Стаття "Розвиток пізнавальної самостійностіучнів закладів професійної (професійно-технічної) освіти

Про матеріал

У науковій роботі представлено теоретичні аспекти дослідження проблеми формування пізнавальної самостійності учнів ЗП(ПТ)О, а саме: визначено особливості феномену пізнавальної самостійності учнів ЗП(ПТ)О; Визначено психолого-педагогічні умови, які сприяють розвитку пізнавальної самостійності учнів ЗП(ПТ)О. Охарактеризовано квазіпрофесійну діяльність як одну із умов розвитку пізнавальної самостійності учнів ЗП(ПТ)О. Окрім того, визначено критерії оцінювання, рівні розвиненості пізнавальної самостійності в учнів ЗП(ПТ)О, методичне забезпечення для виявлення рівня розвиненості пізнавальної самостійності; проведено діагностичне дослідження та проаналізовано його результати. Розроблено методичні рекомендації та комплекс тренінгових занять з використанням квазіпрофесійних завдань, спрямованих на розвиток пізнавальної самостійності учнів ЗП(ПТ)О.

Перегляд файлу

РОЗВИТОК ПІЗНАВАЛЬНОЇ САМОСТІЙНОСТІ В УЧНІВ ЗАКЛАДІВ ПРОФЕСІЙНОЇ (ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ) ОСВІТИ

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ ПІЗНАВАЛЬНОЇ САМОСТІЙНОСТІ УЧНІВ ЗАКЛАДІВ ПРОФЕСІЙНОЇ (ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ) ОСВІТИ

1.1 Характеристика феномену пізнавальної самостійності учнів ЗП(ПТ)О

1.2 Психолого-педагогічні умови розвитку пізнавальної самостійності в учнів закладів професійної (професійно-технічної) освіти

1.3 Квазіпрофесійна діяльність як одна із умов розвитку пізнавальної самостійності учнів ЗП(ПТ)О

РОЗДІЛ 2

ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ РОЗВИТКУ ПІЗНАВАЛЬНОЇ САМОСТІЙНОСТІ УЧНІВ ЗАКЛАДІВ ПРОФЕСІЙНОЇ (ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ) ОСВІТИ

2.1 Критерії оцінювання та рівні розвиненості пізнавальної самостійності в учнів закладів професійної (професійно-технічної) освіти

2.2 Аналіз результатів дослідження

ВСТУП

На сьогодні проблема розвитку пізнавальної самостійності майбутніх кваліфікованих робітників посідає одне з центральних місць у сучасній освіті, оскільки пізнавальна самостійність є одним із найбільш значущих чинників розвитку особистості.

Підготовка висококваліфікованих фахівців, здатних до компетентної й відповідальної діяльності за своїм фахом, неможлива без розвитку пізнавальної самостійності, створення умов для її ефективного самокерування.

Перед психологічною наукою постають питання розробки нових методів та технологій, які сприяли б розвитку готовності учнів до самостійного здобуття нових знань на різних етапах професійного становлення, а також суттєвого підвищення результативності їх пізнавальної діяльності. Отже, необхідною професійно важливою якістю майбутніх кваліфікованих робітників ЗП(ПТ)О є саме пізнавальна самостійність.

Нині серед учнів спостерігається недостатня сформованість пізнавальної самостійності. Тому розвиток пізнавальної самостійності в учнів закладів професійної (професійно-технічної) освіти є однією з актуальних проблем сучасної освіти.

Проблемою пізнавальної самостійності займались багато науковців у своїх працях. Значний внесок дослідження цих проблем зробили: (О. М. Леонтьєв, В. І. Андрєєв, Г. І. Щукіна, Л. С. Виготський, М. О. Данилов, М. Ф Шустваль, С. Л. Рубинштейн, та ін.) вони представили традиційний погляд на пізнавальну самостійність та розмежували поняття «пізнавальна самостійність», «пізнавальна активність» та «пізнавальна діяльність».

