13 травня о 18:00Вебінар: Як навчати майбутніх програмістів: практичні кейси для уроків інформатики

Стаття "Коучинг як психологічний супровід самореалізації педагогічних працівників."

Про матеріал

У статті розкривається питання психологічного супроводу самореалізації педагогів та надано практичні техніки арт-коучингу, що сприяють ефективному процесу самореалізації педагога. Самореалізація учнів у самореалізації педагогів.


Перегляд файлу

Коучинг як психологічний супровід самореалізації педагогічних працівників.

Хочеш мати середину, бери вершину

        Г. Сковорода

У статті розкривається питання психологічного супроводу самореалізації педагогів та надано практичні техніки арт-коучингу, що сприяють ефективному процесу самореалізації педагога.

 

Вступ. Протягом всієї історії людства проблеми становлення людини, її особистісного росту, знаходження сенсу життя хвилювали розуми людей. Майже всі великі люди минулого намагалися розв’язати ці проблеми.

Кожна особистість є творцем своєї власної історії. Історія залежить як від подій минулого, так і від ставлення до майбутнього. Таким чином, уявлення минулого, сьогодення і майбутнього проживаються людиною одночасно(цілісно) і визначають її поведінку.

Цікавість до навчання — це своєрідна скарбниця, яку треба оберігати та збагачувати. Розум не може зосередитися на всьому, він відкидає нецікаве, нудне й емоційно монотонне.

Щоб розбудити емоції, почуття й думки своїх учнів, учитель активно має працювати над удосконаленням себе як професіонала, знаходити  позитив і негатив у власній діяльності. Адже сильним, досвідченим, конкурентоспроможним стає лише той педагог, який уміє аналізувати свою працю.

Основна частина. Проблема самореалізації особистості є центральною і надзвичайно значимою для багатьох сучасних концепцій про людину. Актуальна потреба в саморозвитку, прагнення до самовдосконалення і самореалізації надають величезну цінність для людини. Вони є показником особистісної зрілості й одночасно умовою її досягнення. Передумовою до формування і розвитку особистості, ефективності її діяльності в різних сферах життя є формування розвинутої, гармонічної життєвої перспективи.

Підходи до вивчення самореалізації особистості розглядаються у гуманістичному напрямку (А. Маслоу, К. Роджерс, В. Франкл та ін..).

На думку А. Менегетті, багато людей на своєму життєвому шляху проходять через хворобливі пошуки удосконалення себе як особистості [1]. Людина сама створює, визначає, формує свій психологічний світ, і, таким чином створює свою індивідуальну історію, але ж в умовах нестабільності нашого суспільства сучасна людина опинилася у стані духовної, екзистенціальної, ціннісно-орієнтаційної розгубленості. У зв’язку з цим виникають проблеми психологічного плану, пов’язані з недостатньою сформованістю потреби й здатності до самостійного смисложиттєвого самовизначення й самореалізації, не досить високим рівнем психологічної культури, відсутністю необхідних знань та вмінь щодо свідомої побудови життя.

За Роджерсом, для будь-якої людини важливо, щоб її любили і приймали інші. Ця потреба в позитивній увазі, що, на думку Роджерса, універсальна, розвивається як усвідомлення виникнення «Я», вона все проникаюча і стійка. Роджерс думав, що виховання дітей є безумовною позитивною увагою забезпечує основу для їхнього становлення як повноцінно функціонуючих дорослих. Безумовна позитивна увага до себе розкриває природну тенденцію самоактуалізації, що притаманна кожній людині[3].

