стаття "Що ж таке лепбук"

 Мирошниченко Наталія Миколаївна

учитель початкових класів (спеціаліст) 

Дружбівського НВК: загальноосвітньої                                                            

школи І-ІІІ ступенів – ДНЗ

 Ямпільського району Сумської області

ЛЕПБУК

У статті розкривається сутність поняття «лепбук», його значення, формат лепбуку, його різновиди, види та як його можна виготовити.

Розглядаються особливості лепбука,приклади завдань до лепбука.

Ключові слова:лепбук , «сюрпризні комірки», тематичні папки .

Постановка проблеми.Лепбук у школі допомагає учителям виконувати важливу роботу — навчати дітей вчитися.

Лепбук — це саморобна інтерактивна книга.Лепбук – наколінна книга .

У дослівному перекладі з англійської «лепбук» (lapbook) означає «наколінна книга» (lap – коліна, book – книга).

Лепбук – це новітній спосіб організації навчальної діяльності. Він є книгою або текою з певної теми, в яку вклеєні різноманітні міні-книжечки, оформлені як дверцята, віконечка, кишеньки, квіточки, книжечки, рухливі кружечки тощо. Дитина може їх створювати і розміщувати так, як вважає за потрібне. В ці кишеньки збирається навчальний матеріал, який дитина накопичує протягом вивчення будь-якої теми. При цьому створення лепбуку, крім ігрового і творчого завдання, є носієм навантаження і певні зобов’язання. По-перше, матеріал дитина збирає і накопичує за певним планом, створеним разом з учителем. По-друге, щоб дібрати матеріал, потрібно його вивчити, проаналізувати і зрозуміти. По-третє – потрібно презентувати зібраний матеріал. Доречі,  над певною темою може працювати як одна дитина, так і група. В групі діти вчаться чути одне одного, розподіляти обов’язки, прислухатись і переконувати, домовлятись, бути відповідальними за спільну роботу

Метою статтті є висвітлити що лепбук – це новітній спосіб організації навчальної діяльності. Він є книгою або текою з певної теми, в яку вклеєні різноманітні міні-книжечки, оформлені як дверцята, віконечка, кишеньки, квіточки, книжечки, рухливі кружечки тощо. Дитина може їх створювати і розміщувати так, як вважає за потрібне. В ці кишеньки збирається навчальний матеріал, який дитина накопичує протягом вивчення будь-якої теми. При цьому створення лепбуку, крім ігрового і творчого завдання, є носієм навантаження і певні зобов’язання. По-перше, матеріал дитина збирає і накопичує за певним планом, створеним разом з учителем. По-друге, щоб дібрати матеріал, потрібно його вивчити, проаналізувати і зрозуміти. По-третє – потрібно презентувати зібраний матеріал. Доречі,  над певною темою може працювати як одна дитина, так і група. В групі діти вчаться чути одне одного, розподіляти обов’язки, прислухатись і переконувати, домовлятись, бути відповідальними за спільну роботу.

Лепбук у школі допомагає учителям виконувати важливу роботу — навчати дітей вчитися.

Лепбук — це саморобна інтерактивна книга.Лепбук – наколінна книга

У дослівному перекладі з англійської «лепбук» (lapbook) означає «наколінна книга» (lap – коліна, book – книга).

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Термін «лепбук» вперше використала у своїй домашній школі письменниця з Вірджинії Теммі Дабі.

У 80-х роках минулого століття Діна Зайк запропонувала використання foldables – складених аркушів паперу з певної теми, що сприяли легкому та ненав'язливому запам'ятовування матеріалу дітьми. Автор в своїй книзі описала створення різних видів цих "міні-книг". Працюючи над їх створенням, діти у творчій грі швидко та надовго запам’ятовували потрібну інформацію. Цю техніку почали широко застосовувати у домашніх школах Вірджинії. Теммі Дабі запропонувала вкласти ці маленькі книжечки в одну тематичну теку, оформлену яскраво і цікаво. Тобто запропонувала систематизувати інформацію з певної теми. Ці теки за форматом могли розміститися в дітей на колінах. Саме тому така саморобна книга і отримала назву - "лепбук". Такий вид роботи швидко був прийнятий у американських домашніх школах, адже уособлював собою книжку-іграшку, наповнену навчальною інформацією, що створила власне дитина дібравши, проаналізувавши навчальну інформацію, що, сприяло кращому запам’ятовуванню матеріалу. Отже лепбук – це кінцевий результат вивчення певної теми, який учень самостійно виготовляє, використовуючи отриманні знання.

Виклад основного матеріалу.Лепбук – це новітній спосіб організації навчальної діяльності. Він є книгою або текою з певної теми, в яку вклеєні різноманітні міні-книжечки, оформлені як дверцята, віконечка, кишеньки, квіточки, книжечки, рухливі кружечки тощо. Дитина може їх створювати і розміщувати так, як вважає за потрібне. В ці кишеньки збирається навчальний матеріал, який дитина накопичує протягом вивчення будь-якої теми. При цьому створення лепбуку, крім ігрового і творчого завдання, є носієм навантаження і певні зобов’язання. По-перше, матеріал дитина збирає і накопичує за певним планом, створеним разом з учителем. По-друге, щоб дібрати матеріал, потрібно його вивчити, проаналізувати і зрозуміти. По-третє – потрібно презентувати зібраний матеріал. Доречі,  над певною темою може працювати як одна дитина, так і група. В групі діти вчаться чути одне одного, розподіляти обов’язки, прислухатись і переконувати, домовлятись, бути відповідальними за спільну роботу.

1 )Виготовлення лепбука — спільна діяльність педагога й дітей, під час якої вони запам’ятовують необхідну інформацію. Цьому передують тематичні заняття та ігри, спостереження, обговорення й бесіди на певні теми.

      2) Значення лепбука

Фактично лепбук — це тематичний посібник, яскраво оформлений і чітко структурований, що відповідає віковим особливостям дітей. Але якщо для них лепбук — це яскрава книжка із сюрпризними інтерактивними кишеньками, то для педагога — дидактичне й методичне поле для діяльності, зокрема:

навчальний, дидактичний та ігровий посібник;

нова форма організації пізнавальної активності дітей та їх самостійності;

новітній спосіб організації навчальної діяльності;

змістовний елемент розвивального середовища класу;

форма презентації результатів проекту або тематичного тижня.

3)  Приклад завдання до лепбуку за навчальними предметами

Лепбук ще називають тематичною або інтерактивною папкою, саморобною міні-книжкою, книжкою-розкладачкою тощо. Він має кишеньки, дверцята, конвертики, віконця, вкладки й рухливі деталі, у які складають дидактичні матеріали. Кожен конвертик або віконце вміщує систематизований матеріал для вивчення і закріплення знань з певної теми.

Щоб заповнити тематичні папки, діти мають:

вивчити певний матеріал;

виконати завдання;

оформити результати спостереження;

підготувати замальовку тощо.

Формат лепбука передбачає багато різних «сюрпризних комірок». З них діти мають діставати певні завдання або вкладати папірці з виконаними завданнями. У таких саморобних інтерактивних книжках вони постійно працюють пальцями, а отже, розвивають дрібну моторику і тактильні відчуття.

Під час роботи з лепбуком у дітей розвиваються універсальні компетентності, зокрема вони навчаються:

планувати майбутню діяльність;

домовлятися з однолітками;

розподіляти обов’язки;

добирати, узагальнювати та систематизовувати інформацію;

самостійно знаходити відповіді на запитання, що виникли;

приймати рішення, спираючись на свої знання й уміння;

спілкуватися, висловлювати власні думки й побажання;

самостійно аналізувати та робити висновки.

Отже, лепбук — підсумковий результат спільної тематичної роботи з дітьми. Він дає змогу дітям швидко та ефективно засвоїти нову інформацію, систематизувати, узагальнити й закріпити вивчений матеріал у пізнавально-ігровій формі. Діти можуть самостійно працювати з лепбуком у будь-який час, щоб поновити або розширити свої знання з певної теми.

4)  Різновиди лепбука

Розмір готового лепбука стандартний у всьому світі. Це папка формату А4 у складеному вигляді та А3 — у розгорнутому. Цей розмір ідеально підходить для того, щоб діти могли самостійно працювати з лепбуком: тримати його в руках, писати і виконувати завдання в ньому, транспотрувати його.

5)  Види лепбуків за формою:

стандартна папка з розворотом, що розгортається, як книжка

папка з більшою кількістю розворотів

книжка у вигляді певної фігури

книжка-гармошка — для зображення послідовності подій

книжка-сходинка — багатошарова папка-книжка для викладу інформації у вигляді списку

книжка-вкладка у вигляді піраміди — для зберігання предметів різного розміру, приміром від більшого до меншого чи навпаки

книжка-квітка — пелюстки зручно використовувати для демонстрації частин цілого, утворення складу числа тощо

папка-будиночок із регульованими за кількістю та розміром зачиненими/відчиненими віконцями/дверцятами — для словника, розв’язування прикладів, читання складів тощо

книжка-конверт, що складається з чотирикутного аркуша паперу, з’єднаного кутами в центрі — утворює чотири секції для зберігання інформації з чотирьох взаємопов’язаних частин

книжка-круг — круг із чотирьох секторів для запису короткої інформації.

Залежно від мети та фантазії учитель з дітьми можуть виготовляти й інші види лепбуків — книжка-віяло, книжка-колесо, книжка-мушля, книжка на одну сторінку, квадратна незавершена книжка, книжка-пара тощо.

Залежно від призначення лепбуки поділяють на:

навчальні

ігрові

автобіографічні

вітальні, святкові

Учителі не обмежені у виборі наповнення лепбуків. Вони можуть добирати різні дидактичні завдання та види діяльності відповідно до вивчених тем, зокрема:

настільні, дидактичні, логічні ігри;

лабіринти, кросворди;

ігри на уважність;

розмальовки, штриховки;

реальні предмети — листівки, шматочки тканини, листя, камінці тощо;

куплені чи саморобні пазли;

паперові чи картонні «рухомі» фігурки та деталі;

картки з прислів’ями, загадками, віршами, оповіданнями, ігрові вправи;

чисті аркуші для заміток, картки.

Усі завдання-«сюрпризи» в лепбуці діти шукають у стандартних кишеньках, кишеньках-гармошках, кишеньках-книжках, звичайних і фігурних конвертах, віконцях і дверцятах. Завдяки кишенькам діти інакше сприймають навіть подібне, як у підручнику, завдання і залюбки його виконують.

6)  Як виготовити лепбук

Основа лепбука — цупкий папір. На нього приклеюють кишеньки, книжки-розкладачки, віконця й інші деталі з наочною інформацією за певною темою.

Обкладинку слід зробити яскравою, написати назву та оформити відповідно до теми, прикрасити за бажанням декоративними елементами:

Малюнками;

Ґудзиками;

блискітками-паєтками;

елементами флористики;

наклейками;

вирізаними тематичними картинками тощо.

Виготовляють лепбук у групі, тому що одна дитина за урок не зможе систематизувати матеріал і оформити роботу. Дітям подобається виготовляти оригінальні кишеньки та наповнювати їх інформаційним змістом. Коли вони беруть активну участь у підготовці лепбука, то запам’ятовують навчальний матеріал швидше.

У процесі роботи діти навчаються спостерігати, дотримуватись інструкцій, виявляють творчість. Групова форма роботи дає змогу закріпити вивчений матеріал, ще раз його проаналізувати й систематизувати знання.

Висновки.Лепбук — підсумковий результат спільної тематичної роботи з дітьми. Він дає змогу дітям швидко та ефективно засвоїти нову інформацію, систематизувати, узагальнити й закріпити вивчений матеріал у пізнавально-ігровій формі.

Список використаних джерел

1. Лепбук як новітній спосіб систематизації навчальної інформації. Режим доступу: http://shtf.tilda.ws/lapbook1

2.Катерина Крутій. Лепбук як дослідницький проект дошкільника. Режим доступу: http://ukrdeti.com/lepbuk-yak-doslidnickij-proekt-doshkilnika/

3.Як зробити лепбук. Майстер-клас. (Как сделать лэпбук. Мастер-класс). Режим доступу: http://portalmam.com/razvivayka/yak-zrobiti-lepbuk-mayster-klas-kak-sdelat-lepbuk-master-klass

4. Режим Лепбук для дітей — ідеї самостійного виготовлення та оформлення, вибір тематики за віком. Режим доступу: http://radka.in.ua/poradi/lepbyk-dlia-ditei-ideyi-samostiinogo.html#i-5