Стаття " Особливості виховання дітей-аутистів в умовах інтернатних закладів."

Шахаева О.В.

Особливості виховання аутичних дітей в умовах інтернатних закладів

У статті розкриваються особливості розумового розвитку та виховання дітей з аутичним розладом, а також приводяться приклади корекційно-розвивальних вправ для таких дітей.

Дітей-аутистів іноді сприймають як розумово відсталих, але це далеко не так. Розумовий коефіцієнт аутичних дітей нерідко перевищує 70 балів за 100-бальною шкалою. Такі діти виявляють здібності до малювання, музики, конструювання; інші сфери життя дитину зовсім не цікавлять. У дітей, хворих на аутизм, інформація входить у свідомість цілими блоками; зберігається, не трансформуючись, застосовується шаблонно, в тому контексті, в якому була сприйнята. Наприклад: «Здрастуйте! Як справи? У мене все добре» – аутична дитина може це говорити щоразу при зустрічі з людьми на вулиці, не розділяючи їх на знайомих і незнайомих, на дорослих і дітей. Коли аутичній дитині особливо погано, вона може виявити агресію й самоагресію. Вибух розпачу руйнівної сили спрямований проти втручання в її життя й спроб змінити сформовані стереотипи.

Особливості розумового розвитку та виховання дітей з аутичним розладом досліджували К.С. Лебединська та О.С. Нікольська. Вони  виділяють чотири групи аутичних дітей з різними типами поведінки.

Перша група: відрізняється відсутністю мови, польовою поведінкою, майже повним відчуженням від світу, не демонструє вибірковості у контактах з оточуючими. Частина дітей починає говорити у ранньому віці, але потім мовлення поступово або в результаті стресу зникає. Внутрішнє комунікативне мовлення може розвиватися, але виявити його можливо лише після тривалого знайомства з дитиною. Спостерігається страх звуків, дотику.

Друга група: неприйняття жодних контактів і змін, які не подобаються дитині. Активне прагнення зберегти постійність/сталість навколишнього середовища, комунікативних і мовленнєвих форм. Мовлення скандоване. Основна проблема – екстремальна вибірковість. Побутові навики засвоюються важко, але міцно. Велика кількість рухових стереотипів. Невербальний інтелект може бути в нормі. Пасивний мовленнєвий запас набагато ширший за активний, це проявляється у ситуаціях, коли дитині важливо, щоб її зрозуміли. Дуже чітко проявляються страхи, характер яких залежить від біографії кожної дитини.

Частина аутичних дітей І і ІІ груп так і не починає говорити. Батьки таких дітей, як правило, чують найбільш невтішні прогнози спеціалістів; розвиток дітей повільний, вони часто повертаються на його попередні фази. Для таких дітей найчастіше рекомендують поведінковий підхід (створення безлічі поведінкових стереотипних блоків), при цьому звернення до особистості дитини, до її внутрішніх ресурсів залишається невиправдано рідкісним.

Третя група: виглядають дуже товариськими. Ці діти занурені в одну і ту ж справу, багато і добре говорять, але звертаються до абстрактного співрозмовника. Їм не потрібен зворотній контакт, вони рідко прагнуть, щоб їх зрозуміли. Мовлення монологічне, словниковий запас багатий, мова являється для них аутостимуляцією, а не джерелом інформації (при цьому стимулом часто виступає вербальна агресія – люблять говорити про те, що має для них негативне забарвлення). Для цих дітей важливі гострі відчуття, пов’язані з яскравою поведінкою дорослого, тому вони вдаються до провокацій. Такі діти вже можуть поставити собі ціль і добиватися її всіма можливими засобами. Але пристосувати свої потреби до обставин, що змінюються, вони не вміють.

Четверта група: аутизм у найбільш легкій формі, діти схожі на «заторможених», відсталих у психічному розвитку. Чутливі. Мовлення уповільнене. Легше встановлюють контакт очей. Здібності виражаються у менш стереотипній формі. Діти не створюють аутичного захисту, автостимулюючих форм поведінки. Дуже залежні від емоційного контакту з близькими, від їх підтримки. Етапи розвитку максимально наближені до норми [1].

Типовими для аутичних розладів можуть бути прояви, коли дитина [3]:

• не утримує тривало контакту «очі в очі»;
• не відгукується на ім’я за збереженого слуху;
• виявляє дефіцит спільної уваги (наприклад, не намагається привернути словом або жестом уваги інших людей до предмету, що зацікавив її);
• не просить допомоги;
• не намагається чимось поділитися;
• виконує постійно одноманітні дії;
• не терпить втручання у свої заняття іншої людини;
• використовує іншу людину для власних потреб (лізе по ній вгору, веде за руку до потрібного предмета тощо), при цьому не виявляє ніякого емоційного контакту.

До аутичного спектру розладів відносять такі порушення як ранній аутизм (синдром Каннера), високофункційний аутизм (синдром Аспергера), синдром Ретта та дитячий дезінтегративний розлад.

Йдеться також про те, що аутизм виявляється у неадекватній взаємодії з довкіллям. Це стосується:

• світу природи – нездатність повноцінно входити у просторове поле; фрагментарне, вибіркове реагування на зовнішні стимули;
• культурної сфери – однотипне, зазвичай неігрове маніпулювання іграшками чи предметами (дитина будує з них ланцюжки, крутить їх окремі частини, трясе ними, постійно підкидає їх вгору тощо; швидко одноманітно гортає книжки; має недостатню здатність до сюжетної і нездатна до рольової гри);
• світу людей – нездатність наслідувати їх, розуміти їхні емоції, наміри, вчинки; спілкуватися з ними.

Стереотипія при аутизмі часто виявляється у рухах тіла, у поведінці, проявах емоцій, у сфері інтересів тощо. Поведінкова стереотипія характеризується певним консерватизмом, непластичністю, нетерпимістю до змін у житті і довкіллі (так звана неофобія чи «феномен тотожності»).

Саме тому, корекційно-виховна робота з аутичними дітьми у                        КЗ «Таврійська загальноосвітня школі-інтернаті» орієнтовно поділяється на два етапи [2]:

І етап: встановлення емоційного контакту, подолання негативізму у спілкуванні з дорослими, нейтралізація страхів. Дорослим необхідно пам’ятати про 5 «не»:

• не говорити голосно;
• не робити різких рухів;
• не дивитися пильно в очі дитині;
• не звертатися прямо до дитини;
• не бути занадто активним і нав’язливим.

Для встановлення контакту треба знайти підхід, що відповідає можливостям дитини, викликати її на взаємодію з дорослим. Контакти і спілкування базуються на підтриманні елементарних, не відповідних віку, ефективних проявах і стереотипних діях дитини посередництвом гри. Вимоги спочатку повинні бути мінімальними. Успіхом можна вважати те, що малюк погоджується бути поряд, пасивно слідкує за діями дорослого. Якщо дитина не виконує завдань, її увагу слід переключити на більш легке, не можна наполягати, доводити дитину до негативної реакції.

Пом’якшенню страхів сприяють спеціальні ігри, в яких підкреслюється безпечність ситуації.

ІІ етап: подолання труднощів цілеспрямованої діяльності дитини. Навчання спеціальним нормам поведінки, розвиток здібностей. Для дітей з аутизмом дуже важлива цілеспрямована діяльність. Вони швидко втомлюються, відволікаються, навіть від цікавих занять. Попередженню цього сприяє часта зміна видів діяльності і врахування бажання і готовності дитини взаємодіяти з педагогом. Змістовною стороною занять з дитиною є діяльність, яку вона любить, яка додає стану приємних сенсорних відчуттів, тобто потрібно враховувати інтереси та уподобання дитини.

На початку роботи з дитиною активно обігруються її стереотипи. Під час навчання дорослий знаходиться позаду дитини, непомітно надає допомогу, створює відчуття самостійного виконання дії. Потрібно дозувати похвалу, щоб не виробити залежності від підказки. Неадекватна реакція у дитини свідчить про перевтому або нерозуміння задач.

У дитини з аутизмом є специфічна потреба у збереженні постійності в обстановці, слідування заведеному порядку. Потрібно використовувати режим, розклад, картинки, малюнки, чергувати працю і відпочинок. На основі результатів обстеження дитини складається індивідуальна програма корекції.

Також, в нашій школі для виховання аутичних дітей в молодших класах ми використовуємо обладнання сенсорної кімнати. Це:

• сухий басейн;
• пуфик-крісло із гранулами «Острівець»;
• сухий душ;
• тактильне ігрове панно;
• дидактична черепаха;
• дидактичні набори «Пуголовок», «Сонечко»;
• «Куточок відпочинку»;
• світлова прибудова;
• чарівна нитка з контролером;
• стіл-ванна для ігор із водою й піском;
• повітроочисник, іонізатор та ароматизатор повітря.

За метою використання вироби можна умовно поділити на кілька підгруп:

1. Розвиток рухової активності:

• розвиток загальної рухливості;
• розвиток координації рухів, спритності й рівноваги;
• тренування вестибулярного апарата;
• пропріоцептивна, тактильна й сенсорна стимуляція;
• створення позитивного емоційного фону занять.

