Стаття "Розвиток читацької компетентності молодших школярів в контексті НУШ"

Шисель Алла Володимирівна

вчитель початкових класів

Комунальної установи

Сумська загальноосвітня школа I-III ступенів №22

 ім. Ігоря Гольченка Сумської міської ради

 

РОЗВИТОК ЧИТАЦЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ В КОНТЕКСТІ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ

 

Анотація. Статтю присвячено актуальній проблемі розвитку читацької компетентності учнів початкової школи.

Ключові слова: гра, вправи, розвиток, читання, початкова школа, молодші школярі, читацька компетентність

Постановка проблеми. Високий темп життя і мобільність змушують нас читати короткі тексти, інформаційні дайджести з дисплеїв смартфонів, планшетів, комп’ютерів. Навіть якщо ми й присвячуємо час літературі, то хіба що прослуховуванню аудіокниг дорогою додому або на роботу.

 В умовах інформаційної глобалізації ослаблення інтересу до читання - загальносвітова тенденція.  Відбувається не тільки відчуження молоді від книги, занепад загальної книжкової культури, але і втрата національних традицій книжності. Зростання числа «нечитачів», втрата інтересу до книги та читання у різних вікових та соціальних категорій вимагає пильної уваги.

 Чому так важливо говорити сьогодні про формування вмінь читати й осмислювати прочитане? Сучасний учень легше орієнтується в комп'ютері, аніж у текстовому форматі. Та все ж навички читання не втрачають актуальності, адже досі більшість інформації в соціальних мережах або текстова, або супроводжується текстом. Якщо запитати учня, чи вміє він читати, це викличе з його боку, принаймні, здивування. Але якщо казати не про вміння складати літери у слова, а про сприйняття, осмислення та усвідомлення прочитаного, тоді, мабуть, виявиться, що для багатьох учнів проблема читання є дуже актуальною.

 Великий Гете казав, що він усе своє життя вчився читати, але так і не опанував це мистецтво повністю. Що він мав на увазі? Звичайно, йдеться про розуміння прочитаного.

 Формування читача, розвиток читацької компетентності молодшого школяра є актуальною педагогічною проблемою, оскільки в умовах розвитку інформаційних технологій помітним є згасання інтересу учнів до художнього слова, що негативно позначається на їхньому подальшому житті. Сучасне завдання школи – формування у школярів не лише знань, вмінь та навичок, а багатофункціональних, надпредметних, базових компетентностей. Нова українська школа – це ключова реформа Міністерства освіти і науки. Найважливішими цілями освіти сьогодення є розвиток в учнів самостійності та здатності до самоорганізації; вміння відстоювати свої права, формування високого рівня правової культури; готовність до співпраці, розвиток здатності до творчої діяльності, толерантність, терпимість до чужої думки, вміння вести діалог, шукати і знаходити змістові компроміси; ініціатива, вміння кооперуватися з іншими, робота в групі і спільне навчання, вміння оцінювати явища, вміти порозумітися з іншими і переконувати, вміння розв'язувати проблеми, планувати, самостійно вчитися, а отже здобувати і опрацьовувати інформацію. Тому актуальним стає питання розвитку  читацької компетентності учнів початкової школи.

 Читацька компетентність - це не лише навичка власне читання, а уміння та навички, знання й цінності, завдяки яким людина може шукати інформацію для вирішення пізнавальних завдань. Читання є передумовою успішного життєвого поступу особистості.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Аналіз сучасної психолого-педагогічної літератури останніх десятиліть показує, що термін «читацька компетентність» не знаходить змістовно однозначного визначення. Існують різні підходи до розуміння цієї категорії, водночас більшість дослідників підкреслюють у її змісті особистісне і діяльнісне спрямування.

 У дидактичних і психологічних дослідженнях українських вчених (О.Я.Савченко, Н.В.Чепелєва) читацька компетентність розглядаєтся як базова складова пізнавальної і комунікативної компетентностей.

 За визначенням О.Я.Савченко – це інтегроване особистісно-діяльнісне утворення, що є результатом взаємодії знань, умінь, ціннісних ставлень, що набувається у процесі реалізації змісту літературного читання.

