Стаття "Супровід самоосвітньої діяльності як один із шляхів формування позитивної Я-концепції"

Супровід самоосвітньої діяльності

як один із шляхів формування в учнів позитивної Я-концепції.

                                                                                                   Підготувала

практичний психолог ХСШ №99

                                                                      Мавзенко В.М.

Нові умови життя потребують нового мислення, нової культури, діяльності, а звідси — якісно іншого рівня освіченості, здатності до постійного оновлення знань, тобто «здатності до навчання упродовж усього життя».

На формування у підростаючого покоління «сучасного світогляду, розвиток творчих здібностей і навичок самостійного і наукового пізнання, самоосвіти і самореалізації особистості» вказує й Національна доктрина розвитку освіти.

Справді, сучасний випускник загальноосвітньої школи не завжди відповідає вимогам життя, зокрема в таких сферах, як уміння організувати свою освіту, розвивати компетентності, діяти самостійно в різноманітних критичних ситуаціях. Лише готуючи особистість, здатну до самоосвіти, сучасна школа може реалізувати модель випускника, спроможного до самостійного розв'язання власних та глобальних проблем, здібного до творчості, саморозвитку та самореалізації, розширення кругозору, пошук нових знань, розвиток умінь самостійного здобуття інформації, що стали актуальною потребою сучасності.

Сьогодні ми розглядаємо освіту та самоосвіту, навчання та самонавчання як єдиний цілісний процес, що дає змогу учням розвиватися адекватно своїм можливостям, знаходити необхідні джерела інформації та використовувати їх для задоволення своїх пізнавальних потреб. Отже, саме в школі необхідно закласти ті основи самостійної роботи, що дають можливість самостійно набувати знань.

Зміст самоосвіти школярів частіше за все пов'язаний із поглибленим вивченням окремих навчальних предметів, задоволенням пізнавальних інтересів у позакласній та позашкільній діяльності. Практика показує, що в процесі самоосвіти учні мають труднощі, які помітно знижують інтенсивність самоосвітньої роботи. Ці труднощі пов'язані з відсутністю у школярів умінь та навичок самостійної розумової роботи, невмінням систематизувати отриману інформацію та співвідносити її зі своїми прогалинами в знаннях основ наук. Тому досить активна результативність самоосвіти практично неможлива без уміння навчати себе.

Загальною потребою сучасної школи є створення умов, за яких кожен учень мав би змогу навчатися самостійно здобувати необхідну інформацію, використовуючи її для власного розвитку, самореалізації, для розв'язання існуючих проблем. Цілеспрямований розвиток у школярів загально-навчальних умінь та навичок самостійного здобуття знань — це один із пріоритетів підвищення якості освіти. Ефективне формування та розвиток цих умінь передбачає відповідне організаційне та методичне забезпечення цього процесу, в якому головною є програма розвитку самоосвітніх умінь, на підставі якої можлива подальша розробка методичного комплексу, який буде супроводжувати самоосвітній процес.

Процес навчання школярів відбувається з різним застосуванням сил, пізнавальної активності та самостійності учнів. В одних випадках він має репродуктивний, відображальний характер, в інших — пошуковий чи творчий. Саме характер навчального процесу впливає на кінцевий його результат — рівень набутих знань, умінь, навичок, досвіду.

Опановуючи все більш складні інтелектуальні вміння, учень починає виявляти інтерес до активного смислового орієнтування, що дозволяє йому навчитись самостійно розв'язувати проблему самоосвіти. Учень не лише опановує навички самостійної пізнавальної творчої діяльності, самоорганізації, але й набуває звичок систематично займатися самоосвітою. При цьому учень усвідомлює, що самоосвітня діяльність відрізняться від навчальної вже тим, що вона є пошуковою, а її результат— це розв'язання проблемних ситуацій.

Позиція учня в самоосвітній діяльності — це позиція суб'єкта, що усвідомлює значимість цього процесу саме для нього. У ході самоосвіти відбувається збагачення власного досвіду особистості, яка не лише засвоює інформацію, а перетворює її, наповнюючи особистісно значущим смислом. Учні набувають досвіду спілкування з оточуючим світом, який розширює їх можливості щодо активної творчої участі в житті суспільства. Набутий досвід стимулює подальше вдосконалення.

Формування вмінь здійснення процесу самоосвіти відбувається за певних умов. Спочатку учні опановують методику роботи з різноманітними джерелами інформації, елементами пізнавальної іяльності (такими, як уміння аналізувати прочитане, роботи свої висновки, вміти відстоювати власну точку зору, складати конспекти, тези тощо). Далі в самостійній навчально-пізнавальній діяльності з'являються елементи творчості. Це досягається шляхом створення відповідних психологічних та педагогічних умов, які стимулюють виникнення та розвиток в учнів власне потреби в самоосвіті, прагнення до самореалізації, активності, самостійності.