Ми живемо у динамічному світі, що дуже швидко змінюється. Наше життя стало безперервним процесом адаптації, і саме від адаптаційного потенціалу особистості у значній мірі залежать її успіх та можливості самореалізації. Зміни, які сьогодні відбуваються в освіті, стосуються не лише учнівської аудиторії, але й педагогічних працівників. Важливою умовою модернізації освіти є підготовка педагогічних працівників та їх професійне вдосконалення. Сьогодення вимагає від вчителя гнучкості, мобільності, творчих якостей, навичок швидкого опрацювання інформації, яка невпинно зростає. Вчитель «нового» типу повинен відзначатися різнобічною компетентністю й опанувати сучасні освітні технології. Сучасна школа потребує педагога, який удосконалював би зміст своєї діяльності відповідно до вимог часу та світових стандартів. Сучасній школі потрібен учитель, який є самодостатньою особистістю, взірцем високої духовної і педагогічної культури, прагне до професійного розвитку та творчої самореалізації.

В умовах сучасного соціуму багатьом педагогам не вистачає таких якостей, як моральна стійкість, психологічна та соціальна готовність жити і працювати внових умовах, гідно виходити з незвичайних та складних ситуацій [4]. Щоб успішно інтегруватися в складному соціальному середовищі вчитель повинен мати інший набір особистісних якостей: здатність до швидкого освоєння нового, гнучкість, динаміка,мобільність, уміння діяти методом «спроб і помилок» [4]. Тому одним із пріоритетних напрямків системи освіти (за Л. О. Сущенко) є стимулювання розвитку креативної особистості, професійного самовдосконалення вчителів та спонукання їх до управління  власною самостійною діяльністю [4].

Це не порожні слова, не гіпотези і не декларації, а строго емпірично доведені положення. А. Прихожан у своїй книзі «Психологический  справочник для неудачника» наводить два досить виразних докази. Видатний американський психолог А. Маслоу – автор теорії, згідно з якою в основі повноцінного розвитку особистості лежить прагнення до само актуалізації, тобто розкриття своїх власних унікальних потенцій, аналізуючи біографії видатних представників роду людського: Б. Спінози, Дж. Вашингтона, А. Енштейна і багатьох інших, довів, що всі ці люди змогли повністю реалізувати себе, досягти високого рівня актуалізації свого внутрішнього потенціалу. Серед характерних якостей їхньої особистості – високий рі вень самоприйняття,самоповаги.

Саме продуктивні якості вчителя надають усьому процесу навчання імпульсу до поступу. Лише та особистість здатна до самоактуалізації, яка повною мірою реалізує свої можливості, володіє психічним здоров'ям, сприймає події, явища, речі такими, які вони є насправді; поведінка самоактуалізуючої особистості характеризується спонтанністю, автономністю, творчим підходом, демократизмом.

Роль учителя вимагає поглиблених знань про себе і про інших, оскільки навчання – це передача іншій людині частинки свого «Я», вміння викликати в учнів прагнення до самоактуалізації.

Що означає досягти творчості? При досягненні стану особистісного зростання людина потрапляє в психологічний вимір, де відчуває комфорт, упевненість у тому, що зможе впоратися із життєвими проблемами. Ті вчителі, які сприяють не тільки розумовому, а й особистісному зростанню учнів, відзначаються і тим, що мають більш позитивні установки.               Педагогічний стиль творчого вчителя — демократичний. Його погляди забезпечують продуктивність розвитку учнів, зокрема уявлення про учнів:

  • учні здатні самостійно вирішувати свої проблеми;
  • вони приязні, мають добрі наміри, їм властиве почуття власної гідності, яке слід поважати, цінувати й оберігати;
  • учням притаманне прагнення до творчості, вони є джерелом, швидше позитивних,а ніж негативних емоцій.

 Уявлення успішного вчителя про себе:

  • я вірю, що пов'язаний з учнями, а не відокремлений від них;
  • я компетентний у розв'язанні поставлених проблем, несу відповідальність за свої дії, заслуговую на довіру;
  • мене люблять, я приваблива людина.

Основні характеристики діяльності успішного педагога

  1. Забезпечує ситуацію успіху для кожного учня.
  2. Створює позитивну навчальну атмосферу.
  3. Використовує індивідуальний підхід у навчанні.
  4. Заохочує кооперативне навчання, де учні навчаються на засадах співпраці та самоуправління.
  5. Пов'язує життєвий досвід учнів із навчальним процесом.