 На думку Н.В.Чепелєвої, сутнісну ознаку цієї категорії становить «комплекс особистісних та інтелектуальних якостей читача, які дозволяють йому ефективно взаємодіяти з текстом, адекватно розуміти твір, вступаючи в діалог з автором, оцінюючи прочитане, виражаючи своє ставлення до нього.

   Дослідники Н.Сметаннікова, Т.Разуваєва, Н.Колганова розглядають читацьку компетентність як сукупну інтегративну особистісну якість, що містить як розвивальну, так і діяльнісну складові. Розвивальний аспект характеризується розвитком мислительних операцій і механізмів читання, розвитком особистісних якостей школярів, їхньої емоційно-чуттєвої сфери. Діяльнісна складова формується в освітньому процесі відповідно до завдань кожного навчального ступеня, ґрунтується на міжпредметних знаннях і здійснюється з допомогою багатьох умінь і стратегій читання – цілепокладання, пошуку й аналізу інформації, розуміння й інтерпретації тексту, оцінювання й формування суджень про текст та ін.

 Формування читацької компетентності молодшого школяра досліджували багато вчених. Літературознавчою основою дослідження є праці О. Потебні, І. Франка, О. Білецького, М. Бахтіна, Ю. Лотмана.

Мета статті – висвітлення практичних аспектів розвитку читацької компетентності в учнів початкової школи, оскільки саме робота з книгою є передумовою інтелектуального та духовного зростання учня.

Виклад основного змісту. Метою початкової освіти є всебічний розвиток особистості дитини відповідно до її вікових та індивідуальних психофізіологічних особливостей  і пізнавальних потреб, формування загальнокультурних і морально-етичних цінностей, оволодіння ключовими і предметними компетентностями та наскрізними вміннями, необхідними життєвими і соціальними навичками, що забезпечують її готовність до життя в демократичному й інформаційному суспільстві, продовження навчання в основній школі.

  Початковій школі належить вирішальна роль у навчанні, вихованні та розвитку особистості. Саме від умінь і навичок читати, запитувати й відповідати, розповідати, переказувати почуте й прочитане, висловлювати свої думки усно й письмово залежатимуть успіхи школярів в оволодінні знаннями з усіх інших предметів, зростання загального розвитку, культурного рівня, кругозору.

  Читацька компетентність не входить до переліку ключових компетентностей, визначених Законом України «Про освіту», але вона є складником інших ключових компетентностей, а саме: «вільне володіння українською мовою», «спілкування рідною та іноземними мовами», «навчання впродовж життя» та інших, де взаємодія з текстовим матеріалом є критично важливою. Крім того, читацька компетентність може розглядатися як предметна компетентність.

 У провідних освітніх документах нашої країни – Державному стандарті початкової освіти, Державному стандарті базової середньої освіти – термін «читацька компетентність» не вживається, але використаний термін «читання з розумінням» як назва наскрізного вміння, яке є складником усіх ключових компетентностей. Варто зазначити, що поняття «читання з розумінням», яке зазначене в переліку наскрізних вмінь, не отримало чіткого визначення. Це, безумовно, ускладнює для вчителів початкової школи пошук методів і прийомів для забезпечення допомоги учням у розвитку й удосконаленні цього вміння.

 Читацьку компетентність у системі початкового навчання доцільно розглядати як предметну. Як уже зазначалося, предметну компетентність ми розуміємо як особистісне утворення, що інтегрує відповідно до вимог певного предмета, знання, уміння й навички, особистий досвід, ставлення до процесу і результату.

 Передумовами оволодіння читацькою компетентністю є достатньо сформована навичка читання молодшого школяра, спеціальні здібності та інтерес до читання літературних творів.

 Нова українська школа надає широкі можливості вчителю застосовувати різні методи, прийоми,  стратегії, форми, засоби для розвитку читацької компетентності молодших школярів, в тому числі застосовуючи й інформаційно-цифрові технології. Засвоєння практичних навичок читання для учнів буде жвавим, цікавим і результативним.

 Необхідність у читанні формується поступово і пов’язана з емоційним, естетичним впливом літератури як виду мистецтва, з її інформаційним потенціалом (можливість відкриття нової інформації для читача).

 Як же розвивати читацьку компетентність молодших школярів?

 Відомий методист Вашуленко М.С. у добукварний та на початку букварного періоду пропонує цілу низку синтетичних звукових вправ для першокласників.

