Стаття : " Лінгвокраїнознавчий аспект у вивченні англійської мови для старшокласників"

Лінгвокраїнознавчий аспект навчання англійської мови старшокласників

Павленко Олена Миколаївна

Вчитель англійської мови

Броварський навчально-виховний комплекс

Ключові слова: лінгвокраїнознавчий аспект, лінгвокраїнознавча компетенція, фонові знання, реалії, шляхи формування лінгвокраїнознавчої компетенції.

Метою статті є наукове обґрунтування можливих шляхів реалізації лінгвокраїнознавчого підходу до вивчення іноземної мови, спрямованого на активізацію свідомої, творчої, пошукової діяльності учнів.

Об’єктом дослідження є лінгвокраїнознавство як компонент викладання іноземної мови у контексті сучасних вимог

Предметом дослідження є шляхи використання лінгвокраїнознавчого аспекту у вивченні іноземної мови

 Прагнення до комунікативної компетенції, як до кінцевого результату навчання, передбачає не тільки володіння відповідною іншомовною технікою (мовною компетенцією), але й засвоєння немовної інформації, яка необхідна для адекватного навчання і взаємного розуміння, бо останнє неможливо досягти без відповідної рівності основних відомостей тих, хто спілкується, про навколишню дійсність.

Актуальність обраної теми зумовлена тим, що лінгвокраїнознавчі елементи сприяють пізнанню духовного багатства іншого народу, налагодженню активної комунікації, підвищують рівень гуманітарної освіти. Ці знання є необхідними для розвитку молодої людини, яка стоїть на порозі самостійного життя, для формування її світогляду та інтелектуального потенціалу.

 Вивчення іноземної мови на основі аналізу культурних надбань конкретної країни дуже важливе, оскільки це поєднання дозволяє учням старших класів активніше засвоювати специфіку мовних явищ і безпосередньо оволодівати знаннями про традиції і сьогодення країни, мову якої вони вивчають. Як зауважує методист Н.А. Саланович, такий підхід у навчанні іноземної мови не лише забезпечує більш ефективне вирішення практичних, загальноосвітніх, розвивальних і виховних завдань, а й уможливлює подальшу підтримку мотивації навчання [5, с. 2].

Лінгвокраїнознавство співвідноситься із загальним краєзнавством як систематизованою сукупністю наукових знань. З погляду лінгвокраїнознавчої теорії слова лінгвокраїнознавство містить спеціально дібраний, однорідний мовний матеріал, який відображає культуру країни, нееквівалентні, фонові та конотативні лексичні одиниці, візуальні та невербальні (наприклад, мова жестів та міміки) форми мовлення. Ці поняття відображають актуальну тенденцію сучасної освіти [4, с. 41].

У сучасних умовах лінгвокраїнознавство – це аспект навчання іноземної мови, який відбиває національно-культурний компонент мовного матеріалу. Кінцевою метою засвоєння лінгвокраїнознавчого аспекту є формування у старших школярів лінгвокраїнознавчої компетенції, тобто цілісної системи уявлень про основні національні традиції, звичаї та реалії країни, мова якої вивчається, що дозволяє учням старших класів асоціювати з мовною одиницею ту ж саму інформацію, що й носії цієї мови, і досягати повноцінної комунікації. На думку провідних методистів, відомості країнознавчого характеру мають бути обов’язковим компонентом при формуванні лінгвокраїнознавчої компетенції [2].

Головна мета лінгвокраїнознавства – забезпечення комунікативної компетенції в актах міжкультурної комунікації насамперед через адекватне сприйняття мови співрозмовника і оригінальних текстів, розрахованих на носіїв мови. Лінгвокраїнознавчий підхід до вивчення іноземної мови забезпечує більш ефективне рішення практичних, загальноосвітніх і виховних завдань.

Лінгвокраїнознавчий аспект знаходить своє відображення в цілях та завданнях навчання іноземної мови, а також у змісті та прийомах навчання, що дає можливість цілеспрямовано проводити роботу з формування фонових країнознавчих знань з перших кроків. На наш погляд, можна казати про лінгвокраїнознавчий компонент змісту підручників, тому що він входить у цілі, зміст та прийоми навчання, які в них викладені.

Лінгвокраїнознавчий аспект передбачає засвоєння лексики з національно-культурною семантикою, ознайомлення з фактами, явищами, цінностями національної культури, етичними та естетичними нормами, прийнятими в суспільстві, тобто, за твердженням Є.М. Верещагіна і В.Г. Костомарова, засвоєння вторинної акультації [1, с. 192]. Важливу роль, наприклад, відіграє країнознавча лексика (географічне розташування, історичні місця, найцікавіші пам’ятки архітектури, живопису, скульптури тощо), завдяки якій учні знайомляться з країною, мову якої вивчають.

Тексти країнознавчого характеру займають сьогодні все більше місце в процесі навчання іноземним мовам. Завдяки таким текстам, учні старших класів знайомляться з реаліями країни мови, що вивчається, одержують додаткові знання в галузі географії, освіти, культури тощо. Зміст країнознавчих текстів повинен бути значущим для старшокласників, мати певну новизну, містити відомості про державний устрій, географічне середовище, характерні предмети матеріальної культури, елементи фольклору або про особливості мовленнєвого поводження й етикету.

Таким чином, лінгвокраїнознавчий матеріал є сильним важелем для створення і підтримки інтересу до вивчення іноземних мов в учнів старших класів. Звідси випливає, що мотивація учнів підвищиться та стане міцнішою, якщо на уроках будуть ширше використовуватись елементи лінгвокраїнознавчого характеру.

Список використаної літератури

1. . Воронкова Н. Вплив лінгвокраєзнавчого матеріалу на мотивацію вивчення іноземних мов / Н. Воронкова // Наукові записки. – Серія: філологічні науки. – 2009. – Вип. 81. – С. 408-411.

2. Гофіпов В. О. Соціокультурна інформація художнього тексту / В. О. Гофіпов // Мова і культура. Культурологічний підхід до викладання мови і літератури. – К. : ВД Д. Бураго, 2004. – Вип.7. – Т. 2. – С. 54.

3. Мороз Л. Вивчення лінгвокраїнознавчого аспекту в процесі оволодіння іноземними мовами / Л. Мороз, О. Король // Нова педагогічна думка. – 2014. – № 2. – С. 40-46.

4. Саланович М. А. Лингвоведческий подход как средство повышения мотивации при обучении иностранным языкам в старших классах средней школы: автореф. дис. на соискание уч. степени канд. пед. наук : спец. 06.00.01 / М. А. Саланович. – М., 1995. – 18 с.