Стаття "МОВНА МАТЕМАТИКА"

МАТЕМАТИКА НА УРОКАХ  МОВИ

           Рахувати,  вимірювати, обчислювати,  опе­рувати числами і величинами  вміє кожний.  Та коли йдеться про озвучення цифр, все стає не та­ким уже й простим. Раз у раз виникає запитання: як правильно  писати або говорити? Найбільше помилок допускається саме при вживанні числівників.

           Усі ми знаємо, що числівники  за значенням та морфологічними ознаками поділяються на кількісні та порядкові.

           Усі порядкові числівники, крім числівника третій, відмінюються, як прикметники твердої групи:  п'ятий, п'ятого, п'ятому, п'ятий (або п’ятого), п'ятим, на п'ятому; третій — як прикметник м'якої групи: третього, третьому, третій (або третього), третім, на третьому. У складених порядкових числівниках відмінюється остання складова частина (у тисяча дев’ятсот дев'яносто сьомому році, триста двадцять першу сторінку. Порядкові числівники, що закінчуються на -сотий, -тисячний, -мільйонний, -мільярдний, пишуться одним словом: трьохсотий, двохтисячний, півторамільйонний.

Порядкові числівники узгоджуються з іменниками в роді, числі й відмінку: п'ятий місяць, п'ята година, п'яте число; сьомий клас, сьомі класи; п'ятого місяця, о п'ятій годині.

       За значенням кількісні числівники поді­ляються на:

1. власне кількісні: наприклад,  п'ять, сім, двадцять;
2. дробові: наприклад, три п'ятих, вісім десятих;
3. збірні: наприклад, семеро, десятеро;
4. неозначено-кількісні: наприклад,  кілька,   декілька,  небагато.

     Власне кількісні числівники називають точно  окреслену кількість поза зв'язком із відповідними предметами (три помножити на п'ять буде п’ятнадцять) або кількість тих чи інших предметів ( шість  книжок).

          Власне кількісні числівники в реченні пов'язуються з іменниками, що підлягають лічбі (три книжки, сім  днів). Числівники цієї групи не мають форм однини і множини. Виняток становить числівник один (один альбом, одні ножиці). Власне кількісним числівникам не властиві форми роду. Тільки числівник один може вживатися з іменниками всіх трьох родів (один зошит, одна ручка, одне вікно), а числівники два і дві, обидва й обидві, півтора і півтори поєднуються відповідно з іменниками чоловічого (два столи) і жіночого (дві, обидві, півтори купи) родів.

Числівники один, одна, одно (одне), одні узгоджуються з іменниками в числі і відмінку, а в однині — і в роді, як прикметники: одного олівця , в одній рибині. Числівник одні сполучається з іменниками, що вживаються тільки в множині: одні сани, одні обценьки. Числівник один у сполученні з більше на…, менше на… з іменником уживається у формі знахідного відмінка: більше на одного учня, менше  на одну машину, більше на один кілограм.

Із числівниками два, три, чотири, а також складеними числівниками, останнім словом є два, три, чотири, іменники вживаються формі називного і знахідного відмінків множини: два дні, п'ятдесят чотири зошити, три стільці, два кілограми, чотири учні, три апельсини (але шість днів, п’ятдесят п’ять зошитів, шість стільців, дванадцять кілограмів, десять учнів, вісім апельсин ).

Якщо до складу словосполучення з числівниками два, три, чотири  входить означення, воно може мати форму називного, знахідного родового відмінка множини: два нові (нових) костюми, три глибокі (глибоких) яри.

Числівники два, три, чотири не сполучаються з іменниками IV відміни. Для їх переліку вживаються збірні числівники  (двоє  курчат, троє кошенят) або лічильні звороти зі словами на зразок душ, голів, штук, примірників( тридцять дві голови поросят).

          Числівники  від п’яти до  двадцяти  і  тридцять відмінюються, як п'ять.

 Відмінювання кількісних числівників.

          Часто  перед нами постає питання, як правильно писати:  На уроці немає п'яти учнів чи  На уроці не­має п'ятьох учнів? Обидві форми правильні, ос­кільки числівники від п'яти до двадцяти, а також тридцять у деяких відмінках мають паралельні форми.

          Потрібно звернути  увагу на те, що  у Зн. відмінку між формами сполучник або. Справа в тому, що вживання варіанта залежить від іменника — істоти чи неістоти: Побачив п’ять книжок (неістота)  і  Побачив п’ятьох дівчат (істота).

         Типова помилка – відмінювання числівників п'ятдесят, шістдесят, сімдесят, вісімдесят за росій­ським зразком, тобто змінюючи обидві частини сло­ва: «п'ятидесяти, п'ятидесятьом».

   У числівниках на позначення десятків (50 — 80) відмінюється тільки друга частина, а в числівни­ках на позначення сотень (200 — 900) відміню­ються обидві частини,  які у всіх відмінках пишуть­ся разом.

        Складні числівники шістдесят, сімдесят,вісімдесят відмінюються, як п'ятдесят.

   У  непрямих   відмінках змінюється тільки друга частина.

