ПЕРСПЕКТИВИ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ЕЛЕКТРОМОБІЛЬНОЇ ГАЛУЗІ В УКРАЇНІ

Артем Чесноков - студент Маріупольського будівельного коледжу,

керівник - О.П.Зубкова, викладач економічних дисциплін.

Сьогодні наша країна перебуває на економічному роздоріжжі: раніше вибрані вектори інерційно штовхають нас уперед, але при цьому вести бізнес і елементарно виживати вкрай складно. За таких умов автомобіль перестає бути не тільки розкішшю, але й індивідуальним засобом пересування. Тому маємо потребу в альтернативному транспортному засобі, більш дешевому в експлуатації і технічному обслуговуванні. Отже, звернемо увагу на електромобілі.

25 листопада Верховна Рада зробила дуже важливий крок на шляху до популяризації електрокарів, ухваливши внесення змін до Закону України "Про Митний тариф України" щодо ввізного мита на електромобілі  України (від 25.11.2015 № 822-VIII; набув чинності 01.01.2016). Будучи тимчасовим заходом (до 2020 року), він дозволить значно знизити (до 30%) вартість імпортних електрокарів. Це є непоганим показником, якщо враховувати підвищення податків на інші транспортні засоби. Як свідчить практика, після ухвалення подібних законів ринки інших країн демонструють помітний приріст уже в перший рік - від 200% до 600%.

Державна підтримка - важливий фактор, однак є й інші складові розвитку електромобільної галузі.

Уявіть, кожний автомобіль з ДВЗ виводить з української економіки 2 670 000 грн. (20 л. на день х 20 грн. За літр х 365 днів х 18,3 року (середній термін експлуатації автомобіля в Україні)). В Україні налічують 8 мільйонів легкових автомобілів х2760000 = 21 трильйон 374 мільярда грн. Навіщо  комусь дарувати ці гроші? Треба зробити так, щоб ті значні кошти залишалися в Україні і працювали на її благо.

Тож ідеться про зміну пріоритетів. Проте постає питання: як же електрокари будуть конкурувати з традиційними авто? В Україні немає великих запасів нафти, зате електроенергія виробляється у достатній кількості. Невикористовувана вночі, вона складає до 46%. Її просто нікуди дівати, а електромобілі у 90% випадків заряджаються саме вночі. Приміром, споживання електроенергії в Києві вночі спадає до 0,9-1,3 тис. МВт (порівняйте з 1,6-1,8 тис. МВт споживання днем), тобто різниця становить 28-44 %. Тому для компенсації спаду споживання електроенергії доводиться будувати дорогі споруди типу ГАЕС. Але ж  можна направити її надлишок на зарядку акумуляторів електромобілів! Відтак на невикористовуваній в Україні електроенергії може їздити 38 млн. автомобілів (принагідно зазначимо, що їх у нашій країні всього 12 млн., із них легкових - 8 млн.).

Порівняємо середню зарплату українця з цінами на бензин. Як правило, вони складають  50% і більше від доходу. Тож висновки є очевидними.

До  речі, електропривід є більш досконалим у порівнянні з  ДВЗ. Достеменно відомо: на кожного киянина щорічно припадає не менше 100 кг важких металів і кіптяви. Основними забруднювачами атмосфери є автомобілі, що працюють на бензині, а в Києві їх понад 600 тис. Їх викиди складають близько 550 тис. тонн на рік. До цього слід додати близько 150 тис. транзитних автомобілів, що становить додатково близько 120 тис. тонн шкідливих викидів. А якою є статистика по всій Україні, ви замислювалися?

Головна ж перевага автокарів полягає, по-перше, у безпеці, що є вищою від машин з ДВЗ, по-друге, у більш дешевому обслуговуванні. Крім того, автокари мають високу надійність, перспективи розвитку, позаяк інженери вже досягли меж удосконалення традиційних двигунів. Про особливі відчуття драйву теж не слід забувати.

Отже, використання електромобілів в Україні слід розглядати через призму загального занепаду на ринку автопродажів, адже сьогодні дозволити собі купити новий автомобіль може лише 1-2% платоспроможного населення, в якого доходи не зменшилися через девальвацію національної валюти. Але скільки відсотків  захочуть купити електромобіль, не знає ніхто!

Враховуючи кількість електромобілів у нашій країні, не треба очікувати, що 2016 року вони посядуть гідне місце на автомобільному ринку. Однак законодавчі преференції - це знак постачальникам електрокарів, що їх будуть раді бачити на українському ринку. Коли між виробниками з'явиться конкуренція, в Україні миттєво почне розвиватися інфраструктура. (наприклад, якщо компанія «Tesla» заходить на ринок, то відразу будує заряджувальні станції, вкладаючи гроші в економіку держави, в якій буде продавати свої електромобілі.)

За оцінками дослідницької компанії «PikeResearch», до 2020 року частка електромобілів на світовому ринку сягне 7-9%, а до 2025 - 15-17%. За словами пана Вовка, директора департаменту маркетингу ТД "Ніко" (енергохолдинг ДТЕК підписав з компанією "ТД" Ніко "" (постачальник автомобілів «Mitsubishi») меморандум про постачання електромобілів «Mitsubishi iMiEV» і спільний розвиток ринку електромобілів), прогнозується, що в Україні до 2025 року обсяг продажів складе 10% ринку. Це близько 20 тис. шт. на суму понад $ 1 млрд. При цьому ринок повинний значно зрости, зазначає президент Всеукраїнської асоціації автомобільних імпортерів і дилерів Олег Назаренко. "Якщо ДТЕК закріпиться на ринку станцій для елетромобілів, обсяг продажів електроенергії компанії може зрости на $ 600-700 млн", - наголошує головний інвестстратег ФГ "Брокеркредитсервіс" Максим Шеїн. Він підкреслює, що обсяг продажів електроенергії Tepco в Японії завдяки розвитку електромобілів зросте 2020 року на $ 1,5 млрд, RWE в Німеччині на $ 880 млн, EdF у Великобританії на $ 650 млн. "Це з урахуванням того, що електромобілі складають лише 3-5 % ринку в цих країнах ", - відзначає експерт.

Отже, резюмуємо: ринок обов'язково стабілізується Ціни на паливо, певна річ, не знизяться, оскільки основну частку бензинового ринку ми отримуємо в якості імпорту за валюту. Газ, на який переходять багато власників автомобілів, теж постійно зростає в ціні. А ось електроенергії в нашій країні достатньо.

Хотілося б вірити, що позитивні тенденції розвитку ринку міських електрокарів не будуть зводитися до звичайної декларації намірів або бізнес-планів, а стануть точкою відліку для нового напряму вітчизняного авторинку й автопрому. Попри всі недоліки  в автокарів є майбутнє (як у технологічному, так і в економічному сенсі).

Список використаних джерел: