Стаття " Моє бачення протидії буллінгу"

Чи потрапляли ваші учні в ситуації булінгу

Так. На жаль, зазвичай у наших учнів складні долі, і це так чи інакше знаходить відбиток на їхній поведінці – вони стають або жертвами булінгу, або булерами. Такі ситуації відбуваються у нас досить часто.

Наведу приклад ситуації з минулого випуску моєї групи. Один із хлопців (назвемо його К) почав використовувати лайливу лексику до свого одногрупника (означимо його В), підбурюючи на цькування його інших учнів. Учень В перестав ходити на заняття, хоча до цього майже не пропускав уроки і демонстрував гарні результати. Я подзвонила йому і дізналася, в чому проблема. Спочатку В не хотів мені говорити, казав, що хворіє, але розмова з батьками допомогла мені зрозуміти справжню причину.

Я вирішила, що звичайна бесіда або класні збори у цьому випадку не спрацюють. Тому вирішила використати метод форум театру під час проведення класної години щодо булінгу. Я використовувала її за класичною схемою – з жертвою, агресором і нейтральними спостерігачами. Булер отримав роль жертви. Агресор був обраний жеребкуванням. Учасники сказали, що сюжет їм добре відомий, тому вони хотіли б знайти спільне рішення стосовно того, як із цим можна боротись. Під час першого обговорення після перегляду, звісно, було багато сварок і навіть нецензурної лексики, але я, як модератор, слідкувала за поведінкою учасників і наголошувала на тому, що необхідно шукати мирні варіанти. Так, під час дискусії ми дізнались багато нового про права дітей і навчились правильно – не агресивно, але ефективно відстоювати їх навіть у ситуаціях взаємодії один із одним. Цікаво, що зазвичай агресивний К під час вистави дуже ніяково відчував себе у ролі жертви, нітився і майже нічого не відповідав іншим. Після виховної години К підійшов до мене і сказав, що йому дуже не сподобалась роль і він не згоден із моїм вибором. Я провела з ним індивідуальну виховну бесіду.

Після цієї класної години конфлікт між К і В було вичерпано: К вибачився перед В.

Поділіться попереднім досвідом

Я (і як класний керівник, і як куратор Ради учнівського самоврядування) часто проводжу неформальні виховні заходи стосовно теми булінгу. До прикладу, вищезгаданий форум-театр. Взагалі намагаюсь у викладацькій діяльності дотично до теми говорити про те, що булінг толерувати не можна.

Приблизно на початку навчального року (середина вересня – початок жовтня) запрошую психолога, щоб проводити різноманітні тести і методики на виявлення потенційних агресорів і жертв. З ними проводимо превентивні бесіди. Зазвичай після отримання результатів роботи психолога за тиждень-два проводжу батьківські збори.

На загальноліцейному рівні це такі проведені відкриті заходи:

1. «Поговоримо про…». Під час цієї дискусії ми говорили про те, що таке булінг; малювали, як це явище виглядає у наших уявах, а потім створили карту вражень; говорили про наслідки для всіх сторін.

2. «Привіт, мене звати конфлікт». На цьому заході увага була зосереджена радше на правових аспектах булінгу, яка відповідальність за це може бути передбачена тощо.

3. Міні-інтеркультурний день у ліцеї. Я заздалегідь попросила представників різних етнічних груп (Мелітополь – інтеркультурне місто, тому в нашому ліцеї навчається багато їх представників) підготувати коротку доповідь про їх країну та історію, про звичаї та культуру, а також (за можливістю) – принести національну страву. Кожна перерва у нас була присвячена іншій країні. Це було зроблено з метою профілактики булінгу за ознакою етнічних відмінностей.

Мотивація

Я вважаю, що будь-яка дискримінація і булінг у навчальному закладі є недопустимим. Школа (і ліцей) має бути безпечним місцем, в якому учень має відчувати себе щасливим.

Я дуже хочу змінити ситуацію з булінгом у нашому ліцеї, тому роблю максимум зусиль для цього. Щиро вірю, що участь у проєкті DOCU/ТИЖДЕНЬ проти булінгу може мені допомогти. Хочу щиро зізнатись, що навіть зараз я не певна, чи можуть заклади ПТНЗ (із загальними дисциплінами та учнями 9-11 класів) бути учасниками цього тижня. Але я переймаюсь долею своїх учнів і тому хочу принаймні спробувати.

Мені подобається системність підходу до роботи над цією проблемою, яку пропонують організатори, а також те, що центральним у роботі з учнями буде метод використання документального кіно. Це буде мій перший досвід демонстрації документального кіно не як звичайного засобу наочності, а як справжнього ефективного інструменту донесення думок. Я люблю використовувати новітні методи у роботі з учнями, тому дуже хотіла б спробувати і цей. Я чула багато схвальних відгуків про фестиваль Docudays, тому знаю, наскільки це серйозний показник якості матеріалів.

Вважаю, дуже правильним залучення всіх учасників освітнього процесу, оскільки булінг – спільна проблема, рішення якої теж треба шукати разом.

Я дуже радію з того, що останнім часом про булінг стали говорити, це перестало бути стигмою. Це величезний крок у боротьбі проти нього. Я хочу стати частиною команди замотивованих педагогів, що роблять свій вклад у просування ідей мирної комунікації та комфортного освітнього простору.