Стаття " Шляхи естетичного виховання учнів молодшого шкільного віку"

Шляхи  естетичного  виховання  учнів  молодшого  шкільного віку

Мазничка  Н. М.

У статті визначено основні шляхи формування  естетичного  виховання школярів молодшого  шкільного  віку.  Подано  способи, форми і методи  розв’язання  проблеми  під  час  навчально-виховного  процесу.

Ключові слова: естетичне виховання, мистецтво, танець, народне  мистецтво , театральне  мистецтво , дитячий  музичний  фольклор.

WAYS  OF  THE  AESTETIK  EDUCATION  OF  PUPILS  OF  PRIMARY SCHOOL        

Hutak N. M.

Vasyl Stefanyk Precarpathian National University

Ivano-Frankivsk, Ukraine

In the article basic ways of  creating  education  of  pupils  of  primary  school  age.  Ihere  are  ways,  forms  and  methods  of  solution  problems  during  the  educational  process.

Key words: aesthetic  education,  art,  dance,  folk  art,  theater,  children’s  folk  music.

Постановка проблеми. У сучасному  освітньому  просторі  спостерігаються  явища  масового  захоплення  дітей  комп’ютерними  технологіями, телевізійними  програмами,  неформальними  об’єднаннями. З  кожним  роком  все  менше  учні  відвідують  театр,  філармонію,  художні  виставки,  що  свідчить  про  їх  низьку естетичну   активність. Тому  проблема естетичного  розвитку  учнів,  прилучення  їх  до   мистецтва набуває   особливої  актуальності.

Однією  з  відомих  і  принципових  особливостей  сучасної  системи  навчання  і  виховання  є  постійна  і  прониклива  увага  до  проблеми  естетичного  виховання, тому  для  сучасного  школяра  спілкування  з  мистецтвом  повинно  стати  нормою  життя. Адже  саме  мистецтво,  звичаї,  традиції – чи не  найголовніша  сфера  всебічного  розвитку  як  кожної  людини  зокрема, так  і  суспільства  загалом. « Успіхи  естетичного  виховання  залежать  від  того , наскільки  глибоко  розкривається  перед  учнем  природа  прекрасного»  В.О. Сухомлинський.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Невід’ ємною  складовою  духовної  культури  особистості  є  естетичне  виховання  засобами  мистецтв. Проблемам  естетичної  свідомості  та  її  розвитку  в  педагогічному  аспекті  присвячено  наукові  праці А. Бурова, М. Кагана, Н. Кіященко, Л. Когана,                  Н. Лейзерова,  А. Молчанової  та  інших  авторів.  Психологічний  аспект проблеми  естетичного  розвитку  особистості у  своїх  дослідженнях  розглядали  такі   психологи як  Л. Виготський, А. Ковальов, І. Кон, П. Якобсон, Д. Узнадзе. Проблеми  естетичного  ставлення  підростаючого  покоління  до  дійсності, мистецтва, внутрішнього  світу  особистості розкрито Б. Астафьєвим, А. Малюковим, Н. Фоміною  та  інші. Дослідження  вітчизняними  і  зарубіжними  вченими  різних  аспектів  естетичного  виховання   певною  мірою збагатили  педагогічну  науку  і  практику  як  важливим  емпіричним  матеріалом,  так  і  теоретичними  висновками.

          Метою статті є визначити  шляхи  і  методи формування естетичного  виховання  учнів  молодшого  шкільного  віку.

Виклад основного матеріалу. У  сучасному  суспільстві   виховання  духовно  багатої  та  естетично  свідомої  людини  є  однією  з  найбільш  обговорюваних  і  невирішених  проблем,  які  намагаються  розв’язати  освітяни  різних  країн  світу.  Одним  із  важливих  професійно-педагогічних  критеріїв  майбутнього  вчителя  є  вміння  правильно  оцінювати  твори  мистецтва  і  аргументовано  пояснювати  своє   ставлення  до  них.  Майбутній  вчитель  насамперед  мусить  навчитися  слухати  та  оцінювати  музику,   образотворче  мистецтво,  хореографічні  та  літературні  твори, усвідомити, що  вони  виховують, до  чого  закликають.  Здатність самостійно  аналізувати естетичні  якості  твору,  цікаво  інтерпретувати  зміст  мистецьких  образів дозволить  вчителю  виховувати в  дітях  основи  свідомого   ставлення  до  мистецтва,   розвинути  творчу  уяву,  мислення,  здібності [8, с.39] .

Виходячи  з  цього, перед  вчителями  постає  завдання – розглянути  поняття   «мистецтво» . Мистецтво  є  частиною  духовного  життя  як  людини, так  і  суспільства  і  в  цілому вважається  різноманітним  результатом  творчої  діяльності  всіх  поколінь. У  вужчому  значенні,  мистецтво   означає  осмислення  дійсності  майстром,  відображення  його  зовнішнього і  внутрішнього  світу, яке  в  підсумку  дає  продукт,  що  приносить  естетичне  задоволення,  але  не  тільки  самому творцеві,  але  й  суспільству.

       Дослідження  показали,  що  специфіка  мистецтва  полягає    саме  в  тому, що воно  комплексно, гармонійно  впливає  на  почуттєві ,  інтелектуальні  та  вольові  елементи  людської  психіки. Комплексність  та  різнобічність  впливу  мистецтва  на  учнів  початкових   класів   досягається  завдяки  багато чисельності його функцій: пізнавальної, соціальної, виховної, оцінної і комунікативної, видовищної та  естетичної. Мистецтво  завжди  пробуджувало  в  людині   саме  людське  начало,  кликало  до  досягнень і  перетворення  світу. Оскільки  мистецтво   у  всій  його  різноманітності  його   видів  та  жанрів  акумулює в  специфічній  художній  формі   соціальний  досвід  розвитку  людського  суспільства,  вплив  його  на  особистість,  необхідний  для  того, щоб  пробудити  в  неї соціально-естетичні  та  творчі  потреби             [3, с. 76] .

Танець – найпопулярніший  з  видів  мистецтва  серед  дітей . Вони  охоче  відвідують  танцювальні  гуртки, виявляючи  неабияку  старанність  у  набутті  танцювальних  умінь  і  навичок. Систематичні  заняття  дітей  в  гуртках  і  їх  зацікавленість  в  означеному  мистецтві  дають  можливість  проводити  з  ними велику  виховну  роботу, використовуючи  специфічні  засоби  танцювального  мистецтва.

     Хореографічне  мистецтво   включає  народний,  класичний,  бальний  і  сучасний  танець . З усіх  напрямків   хореографічної  діяльності  навчання  проводиться  у  спеціально  організованих  гуртках,  де  діти вивчають  тренувальні  вправи  системи  класичного  і  народно-сценічного   танців,  які  допомагають   їм  технічно  і  виразно  виконувати  українські  танці,  танці  різних  народів,  сюжетні, ігрові  танці,  інсценізації  пісень,  байок, варіації  балетних  спектаклів  і  балетів  тощо [4, с. 48] .

    Поширеною формою  організації  занять  з  танцю  стали  хореографічні  гуртки.  Різновидом  танцювального  навчання  є танцювальні  групи  ансамблів  пісні  і  танцю.  Заняття  в  таких  колективах, де  музика,  пісні  і  танець  становлять  єдине  ціле,  розширюють  світогляд  дитини, сприяють  її  загальному  і  музичному  розвитку. Заняття  в  цих  гуртках  проводиться  за  відповідною  програмою,  які  орієнтують  керівника  у  програмних  вимогах, допомагають  творчо  враховувати  конкретні  умови,  інтереси  і  запити  дітей, їхню  фізичну  підготовленість.   Нехтування  програмних  вимог  призводить  до  відсутності  системності індивідуального  підходу,  ігнорування  віковими  особливостями,  зведення  занять  до  механічного  засвоєння танцювальних  рухів,  що  негативно  позначається  на  виконавському  рівні   та  загальній   культурі вихованців. Заняття  з  дітьми  в  усіх  хореографічних  гуртках  обов’язково  складаються  з  навчальної   підготовки, вивчення  і  виконання  танців,  ознайомлення  з  розвитком  танцювального  мистецтва .