Проте, незважаючи на значну увагу дослідників до цієї проблеми, психолого-педагогічні аспекти розвитку пізнавальної самостійності майбутніх кваліфікованих робітників закладів професійної (професійно-технічної) освіти залишаються недостатньо вивченими. Окрім того, залишається актуальною для вивчення проблема впливу педагогів на розвиток пізнавальної самостійності майбутніх кваліфікованих робітників.

Актуальність проблеми та перспективи її розвитку зумовили вибір нашої теми дослідження: «РОЗВИТОК ПІЗНАВАЛЬНОЇ САМОСТІЙНОСТІ В УЧНІВ ЗАКЛАДІВ ПРОФЕСІЙНОЇ (ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ) ОСВІТИ».

Об’єктом дослідження є пізнавальна самостійність учнів

Предметом дослідження є особливості розвитку пізнавальної самостійності майбутніх кваліфікованих робітників.

Мета дослідження – теоретично обґрунтувати та емпірично дослідити особливості розвитку пізнавальної самостійності майбутніх кваліфікованих робітників; розробити методичні рекомендації викладачам задля підвищення пізнавальної самостійності в учнів.

Гіпотеза дослідження: ми припускаємо, що мотивація учнів та впровадження квазіпрофесійної діяльності у навчально-виробничий процес впливатиме на рівень розвиненості пізнавальної самостійності майбутніх кваліфікованих робітників.

Відповідно до мети та гіпотези дослідження нами було визначено такі завдання:

1. Вивчити та обґрунтувати стан дослідження феномену пізнавальної самостійності учнів ЗП(ПТ)О в психолого-педагогічній літературі.

2. Визначити психолого-педагогічні умови, які сприяють розвитку пізнавальної самостійності учнів ЗП(ПТ)О.

3. Охарактеризувати квазіпрофесійну діяльність як одну із умов розвитку пізнавальної самостійності учнів ЗП(ПТ)О

4. Провести емпіричне дослідження розвиненості пізнавальної самостійності учнів ЗП(ПТ)О.

5. Надати методичні рекомендації викладачеві щодо розвитку пізнавальної самостійності в учнів закладів професійної (професійно-технічної) освіти.

Методи дослідження. Для перевірки правильності нашого дослідження ми використали:

теоретичні методи дослідження (науковий аналіз психологічних першоджерел, узагальнення та систематизація даних);
емпіричні методи дослідження (спостереження, бесіда тестування, аналіз результатів);
статистичні методи дослідження (кореляційний аналіз результатів).

Для досягнення цілей дослідження нами було застосовано такі методики: «Вивчення мотивації навчання у виші» (Т. Ільїна, модифікація автора); «Діагностика особистості на мотивацію до успіху» (Т. Елерс, модифікація автора); «Вивчення пізнавальної активності учнів» (Б. К. Пашнєв, модифікація автора); «16 – факторний особистісний опитувальник» (Р. Кеттелл, модифікація автора).

РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ ПІЗНАВАЛЬНОЇ САМОСТІЙНОСТІ УЧНІВ ЗАКЛАДІВ ПРОФЕСІЙНОЇ (ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ) ОСВІТИ

1.1 Характеристика феномену пізнавальної самостійності учнів ЗП(ПТ)О

На сьогодні до найбільш актуальних проблем сучасної психолого-педагогічної науки й практики належить проблема пізнавальної самостійності учнів.

Найважливішим завданням професійної підготовки учнів у закладах професійної (професійно-технічної) освіти є розвиток самостійного мислення, виховання в учнів любові до своєї майбутньої професії, пошуку творчого підходу до вирішення завдань, виховання відповідального ставлення до справи, самовдосконалення знань, умінь і навичок.

Як зазначав К. Д. Ушинський, «cлід постійно пам’ятати, що треба передавати учневі не тільки ті чи інші знання, але й розвивати в ньому бажання й здатність самостійно, без педагога, засвоювати нові знання» [48, с.500].

