Стаття "Профілактична робота соціального педагога з асоціальною сім’єю, яка є чинником суїцидальної поведінки дітей підліткового віку"

А. С. Сидорова

ПРОФІЛАКТИЧНА РОБОТА СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА З АСОЦІАЛЬНОЮ СІМ’ЄЮ, ЯКА Є ЧИННИКОМ СУЇЦИДАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ ДІТЕЙ ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ

Майнове розшарування і соціальна нерівність, бідність і безробіття, маргіналізація і політичне відчуження широких верств населення, розпад сімейних і групових зв'язків – глибинні передумови формування неадекватних сімейних відносин [1].

Стан сімей в умовах соціально­економічної, політичної та культурної кризи в країні погіршився. Фінансова нестабільність — це ситуація, за якої функціонування економіки потенційно погіршується коливаннями цін, нездатністю фінансових інститутів виконувати свої договірні зобов’язання — часто супроводжується культурним та духовним зубожінням, призводить до розлучень, пияцтв, вживання наркотичних речовин, прояву делінквентної поведінки батьків та т.п., тобто набуває ярко виражену асоціальну спрямованість, діти в такій сім’ї стають бездоглядними [2].

Всі ці проблеми призводять до збільшення кількості підлітків із суїцидальною поведінкою. За даними психологів 62% самогубств підлітків пов'язано з проблемами в сім'ї, а також з черствістю і байдужістю близьких. Згідно з результатами соціально-психологічних досліджень проведені суїцидологами, 27,2 % дітей віком 10—17 років іноді втрачають бажання жити, 17,8 % — вважають, що нікому немає до них справ, 25,5 % — не завжди можуть розраховувати на допомогу близької людини, 51,9% — не стримуються в ситуації конфлікту [2].

Аналіз наукової літератури з обраної проблеми показав, що дослідженню факторів та умов розвитку суїцидальної поведінки серед підлітків та молоді присвячено роботи А. Амбрумова, Т. Каштанової, Г. Старшенбаума, І. Шелехової та ін.; самогубство та шляхи його попередження вивчали Ю. Александров, В. Войцех, В. Глушков та ін.; поняття “асоціальна сім’я” розкривали Н. Волкова, Т. Поясок, С. Сисоєва та ін.; В. Ларічева, О. Моховиков вивчали мотиви суїцидальних тенденцій підліткового віку; Є. Врона, Т. Мішина, Т. Самохіна та ін. проводили паралель між типами внутрішньосімейного спілкування та соціально-психологічною дезадаптацією дитини як основного детермінанта суїцидальної поведінки; у дослідженнях А. Амбрумовой, Л. Постовалова, В. Тихоненко та ін. висвітлювалися соціально-педагогічні та клініко-психологічні аспекти самогубств в сучасному суспільстві, а також розкривалися методи діагностики та заходи профілактики суїцидальної поведінки; характеристика функцій асоціальної сім’ї висвітлена І. Звєрєвою , А. Капською, В. Сорочинською та ін.

Однак, попри досить широкий спектр досліджених аспектів, протиріччя між науково-теоретичними та науково-методичними дослідженнями, що обумовлюються розбіжностями і автономністю досліджень та невідповідністю ступеня теоретичної розробленості до практичної доцільності виховної взаємодії, що спрямовані на попередження суїцидальної поведінки і зумовили вибір нашої статті, мета якої полягає у визначенні основних напрямів профілактичної  роботи соціального педагога з асоціальною сім’єю, яка є чинником суїцидальної поведінки дітей підліткового віку.

Н. Краснова та Л. Харченко вважають, що до асоціальних сімей відносяться ті, де батьки ведуть аморальний, протиправний спосіб життя; житлово­побутові умови не відповідають санітарно­гігієнічним нормам; вихованням дітей ніхто не займається, діти безпритульні, напівголодні, відстають у розвитку, потерпають від наруги батьків [3, 18].

За С. Сисоєвою та Т. Поясок асоціальною є сім’я, яка має негативну спрямованість до цінностей, інтересів суспільства, хоч зовнішньо у ній присутня гармонія стосунків. Діти ставляться зі зневагою до  своїх товаришів, до тих, хто знаходиться нижче їх соціального рівня [2].

