Вільям Шекспір (564-1616). Виняткова роль В.Шекспіра в розвитку англійської національної літератури і світового мистецтва

Вчитель зарубіжної літератури Залісецький НВК

Горобняк Аліна Вікторівна

Тема: Вільям Шекспір (564-1616). Виняткова роль В.Шекспіра в розвитку англійської національної літератури і світового мистецтва

Обладнання:  портрети В. Шекспіра, тексти сонетів В.Шекспіра

ХІД УРОКУ

…По имени назвать

Меня в стихах любое может слово…

                                                   В. Шекспір,  сонет №76

І. Оголошення теми і мети уроку

1.Вступне слово вчителя

Життя людини… Філософи і письменники сотні років намагаються зрозуміти його, вловити ту дивовижну мить, коли можна сказати, що воно прекрасне, і дати, нарешті відповідь: у чому ж полягає сенс людського існування, для чого воно дається людині. Одні порівнюють його з тихою спокійною річкою, що тече у Вічність. Інші – з бурхливим морем, що виходить з берегів, вириваючись із чіткого окресленого кола. В житті так тісно переплітається високе й низьке, красиве й бридке, добре й зле, що часом неможливо провести чітку межу між цими поняттями. Зобразити буття в усій його багатогранності й мінливості під силу лише справжньому майстрові, яким і був англійський драматург Вільям Шекспір, витвори думки й серця котрого хвилюють людей понад чотири століття.

 На сьогоднішньому уроці ми ознайомимося з особливостями театру шекспірівської доби, з фактами біографії В. Шекспіра, творчим спад­ком драматурга та поета, з'ясуємо  суть шекспірівського пи­тання.

 

 

 

II. Вивчення нового матеріалу

1. Розповідь учня-історика про театр шекспірівської доби

У 70-х роках XVI ст. у Лондоні з'явилася велика група акторів, що називали себе слугами графа Лестера. Вони починали грати на порогах готелів, як робили це за часів своїх мандрівок.

У 1576 р. столяр Джеймс Бербедж, батько знаменитого драматурга Річарда Бербеджа, побудував у передмісті Лондона стаціонарний театр. Протягом недовгого часу з'явився другий. А до кінця століття у Лондоні налічувалося вже 9 театральних споруд. Найбільшим із них був «Глобус», який побудував у 1599 році той же Бербедж. У жодному європейському місті не було такої кількості театрів.

«Глобус» за своєю архітектурою нагадував поріг готелю: великий овальний простір був огороджений високою дерев'яною стіною. Під час вистави двір заповнювався бідняками — платили за вхід усього одне пенні. Вздовж внутрішньої стіни були влаштовані галереї для багатих жителів міста. Дехто міг сидіти прямо на сцені.

Передня частина сцени була розташована просто неба, задня час­тина — прикрита навісом. Декорацій у сучасному розумінні цього сло­ва не було. За часів Шекспіра іноді навіть писали на папері: «Ліс» або «Площа»; вивішували надписи, щоб глядачі зрозуміли, де відбувається дія п'єси. Однак дуже багатими були костюми акторів: їх шили з шовку та атласу, прикрашали справжніми перлинами.

Як і за часів давньогрецьких театрів, в англійському театрі усі ролі виконувалися чоловіками. Якщо вистава затримувалася, глядачі жарту­вали: «Королева голиться».

Дуже поважали в театрі «зберігача книг», у якого зберігались рукопи­си п'єс, і який вів вистави, а також був відповідальним з~а роботу суфле­рів, тому що на підготовку вистави відводилося небагато часу і актори не завжди могли запам'ятати свої слова.

 

 

2.Виступ учня-літературознавця

«Шекспірівське питання»

Вам уже знайоме так зване гомерівське питання: чи існував Гомер насправді, чи він був автором безсмертних давньогрецьких поем «Іліада» та «Одіссея»? Таке ж запитання щодо великого Шекспіра ставлять собі протягом чотирьох століть науковці та звичайні чита­чі. Справа втому, що збереглося не так багато відомостей про життя самого Шекспіра і ще менше — про його авторство щодо всесвітньо-відомих п'єс.

Що ж викликає сумніви у науковців? Шекспір був не дуже освіченою людиною, а у своїх творах він виявляє різнобічну обізнаність у багатьох галузях знань: про медицину він писав, як лікар, про закони — як юрист, про рослини — як ботанік, про філософські проблеми — як філософ.