Поняття «пізнавальна самостійність» розглядається у працях багатьох науковців. У сучасних теоріях пізнавальна самостійність розглядається з різних методологічних позицій.

Так на думку О. Я. Савченко, «пізнавальна самостійність учня визначається як сформованість прагнення й уміння пізнавати в процесі цілеспрямованого пошуку» [39].

Вивчаючи особливості формування пізнавальної самостійності студентів-математиків, А. Є. Абилкасимова визначає пізнавальну самостійність як багатоаспектну особову освіту, що характеризується проявом саморегуляції пізнавальної діяльності, і є результатом емоційного, пізнавального та вольового процесів; синтезом пізнавального мотиву й способів самостійної поведінки; стійким відношенням до пізнання [2].

Досліджуючи особливості проблемного навчання, М. І. Махмутов визнає, що «пізнавальна самостійність ґрунтується на інтелектуальних здібностях особистості, на її вміннях, що дозволяють самостійно навчатися й здобувати нові знання. Показниками наявності пізнавальної самостійності є:

– уміння учня самостійно здобувати нові знання з різних джерел інформації та удосконалювати свої уміння та навички;
– уміння використовувати набуті знання, вміння і навички для подальшої самоосвіти;
– уміння застосовувати їх у практичній діяльності для вирішення будь-яких життєвих ситуацій.
Ці якості учня обумовлюються наявністю у нього високого рівня пізнавальної потреби та інтересу до знань, наявністю мотивів навчання» [29, 18].

Характеризуючи пізнавальні задачі, В. О. Тюрінова розглядає пізнавальну самостійність як якість особистості, сутність якої полягає в готовності розв’язувати нові пізнавальні завдання. Готовність, у свою чергу, розуміється як здатність і прагнення діяти без вираженої або прихованої допомоги ззовні, на основі вольового зусилля [47].

З точки зору В. С. Абатурової, пізнавальна самостійність – це якість особистості, заснована на власній пізнавальній активності, яка стійко виявляється в здатності вести цілеспрямовану пізнавальну діяльність з набуття, застосування і перетворення знань, умінь та універсальних навчальних дій, що забезпечує саморозвиток особистості [1].

Саме тому пізнавальна самостійність і пізнавальна активність взаємно посилюють одна одну: в умовах мислительної активності виявляється самостійність учня, яка є необхідним внутрішнім стимулом розвитку мислення.

В енциклопедії освіти пізнавальна активність визначається як «риса особистості, яка виявляється в її ставленні до процесу пізнання, що передбачає стан готовності, прагнення до самостійної пізнавальної діяльності, спрямованої на оволодіння індивідом соціального досвіду, накопичених людством знань, способів діяльності, а також в її якості» [19, с. 678].

І пізнавальна самостійність, і пізнавальна активність є якісними характеристиками пізнавальної діяльності.

Проблема пізнавальної самостійності учня невід’ємно пов’язана з активізацією її участі у пізнавальній діяльності й розвитком у неї пізнавальної потреби – потреби в самостійній пізнавальній діяльності. Пізнавальна самостійність виявляється насамперед у навчальному процесі через основний її показник – активність.

Досліджуючи процес формування пізнавальної самостійності учнів у навчанні, Н. Половнікова під пізнавальною самостійністю розуміє таку якість особистості, як «готовність (здібність і прагнення) самостійно проводити цілеспрямовану пізнавальну діяльність». Прагнення до пізнавальної діяльності визначається наявністю внутрішніх потреб – відповідних мотивів, що становлять спонукальну сторону пізнавальної самостійності [37].

Отже, пізнавальна самостійність – це якість особистості, яка виявляється у здатності учня самостійно, без сторонньої допомоги отримувати знання, в його прагненнях і уміннях розв’язувати пізнавальні завдання.

Розмежовуючи поняття «пізнавальна самостійність», «пізнавальна активність» і «пізнавальна діяльність», можна зазначити, що пізнавальна самостійність завжди спрямована на засвоєння нових знань, вона передбачає готовність учня до пошукової роботи. Водночас, пізнавальна активність має значення і під час засвоєння знань, і під час їх відтворення, закріплення. Ці якості взаємно посилюють одна одну, вони є якісними характеристиками пізнавальної діяльності, яка виявляється у засвоєнні знань, вмінь та навичок, та виробленні емоційно-оціночного ставлення до процесу й результатів пізнання. Таким чином, пізнавальна самостійність проявляється в самостійній пізнавальній діяльності учнів.

1.2 Психолого-педагогічні умови розвитку пізнавальної самостійності в учнів закладів професійної (професійно-технічної) освіти

На сьогодні навчальний процес вимагає постійного вдосконалення, тому що відбувається зміна соціальних цінностей і пріоритетів.

Підготовка висококваліфікованих спеціалістів, здатних до компетентної й відповідальної діяльності за своїм фахом, неможлива без розвитку пізнавальної самостійності, як складової соціальної зрілості особистості учня.

Ж. Піаже розглядав розвиток пізнавальної самостійності в контексті загальних законів розвитку органічного життя. Пізнання розглядається як найважливіший прояв життя, взаємодія організму із середовищем, яка направлена на пристосування – адаптацію – до середовища. На його думку, реальне середовище, тобто соціальні умови, може затримувати або стимулювати хід розумового розвитку, але не визначати, не детермінувати його основний зміст, напрям і загальні темпи [33].

Основним завданням закладу професійної (професійно-технічної) освіти є активізація самостійної навчально-пізнавальної діяльності учнів не лише окремими способами, прийомами, але й активізація всього навчально-виробничого процесу, виявлення системи методів, способів, прийомів, організаційних форм і засобів, що сприяють розвитку пізнавальної самостійності.

Зазвичай увага педагога зосереджується на пізнавальній функції заняття (формування знань учнів) і менше уваги приділяється розвитку мотиваційно-емоційному та процесуально-вольового компонентів пізнавальної самостійності. Педагогу важливо розвивати в учнів стійкий інтерес, стимулювати їх до виконання пізнавальних дій, та сприяти формуванню в них мотивації до пізнання.

Як зазначав П. Підкасистий, на пізнавальну самостійну діяльність учнів значний вплив здійснюють різного роду стимули – спонукання до дії [34].

Тому, важливою умовою щодо розвитку пізнавальної самостійності в майбутніх кваліфікованих робітників є формування в них пізнавального інтересу та мотиваційної установки до самостійного виконання пізнавальних дій. Нерідко сильним мотивувальним фактором учня закладу професійної (професійно-технічної) освіти стає підготовка до подальшої ефективної професійної діяльності. А мотив пізнавальної діяльності – це намагання учня досягти певного рівня розвитку в професійній компетентності, в основу якої покладено різноманітні професійні знання, навички й уміння [53]. Таким чином, для того, щоб учень активно включився до пізнавальної діяльності необхідно, показати, які знання і навички він може набути при виконанні пізнавальних дій, які йому будуть необхідні в його подальшій професійній діяльності.

Формуванню мотивації до пізнання, активній пізнавальній діяльності, а також ефективності засвоєння знань учнями сприяють дієві форми та методи навчання.

Відсутність умов для прояву активності та самостійності призводить до припинення їх розвитку. Саме тому широке використання активних методів, які спонукають до мислення та самостійної практичної діяльності з самого початку навчання, розвиває інтелектуальні якості учнів, які в подальшому забезпечують її активність у постійному оволодінні знаннями та використанні їх на практиці.

Незаперечним є те, що важливим для розвитку пізнавальної самостійності в учнів є поєднання традиційних та інтерактивних методів навчання. Організовуючи навчання з використанням інтерактивних методів, педагог має можливість одночасно давати учням знання і розвивати в них інтерес до навчального матеріалу, що сприяє розвитку в них мотивації до самостійної пізнавальної діяльності.

