Інна Луцик
вчитель історії
старший вчитель
Кам’янець-Подільский ліцей №15
Кам’янець-Подільської міської ради
Хмельницької області
Особливості національно-патріотичного виховання на уроках історії
Національно-патріотичне виховання підростаючого покоління завжди було одним із важливих завдань освіти. Сьогодні це питання вже є не просто актуальним, а життєво необхідним для українського народу. Саме останні роки показали всю жахливість ситуації. Як писав Олександр Довженко: «Народ, що не знає своєї історії, є народ сліпців». І такий народ завжди будуть зневажати й поневолювати. Нашу історію викрадають, привласнюють, спотворюють, маніпулюють через медіа почуттями та знаннями нашого народу. Тому слова про те, що “метою національно-патріотичного виховання визначено становлення самодостатнього громадянина-патріота України, гуманіста і демократа, готового до виконання громадянських і конституційних обов’язків, до успадкування духовних і культурних надбань українського народу, досягнення високої культури взаємин, формування активної громадянської позиції, утвердження національної ідентичності громадян на основі духовно-моральних цінностей Українського народу, національної самобутності”, а саме так стверджує “Концепція національно-патріотичного виховання в системі освіти України”, звучать дуже толерантно. За усвідомлення себе українцем треба боротися. Бо слова семикласника, що Чорне море називається на карті ІХ століття Руським, бо воно російське - звучать вже не смішно. Стає зрозуміло, яку інформацію діти черпають з мережі “Інтернет” і саме на вчителя історії покладено велику відповідальність за їх національне-патріотичне виховання.
Саме на уроках історії закладаються підвалини історичних уявлень майбутніх громадян про давнє минуле власне українського народу, його мови, культури, ментальних рис характеру, державно-політичного життя, як невід’ємної складової формування європейської цивілізації. Тут учні мають отримати наукові знання, що слугуватимуть фундаментом формування їх історичної свідомості, патріотизму, стануть базою протистояння маніпуляціям наших ворогів.
Під час уроків історії ми маємо донести до учнів ідею української державності як консолідуючого чинника розвитку суспільства й нації в цілому. Історія Руси-України, Литовсько-Руська держава, Запорозька Січ, Гетьманщина, УНР, ЗУНР - яскравий приклад тривалих державницьких традицій України.
Вивчаючи славні сторінки історії варто звертати увагу на те велике і світле, яке підносить наш народ до вершин цивілізації, визначає його заслуги перед людством. Адже українці - єдина в світі козацька нація. Козацтво було дисциплінованою організацією самого українського народу, споконвічною формою його самоорганізації і самозахисту в лихоліття. У козацькі часи нашому народові були притаманними високий рівень шляхетності, моральності, духовності, доблесті і звитяги, знання і бездоганне дотримання національних традицій і звичаїв.
Історія України – це не тільки події, а й історичні постаті. На прикладах життя, діяльності і боротьби за державу українських князів, козацтва, видатних гетьманів Б.Хмельницького, І.Мазепи, П.Орлика; всього українського народу та його видатних представників – Т.Шевченка, В.Винниченка, М.Міхновського, М.Грушевського, В. Стуса, В. Чорновола та багатьох інших, ми стараємося продемонструвати національну гідність нашого народу, його прагнення мати власну державу.
