СТАТТЯ. “  ОМЕЛЬЯН КОВЧ – СВЯЩЕНИК  УГКЦ,

ПРАВЕДНИК УКРАЇНИ “.

УГКЦ  завжди вважали народною церквою. Вона відображала почуття, настрої, бажання українців. В усі часи допомагала своєму стражденному народові. Знаючи про це, радянська влада винищувала діяльність українських греко-католиків.  В 1946 році  в Києві відбувся закритий судовий процес проти греко-католицьких ієрархів на чолі з митрополитом Йосипом Сліпим ( Кобернацький-Дичковський). У цей же час у  Львові було скликано неканонічний (тобто такий, що не є законним із точки зору церковної традиції) Собор , який прийняв рішення про скасування Брестської унії 1596 року, розрив із Римом і підпорядкування греко-католиків РПЦ. Ініціатором  і організатором цього Собору УГКЦ  був єпископ Г.Костельник. Багато священиків було фізично знищено, покарано і відправлено до в’язниць, концтаборів. УГКЦ пішла в підпілля, її згодом назвуть катакомбною.

Одним із таких вірних своєму народові, своїй пастві був КОВЧ ОМЕЛЬЯН,який  врятував  багатьох  мирян в роки Другої світової війни від нацистів. Отець Ковч, священик концтабору Майданек. Він був посланцем Бога, рятуючи в’язнів різних національностей, різних конфесій, віросповідань.

   Народився Ковч О. в сім’ї священика 20 серпня 1884 року в селі Космачі, Косівсько- го району, Івано-Франківської області. Його батько, Григорій теж був греко-католицьким священиком. Сім’я Ковч мала четверо дітей, які виховувалися в середо-   вищі любові до Всевишнього, на принципах християнської моралі, любові до ближ-

нього. Омельян навчався в Космачівській початковій школі. Продовжив начання  у Львівській гімназії. Прагнення до знань у Омельяна було дуже великим. В 1905-1911 рр. він навчався Римі в колегії святих Сергія та Вакха. В цьому дуже допоміг митрополит УГКЦ Андрей Шептицький, який користувався великим авторитетом серед католицького світу. В молоді роки під час навчання він познайомився з дочкою священика Добрянською Марією-Анною і уклали шлюб в 1910 р. ще до прийняття сану. Він мріяв про велику дружню сім’ю, мав шестеро дітей. Це велике сімейне щастя.

   В 1911 році приймає ієрейське свячення з рук єпископа Григорія Хомишина і розпочинає душпастирську працю в Підволочиську.Зразу не довелося працювати в Україні. В 1912 р. переїхав до Боснії. Призначений в парафію містечка Козарац в окрузі Прієдор(сьогодні Боснія і Герцоговина). Богослужіння проводив серед місцевого населення де  мешкало багато емігрантів українців. Сімейного достатку не мав, бо родина була велика.

   В 1914 році в Європі розпочалася Перша світова війна, яка втягнула у воєнні дії десятки держав. Омельян Ковч повертається на батьківщину в Галичину, Рогатин- щину. Війна принесла великі потрясіння, руйнування чотирьох імперій і перемоги революцій. Розпалась Австро-Угорська імперія і це дало можливість українцям проголосити свою власну державу Західноукраїнську Народну Республіку (ЗУНР).Утворилася нова держава, органи влади, своя армія – Українська Галицька Армія(УГА). Рідний брат Омельяна  - Євстахій став на захист молодої держави,  капеланом УГА. Григорій Ковч – священик УГА. В 1919 р. захворів на тиф і пішов із життя. Омельян не був осторонь всіх цих подій. У 1919 році стає капеланом УГА, разом із своїми воїнами захищає молоду державу. ЗУНР перестала існувати в липні 1919 р. бо УГА зазнала поразки від польської армії. УГА переходить річку Збруч і об’єднується з армією УНР Симона Петлюри, що боролася проти більшовиків та білогвардійців. В УГА отець сотник Омельян (Еміліян) призначений польовим духівником Бережанського Коша. Кожного ранку відслужував Божественну Літургію перед воїнами, у шпиталях… Тривають тяжкі бої, під час одного Ковч попадає в полон до червоноармійців. Але сили Небесні допомогли втекти. Повертається в Галичину, де був заарештований органи польської влади і відправлений до концтабору. Працював пастирем  20 років у Перемишлях, а в 1922 р.  став парохом цього міста. В цьому місті мешкало багато українців, поляків, євреїв. Омельян мав глибокі національні почуття, тому дуже сприяв освітньому та культурному розвитку українців: відбудовував храми, за його ініціативи залучались кошти на будівництво читальні “ Просвіти“, створив кооператив у селі Коросні(кооперативний рух був дуже поширений у 20-30 их рр. ХХ ст. в Галичині). Укранці потерпали дискримінації від польської влади. Не був винятком і Омельян Ковч. Він переніс у 1925-1934 рр. 40 обшуків. Це приниження, утиски, зневага, короткотривалі арешти, стягування грошових штрафів, все це зазнав священик.

