Стаття "Роль тренінгових технологій у формуванні життєвих компетентностей вихованців гуртків еколого-натуралістичного напряму"

Роль тренінгових технологій у формуванні життєвих

компетентностей вихованців гуртків

еколого-натуралістичного напряму

Автор:  Черниш Наталія, керівник гуртка-методист Центру еколого-натуралістичної творчості Білоцерківської міської ради

(09107, Україна, Київська область, м. Біла Церква, вул..Софії Русової, 3а)

Резюме

У статті йдеться про ефективність використання тренінгових технологій у формуванні життєвих компетентностей вихованців гуртків еколого-натуралістичного напряму закладів позашкільної освіти.

Вступ

Національна стратегія розвитку освіти в Україні на 2012–2021 роки передбачає «виховання молодого покоління, здатного гармонійно співіснувати з природою, раціонально використовувати і відтворювати її багатства, психологічно готового оберігати природу... Сталий розвиток є новим принципом людського спільного життя: майбутні покоління повинні мати ті ж самі ресурсні можливості, що мають і нині існуючі. Отже, суспільство висуває потребу у компетентній особистості, яка на основі самостійного критичного мислення і відповідальності буде готовою і здатною не лише визначати екологічні проблеми, знаходити раціональні шляхи вирішення їх, а й попереджати виникнення останніх».

У сучасних умовах розвитку позашкільної освіти необхідними є розроблення і впровадження нових підходів, що сприятимуть підвищенню її якості і доступності. Серед них важлива роль належить компетентнісному підходу, адже, компетентнісний підхід у позашкільній освіті ґрунтується на поєднанні теорії і практики і передбачає переосмислення вихованцями значення для них пізнавально-практичної і комунікативно-творчої діяльності в гуртках, що сприяє не лише оволодінню знаннями, уміннями та навичками, а й їх використанню для самовизначення у майбутньому, виконання різних соціальних ролей, розв’язання професійних і життєвих завдань[1].

Центр еколого-натуралістичної творчості Білоцерківської міської ради активно впроваджує інноваційні технології, при яких освітній процес стає наповнений активною взаємодією всіх його учасників. Це базується на співпраці та взаємонавчанні: керівник гуртка – вихованець, вихованець – вихованець. Керівник гуртка  спрямовує свою діяльність на пошук такого інструментарію, який, по-перше, задовольняв би потреби особистості, по-друге, відповідав сучасним вимогам освіти, по-третє, давав би ефективні результати. Ці важливі аспекти надихають на постійний пошук креативних винаходів педагогічних методів та прийомів. Саме тому, педагогічною знахідкою в системі освітнього  процесу Центру еколого-натуралістичної творчості Білоцерківської міської ради є тренінгові  технології, які сприяють формуванню життєвих компетентностей вихованців гуртків еколого-натуралістичного напряму.

Використання  означеної  інтерактивної   технології, на мою думку, забезпечує розвиток умінь вихованців організувати, спланувати та оцінити власну розумову та творчу діяльність (рефлексія, самоконтроль, взаємоконтроль); готовність вихованців до розв’язання ряду проблемних ситуацій у процесі колективної творчої діяльності; високу результативність у засвоєнні знань, формуванні умінь і навичок, розвиток критичного та креативного мислення, формування індивідуального стилю пізнавальної та творчої діяльності та розвиток комунікативних здібностей й вміння співпрацювати.

У своїй професійній діяльності застосовую тренінгові заняття, для   гуртківців різних вікових категорій. Діти молодшого шкільного віку пізнають таємниці води, повітря на тренінгах «Відома здавна рідина…», «Повітря навколо нас»; учні середнього шкільного віку екологічні проблеми вирішують під час тренінгів «Зелені лікарі», «Найкращий друг людини», «Ми – мудрі господарі природи», «Жити у злагоді з природою», «Світ навколо любові просить». А старшокласники розв’язують екологічні ситуації під час тренінгових занять «Сьогодні гра – відповідальність взавтра», «Природа просить порятунку!», «Сортуємо за ради майбутнього!».

Особливістю тренінгової діяльності в роботі керівника гуртка є те, що він володіє цікавою інформацією, знає вікову психологію та фізіологію та спонукає розвиток особистісних якостей та компетентностей гуртківців, який  спілкується з учасниками. 

   З власного досвіду зазначу, що учасники тренінгу (вихованці гуртків) проходять чотири етапи розвитку:

1. «Ми – вам» – відображення усвідомлених індивідуальних змін.
2. «Я – вам» – формується відповідальність.
3. «Я – ти» – близькість у групі.
4. «Я –я» – звернення до своєї унікальності.

На нашу думку, обрана  інтерактивна форма діяльності дає змогу активізувати процес самопізнання, розвинути і зміцнити впевненість у собі, навчити підлітків знімати фізичну та психологічну напругу. Тренінг, це перш за все, навчання, яке дає змогу систематизувати наявний в учасників екологічний досвід, усвідомити ступінь власної компетентності, побачити напрями особистісного розвитку. По друге, в основу тренінгу покладено групову взаємодію – інтеракцію, яка відповідає природному прагненню дітей до спілкування з однолітками. По третє, жива, доброзичлива атмосфера полегшує дитині, підлітку процес проходження індивідуалізації. Саме, тренінг дає змогу задіяти розум, почуття, емоції, здібності, адже, переслідує конкретні й прогнозовані цілі, які можуть бути досягнуті у відносно короткий термін.

Рефлексія, яка постійно відбувається під час тренінгу, є природним невід’ємним і  найважливішим компонентом інтерактивного навчання на занятті. Вона дає можливість тренеру і учасникам усвідомити чого вони навчились; оцінити власний рівень розуміння та засвоєння навчального матеріалу і спланувати чіткі, реальні кроки його подальшого опрацювання.

Отже, на завершення слід відмітити, що впровадження тренінгових технологій при реалізації компетентнісного підходу передбачає посилення практичної спрямованості освіти, формування в підростаючого покоління компетентностей, що допоможуть йому повноцінно само реалізуватися [3]. та допоможуть у подальшому  зробити життя успішним.

Використані літературні джерела:

1. Бех І.Д. Теоретико-прикладний сенс компетентнісного підходу у педагогіці. Виховання і культура. –2009. –№1–2 (17–18). – С. 5.

2. Биковська О. В. Реалізація компетентнісного підхіду в позашкільній освіті. Позашкільна освіта і виховання. – 2007. – №2. –С. 7–16.

 3. Вербицкий В.В. Формування у вихованців позашкільних навчальних закладів базових компетентностей. Монографія. –Харків «Друкарня Мадрид», – 2015. – 330.

4. Пустовіт Н. А. Оцінні параметри екологічної компетентності школярів .Освіта Донбасу. — . № 2. − 2007. − С. 33−37.

5.Тубельський О. Взаємодія вчителів у розробці компетентнісного підходу до змісту освіти, або Експериментальні педагогічні команди // Управління освітою. – 2004. – №17. – С.6–7.