2. Конструктивна діяльність, розвиток пізнавальної активності та дрібної моторики:

• формування уявлень про кольори, форму, розміри предметів;
• уміння складати ціле із частин і знаходити частини в цілому;
• розширення уявлень про навколишній світ;
• розвиток великої та дрібної моторики, конструктивних здібностей, логічного мислення й самостійності у вирішенні конструкторських завдань;
• розвиток мови дітей.

Відсутність гострих і твердих кутів гарантує безпеку дітей під час гри.

3. Розвиток соціально-емоційної сфери й організація сюжетно-рольових ігор.

Цьому сприяють «Куточок відпочинку», «Пуфик». Меблі відповідають зросту дітей і можуть бути використані для оформлення інтер’єру й організації ігор дітей. Дає можливість дітям самостійно розставляти меблі відповідно до змісту гри та своїх бажань. Спільні ігри спонукують дітей до спілкування одне з одним, до взаємодопомоги. Це впливає на розвиток їхніх особистісних рис і мовлення.

4. Збагачення уявлень про навколишній світ.

Цьому сприяють набори: «Сухий басейн», «Стіл-ванна для ігор із водою й піском». В умовах сенсорної кімнати є можливість бути розкутим, стати самим собою, вона сприяє майже миттєвому встановленню теплого контакту між фахівцем і дитиною, забезпечуючи швидке встановлення мотивації.  СК використовується як додатковий інструмент терапії та значно підвищує ефективність будь-яких заходів. СК впливає на самого фахівця, заспокоюючи та позитивно налаштовуючи його до дитини [4].

Щоб ефективно знизити ризик девіантної поведінки, надзвичайно важливо створити повноцінне для дитини оточення, що дозволяє максимально підвищити якість її життя та встановити добрі стосунки взаємодовіри між дитиною й педагогом.

Варто знати і завжди пам’ятати певні правила взаємодії з аутичною дитиною:

1. Приймати дитину такою, яка вона є.

2. Виходити з інтересів дитини.

3. Послідовно дотримуватися певного режиму і ритму життя.

4. Виконувати повсякденні ритуали.

5. Навчитися схоплювати найменші вербальні і невербальні сигнали дитини.

6. Частіше бути присутнім у мікрогрупі (класі), де займається дитина.

7. Якомога частіше розмовляти з дитиною, відповідати за неї, допомагати їй давати найпростіші відповіді (так/ні; хто зробив – я! тощо).

8. Забезпечити комфортне середовище для спілкування і навчання.

9. Терпляче пояснювати дитині суть її діяльності, використовуючи чітку наочну інформацію (схеми, карти тощо).

10. Уникати перевтомлення дитини.

Наведемо приклади корекційно-розвивальних вправ для учнів молодших класів з аутичними розладами.

Вправа 1. Обладнання: сухий басейн, різнобарвні пластмасові кульки.

«Я хочу з тобою гратися». Діти передають кульку по колу зі зверненням до сусіда на ім'я.

«Зігріємо кульку диханням». Діти беруть у басейні кульку, колір якої сподобався. Глибокий видих на кульку, що лежить у напівстулених долонях, вдих через ніс – 5 разів.

«Приголубимо кульку». Погладжування кульки по черзі долоньками – по            5 разів кожною.

«Обертання кульки між долонями вперед-назад, униз».

«Покрутимо кульку». Куля між долонями: права зверху, ліва знизу, обертання кульки між долонями, вголос полічити до 10, потім поміняти положення рук – ліва зверху, права знизу.

«Сиджу я на камінчику» Мета: розвиток емоційної сфери, комунікативних навичок спілкування, вміння виявити любов до інших, задоволення щодо прийняття себе. Багатьом дітям з емоційними порушеннями вкрай важко підійти до іншого і, наприклад, приголубити його, тобто ласкаво попестити. Діти стають у хоровод навколо басейна та співають, а один сидить у басейні, накривши голову хусточкою.

«Чарівний сон». Під музичний супровід із використанням аромалампи й олій, що зменшують збудливість (сандал, іланг-іланг, жасмин, неролі, м'ята тощо).

Рефлексія

•  Що бачили уві сні?
•  Що найбільше сподобалося?

Ритуал прощання

Діти стають колом. Руки – на плечі сусідові. Плавно погойдуючись ліворуч-праворуч, досягти гармонійного погойдування всіх учасників ритуалу. Потім імітуємо, наче беремо з кола доброту, і прикладаємо руки до грудей.

