Стаття "Комплексний підхід до учня як до особистості"

Комплексний підхід до учня як до особистості.

        Зміни у навчальній системі – це розвиток як школярів, так і вчителів. НУШ дає змогу розкриватися не тільки учням, але й нам, вчителям. Вносити щось нове в розвиток школи, ділитися своїми творчими доробками, переймати корисне в колег, самореалізуватися, вносити своє у навчальний процес, не боятися бути почутим тепер може кожен з нас.

        Цього літа я прослухала і відвідала чимало вебсемінарів і конференцій у зв язку з розвитком НУШ , і майже у всіх доповідях  центром уваги постає саме дитина. Я як звичайний вчитель середніх і старших класів звичайної середньої школи задалася наступним питанням.

      Як я можу викласти свій предмет, донести до учнів компетентності, які треба розвивати у підлітків, тому що саме зараз йде формування світосприйняття, і разом з усім цим розкрити потенціал кожної окремої дитини? Кожна дитина має свій внутрішній світ, який я повинна відчути і зробити  багатшим.  Як його відчути за 45 хвилин уроку, коли в класі більше ніж 30 учнів, і задач перед вчителем багато, а ще таких класів 6? Скільки треба часу, щоб пізнати всіх дітей, яких навчаєш і чи треба це взагалі?

      Згадується прикрий випадок із моєї практики, але всі ми вчимося на помилках своїх або чужих. Я зробила висновки, завдяки цій помилці, можливо, хто прочитає мою статтю , не повторить її, а буде вчитись на чужих помилках, знайде тут щось корисне для себе. Для того ця стаття й існує.

     Першого вересня мені дали години зарубіжної літератури у 8 класі, в якому на останніх партах сиділи і пасли задніх (партах сиділи й не хотіли працювати) декілька учнів. Оцінки по всіх предметах жахливі, поведінка така ж. Перехідний вік – достукатись нереально.  Як результат: в кінці першого семестру  3. На початку другого випадково дізнаюсь від однокласників одного з ледарів, що він паралельно навчається в театральному кружку і свою професію він вже наперед знає, а зарубіжна література, як і математика, фізика, географія йому не потрібна. Ох вже ж цей юнацький максималізм та пофигізм! І як мені було соромно за себе, що за ціле півріччя я не розгледіла в ньому актора! Півроку бездіяльності і виконання на абияк завдань у мене на уроці.. Зате в другому семестрі головна роль в інсценуванні уривків тексту була його. Нарешті його зацікавив «непотрібний» предмет. А могла б так і не дізнатися, а міг би так і просидіти на останній парті і писати абищо на самостійних та контрольних, відписуючись від мене.. а могла б бути  та сама анкета на початку навчального року, про яку я й збираюсь написати..

        Коли вчитель молодших класів бере першочків, він має час і можливість розкривати дитину з усіх боків, тому що їх всього 30. Діти звикають до свого вчителя, до своєї другої матусі (як усі називають першу вчительку),тому самі розповідають їй про всі свої вподобання. Є тендем: вчитель і 30 учнів, така собі родина. Вони кожного дня разом, зранку до полудня. А в 5 класі дитина не розкриється кожному вчителю-предметнику, тому що вчителі для них ще не стали рідними і їх багато, а пізніше, з початком перехідного віку , більшість з учнів закривається навіть від батьків.

       Запам ятати ім я, прізвища і хто наскільки знає ваш предмет - цього замало для розвитку маленької особистості.  Моя пропозиція полягає в тому, щоб класний керівник обов язково роздавав анкети батькам з опитуванням про хобі учня, про його слабкі й сильні сторони ,секції та заняття, які діти відвідують. А головне, віддати ці анкети на ознайомлення вчителю-предметнику, який бажає краще і швидше пізнати учня. Таким чином, я як вчитель української та зарубіжної літератури  за короткий проміжок часу дізнаюсь не тільки про здібності учня на своєму уроці, а й про його вподобання. Тепер, користуючись цими знаннями, можна оперувати ними і розвивати кожного учня окремо, враховуючи його інтереси. Якщо дитина, наприклад, захоплюється історією, то реферат про добу ренесанс чи рококо йому буде до душі, тому що ця тема близька й цікава для неї, а учень, що паралельно відвідує музичну школу, залюбки зможе розповісти про композиторів, які жили в той час. Почути цікаві факти від своїх однолітків, а не від вчителя , можливо, аудиторії більш сподобається. А учень, який веде свій блог у вільний від школи час, зможе дати призентацію будь-якої книги, чи дитина, яка займається кресленням , охоче  схематично відтворить життєвий і творчий шлях митця.

      Завдяки зацікавленості життям учня можна його розвивати в тому напрямку, який він обрав, стати його товаришем , використовувати міжпредметні зв’язки на уроці й розкривати та збагачувати внутрішній світ дитини.

      Підсумовуючи, напишу стисло:

1. Станьте учневі товаришем,поверніться до нього обличчям, можливо тоді і буллінгу в наших школах поменшає
2. Для того, щоб ви для дитини стали другом, спілкуйтеся з нею на ті теми, що її цікавлять ( Ці теми ви знаєте завдяки анкеті)
3. Ви знаєте сильні сторони учня(завдяки анкеті) – використовуйте їх на своїх уроках, це й вам полегшить роботу і його розвиватиме
4. Ви знаєте слабкі сторони учня (з анкети) – допоможіть з ними справитись, тому ви й вчитель.
5. Знайти підхід до слабких у навчанні дітей легко, коли ви знаєте, де їх сильний бік
6. За короткий проміжок  часу, завдяки питанням в анкеті, учень для вас не прізвище й оцінка в журналі, а маленький світ, якого ви вчите життю, а не тільки своєму предмету
7. Можете самі написати анкету з питаннями для батьків про їх дитину
8. В класі набагато легше працювати, коли учні відкриті для вас і ви знаєте, що з цим робити
9. Кожен учень у середній і старшій школі - це не клопіт або гордість його класного керівника, а й ваша так само

Легкої праці, наснаги, енергії й оптимізму всім нам. Давайте ділитися досвідом один з одним і робити молоде покоління щирим, творчим і  відкритим світові.

Дякую тому, хто дочитав))