Отже, асоціальні сім’ї – це сім’ї з асоціальною поведінкою, спосіб життя яких відхиляється від усталених норм суспільства, характеризується схильністю до алкоголізму, наркоманії та інших протиправних дій, вдаються до хуліганства як способу виживання, припускаються серйозних помилок у вихованні дітей. У таких умовах дитина набуває негативного життєвого досвіду, зазнає серйозних моральних та психологічних травм, що безумовно відображається на її розвитку, навчанні, самовираженні, реалізації себе як особистості  у суспільстві та взаємодії з оточуючими.

У науковій літературі підлітковий вік характеризується як кризовий. Цей період відтворює епоху хаосу, коли людина стикається з вимогами соціального життя, йому властивий ціла низка протиріч: надмірна активність призводить до виснаження; веселість змінюється зневірою; впевненість у собі переходить у сором'язливість і боязкість; егоїзм чергується з альтруїстичними, високими моральними прагненнями; пристрасть до спілкування змінюється замкнутістю; тонка чутливість переходить в апатію; жива допитливість в розумову байдужість; захоплення спостереженнями в нескінченні міркування. Тому особливе значення в цей період мають соціальні контакти підлітка зі значимим оточенням: сім'я, значимі дорослі і друзі. Можливі конфлікти з друзями, втрата близької людини або розлучення батьків є серйозною психотравмуючою ситуацією, яка тільки посилює вже існуючий внутрішній конфлікт і загострює відчуття самотності. Усвідомлення самотності супроводжується глибокими душевними переживаннями, що виражаються в різних емоційних станах похмурості, пригніченості, розгубленості, журбі, тривожності. Відбувається втрата інтересу до раніше привабливих видах діяльності, знижується загальна активність підлітка і часто переважає пригнічений, меланхолійний настрій [1].

Самогубства підлітків часто бувають пов'язані не стільки з прагненням померти, скільки з прагненням уникнути важких сімейних ситуацій і страхом перед ними. Дослідники,  які займалися вивченням сімей дітей-суїцидентів стверджують, що понад 92% випадків суїциду серед дітей підлітків спровоковані школою і несприятливою ситуацією в сім'ї або відсутність останньої  [1]. Неправильне одностороннє виховання в дусі максималізму також може бути причиною підвищеного ризику самогубства, особливо в тих випадках, коли у дітей відсутнє почуття, що батьки їх люблять. До скоєння самогубства дитини може призвести виховане батьками або оточуючими почуття провини, що виражається в тому, що дитина оцінює себе нижче інших, вважає себе «поганою», не має почуття самоповаги. У багатьох випадках суїцидальна поведінка розвивається у дітей, батьки яких (рідше матері) страждають алкоголізмом або іншими формами адиктивної поведінки.

Одним з мотивів суїциду у підлітковому віці є дисгармонія у взаємостосунках дитини з батьками, а саме: надмірна гіперопіка, як правило, з боку матері, особливо при наявності однієї дитини в сім’ї, відсутність теплих емоційних відносин у родині підлітка, хронічна фрустрація його вікових потреб і цінностей, скрутні ситуації та тривалі конфлікти поміж батьками, їх невротичність [1].

Суїцидальна поведінка – це відповідь на глибинні переживання, а вони пов'язані з тим, що насправді актуально. Чим молодша дитина, тим більшою мірою вона включена в життя сім'ї, тим більше своїм суїцидом вона «дебатує» саме з сім'єю.

Родини підлітків із суїцидальною поведінкою відрізняються підвищеною частотою психічних відхилень, нерозумінням дітей, байдужністю до них і частими покараннями. Нерідко підлітки із суїцидальними проявами почувають себе перевантаженими через завищені очікування батьків. Виявлений достовірний взаємозв'язок між суїцидальною поведінкою і фізичним або сексуальним насильством у родині [2].

Т. Мішина та Т. Самохіна узагальнили типологію суїцидогенних родинних факторів, визначивши 5 типів суїцидогенних сімей: зруйновану сім’ю (родину після розлучення); асоціальну сім’ю (родину з асоціальними моделями поведінки; сім’ю, в якій суїцид чи суїцидальну спробу скоїв хтось із батьків; сім’ю з патологічною взаємозалежністю батьків та дітей; сім’ю з  психопатологічними порушеннями її членів [4].