1. Утворити склади (злиття приголосного з голосним) з таких двох звуків: [л], [а]-ла, [з’],  [і] – зі, [н’], [о] – ньо і т.д.

2. Утворити склади із трьох заданих звуків і вимовити їх злито: [к], [р], [и] – кри; [н’], [і] [с] – ніс тощо. Треба взяти до уваги, що утворювані склади мають бути частинами реальних слів, тому наступним завданням після утворення кожного складу є добір різних слів із цим складом: «кри» – крило, крилатий, крига, крижина, криниця та ін.

3. Утворити всі можливі склади з поданим приголосними [д], [д’]: да, до, ду, де, ди, а також дя, дьо, дю, дє, ді.

4. До назви почутого складу дібрати подібний, але з м’яким приголосним: на (ня), си (сі); до названого складу з м’яким приголосним дібрати склад з твердим приголосним: дю (ду), дзьо (дзо).

5. Утворити обернені склади з голосним звуком [о] та різними приголосними: он, ось, ож, оць.

6. До поданих звуків ще один у кінці, на початку або в середині, щоб вийшло слово чи інше слово: кра (н, б), сон (слон), лас (клас).

7. Комбінаторна вправа: із тих самих звуків слова утворити нове слово (сир – рис, вікно – вінок, гори - роги).

 Синтетичні вправи, завдання в цікавій, логічно навантаженій формі слугують підготовкою до свідомого читання учнями слів, словосполучень, речень, текстів.

 Доцільним є  вивчення  досвіду роботи вчителів-практиків, які в своїй роботі використовують такі навчальні вправи, які вдосконалюють навички швидкого читання. Зокрема, вчитель початкових класів Снігуренко Т.І. пропонує такі ігри для колективної та індивідуальної форм роботи.

Для колективної форми роботи (хорове читання)

Гра «Дощик»

 Діти читають хором:

- накрапає дощ (тихо);

- дощ пускається сильніше (голосніше);

- злива (голосно);

- дощ слабшає (тихіше);

- дощ перестав (читання припиняється).

Гра «Хвилі»

 Ця гра схожа на попередню, але дещо відрізняється. Діти починають читати пошепки, потім за сигналом вчителя тихо, голосніше, голосно і навпаки, аж до мовчазного читання. Текст читається так, як хвиля прибивається до берега і відходить від нього.

Гра «Бджілки»

 Напівголосне читання учнями тексту, кожен у своєму темпі.

Гра «Рибки»

 Мовчазне читання учнями тексту, кожен – у своєму темпі, при цьому діти можуть ворушити губами.

Гра «Губи на замку»

Те саме мовчазне читання, але ворушити губами заборонено.

Гра «Луна»

     Вчитель (або сильний учень) читає текст голосно, а учні – трохи тихіше (як луна) хором. Можна читати кілька разів, з прискоренням темпу.

Гра «Засічка – кидок»

 За командою «Кидок» всі діти починають читати напівголосно текст. За командою «Засічка» - зупиняються і олівцем відмічають останнє прочитане ними слово. Цей самий текст таким же чином читають ще раз (але не більше трьох разів). При повторному читанні діти переконуються, що прочитали більший

обсяг – «засічка» поставлена вже далі. Це доводить їм необхідність багаторазового читання тексту, бо з кожним разом результати покращуються.

Індивідуальні форми роботи (індивідуальне читання)

Гра «Слідопити»

 Знайти відповідь на запитання словами тексту (вибіркове читання).

Вчитель або учень читає початок (або кінець) речення, решта учнів повинні відшукати кінець (або початок) цього речення і прочитати.

Гра «Сніжинка» (Залежно від пори року – «Квіточка», «Листочок»

 Читає той учень, на парту якого впала сніжинка (квіточка, листочок).

Гра «Не перерви ланцюжок»

     Діти один за одним читають по одному реченню (можна по одному слову, строфі) текст. Усі мають слідкувати, щоб ланцюжок не перервався.

Гра «Актори»

     За завданням вчителя прочитати здивовано, байдуже, захоплено, роздратовано, злякано, зацікавлено, лагідно і т.д.

Гра «Диктор телебачення»

     Читати текст, періодично відриваючи погляд, щоб подивитися на глядачів.

Гра «Хто краще»

  Конкурсне читання вірша, оповідання. Читання в парах.

