СТАТТЯ "УМОВИ РОЗВИТКУ КРЕАТИВНОСТІ В ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ"

Про матеріал
СТАТТЯ НА ТЕМУ:"УМОВИ РОЗВИТКУ КРЕАТИВНОСТІ В ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ".Стаття присвячена проблемі креативності.
Перегляд файлу

                    Харченко Аліна

 

УМОВИ РОЗВИТКУ КРЕАТИВНОСТІ В ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ

 

Стаття присвячена проблемі креативності. Автором проаналізовано окремі стратегії розвитку креативності та схарактеризовано загальнопедагогічні та дидактичні умови, урахування яких при організації освітнього процесу, сприятиме розвитку креативності.

Ключові слова: креативність, розвиток, розвииток креативності, умови розвитку, гуманістична педагогіка.

 

Постановка проблеми. Розвиток суспільства, економіки, культури сьогодення характеризується динамічними змінами, що позв'язані з нелінійними, турбулентними, часто мало передбачуваними процесами.  У цих умовах від людини все більше потрібне вміння творчо мислити, підходити до вирішення нестандартних завдань, розробляти і просувати власні стратегії, адекватно оцінювати обставини і діяти, вміло і самостійно, застосовуючи раніше отримані знання.  Все це об'єднує в собі поняття креативності, яке у вузькому сенсі означає готовність до створення принципово нових ідей і розробку шляхів вирішення проблем відмінних від загальноприйнятих.

Проблема креативності в її загальнофілософській постановці знаходить своє відображення у працях Г. Батищева, В. Босенка, Н. Грищенко, Г. Давидової, Л. Злотіної, В. Іванової, П. Крамара, В. Межуєва, Б. Новикова та ін. Питання дослідження ефективнихшляхів і методів професійного становлення вчителя розглядається у працях О. Абдуліної, Ю. Бабанського, І. Зязюна, В. Кан-Калика, Н. Кічук, Н. Кузьміної, І. Підласого, С. Сисоєвої, Р. Скульського, В. Сластьоніна, Л.Хомич.

Мета статті – схарактеризувати умови розвиитку креативності в освітньому процесі.

Виклад основного матеріалу. Поняття «креативність» у контексті психолого-педагогічного знання набуло значення тільки на початку 50-х років минулого століття. Власне, концепція креативності як універсальної пізнавальної творчої здатності особистості стала популярною після виходу у світ робіт американського психолога Дж. Гілфорда. Основою даної концепції є його кубоподібна модель структури інтелекту: матеріал – операції – результати.  Учений виділив чотири основних параметри креативності: 1) оригінальність – здатність продукувати віддалені асоціації, незвичні відповіді; 2) семантична гнучкість – здатність виявити основну особливість об’єкта і запропонувати новий спосіб його застосування; 3) образна адаптивна гнучкість – здатність змінити форму стимулу так, щоб побачити в ньому нові характеристики та можливості його використання; 4) семантична миттєва гнучкість – здатність продукувати різноманітні ідеї в нерегламентованих обставинах [4, с.186].

Одну з перших систем розвитку креативності запропонував Едвард Де Боно – автор концепції латерального мислення і експерт в області творчого підходу до вирішення завдань. «Латинське слово «creatio» (творіння), або «creare» (створювати, творити), стало коренем слова «креативність»  і означає «творча сила»»[2]. На основі цієї «сили» Де Боно розробив систему методичних прийомів, яка дозволяє розробляти стратегії неординарного вирішення проблемних ситуацій на всіх рівнях психологічної організації індивіда. Автор вбачав головну проблему в тому, що освіта сама по собі налаштоване на лінійний тип мислення і виключає такі фактори життя, як йімовірність і можливість чого-небудь. Де Боно відмічав, що вчені в галузі освіти «прийшли до висновку, що можна рухатися лише у напрямку «від факту до факту, від затвердження до затвердження». Вони не вважали за необхідне розвивати таку область знання, як ймовірність, гіпотеза, припущення. І в результаті прогрес [2]. Його концепція передбачає, що навчання повинно бути спрямоване не тільки на формування і збір потрібної інформації, але і на розвиток творчих здібностей, які допоможуть поглянути на отримані знання під нестандартним кутом, розширити спектр їх застосування і комбінувати таким чином, щоб створювати нові прогресивні цінності.

Іншу систему розвитку креативності запропонував Роберт Ділтс – вчений в галузі нейролінгвістичного програмування і тренер в області розвитку особистісної креативності. Р. Ділтс вважає, що «креативні та інноваційні процеси вимагають прийняття та заохочення розмаїття, осяянь, спонтанності (і інших динамічних процесів, пов'язаних з неусвідомленими психічними процесами). У той же час розширення творчого потенціалу веде за собою збільшення потреби у свободі вибору і систематичному усвідомленні» [3]. Вчений поділяє креативність на особисту і спільну і вказує на те, що для досягнення найбільш продуктивного вирішення завдань потрібно звертати увагу на розвиток обох типів креативності.

Попри зростаючу кількість наукових робіт з  розвитку креативності у всьому світі, колишня «традиційна» система освіти  була орієнтована здебільшого на репродуктивні методи навчання. Зазначені методи є способом організації навчальної діяльності, яка відбувається за певною інструкції із застосуванням (або відтворенням) отриманих раніше знань і послідовності практичних дій. Оскільки використання таких методів відбувається із дотриманням певних алгоритмів (або інструкцій), їх часто називають інструктивно-репродуктивними. Такий спосіб передбачає відтворення вже отриманих від педагога знань і дій для отримання результату [7].