6.Створює навчальне середовище, в основі якого – цінності та принципи демократії.              Основні характеристики ефективного навчання

  •      Відповідні очікування.
  •      Управління й організація роботи.
  •      Розширення можливостей навчання.
  •      Динамічність навчальної програми.
  •      Прямі інструкції.
  •      Практика і застосування.
  •      Стимулююче навчальне середовище.

Основними завданнями психологічного супроводу професійного зростання вчителя повинні стати:

  • сприяння повноцінному професійному розвитку педагогів та їх адаптації до освітніх вимог;
  •  забезпечення умов для формування мотивації у вчителів до самоосвіти і саморозвитку, самовдосконалення та самореалізації;
  •  формування у вчителів стійкої потреби у психологічних знаннях і розвитку вмінь їх застосовувати на практиці;
  •  формування у педагогів компетентності щодо застосування особистісно-орієнтованих технологій у педагогічній взаємодії;
  •  залучення вчителів до інтерактивної взаємодії з метою розвитку особистісних якостей, які б сприяли творчій самореалізації педагога.

Гнучка система науково-методичної роботи забезпечує реалізацію цих завдань, через застосування індивідуальних та групових форм роботи, психоконсультування,організацію круглих столів і диспутів, психолого-педагогічних семінарів, тренінгів для вчителів з розвитку творчого мислення, позитивної «Я-концепції» фахівця, спонукає по-новому розглянути проблему професійної діяльності вчителя. Завдання психологізації освітнього простору, адаптації наукових психологічних знань до потреб педагогічних працівників шляхом просвіти й активного соціально-психологічного навчання забезпечує психологічна служба школи.

Систематичність та наступність психолого-педагогічного супроводу професійного зростання педагога забезпечують такі форми роботи, як семінари, круглі столи, конференції з обміну досвіду, коучинги.

Філософія коучингу виходить з того, що людина від природи безмежно талановита і має величезний потенціал, який не реалізується нею повною мірою. У її голові є відповіді на всі питання. Привести до ладу думки, делікатно допомогти виокремити і сформулювати проблему, визначити цілі, шляхи і засоби їх досягнення — завдання коуча.

 Головне завдання в коучингу — допомогти педагогові позбутися цієї "виняткової здібності", тобто поліпшити якість свого життя і дати можливість бути щасливим "тут і зараз". Коуч не дає готових порад та рекомендацій, а допомагає  знайти власні рішення актуальних проблем.

 Коучинг — це інтерактивний процес підтримки окремих людей і організацій, який полягає в тому, щоб сприяти максимальному розкриттю їхнього потенціалу, оптимізації психічної норми шляхом сприяння проявленню досі не реалізованого ресурсу для вирішення надзавдань у різних сферах життя в контекстах, що постійно змінюються[2].

  Коучинг як професійна дисципліна вивчає факти і закономірності, механізми та способи створення передумов максимального саморозкриття потенціалу особи чи організації, включаючи професійне самоусвідомлення та лідерство, самовдосконалення та саморегуляцію.

 Аналіз підходів, методів та технологій коучингу свідчить, що він, з одного боку, спирається на загальновідомі методи психологічної науки: спостереження, опитування, бесіда, тестування, моделювання тощо, а з іншого — має власні стандартизовані та апробовані процедури, моделі та технології самоактуалізації.

 Людина завжди прагнула розвиватися, творити, шукати межі своїм здібностям та досягати певної мети. Коучинг базується на засадах гуманітарної психології, яка спирається на людську гідність та справжні цінності.

 Коуч має формувати вміння і навички безпосередньо в контексті роботи. В коуча немає  відповідей, в нього є питання, які допомагають учасникам знайти відповідь.

Коучинг – це мистецтво створення, за допомогою бесіди і поведінки, середовища, яке полегшує рух людини до бажаних цілей; це система реалізації спільного соціального, особистісного та творчого потенціалу учасників процесу з метою отримання максимально можливого ефективного результату.

