Стаття "Використання елементів медіаосвіти у викладанні трудового навчання"

Козубай Людмила ІванІвна вчитель трудового навчання і технологій

НВК №10 м. Хмельницького

магістр швейних виробів

Використання елементів медіаосвіти у викладанні трудового навчання

«Если вы входите в класс, от которого трудно добиться слова,

начните показывать картинки,

 и класс заговорит, а главное, заговорит свободно…»

К.Д.Ушинский

Медіа-освіта – напрям сучасної педагогіки, який передбачає вивчення школярами закономірностей масової комунікації (преси, радіо, телебачення, кіно, відео тощо), підготовку їх в сучасному інформаційному світі, опанування вмінь сприймати й осмислювати різну інформацію, особливо за допомогою технічних засобів.

Технології  медіаосвіти  сьогодні  передбачають  залучення  до  навчального  процесу  як традиційних  ЗМІ (періодичні  видання, радіо, телебачення,  кіно  тощо),  так  і  засобів  новітніх інформаційних технологій: програмно-апаратних засобів і пристроїв, що функціонують на базі обчислювальної  техніки.  Використовують  також  сучасні  способи  і  системи  інформаційного обміну,  що  забезпечують  операції  збирання,  накопичення,  збереження,  оброблення  й передавання інформації [1, с. 8].

Важливу роль у становленні та розвитку медіа освіти відіграло ЮНЕСКО. Вважається, що вперше термін «медіаосвіта» вжито 1973 року на спільному засіданні сектору інформації ЮНЕСКО та Міжнародної ради з кіно, телебачення та аудіовізуальної комунікації. Втім деякі науковці вказують, що першу навчальну програму з медіаосвіти розробив канадець М. МакЛюен 1959 року, а її активне застосування в навчально-виховному процесі розпочалося в 60-х р. ХХ ст. у Великій Британії, Канаді, Німеччині, США, Франції.   

Засоби масової інформації/комунікації в освітньому процесі використовуються вже досить давно. І якщо в 1960-х роках дослідники говорили про функції і місце телебачення в шкільній освіті (А.Гельмонт, Д.Полторак, 1963 р.), взаємодію літератури й кіно в естетичному вихованні школярів (дис. Ю.Рабиновича, 1966 р.), роль шкільних кіноклубів у кінематографічному вихованні старшокласників (дис. О.Баранова, 1968 р.), то через 20 років - про методологічні проблеми кіно й естетичне виховання (С.Пензін).

У 1990-х рр. розробляються Концепція медіа-освіти в другому ступені середньої загальноосвітньої школи, стандарти медіа-освіти, інтегрованої в гуманітарні й природничо-наукові дисципліни тощо [2].    

Треба відзначити, що 20 травня 2010 року постановою Президії Національної академії педагогічних наук України була схвалена Концепція впровадження медіаосвіти в Україні. Згідно з цією Концепцію медіаосвітою вважається частина освітнього процесу, спрямована на формування в суспільстві медіакультури, підготовку особистості до безпечної та ефективної взаємодії із сучасною системою мас-медіа, включаючи як традиційні (друковані видання, радіо, кіно, телебачення), так і новітні (комп’ютерно опосередковане спілкування, Інтернет, мобільна телефонія) медіа з урахуванням  розвитку  інформаційно-комунікаційних  технологій.  А  медіаграмотність – це рівень медіакультури, який стосується вміння користуватися

інформаційно-комунікативною технікою, виражати себе і спілкуватися за допомогою медіазасобів, свідомо сприймати і критично тлумачити інформацію,  відділяти  реальність  від її віртуальної  симуляції, тобто розуміти реальність,  сконструйовану  медіаджерелами,  осмислювати  владні  стосунки, міфи і типи контролю, які вони культивують [3, с. 6].    

Дослідженнями в цій сфері займаються як зарубіжні, так і вітчизняні вчені. Серед зарубіжних це,  зокрема,  Д. Букінгем,  К. Ворсноп,  Д, Консидайн,  Р. К’юбі,  Л. Мастерман,  Е. Томан,  Е. Харт  та  ін. Значний вклад у розвиток цього напрямку зробили російські вчені, серед яких Л. Зазнобіна, Ю. Усов, О. Федоров,  О. Шариков  та  ін.  Сьогодні  багато  робіт,  присвячених  освіті  та  медіа,  написано українськими вченими – В. Івановим, Л. Найдьоновою, Г. Онкович, Б. Потятинником та ін. [4, с. 7].    

Національна доктрина розвитку освіти ставить перед учителем чітке завдання «…виховувати покоління людей, здатних ефективно працювати і навчатися протягом життя, оберігати й примножувати цінності національної культури та громадянського суспільства, розвивати і зміцнювати суверенну, незалежну, демократичну, соціальну та правову державу як невід'ємну складову європейської та світової спільноти».