Усвідомлення себе як особистості, визначення своїх ідеалів, життєвих планів є головною лінією розвитку спонукальних сил самоосвіти. Безпосередньо пов'язане з ними цілепокладання. Саме на цьому етапі в учнів формується самостійність, почуття свободи вибору та відповідальності за обраний шлях, пробуджується бажання досягти певної мети. Отже, цілепокладання та цілеспрямованість — це:

•    здатність свідомо ставити мету й досягати її;

•    уміння проявляти інтелектуальні й вольові зусилля для досягнення мети.

Слід додати, що ще одним необхідним компонентом самоосвіти є енергетичний, який включає як вольову, так і емоційну сторони діяльності; Самоосвіта завжди здійснюється при високому рівні активності, напруженості пізнавальних, вольових та емоційних сил. Самоосвіта пов'язана з наявністю позитивних емоцій.

Таким чином, проблема формування готовності до самоосвіти зводиться до виховання в особистості прагнення до постійного вдосконалення своїх знань, умінь самостійно здійснювати пізнання та його організовувати. Проблема підготовки учнів до самоосвіти, її розв'язання на сучасному рівні — це розв'язання проблеми оволодіння всіма компонентами самоосвітньої діяльності. Оволодіння будь-якими із них, наприклад, пізнавальними вміннями, ще не забезпечує можливості залучення до цієї діяльності.

Самоосвітня компетентність учнів складається з таких компонентів, як:

• розуміння власних потреб на підставі самоаналізу, самопізнання;

• уміння розв'язувати проблеми на основі отриманих самостійно знань;

• організація власних прийомів самонавчання;

• упорядкування власних знань, знаходження зв'язків між ними;

• критичне ставлення до будь-якої отриманої інформації, вироблення власної позиції при набутті певних знань;

• використання для отриманої інформації різноманітних баз даних, джерел інформації;

• уміння долати труднощі, невпевненість;

• адекватне оцінювання значення набутих знань у власній діяльності;

• представлення, обгрунтування та захист отриманого результату;

• уміння співпрацювати з оточуючими людьми, здобувати знання шляхом ко¬лективної діяльності;

• прийняття рішення на основі співробітництва, толерантне ставлення до опозиційної точки зору;

• уміння розробляти та виконувати програми самоосвіти з урахуванням власних потреб і потреб суспільства;

• уміння використовувати нові технології інформації та комунікації;

• знаходження нестандартних нових рішень на основі самостійно набутих знань;

• гнучкість застосування знань, умінь, навичок в умовах швидких змін;

• постійний самоаналіз та самоконтроль за самоосвітньою діяльністю.

Самоосвіта розпочинається тоді, коли учень на основі знань і вмінь, отриманих в процесі навчання, усвідомлює нестачу існуючих знань для вирішення конкретної проблеми. Необхідно створювати саме такі ситуації, котрі сприяють самостійному пошуку знань, розвивають ініціативу, звернення до додаткових джерел інформації, формують самостійність.

Ні для кого не таємниця, що вміння самоорганізуватися більш високого рівня в учнів, які займаються дослідницькою діяльністю, беруть участь в олімпіадах, МАН. Необхідно залучати до цієї роботи якнайбільшу кількість учнів.

Учні не завжди із задоволенням йдуть на уроки, мало використовують додаткову літературу. Завдання педагогів — зацікавити учня вивчати всі предмети, які входять до курсу середньої школи. Не всі учні вміють знаходити додаткову інформацію, користуватися каталогами, складати плани, таблиці, конспекти. Учителям-предметникам необхідно звертати увагу на те, що деякі види робіт (тези, анотація, рецензія) учні вчаться виконувати лише в старших класах. Пропонуючи підготувати складні види завдань, необхідно чітко окреслити коло питань і джерела інформації. Учителям доречно звернути увагу на дітей з низьким і середнім рівнем, організувати індивідуальну роботу з ними, допомогу, спрямовану на формування компетентності самоосвіти.

Серед причин труднощів у навчанні можна виділити: слабку силу волі , неуважність на уроках Анкетування старшокласників виявили, що 38 % учнів мають перший рівень самоосвітньої компетентності, другий – 47%, третій рівень  - лише 15%. Виявлені проблеми: не всі учні вміють творчо застосовувати отриману інформацію, знаходити гіпотезу, доводити її. Частина учнів не вміють раціонально розподіляти свій час, контролювати свою діяльність. Щоб запобігти таким недолікам, необхідно сприяти формуванню особистості, яка володіє навичками самоосвіти. Способи оволодіння цими знаннями слід закласти в шкільні роки – це вміння працювати з текстом, уміння шукати інформацію,  володіння різними способами обробки інформації.

Розвиток компетентності містить такі кроки:

Крок 1. Дивіться. Ви тут і зараз. Запам′ятовуйте.

Крок 2. Навчайтеся. Компетентність дуже залежить від цього вміння. Навчання і полягає в тому, що людина, бачачи і запам′ятовуючи, виділяє важливе, відкидає непотрібне, робить власні висновки, щоб застосувати теорію на практиці. Коли людина зупиняється в навчанні, то зупиняється розвиток компетентності.

Крок 3. Практикуйтеся. Щоб мати кінцевий результат і бути по-справжньому компетентним, потрібно робити щось все краще і краще. Без практики-нікуди.

У процесі життєвого досвіду кожна дитина створює унікальну теорію самої себе, ця теорія називається «Я –КОНЦЕПЦІЯ». Існує 4 типи «Я – концепцій»;

·       Загальна – уявлення людини про себе;

·       Тимчасова, або перехідна – залежить від ситуації,  від конкретних переживань;

·        Соціальне «Я», або дзеркальне -  це уявлення людини про те, що про неї думають інші люди;

·        Ідеальне «Я» - те, якою особистість хотіла б стати.

  Тобто ми повинні спробувати визначити, як впливає навчально-виховний процес і його компоненти на самооцінку й відповідно на рівень соціальної компетентності учня.

Зосередимося насамперед на Я – концепції вчителя і постараємося прослідкувати, як її характер впливає на його поведінку і поведінку учнів, на його здатність будувати продуктивні відносини з учнями, на його стиль викладання і на ті уявлення і очікування, які пов’язуються у нього з власною позицією в класі і з позиціями учнів.

Дослідження вчених довели, що у вчителів, які мають занижену самооцінку, були виявлені установки, які заключали в собі очевидний негативний потенціал, який здатний досить негативно впливати на особистість школяра. Для характеристики власного педагогічного стилю вони вибирали такі твердження:

1. Негативно реагувати на тих учнів, які тебе не люблять.

2. Використовувати будь-яку можливість, створюючи для учнів труднощі, так як це не дає розслабитися.

3. Стимулювати учнів до навчання, викликаючи у них почуття провини за свої промахи.

4. По можливості будувати навчальну діяльність на основі конкурентної боротьби.

5. Виходити із вірогідності нечесної поведінки учнів на екзаменах.

6. Зіштовхувати учнів обличчям до обличчя з суровою реальністю дорослого життя.

7. Прагнути до встановлення жорсткої дисципліни.

8. Збільшувати міру покарання учнів пропорційно його провині.

Отже, установки, направлені на себе і на інших, значно впливають на характер між особистісних відносин.

Дослідження вчених зафіксували деякі особливості, які властиві „хорошому” вчителю, в плані сприймання оточуючих. Для такого вчителя внутрішня, психологічна сторона справи, важливіша за зовнішню;

· Спочатку він намагається зрозуміти точку зору іншої людини, а потім уже діяти на основі цього розуміння;

· Люди і їх реакції є для нього більш значимими, ніж речі і формальні ситуації;

· Він довіряє людям, чекає від них прояву товариськості, а не ворожості;

· Людина завжди представляє для нього особистість, яка має свої переваги.

Отже, позитивне сприймання вчителем школярів і самого себе є одним з важливих факторів ефективності його роботи і сприяє розвиткові у школярів позитивної Я – концепції.

Результати досліджень свідчать про те, що наявність в учителя позитивної Я – концепції сприятливо позначається не лише на його поведінці в класі, але й на успішності учнів, які, спілкуючись з людиною, впевненою у можливостях, починають проявляти свої здібності в повній мірі і здобувають відчуття власної цінності. Сприятливі якості вчителя надають всьому процесу навчання продуктивний імпульс.

Багато позитивних характеристик вчителів, виявлених дослідниками, асоціюються з запропонованим у свій час Маслоу поняттям особистості, яка самоактуалізується. Мається на увазі людина, яка в повній мірі реалізує можливості , яка володіє психічним здоров’ям, приймає речі такими, які вони є; її поведінка відрізняється спонтанністю, автономністю, творчим підходом і демократизмом. Розвиваючи це уявлення, Маслоу, зауважує, що найбільш ефективними є ті вчителі, яких відрізняє тенденція до самоактуалізації.

Слід зауважити, що для конструктивного створення «Я-концепції»:

1.     Треба мати відповідну інформацію про загальні людські риси й особистісні характеристики.

Таку інформацію учні отримують  в процесі вивчення історії, літератури і таких курсів як «Природознавство», «Етика», під час просвітницьких та тренінгових занять з психологом, індивідуальних консультацій.

