Стаття "Впровадження технології продуктивного навчання на уроках математики"

      Змінився час, змінюються і вимоги до людини, її освіченості. Життя висунуло суспільний запит на виховання творчої особистості, здатної самостійно мислити, пропонувати оригінальні ідеї, приймати сміливі, нестандартні рішення. Даючи базові знання учням в  школі, треба навчити дітей учитися упродовж життя, використовувати здобуті знання у практичному житті. Тому орієнтиром змісту освіти сьогодны є розвиток життєвої компетентності учнів.

      В умовах навчання відбувається становлення та розвиток таких важливих якостей особистості, як рефлективність, спонтанність, критичність мислення, вміння працювати з інформацією, спілкуватися та нести відповідальність за наслідки власних дій.

           Кожен вчитель визначає для себе ті форми роботи, які для нього найсприйнятливіші, відповідають тій парадигмі, якій він віддає перевагу в роботі. А урок – це те місце, де відбуваються основні процеси навчання, виховання й розвитку особистості. Як зазначав В.Сухомлинський «Урок – це дзеркало загальної й педагогічної культури вчителя, мірило його інтелектуального багатства, показник його кругозору, ерудиції.»

             Сучасний урок – це продуктивний урок, на якому учень відтворює набуті знання при опануванні нового змісту, де школярі вчаться вчитися, бо всього навчити неможливо, але можна навчитися вчитися.

                Сьогодні учень (вихованець) повинен повернутися зі школи (освітнього середовища, освітнього простору) з певним результатом. Щоб дійсно був   результат і був він ефективним, необхідна більша інтеграція теоретичного навчання в продуктивну діяльність. Щоб привернути увагу молодих людей, дати їм досвід, який відповідав би потребам нинішнього суспільства, школа має постійно адаптуватися до цих потреб, має максимально реалізовувати головні принципи продуктивної освіти.

          І. Підласий визначає продуктивне навчання таким чином: «Продуктивні — означає необхідні, дієві, міцні, постійно актуальні, сформовані на належному рівні знання та вміння» [5]. Це визначення певною мірою співпадає з вимогами компетентнісного підходу до навчання.

         Продуктивне навчання відрізняється від відомих методів і форм навчання тим, що до процесу навчально-пізнавальної діяльності додаються завдання, що потребують від учнів створення власного значимого продукту на підставі знань, якими вони володіють.

           Продуктивне навчання спрямоване на організацію навчальних занять, які сприяють створенню під керівництвом учителя проблемних ситуацій, й активну самостійну діяльність учнів з їх вирішення, у результаті чого відбувається розвиток розумових здібностей особистості та творче оволодіння знаннями, навичками, уміннями. Пізнавальна самостійність учнів у навчанні визнається й визначається як готовність особистості до оволодіння знаннями своїми силами. А пізнавальна активність полягає в тому, що учень, аналізуючи, порівнюючи, синтезуючи, узагальнюючи та конкретизуючи фактичний матеріал, сам шукає та одержує нову інформацію. Розумовий процес — складний процес, який, як правило, починається з виникненням проблеми. Але не всякий пошук пов'язаний із виникненням проблеми. Якщо вчитель дає завдання, указавши, як його виконати, то навіть самостійний пошук не буде рішенням проблеми.

       Постановка практичних завдань у якості практично орієнтованого змісту освіти в корені змінює всю справу навчання. Самовизначення стимулює мотивацію.

         Освітні цілі в продуктивному навчанні — отримання конкретного продукту в результаті самостійної предметної діяльності учня згідно із загальними вимогами навчання.

         Індивідуальні програми, метод проектів, навчання в ситуації реальної роботи — найважливіші відмінні риси в організації процесу продуктивного навчання. Сьогодні наші школи ще не готові до широкого введення продуктивного навчання, але не використати можливості продуктивного навчання було б упущенням.

           В основі продуктивного навчання лежать інтерактивні технології. Саме вони допомагають дитині реалізувати свій потенціал, дають можливість працювати відповідно до своїх здібностей, в оптимальному темпі, сприяють виявленню індивідуальності, розвитку самосвідомості, підвищенню самооцінки та самоствердженню, що є важливим як для талановитого, та і для слабкого учня.

       Такі підходи до навчання не є повністю новими для української школи. Частково вони використовувалися в практиці української школи в 20-ті роки С. Смирновим, А. Рівіним. Подальшу розробку елементів інтерактивного навчання можемо знайти в працях В. Сухомлинського, творчості вчителів-новаторів70—80-х рр. (Ш. Амонашвілі, В. Шаталова, Є. Ільїна, С. Лисенкової та ін.), теорії розвивального навчання. У Західній Європі та США групові форми навчальної діяльності учнів активно розвивались і вдосконалювались, і в результаті досліджень була створена відома всім «піраміда навчання», визначені основні напрямки організації сучасного виховного процесу:

• посилення практичного напряму змісту шкільних курсів наукового циклу;

• вивчення явищ, процесів, об’єктів, що оточують учнів у їхньому повсякденному житті;

• перенесення акцентів на інтелектуальний розвиток дітей за рахунок зменшення частки репродуктивної діяльності;

• урахування знань, яких набувають учні поза школою з різних джерел.

      Для продуктивного уроку з математики доцільно користуватися наступними кроками:

- Оптимальні умови

- Організація довкілля.

- Позитивний настрій учителя й учня.

- Загострення, фіксація й зосередження уваги.

- Мета і результат: навіщо воно мені знадобиться?

- Уявлення власних завдань.

- Сприймання помилок як зворотна реакція.             

- Підготування плакатів як периферійних стимулів [3].

Структура продуктивного уроку з математики.

1.    Мотивація

        Мета цього етапу — сфокусувати увагу учнів на проблемі й викликати інтерес до обговорюваної теми, мотивувати їхню пізнавальну діяльність. Займає не більш як 5 % часу уроку.

2.    Оголошення, представлення теми та очікуваних навчальних результатів

         Мета—забезпечити розуміння учнями їхньої діяльності, тобто того, що вони повинні досягти в результаті уроку і що від них очікує вчитель. Часом буває доцільно залучити до визначення очікуваних результатів усіх учнів (приблизно 5 % часу).

    Для того, щоб почати з учнями спільний процес руху до результатів навчання, в початковій частині уроку потрібно:

•    назвати тему уроку або запропонувати комусь з учнів прочитати її;

•    якщо назва теми містить нові слова або проблемні питання, звернути на це увагу учнів;

•    запропонувати комусь з учнів оголосити очікувані результати за вашим записом на дошці, зробленим заздалегідь. Пояснити необхідне, якщо мова йде про нові поняття, способи діяльності тощо;

•    нагадати учням, що наприкінці уроку ви перевірятимете їх відповідно до того, яких вони досягли результатів, треба ще пояснити учням, в який спосіб ви оцінюватимете їхні досягнення в балах.

3.    Надання необхідної інформації

     Мета — дати учням достатньо інформації для того, щоб на її основі виконувати практичні завдання. Це може бути стисле пояснення (3—5 хвилин), читання тексту параграфа, перевірка домашнього завдання. Ознайомлення з інформацією не є самоціллю. Будувати навчальний матеріал треба таким чином, щоб основні поняття учні опрацьовували неодноразово, поступово поглиблюючись і ускладнюючись за змістом. На цей елемент під час опрацювання окремого питання параграфа витрачається не більш ніж 5—10 хвилин. Загалом на опанування новою для учнів інформацією відведено близько 20 % часу.

4.    Інтерактивні та інші вправи — центральна частина заняття

    Мета—засвоєння й застосування навчальних досягнень учнів відповідно до очікуваних результатів уроку. Послідовність проведення цього елемента:

•    інструктування — вчитель розповідає учасникам про мету вправи або порядок виконання завдання, про правила, про послідовність дій і кількість часу на виконання; чи все зрозуміло учням;

•    якщо це передбачено підручником, відбувається об'єднання в пари чи групи і розподіл ролей;

•    виконання завдання, в якому вчитель виступає як організатор, помічник, ведучий дискусії, намагаючись дати учням максимум можливостей для самостійної роботи і навчання в співробітництві одне з одним;

•    презентація виконання вправи або завдання.

Ця частина уроку займає, як правило, близько 50 % його часу.

5.    Підбиття підсумків, оцінювання результатів уроку

   Мета — рефлексія, усвідомлення того, що було зроблено на уроці, чи досягнуто поставленої мети, як можна застосувати отримане на уроці в майбутньому. Підбиття підсумків бажано проводити у формі запитань. Крім передбачених підручником, учням можна запропонувати запитання: що нового дізналися, яких навичок навчилися, де це можна застосувати в житті. Крім того, можна поставити запитання й щодо проведення самого уроку: що було найбільш вдалим, що ще сподобалося, що потрібно змінити в майбутньому. Важливо, щоб самі учні (учасники) самі змогли сформулювати відповіді на всі ці запитання. Для підбиття результатів бажано лишити до 10—20 % часу, відведеного на урок.

