"Відмінювання іменників" презентація для 4 класу під час вивчення теми "Іменник

Відмінювання іменників. Презентацію підготувала вчителька початкових класів Новочернещинської ЗОШ І-ІІ ст Куліш Ірина Олексіївна

Я предмети називаю,Навіть рід свій власний маю. На питання хто? що?Залюбки відповідаю. Хто? – зайчисько,Що? – вареник. Здогадались – я іменник.

Загадка. Наче лицарі казкові, вірно служать рідній мові. Так слова єднати вміють, що усі їх розуміють.

Відмінки іменників. Називний хто? що?Родовий кого? чого?Давальний кому? чому?Знахідний кого? що?Орудний ким? чим?Місцевий на кому? на чому?Кличний без питання

Перший відмінок - це називний. Називний : «Хто ? Що?» - питає. Називний лиш називає. Називний , він початковий.

Родовий. Родовий когось шукає і не зна: Кого? Чого?Родовий доскіпує свого. Хоче знати він: кого? чого?І про тебе знать якого роду, Що немає роду переводу.

Закінчення іменників чоловічого роду на -ар, -яр у родовому відмінку. Вівчар – вівчаря. Тесляр – тесляра. Слюсар – слюсаря. Школяр – школяра. Кобзар – КобзаряІнженер – інженера. Лікар - лікаря

Випиши іменники жіночого роду в родовому відмінку однини. Перед дощем квіти мальви, гвоздики, фіалки, білої лілеї закриваються. Блищить листя ліщини – на дощ. З’явилися крапельки на листках верби, осокора, каштана – буде дощ. Квіти заячої капусти на ніч залишаються відкритими – вранці буде дощ.

Іменники в родовому відмінку множини. Постав іменники в родовий відмінок. Немає (знання)Кілька (сотня)Набрати (жолуді)Багато (дядьки)П’ять (апельсин)Чотири (століття)Кілька (дзеркало)У родовому відмінку множини іменники мають закінчення – ів, -їв, -ей. Більшість іменників жіночого роду і деякі іменники середнього роду в родовому відмінку мають (нульове ) закінчення

Давальний А давальний – щирий дуже,Каже він: «Мій любий, друже,Ти скажи: кому? чому?Я навчатиму всьому!»Давальний відмінок вживається без прийменників. Дати кому? Мамі, татові, сонцю, землі

Знахідний. Ось знахідний загубився, але ж він не розгубився:«Кого? Що? – пита у всіх –І в дорослих, і в малих.

Розрізнення іменників в Н.в. і Зн.в. Знахідний Учень саджає клен. Трактор оре поле. Дівчина несе портфель. Тато читає журнал. Моя бабуся має дуже добре серце. Називний (підказка – підмет)Клен ростиме в парку. Незабаром поле зазеленіє. Портфель має бути в кожного учня. Материнське серце вміє пробачати все.

Орудний. Орудний гордовито ходить,Пишається. Скажи, ким? Чим?Собою, розумом, народом!І ми пишатись будем ним. Сім’єю, школою і містом,Цукерками, ізюмом, тістом,Коровою, котом, конем,І ранком, і чудовим днем.

Правопис закінчень іменників жіночого роду в О.в.-ою. Основа іменника закінчується на твердий приголосний : стороною, країною, сестрою, матінкою-ею, - єю. Основа іменника закінчується на м’який приголосний і [ж],[ч,][ш] землею, межею, ношею, душею. Основа іменника закінчується на[й] мрією, акацією, надією

Правопис закінчень іменників чоловічого роду в О.в.- ом Основа іменника закінчується на твердий приголосний: другом, братом, лісом- ем, єм. Основа іменника закінчується на м’який приголосний і [ж], [ч], [ш] приятелем, хлопцем, вужем, ножем, слухачем, дощем, товаришем. Основа іменника закінчується на [й]: гаєм, обрієм, небокраєм

Іменники в орудному відмінку однини. Прочитай слова, переставивши літери. Рупкапре. ЛаркіАкреп. Фремер. Лямур. Харуклтосяр. Постав їх в орудному відмінку однини. Перукарем. Лікарем. Пекарем. Фермером. Муляром. Кухаремстолярем

Тінь – тінню. Молодь – молоддю. Річ – річчю. Сіль – сіллю. Любов – любов’ю. Радість – радістю. Щирість - щирістю. Форми іменників жіночого роду в орудному відмінку однини

Місцевий. А на кому? І на чому?Лиш місцевому відомо. У місцевому відмінку іменники найчастіше називають місце. У місцевому відмінку іменники завжди вживаються з прийменниками: у полі, в лісі, на лузі, на річці, при дорозі.