Гра «Буксир»

     Спочатку веде вчитель, беручи на буксир весь клас. Тоді діти в парах. Сильніший» учень читає на одне слово швидше. «слабший» товариш намагається наздогнати першого.

Гра «Вовк і Заєць»

     У грі беруть участь двоє дітей. Один учень виконуватиме роль  «вовка», другий – «зайця» (можна одягнути маски). Заєць читає перший рядок і продовжує читати далі. Вовк починає читати тоді, коли Заєць прочитав перший рядок, і читає так, щоб наздогнати у читанні Зайця. Діти слідкують за ними. Якщо Вовк наздожене Зайця, то діти плещуть у долоні.

Гра «Незнайко»

     Учитель читає текст навмисне змінюючи деякі слова. Учні повинні уважно слідкувати і виправити помилки та прочитати слова, надруковані у підручнику.

Гра «Фотограф»

     Учитель показує початок речення написаний на смужці паперу. Учні повинні за маленький проміжок часу прочитати те, що на смужці, «сфотографувати» очима, знайти кінець рядочка у підручнику і прочитати.

Гра «Що зайве?»

 З поданих слів обрати зайве і пояснити свій вибір: кіт, ромашка, заєць, слон.

 Індивідуальне, хорове, ланцюжкове, вибіркове читання, читання в особах, робота з чистомовками, скоромовками, загадками, лічилками, віршування, створення казок, усмішок (за аналогією)  також є ефективними формами активізації учнівської діяльності на уроці і розвивають читацьку компетентність.

 Такі інтерактивні вправи, як «Сенкан», «Метод Прес», «Мозкова атака», «Гронування», «Кубування» і та ін. широко використовуються у практиці вчителів і займають почесне місце серед інших прийомів. Варті уваги й інноваційні вправи, які можна використовувати в початковій школі. Вони сприяють розвитку не тільки читацької, а й комунікативної компетентностей та критичного мислення учнів.  Розглянемо деякі з них.

Стратегія «Взаємні запитання». Текст або матеріал для вивчення поділить на логічно завершені частини. Учні вголос читають за цілими частинами, ставлять самі запитання: один одному в групі; один одному в парах; одна пара (група) інший.

Спрямоване слухання та обмірковування. Учні слухають твір, який їм читає вчитель, і роблять припущення стосовно того, про що буде йти мова в тексті далі. Учитель просить школярів час від часу звіряти свої припущення з текстом твору і висловлювати нові припущення.

Спрямоване читання. Метод дозволяє спрямовувати учнів при самостійному читанні («про себе») за допомогою запитань рівня розуміння. Читаючи твір по кілька абзаців, учні шукають відповіді на поставлені запитання. Читання відбувається із зупинками та обговоренням прочитаного.

Дошка запитань. Місце, де учні записують свої запитання щодо прочитаного твору.

Залиште останнє слово за мною. Метод обговорення, при якому учні по черзі коментують ту цитату, яку вони вибрали в тексті.

ЗХД: “Знаю – хочу дізнатися - дізнався”

«Порушена послідовність». Учням пропонується кілька речень з тексту,

записаних у порушеній послідовності. Учні об`єднуються в групи. Кожна група повинна запропонувати свою послідовність поданих речень. Результат фіксується на дошці або окремих аркушах паперу. Далі текст читають, перевіряють і обговорюють.

 “Читання в парах”. Ефективний метод, коли текст складний для розуміння або

перевантажений фактичним матеріалом. Доповідач читає текст першого абзацу вголос, узагальнює зміст (своїми словами передає основну ідею). Респондент уважно слухає доповідача, ставить доповідачу два запитання, які прояснюють зміст прослуханого тексту.  Під час подальшої роботи змінюються ролями.

 Ромашка Блума.  «Ромашка» складається з шести пелюсток, кожна з яких містить певний тип запитання. Таким чином, шість пелюсток – шість запитань:

1. Знаннєві (прості) запитання – запитання, відповідаючи на які, потрібно назвати якісь факти, згадати і відтворити певну інформацію: “Що?”, “Коли?”, “Де?”, “Як?”.