Аспекти, що суттєво впливають на результативність уроку математики

1. Поведінка вчителя має бути виваженою та передбачуваною.

2. Позитивна атмосфера уроку.

3. Формування навичок спілкування у навчальній діяльності.

4. Розвиток математичного доказового мовлення.

5. Розвиток сприйняття математики як частини культури людства, розвитку суспільства.

6. Створення позитивної навчальної мотивації.

7. Формування в учнів позитивного навчального досвіду незалежно від рівня успішності.

Час на уроці математики  можна зекономити наступними кроками:

• застосовувати роздавальний матеріал, зошити з друкованою основою;
• використовувати таблиці, опорні схеми;
• використовувати шаблони графіків і фігур;
• робота за готовими рисунками;
• планування завдань уроку;
• раціональне поєднання кількох окремих тем при вивченні;
• використання математичних символів, скороченого запису при розв'язуванні задач;

 - застосування тестового контролю на проміжних етапах уроку;

• використання ІКТ, інноваційних методів;
• створення загальних умов ефективного навчання:

•    ефективність роботи класу вчитель стимулює передачею учням своєї функції (оцінювання, контроль, корекція, планування тощо);

•    надання можливості засвоєння навчального матеріалу різних рівнів складності (для учнів різних рівнів успішності).

• предметна і навчальна компетентність вчителя:

•    без складнощів використовувати не менш як дві форми або методи навчання на уроці;

•    крім поширених застосовувати також оригінальні методи та засоби навчання;

•    урок починати зі стимулюючого вступу (привернення уваги учнів та забезпечення необхідної мотивації);

•    урок закінчувати підбиттям підсумків (співвідношення результатів з тим, що вивчалося, з іншими предметами, з життям).

• стимулювання інтересу учнів:

•    формувати важливість теми уроку в контексті навчального курсу та майбутнього життя;

•    використовувати цікаві та незвичайні аспекти теми;

•    ідеї учнів опрацьовувати та використовувати на уроці.

• допомога учням у виробленні позитивної самооцінки:

•    мова вчителя вільна від глузування та сарказму;

•    імена учнів використовувати у теплій, дружній манері;

•    конкретних учнів заохочувати за конкретну роботу;

•    підтримувати, підбадьорювати учнів, які мають труднощі у вивченні навчального матеріалу.

         Правила поведінки і роботи, вивішені в кабінеті, все, що є в навчальній аудиторії (обладнання, меблі, дидактичні матеріали, експонати, репродукції, прилади та устаткування, карти, наочні посібники, результати творчої праці учнів, матеріали занять тощо), може допомогти вчителю організувати навчальний простір для продуктивної діяльності учнів, для використання різноманітних можливостей у виборі форм і методів роботи. Навчальний простір можуть конструювати як вчителі, так і учні. І необов'язково, щоб навчальне приміщення було оснащене найсучаснішою технікою. Коли учні потрапляють в аудиторію, в якій багато чого створено на попередніх заняттях, вони ніби «занурюються» в цей простір, плавно, поступово включаються у навчальну діяльність.

Таким чином, під час продуктивного навчання, яке систематично здійснюється на уроках математики, в учнів починає діяти установка поліпшити, досягти, взаємодіяти. Для учнів поняття діяльності є центральним у продуктивному навчанні. Завдяки залученню до реальних умов індивідуальної та колективної праці, учні стають активними в тій сфері діяльності, яку вони обрали самі. Разом із педагогом учні планують та реалізують індивідуальну освітню програму, осмислюють і узагальнюють свій досвід у різних аспектах. Вони здатні самостійно одержувати знання з окремих питань і тем. Для більшості учнів навчання буде продуктом їх діяльності за умови стимулювання, порад, розв’язання проблемних питань і якісного оцінювання їх діяльності з боку педагога та однокласників. Це дає  можливість особистості, яка навчається, відкрити себе, й реалізувати свою

         Результативність продуктивного навчання як одного з найважливіших шляхів формування життєвої і професійної компетентності для мене  очевидна. Я переконана в тому, що  у процесі продуктивного навчання учень: набуває  досвіду практичної роботи, розвиває впевненість та відповідальність, формує здібності міжособистісного спілкування, набуває творчої самостійності.