•  Тепер у ваших серцях зародився маленький, теплий вогник доброти, постарайтеся, щоб він не згас, а для цього потрібно щодня робити що-небудь добре. Подумайте, що ви можете зробити приємне для людей, які поруч із вами?

«Подаруй усмішку сусідові».

«Кігтики тигра злого й доброго». Напруження-розслаблення пальців рук.

«Мені подобається з тобою гратися...» (ім’я). Перекидання кульки учасникам над басейном.

«Кулька масажист» Обертання по спині сусіда праворуч, а потім – ліворуч.

«Я радий тебе бачити!». Передавання кульки по колу зі зверненням до сусіда на ім’я з різними інтонаціями й виразами обличчя.

«Каруселі». Усі учасники беруться за руки й ходять навколо басейну, поступово прискорюючи рухи по колу, та проговорюють:

Повільно-повільно

Закружляли каруселі.

А потім, потім, потім –

Швидше, швидше, швидше...

(Після цього темп руху поступово вповільнюється.)

Тихше, тихше, не крутіться,

Каруселі, зупиніться.

(Усі зупиняються.)

Один-два, один-два –

(На рахунок «один» – руки піднімаються вверх, на рахунок «два» – опускаються вниз.)

Закрутилась голова!

(Усі сідають навпочіпки та кладуть руки долонями на голову.)

Для дітей із порушеннями ритму координується рухова й мовна активність. Активно розвивається емоційно-вольова діяльність.

Після швидкого руху дітям необхідно діяти за правилами гри й зупинитися, що буває не завжди легко для дітей із порушеннями емоційно-вольової сфери.

«Купання в басейні». Кожній дитині запропонувати по черзі лягти в басейн, інші діти імітують, що поливають її водичкою. Стежити, щоб виконували вправу акуратно. Участь у грі має взяти кожен.

«Вогонь, вода, земля, повітря». Під 4 види музики діти виконують вправи: «Вогонь» – потрусити кистями рук, «Вода» – зображувати руками хвилі, «Земля» – присісти навпочіпки, «Повітря» – зобразити політ літака (руки в сторони). Нагадати, що грати діти повинні дружно, щоб ніхто не зачепив іншої дитини

«М’ячик-пустунчик». Обертання по колу м’ячиком по спині сусіда праворуч, потім поворот в іншу сторону й масаж спинки сусідові ліворуч.

«Додай слово». Ведучий називає першу частину слова й кидає кульку дитині. Вона закінчує слово й кидає назад ведучому. Кожна дитина має відгадувати слова не менш ніж 2 рази.

«Юний художник». Зафарбувати кружечки кольором, що називає ведучий. (Варіант вправи: зафарбувати перший кружечок синім олівцем, другий – червоним, п’ятий – зеленим тощо.)

«Дуже влучний». Діти беруть по 3 кульки, відходять назад на 3 кроки й кидають кульки в басейн. Вправа повторюється 3 рази. Потім можна влаштувати змагання на влучність. Вправа розвиває м’язи рук, зорове й просторове сприйняття.

«Австралійський дощ» Усі стоять навколо басейну, спочатку постукують пальцями по спині сусіда праворуч, а потім – сусіда ліворуч.

Для ефективності процесу виховання аутичних дітей необхідно встановити позитивний емоційний контакт, використовуються стереотипи дитини, навчити дитину мові почуттів, фіксувати увагу на емоційному стані людей і тварин, поведінковій етиці на емоційній основі, аналізувати світ емоцій. Педагогам не варто використовувати травмуючі слова: «ти злякався...», «не вийшло…», оскільки завдання педагога – попередити наростання негативізму, подолати комунікативні бар’єри.

Література:

1.     Діагностика і корекція дітей з Раннім Дитячим Аутизмом /                                           Т. В. Галах – Нетішин, 2016. – 49 с.
2.     Навчання і виховання дітей з особливими освітніми потребами : сучасні підходи : [навчально-методичний посібник] / В. Войтко. – Кропивницький : КЗ «КОІППО імені Василя Сухомлинського», 2016. – 84 с.
3.     Путівник для батьків дітей з особливими освітніми потребами : Навчально-методичний посібник / За заг. ред. Колупаєвої А.А. – К. : ТОВ ВПЦ «Літопис –ХХ» – 2010. – 255 с.
4.     Тохтамишева В. Історія створення сенсорних кімнат //              Дефектолог. – 2009. червень 6 (30). – С. 13-19.

Шахаева Ольга В’ячеславівна – вчитель-дефектолог КЗ «Таврійської загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІ ступенів Херсонської обласної ради».