Вражає й словниковий запас письменника: 30 тисяч слів, до того ж знання іноземних мов: французької, італійської, грецької, іспанської, латини.

Автор шекспірівських п'єс добре знав греко-римську міфологію, лі­тературу, історію, був знайомий із справжньою Італією: Венецією, Веро­ною, Міланом, Мантуєю. А Шекспір, як відомо, ніколи не виїжджав за межі своєї Батьківщини.

З'явилася версія, що під ім'ям Шекспіра приховувалася ціла група письменників та вчених, які запропонували авторові за ви­нагороду називати ці твори своїми. Однак ці припущення не отримали підтвердження, оскільки для цього немає достатніх доказів.

«Ретлендбеконсаутгемптоншекспір» — це фантастичне ім'я вигадав англійський письменник Джеймс Джойс. У своєму ро­мані «Улісс» весь 9-й розділ він присвятив проблемі «Загадка Шекспіра».

Як же розшифрувати фантастичне ім'я? Дуже просто: потрібно виділити імена тих людей, яких вважають авторами геніальних п'єс: Ретленд, Бекон, Саутгемптон, Шек­спір.             

3. Повідомлення учнів про життя і творчість В. Шекспіра.

Вільям Шекспір, англійський драматург і поет – одна з найвидатніших постатей доби Відродження. Народився Вільям Шекспір 23 квітня 1564 року у місті Стретфорді- на Ейвоні у сімї забезпеченого ремісника та комерсанта. Батько Шекспіра навіть був якийсь час міським головою.

   Вільям навчався у так званій граматичній школі. У 18 років одружується із Енн Хетевей, яка була старшою від чоловіка на 8 років.  У сімї  народжується 3 дітей.

   Причину переїзду Шекспіра до Лондона достеменно невідомі. Але 1587 року він залишає сімю , рідне місто і влаштовується на роботу у театр. Спочатку Вільям наглядав під час вистав за екіпажами, на яких приїжджали до театру лондонці, потім працював суфлером. Згодом шекспірові дали невеличку роль, але актором він так і не став. Вільям почав переробляти п’єси  для театру, а згодом став створювати власні п’єси . Слава швидко знаходить драматурга. Не зменшує чекати і матеріальний доробок: Шекспір стає співвласником театру «Глобус», купує будинок. А з часом отримує для себе та батька спадкове дворянство. На гербі його зображений білий сокіл, що тримає у пазурах золотого списа із срібним вістрям,  адже прізвище «Шекспір» у перекладі означає «той, хто потрясає списом».

      У 1612 році Шекспір залишає театр і повертається до рідного міста. Помер драматург від тяжкої хвороби у віці 52 років у день свого народження 23 квітня.

Творчість Шекспіра поділяють на 3 періоди:

1. 1590 – 1600 рр. – «оптимістичний» .

Були написані історичні хронічки та комедії, основною темою яких була віра в життя та красу душі людини: «Приборкання норовливої», «Сон літньої ночі», «Багато галасу даремно», «Дванадцята ніч» та ін..

2. 1600 – 1608 рр. – «трагічний».

Створені шедеври в жанрі трагедії: «Гамлет», «Король Лір», «Макбет».

3. 1609 – 1612 рр. – «романтичний».

Трагікомедії зі щасливим фіналом: «Зимова казка», «Буря».

Усього написано 37 п’єс , 2 поеми та 154 сонети.

4.Слово вчителя

Справжніми шедеврами зарубіжної літератури є сонети Шекспіра, в яких можна знайти відповідь на питання про дружбу і справжнє  кохання, про смисл життя  людини, про ставлення поета до творчості.

 

5.Повторення літературознавчих термінів

   Сонет – ліричний вірш, що складається з 14 рядків п’ятистопного  або шестистопного  ямба, власне двох чотиривіршів (катренів) з перехресним римуванням та двох тривіршів (терцетів).   Схема: abab  abab  ccd  eed

6.Робота з епіграфом

  -  Виразно прочитайте епіграф.

- Як, на вашу думку, його слід тлумачити? ( Автор підкреслює свою індивідуальну манеру, що відрізняє його від інших поетів)

7.Виразне читання учнями сонета № 66 В.Шекспіра

Я кличу смерть - дивитися набридло

На жебри і приниження чеснот,

На безтурботне і вельможне бидло,

На правоту, що їй затисли рот,

 

На честь фальшиву, на дівочу вроду

Поганьблену, на зраду в пишноті,

На правду, що підлоті навдогоду

В бруд обертає почуття святі,

 

І на мистецтво під п'ятою влади,

І на талант під наглядом шпика,

І на порядність, що безбожно краде,

І на добро, що в зла за служника!