Навчаючись  у  хореографічних  колективах, діти  оволодівають  виразними  засобами  танцю,  досконало  знайомляться  хореографічним  мистецтвом,  одержують  певну  танцювальну  підготовку,  розвивають  свої  танцювальні  здібності.  Під  час  занять  у  гуртках  формується  художній  смак,  підвищується  культура  поведінки  дітей, їх  творча  активність.   Бурхливий  розвиток  і  величезна  популярність  хореографічного  мистецтва  пояснюється  його  синтетичною  природою, яка об’єднує  елементи  інших  видів  мистецтва – музики,  драматургії,  пантоміми, живопису.  Танець, як  жодне  з  мистецтв, відповідає  динаміці  сучасного  життя, інтернаціональному  єднанню  людей.

На  заняттях  під  керівництвом  педагога  діти  не  тільки  навчаються  танцювати,  створювати  образи  в  хореографічних  виставах . У  процесі  навчання  виховуються  інтерес  і  любов  до  мистецтва  танцю,  що  має  велике  значення  в  художньому  вихованні, у  ставленні  до  мистецтва  взагалі. І  вчителеві  танцювального  колективу у  цьому  належить  відповідальна  роль. Однак  трапляються  така  керівники,  які  мають  спрощені  уявлення  про  мистецтво  танцю,  неправильно  розповідають  про  нього  дітям, обмежуючись  лише  назвою  танцю  й  визначенням  темпу  музики.  Це  зводить  заняття  до  ремісництва  й  не  збагачує   дитину  духовно [6, с. 256].

    У  реалізації  виховних  завдань  велику  роль  відіграють  бесіди про  мистецтво , колективне  відвідування  концертів  танцювальних  ансамблів,  читання  книжок  з хореографії , відвідування  музеїв  тощо.  Теми  бесід,  які  проводяться , можуть  бути  найрізноманітнішими, а  саме : « Танець  як  один з  видів  мистецтва», «Історія  танцювальної  культури» , « Розвиток  української  народної  хореографії».  Ефективною  формою  збагачення  знань  учнів  є  бесіди –ілюстрації, до  участі  в  яких   можна  залучити  артистів  балету, колективи  народного чи  сучасного  танцю.  Як  ілюстративний  матеріал  можуть  бути  використані  фрагменти  з  фільмів-балетів. Таким  чином,  учні  мають змогу  на  власні  очі  побачити, переконатися  у  правильності  свого  чи  іншого   виконання,  перейняти  манеру,  засвоїти  стиль  певних  рухів,  ознайомитися  з епохою  створення  танцю, костюмами , в  яких  він  може  виконуватися.

    Бесіду  можна  побудувати  на  обговоренні  переглянутих  балетних  спектаклів, виступів  хореографічних  колективів, ансамблів  народного  танцю  тощо. Саме  в  бесіді-обговоренні  учні  виявляють  здатність  правильно  оцінювати  переглянуті  вистави ,  вміння  виділити  головне,  правильно  застосувати  знання  у  своїй  самостійній  роботі ,  критично  ставитися  до  власної  праці  чи  виступів  товаришів.  Цікаво і  творчо   можна  побудувати  бесіди-обговорення   після  перегляду фільмі  «Балерина», « Крок  вперед»,            « Фуєте»  та  інші.

     Всі  ці  засоби  і   форми  хореографічного  мистецтва  дають  змогу  педагогу  всебічно  розвинути  своїх  вихованців. Прищепити   любов   до  музики, пісні, танцю,  виховати  естетичні  смак , відчуття  прекрасного          [1,с. 128] .

     Учені-педагоги, досліджуючи  проблему естетичного виховання,  зазначають, що  народне  образотворче  і  декоративно-прикладне  мистецтво  є  важливим  та  впливовим  чинником  розвитку  учнів  різних ,  оскільки  образна  конкретність  і  емоційна  виразність  виробів  народних  майстрів  є  зрозумілою  дітям  молодшого  шкільного  віку.