Також, задля формування в учнів пізнавальної самостійності та мотивації до виконання пізнавальних дій важливо використовувати різні типи завдань, вирішення яких сприятиме в них розвитку самостійності та критичного мислення. Доцільним для розвитку пізнавальної самостійності в учнів є використання пізнавальних завдань за рівнем складності, що дозволяє педагогу керувати пізнавальною діяльністю учнів на всіх її етапах [53].

Значний вплив на формування мотивації до виконання пізнавальних дій також має використання методу заохочення. Це може виявлятись у вигляді похвали до учня, або позитивної оцінки його діяльності. Учень прагне виконати завдання самостійно, задля того, щоб отримати позитивну оцінку, або ж похвалу з боку педагога. Більшість учнів мотивує саме метод заохочення.

Серед педагогічних умов формування в учнів пізнавальної самостійності можна також виокремити квазіпрофесійну діяльність, реалізація якої відбувається через імітацію моделювання цілісних фрагментів майбутньої професійної діяльності в ігрових та проектних формах, а також методах, що мотивують учнів навчатись та розвивають в них професійне мислення, тим самим сприяють розвитку пізнавальної самостійності майбутніх кваліфікованих робітників.

Таким чином, педагог на сьогоднішній день повинен володіти уміннями ставити мету перед учнями, формувати в учнів мотивацію до виконання пізнавальних дій, мати організаційні здібності, застосовувати у процесі навчання форму квазіпрофесійної діяльності, враховувати індивідуальні особливості кожного учня, ретельно планувати послідовність проведення самостійних занять, використовувати у своїй діяльності різні типи завдань, вирішення яких сприятиме розвитку самостійності та критичного мислення учнів, а також вміти поєднувати у навчальному процесі активні та інтерактивні методи, використовувати цілеспрямовану тренінгову роботу, яка сприяє розвитку пізнавальної самостійності.

1.3 Квазіпрофесійна діяльність як одна із умов розвитку пізнавальної самостійності учнів ЗП(ПТ)О

У національній доктрині розвитку освіти України у XXI столітті пріоритетним напрямом у розвитку освіти є підготовка освічених людей, кваліфікованих спеціалістів, здатних до творчої праці та професійного розвитку. Важливим напрямом державної політики щодо освіти є постійне підвищення якості освіти, оновлення її змісту та форм організації навчально-виховного процесу [11].

Розвиток пізнавальної самостійності та формування особистісних якостей в учнів у процесі навчання визначено в дослідженнях багатьох науковців, вони доводять, що досягнення більш високих результатів у розвитку учнів потребує змін в організації їх навчання.

А. О. Вербицкий та Н. А. Бакшаєва виділяють три базові форми діяльності: навчальна, квазіпрофесійна, навчально-професійна діяльності [5].

Квазіпрофесійна діяльність є однією із форм контекстного навчання, коли за допомогою усієї системи форм, методів і засобів навчання – традиційних та інноваційних – моделюється зміст та формується цілісне розуміння майбутньої професійної діяльності учнів [8].

За дослідженням Н. В. Захарченка, квазіпрофесійна діяльність є перехідною від навчальної до професійної і передбачає застосування методу ділової гри. У діловій грі моделюється предметний (імітація конкретних умов і динаміки виробництва й моделювання професійної діяльності фахівців) і соціальний зміст (формування фахівця) майбутньої діяльності [14].

Найбільш яскрава форма квазіпрофесійної діяльності — імітаційна, рольова гра. Тут вдало моделюється предметний і соціальний зміст майбутньої праці, задається його контекст. Засобом таких ігор створюється можливість «програти ситуацію» професійної діяльності на уроці з різних позицій, що дає можливість набути певного досвіду цієї професійної діяльності.

Квазіпрофесійний досвід сприяє розвитку в учнів не лише пізнавальної активності, а й професійної мотивації [5].

Таким чином, при організації підготовки майбутніх кваліфікованих робітників варто зосередити увагу на трьох базових формах діяльності учнів: навчальній, квазіпрофесійній та навчально-професійній.

