Стаття на тему: "Концепт "ЩАСТЯ" в семантичному просторі Ліни Костенко"

КОНЦЕПТ «ЩАСТЯ» В СЕМАНТИЧНОМУ ПРОСТОРІ

ЛІНИ КОСТЕНКО

У статті подано когнітивну структуру концепту ЩАСТЯ в індивідуальній картині світу Ліни Костенко та окреслено мовно-художні засоби його авторської репрезентації.

Ключові слова: концепт, емоційний концепт, щастя, індивідуальна мовна картина світу, вербалізатори.

У сучасному мовознавстві дослідження мови як репрезентанта національної культури і ментальності активізує нині проблему вивчення культурних концептів і засобів їх вербалізації.

Утвердження в лінгвістиці поняття "концепт" виокремило новий ступінь у пізнанні особливостей взаємодії мови і мислення, розширило межі змістового аналізу мовних явищ і збагатило семантичні дослідження новими напрямами та ідеями. Дослідників (А. Бабушкін, А. Вежбицька, С.Воркачов, І.Голубовська, В. Карасик, О. Кубрякова, А. Лисицин, Д.Лихачов, В. Маслова, М. Полюжин, О. Селіванова, Ю. Степанов, О.Сергєєва, Н. Суродіна, І. Рузін, Р. Фрумкіна, Л. Чернейко та ін.) цікавлять передусім процеси сприйняття, категоризації, класифікації і пізнання світу засобами мови, усвідомлення того, як формуються поняття, за допомогою яких механізмів здійснюється відображення й розподіл у семантичній структурі мови знань про світ і про саму мову.

Щастя як базова емоція було об'єктом різних наукових розвідок (С.Воркачов, О. Малярчук. М. Нікітін, О. Морозова та ін.), проте, незважаючи на значні здобутки у вивченні цього питання, актуальною залишається проблема дослідження структури та засобів вербалізації концепту ЩАСТЯ в ідіостилі українських письменників.

Мета нашої статті - визначити структуру концепту щастя у семантичному просторі Ліни Костенко та проаналізувати мовні засоби його вербалізації.

Дослідження індивідуально-авторського розуміння концепту щастя та особливостей його репрезентації засобами національної мови в ідіостилі Ліни Костенко здійснювалося нами з урахуванням наукового пояснення сутності означеної категорії та словникового тлумачення семантики лексеми-номена концепту. С. Г. Воркачов розглядає щастя як культурний концепт та визначає його як багатомірне інтегративне ментальне утворення, яке охоплює інтелектуальну загально-аксіологічну оцінку й оцінку емоційну у формі радості або задоволення. Учений стверджує, що щастя - це інтелектуальна оцінка - позитивний баланс життя; щастя - це блаженство, спокій та щастя - це діяльність, боротьба тощо [1, с. 65].

Лексема щастя у тлумачному словнику української мови представлена кількома лексико-семантичними варіантами, зокрема:

1) стан цілковитого задоволення життям, відчуття глибокого вдоволення й безмежної радості, яких зазнає хто-небудь;

2) фортуна, доля, талан, щастя-доля;

3) те, що викликає стан найвищого задоволення життям, дає радість [4;      с. 840-841].

У поетичному мовленні Л. Костенко концепт щастя має широке коло семантичних інтерпретацій та асоціацій, до числа яких увіходять як загальноприйняті трактування, так і авторське бачення, якими концепт "обростає" в поетичному світі Ліни Костенко. В осмисленні поетеси категорія щастя має таку когнітивно-семантичну структуру:

•         щастя - це Вітчизна;

•         щастя - це кохання;

•         щастя - це відчуття;

•         щастя - це природа;

•         щастя - це життя;

•         щастя - це творчість.

Отже, причинами прояву емоцій щастя в індивідуальній мовній картині Ліни Костенко є кохання, Батьківщина, природа рідного краю, життя, творчість, що і зумовлюють у когнітивній структурі концепту такі складові, як почуття, емоції, хвилювання, які знаходять своє відображення в радості, добрі, веселості, втісі, приємності, життєлюбстві, творчості.

Авторська інтерпретація семантики «щастя - Вітчизна» реалізується різними вербально-художніми наповненнями: ... прикмети батьківського краю. Я ради цього ладна жить [2; с.125]; Шматок землі, ти звешся Україною. Ти був до нас, ти будеш після нас. Мій предковічний, Мій умитий росами, космічний, вічний, зоряний, барвінковий [2: с. 162].

Значення мотиву «щастя - кохання» полягає у почуттях очікування зустрічі з коханою людиною, бажанні поринути у внутрішній душевний світ коханого, ділитися з ним радістю, думками, одержувати задоволення від почуття, яке переживається: Спини мене отямся і отям. Така любов буває раз в ніколи [З; с.103]; А я тебе люблю!.. Я п'яна, п'яна, п'яна На все своє життя! [2; с.288]; Моя любове! Я перед тобою. Бери мене в свої блаженні сни [3; с.67]; Напитись голосу твого, того закоханого струму... [2; с.271].

Особливо часто у поезіях Ліни Костенко спостерігаємо прояв відчуттів ліричного героя. Компонент концепту «щастя — відчуття» передається через навколишнє середовище, відчуття серця, стан душі тощо: Мені страшно признатися: я щаслива [3; с. 5]; Слова мене п'янять [2; с.187]; Сахається розгублена душа, почувши раптом тихі кроки щастя [2; с.273].

Природа у поезії Ліни Костенко постає як поетична констатація абсолютної достовірності самого факту існування цілісного світу, життєдайна сила і джерело радості, а отже, і щастя. Природа в ліриці поетеси одухотворена, здатна переживати людські емоції. Через зображення природи сприймається душевний стан ліричного героя, його радість, захоплення красою рідного краю: Красива осінь вишиває клени червоним, жовтим, срібним, золотим [3; с. 24]; Світанки мої у смарагдовім ворсі... [3; с. 23]; Любіть травинку, і тваринку, і сонце завтрішнього дня [2; с.66]; Сади прекрасні, роси — як вино [3; с.323]; Краса, і тільки трішечки краси, душі нічого більше не потрібно [3; с. 296].

Мотив любові до життя, відчуття щастя і прагнення жити проходить наскрізно через усю лірику Л.Костенко: Я хочу волі, волі!.. Я хочу жити, жити!.. [3; с. 1]; ... прикмети батьківського краю. Я ради цього ладна жить [2; с. 125].

Структурний компонент досліджуваного концепту «щастя - творчість» в ідіостилі Ліни Костенко проявляється досить часто: Я хочу вірші написати -... [3; с. 11]; Поезія - це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі [3; с. 109]; Благословляю ті сліди,благословляю ті дороги, що привели мене сюди - в мистецтва зоряні чертоги! [3; с. 112].

Дослідження структури концепту щастя у семантичному просторі Ліни Костенко дозволило виділили мовні засоби репрезентації означеного концепту. Лексико-семантичне поле як основний вербалізатор концепту щастя охоплює лексеми із такими семантичними компонентами: радість, насолода, задоволення, радість за свій народ, любов до рідних, бажання жити; кохання та ін. Основним семантичним вербалізатором аналізованого концепту є абстрактний іменник щастя та група слів зі співзвучною семою: щаслива, передщастя, щастить, щасливе, щасливиця. Посилюють вираження емоційного стану у поетиці Ліни Костенко прикметники-означення, що репрезентують позитивні емоції: щастя, тугого й солодкого, як шоколад, заворожене щастя; дієслова і дієслівні форми: щастя зіткане з прощань, щастя не втече. Прикладом є наступні рядки: Ой, живу впівголоса, впівсши, Відкладаю щастя - на коли? [2; с. 329]; Заворожене щастя, — чи буває таке навік? [2; с. 316]; Лише борись, а щастя не втече. Не схаменешся — півжиття позаду [2; с.179]; Кажуть: зірку щасливу має [3, с. 40].

Зазначимо, що у семантичному просторі поетеси концепт щастя репрезентовано різними частинами мови і передусім: іменниками (42,2%): щастя, радість, сонце, барви, доля, серце, любов, райдуга, шаленство, степ, краса, пам'ять, свято, усмішка, душа, передщастя, кохання та ін.; прикметниками (36,8%): щаслива, закохана, золотий, святий, блаженний, вічний, зоряний, прекрасний; дієсловами (17,4%): любити, летіти, цілувати, благословляти, п 'янити, кохати та ін.

Ліна Костенко активно залучає до свого мовного «арсеналу» різноманітні художньо-мовні засоби, що вербалізують концепт щастя, зокрема: кольоролексеми: білий світ, чорна магія ночі, сонце пурпурове та ін.; епітети: закохане літо, рідний край, день золотий; метафори: душа світає, любов підкралась; порівняння: мова як хліб, душа в словах - як море в перископі, щастя, як шоколад тощо. Яскраві мовні тропи насичують рядки поезій емоційно-експресивним забарвленням та є основою емотивного вираження щастя.

Таким чином, проведений аналіз дає змогу зробити висновок, що концепт щастя у семантичному просторі Ліни Костенко має складну когнітивно-пропозиційну структуру, вербалізація якої засвідчує про індивідуальність авторського сприйняття дійсності та своєрідність бачення й розуміння аналізованої ключової емоції.

Список використаних джерел

1.   Воркачев С. Г. Счастье как лингвокультурныйконцепт.  М. : Гнозис, 2004. 240 с.

2.  Костенко Л. Вибране. К. : Дніпро, 1989.  559 с.

3.       Костенко Л. Збірка поезій. URL:

https://royallib.com/book/kostenko_lna/zbrka_vrshv.html (дата звернення: 14.10.2019).

4.       Новий тлумачний словник української мови : в трьох томах / уклад.  В.Яременко, О. Сліпушко. - II вид. - К. : Аконіт, 2005. - Т. 3. - 2005. П-Я.  928 с.