Стаття "Компетентність як педагогічне явище"

                                                                                                       Фадєєва І. В.

Компетентність як педагогічне явище

У сучасному суспільстві в будь-якій діяльності необхідні такі якості як:

• здатність працювати самостійно без постійного керівництва;
• здатність брати на себе відповідальність за власною ініціативою;
• здатність виявляти ініціативу, не питаючи інших, чи слід це робити;
• готовність помічати проблеми та шукати шляхи їх вирішення;
• уміння аналізувати нові ситуації й застосовувати вже наявні знання для такого аналізу;
• здатність ладити з іншими;
• здатність засвоювати будь-які знання за власною ініціативою;
• уміння приймати рішення на основі здорових суджень.

Згадаймо епізод з відомого голлівудського фільму «Один удома». Уся родина збирається у подорож. Головний герой, восьмирічний хлопчик Кевін, намагається звернутися за допомогою до старшого брата – безрезультатно, підходить до сестри: «Допоможи мені скласти валізу». Дівчинка дивиться на нього зверхньо і дуже в’їдливо та зневажливо відзначає: «Кевін, ти той, про кого французи говорять «non-competent»».  І нам зразу стає зрозумілим, яке це серйозне звинувачення в очах дівчинки, який це суттєвий недолік. 

А уявіть на мить, що вам зараз скажуть, що ви – не компетентні, як ви себе будете почувати?!

Справді, професійна некомпетентність для дорослої людини – це колосальний недолік, підстава для найсерйозніших претензій.

Професійна компетентність – це базова характеристика діяльності спеціаліста; вона включає як змістовий (знання), так і процесуальний (уміння) компоненти і має головні суттєві ознаки, а саме: мобільність знань, гнучкість методів професійної діяльності і критичність мислення. На основі цього запропоновано таке розуміння професійно-педагогічної компетентності.

Педагогічну компетентність можна представити у вигляді формули:

компетентність = мобільність знань + гнучкість методу + критичність мислення

Професійно-педагогічна компетентність вчителя є складною багаторівневою стійкою структурою його психічних рис, що формується внаслідок інтеграції досвіду, теоретичних знань, практичних умінь, значущих для вчителя особистісних якостей і має окреслені суттєві ознаки (мобільність, гнучкість і критичність мислення).

За К. Г. Юнгом «Учитель приречений бути компетентним»

Виховати компетентного творчого учня може лише компетентний і творчий учитель, який є запорукою реалізації компетентнісного підходу до сучасного освітнього процесу.

Інноваційна діяльність педагогів стає на сьо­годнішній день основним напрямом реалізації модернізаційних реформ в освіті й одним із сут­тєвих напрямів переходу до моделі інноваційного розвитку України в цілому. Вимоги, висунуті до вчителів відповідно до стандартів професійно-педагогічної освіти, містять інноваційні компоненти на основі компетентнісно-орієнтованого підходу. Сучасний учитель повинен уміти сам і навчити учнів твор­чо опановувати знання, застосовувати їх у кон­кретних навчальних і життєвих ситуаціях, кри­тично осмислювати здобуту інформацію, володіти вміннями й навичками саморозвитку, самоана­лізу, самоконтролю та самооцінки. Учитель має оволодіти всіма складовими професійної компе­тентності, зокрема когнітивно-технологічною, методичною, комунікативно-ситуативною, ауто-психологічною, кооперативною, валеологічною, загальнокультурною тощо, а також способами мотивації діяльності, навичками формування необхідних компетенцій для здійснення профе­сійного самовдосконалення на засадах компе­тентнісного підходу.

СУТЬ ПЕДАГОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ

Професійна компетентність вчителя – це сукупність його особистісних якостей, загальної культури та кваліфікаційних знань, умінь, методичної майстерності, гармонійна інтеграція яких в педагогічній діяльності дає оптимальний результат.

На перший план висуваються внутрішні фактори вчителя: особистісні якості, тобто структура особистісних здібностей та рис характеру, його загальна культура, управлінські та організаторські можливості, а вже потім – кваліфікаційна компетентність, яка передбачає знання, уміння, навички з отриманої спеціальності.