2. Уточнюючі запитання (на розуміння). Такі запитання зазвичай починаються зі слів: “Тобто ти кажеш, що …?”, “Якщо я правильно зрозумів, то …?”, “Я можу помилятися, але, по-моєму, ви сказали про …?”. Мета цих запитань – дати учневі можливості для зворотного зв’язку щодо того, що тільки що сказано вчителем (або написано у тексті). Іноді їх ставлять з метою перевірки сприйняття учнями інформації, яка є у повідомленні.

3. Практичні запитання. Цей тип запитання спрямований на встановлення взаємозв’язку між теорією і практикою: “Як можна застосувати …?”, Що можна зробити з …? “,” Де ви в звичайному житті можете спостерігати …? “,” Як би ви були на місці героя оповідання? “.

4. Інтерпретаційні (синтезуючі) запитання. Зазвичай починаються зі слова “чому?” і спрямовані на встановлення причинно-наслідкових зв’язків. “Чому листя на деревах восени жовтіють?”. Якщо відповідь на це запитання відома, воно з інтерпретаційного “перетворюється” на знаннєве. Отже, цей тип питання спрацьовує «тоді, коли у відповіді присутній елемент самостійності».

5. Оціночні запитання. Ці запитання спрямовані на з’ясування критеріїв оцінки тих чи інших подій, явищ, фактів. “Чому щось добре, а що погано?”, “Чим один урок відрізняється від іншого?”, “Як ви ставитеся до вчинку головного героя?” і т.д.

6. Творчі запитання. Цей тип запитання найчастіше містить частку “б”, елементи умовності, припущення, прогнозу: “Що змінилося б …”, “Що буде, якщо …?”, “Як ви думаєте, як буде розвиватися сюжет в оповіданні після …? “.

 Як варіант, організація роботи за цим методом передбачає, наприклад, наступне:

Крок 1. Вчитель готує «ромашку» з кількістю пелюсток згідно з кількістю учнів/пар/груп, які будуть формулювати запитання.

Крок 2. Учням пропонується обрати одну з пелюсток і сформулювати запитання саме того типу, який вказано на пелюстці, до тексту, з яким працюємо на уроці.

Крок 3. Складається список запитань, на які учні мають знайти відповіді, працюючи на уроці.

 На «пелюстках ромашки» варто підготувати запитальні слова/вирази:

● «Хто…?» «Що…?»

● «Якщо я правильно зрозумів/ла, …?»

● «Як би ви були на місці героя оповідання, …?»

● «Чому…?»

● «Що б змінилося, якби…?»

● «Чи правильно …?»

Методика «Щоденні 5», яка  складається з п’яти видів діяльності: «Письмо для себе», «Читання для себе», «Читання для когось», «Робота зі словами» і «Слухання».

 Стратегія «Поетичне віконце». Це таблиця у вигляді віконця з 4 частин, яка допомагає здійснити літературний аналіз поезії. У частинах віконечка записують тему і основну думку, вірша,  виписують  художні  засоби,  занотовують висновки  та  малюють власні  асоціації,  які виникали під час читання поезії.

 Використання вчителем таких методик критичного мислення забезпечує позитивні зміни в учнів: виникає прагнення краще зрозуміти інформацію,  розвивається пошукова спрямованість мислення, підвищується інтерес до навчання. Деякі прийоми («Карта персонажів», «Піраміда твору», «Поетичне віконце» та ін.)  допомагають  опрацювати,  проаналізувати, структурувати  і  зобразити  графічно багато  інформації,  розвиваючи  при цьому критичне мислення.

 Важливим  є  вдумливе  читання,  яке  спонукає учнів уважно працювати з текстами та осмислювати їх. Ефективні методи  формування вдумливого читання – це кероване читання або ж читання з передбаченнями,  читання  із зупинками,  читання  з  маркуванням  тощо.  Такі  прийоми  спонукають  дітей  усвідомлено сприймати текст, виділяти в ньому відоме, невідоме, цікаве, дають можливість зрозуміти логіку тексту;  побачити  головне.

 «Нова українська школа відходить від «читання заради читання». Зусилля  вчителів і батьків треба спрямувати на те, щоб дитина розуміла прочитане, могла оцінити якість і достовірність інформації, переказати її, висловити своє ставлення. Існує безліч  варіантів і способів зацікавити дитину. Але головне – вона має бачити книжку в руках дорослих. Якщо батьки ніколи не читають, а домашня бібліотечка обмежується казкою «Івасик-Телесик», то прищепити дитині любов до читання буде важко», - Марина Банник, сертифікована тренерка НУШ і вчителька початкових класів з міста Лисичанськ (Луганська область).