Як виконуєш завдання,Не забудь про чергування: Як поріг – то на порозі. Ну, а ріг – пиши на розі. Коли вухо – то у вусі,А кожух – то у кожусі. Як урок – то на уроці,Око – порошинка в оці. Місцевий

Алгоритм:1. Визнач: іменник належить до істот чи неістот.2. У назвах істот пишемо – ові, -еві, -єві. Чоловікові, другові, коневі, хлопцеві, Сергієві.3. У назвах неістот вживаємо –у, -ю. Обрію, краю, столу, берегу, горизонту. У місцевому і давальному відмінках іменники чоловічого роду з нульовим закінчення і закінченням –о, можуть мати закінчення _-ові, -еві, -єві або – у, -ю.

Кличний Відмінок сьомий зветься Кличний. Він дуже, дуже симпатичний!Бо всіх так радісно гукає: Веселко! Земле! Рідний краю!Усіх він хоче привітати: Бабусю, мамо, сестро, брате!

Кличний Закінчення – о мають іменники з кінцевим твердим приголосним основи: Ганно. Закінчення –ю мають пестливі іменники та іменники чоловічого роду з кінцевим м’яким приголосним основи: бабусю, лікарю. Закінчення –е мають іменники з кінцевим м’яким приголосним основи або з основою на ж, ч, ш, ц: воле, друже. Закінчення –є – після голосного та апострофа: мріє, сім’є

На тобі, небоже, що мені негоже!Хапай, Петре, поки тепле. Ні сіло, ні впало, давай, бабо, сало. Мовчи, язичку, дістанеш паляничку. Балакай, пане Свириде, побачим, що з того вийде. Антошку! Їж потрошку, лише не з’їж ложку. З Богом, Парасю, як люди трапляються. Вибери і запиши звертання

З якої казки?Гуси, гуси, гусенята, візьміть мене на крилята. Не їж мене, лиско, я тобі пісеньку заспіваю!Приходь, Журавлику, приходь, Лебедику!Гей, Круть! Гей, Верть!Котику – братику! Несе мене Лиска…Кізонько- лебедонько, чи ти їла, чи ти пила?Івасику, Телесику, приплинь до бережка.

Допоміжні слова. Називний єРодовий немаєДавальний дати. Знахідний знайшов. Орудний пишаюсь Місцевий навчаюсь. Кличний вживається в ролі звертання

Наші (предок) будували (фортеця), щоб боронити рідну землю. На горі вони ставили міцні (будівля), оточуючи їх кам’яними (мур). На (мур) були сторожові (вежа). Добре відомі (фортеця) у Кам’янці – Подільському, Хотині, Меджибожі, що збереглися і до наш (час). Спиши текст, ставлячи іменники, що в дужках в множині. Визнач відмінок

Постав іменники, що в дужках, у потрібному відмінку. У теплій прозорій (вода), оточеній зеленими (листки), купалася прекрасна квітка. Чисті, білі (пелюстка), ніжна золота середина – все аж світилося (врода). Від тієї (краса) й саме плесо (річка) здавалося казковим, таємничим.

Запиши текст. Визнач відмінки іменників. Українська хата Українська хата – це колиска нашого народу. У ній народжувались, жили і помирали. Хата надавала людині притулок. Українська хата мала троє вікон: двоє навпроти столу, третє – навпроти печі. Вікна впускали в житло світло і повітря. У кожній хаті обов’язково була піч, яка пекла, і смажила, і варила. А які красиві орнаменти прикрашали піч. На ній можна було побачити і голубів, і ягоди, і квіти.

Зміна приголосних [г] [к] [х] на [з’] [ц’] [с’] перед закінченням – і в іменниках різного роду. Зима. Тумани сизі. А річка спить у (крига). Замерзла на морозіБерізка при (дорога).І холодно у лісіКленку, калині, (вільха). Не страшно лиш (ялинка).

Допитливих ми ввічливо. З собою в путь покличемо.«Іменник» ми вже вивчили,Удачі щиро зичимо.