Безумовно, репродуктивні методи мають свої переваги, такі як швидке засвоєння інформації, уміння правильно і раціонально її  застосовувати, уніфікований підхід до звичного для студента способу засвоєння інформації. Однак, репродуктивний метод має один великий недолік, а саме – концентрацію на конкретній проблемі і пошук її вирішення за заданою раніше схемою, алгоритмом, що не дозволяє розвивати креативність. Зазвичай, це абсолютно виключає компонент розвитку і індивідуального підходу до особистості, самостійного пошуку відповіді на питання.

Враховуючи зазначені фактори, у сучасній освіті гостро постає проблема гуманізації освітнього середовища. З позицій гуманізму кінцева мета виховання полягає в тому, щоб кожний вихованець міг стати рівноправним суб'єктом діяльності, пізнання і спілкування, вільною, самодіяльною особистістю. Міра гуманізації виховного процесу визначається тим, наскільки цей процес створює передумови для самореалізації особистості, розвиток всіх її природних задатків, здатності до свободи, відповідальності і творчості. Гуманістична педагогіка зорієнтована на особистість. Вона зосереджена на формуванні вільної, самостійно мислячої і діючої особистості, яка здатна вільно мислити і приймати нестандартні та дієві рішення [5].

У цьому контексті необхідне впровадження нових педагогічних підходів, зокрема:

  •                   Широке застосування в освітньому процесі активних методів навчання. Що передбачає створення такої ситуації, в якій студенту самому захочеться вчитися, активно проявляти себе, відчувати себе причетним до змін та розвитку.
  •                   Автентичність змісту навчання. Тобто вміння студента знаходити і використовувати першоджерело, об'єктивно порівнювати його з пропозицією в підручнику, а не лише вміти робити висновки за останнім.
  •                   Кросскультурный підхід. «Суспільство сьогодення і майбутнього - це суспільство швидких соціальних змін і зіткнень культур»[6]. Студент повинен не тільки розуміти, але й мати можливість аналізувати і формувати власну думку, орієнтуватися та бути активним учасником суспільних перетворень.
  •                Повнота та різноманіття інтерпретацій. Викладачам треба прагнути представити на заняттях всі інтерпретації досліджуваних фактів, норм, понять, явищ [5].

Різноманітні методики формування креативності, які передбачають локальний уплив (наприклад, різноманітні збірки нестандартних творчих задач), здебільшого стимулюють суб’єкта до засвоєння, до деякої технології вирішення. Вони несуть у собі недосконалість, через що досліджувані певним способом адаптуються до вимог експериментатора і демонструють спосіб вирішення, який вимагається. У цьому випадку креативність є чисто ситуативною характеристикою – реакцією на зовнішні по відношенню до суб’єкта вимоги і залучені ззовні проблеми. Така креативна поведінка має недостатню мотиваційну базу [4, с. 221].

Щоб креативність розвивалася як глибинна (особистісна), а не тільки поведінкова (ситуативна) здатність, формування має проходити за умови впливу середовища. Креативне середовище  характеризується атмосферою взаємної пошани, дружелюбності, делікатності, створює комфортні умови для творчої роботи й розкриття індивідуальних здібностей кожної особистості, сприяє формуванню й розвитку креативного потенціалу учнів.

Висновки. Таким чином, за результатами проведеного дослідження з'ясовано, що процес розвитку креативності має бути організований з урахуванням інноваційних підходів, супроводжуватися використанням сучасних педагогічних технологій та базуватися на гуманістичній основі. Крім того, однією з найважливіших умов розвитку креативного потенціалу є створення креативного навчально-розвиваючого середовища. Тому, для розвитку креативності в освітньому процесі слід виходити з положення, про те, що лише творчий підхід до навчання може забезпечити ґрунтовну фахову підготовку креативного фахівця, зокрема педагога.

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел:

1. Андрюхина Л.М. Культурная топология креативности: возможности человека XXI века// Образование и наука. 2012. № 3. С. 3-16.

2. Викентьев И.Л., Соколов Г.Б., Викентьев И.И Рецензия на книгу: Эдвард де Боно, Генератор креативних ідей. – Електронний ресурс. Режим доступу: http:// http://www.treko.ru/show_article_1963

3. Ділтс Р. НЛП: управління креативністю. – Електронний ресурс. Режим доступу: http://modernlib.ru/books/robert_dilts/nlp_upravlenie_kreativnostyu/read/

4. Дружинин В. Н. Психология общих способностей / В. Н. Дружинин. – СПб. : Питер, 2007. – 368 с.

5. Инновационная педагогика – Електронний ресурс. Режим доступу: https://studfiles.net/preview/2238309/page:6/

 6. Концепції креативності Дж. Гілфорда, Э.П.Торренса – Електронний ресурс. Режим доступу: https://psy.wikireading.ru/2437

7. Пчельникова К. – Електронний ресурс. Режим доступу: http://fb.ru/article/300060/chto-eto-takoe---reproduktivnyiy-metod-reproduktivnyiy-metod-obucheniya-primeryi

 

docx
Пов’язані теми
Педагогіка, Інші матеріали
Додано
23 лютого
Переглядів
235
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку