Стаття "САМОВДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІНСЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ КЕРІВНИКА ЗП(ПТ)О"

САМОВДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІНСЬКОЇ

КОМПЕТЕНТНОСТІ КЕРІВНИКА ЗП(ПТ)О

Швець Л. Д., заступник директора з навчально-виробничої роботи,

Державний навчальний заклад «Уманський професійний аграрний ліцей» 

Управлінська компетентність керівника ЗП(ПТ)О передбачає знання теорії управління освітнім закладом як відкритою складною соціальнопедагогічною системою законів, закономірностей, наукових підходів та принципів управління закладом, шляхів їх реалізації, змісту управління. Керівник сучасного закладу професійної освіти має володіти навичками нового мислення, пов’язаного з проникненням менеджменту в управлінську діяльність керівників навчальних закладів.[1]

 Професійне самовдосконалення – це усвідомлений, цілеспрямований процес підвищення рівня власного професіоналізму та розвитку професійнозначущих якостей у відповідності до зовнішніх соціальних вимог, умов професійної діяльності та особистісної програми розвитку. В основі цього процесу лежить психологічний механізм подолання внутрішніх протиріч між наявним рівнем професіоналізму («Я – реальне професійне») та певним моделюючим (уявним) його станом («Я – ідеальне професійне»). Метою професійного самовдосконалення керівників ЗПО є досягнення усвідомленого образу (ідеалу) компетентного та досвідченого керівника, управлінця, менеджера освіти. Оскільки професійне самовдосконалення – процес безперервний, який діалектично розвивається, то і мета його, поняття про ідеал постійно змінюються, створюючи додаткові стимули та резерви для розвитку особистості. Процес професійного самовдосконалення керівників ЗП(ПТ)О варто розглядати у нерозривному зв’язку із професійним самопізнанням, професійним самовизначенням, професійною самоорганізацією та професійною самореалізацією. 

 Отже, професійне самопізнання – це усвідомлення особистістю самої себе у професійній діяльності, розмаїття та особливостей своїх професійних якостей, можливостей, здібностей. Професійне самопізнання керівників ЗП(ПТ)О пов’язано із розвитком та вдосконаленням таких професійно важливих якостей, як: професійне мислення, професійні знання, уміння, навички. Все це має безпосередньо стосуватися й професійного самовизначення особистості, оскільки є свідомим виявленням та утвердженням власної позиції у проблемних ситуаціях.

 Професійне самовизначення – це безперервний та багаторівневий процес, оскільки протягом усього професійного життя людини відбувається продовження, поглиблення, уточнення професійного самовизначення. Отже, під професійним самовизначенням керівників ЗП(ПТ)О ми розуміємо процес та результат формування ставлення особистості до себе як суб’єкта професійної діяльності. Наступною складовою у професійному самовдосконаленні є професійна самоорганізація.

 Розглянемо професійну самоорганізацію керівників ЗПО як здатність самостійно визначати мету й першочергові завдання, організовувати їх поетапне вирішення, контролювати цей процес та аналізувати одержані результати з метою подальшого розвитку, удосконалення професійно необхідних умінь, якостей та здібностей. 

 Наступною складовою процесу професійного самовдосконалення є професійна самореалізація. Характерним атрибутом професійної самореалізації людини є потреба ставати більш компетентним, наскільки це можливо біологічно, просуватися професійним шляхом та виконувати більш складну і відповідальну роботу внаслідок розвитку та вдосконалення професіоналізму. Вважається, що професійна самореалізація керівників ЗП(ПТ)О – це розкриття якостей, можливостей, здібностей та досягнення максимуму потенціалу в професійній діяльності. [2; 3]

Рис. 1. Складові професійного самовдосконалення керівників закладів

професійної освіти.

 Отже, під категорією професійне самовдосконалення керівників професійно-технічних навчальних закладів ми розуміємо самовдосконалення керівника професійно-технічного навчального закладу як неперервний процес розвитку професійно-значущих якостей, підвищення рівня професіоналізму, основою якого є професійні самопізнання, самовизначення, самоорганізація та самореалізація фахівця, управлінця, менеджера освіти.

                       Самоменеджмент керівника ЗП(ПТ)О. Одним із стратегічних

напрямів модернізації системи управління ЗП(ПТ)О є розвиток управлінської майстерності керівників, на яких покладено провідну роль у здійсненні інноваційних перетворень у сфері професійної підготовки кваліфікованих робочих кадрів. У зв’язку з цим особливої значущості набуває проблема творчої самореалізації особистості керівника ЗП(ПТ)О.  

 Запровадження й реалізація інновацій і, як результат, забезпечення системних змін на рівні ЗП(ПТ)О, у першу чергу, залежить від рівня управлінської компетентності його керівника. З метою забезпечення сучасної якості підготовки кадрів у системі ЗП(ПТ)О є доцільним використання ресурсів самоменеджменту як інноваційного напряму розвитку особистості керівника ЗП(ПТ)О. 

 Самоменеджмент керівника є комплексом управлінських впливів, спрямованих на себе як діяльного суб’єкта, з метою успішного здійснення управлінської діяльності. Менеджер освіти як суб’єкт управлінської діяльності постійно здійснює певний комплекс зусиль, які впорядковують і стимулюють його активність як самодослідника, самопроектувальника, самопрограміста, самоорганізатора і самоконтролера, що становить сутність самоменеджменту. 

 Самоменеджмент керівника ЗП(ПТ)О, як новий напрям у сучасному освітньому менеджменті, виникає як закономірна реакція на зміни в управлінській ситуації, детермінований законами суспільства ресурсної недостатності й динамізмом підвищення вимог до рівня управлінської компетентності керівників навчальних закладів.

            В науковій літературі напрями самоменеджменту структуровано наступним чином [4]:

-         Тайм-менеджмент є методологічною основою самоменеджменту. Управлінська діяльність обмежена певним проміжком часу. Тому рівень самоорганізації керівника ЗП(ПТ)О істотно залежить від якості управління своїм часом. Основна ідея тайм-менеджменту – «управляти часом – управляти собою» – є ключовою й з позицій самоменеджменту керівника ЗП(ПТ)О. 

-         Стрес-менеджмент є емоційною складовою самоорганізації і найважливішою передумовою самоменеджменту керівника ЗП(ПТ)О. Самоорганізація особистості починається з управління своїми емоціями. А ключовим моментом стрес-менеджменту є управління стресом як найменш контрольованим емоційним станом. 

-         Управління саморозвитком – один з найперспективніших напрямів самоменеджменту, основна мета якого – сформувати й розвинути навички постійного самовдосконалення. Практична цінність управління саморозвитком полягає в тому, що знання не приходять до людини самостійно – їх необхідно здобувати. А значущість знань для будь-якого керівника – складно переоцінити. 

-         Менеджмент особистих обмежень вивчає методи подолання різних психологічних бар’єрів на шляху до досягнення поставлених цілей. 

-         Кар’єрний менеджмент у складі самоменеджменту вивчає питання управління особистою кар’єрою. Це синтетична дисципліна, що поєднує в собі елементи менеджменту персоналу й базових положень самоменеджменту. 

-         Управління конфліктами довгий час розроблялося як самостійний напрям в межах психології й управління, що було пов’язано, насамперед, з необхідністю сформувати у керівника навичку «ведення конфлікту» у заданому самим керівником напрямі. 

-         Управління комунікаціями в структурі самоменеджменту тісно пов’язано з управлінням конфліктами. Так само, як і управління конфліктами, управління комунікаціями базується на психології впливу й психології груп.

Список літератури

-         1. Інноваційні методи управлінської діяльності керівників ПТНЗ: посібник для керівників установ ПТО, директорів професійно-технічних навчальних закладів / В. І. Свистун, Г. В. та ін. Київ, 2015. 188 с.

-         2. Купрієвич В. О. Безперервне самовдосконалення керівників професійних навчальних закладів у системі післядипломної освіти :

Збірник наукових праць «Педагогічні науки» : Херсонський держ. ун-т, с. 73–76.

-         3. Купрієвич В. О. Сутність самовдосконалення керівника професійнотехнічного навчального закладу в процесі підвищення

кваліфікації : Нові технології навчання: наук.-метод. зб. : Київ, 2015. с. 19–

24.

-         4. А. А. Скакун, К. П. Аветисян, Н. А. Калугіна. Самоменеджмент: навч.

посібник. Одеса, ОНАС ім. А. С. Попова, 2012. 144 с.