     Проблема  впливу  народного  образотворчого  і  декоративно-прикладного  мистецтва,  як  важливого  засобу  естетичного  виховання  і  розвитку  молодших  школярів  вимагає  глибокого  дослідження  з  урахуванням   регіональних  особливостей,  оскільки  результати  експериментальних  досліджень  показали,  що  формування  у  молоді  правильного  розуміння  законів образотворчого  і  декоративно-прикладного  мистецтва  ефективніше  відбувається  тоді,   коли  процес  навчання  опирається  на  міцний  грунт  народних   художніх традицій ,  а  Івано- Франківщина – саме  той  етнографічний  регіон ,  де  залягає  потужній  пласт   народного  мистецтва  [7, с.171] .

Ефективним  педагогічним  засобом проблеми  естетичного  виховання   слугує  театральне  мистецтво.  Світ  театру збирає  навколо  себе  шанувальників  мистецтва ,  тому  створення дитячої   театральної  студії  в  школі  та  заняття  в  ній допоможуть розкрити  та  виявити  здібності  творчих  учнів, а  іноді  й  визначити  їх  подальший  життєвий  шлях. Адже  багато  майстрів  сцени  розпочинали  творчу  діяльність саме в театральній  самодіяльності, де  учасники  студій  мають  нагоду  знайомитися  з  художніми особливостями  творчості  того чи  іншого  драматурга , цікавитися тонкощами  театрального  мистецтва. Такою  студією  в  школі  керує  педагог-організатор  або  вчитель  літератури. Широкі  можливості  для  формування  естетичного  світосприйняття ,  цілісного  уявлення  про  мистецьку  картину   світу  містяться  в  державному  компоненті  змісту  шкільної  освіти ,  зокрема  в  контексті  викладання  української  літератури, історії  України, а  також  у  позаурочній виховній  роботі  з  учнями .

      На  початковому  етапі  організації   театральної  студії  в  школі  доцільно  провести  вечір  художнього  читання,  присвячений  народній  творчості  чи  письменника,  у  творах  яких  змальована своєрідність  культури  й  побуту  нашого  населення,  для  цього  з  новачками  готують  кілька  індивідуальних  номерів – декламацію  віршів  або  читання  прозових  фрагментів  творів. У  процесі  підготовки  літературного  вечора    виявляються  творчі  здібності   учасників, міра  їхнього  захоплення  сценічним  творенням ,  починається  згуртування всіх  в  єдиний  колектив, такий  вечір  варто  театралізувати:  створити  єдиний  літературний  монтаж , ввести  деякі  ігрові,  театралізовані  моменти [5, с. 400] .

      Загальновідомо, що  фольклор – це  джерело  знань про дійсність, засіб  формування народних  понять  про  добро  і  зло,  пізнання  рідної  мови, культури, звичаїв  та  обрядів. Народна  творчість  формує  національний  світогляд ,  відроджує  моральні  устрої,  збагачує  новими  знаннями ,  розвиває  інтерес  до  музичної  діяльності  тощо. 

       Український  дитячий  музичний  фольклор,  це багатожанрова  система,  що  складається  із  прозових, речитативних,  пісенних  та  ігрових  творів, значну  частину  музичного  фольклору,  який  вивчають  учні  у  молодшому  шкільному  віці,  становить  обрядовий  фольклор, в  який  входять  твори,  пов’язані  з  живою  і  неживою   природою  та  їхніми  символами: квітами,  рослинами,  деревами, птахами,  звірами,  сонцем, місяцем,  вітром,  хмарами, водою, свічкою тощо. Звернені  до  різних  явищ,  вони зберігають  стародавні  вірування,  звичаї  і  традиції  [9, с. 62] .

     Музичному  фольклору  відводиться  значне  місце  у  школі, у  якій  передбачено  вивчення  календарних  пісень ( колядок, щедрівок, веснянок ), родинно-обрядових  пісень, дитячого  музичного  фольклору ( колискових,  примовок, пісень-казок, небилиць). З  метою  залучення  школярів  до  народної  творчості,  розвитку  у  них  музичних  здібностей, формування  інтересу  до  кращих  зразків  народної  пісенної  творчості,  розвиток  естетичних  почуттів  і  смаків,   важливо  не  тільки аналізувати  музичні  твори  з  точки  зору  їх  емоційності,  образності, ритмічності , динамічності  тощо, але  й  зіставляти,  аналізувати ,  пояснити образи-символи, які  в  них  зображені. Адже  особливо  у  колядках, щедрівках,  веснянках   збереглися  естетичні  і  символічні  ознаки, пов’язані  з  слов’янською  символікою,  віруваннями, звичаями  та  обрядами.  Це  має  стати  для  молодших  школярів  певною  сходинкою  до  справжнього  пізнання  фольклорного  твору,  виховання  у  них  любові  до  рідного  краю,  природи,  формування  інтересу  до  народної  музики  в  цілому.