Класифікацію сімей, в яких можуть формуватися схильності то суїцидальних тенденцій запропонувала Л. Постовалова до яких віднесла: інтегровані та дезінтегровані сім’ї, гармонійні та дисгармонійні, корпоративні та альтруістичні, гнучкі та консервативні, авторитарні та демократичні. Вона вважає, що найбільша загроза виникнення суїцидогенних конфліктів існує перш за все у дезінтегрованих, дисгармонійних та корпоративних родинах. Навпаки, до сімей, які блокують формування суїцидальних тенденцій відносяться інтегровані, гармонійні та альтруїстичні сім’ї [4].

Сім'я і відносини в ній є найважливішими чинниками соціальної ситуації розвитку дитини. У науковій літературі визначено наступні чинники суїцидальної поведінки підлітків: 1) втрата близьких; 2) важке матеріальне становище сім'ї; 3) фізичне насильство і жорстоке поводження у сім'ї, хоча здебільшого підлітковий суїцид зумовлений віковими психологічними особливостями, серед яких домінують егоцентризм, негативізм, емоційна нестійкість, інфантилізм, а передумовами його   виступають: невміння підлітка розуміти та проявляти свої почуття, пояснювати свої переживання; особливість відчуття свого місця у світі: з одного боку – вже не дитина (переживає дорослі бажання), а з іншого –   індивід, який  залежить від сім'ї (яка, в свою чергу,  стає менш значимою, ніж однолітки); нестійкість самооцінки, неадекватне уявлення про власну компетентність; максималізм у оцінюванні себе та інших, нездатність прогнозувати наслідки своїх дій. [4].

Якщо конкретизувати негативні сімейні чинники, які впливають на суїцидальність підлітків і юнаків, то до їх числа належать: психічні відхилення у батьків, особливо афективні (депресії та інші душевні захворювання); зловживання алкоголем, наркоманія або інші види асоціальної поведінки у сім'ї; насилля у сім'ї (особливо фізичне та сексуальне); погані стосунки між членами сім'ї і нездатність продуктивного обговорення сімейних проблем; часті лайки між батьками, постійне емоційне напруження і високий рівень агресивності у сім'ї; часті переїзди, зміна місця проживання сім'ї; відсутність у батьків часу і недостатня увага до  дітей, нездатність підлітків протистояти  стресу та  негативному  впливові оточуючої дійсності [5].

Конфлікти, які провокують формування суїцидальності в дітей, виникають найчастіше у дезінтегрованих (у родині відсутня любов; поширена ворожість), дизгармонійних (позбавлені взаєморозуміння, взаємної толерантності)  і корпоративних (утворені за егоїстичними розрахунками і зобов’язаннями)  сім'ях. У них діти переживають дефіцит теплоти, доброзичливого спілкування, розуміння, підтримки, турботи; жорстокість, неприязнь, холодність, нехтування, відчуження; інколи – сексуальне насильство; свою непотрібність, обтяжливість для батьків, що зумовлює висновок, ніби батьки мріють їх позбутись, чекають їх смерті; перестановку ролей, коли не батьки емоційно, морально підтримують  дітей, а діти змушені підтримувати батьків; авторитарний тиск, спричинений нереально завищеними очікуваннями, вимогами до освіти, поведінки в побуті, досягнень дітей у спорті та ін.

Одним з основних завдань соціального педагога у роботі з підлітками, схильними до суїцидальної поведінки є профілактика, яка може здійснюватися в таких формах роботи: зняття психологічної напруги в психотравмуючій ситуації; зменшення емоційної залежності; формування компенсаторних механізмів поведінки; формування адекватного ставлення до життя та смерті [5].

Таким чином, можна виділити наступні стратегії роботи соціального педагога, практичного психолога під час суїцидальної інтервенції та наданні допомоги: визначення логіки суїцидальної поведінки; з'ясування оцінки ступеня ризику самогубства; налагодження емпатійного контакту;  проведення відкритої бесіди про бажання самогубства;  допомога суїциденту в усвідомленні життєвої перспективи тощо.

 Виявивши за результатами спостереження індикатори суїцидального ризику доцільно також провести діагностику підлітків, наприклад, за допомогою таких методик дослідження, як: «Карта ризику суїциду», «Діагностична анкета критичних ситуацій підлітків», Тест «Ваші суїцидальні схильності» З. Королева [5]. Вони дозволять виявити схильність підлітка до суїцидних реакцій. Використання методик на вивчення особистості підлітка дозволить вивчити ті його сторони, які можуть бути найбільш чутливими у кризових ситуаціях. До таких методик можна віднести, зокрема, «Патохарактерологічний діагностичний опитувальник (ПДО)» А. Лічко та Н. Іванова для виявлення типу акцентуації особистості у підлітків [2], «Фрустраційний тест» С. Розенцвейга для виявлення емоційних стереотипів реагування в стресових ситуаціях [1], методику «Прогноз» для виявлення нервово-психічної стійкості та ризику дезадаптації у ситуації стресу та ін.[5]

При профілактиці суїцидальної поведінки соціальному педагогу варто застосовувати такі методи, як навчання соціальним навичкам і вмінням подолання стресу, надання підліткам соціальної підтримки за допомогою включення сім'ї, школи, друзів; робота із сім'єю, рекомендації щодо перебудови сімейних відносин, стилю виховання; рекомендації вчителям про вибір індивідуального педагогічного стилю спілкування з певною дитиною і т. д. Може проводитися соціально-психологічний тренінг поведінки досягання, навичок пошуку соціальної підтримки, її сприйняття і надання, а також корисні індивідуальні та групові психокорекційні заняття з підвищення самооцінки, розвитку адекватного ставлення до власної особистості та емпатії; психолого-педагогічні семінари: «Емоційні розлади у дітей», «Чинники, що впливають на суїцидальну поведінку молоді», «Шляхи допомоги при потенційному суїциді».

Соціальному педагогу при проведенні профілактичної роботи необхідно також працювати з сім’єю підлітків. Стратегічними напрямами батьківської допомоги дітям із суїцидальним ризиком  є покращення взаємостосунків у сім'ї, підвищення самооцінки, самоповаги дитини, а також заходи з покращення міжособистісного спілкування у сім'ї. Усі ці заходи мають призвести до підвищення самоцінності особистості дитини. Необхідно виступати на батьківських зборах, батьківських університетах, де в узагальненому вигляді повідомляти дані, отримані  в результаті психолого-педагогічного дослідження, пропонувати рекомендації для поліпшення емоційного клімату в родині, розглядати шляхи профілактики та корекції дитячих емоційних розладів, профілактики самогубства тощо; на індивідуальні  консультації запрошуються батьки дітей з групи суїцидального ризику тощо [5].

Отже, щоб запобігти виникненню суїцидальної поведінки у дітей підліткового віку соціальному педагогу необхідно проводити  патронаж сімей, у яких проживають діти «групи ризику», використовувати прийоми сімейної психотерапії, надавати консультативну допомогу батькам; проводити психолого-педагогічні консиліуми чи спеціальні педради за участі батьків, бо вирішальна роль належить сім'ї, стосункам, які виникають всередині неї, тому соціальному педагогу та практичному психологу необхідно працювати з батьками, учити їх надавати допомогу дитині в гострій психотравмуючій ситуації, регуляції емоційних станів та допомогти покращити взаємостосунки у сім'ї, підвищити самооцінку, самоповагу дитини, а також використовувати заходи з покращення міжособистісного спілкування у сім'ї.