Професійна компетентність педагога визначається  обсягом компетенцій , колом повноважень у сфері професійної діяльності, що окреслюють індивідуальний стиль роботи, спосіб досягнення навчально-виховної мети, забезпечують якість і ефективність професійної діяльності.

Отже, педагогічна  компетентність – єдність його теоретичної і практичної готовності до здійснення педагогічної діяльності. Але варто розрізняти професійну підготовку вчителя та його педагогічну компетентність. Перше – це процес оволодіння потрібними знаннями та навичками, друге – результат цього процесу.

Науковці визначають такі ключові компоненти педагогічної компетентності:

1. Інформаційна компетентність, яка передбачає володіння інформаційними технологіями, уміння опрацьовувати різні види інформації. Серед них уміння й навички роботи  друкованими джерелами, уміння здобувати інформацію з інших джерел, переробляти її відповідно до цілей і завдань педагогічного процесу.
2. Комунікативна компетентність - це вміння вступати в комунікацію (спілкування), бути зрозумілим, спілкування без обмежень. Ці вміння допомагають зрозуміти інших (учнів, учителів, батьків).

3. Продуктивна компетентність - це вміння працювати, отримувати результат, ухва   лювати рішення та відповідати за них. Більшість науковців серед ключових компетенцій учителя на перше місце ставить саме продуктивну компетентність.

      4. Автономізація на компетентність - це здатність до саморозвитку, творчості, само  визначення, самоосвіти, конкурентоспроможність. Адже вчитель перш за все вчиться сам, це вічний учень.

      5. Моральна компетентність - це готовність, спроможність і потреба жити за тра диційними моральними нормами.

      6. Психологічна компетентність - це здатність використовувати психологічні засоби навчання в організації взаємодії в освітній діяльності.

      7. Предметна компетентність, до змісту якої входить володіння певними засобами навчання у сфері навчального процесу (спеціальність). Це сукупність умінь і навичок, необхідних для стимулювання активності як окремих учнів, так і колективу в цілому. До неї входять уміння вибирати правильний стиль і тон у спілкуванні, управляти їх увагою, темпом діяльності.

      8. Соціальна компетентність - це вміння жити та працювати з оточуючими.

      9. Математична компетентність - це вміння працювати з числом, числовою інформацією.

     10. Особисті якості вчителя (це теж одна з найголовніших складових професійної компетентності) - доброзичливість, чуйність, урівноваженість, витонченість, толерантність, рефлексія, людяність.

                                ЗМІСТ ПЕДАГОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ

Основними структурними елементами педагогічної компетентності є:

• теоретичні педагогічні знання;
• практичні вміння;
• особистісні якості педагога.

Необхідною умовою професійної компетентності є:

• психолого-педагогічні знання;
• спеціальні знання

Зміст теоретичної готовності вчителя виявляється в узагальненому умінні педагогічно мислити, що передбачає наявність у педагога аналітичних, прогностичних, проективних, а також рефлексивних умінь.

Педагогічні уміння – це теоретична підготовленнісь, уміння бути послідовними у своїх діях.

 Аналітичні уміння - уміння аналізувати педагогічні явища; осмислювати їх роль,  знаходити способи оптимального вирішення педагогічних завдань.

Прогностичні уміння - управління педагогічним процесом; бачення результату.

Проективні уміння - поетапна реалізація завдань.

Рефлексивні вміння - здійснення педагогом контрольно –оцінної діяльності, яка спрямована на самого себе, на осмислення і аналіз власних дій.

Зміст практичної готовності :

1. організаторські уміння

• вони є мобілізаційними – привертання уваги учнів і розвиток стійких інтересів до навчання;
• інформаційні – логічність викладу навчального матеріалу;
• розвивальні – визначення «зони найближчого розвитку» окремих учнів, класу в цілому;
• орієнтаційні – спрямовані на формування морально-ціннісних установок вихованців, організацію спільної творчої діяльності.

2. комунікативні уміння

• уміння спілкування (вербального);
• умінь і навичок педагогічної техніки;
• уміння, які допомагають розуміти інших (учнів, учителів, батьків)

Уміння педагогічного спілкування - це уміння спілкуватися в різних ситуаціях.

Отже, професійна компетентність учителя обумовлює його педагогічну майстерність. Це:

педагогічне

• самовизначення;
• само мотивування;
• самонавчання та самовдосконалення;
• самореалізація;
• само профілактика;
• само реабілітація.

Умови підвищення професійної компетентності вчителів

• позитивний духовно-моральний імідж шко­ли: сприятливі, інноваційно-творчі умови роботи; акцент на інноваційному, творчо-пошуковому компоненті методичної діяль­ності; особистісно - орієнтована методична підтримка діяльності вчителя з боку адмі­ністрації;

• довіра, можливість виявляти ініціативу, творчість;

• налагоджена система методичної підтримки вчителя;

• любов до професії, дітей;

• потреба в самовдосконаленні, зокрема самореалізації, самоствердженні та самовияві; можливість отримати визнання в колективі;

• систематична самоосвітня діяльність протя­гом курсового й міжкурсового періоду; навчання на курсах підвищення кваліфіка­ції;

• приклад і вплив учительського середовища, зокрема колег, адміністрації; об'єктивна оцінка праці, об'єктивний конт­роль, атестація;

• організована робота методичних об'єднань, усього вчи­тельського колективу в напрямку генераль­ної ідеї; моральне стимулювання.

Конкурентоспроможність учителя на ринку праці визначається обсягом компетенцій у сфері професійної діяльності, залежить від рівня ква­ліфікації, педагогічного досвіду, майстерності, професійно значущих якостей особистості.

Рівень професійної компетентності вчите­ля — це його знання, уміння, особистий до­свід. Бути компетентним означає бути здатним мобілізувати в певній ситуації отримані знання й досвід. Але професійна компетентність учителя потребує постійного розвитку й удосконалення.

Удосконалення рівня професійної компетентності – один із основних напрямків реформування освіти. Головні нормативно-правові документи Міністерства освіти і науки України свідчать:

«Педагогічні та науково-педагогічні працівники зобов’язані постійно підвищувати професійний рівень, педагогічну майстерність, загальну культуру». (Закон України «Про освіту»)

«Підготовка педагогічних і науково-педагогічних працівників, їх професійне самовдосконалення – важлива умова модернізації освіти». (Національна доктрина розвитку освіти)

Таким чином, основним напрямком удосконалення рівня професійної компетентності вчителя є професійне самовдосконалення шляхом цілеспрямованої самоосвітньої діяльності.

Поняття професійної компетентності педагога виражає єдність його теоретичної та практичної готовності до здій­снення педагогічної діяльності й характеризує його професіоналізм. Педагогічний професіоналізм, педагогічна компетентність розглядається в контексті безперервної педагогічної освіти й педагогічної діяльності, вимог до вчи­теля і його підготовки.

Підвищенню компетентності учителя сприяє післядипломна освіта, яка тримається на трьох китах:

- самоосвіта;

- курсова перепідготовка;

- участь у методичній роботі.

Сьогодні, в час інформатизації, вирішальну роль у творчому і професійному становленні вчителя відіграє самоосвіта.

«Якщо людина не знає, до якої мети вона рухається, для неї жоден вітер не буде попутним» - сказав Сенека. Ці слова дуже вдало розкривають зміст самоосвіти педагогів, яка приносить великі дивіденди у вигляді підвищення професійного рівня вчителя, що тим самим сприяє росту позитивного іміджу школи в цілому.

Шляхи формування компетентностей учнів

Формування компетентностей учнів зумовлене реалізацією не тільки відповідного оновлення змісту освіти, але й адекватних методів та технологій навчання. Перелік цих методів є досить широким, їх можливості – різноплановими, тому доцільно окреслити провідні стратегічні напрями, визначивши, що єдиного рецепту на всі випадки життя , звісно, не існує.

 Потенціал методик та технологій є дуже високим і реалізація його безпосереднім чином впливає на досягнення такого результату навчання як компетентність.

 Продуктивне навчання забезпечує засвоєння знань та умінь, володіючи якими випускник школи знаходить підґрунтя для свого подальшого життя.

« Продуктивні – означає необхідні, дієві, міцні, постійно актуальні, сформовані на належному рівні знання та вміння ».

 І.Підласий,  підкреслюючи, що продуктом школи є людина, особистість, відзначає основні задачі, які підлягають реалізації:

• Створення умов для розвитку та самореалізації учнів;
• Задоволення запитів та потреб школяра;
• Засвоєння продуктивних знань, умінь;
• Розвиток потреби поповнювати знання протягом усього життя;
• Виховання для життя в цивілізованому громадянському суспільстві.

Ці задачі, як видно, певною мірою співзвучні до переліку завдань основних груп компетентностей. Чим же має керуватись вчитель для їх розв’язання ? Витяг із об’ємного, змістовного комплексу педагогічних правил може бути інформацією до роздумів вчителів незалежно від стажу їх роботи, категорії та технології, яку вони використовують:

•  Не навчальний предмет формує особистість учня , а вчитель своєю діяльністю, пов’язаною з вивченням предмета.
• На виховання активності не варто шкодувати часу. Сьогоднішній активний учень – завтрашній активний член суспільства.
• Допомагайте учням оволодіти найбільш продуктивними методами навчально-пізнавальної діяльності, навчайте їх вчитися.
• Пам’ятайте, що насправді знає не той, хто переказує, а той, хто застосовує на практиці.
• Привчайте учнів думати і діяти самостійно. Поступово відходьте від механічних переказів, дослівного відтворення.
• Творче мислення розвивайте всебічним аналізом проблем, пізнавальні задачі розв’язуйте кількома способами, частіше практикуйте творчі завдання.
• Вчителі з будь-якого предмета, не тільки мови і літератури, мають слідкувати за способом та формою висловлення думки учнів.
• Слід частіше показувати учням перспективи їх навчання.
• Вивчайте і враховуйте життєвий досвід учнів, їх інтереси, особливості розвитку.
• Будьте обізнаними з останніми науковими досягненнями із свого предмета.
• Заохочуйте дослідницьку діяльність учнів. Практикою доводьте необхідність наукових знань, які вивчаються у школі. Навчайте так, щоб учень розумів, що навчання є для нього життєвою необхідністю.
• Пояснюйте школярам, що кожна людина знайде своє місце в житті, якщо навчиться всьому, що необхідно для реалізації її життєвих планів.

За вимогами освітньої системи зростають і вимоги до педагогічного професіоналізму й особистих якостей сучасного учителя, який повинен бути конкурентоспроможним, ерудованим, інтелігентним, здібним до безперервної освіти, мати розвинені творчі здібності.

Завдання вчителя не полягає в «сухому викладі» навчальної інформації,  в вихованні особистості здатної створити своє особисте життя.

В. Сухомлинський у своєму листі до дочки писав: « Моє заповітне бажання – передати тобі ту життєву мудрість, яку називають умінням жити».

Шановні колеги. Колекція щасливих миттєвостей на вашому трудовому шляху у кожного була різною: в одного – більша, в іншого - трішечки менша. Проте кожен ракурс вражав неповторністю, сяйвом дитячих посмішок, незабутніх моментів. Тож хочеться побажати вам, щоб галерея професійних перемог була у кожного з вас надзвичайно великою, щоб вона постійно поповнювалася новими ракурсами, а самоосвітні кейси та портфоліо – новими методами, прийомами, інноваціями, що у свою чергу сприятиме успішній реалізації компе-тентнісного підходу та модернізації навчально-виховного процесу. І хоча ви вважаєте себе компетентним учителем, продовжуйте працювати над підвищенням своєї професійної майстерності. Пам’ятайте слова Сальвадора Далі: «Не бійтеся досконалості. Вам її не досягти...»