Метафори допомагають точніше й стисліше зобразити явища, передати настрій, душевний стан героя. Особливістю метафор письменниці є те, що використання інших тропів підсилюють саму метафору, несучи в собі оцінне й емоційно-експресивне значення.

Світлана Талан – майстер дивних асоціацій і незвичних зіставлень. У її творах поєднуються, з першого погляду, несумісні поняття, що зливаються в метафору, створюючи нову реальність. Авторка не боялась експериментувати із словоскладанням, поєднанням несумісних явищ і предметів, вживанням декількох метафор підряд, поєднувати фольклорні мотиви і нові поняття.

Так іменник у романі «Ракурс» створює нову номінацію з яскраво вираженою оцінкою та експресією. Іменникові метафори роману слугують для передачі різноманітних почуттів: болю, радості, впевненості, жалю. Функції прикметникових метафор впливають на образність мислення.

Зокрема, переносне вживання якісних і відносних прикметників сприяє поглибленню асоціативних образів.

Отже, метафоричність роману С.Талан «Ракус» є дуже різноманітною. Вона становить широкий матеріал для дослідження, що дає можливість розкрити багатство словника письменниці.

Список використаних джерел

1. Бєлий А. В. До питання про системне вивчення індивідуально-авторської метафори: Вісник Львівського університету. Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2000.  156 с.
2. Дацишин Христина. Морфологічний і синтаксичний принципи структурної класифікації метафор у політичному дискурсі: Вісник Львівського університету. Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2001.  61 с.
3. Талан Світлана «Ракурс». Роман. Літературно‑художнє видання»: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля». Харків,  2017. 98 с.
4. Сушич Т.О. Оцінне значення метафори: Вісник Київського національного університету  імені Тараса Шевченка, 2002. 29 с.
5. Онопрієнко Т.М. Епітет в системі тропів сучасної української  мови (семантика, структура, прагматика): автореф. дис. ... канд. філол. наук. Харків, 2002. 19с.
6. Вознюк Т. А. Лінгвістичні параметри метафори. Українознавство. 2010. № 2. С. 10-34.