В основі  коучингу – ідея про те, що кожна особистість неповторна, відрізняється власними потребами, цілями, інтересами, мотивами, задоволення яких передбачає індивідуальні способи, форми, підходи до підвищення професійного та особистісного рівня. Тобто кожен педагогічний працівник є осердям навчального процесу, цілісним суб’єктом професійної діяльності, активним, вільним і відповідальним у проектуванні, здійсненні та творчому реформуванні власного професійного розвитку[2].

У результаті застосування методу  коучингу  кожен педагогічний працівник має навчитися такого: проектувати особистісно значущу систему самоорганізації та саморозвитку, самостійно планувати розвиток педагогічної майстерності з урахуванням власних педагогічних здібностей, якостей і потенційних можливостей, потреб і запитів; визначати найближчі й подальші перспективи розвитку; вести самостійний творчий пошук професійно значущої інформації; використовувати власний досвід (соціальний, професійний, особистісний) у якості джерела навчання; бути зорієнтованим на досягнення стану "акме"; витримувати конкуренцію на ринку освітніх послуг інформаційного суспільства; активно впроваджувати освітні національні проекти тощо.

У своїй практиці я використала арт-коучинг у роботі з педколективом. Арт-коучинг відрізніється від класичного коучингу тим, що тут включається творчий потенціал людини. Техніки, які були використані у нашій школі для допомоги у самореаалізації вчителя.

Арт-коучинг. Техніка «Арт-рамка результату»

Мета: вчити  планувати, продумувати власне життя, позитивно мислити, вірити у себе. Розвивати креативність, комунікативні функції,уяву, позитивну Я-концепцію.

 

  1. Поставте перед собою ціль (мету) середньої складності, починаючи зі слів: Як я можу найкращим чином
  2. Напишіть 2 якості свого характеру, які допоможу рухатися до мети.
  3.  Які Ваші 2 соціальні ролі, які у Вас на відмінно, можуть стати Вам опорою.
  4. Намалюйте собі 3 книжки і впишіть у них 3 позиції, яких Вам потрібно навчитися для досягнення Вашої мети.
  5. Намалюйте фігуру “Оскар” і на ній напишіть, що буде найкращим результатом досягнення моєї цілі.
  6. Намалюйте будиночок і на ньому напишіть фразу, яка Вас або підтримує, або злить.
  7. За якими 3 своїми діями Ви зрозумієте, що Ви рухаєтесь до мети? Намалюйте вогнище і на ньому напишіть ці дії.
  8. Намалюйте долоні, напишіть в них 2 фрази, які будуть Вам підтримкою.
  9. На що буде схожий мій шлях до мети?. Намалюйте це.
  10. Найбільша мотивація – дружня підтримка! (Знайдіть  для себе близьку людину, якій би могли звітувати про свої дії).

 

Арт-коучинг. Техніка «Робота з мандалами»

Мандала символізує сферу життя, енергії, це геометричний символ складної структури, який інтерпретується як модель всесвіту, «карта космосу».

Мандали можуть бути плоскі та рельєфні. Їх малюють на тканині, вишивають, виконують із різноманітних матеріалів для творчості.

Відомий  психолог, психоаналітик Карл Густав Юнг ідентифікував мандалу як архетипічний символ людського ідеалу. На даний час мандала використовується в психотерапії як досягнення розуміння власного «Я».

Мета: активізація учасників, розвиток їх творчих здібностей та обдарованості, зняття стресу та психофізичної  напруги, стимулювання інтелектуальної діяльності, формування позитивного самосприйняття.

Матеріали: 20 мандал, фарби гуаш, суха та жирна пастель, пензлики.

Інструкція: «Перед Вами лежать мандали.  Мандала – це найдревніший магічний резонатор. Він діє як на психофізіологічному рівні, змінює електричну активність головного мозку, так і на психоенергію. Мандала має захисну, активізуючу та гармонізуючу дію.  Сьогодні ви створите свою мандалу, яка буде наповнювати Вас теплом та гармонією, яка розкриває ваш потужний творчий потенціал і допоможе глибше пізнати себе, відчути свою потужну творчу енергію. Виберіть собі свою мандалу, візьміть матеріали для малювання і розфарбуйте так, як ви бажаєте. Намагайтеся відчути себе творчого. Відчути бажання розкрити свої можливості, свою енергію. На це вам дається 15 хвилин. Не поспішайте. Відчувайте себе. Нехай кольори передадуть вашу енергію, розкриють ваш потенціал».