Концепція чітко визначає мету, завдання, принципи виховання та шляхи реалізації. Методичні рекомендації щороку пропонують перелік пам’ятних дат, подій та історичних постатей на які потрібно звернути увагу. Є маса розробок виховних заходів, уроків на патріотичну тематику - вчитель лише має взяти запропоноване. Дуже гарно все це звучить. І власне кожен з вас може подумати, що саме в учителів історії, не виникає ніяких проблем з патріотичним вихованням на уроках. Кожен урок історії України, кожна тема містить у собі минуле нашого народу і досліджуючи його разом із учнями, ми вже виховуємо в них патріотизм, повагу до видатних діячів, не роблячи для цього абсолютно нічого специфічного чи нового. Але це не так. Насправді вчителям історії приходиться найважче працювати в цьому напрямку. Адже щоб вчителю англійської мови чи української, чи вчителям молодшої школи провести з дітьми бесіду для виховання справжніх патріотів – просто потрібно взяти одну із видатних сторінок минулого нашого народу, пам’ятну дату, видатного діяча і наголосити на позитивних, “вигідних” моментах. Козаки українські герої і ніхто не скаже, що вони були найманцям на службі у різних державах, навіть ворожих до українців, що великої уваги приділяли саме оплаті праці і нагородам за службу, що воювали між собою за владу. На уроках історії вибору немає. Вчитель має донести до учнів всі сторінки історії України – і чорні, і білі. І ось тут все залежить від професіоналізму вчителя, його патріотичності, як він подасть інформацію учням, щоб викликати потрібні почуття. Наприклад вивчаючи часи великих князів та розповідаючи про славні походи князя Святослава, коли він попереджав своїх ворогів «Іду на ви», про його успішні походи де він підкорив волзьких булгар, аланів, радимичів, в'ятичів, розгромив Хозарський каганат, коли дякуючи йому Київська Русь стала однією з найсильніших держав Європи – викликають захоплення в семикласників його хоробрістю, військовою звитягою, силою. Така розповідь виховує почуття патріотизму. В той час, як він був жорстокий завойовник і повністю занедбав внутрішній розвиток країни. І в старших класах подібне питання виникло би одразу. Таких прикладів у нас в історії безліч, і саме подача матеріалу, вміння вчителя правильно проаналізувати матеріал перед подачею, зчитати реакцію учнів під час уроку на «важку» подію, викласти матеріал, щоб діти усвідомили всі плюси і мінуси події, чи діяльності діяча. Усвідомили трагедію чи визнали помилки, зрозуміли такі події відповідно до їх часу - робить роботу учителя досить складною. В 10 класі вивчається досить трагічна, для нашої історії, подія – Волинська трагедія (Волинська різанина). Ця подія вже неодноразово використовувалася нашими ворогами для зруйнування дружніх відносин з Польщею. Всі ви прекрасно знаєте, про які події йде мова, а ні то я нагадаю – війська УПА здійснили напад на поселення поляків на Волині де в результаті загинуло багато мирних жителів. Трагічна сторінка нашої історії, яку на уроці не оминеш, не пропустиш і не задаш на сомоопрацювання. Як таку чорну сторінку нашої історії подати учням, щоб не завдати шкоди патріотичним настроям дітей, а навпаки викликати почуття розуміння, усвідомлення та прощення? Звичайно вчителі мають добре попрацювати, щоб викликати все це у вже дорослих учнів. Такі події нашої історії мають бути на належному рівні дослідженні, викладені в підручниках, вирішені всі спірні питанні на державному рівні, щоб не дати можливість ворогу використовувати це на свою користь. Таких питань в історії кожного народу вистачає. Вони потребують належного висвітлення, щоб уникнути маніпуляцій в медіапросторі. Якщо хтось вважає, що це є зайвим, то ось факт: 5 липня 2013 року до Сейму республіки Польщі звернулися 148 нардепів України — 118 регіоналів, 23 комуністи та кілька позафракційних — з проханням визнати Волинську трагедію геноцидом польського народу. Ще починаючи з 2013 р. була спроба пересварити Україну з Польщею для подальшого використання конфлікту на свою користь у подальшій війні, та лишити нас підтримки польського народу. Хоча і сьогодні це питання час від часу спливає і робить свою погану роботу - налаштовує наших сусідів проти нас.
З подібними проблемами вчителі історії зіштовхуються майже на кожному уроці, адже важливо не тільки виховати почуття патріотизму, а й не допустити виникнення ненависті до народів з якими конфліктували наші предки. Тому саме перед вчителем історії стоїть надважливе завдання – залізти в душу дитини і не нашкодити, а виховати справжнього патріота. І ґрунтовно опрацьовуючи терміни «патріотизм», «нація», “націоналізм”, треба звертати увагу на їх розуміння учнями. Адже, необхідно акцентувати увагу на тому, що патріотизм, героїзм в нинішній час проявляється не лише в безпосередній війні із ворогом, не тільки в надзвичайних ситуаціях, але є звичайним станом повсякденного життя людини. Саме від усвідомлення себе українцем, розуміння всіх позитивних і негативних моментів минулого нашого народу, залежить чи буде Руське море асоціюватися з москалями чи з русичами, у наших дітей.
Національно-патріотичне виховання має стати фундаментом у навчально-виховному процесі підростаючого покоління. Зважаючи на події сьогодення, від успіхів у вихованні справжніх патріотів, українців, залежить не тільки наше майбутнє чи майбутнє наших дітей, а існування самої української нації. Сьогодення нам чітко показує, що історію України потрібно поставити на перший план у навчально-виховному процесі. Бо хто не знає свого минулого - немає майбутнього!