 У методичному аспекті читацька компетентність молодшого школяра – це володіння комплексом читацьких знань, умінь і навичок, ціннісних ставлень учнів, які надають можливість учневі свідомо здійснювати пошук книг, відбір інформації для вирішення навчально-пізнавальних завдань і виявляються у процесі сформованості повноцінної навички читання, розуміння текстів різних жанрів, обізнаності з колом читання (доступного дітям цього віку), сформованості особистісних ціннісних суджень щодо прочитаного.

 У широкому значенні – читацьку компетентність молодшого школяра можна розглядати як комплексну характеристику особистості, яка вбирає в себе результати попереднього психічного розвитку, володіє достатньо сформованою навичкою читання, читацькими вміннями та навичками; має здатність до читацької самостійності, самооцінки, самоконтролю, творчого розв’язання літературних завдань; сформованість інтелектуальних операцій для повноцінного сприймання й осмислення твору, творчих літературних здібностей.

Висновки. Отже, розвиток читацької компетентності в учнів початкової школи є основою освіти і самоосвіти кожної людини. І ставлення до нього з перших днів шкільного життя є індикатором ставлення до всього навчального процесу. Завдання учителя початкових класів в умовах НУШ не тільки навчити свідомо, правильно, виразно читати, розуміти, аналізувати твори, але і формувати у дітей соціальні, морально-етичні цінності через художні образи літературних творів; розвивати мовлення учнів; формувати уміння створювати власні висловлювання за змістом прочитаного (прослуханого); розвивати творчу літературну діяльність школярів; формувати у них навички самостійної роботи з різними типами і видами дитячих книжок; уміння здійснювати пошук, відбір інформації для вирішення навчально-пізнавальних завдань.

 Комплексне і систематичне використання зазначених освітніх технологій, методик, методичних прийомів, стратегій дають прогнозований результат. Якщо учні свідомо, виразно, швидко читають, переказують прочитане, будують усні і письмові висловлювання, складають текст, в процесі обговорення прочитаного беруть участь у діалозі, вміють ставити запитання, вміло висловлювати свої думки, робити оцінні судження, працювати з книжкою, то можна вважати , що мета досягнута.

 Читання має приносити задоволення. Навички читання в молодшому шкільному віці формуються з різною швидкістю та інтенсивністю. Всі розуміють, що головне в розвитку читацьких навичок – це практика.

 Рівень сформованості читацької компетентності свідчитиме про готовність випускника початкової школи до повноцінного сприйняття складніших за художньою формою і змістом літературних творів, засвоєння літературознавчих термінів в основній школі.

Список використаних джерел

1. https://roippo.org.ua/upload/iblock/b76/mater_ali-sem_naru-_1_.pdf

2. https://www.pedrada.com.ua/article/1192-formuvannya-chitatsko-kompetentnost-       uchnv-pochatkovo-shkoli

3. http://conf.kubg.edu.ua/index.php/courses/ksdpounush/paper/viewFile/385/381

4.https://www.researchgate.net/publication/357770658_METHODOLOGICAL_FEATURES_OF_FORMATION_OF_THE_CULTURE_OF_CRITICAL_THINKING_OF_PRIMARY_SCHOOLCHILDREN

5. Сарапулова Є. Швидкочитання для першокласників. – Початкова школа. – 1993. – № 2. – С. 12.

6. Вашуленко М.С. Нова українська школа: методика навчання інтегрованого курсу «Українська мова» у 1-2 класах закладів загальної середньої освіти на засадах компетентнісного підходу: навч.-метод. посіб./ М.С.Вашуленко. – К.: Видавничий дім «Освіта», 2019. – 192с.

7. Старагіна І.П. Нова українська школа: розвиток читацької компетентності в учнів початкової школи в системі інтегрованого навчання: навчально-методичний посібник/ Старагіна І.П., Терещенко В.М., Панченков А.О. – Харків: Соняшник, 2020. – 176с., іл.

8. Вашуленко О.В. Читацька компетентність молодшого школяра:

теоретичний аспект / О.В.Вашуленко // Початкова школа. 2011 – № 1. – С. 48-50.