СТАТТЯ "СЕНСОРНИЙ РОЗВИТОК ДІТЕЙ З ІНВАЛІДНІСТЮ ЗАСОБАМИ ДИДАКТИЧНИХ ІГОР В УМОВАХ НАВЧАЛЬНО-РЕАБІЛІТАЦІЙНОГО ЦЕНТРУ"

                                                                                                         Карпенко О. І.

СЕНСОРНИЙ РОЗВИТОК ДІТЕЙ З ІНВАЛІДНІСТЮ ЗАСОБАМИ ДИДАКТИЧНИХ ІГОР В УМОВАХ НАВЧАЛЬНО-РЕАБІЛІТАЦІЙНОГО ЦЕНТРУ

Розвиток пізнавальних процесів дітей  з особливими потребами є важливою умовою корекційного навчання. Пояснюється це соціально-гуманістичними тенденціями в сучасному суспільстві, в усьому світі і в Україні зокрема.

Конвенція про права дитини наголошує, що право інвалідів на належну інтеграцію та гідне життя як повноправних членів суспільства – основний принцип міжнародних стандартів, а забезпечення дітям з особливими потребами доступу до якісної освіти є основою інтеграції та пріоритетом соціальної політики демократичних країн [3].

«Кожна людина має право на освіту», – записано в Конституції України та декларації прав людини, й завдання держави втілити в життя ці положення і забезпечити кожній особі отримання освіти в доступній для неї формі та об’ємі [4]. Це стосується осіб, які в силу різних причин мають виражені порушення психофізичного розвитку, до їх числа відносяться діти з інвалідністю.

Право дитини з особливими потребами на освіту регламентується Законом України «Про освіту», Законом України «Про загальну середню школу», Положенням про спеціальну школу та Положенням про навчально-реабілітаційний центр для дітей з вадами фізичного або розумового розвитку[5]. Згідно з Законом України «Про освіту», дітям, які потребують корекції  розумового розвитку, гарантовано право на навчання в державних і комунальних навчальних закладах.

Навчання та виховання в корекційних закладах є єдиною можливістю для такої дитини отримати кваліфіковану корекційну допомогу, долучитися до суспільного життя, набути впевненості, максимально можливої самостійності.

Слід наголосити, що переваги в організації та проведенні корекційно-розвиткової роботи з дітьми з особливими потребами належать  вчителям-дефектологам. Провідна роль вчителя-дефектолога в педагогічному процесі пояснюється тим, що він, як спеціаліст краще розуміє психологічні, розумові та мовленнєві особливості дітей з інтелектуальною недостатністю, ступінь відставання в розвитку у порівнянні з віковою нормою, динаміку, принципи, методи і прийоми корекційно-розвивального навчання таких дітей.

Тривалий час вчителі-дефектологи застосовують різні методики роботи, що дають позитивний результат у навчанні дітей з порушенням інтелектуального розвитку, позитивні наслідки корекції наявних у них психофізичних порушень.

Завдання гуманізації, індивідуалізації виховання і  навчання розумово відсталих дітей у свою чергу, вимагають створення необхідних умов для їхнього розвитку, становлення як суб'єктів  навчальної  діяльності.  Розвиваючи    моторику,  ми  створюємо  передумови  для становлення багатьох психічних процесів. Роботи  В.М. Бехтерева, А.Р. Лурія, Н.С. Лейтеса, П.Н. Анохіна,    І.М. Сеченова,  практична  діяльність  М. Монтессорі  довели  вплив маніпуляцій  рук  на  функції  вищої  нервової  діяльності,  розвиток  мови [6]. Отже,  розвивальна робота повинна бути спрямована від руху до мислення, а не навпаки.

Завданням сенсорного розвитку дітей з інвалідністю є:

•  розвиток на основі активізації роботи всіх органів чуття, сприйняття явищ і об'єктів навколишньої дійсності в сукупності їх властивостей;

•  формування просторово-часових орієнтувань;

• корекція  пізнавальної  активності    шляхом  систематичного  цілеспрямованого розвитку у дітей сприйняття кольору, форми, величини;

•  розвиток слухового сприймання;

        •  виправлення недоліків моторики;

•  корекція зорово-моторної координації;

•  збагачення словникового запасу дітей;

•  формування комунікативної діяльності, розвиток та корекція мовлення дитини;

•  формування навичок соціальної адаптації та соціалізації;

•  формування цілеспрямованості рухів і дій [7].