Сьогодення диктує сучасному вчителю свої вимоги, суть яких полягає у тому, що, крім постійної самоосвіти та самовдосконалення, педагог повинен бути також активним новатором та удосконалювачем навчально-виховного процесу. Одна з головних компетентностей учителя трудового навчання – інформаційна, яка базується не тільки на особистісному володінні інформаційними технологіями, а насамперед на умінні використовувати їх у навчальному процесі та опрацьовувати різні види технічної та технологічної інформації.

Трудове навчання за своєю специфікою відокремлюється серед решти навчальних предметів, оскільки практична робота, побудована на базі продуктивної праці, на уроці є домінуючою та супроводжується створенням матеріальних цінностей. В сучасній школі отримало підтвердження та подальший розвиток судження видатного французького педагога Селестена Френе (1896-1966) [5, с. 163],     що мислення дитини визначається формулою «мислити – означає робити». Так на уроках трудового навчання учень, перш розпочати виконання роботи, повинен подумки детально обдумати алгоритм своєї роботи, тобто створити «віртуальну картинки» трудового процесу, а вчитель має організувати навчально-виховний процес так, щоб були реалізовані всі завдання предмету, дотримана безпека праці і разом з тим збережена часова модель уроку. 

З огляду на це комп’ютерна техніка стає невід’ємною частиною методичного інструментарію в арсеналі вчителя. Тому проблема візуалізації трудового навчання як ніколи на часі.

Візуалізація (від лат. «visualis» – зоровий) – унаочнення, створення умов для візуального спостереження.

Візуалізація інформації – це інтерактивне вивчення візуального представлення абстрактних даних для посилення людського пізнання.

Об’єктивна необхідність використання візуальних засобів у процесі навчання обумовлена їх значним впливом на розуміння і запам’ятовування: при дослідній перевірці ефективності запам’ятовування встановлено, що під час слухового сприймання засвоюється 15% інформації, під час зорового – 25%. А в комплексі, тобто під час зорового і слухового одночасно, - 65%. Дослідження фізіологів показали, що 80% інформації людина отримує через зоровий аналізатор. Пропускна здатність каналів прийому й обробки інформації за напрямком «вухо – мозок» становить 50 тис. біт/с, а за напрямком «око – мозок» – 50 млн. біт/с.

Таким чином, абсолютно очевидна висока ефективність використання у навчанні мультимедійних засобів, основа яких – зорове та слухове сприйняття матеріалу. 

Процес викладання трудового навчання базується на різних видах візуалізації: візуальне сприйняття, візуальна уява, візуальне мислення. Процес візуального мислення можна поділити на наступні етапи:

1. Подивитися – збір та фільтрація інформації;
2. Побачити – відбір та групування інформації;
3. Уявити – вміння побачити те, чого немає;
4. Розповісти – презентація побаченого.

Враховуючи вищевикладене, можна скласти алгоритм формування візуалізації у викладанні ТН:

• Формування уміння учня оперувати (сприймати навколишній світ) образами, сюжетами, частинами теперішнього або майбутнього процесу (візуальна уява);
• Систематизація та упорядковування тієї інформації і тих сюжетів, які відбуваються навколо (візуальне мислення); якщо учень володіє візуальним мисленням, то він здатний формувати картини подій, процесів тощо;
• Формування уміння сприймати інформацію на рівні відчуттів (візуальне сприйняття);
• Формування візуальної звички – образи, категорії, поняття, які зрозумілі і звичні для учня (голка – металева, гостра; швейна машина – електрична, ножна, ручна).

 Адже, візуальне мислення є найвищою формою розвитку наочного відображення, вищою пізнавальною діяльністю, що розвивається, та має індивідуальні особливості перебігу.

 Оскільки в основі уроку трудового навчання в 5-9 класах лежить практична діяльність учнів, то доцільно викладання теоретичного матеріалу проводити під час практичної роботи, що дозволяє оптимізувати часову модель уроку. Ефективність такого методу значно зростає з використанням візуалізації.

При плануванні навчальної діяльності учнів на уроках необхідно звернути увагу на використання різних форм візуалізації технологічних процесів, а саме:

• мультимедійні презентації;
• навчальне відео;
• науково-популярні фільми.

 Впровадження нового Державного стандарту внесло суттєві зміни у викладання трудового навчання в 5-6 класах середньої школи, наприклад: змінилася часова модель уроку – з одної години на дві, основою кожного уроку є практична робота і, відповідно, має бути матеріальний результат уроку, І саме тут на допомогу приходить метод візуалізації як спосіб інтенсифікації навчального процесу. Наприклад, використання електронних презентацій, виготовлених за допомогою комп’ютерної програми Microsoft Power Point дозволяє значно збільшити інформативність та ефективність уроку, сприяє підвищенню динамізму та виразності матеріалу, що викладається, надає вчителю можливість проявити творчість та індивідуальність, позбавитися формального підходу до підготовки та проведення уроку. Подібні презентації розробляю практичного до кожного уроку, але це не означає, що застосовую їх кожного уроку. Впроваджуючи новітні методи, не слід забувати про класичний урок, який деколи є не менш цікавий та результативний, тобто, використовуючи прийоми візуалізації, тобто діємо відповідно до методичної доцільності та потреб учнів.