2.     Також мати можливість пізнавати себе, свої індивідуальні особливості, що досягається  завдяки участі в групових та індивідуальних діагностичних дослідженнях.

3.     Самоствердження, самопрезентація, яка відбувається в учнів через їхні досягнення на конкурсах, олімпіадах різного рівня, на позакласних виховних заходах, через їхні досягнення у повсякденному навчальному житті.

4. З метою формування самоосвітньої діяльності учнів вчителі мають прагнути постійно навчатись, не зупинятись на досягнутому, сприймати та розуміти себе,  мати життєрадісне світосприйняття, адже наявність позитивної Я – концепції сприятливо позначається на успішності учнів              та сприяє мотивації до саморозвитку та самовдосконалення.

 Мотиви, що спонукають учнів до самоосвітньої діяльності, створення умов  з метою формування самоосвітнього простору особистості.

1. Бажання уникнути ускладнень з вчителями, батьками.

2. Вимога батьків.

3. Конкуренція.

4. Можливість після отримання атестату  вступити до престижного вузу.

5.  Почуття обов’язку, відповідальність.

6. Матеріальне стимулювання.

7. Прагнення до самовдосконалення.

8. Звичка систематичної самоосвітньої діяльності.

Отже, для спонукання до самоосвітньої діяльності слід формувати внутрішні пізнавальні та соціальні мотиви (5,7,8).

ПАМ'ЯТКА З ОРГАНІЗАЦІЇ САМООСВІТНЬОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ УЧНІВ.              

Вчимося спонукати себе до самоосвітньої діяльності

Проаналізуйте, чи завжди ви це робите:

1. Аналізуєте свої слабкі та сильні сторони.

2. Визначаєте свої потреби, інтереси, мету, мотиви.

3. Знаєте, як долати свої недоліки, бо ознайомилися з інформацією, як це робили видатні люди.

4. Відчуваєте в собі силу здійснити процес самовдосконалення, саморозвитку, самовиховання, самоосвіти.

5. Знаєте, як здобувати інформацію з різноманітних джерел інформації, володієте певними навичками.

6. Самостійно організуєте свою діяльність.

7. Опрацьовуєте матеріал осмислено, знаходите можливості його застосування у своєму житті.                                        

Корисні звички для успішного навчання та самонавчання.

Щоб бути успішним у навчанні та самонавчанні, підготуйте себе до цього, формуючи такі звички:

• Відповідайте за себе. Відповідальність — це усвідомлення того, що для досягнення успіху ви самі маєте визначити свої пріоритети, розподілити час і ресурси.

• Сконцентруйтеся на своїх цінностях і принципах. Не дозволяйте друзям і знайомим вказувати, що для вас важливо.

• Поставте першочергові речі першими. Не дозволяйте іншим відвертати вашу увагу від поставленої мети. Визначте час і місце своєї найбільшої продуктивності. Розташуйте пріоритети відповідно до ступеня складності матеріалу.

• Показуйте себе з кращого боку.

• Спочатку зрозумійте інших, а потім намагайтеся, щоб зро
зуміли вас.

• Шукайте найкраще розв'язання проблеми.

• Будьте вимогливими до себе.

ПАМ'ЯТКА З САМООСВІТИ

1. Постав перед собою завдання самостійно поліпшувати свої досягнення в навчанні, виявляй при цьому наполегливість.

2. Подумай, які риси характеру потрібні тобі в самостійному житті, які з них ти можеш сформувати в себе під час навчання.

3. Проаналізуй, як ти виконуєш навчальні завдання. Дай собі відповідь на запитання:

• Для чого ти вчишся?

• Чи вмієш ти самостійно виконувати навчальні завдання?

• Як ти перевіряєш себе: під час виконання домашнього завдання; коли вже все виконаєш; плануєш, який вийде результат?

• Як довго ти можеш бути уважним і працездатним?

•У який час протягом дня ти працюєш краще?

• Чи вмієш ти зосередитися на навчальному завданні, коли тобі щось заважає?

• Чи користуєшся ти пам'ятками під час виконання домашнього завдання?

• Які недоліки у твоїй навчальній діяльності можуть тобі заважати самостійно працювати, здобувати знання?

Відповідаючи на подані вище запитання, спробуй поставити перед собою завдання поліпшити самостійне здобуття знань.

Рекомендації:

• Забезпечити психологічний супровід розвитку та саморозвитку особистості учнів через проведення годин психолога та надання індивідуальних консультацій для учнів та вчителів.

• Надавати психологічну підтримку обдарованим учням, які займаються науково-дослідницькою діяльністю, беруть участь у різних конкурсах та змаганнях.

• Посилити індивідуальну психологічну роботу з учнями, які потребують допомоги у формуванні позитивної Я-концепції.