     Використання  української  символіки  при  вивчені  музичного  фольклору допомагає  молодшим  школярам  збільшити об’єм  природної  та  музичної  пам’яті, викликає  зацікавленість до  народних  традицій,  розвиває  мислення, уяву,  фантазію,  музичні  та  творчі  здібності,  розширює  певне  коло  уявлень  про  природу,  оточуюче  середовище, формує  пізнавальні  інтереси [2, с.131] .

  Висновки. Отже, результати  дослідження  показали, що одним  із  найважливіших  джерел  естетичного  виховання і  розвитку  молодших  школярів  є  мистецтво. Воно  будить  творчі  сили  учнів,  робить  доступним   процес  художньої  творчості. Мистецтво, подібно  до  мови,  є засобом  спілкування  людей,  подібно  до  науки – засобом  пізнання  дійсності,  подібно  до  педагогіки  й  моралі – засобом  виховання,  прищеплення  знань  і  норм  поведінки  в  суспільстві.  Особливість  мистецтва  в  тому, що  ідея  втілюється  в  такій  формі,  яка  збуджує  емоції,  активізує  уяву  людини,  викликає  особливі  переживання,  які  називаються  естетичними, а  звідси  й необхідність  розвивати  емоційний  світ  школяра. « Естетичний  смак  може  бути  вузьким  і  широким , примітивний  і  висококультурний,  здоровий  і  хворобливий . Школа  має  виховати  смак  і  розуміння  краси   у  всіх  її  формах  і  видах,  смак  висококультурний  і  здоровий» Г. Г . Ващенко.

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ  ДЖЕРЕЛ

1.               Андрусишин  Р. Теоретичні  основи  українського  народного  танцю  в  педагогічній  творчості  В . Верховинця / А. Андрусишин // Гірська школа  українських  Карпат. – 2013. – № 10. – С. 128 – 130.
2.               Барило С., Качмар О. Формування  інтересу  у  молодших  школярів  до  музичного  фольклору  засобами  української  символіки / С. Барило,            О. Качмар //  Гірська  школа   українських  Карпат . – 2013 . –  № 10 . –  С. 131 – 134.                                                                                                                                  
3.               Горщенко Ю. Формування  оцінно - естетичних  суджень  майбутніх  учителів  початкової  школи як  педагогічна  проблема /                   Ю. Горщенко // Гірська школа  українських  Карпат . – 2014. – № 11. – С. 76 – 78.
4.               Гузь  О. Ритміка  і  хореографія / О. Гузь // Рідна  школа . – 2009. – № 2. – С. 48 – 51. 
5.               Костельна Л.  Естетичний  розвиток  учнів  засобами  театрального  мистецтва  в  умовах   гірської  школи / Л. Костельна // Гірська  школа  українських  Карпат . –  2011 . –  № 4-5 . – С. 400 – 404.
6.               Тараканова  А. П. Система  хореографічного  виховання  у  школах  і  позашкільних  закладах / А. П. Тараканова . – К., 1995 . – 256 с.
7.               Фічора І.  Народне  образотворче та  декоративно – прикладне  мистецтво  як  засіб  естетичного  виховання  і  розвитку  молодших  школярів / І. Фічора // Гірська  школа  українських  Карпат . – 2014 . –  № 11 .  – С. 171 – 174.
8.               Хлєбникова Л. Формування  художньо-естетичної компетентності  учнів  засобами  синтетичних  мистецтв  у  процесі  інтегрованої  мистецької  освіти / Л.Хлєбникова // Початкова  школа. – 2009. – № 6. – С. 39 – 45.
9.               Чуб Г.  Люби  і  знай  свій  рідний  край / Г. Чуб // Рідна  школа. –  2013 . –  № 1 . – С. 62 – 64 .