   І знову світ потрясла страшна звістка, Друга світова війна. Найбільше від цього постраждала Галичина. Сюди прийшли радянські війська 17 вересня 1939 року(за пактом  Молотова-Ріббентропа). Це була окупація срср Західноукраїнських земель.Ці події радянська пропаганда подавала як “визвольний похід“ червоної армії. Багато галичан вірили в це. Радянські ідеї не були сумісні з релігійними переконаннями. Почалися утиски священиків, насильницькі дії щодо вірян. Омельян знову став на захист своїх вірян. Захищав і українів, і поляків, і євреїв. Був заарештований НКВС, але смерті уникнув, тому що 22 червня 1941 р. нацисти окупували Галичину. Під час бомбардувань він тікає з-під арешту. Мешкав у Перемишлянах.

   Нацистська Німеччина прийняла людиноненависницький план ”Ост“.Він мав завдання винищити всі неповноцінні народи, які вони вважали, це – євреї, цигани, слов’яни(українці, росіяни…).Більшість українців знищити, а іншу частину переселити в глиб Росії. До України переселити німців. В цих важких умовах війни, наперекір нацистським постановам , Ковч звернувся із закликом до народу не співпрацювати з новою нацистською владою, не брати участі в антиєврейських акція. Допомагати єврейським сім’ям було заборонено. За таку допомогу, укриття євреїв нацисти карали на смерть. Під захистом Бога Омельян Ковч переховував євреїв. А особливо діток. Виготовляв фальшиві документи(свідоцтва) про хрещення, що давало можливість приспати пильність нацистів та поліцаїв. Він зберіг життя від 600 – 2000 чоловік. Багато євреїв приймали хрещення аби вижити. Жителі громади, парафіяни, Син Мирон просили Омельяна полишити цю справу…

   Він був заарештований гестапо 30 грудня 1943 року і кинутий до в’язниці в тюрму на вулиці Лонського, Львів(нині музей). Допити, знущання, погрози…Вимагали визнати свою вину, не охрещувати євреїв, не засуджувати дії нацистської влади.

   Родина, близькі хотіли визволити Омельяна з під арешту. Долучився до цього митрополит Андрей Шептицький. Священик Ковч проводив у в’язниці проповіді, Літургію. Він не відмовився від своїх переконань і не підписав відповідні документи. Продовжував допомагати всім, хто її потребував. У серпні 1943 його відправили в концтабір “Майданек “ біля м.Любліна. Він отримав № 2399, всі в’язні мали відповідні номери. Ковч і у концатобі продовжував свою місію, справу служінню Богові. Всім приниженим, зневіреним в’язням ніс віру, надію, любов, ділився просфорою, сповідав, причащав, здійснював  обряд  таїнства - хрещення. Греко-католицький священик Омельян Ковч був дійсно справжньою духовною особою, бо служив всім людям всіх національностей та різної конфесії.

   Мене вражає його лист до рідних:” Я розумію, що стараєтеся про моє визволення. Але я прошу вас не робити нічого в цій справі. Учора вони вбили тут 50 чоловік. Якщо я не буду тут, то хто допоможе їм перейти ці страждання.

   Я дякую Богові за його доброту до мене. Окрім неба, це єдине місце, де я хотів би перебувати. Тут ми всі рівні – поляки, євреї, українці, росіяни, латиші, естонці.

   З усіх присутніх я тут одинокий священик. Тут я бачу Бога, який єдиний та однаковий для всіх, незалежно від релігійних відмінностей, що існують між нами… Коли я відправляю Службу Божу, всі вони разом моляться“.

   Зберігся його інший лист до близьких: ”Моліться за тих, хто створив цей коцтабір та цю систему. Вони є одинокими, хто потребує молитов…Нехай Господь помилує їх “.

   За офіційними даними, в’язень № 2399 помер 25 березня 1944 року від флегмони(гострого гнійного запалення) правої ноги.

   9 вересня 1999 Папа Іван Павло ІІ відвідав Україну і проголосив Омельяна Ковча БЛАЖЕННИМ МУЧЕНИКОМ.

   Єврейська Рада України присвоїла О.Ковчу звання  “ПРАВЕДНИК УКРАЇНИ”. В 2009 році його визнано покровителем усіх священиків УГКЦ.

   Музей “Тюрма на Лонського” вшановують пам’ять про ув’язненого святого О.Ковча, у Польщі знято фільм “В’язень Майданека “, а на Перемишляншині  малюють ікони, встановлюють пам’ятники.

   Поет Микола Галичко присвятив Омельяну поему “ Добрий Пастир“.

   “ Він віддав свою душу за стадо, -     За правду, як пастир – ГЕРОЙ”

   …Історія повторюється…24 лютого 2022 рік…Україна протистоїть великому Дракону – рф, яка розпочала повномасштабну війну проти незалежної держави України . Майже два роки ЗСУ виборюють у важких боях свою незалежність. І сьогодні тисячі священиків стали капеланими в рядах ЗСУ. Багато православних, греко-католіків, католиків…Вони продовжують справу отця Омельяна Ковча. В Немішаївській ОТГ всі знають отця Ярослава Чопань, настоятеля ПЦУ храму Пресвятої Богородиці. Не раз він був на Сході України, де тривають тяжкі бої, возив гуманітарну допомогу, перевозив авто для воїнів, допомагав нашим бійцям… Він є взірцем для парафіян, для громади. Щотижня, в неділю, в свята проводить богослужіння і вся громада вірить йому, допомагає і підтримує його, бо він вірно служить Всевишньому і своїм вірянам.

                                                                                       8 січня 2024 рік, Немішаєве,
                                                                                        Бучанського району.