Стаття "Становлення художньо-творчих здібностей школярів у процесі навчання народному розпису"

СТАНОВЛЕННЯ ХУДОЖНЬО-ТВОРЧих здібностей ШКОЛЯРІВ У ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ НАРОДНОМУ РОЗПИСУ

 Стаття присвячена особливостям формування творчих здібностей у процесі навчання школярів художніх шкіл на заняттях народному розпису. Проаналізовані основні методи і прийоми розвитку творчих здібностей. Виявлені особливості народного розпису як одного з факторів формування творчих здібностей у школярів.

Ключові слова: «творчі здібності» «художні здібності», «народний розпис», «реформування змісту освіти», «вивчення народного мистецтва».

 Феномен творчості  вже багато років є предметом дослідження вчених, фахівців в різних галузях науки: філософії, історії, психології, педагогіки, мистецтва і т. д. Багатоаспектній проблемі творчості присвячено значну кількість робіт, проте й по нині сутність поняття "творчість" є актуальною для вивчення – зокрема в процесі навчання основам окремих видів декоративно-прикладного мистепцтва.

Під творчістю найчастіше розуміють створення нових матеріальних або духовних цінностей. Творча діяльність є антиподом наслідування, копіювання, діяльності за шаблоном, готовим узірцем, правилом. За обсягом принципової новизни результату розрізняють чотири рівні творчості. Перший, найвищий рівень характеризує процес творчості, який приводить до принципово нового результату, нового для всього людства, а може, нового й у космічному масштабі. Другий рівень творчості стосується продукту, який є новим для досить великого кола людей, скажімо для певної країни світу. Третій рівень характеризує новизну творчого продукту для значно меншого, обмеженого кола людей. І, нарешті, четвертий рівень торкається творчості, новизна продукту якої є суб'єктивною, відносною, значущою тільки для самої людини, що творить [4].

Творчі здібності – це сукупність індивідуально-психологічних особливостей особистості, які забезпечують успішність виконання творчої діяльності. Інтелект виступає своєрідною базою, що визначає прояв і розвиток творчих здібностей. Подальший їх розвиток не корелює прямо з розвитком інтелекту, а характеризується зростаючим впливом соціальних факторів, активності самого індивіда, його життєвого досвіду [1].

Дослідження змістового наповнення поняття «творчі здібності» передбачає також з’ясування їхніх визначальних параметрів. Наприклад,Дж. Гілфорд виокремлює такі основні характеристики творчих здібностей: здатність до виявлення та постановки проблеми; генерування значної кількості ідей; оригінальність (здатність відповідати на подразники нестандартно); здатність удосконалювати об’єкт, додаючи деталі, здатність вирішувати проблеми, тобто здатність до аналізу і синтезу [6].

До провідних властивостей художніх здібностей відносять:

 - властивості художньої творчої уяви і мислення, що забезпечують відбір головного, найбільш суттєвого і характерного в явищах дійсності, конкретизацію та узагальнення художнього образу, створення оригінальної композиції;

 - властивості зорової пам'яті, що сприяють створенню яскравих зорових образів у свідомості художника і допомагають їх успішній трансформації в художній образ;

 - емоційне ставлення (особливо розвинені естетичні почуття) до сприйманого і зображуваного явища;

 - вольові властивості особистості художника, що забезпечують практичну реалізацію творчих задумів [3].

Для успішного розвитку художніх здібностей школярів необхідно створити такі умови, при яких ці здібності формуються і розвиваються порівняно легко і досить швидко досягають високого рівня. Наприклад: наявність у школяра задатків до розвитку відповідних здібностей; своєчасне виявлення означених задатків; активне визначення тих видів діяльності, в яких відповідні здібності проявляються, формуються і розвиваються найбільш успішно (в даному випадку – сфера народного розпису); включення школяра в оволодіння  декоративним розписом як складовою образотворчої діяльності, що включає в собі спеціальні знання, вміння та навички (композиція, кольорознавство, перспектива тощо); застосування для розвитку художніх здібностей інноваційних, ефективних засобів і методів навчання.

Навчання народному розпису на заняттях в художніх школах дають можливість кожному школяру оволодіти художніми навичками, розвинути творчі здібності, що сприятиме реалізації потенційних можливостей майбутніх художників.

Спрямованість педагогічних умов для вивчення народного розпису  зазначена в принципах та рівнях освоєння народного мистецтва: повторенні, варіації, імпровізації.

1. Повторення. Завдання просте, направлене на наслідування головних елементів орнаментів, характерних для певної школи народної майстерності. Це не механічне повторення, а настанова на творче, естетичне сприйняття.

2. Варіації. Завдання ускладненого типу, спрямоване на повторення головних еленментів певної школи народної майстерності з варіаціями. Малювання пензлем головних елементів передбачає варіант їх декоративного трактування, залучення різноманітних композиційних схем, включення нових елементів.

3. Імпровізація. Найбільш складне завдання, спрямоване на імпровізацію за мотивами народного орнаменту і естетичного сприйняття природи з метою створення нового образу. Ритм, колір, мотиви такого орнаменту різноманітні [5].

Одним з прикладів нових освітньо-навчальних технологій викладання народного мистецтва може бути навчальна програма з позашкільної освіти художньо-естетичного напряму «Петриківський розпис» розроблена старшим науковим співробітником лабораторії діяльності позашкільних закладів Інституту проблем виховання НАПН України – Корнієнко Анною Володимирівною. Завданням програми є здобуття учнями знань, вмінь та навичок з петриківського розпису; ознайомлення з державною та рослинною символікою України, їх значенням в народній медицині, народних обрядах та звичаях та навчання плануванню та організації трудового процесу, самостійному пошуку шляхів вирішення творчих завдань. По завершенню однорічного курсу вихованці мають набути досвід створення власних композицій; виконання композицій перехідним мазком та розпису на дерев’яній поверхні [2].

Таким чином, вдало організоване вивчення народного мистецтва на заняттях у художніх школах та інших позашкільних закладах з орієнтацією на сучасні напрямки реформування змісту освіти може розглядатися як інструмент розвитку культури та світогляду і є потужним стимулом розвитку творчих здібностей школярів в процесі навчання народному розпису.

Література:

1. Богоявленская Д.Б. Психология творческих способностей: Учебное пособие для студ. Высш. Учеб. заведений. — М.: ИЦ "Академия", 2002 — 320с.

2. Корнієнко А. В. Навчальна програма з позашкільної освіти художньо-естетичного напряму «Петриківський розпис» // [Електронний ресурс] Режим доступу:http://www.bht.edukit.kherson.ua/Files/downloads/Програма%20МОН%20схвалена%20-%20Петриківський%20розпис.pdf

3. Кузин В. С. Психология живописи: Учеб. пособ. для вузов. - 4-е изд., испр. - М.: ОНИКС XXI век, 2005.

4. Психологія / Ю.Л. Трофімов, В.В. Рибалка, П.А. Гончарук. — К.: Либідь, 2003. - 560 с.

5. Шпикалова, Т. Я. Возвращение к истокам. Народное искусство и детское творчество: учеб.-метод. пособие / Т. Я. Шпикалова, Г. А. Поровская и др. – М.: Владос, 2000.

6. Guilford J. P. Intelectual factors in productive thinking / J. P. Guilford // Productive thinking in education. – The National Education Association, 1968. – P. 5–21.