Для того, щоб сім’я не стала чинником суїцидальної поведінки серед дітей підліткового віку необхідно вживати заходи, які б допомогли упорядкувати життя дитини, організовувати життя в сім’ї так, щоб воно стало більш передбаченим, менш напруженим; батькам треба показувати дитині свою любов, підтверджувати свої почуття, щоб вона відчула, що її дійсно люблять, уникаючи істеричних форм їх прояву; підтримувати самостійні прагнення своєї дитини, бо шлях до підвищення самооцінки лежить через самостійність і власну успішну діяльність дитини; слід тактовно і розумно підтримувати всі ініціативи своєї дитини, спрямовані на підвищення самооцінки, особистісне зростання, фізичний розвиток, які посилюють успішність самостійної діяльності; соціальному педагогу необхідно поліпшувати розуміння в сім’ях (з’ясування особливостей ставлення батьків до підлітка, виховних впливів, які застосовуються в родині, а також аналіз сімейної ситуації очима самого підлітка, ступінь комфорту в родині);  необхідно формувати в дитини життєвих цінностей та цінності власного життя. Батькам слід завжди пам’ятати, що підліток рано чи пізно має стати незалежним від своєї сім'ї й однолітків, налагодити стосунки із протилежною статтю, підготувати себе до самостійного життя і праці, виробити власну життєву позицію.

Література:

 1. Дмитрова Л., Кіхтан Г. Причини та соціальні фактори суїцидальної поведінки підлітків [Електронний ресурс] — Режим доступу: http://visnyk-psp.kpi.ua/article/view/33886/30462  2. Желнина С. Суїцид як соціальна проблема суспільства [Електронний ресурс] — Режим доступу: http://ua-referat.com/Суїцид_як_соціальна_проблема_суспільства)    3. Краснова Н.П. Методика роботи соціального педагога: [навч. посіб. Для студ. пед. університетів] / Н.П. Краснова, Л.П. Харченко. – Ч. 2. – Луганськ, 2001. – 112 с.)   4. Кутова Т.В. Причини підліткових суїцидів [Електронний ресурс] — Режим доступу: file:///C:/Users/ПК/Desktop/Стаття%20Соціальна%20педагогіка/14.pdf )  5. Марухина І.В. Суїцидальна поведінка неповнолітніх: сутність, причини, профілактика. / І.В. Марухина, О.Б. Сагайдак — Суми, 2009.

Сидорова А. С. Профілактична робота соціального педагога з асоціальною сім’єю, яка є чинником суїцидальної поведінки дітей підліткового віку

У статті надано характеристика та типологія асоціальних сімей; проаналізовано особливості підліткового віку, причини та мотиви самогубств в основі  яких лежать психолого-педагогічні особливості підліткового віку; визначено негативні сімейні чинники, які впливають на суїцидальність підлітків; розкрито напрями, форми та методи профілактичної роботи соціального педагога з сім’ями, що є чинником суїцидальної поведінки підлітків.

Ключові слова: підліток, підлітковий суїцид, асоціальна сім’я, профілактична робота.

Сидорова А. С. Профилактическая работа социального педагога с асоциальным семьей, которая является фактором суицидального поведения детей подросткового возраста

В статье даны характеристика и типология асоциальных семей; проанализированы особенности подросткового возраста, причины и мотивы самоубийств в основе которых лежат психолого-педагогические особенности подросткового возраста; определены негативные семейные факторы, которые влияют на суицидальность подростков; раскрыто направления, формы и методы профилактической работы социального педагога с семьями, которые являются фактором суицидального поведения подростков.

Ключевые слова: подросток, подростковый суицид, асоциальная семья, профилактическая работа.

Sidorova A. S. Preventive work of social pedagogue with an asocial family, which is a factor of suicidal behavior in adolescent children

The article gives a description and typology of asocial families; the peculiarities of adolescence, causes and motives of suicides are analyzed in the basis of which psychological and pedagogical peculiarities of adolescence lie; The negative family factors influencing suicidal tendencies of adolescents are determined; The directions, forms and methods of preventive work of social pedagogue with families are revealed, which is a factor of suicidal behavior of adolescents.

Key words: teenager, adolescent suicide, an asocial family, preventive work

Відомості про автора

Сидорова Анастасія Сергіївна – студентка 3 курсу навчально-наукового Інституту педагогіки і психології спеціальності «Соціальна робота. Соціальна педагогіка. Практична психологія» ДЗ «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка», культорганізатор Старобільського районного Будинку творчості дітей та юнацтва Старобільської районної ради Луганської області.

Науковий керівник – Краснова Наталія Павліна, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри соціальної педагогіки Луганського національного університету імені Тараса Шевченка.

Домашня адреса: Луганська обл., Старобільський р-н, с. Підгорівка, вул. Лугова, буд. 56, моб. тел. 0509321647.