Стаття "Використання політичної карикатури на уроках історії"

ВИКОРИСТАННЯ ПОЛІТИЧНОЇ КАРИКАТУРИ НА УРОКАХ ІСТОРІЇ

В ХХІ ст. вітчизняна історична освіта потребує оновлення свого змісту, має забезпечувати розвиток історико-предметних і життєвих компетентностей учнів, сприяє формуванню інтелектуально розвиненої особистості. Компетентнісно орієнтований підхід стає ключовою інновацією, охоплюючи всі освітні напрями.

Історична компетентність учнів передбачає здатність пізнавати минуле та усвідомлювати його уроки для майбутнього. Популярним є навіть таке прислів’я: “Хто контролює минуле – тому належить майбутнє”.

Під час вивчення історії відбувається формування шести груп предметних компетентностей: хронологічні, просторові, інформаційні, мовленнєві, логічні, аксіологічні. Кожній із цих груп компетентностей можна надати свою символічну назву:

• хронологічні або “історія в часі”;
• просторові або“історія в картах”;
•  інформаційні або “історія в джерелах”;
• мовленнєві або “історія в словах”;
• логічні або “історія в аналізі”;
• аксіологічні або “історія в порівнянні”.

Формування історико-предметних компетентностей неможливе без застосування наочності. Вивченню цього питання присвячено чимало праць вітчизняних теоретиків і практиків. Серед них:  В. Власов, Т. Ладиченко, П. Мороз, Ю. Комаров, О. Шалагінова та інші. Про роль наочності                                 К. Ушинський наголошував: “Ніщо не може бути важливішим у світі, ніж уміння бачити предмет з усіх боків і серед тих відносин, в які він поставлений”.

Усім педагогам добре відома піраміда запам’ятовування в процесі навчання.              

На уроках історії використовується чимало візуальних історичних джерел: образотворчі, умовно-графічні засоби, а також створені за допомогою технічних засобів. Серед образотворчих  історичних джерел поширені картини, портрети, плакати, карикатури. Ілюстративний матеріал відіграє провідну роль у формуванні предметних компетентностей  з історії. А карикатура, за твердженням  творчого вчителя- практика   Ю. Комарова, запам’ятовується назавжди. Сучасний підліток має так зване  кліпове мислення, схильний сприймати образ, а не текст.

Карикатура (з італійської мови “перебільшення”) – це жанр образотворчого мистецтва, який у сатиричній або гумористичній формі зображає суспільно-політичні, соціальні, побутові явища, реальних  осіб або характерні типи людей. Починаючи з ХХ ст. карикатура переходить внутрішні державні межі, набуває  міжнародного, політичного характеру та відображає всі найважливіші внутрішньо- і зовнішньополітичні події. Тому і з’являється такий різновид карикатури як політична карикатура.

За Ю. Комаровим, цінність карикатури полягає  в тому, що:

• смисл її зрозумілий із зображення; текст (підпис) або непотрібний, або виконує допоміжну функцію; проте текст іноді може значно підсилювати враження;
• карикатура може більш ефективно, коротко і яскраво розкрити суть явища, події чи проблеми;
• карикатура створює яскравий образ, який запам’ятовується надовго, легко актуалізується тощо.

Методична цінність карикатури для вчителя в тому, що вона створює яскравий образ, дозволяє отримати уявлення про думки та настрої, позиції людей у свій час, коротко і яскраво резумює суть історичного чи суспільного явища, події. Проте, необхідно брати до уваги, що за своєю суттю карикатури не можуть бути об’єктивними, їх потрібно аналізувати ретельно і в комплексі з іншими джерелами. Карикатури лише допомагають виявити основні тенденції епохи. Тому вони є доповненням до  основного навчального матеріалу.

На уроках історії, як правило, учні працюють з політичними карикатурами, використовуючи пам’ятки для роботи з ними. Універсальний алгоритм для аналізу карикатур важко підібрати. Сатиричний жанр досить різноманітний і непередбачуваний, тому кожен вчитель має враховувати зміст і особливості карикатури, а також підготовку до її сприйняття певною групою учнів. Найбільш повний і послідовний аналіз карикатури пропонує  П. Мороз в пам’ятці “Як аналізувати карикатуру”.

Робота  учнів з карикатурою найчастіше сприяє  формуванню таких історико-предметних компетентностей як інформаційна, логічна, аксіологічна.

Політичну карикатуру доцільно використовувати на таких етапах уроку: мотивація навчальної діяльності, повторення раніше вивченого матеріалу, вивчення нового матеріалу, закріплення нового матеріалу. Також розрізняють способи використання карикатури: самодостатня карикатура, парні карикатури, галереї карикатур. Форми роботи учнів із карикатурою можуть бути різними: індивідуальна, парна, групова, фронтальна.

Забезпечити та урізноманітнити роботу учнів з карикатурою допомагають такі технології навчання як розвивальне навчання, інтерактивне навчання, проблемне навчання, дослідницьке навчання тощо.

Під час роботи учнів з політичною карикатурою також доцільно розвивати міжпредметні зв’язки з українською мовою, іноземною мовою (чимало карикатур зарубіжних авторів містять тексти англійською мовою), економікою, географією, художньою культурою, екологією тощо.