Сенсорний розвиток дитини є головною умовою будь – якої діяльності (образотворчої, музичної, конструктивної тощо). Без дозрівання організму дитини, її нервової системи неможливий психічний розвиток.

Для активізації сприймання особливе значення має дозрівання аналізаторів (зорового, слухового, смакового, нюхового, тактильного), за допомогою яких відбувається розчленування і об’єднання різних подразників, що сприймаються. Проте всі ці органічні складові створюють лише можливості, лише передумови для розвитку сприймання, але не визначають ні його характеру, ні рівня.

На сучасному етапі розвитку суспільства, педагогічна наука висуває досить високі вимоги до розумового розвитку дитини.

Слід зауважити, що шкільний період – оптимальний період для розвитку пізнавальної сфери загалом, та сенсорного розвитку зокрема, який є процесом засвоєння соціального досвіду, засвоєння певних еталонів. Сенсорними еталонами для дитини можуть служити, наприклад, система геометричних форм, основні кольори, фонеми рідної мови тощо. Отже, основним завданням сенсорного виховання учня є поступове ознайомлення дітей з різними видами сенсорних еталонів.

Оволодіння сенсорними еталонами, як системою мірок, зразків якісно змінює сприйняття. Чим вищий рівень сенсорного розвитку дитини, тим більше предметів і явищ сприймається дитиною.

Перед сучасним навчально-реабілітаційним центром стоїть проблема, що полягає в корекції і компенсації психофізичних і розумових здібностей дітей з інвалідністю.

Основою навчання дітей з інвалідністю є: розвиток фонематичного слуху, подолання порушень звукової вимови, розвиток зорового сприймання, розвиток дрібної та загальної моторики, розвиток зв’язного мовлення.

Спираючись на основні положення вітчизняних учених з цієї проблеми, було розроблено програму сенсорного розвитку дітей, дидактичні ігри та вправи. В основу ігор покладено такі принципи:

1. Діяльність дітей повинна бути цікавою, умотивованою, продуктивною.

2. Завдання із сенсорного розвитку слід тісно пов’язувати з навколишнім життям.

3. Пропонуючи дитині завдання, потрібно дати їй змогу відшукати розв’язок самостійно.

4. У процесі виконання ігор і вправ необхідно розвивати мовлення, пам’ять, мислення дітей.

5. Важливо врахувати індивідуальні особливості дітей і застосувати індивідуальний підхід до кожного.

6. Завдання полягає в тому, щоб не стільки домогтися, аби дитина врешті – решт правильно виконала ту чи іншу дію, скільки виробити в неї певні способи діяльності [8].

Формування сенсорних навичок у дітей з інвалідністю в умовах навчально-реабілітаційного центру в процесі навчання і виховання – одне з першочергових завдань, що найкраще розв’язується шляхом  використання дидактичних ігор та вправ;  допомагають особистості адаптуватися в сучасному суспільстві, не зважаючи на розумові вади [1].

Проведення нестандартних заходів з елементами гри, ритміки дають змогу спостерігати позитивний вплив на розвиток дитини.

Нестандартний захід – це специфічна форма організації навчальної діяльності дітей з інвалідністю, що забезпечує умови, за яких кожний учень компенсує свої вади та корегує психофізичні недоліки.

Впровадження нових за формою і змістом занять, використання елементів інтерактивних методик, інноваційних методів і засобів навчання дають змогу досягти значних практичних результатів у роботі з дітьми з інвалідністю.

В роботі з дітьми з особливими потребами  корекційні педагоги інтенсивно добирають такі форми завдань, які активізували б їхню розумову активність, потребу в пізнавальній діяльності. До таких завдань варто віднести ті з них, які вимагають використання чуттєвої сфери, опори на практичну діяльність і досвід вихованців. Тому дидактична гра є одним з ефективних прийомів активного засвоєння знань і умінь на спеціально організованих заняттях.

Дидактична гра – це не просто заповнення вільного часу дітей, а спланований і цілеспрямований педагогічний прийом для розширення і закріплення одержаних ними знань. В процесі дидактичної гри діти на практиці самостійно застосовують одержані знання в нових, ігрових умовах, що сприятливо впливає на їх розумовий розвиток (Рис. 1).

Механізм досягнення педагогічної мети у процесі гри

Рис. 1.

Свою навчальну роль дидактичні ігри виконують успішніше, якщо вони застосовуються в системі, яка припускає варіативність, поступове ускладнення і за змістом, і за структурою, зв’язок з іншими методами роботи з формування уявлень і понять.

Слід підкреслити, що плідне освоєння досвіду відбувається лише за умови власної активності дитини в процесі її діяльності.

Дидактичні ігри складні тим, що є одночасно грою, засобом навчання та всебічного розвитку дитини. В процесі такої гри розвиваються усі психічні процеси, формуються особистісні особливості.

Дидактичні ігри є ефективним засобом різних напрямів виховання дітей:

1. Розумового виховання (систематизує знання, розвиває сенсорні здібності, збагачує знання про навколишню дійсність).

2. Морального виховання (формує дбайливе ставлення до оточуючих предметів, норми поведінки з людьми, риси характеру).

3. Естетичного виховання (формує почуття прекрасного).

4. Фізичного виховання (розвиває дрібну моторику рук, формує культурно-гігієнічні навички, розвиває емоційність дитини).

Дидактична гра розвиває самостійність і пізнавальну активність дитини, а також його інтелект.

Отже, як і всі інші види ігор, дидактичні ігри стимулюють загальний особистісний розвиток. Поєднання в них готового навчального змісту з ігровим задумом і діями вимагає від педагога майстерного керівництва ними.

Багаторічна робота з розвитку пізнавальної сфери дітей підтверджує ефективність дидактичних ігор та вправ при затримці психічного, порушені інтелектуального розвитку, ранньому дитячому аутизмі, порушеннях мовленнєвого розвитку, синдромі дефіциту уваги і гіперактивності, психосоматичних розладах та ін. При цьому у дітей суттєво покращується  функціональний розвиток кори головного мозку, кортико-підкіркові зв’язки та міжпівкульна взаємодія. У більшості дітей істотно поліпшується слухове і зорове сприйняття; тактильна чутливість, загальна та дрібна моторика, зорово-моторна координація; формується увага, пам’ять, мовна та інтелектуальна діяльність; покращується просторовий гнозис і праксис; з’являється довільний самоконтроль.

Таким чином, корекція пізнавальної сфери через дидактичні ігри та вправи є ефективним засобом розумового розвитку дітей з інтелектуальною недостатністю. Завдяки спрямуванню на механізм виникнення того чи іншого порушення психічного онтогенезу або психосоматичного розладу, впливу через рухові та сенсорні компоненти на всю психіку дитини в цілому, при досить директивному підході і особливим чином організованій взаємодії з дитиною, ігрова корекція посідає особливе місце серед інших психотерапевтичних і психокорекційних методів [2].

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Використання гри для активізації навчально-виховного процесу : посіб. для студ. пед. вузу та викладачів / уклад.: Мішкурова В. Ф.; Пащенко М. I. Київ: Науковий світ, 2001. С. 3-12.

2. Гудим  І. М. Напрями сенсорної інтеграції дошкільників з порушенням зору. Дефектологія. Особлива дитина: навчання та виховання. 2011. № 4. С. 2-5.

3. Конвенція про права осіб з інвалідністю від 13.12.2006 р. URI: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/995_g71 (дата звернення: 24.05.2019).

4. Конституція України  від 28.06.1996 р.  № 254к/96-ВР, Розділ ІІ, ст. 21-24, 53. URI: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 (дата звернення: 24.05.2019).

5. Про затвердження Положення про спеціальну школу та Положення про навчально-реабілітаційний центр : Постанова Кабінет Міністрів України від 06.03.2019 р. № 221. URI: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/221-2019-%D0%BF (дата звернення 24.05.2019).

6. Малікова Ю. В. Сенсорне виховання у спадщині видатних педагогів минулого. Науковий вісник Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К. Д. Ушинського : зб. наук. праць. Одеса : ПДПУ ім. К. Д. Ушинського, 2005. № 3–4. С. 151–153.

7. Малікова Ю. В. Педагогічні умови сенсорного розвитку дітей старшого дошкільного віку. ІV Всеукраїнські науково-практичні читання студентів і молодих науковців, присвячені педагогічній спадщині Костянтина Дмитровича Ушинського (Одеса, 16–17 травня 2006 р.) / М-во освіти і науки України, Південноукр. держ. пед. ун-т ім. К. Д. Ушинського. Одеса, 2006. С. 93–95.

8. Малікова Ю. В. Дидактична гра як засіб засвоєння старшими дошкільниками системи сенсорних еталонів. Дни науки – 2007 : материалы ІІІ международной научно-практической конференции, 1–15 апреля 2007 г.  Днепропетровск : Наука и образование, 2007. Т. 5. С. 43–45. (Педагогические науки).