Рефлексія: кожен із учасників розказує, що йому сподобалося, які труднощі виникли у виконанні роботи, які емоції викликала дана вправа.

Коучинг передбачає системність, вертикальну й горизонтальну цілісність неперервного освітнього процесу; інтеграцію формальної, неформальної та інформальної освіти, навчальної, практичної і самоосвітньої діяльності; урахування змісту навчальних потреб педагога на різних стадіях життєвого циклу; єдність професійної, загальної й гуманітарної освіти тощо.

Застосування коучингу для фективності професійно-педагогічної самореалізації педагога  сприятиме усвідомленню необхідності професійного зростання за індивідуальною освітньою траєкторією відповідно до інноваційних викликів суспільства та освіти; здійсненню рефреймінгу проблем (особистих, навчальних, професійних); розвитку і вдосконаленню метакомпетентності та предметних компетентностей, набутих професійно значущих компетенцій; адекватному оцінюванню власного рівня розвитку педагогічної майстерності в системі післядипломної педагогічної освіти; вибудовуванню та реалізації як власних програм саморозвитку й самовдосконалення (акмеограма, індивідуальна освітня траєкторія, проект персональної ефективності) відповідно до професійних здібностей, індивідуальних потреб, запитів, так і в межах навчальної групи, педагогічного колективу; проведенню моніторингу досягнення професійно значущих цілей, використовуючи техніку шкалювання; здійсненню розвивального самоаналізу й саморефлексії.

 Висновок

Замість відповіді хочеться навести уривок із книжки відомого психотерапевта В. Сатир: «На щастя, для усіх нас існують способи підвищення самооцінки в будь-якому віці, оскільки самооцінка виникає в результаті навчання. Формування самооцінки відбувається постійно протягом усього життя людини. Тому, поки вона жива, зайнятися цим ніколи не пізно…». Автор так формулює найголовнішу думку своєї книжки: «Завжди є надія, що ваше життя може змінитися, тому що в кожен її момент ви дізнаєтеся про щось нове. Сутність людського життя полягає в тому, що людина перебуває в постійному русі, вона розвивається і змінюється протягом усього життя. Чим дорослішими ми стаємо, тим більше часу займає процес розвитку. Однак знати, що всі люди міняються, - це перший крок». Усі ми можемо навчатися!

Неможливо жити краще, ніж проводячи життя в прагненні стати досконалішим. Хто хоче зрушити світ, нехай зрушить себе. (Сократ)

 

 

Список використаної літератури

 

  1. Менегетти А. Онтопсихологическая педагогіка. Пер. С итальянского. – Пермь: Хартон Лимитед, 1993. – С. 76.
  2. Поташник М.М. Коучинг – вершина профессионализма руководителя в работе с людьми/ М.М. Поташник // Народное образование. – 2010. – №9. – С. 110 – 119.
  3. Роджерс К. Консультирование и психотерапия. Новейшие подходы в области практической работы: Монография. – М.: ЗАО Изд-во ЭКСМО-Пресс, 1999.
  4. Сущенко, Л. О. Педагогічний супровід розвитку креативної особистості /Л. О. Сущенко // Психологічні науки: реалії та перспективи Класичного приватногоуніверситету. – 2011. – Вип. 26. – С. 131–136.4. Унтілова, Е. А. Формування еталонів ефективної педагогічної взаємодії: методичні рекомендації / Е. А.Унтілова. – Одеса : СВД Черкасов М. П., 2005. –2 с.

 

 

 

 

 

doc
Пов’язані теми
Психологія, Інші матеріали
Додано
19 березня 2018
Переглядів
925
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку