ІННОВАЦІЙНІ ФОРМИ ТА МЕТОДИ НАВЧАННЯ НА УРОКАХ  ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

У статті розкрито особливості інноваційних технологій навчання; теоретично обґрунтувані поняття «інноваційне навчання» та «інноваційні технології». Автор доводить, що актуальними питаннями у системі освіти в умовах сьогодення є впровадження інноваційних технологій. Автором частково запропоновано найбільш ефективні методи і форми навчальної роботи учнів на уроках зарубіжної літератури  в закладах освіти.

Ключові слова: інновації, технології навчання, інноваційні  технології.

Вступ

Інноваційні виклики сьогодення спрямовані й на освітній простір України. Так, одним із пріоритетних напрямків розвитку української освітньої системи ХХІ століття є впровадження в освітній процес закладів освіти інноваційних педагогічних технологій, адже навчання з використанням інноваційних технологій якісно перевищує вітчизняну освіту. Воно інтегрує процеси, які не можна об'єднувати в межах класичної освіти, а саме навчання, працевлаштування, планування кар'єри, безперервну освіту. В порівнянні з класичними технологіями, інноваційні характеризуються цілою низкою особливостей, серед яких найважливішими є: суб'єктивний тип та характер взаємовідносин між здобувачами освіти та педагогом; діалогічний, демократичний та рефлективний стиль взаємодії; групові та колективні форми організації навчального процесу; проблемні, пошукові, еврестичні та дослідницькі методи навчання; ефективні способи отримання та засвоєння інформації, які орієнтовані на пошуково-мисленнєву діяльність. Слід зазначити, що в контексті таких взаємовідносин, педагог виконує функцію організатора співдружності, посередника, консультанта та керівника пошукової діяльності учнів, водночас учень має активну особистісну позицію, мотив до самовдосконалення та інтерес до навчальної діяльності [1, с. 23].

Серед учених, які досліджували навчання з використанням інноваційних технологій, слід відзначити праці І. Д. Беха, Л. І. Даниленка, І. М. Дичківської, А. В. Камінської, М. В. Кларіна, О. М. Пєхоти,О. В. Попової, Л. С. Подимової, А. І. Прігожина, В. А. Сластьоніна, А. В. Хуторського [3, с. 188].

Метою статті є висвітлення доцільності використання інноваційних форм та методів навчання на уроках  зарубіжної літератури.

Основна частина

Перш ніж розглянути значення інноваційних педагогічних технологій, дамо визначення ключових понять: «інновація» та «педагогічна технологія».

Поняття «інновація» в перекладі з грецької мови означає «новизна» і тлумачиться як: «1) нововведення; 2) комплекс заходів, спрямованих на впровадження в економіку нової техніки, технологій, винаходів». Це поняття з’явилось уперше в зарубіжних дослідженнях ХІХ століття, коли сформувалась галузь інноватики  неологія (наука про нововведення), в рамках якої стали вивчатися закономірності технічних нововведень у сфері матеріального виробництва, це поняття знайшло своє відображення в економіці і стало характеризувати головний чинник стійкості розвитку країни [6, с. 3].

В соціолого-педагогічному словнику [2] термін «інновації» (від англ. - нововведення) тлумачиться як запровадження нових форм організації праці й управління, що охоплює не тільки окреме підприємство, а й їхню сукупність.

Як зазначає О. П. Чубко, слово інновація має латинське походження і в перекладі означає оновлення, зміну, введення нового. У педагогічній інтерпретації інновація означає нововведення, що поліпшує хід і результати навчально-виховного процесу [7].

Поряд із цим терміном часто вживаються і терміни «новація» та «нововведення». Така багатогранність даного феномена, його неоднозначність, на наше переконання, спричинили відсутність єдиного підходу до його визначення. Для прикладу розглянемо кілька трактувань.

Вчені розрізняють поняття новація, або новий спосіб та інновація, нововведення. Новація - це сам засіб (новий метод, методика, технологія, програма тощо), а інновація - процес його освоєння. Одні науковці (В. Сластьонін, Л. Подимова та ін.) вважають інновації комплексним процесом створення, розповсюдження та використання нового практичного засобу в галузі техніки, технології, педагогіки, наукових досліджень [7]. Інші (І. Підласий) заперечують, що інновації не можуть зводитись до створення засобів [7].

Так, І. Підласий вважає, що інновації - це ідеї , і процеси, і засоби, і результати, взяті в якості якісного вдосконалення педагогічної системи. Розбіжності у тлумаченні поняття спричинені неоднаковим баченням їх авторами сутнісного ядра, а також радикальності нововведень [7].

О. Листопад виокремлює такі значення терміну «інновація»: форма організації інноваційної діяльності; сукупність нових професійних дій педагога; зміни в освітній практиці; процес створення, розповсюдження та використання нового практичного засобу; новизна, що змінює результати освітнього процесу; кінцевий результат інноваційної діяльності; реалізоване нововведення; комплексний процес створення; оновлення; кінцевий результат творчої діяльності» [5, с. 50].

Погоджуючись із В. Загвязинським, О. Попова вживає терміни «нововведення» й «інновація» як синонімічні та трактує ці поняття як «цілеспрямовану зміну, що вносить у середовище нові стабільні елементи (нововведення), які спричиняють перехід системи від одного стану в інший». На думку науковця, нововведення або інновація - це комплексний процес створення, використання і поширення нового практичного засобу для нової суспільної потреби, що викликає певні зміни у тій сфері, де відбувається його застосування. Л. Базиль пропонує розглядати інновацію як «кінцевий результат творчої праці, що одержав реалізацію у вигляді нової чи удосконаленої продукції, нового чи удосконаленого технологічного процесу» [4, с. 195].

Ми розглядаємо поняття «нововведення» та «інновація» як тотожні. Інновація, на нашу думку, - це якісна зміна, яка модернізує будь-який процес, роблячи його цікавішим та водночас простішим для розуміння і використання.

Інноваційне навчання – це постійне прагнення до переоцінки цінностей, збереження тих із них, які мають незаперечне значення, і відкидання тих, що вже застаріли. Інновації у навчальній діяльності пов’язані з активним процесом створення, поширення нових методів і засобів (нововведень) для вирішення дидактичних завдань підготовки фахівців у гармонійному поєднанні класичних традиційних методик та результатів творчого пошуку, застосування нестандартних, прогресивних технологій, оригінальних дидактичних ідей і форм забезпечення освітнього процесу [8, с. 5]. Відтак освітні інновації характеризуються цілеспрямованим процесом часткових змін, що ведуть до модифікації мети, змісту, методів, форм навчання, способів і стилю діяльності, адаптації освітнього процесу до сучасних вимог часу і соціальних запитів ринку праці. Крім того, впровадження й утвердження нового в освітній практиці зумовлене позитивними трансформаціями, а отже, має стати засобом вирішення актуальних завдань конкретного навчального закладу і витримати експериментальну перевірку для остаточного застосування інновацій.

Передусім, це має полягати в сучасному моделюванні, організації нестандартних уроків; індивідуалізації засобів навчання; класного, групового і додаткового навчання; факультативного, за вибором учнів, поглиблення знань; проблемно-орієнтованого навчання; науково-експериментального при вивченні нового матеріалу; розробці нової системи контролю оцінки знань; застосуванні комп’ютерних, мультимедійних технологій; навчально-методичної продукції нового покоління. Таким чином, серед сучасних технологій навчання, своєчасність і корисність яких підтверджена досвідом роботи закладу освіти, слід виділити: особистісно-орієнтовані, інтеграційні, колективної дії, інформаційні, дистанційні, творчо-креативні, модульно-розвивальні тощо. Вони мають стати основою для ефективної дидактико-методичної, психологічної, комунікативної взаємодії учня та вчителя викладача й прояву компетентних навичок. У цій технології особистість, тобто здобувач освіти, – головний суб’єкт, мета, а не засіб досягнення поставленої мети [4, с. 196].

Одним із головних завдань на уроці літератури вчитель зарубіжної літератури Бургунського закладу повної загальної середньої освіти (далі : Бургунського ЗПЗСО) вважає створення умов для того, щоб учні стали співучасниками процесу пізнання. З метою надання учням більших можливостей для спілкування, висловлювання власних думок і почуттів  педагог Бургунського ЗПЗСО надає перевагу діалогу. При побудові діалогу застосовуються певні правила:

1.                    Будувати діалог слід у відповідності з дидактичними цілями уроку;
2.                    Перевагу в плані розгортання діалогу на уроці слід надавати запитанням відкритим, проблемним, переломним, на які не можна дати односкладову відповідь.
3.                    Проблемний виклад передбачає формулювання питань, які стосуються внутрішнього світу людини.
4.                    Слід шукати опорні мотиви, які б зацікавили учнів і спонукали їх до пошуку власної відповіді на питання.
5.                    Необхідно пам'ятати, що діалог - це форма спілкування. Тому неприпустимі категоричність, зневажливе ставлення до думки учня, помилки. Терплячість і такт - кредо викладача.
6.                    Педагог має бути хорошим слухачем. Не можна переривати учня, не дослухавши його до кінця, висловлювати свою негативну оцінку почутого від учня. Для нього важливо, що викладач слухає і чує його.

Усі ці правила дозволяють подолати бар'єр у спілкуванні з учнями та організувати на уроці спільне обговорення навчальної проблеми.

Людина від природи наділена пізнавальним інтересом, що звичайно стимулюється в умовах проблемної ситуації.

Практичний досвіт вчителя зарубіжної літератури  Бургунського ЗПЗСО переконую, що при проблемному викладі матеріалу під час аналізу текста варто застосовувати різні види питань. Перевагу, педагог, надає запитанням проблемним, операційним, переломним:

- За що наказав Анну вищій світ? За порушення подружньої вірності чи за любов?

- Раскольніков віддає останні копійки Мармеладовим, але вбиває стару. Добрий він чи злий?

- В. Набоков з'ясував, що комаха, в яку перевтілився Грегор Замза, мала крила. Чому тоді Грегор не вилетів у вікно?

-Згадайте незвичне дзеркало, створене Тролем із казки Андерсена «Снігова королева». В ньому все гарне здавалося потворним, а все некрасиве- надзвичайно довершеним. Якби Гобсек теж мав таке дзеркало, то яке б відображення він побачив?

Наприклад, після вступного уроку-знайомства з особистістю письменника-гуманіста Ф.М.Достоєвського вчитель зарубіжної літератури  Бургунського ЗПЗСО пропонує учням відповісти на такі питання: сучасник письменника Михайловський назвав талант Достоєвського «жорстоким». Чи згодні ви з цим? Доведіть! Чи важко було читати роман «Злочин і кара»? Коли хотілося закрити книгу, коли вона вас не «відпускала»? Які питання ви хотіли задати автору?

Питання, сформульовані таким чином, допомагають вчителю зацікавити учнів (бо нема інтересу - нема діалогу), підключити до процесу пізнання, активізувати.

Проблемну ситуацію можна створити, порівнюючи літературний твір з ілюстраціями до нього; або ілюстрації кількох художників до твору; або музичні твори, які дають різні інтерпретації поетичного творіння; або виконання акторами однієї й тієї самої ролі тощо. Наприклад, порівняйте зображення Ж. Сореля художником В. Домагадським і портрет, створений Стендалем у романі «Червоне і чорне». Чи зумів художник передати створений письменником образ?

Аналізуючи роман «Портрет Доріана Грея» Оскара Уайльда, учням пропонується обрати такий шлях створення проблемної ситуації, при якому перетинаються життєві уявлення учнів з фактами літературного твору.

Вчитель зарубіжної літератури Бургунського ЗПЗСО інколи практикує таке завдання.  Зачитуючи чотири складові людського щастя, запропоновані сучасним українським письменником В.Шевчуком:

1.                    Наявність живих батьків.
2.                    Знайти себе у цьому світі.
3.                    Мати добрий сімейний лад.
4.                    Не сказати жодного «кривого» слова.

Вчитель пропонує використовуючи ці чинники, спробувати дати відповідь, чи щасливий герой? Чого йому бракує для повного щастя? Можливо ви зміните формулу щастя, запропоновану В. Шевчуком?

Для виконання цього завдання при обговоренні образів літературних героїв, учнів можна об'єднати у чотири групи, кожна з яких готує відповіді на визначене питання. Продуктивні творчі суперечки приводять учнів не тільки до розуміння суті художнього твору, але й мають колосальний виховний ефект, роблять кожного учасника занять активним шукачем шляхів і засобів вирішення тієї чи іншої проблеми.

Проблемно-діалогічне спілкування на уроках літератури дозволяє активізувати пізнавальну діяльність учнів, уникнути авторитарного впливу на них і формалізму в засвоєнні змісту художнього твору.

На уроках  зарубіжної літератури   вчитель Бургунського ЗПЗСО  використовує такі інтерактивні прийоми роботи як: «інтелектуальна розминка», «спіймай помилку», «мозковий штурм», «займи позицію», «продовжи речення», «впізнай героя за портретом, реплікою», «кубування», «гронування» тощо.

Прийом «Займи позицію»

Анастазі де Ресто

Прийом «Кубування»

Особливо хочу зупинитися на творчих завданнях, бо вони дають змогу учневі стати співавтором генія, і, можливо, після наслідування письменника чи поета хтось напише власний шедевр. Завдяки таким прийомам можна виховати талановитого читача.

«Недописаний рукопис» - дописати продовження твору, зберігаючи стиль автора. Наприклад, написати продовження роману Ф.М.Достоєвського «Злочин і кара», зберігаючи стиль автора та розв'язуючи проблеми роману.

«Може бути й інакше» - змінити фінал розповіді, обґрунтувати хід своїх думок. Наприклад, роман М.Булгакова «Майстер і Маргарита».

«Загадка» - змоделюйте ситуації, в яких відобразяться основні риси та погляди задуманого вами персонажа.

«Переклад навпаки» - змініть у вірші поета слова та поняття протилежними за значеннями і напишіть свій вірш «навпаки».

«Робота над помилками» - іноді людина робить помилки, які цілком змінюють її життя. У чому полягає помилка героя? Як розвивалися б події, якби цього не сталося? Наприклад, Ж.Сорель не стріляє у пані де Регаль. Як склалося б його життя?

«Екстремальна ситуація» - характер, воля людини, її кращі чи гірші якості виявляються в екстремальних ситуаціях, коли потрібно чимось пожертвувати, зробити вибір. Наприклад, «перевірити» характер Д.Грея: герой став убогим; від нього залежала б доля дитини.

«Зробіть людину щасливою» - не всі герої у творах щасливі. Чого їм не вистачило для щастя? Доповніть розповідь про їхнє життя такими подіями, вчинками, щоб героїв можна було б назвати щасливими.

«Звичайний день» - маючи певні відомості, докладно описати звичайний день із життя персонажів. Наприклад, день К. Левіна з роману Л.Толстого «Анна Кареніна».

«Брати наші менші так подібні до нас» - замінити персонажів-людей персонажами-тваринами. Пояснити асоціації.

Ефективною формою роботи є написання синканів - невеличких творів-характеристик героїв, явищ, що пишуться за схемою:

1. рядок - ім'я героя;
2. рядок - визначальні слова, що характеризують героя;
3. рядок - процес стану героя, його дії;
4. рядок - авторське ставлення до героя;
5. рядок - синонім до 1 рядку.

Такі прийоми вчать учнів сприймати літературний твір, як мистецьке явище, розуміти особливості стилю автора, розвивають творчі здібності, сприяють їхньому індивідуальному самовиявленню.

Сучасний урок вимагає урізноманітнення методів, прийомів, засобів навчання, видів роботи , які виконують учні. Одноманітність, трафаретність  це шлях до перевантаження учнів. Оптимальний вибір методів, форм, засобів навчання, вмотивовано, передовсім, особистісними характеристиками учнів, характером і змістом матеріалу, типом уроку. Не існує універсальних, сучасних і несучасних методів і форм роботи. Проте, є свої улюблені, відшліфовані у власній творчій лабораторії. За роки роботи у вчителя зарубіжної літератури  Бургунського ЗПЗСО  в її скарбничці скопилося багато методів, прийомів і цікавих завдань, але готуючись до уроку, вона намагається раціонально підходити до їх використання, аналізуючи, для чого  це використовується, яких результатів хоче досягти.

Висновки

Підсумовуючи вищесказане, можна зробити висновок, що інноваційні педагогічні технології на сучасному етапі розвитку освіти є феноменом, що швидко проникає в усі педагогічні системи, позитивно на них впливає і є незворотним процесом, що має здатність постійно розвиватися. У сучасних літературних джерелах часто зустрічаємося з цим поняттям, оскільки педагогічний процес має здатність постійно розвиватися. Трактуємо «інноваційні педагогічні технології» як ефективні нововведення, що стосуються організації освітнього процесу загалом та існують як окремі методи (у вузькому значенні) реалізації окремої його частини.

Інновація - це основна форма розвитку сфери освіти, а управління процессом інновації, що включає створення умов для її відтворення, - це основний механізм, який визначає її якість та якість освіти в цілому.

На уроках літератури закладаються найважливіші соціально-моральні уявлення й орієнтири. Вивчення літератури сприяє формуванню громадянськи зрілої, активної, творчої особистості. Учитель-словесник покликаний допомогти учням збагнути духовний світ різних народів, вчити їх визначати національну своєрідність та загальнолюдську цінність вершинних творів зарубіжної літератури, виховувати повагу до високих духовних надбань людства та українського народу зокрема, прищеплювати навички культури читання. Одним із ефективних шляхів досягнення цієї мети є використання інноваційних форм навчання.

Література

1.     Гавриляк І. С. Ідеї становлення освітніх інновацій в сучасній Україні. Молодий вчений. 2018. № 3.1 (55.1). С. 23 - 26
2.     Гончаренко С. Український педагогічний словник.  Київ: Либідь, 1997.  373 с.
3.     Дудка У. Т. Використання інноваційних технологій навчання як запорука ефективності освітнього процесу.  Актуальні питання сучасної науки: зб. наук. праць ІІІ всеукраїнської науковопрактичної інтернет-конференції (м. Бережани, 6 квітня 2020 р.). Бережани: ВП НУБіП України «Бережанський агротехнічний коледж», 2020. С. 188-194.
4.     Катериняк М.П. Сучасні методи навчання в закладах освіти. Актуальні питання сучасної науки: зб. наук. праць ІІІ всеукраїнської науковопрактичної інтернет-конференції (м. Бережани, 6 квітня 2020 р.). Бережани: ВП НУБіП України «Бережанський агротехнічний коледж», 2020. С. 194-204.
5.     Листопад О. В. Інноваційний розвиток освіти й освітні інновації. Понятійно-термінологічний аналіз проблеми. Інновації у професійно-педагогічній підготовці майбутнього вчителя: методологічні, змістові та методичні аспекти: монографія. Суми: Видавництво “МакДен”, 2011. С. 43-60.
6.     Москаленко А. А. Інноваційні технології на уроках зарубіжної літератури. Зарубіжна література в школі.  2019. № 13/14.  С. 3-6.
7.     Чубко О.П. Інноваційні технології навчання в контексті педагогічної підготовки майбутнього вчителя. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/VchdpuP_2013_1_108_37. (дата звернення: 18.11.2020)
8.     Шевченко Н. М. Використання інноваційних технологій на уроках зарубіжної літератури. Зарубіжна література в школі.  2018.  № 3/4.   С. 3-14.