 Н.    п’ятдесят

 Р.    п’ятдесяти і  п’ятдесятьох

 Д.    п’ятдесяти і п’ятдесятьом

Зн.    п’ятдесят або п’ятдесятьох

Ор.   п’ятдесятьма і    п’ятдесятьома

М.    (на) п’ятдесяти і  п’ятдесятьох

         Це правило діє і при творенні складних слів, нап­риклад, сімдесятиріччя, п'ятдесятирічний,   шістдесятиміліметровий.   Порядкові числівники так само мають незмінену першу части­ну: сімдесятий, вісімдесятий.

Складні ж числівники двісті, триста, чотириста, п'ятсот, шістсот, сімсот, вісімсот, дев'ятсот  відмінюються в обох частинах. Складні числівники  триста,  чотириста відмінюються як двісті; шістсот, сімсот, вісімсот, дев'ятсот — як п'ятсот.

Н.  двісті                               п’ятсот

 Р.   двохсот                         п’ятисот

Д.  двомстам                       п’ятистам

Зн. двісті або двохсот       п’ятсот

Ор. двомастами                 п’ятьмастами і п’ятьомастами

М. (на) двохстах                п’ятистах

  Найлегше запам'ятати схему відмінювання чис­лівників сорок_,  дев'яносто, сто, адже в родовому, давальному, орудному й місцевому відмінках вони мають закінчення -а (сорока, дев'яноста, ста).

Н.  сто,  сорок,    дев’яносто

Р.  ста,  сорока, дев’яноста

Д.  ста, сорока, дев’яноста

Зн. сто, сорок,  дев’яносто

Ор. ста, сорока, дев’яноста

М.   (на) ста, сорока, дев’яноста

У складених кількісних числівниках відміню­ються і пишуться окремо всі складові частини  (з двадцяти п 'яти тисяч п 'ятисот сімдесяти чоти­рьох гривень).

Числівники нуль, мільйон, мільярд відміню­ються, як іменники II відміни, а числівник тися­ча — як іменник І відміни.

Дробові числівники.

Дробові числівники означають не цілі, а дробові величини в поєднанні з цілими числами або без них. На уроках математики дро­бові  числівники читаються так, як і позначаються цифрами: 1/2 — одна друга, 1/3 — одна третя, 1/4 — одна четверта, 1/5 — одна п'ята, 4/5 — чо­тири п'яті, 9/10 — дев'ять десятих. Оформляються дробові числівники сполученням кількісних та порядкових числівників: дві третіх (⅔), сім цілих і дев'ять десятих (7,9).  Звичайно, часто вда­ються замість сполучень кількох числівників до слів половина, третина, чверть, які відмінюються як іменники. 

У дробових числівниках перша частина виражена кількісним, а друга — порядковим числівником. Якщо перша частина — числівник одна, то друга частина відмінюється, як прикметники жіночого роду (одна друга, однієї другої, одній другій, одну другу, однією другою, на одній другій). Якщо перша частина виражена будь-яким іншим числівником, дробовий числівник відмінюється за таким зразком: дві п'ятих, двох п'ятих,  двом п'ятим, дві п'ятих, двома п'ятими, двох п’ятих.

При дробових числівниках іменники мають форму   родового   відмінка   однини,   а   слово частина  часто  випускається:   шість  сьомих довжини; дві цілих і три п'ятих об'єму.    

Складні числівники   півтора, півтори  сполучаються  з іменниками   в   родовому   відмінку   однини (півтора кілограма, півтори доби), а числівник півтораста — в родовому відмінку множини: півтораста кілограмів.  .

Збірні числівники.

 Збірні числівники означають кількість предметів як сукупність: троє дівчат, семеро учнів. До збірних числівників належать: двоє (двійко), троє (трійко), четверо — двадцятеро, тридцятеро. Сюди належать і слова, що означають парність: обидва, обидві, обоє. Збірні числівники змінюються за відмінками. Вживаються ці числівники переважно в розмовному та художньому стилях і не властиві науковому та офіційно-діловому стилям. Збірні числівники обидва, обидві, обоє, двоє  та   неозначено-кількісний   числівник   кілька  відмінюються, як два; четверо — як чотири,  багато,  троє,  п'ятеро — двадцятеро і тридцятеро відмінюються, як відповідні числівники  три, п'ять — двадцять і тридцять.

Числівник обоє може означати чоловічий і жіночий роди, а також може бути й не зв'язаним з певним родом: «Ми можемо заспівати обоє».

Обидва і обидві однозначно пов'язані відповідно з іменниками чоловічого та середнього родів (обидва учні, обидва стільці) і з іменниками жіночого роду (обидві пташки).

Збірні числівники двоє, троє, четверо і т. ін. доречні, коли йдеться про людей: До річки  поїхало троє хлопців. Говорячи про шановних, офіційних осіб, потрібно  вживати іншу конструкцію: На зустрічі у Києві були присутні  три президенти.

В усному мовленні допускається сполучення чис­лівників двоє, троє з іменниками, що вживаються тільки у множині (двоє саней, троє окулярів).

З іменниками середнього роду теж можливе вживання збірних числівників.   

Неозначено-кількісні числівники означають неточно визначену, загальну кількість: небагато, кілька, кількасот. Кількісне значення цих числівників виявляється в сполученні їх із назвами конкретних предметів (кількадесят сторінок, кілька зошитів). При неозначено-кількісних та збірних числівниках  іменники вживаються в родовому відмінку множини: кілька годин, шестеро дівчат. Ця група числівників змінюється за відмінками як числівники п’ять, шість, але паралельних форм не мають.