Стаття "Передумови успішної адаптації дитини з особливими освітніми потребами до навчання в закладі загальної середньої освіти"

ПЕРЕДУМОВИ УСПІШНОЇ АДАПТАЦІЇ ДИТИНИ З

ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ ДО НАВЧАННЯ В ЗАКЛАДІ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ

Оксана Деркачук,

Аспірантка Інституту спеціальної педагогіки

та психології ім.Миколи Ярмаченка,

психолог Центру професійного розвитку

педагогічних працівників Нетішинської міської ради,

викладач-стажист Національного

університету «Острозька академія»

Сьогодні перед суспільством постає завдання надання всім без винятку дітям якісної освіти, не зважаючи на стан їхнього здоров’я. Оскільки діти з порушеннями психо-фізичного та фізичного розвитку  рівні в правах з дітьми, які не мають порушення онтогенезу, то особливої актуальності набуває проблема реалізації цих прав, особливо в освітній сфері. На сучасному етапі одним із актуальних питань є реалізація інклюзивного навчання у закладах освіти, надання якісних освітніх послуг дітям із нормотиповим розвитком та дітям із особливими освітніми потребами. Термін "діти з особливими освітніми потребами" – широке поняття, яке охоплює всіх учнів, чиї освітні потреби виходять за межі загальноприйнятої норми. Ці діти потребують додаткової психолого-педагогічної підтримки у процесі навчання. Інклюзивна форма навчання дитини з ООП передбачає ретельне вивчення особливостей дитини і складання на основі цієї діагностики Індивідуальної програми розвитку.

Однією із проблем організації інклюзивного навчання для дітей з ООП є  наступність і перспективність розвитку особистості дитини впродовж двох перших періодів дитинства (дошкільної і початкової ланок).

 Успішність адаптації дитини прямою мірою залежить від того, як команда супроводу прийме дитину, як вивчить її анамнез та характеристики від батьків та педагогів дошкільної ланки. А також обізнаність педагогів дошкільної ланки освіти з Державним стандартом початкової освіти, програмами і технологіями навчання і виховання учнів початкової школи. Це той показник, який дозволяє визначити адекватні віку орієнтовні показники засвоєння дошкільниками знань, умінь і навичок, рівень розвиненості, і вихованості дитини.

Психологічна служба школи, користуючись супровідними документами дитини, починає роботу з ретельного вивчення індивідуальних особливостей учня (ознайомлення з особовою справою, бесіда з батьками, оцінка освітнього середовища, психолого-педагогічна діагностика, проведення психолого-педагогічного консиліуму.

Інклюзивне навчання вимагає також виробити план щодо адаптації освітнього середовища до потреб дитини, змісту, методів і форм навчальної діяльності, методичних матеріалів, а також психологічний і соціальний супровід усіх учасників освітнього процесу. На сьогодні одним із важливих питань Інклюзії є пристосування вчителя до суттєво нового для нього стану речей, коли при роботі з дитиною з ООП важливою насправді є не загальна програма, за якою навчаються більшість дітей, і не Індивідуальна програма для конкретного учня врешті решт.

Професійне орієнтування учителя на освітню програму знижує його здатності бачити індивідуальні можливості учня і вміння адаптувати програму навчання. На сьогодні успіх інклюзії дитини в освітнє середовище зумовлює здатність учителя до врахування індивідуальних особливостей дитини не просто в одноосібній роботі з цією дитиною, а включаючи її в освітній процес у класі. Виходячи з цього підготовку дитини до включення в освітній простір закладу середньої освіти потрібно здійснювати заздалегідь, що до початку навчального року здійснивши ряд заходів взаємодії із батьками та фахівцями дошкільної ланки.

Вчитель та команда супроводу задля покращення адаптації дитини до навчання у школі повинні ретельно вивчити поведінкові особливості дитини, зокрема викликані порушенням сенсорної інтеграції. Ці знання допоможуть мінімізувати прояви небажаної поведінки та прояви негативних психологічних станів дитини, що значною мірою покращить процес адаптації дитини.

Варто зазначити, що для дітей з ООП зміна простору також є травмуючим фактором та може призвести до дезадаптативної поведінки. Задля уникнення труднощів рекомендується попередня робота з ознайомлення дитини із приміщенням закладу середньої освіти, прокладанням муршруту від класу до вбиральні, до їдальні, до бібліотеки, медичного пункту, класів та приміщень де передбачаються навчальні заняття. За потреби варто зробити фотознімки цих приміщень та підготувати візуальні шаблони та карти для дитини.

Велике значення має також і організація освітнього простору у класі (архітектурна доступність та безпека). Необхідно звернути увагу на розміщення учня в класі відповідно до його потреб, тобто поруч з вчителем на першій парті, або ж навпаки, на останній парті разом з асистентом. Попередньо вивчивши сенсорні особливості дитини, налаштувати належне освітлення в класі (потурбуватися про можливість закрити вікно від надмірного світла при гіперчутливості, або ж навпаки потурбуватися про додаткове освітлення). Варто звернути увагу на кінетичні та рухові нюанси, особливо коли в класі є дитина із гіперактивністю та синдромом дефіциту уваги. Для цього можна оснастити меблі додатковими гумками чи підставками для ніг, балансовими півкулями, килимками.

Важливим аспектом є доступність меблів та робочого місця дитини. Сьогодні є велике розмаїття меблів та є безліч можливостей зробити спеціальну парту чи оснастити її будь-яким приладдям. Різні удосконалення можна виготовити власноруч відповідно до особливостей та потреб дитини.

Для дітей з особливими освітніми потребами дуже корисно встановити спеціальний екран: поверхня парти з трьох боків огороджується індивідуальною кабінкою, наприклад з картону чи непрозорого пластику. З таким обладнанням дитина працюватиме захищено від впливу довкілля та зовнішніх подразників.

Разом з тим, пристосування дитини з особливими освітніми потребами залежить не лише від архітектурної доступності,  а й від сприятливого мікроклімату, атмосфери підтримки та значимості кожного учня в системі школи. Існує думки, що якщо до особливої дитини ставитися так, як до звичайного школяра, то таке ж ставлення сформується та передається усім учасникам освітнього процесу. Однокласники такої дитини надаватимуть їй посильну допомогу та підтримку, а учень з особливими потребами почуватиметься вільно та комфортно у колективі. Настрій та психологічна атмосфера великим чином залежить від учителя, він його знань та вмінь адаптувати та модернізувати освітнє середовище до особливих потреб особливої  дитини.

Література:

1. Діти з особливими освітніми потребами у загальноосвітньому просторі / навчально-методичний посібник /авт.: Н. Ярмола, Л. Коваль-Бардаш, Н. Компанець, Н. Квітка, А. Лапін – К.: ІСПП імені Миколи Ярмаченка НАПН України, 2020. – 208 c.
2. Скрипник Т.В. Підготовка дитини з розладами аутистичного спектра до навчання в закладі освіти: методичні рекомендації. – К.: Вид-во «Альянт», 2019. – 86 ст.