Стаття "Виховання у дітей дошкільного віку відповідального ставлення до природного середовища засобами казки"

Виховання у дітей дошкільного віку

відповідального ставлення до природного середовища засобами казки

Актуальність теми. Виховання у дітей дошкільного віку екологічної відповідальності є основою формування моральної та екологічної свідомості дитини, усвідомлення необхідності піклуватися про природу. Вирішення питання організації екологічного виховання дітей є актуальним в сучасний період кризового стану довкілля, зневажливого ставлення людини до природи. Теоретичні та практичні дослідження цієї проблеми здійснювали О.В.Духнович, К.Д.Ушинський, В.О.Сухомлинський. Проблему екологічного виховання у своїх працях висвітлили: Н.В.Лисенко, Н.Ф.Яришева, В.О.Скребець, В.В.Фокіна, С.Ю.Ніколаєва, З.Н.Плохій, Н.А.Кондратьєва.

       Мета дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні особливостей виховання екологічної відповідальності у дітей до природи, організаційно-педагогічних умов, а також у вивченні передового педагогічного досвіду щодо екологічного виховання дітей.

Виклад основного матеріалу

        Дошкільний вік – це сприятливий період для залучення дитини до природи, формування любові, бережного ставлення та відповідальності за довкілля.

        В.О.Сухомлинський вважав, що природа лежить в основі дитячого мислення,  почуттів та творчості. Формувати в дитини ставлення до рідного краю як частки природи слід починати з раннього віку. Свою відому школу, де велась велика практична  та освітня робота організував у Павлині у 1948 році. Велику увагу приділяв він в своїй шкільній системі виховання дітей на лоні природи (школа під голубим небом)[1, с. 133].

         Вітчизняний педагог Г.Г.Ващенко  наголошував: “Дітей  треба частіше виносити на свіже повітря, щоб вони могли бачити рідне небо, дерева, квіти, різних тварин. Все це залишається в дитячій душі, осяяне почуттям радості, і покладе в основи любові до рідної природи ”[2 , с. 313].

         Л.М.Хафизова зазначає, що “формування в учнів відповідального відношення до природи - складний і тривалий процес. Його результатом повинно бути не тільки оволодіння визначеними знаннями й уміннями, а й розвиток емоційної чуйності, уміння і бажання активно захищати, поліпшувати, облагороджувати природне середовище”[3, с. 40].

           В процесі власних досліджень З.Н.Плохій довела, що для формування екологічних уявлень дітям необхідні знання, що допоможуть їм розібратися у складній системі зв’язків і залежностей у природі, а також у впливі на неї діяльності людини. Такі знання мають бути систематизованими, вони сприяють формуванню узагальнених уявлень світоглядного характеру [4, с. 46].

           Усвідомлення дитиною моральних правил поведінки у довкіллі, значення своїх дій для інших,  здатність оцінити свої особистісні якості активізують її прагнення з власної ініціативи дбати про живу істоту. Основою такого особистісного становлення є свідомість та самосвідомість [5, с. 21].

Забезпечення організаційно-педагогічних умов, необхідних для формування екологічної відповідальності у дітей з використанням різних видів казок передбачає дотримання загальних принципів:

•             цілеспрямованість впливу на дитину;
•             багатофакторність (врахування чинників впливу на процес виховання);
•             віддаленість у часі результатів роботи;
•             безперервність, систематичність взаємовпливів вихователя і вихованця);
•             визначальна роль педагога, який є моральним взірцем для дитини;
•             внутрішня єдність усіх виховних засобів і впливів щодо формування моральної культури людини[6, с. 210].

             Казка – це найкращий спосіб пізнання дитиною навколишнього світу.  Казка здатна розвинути у свідомості дитини моральні цінності, дати зрозуміти, що таке доброта і які вчинки вважаються поганими. Крім цього формується людяність і співчуття до інших людей і тварин.  На вчинках головних героїв дошкільнята вчаться кмітливості та винахідливості, що знадобиться їм у дорослому житті, коли вони самі будуть стикатися з труднощами [7, с. 121].