Необхідно підкреслити, що презентація може стати своєрідним планом уроку, його логічної структурою та може бути використана на різних етапах уроку та на уроках різного виду.

Логічно виділити чотири основних мети використання мультимедійних презентацій на уроках трудового навчання:

• повідомити інформацію – тему уроку, мету та завдання;
• проілюструвати матеріал – картинки, фото, ілюстрації тощо;
• навчити – інструкційні картки – покрокові етапи виконання роботи;
• створення мотивації – картинки, відео- та аудіо– супровід. 

Досвід застосування комп’ютерних презентацій на уроках трудового навчання свідчить, даний вид навчання активізує різні види діяльності учнів: мисленеву, мовну, навчальну, трудову, ігрову і прискорює засвоєння матеріалу.

Використання візуальних рядів (відеорядів) при вивченні варіативних модулів  дозволяє урізноманітнити ілюстраційний матеріал, зробити викладання яскравим та переконливим, учні мають можливість проаналізувати образи та порівняти з тим, що зустрічається у реальному житті. Крім того, поєднання усного лекційного матеріалу з демонстрацією слайд-фільму дозволяє концентрувати візуальну уяву учнів на особливо значущих моментах, а при необхідності є можливість легко повернутися до необхідної інформації. Також даний комп’ютерний продукт доцільно використовувати для виводу інформації на принтер та виготовлення роздаткового матеріалу (інструкційних карток, довідкового матеріалу, словничків, пам’яток тощо). 

Безмежні можливості надає користувачам мережа Інтернет, без якої сьогодні важко уявити організацію навчально-виховного процесу в закладах освіти. Мережа містить значний потенціал освітніх послуг: електронна пошта, доступ до графічного та мультимедійного змісту Web, пошукові системи, які є універсальніми для використання як на уроці, так і в позаурочний час.

В нашому навчальному закладі є можливість проводити уроки з безпосереднім підключенням до мережі Інтернет. Завдяки цьому можна проводити уроки у вигляді оглядової лекції з використанням Інтернет-ресурсів; працювати в режимі «Довідкове бюро», коли виникає необхідність використання додаткової інформації; організовувати віртуальні екскурсії на виставки та постійно діючі експозиції музеїв світу; відвідати електронні бібліотеки та отримати найсвіжішу інформацію з різних областей знань. 

 Таким чином, візуалізація ТН передбачає дві основних цілі:

1 – відповідає інформаційному навчанню, під час якого основна увага спрямована на просте засвоювання, запам'ятовування інформації (репродуктивні цілі);

2 – відповідає інтелектуальним можливостям учнів, їх пізнавальній, репродуктивно-перетворювальній і продуктивний діяльності.

Наявність мультимедійних засобів на уроках забезпечує створення нових можливостей організації навчального процесу – для вчителя, а для учнів – ефективніше полісенсорне сприйняття (слухове, зорове, чуттєве). Таке поєднання подачі навчального матеріалу має сприяти мобілізації активності учнів, стимулювати їх мисленнєву діяльність; викликати інтерес до навчання; довільна увага має перетворюватися у мимовільну; розвивати всі види пам’яті, завдяки чому створюються належні умови для творчого розвитку уяви, що спонукає кожного учня, незалежно від його індивідуальних задатків, до раціонального пошуку найоптимальніших кроків до оволодіння навчальним матеріалом.

Література

1. Дичківська І. М.  Інноваційні  педагогічні  технології:  навч.  посібник / І. М Дичківська. – К. : Академвидав, 2004.– 352 с.
2. Онкович Г.В. Засоби масової комунікації у термінологічному просторі медіа-освіти // Дивослово, 2007. -№ 5. – С. 29-31.
3. Медіаосвіта та медіаграмотність: підручник / Ред.-упор. В. Ф. Іванов, О. В. Волошенюк; За науковою редакцією В. В. Різуна. — Київ: Центр вільної преси, 2012. — 352 с.
4. Медіаосвіта та медіаграмотність: короткий огляд / Іванов В., Волошенюк О., Кульчинська Л., Іванова Т., Мірошниченко Ю. – 2-ге вид., стер. – К.: АУП, ЦВП, 2012. – 58 с.
5. Российская педагогическая энциклопедия. Т. 1.(А-Л) – М.: Научное издательство, 1993.