Квазіпрофесійна діяльність є проміжною, підготовчою формою у процесі професійної підготовки, яка має на меті практико-орієнтовне теоретичне навчання, що здійснюється завдяки моделюванню цілісних фрагментів майбутньої професійної діяльності через ігрові та проектні форми, а також методи, що сприяють розвитку пізнавальної самостійності майбутніх кваліфікованих робітників. Використання педагогами квазіпрофесійної діяльності у закладах професійної (професійно-технічної) освіти максимально наблизить майбутніх кваліфікованих робітників до їх реальної професійної діяльності.

Висновки до першого розділу

Під пізнавальною самостійністю необхідно розуміти готовність учня самостійно своїми силами вести цілеспрямовану пізнавально-пошукову діяльність.

Розмежовуючи поняття «пізнавальна самостійність», «пізнавальна активність» і «пізнавальна діяльність», визначено, що пізнавальна самостійність спрямована на засвоєння нових знань та передбачає готовність учня до пошукової роботи. Водночас, пізнавальна активність має значення і під час засвоєння знань, і під час їх відтворення, закріплення. Ці якості взаємно посилюють одна одну, вони є якісними характеристиками пізнавальної діяльності, яка виявляється у засвоєнні знань, вмінь та навичок, та виробленні емоційно-оціночного ставлення до процесу й результатів пізнання.

Задля досягнення розвитку пізнавальної самостійності та формування особистісних якостей учнів, педагог повинен застосовувати дієві форми та методи навчання, які сприятимуть підвищенню ефективності засвоєння знань учнями, а також допомагають розпізнати в кожному учні його індивідуальні особливості і на цій основі виховувати у нього прагнення до пізнання і творчості.

Результативність пізнавальної самостійної діяльності учнів буде більш ефективною, якщо учень мотивований, прагне досягти високих результатів та самостверджуватися.

Саме тому, педагог повинен володіти уміннями ставити мету перед учнями, формувати в них мотивацію до виконання пізнавальних дій та обов’язково враховувати їх емоційне ставлення до процесу засвоєння знань. Використання педагогом у своїй діяльності різних типів завдань, сприятиме розвитку самостійності та критичного мислення учнів. Також педагог повинен поєднувати у навчальному процесі активні та інтерактивні методи, застосовувати у процесі навчання форму квазіпрофесійної діяльності, яка максимально наблизить майбутніх кваліфікованих робітників до реальної професійної діяльності за допомогою моделювання цілісних фрагментів майбутньої професійної діяльності через ігрові та проектні форми й методи, цим педагог сформує в учнів мотивацію до навчальної діяльності, що посилить в учнів інтерес до пізнання.

РОЗДІЛ 2

ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ РОЗВИТКУ ПІЗНАВАЛЬНОЇ САМОСТІЙНОСТІ УЧНІВ ЗАКЛАДІВ ПРОФЕСІЙНОЇ (ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ) ОСВІТИ

2.1 Критерії оцінювання та рівні розвиненості пізнавальної самостійності в учнів закладів професійної (професійно-технічної) освіти

Пізнавальна самостійність проявляється в здатності забезпечувати високий рівень успішності в практичній реалізації задумів чи намірів у будь-якій діяльності. Головною характеристикою пізнавальної самостійності є готовність до оволодіння методикою самостійного пошуку, засвоєння шляху пізнання. Основу її становлять інтелектуальні здібності та уміння, організованість, цілеспрямованість, самоконтроль, здатність до корекції власних дій. Від уміння особистості учня цілеспрямовано планувати, активно здійснювати пошук та знаходити різні шляхи пізнання без сторонньої допомоги залежить не лише його успішність у навчанні, а й здатність у майбутньому бути компетентним фахівцем, який володіє особистою ініціативою та здатний приймати нестандартні рішення в усіх сферах і видах діяльності.

Теоретично проаналізувавши проблему розвитку пізнавальної самостійності, можемо визначити критерії оцінювання, показники та методики дослідження пізнавальної самостійності учнів ЗП(ПТ)О (табл. 2.1).

Таблиця 2.1

Критерії оцінювання, показники та методики

пізнавальної самостійності особистості

Критерії розвиненості пізнавальної самостійності учнів ЗП(ПТ)О	Показники	Методики дослідження
Мотиваційний компонент	– пізнавальний інтерес та особистісна потреба в активному ставленні учня до дисциплін; – прагнення подолати труднощі, пошук нового способу розв’язання задач; – самостійне визначення цілі та планів діяльності	Методика «Вивчення мотивації навчання у виші» (Т. І. Ільїна, модифікація автора)
Мотиваційний компонент		Методика «Діагностика особистості на мотивацію до успіху» (Т. Елерс, модифікація автора)
Пізнавальна активність	– готовність до пізнання нових знань; – здатність до самостійного пошуку й роботи з додатковою інформацією, а також складання планів та програм дій; – уміння визначати власний темп роботи в досягненні високих результатів.	«Опитувальник для вивчення пізнавальної активності учнів» (Б. К.Пашнєв, модифікація автора)
Особистісний компонент	– здатність до абстрактності мислення, розвиненість розумових здібностей; – уміння володіти собою, наполегливість; – наявність високої сумлінності, відповідальності та дисциплінованості; – здатність до вирішення практичних питань, прагнення до самостійності.	«16 – факторний особистісний опитувальник» (Р. Кеттелл, модифікація автора)

2.2 Аналіз результатів дослідження

Для того, щоб визначити рівень розвиненості пізнавальної самостійності в учнів ЗП(ПТ)О, а також для підтвердження наукової гіпотези, ми провели емпіричне дослідження, яке відбулося на базі ДПТНЗ «Криворізький центр професійної освіти робітничих кадрів торгівлі та ресторанного сервісу» серед учнів групи КО-9-6, кількість вибірки – 21 учень.

З метою вивчення структури мотивації особистості до навчання, нами був проведений опитувальник «Вивчення мотивації навчання у виші» (Т. Ільїна, модифікація автора) (див. додаток А).

Після оцінювання проведеної методики ми одержали результати, що представлено в таблиці А 2 (додаток А).

Для наочності отримані результати відображено в діаграмі (рис. 2.1).

Рис. 2.1 Результати оцінювання мотивації до навчання за методикою Т. Ільїна

Для того, щоб оцінити, якою мірою в учнів розвинута потреба (прагнення) у досягненні успіхів, ми провели наступний тест «Діагностика особистості на мотивацію до успіху» (Т. Елерс, модифікація автора)

(додаток Б).

Результати проведення дослідження за методикою «Діагностика особистості на мотивацію до успіху» відображено у таблиці Б 2 (додаток Б) та на діаграмі (рис. 2.2).

Для наочності отримані результати відображено в діаграмі (рис. 2.2).

Рис. 2.2 Результати методики «Діагностика особистості на мотивацію до успіху» (Т. Елерс, модифікація автора)

Для того, щоб оцінити, чи розвинена в учнів пізнавальна активність, ми провели опитувальник «Вивчення пізнавальної активності учнів» (Б. К. Пашнєв, модифікація автора) (додаток В).

Після оцінювання проведеної методики ми одержали наступні результати (див. таблиця В 1).

Для наочності отримані результати відображено в діаграмі (рис. 2.3).

Рис. 2.3 Результати методики «Вивчення пізнавальної

активності учнів» (Б. Пашнєв, модифікація автора)

Задля вивчення особливостей характеру, нахилів та інтересів учнів, які сприятимуть розвитку в них пізнавальної самостійності, ми провели наступну методику «16 – факторний особистісний опитувальник» (Р. Кеттелл, модифікація автора) (див. додаток Г). Учням було запропоновано відповісти на тестові питання за 5 факторами.

Для виявлення рівня розумових здібностей, оперативності мислення, загального рівня вербальної культури та ерудиції учнів, ми використали фактор– «B» опитувальника