          Г. Бєлєнька зазначає, що казка природознавчого характеру завжди є цікавою для дошкільника. По-перше, цікавою для дитини є сама форма пізнання довкілля – через казку. По-друге, звичайний світ природи постає перед нею в іншому, несподіваному аспекті: чуттєвому, таємничому, емоційно- забарвленому. Автор зазначає, що в авторській казці про природу науковий зміст органічно пов'язаний із художнім словом. Вона, з одного боку, розкриває у дітей уміння бачити красу природи, формує почуття любові та дбайливого ставлення до неї; з іншого – збагачує уявлення про навколишній світ, вчить помічати та виділяти характерні особливості та закономірності природних явищ. На основі практичного досвіду у приватній школі “Чарівний світ”, М. Лещенко розкриває особливості впливу казок на розвиток та виховання дитини. Автор зазначає, що казки навчають дитину знаходити вихід із складних ситуацій, вірити в силу добра, любові, справедливості, краси. Діти дуже люблять казки тому, що в них компенсується недостатність дій у реальному житті і стає можливою реалізація їх творчого потенціалу. Науковець дає визначення поняття "виховання казкою" як процес пошуку змісту, декодування знань про світ і систему взаємостосунків у ньому, про взаємозв’язок казкових подій і поведінки у реальному житті, про трансформацію казкових смислів у реальність. Виховання казкою – це процес активізації особистості, процес навчання і виховання дитини, процес природовідповідний внутрішній гармонії людини[7, с. 125].

            В.О.Сухомлинський писав, що “без казки – живої та яскравої, яка володіє свідомістю і почуттями дитини, неможливо уявити дитяче мислення і дитячу мову. Дуже важливо, щоб діти не лише слухали казку, а й самі її створили. Неповторна дитяча творчість – вірна дорога до серця дитини”[8, с. 43]. Педагог писав: “Природа здатна створити стан духовної готовності дитини до сприймання того, що потрібно вкласти в її розум”. Цим він спонукав вихователів до  виховання дітей в природному середовищі [9, с. 15-16]. Відповідно до спадщини великого педагога можна виділити такі основні організаційно-педагогічні умови виховання у дітей бережливого та відповідального ставлення до природи:

• пізнання та вивчення рідного краю;
• активна практична діяльність;
• розвиток у дітей позитивного емоційного ставлення до навколишніх предметів.

Важливо в дітей з виховувати почуття нетерпимості до фактів безвідповідальної поведінки людей у природі: зламані молоді деревця, неприбране сміття, протоптані доріжки на клумбах та газонах тощо. Бажано приділити увагу поведінці дітей. Доцільно протиставити правильні практичні дії, використовувати проблемні ситуації, обговорювати їх з дітьми[9, с. 34].

         Висновок. Отже, виховання у дітей дошкільного віку екологічної відповідальності є важливою проблемою сучасності, основною складовою вироблення стратегії та програми екологічної освіти дітей. Вивчення передового педагогічного досвіду та нормативний програм розвитку дитини, літературних джерел дає зрозуміти, що проблема формування у дітей екологічної свідомості існувала ще з давніх часів становлення суспільства та системи освіти. Узгоджуючи роботу з батьками, педагоги зможуть створити оптимальну програму навчально-виховного процесу в дошкільних установах спрямована на формування екологічної відповідальності.

Список використаної літератури

1.                     Сухомлинський В. О. Народження громадянина. Вибр. Твори: У 5-ти Т. – Т. 3. – С. 303
2.                     Бєлєнька Г.В, Науменко Т.С., Половіна О.А. Дошкільнятам про світ природи: настільна книжка вихователя/Г.В.Бєлєнька, Т.С.Науменко, О.А.Половіна /-К.:Київський університет імені Бориса Грінченка, 2013.- c. 115
3.                     Хафизова Л.М. Як знайомити дітей із правилами поведінки в природі/Л.М.Хафизова // Початкова школа. - 1988. - №8. - C.40–46
4.                     Плохій З.П. Виховання екологічної культури дошкільників. – К: Редакція журналу Дошкільне виховання, 2002. – 173 с.
5.                     Плохій З. П. Формуємо екологічну компетентність молодшого дошкільника : навч.- метод. посіб. до Базової програми розвитку дитини дошкільного віку "Я у Світі" / З. П. Плохій/ –К. : Світич, 2010. – С. 117
6.                     Бєлєнька Г. В., Конюхові Т. С. Казки про природу. Чарівний промінь/В.Г. Бєлєнька , Т.С.Конюхові// - К.: Слово, 2009. - 472 с.
7. Дяченко Т.В. Народно-педагогічні уявлення східних слов'ян у галузі екологічного виховання / Дяченко Т.В. – Кіровоград: Імекс ДТД, 2002. – 114 с.
8. Таврійський вісник освіти.-2014-№3(27) Бихалова О.В. Роль казки в екологічному вихованні дітей дошкільного віку
9. Плохій З. П. Формуємо екологічну компетентність молодшого дошкільника : навч.- метод. посіб. до Базової програми розвитку дитини дошкільного віку "Я у Світі" / З. П. Плохій/ –К. : Світич, 2010. – С. 117