 

Я від всього цього помер би нині,

Та як тебе лишити в самотині?!

8. Бесіда з учнями.

     -  Яка тема прочитаного сонета? (Філософські роздуми про життя)

    - Яким ліричний герой бачить світ?(На думку ліричного героя, у світі панує багато зла, яке йому здається нездоланним)

    - У чому виявляється це зло? ( В усьому: у приниження чеснот, у фальші, у глум ленні над дівочою честю, у зраді, у тому. Що мистецтво підвладне владі, у відсутності порядності)

   - Які почуття переповнюють ліричного героя? (Розчарування, бажання померти через неможливість жити у несправедливому, недосконалому світі)

  - Що відбувається у реальному світі ліричного героя? (Позитивні якості не цінуються, все постало з ніг на голову, тепер справжні цінності нікому не потрібні)

-  Що спонукає героя жити? ( Лише почуття до друга, який є радістю у житті героя, і змушує його нести життєвий тягар)

9.Виразне читання вчителем сонета № 116 В.Шекспіра

 

Мешать соединенью двух сердец

Я не намерен. Может ли измена

Любви безмерной положить конец?

Любовь не знает убыли и тлена.

 

Любовь - над бурей поднятый маяк,

Не меркнущий во мраке и тумане.

Любовь - звезда, которою моряк

Определяет место в океане.

 

Любовь - не кукла жалкая в руках

У времени, стирающего розы

На пламенных устах и на щеках,

И не страшны ей времени угрозы.

 

А если я не прав и лжет мой стих,

То нет любви - и нет стихов моих!

                                                                       (Переклад С.Маршака)

10. Бесіда з учнями.

- Яка головна тема сонета? (Головна тема – оспівування кохання)

-В яких рядках вона звучить найсильніше? (Любовь – над бурей поднятый маяк…»)

- Яку роль відіграє кохання із зіркою? (Кохання – це щось високе і прекрасне, небесне.божественне.)

- Як автор говорить про вічність справжнього почуття? ( “Любовь не знает убыли и тлена». Вона не підвладна часові)

- Як ви розумієте останні рядки сонета? ( Ліричний герой не постає в сонеті категоричним. Він, як завжди, сумнівається. Але ми відчуваємо його надзвичайне бажання думати саме так.)

 

Виразне читання учнями сонета № 130 В.Шекспіра

 

Її очей до сонця не рівняли, 
Корал ніжніший за її уста, 
Не білосніжні пліч її овали, 
Мов з дроту чорного коса густа. 

Троянд багато зустрічав я всюди, 
Та на її обличчі не стрічав, 
І дише так вона, як дишуть люди,- 
А не конвалії між диких трав. 

І голосу її рівнять не треба 
До музики, милішої мені, 
Не знаю про ходу богинь із неба, 
А кроки милої - цілком земні. 

І все ж вона - найкраща поміж тими, 
Що славлені похвалами пустими. 

                                                       (Переклад Д.Паламарчука)

 

11. Бесіда з учнями.

- Якою постає кохана в сонеті В.Шекспіра? ( Звичайною земною жінкою. В ній немає нічого божественного.)

- Що кидається у вічі в портреті коханої» ( «Мов з дроту чорного коса густа»,  «білосніжні пліч її овали»).

- Які художні засоби використовує автор? (Порівняння: мов з дроту чорного коса густа, корал ніжніший за її уста, дише так вона, як дишуть люди; антитеза: не знаю про ходу богинь із неба,  а кроки милої - цілком земні; анафора: і дише так вона…,  і голосу її рівнять не треба…, і все ж вона – найкраща поміж тими…; епітети: білосніжні пліч овали, з дроту чорного, диких трав.)

ІІІ. Підбиття підсумків уроку

Слово вчителя

Сонети В.Шекспіра – одна з найпрекрасніших сторінок інтимної лірики зарубіжної літератури.Знавець людської психології, поет оспівує почуття кохання і дружби, захоплюється людиноє та красою її почуттів.

В.Шекспір вніс чимало нового у традиційний сонет: він змінив його форму, написав вірші, присвячені дружбі, описав свою кохану не як ангелоподібний ідеал, а як реальну жінку, яка хоч і має певні недоліки, але теж заслуговує на велике кохання.

 

IV. Домашнє завдання